Не можу бути осторонь. Історії переселенців, які допомагають волонтерам у Франківську

У благодійній організації “Карітас Івано-Франківськ” зараз працюють 154 волонтери. Виконавча директорка Наталія Козакевич розповіла кореспондентці Суспільного, що упродовж місяця кількість охочих допомогти зросла. До волонтерської роботи найбільше долучилися люди, які вимушено виїхали зі своїх домівок через повномасштабне вторгнення рф в Україну. Майже місяць харків’янин Данил Борецький розвантажує автомобілі з гуманітарною допомогою та сортує продуктові набори […]

У благодійній організації “Карітас Івано-Франківськ” зараз працюють 154 волонтери. Виконавча директорка Наталія Козакевич розповіла кореспондентці Суспільного, що упродовж місяця кількість охочих допомогти зросла.

До волонтерської роботи найбільше долучилися люди, які вимушено виїхали зі своїх домівок через повномасштабне вторгнення рф в Україну.

Майже місяць харків’янин Данил Борецький розвантажує автомобілі з гуманітарною допомогою та сортує продуктові набори у “Карітасі”. Хлопець розповідає, що залишатися осторонь, коли в країні триває війна, не хотів. З перших днів, відколи переїхав до Івано-Франківська, пішов волонтерити. Сюди приїхав разом із мамою.

Данил Борецький каже, що у Харків повернутися не може, адже снаряд влучив у його будинок.

“Я живу на першому поверсі. Снаряд влучив у п’ятий. Дах був зруйнований. Прорвало опалення. Дім — повністю зруйнований, він вже хитався. Мій будинок переживає другу війну. Його побудували у 1933 році. Залишатися там було небезпечно. Я захотів долучитися до волонтерської роботи, бо усередині відчуваю, що маю допомагати людям. Я не можу воювати через хворобу. Та я допомагаю тим, чим можу”, — каже Данил Борецький.

Стати волонтером захотів й киянин Дмитро Федоренко. Чоловік розповідає, свою родину відправив за кордон. Коли переїхав до Івано-Франківська, зрозумів, що хоче бути корисним у новому місті.

Упродовж тижня Дмитро разом з іншими волонтерами “Карітасу” розвантажує декілька 10-тонних вантажівок. Дмитро каже, важкої роботи не боїться. До того ж тут він знайшов друзів.

“Нас тут дуже добре зустріли — як рідних. Інколи було до сліз, ледве стримувався від того, що дуже гарне ставлення в людей до нас. Допомагають і їжею, і одягом — всім, чим можна. Я навіть домовлявся з отцем Володимиром, директором “Карітасу”, щоб допомогу на Київ відправити моїм друзям. Там також в Києві — штаб. Там їсти готують, допомагають тим, хто потребує. Зібрали допомогу, відправили цілий бус у Київ”, — каже Дмитро Федоренко.

Разом із Дмитром до волонтерської роботи долучився й Сергій Плетенчук. Хлопець також переїхав до Івано-Франківська з Києва. Він розповідає, дорога була важкою. Подекуди доводилося йти пішки по 12 кілометрів через активні бойові дії на Київщині та Житомирщині.

У “Карітасі” Сергій разом з іншими волонтерами працює щодня, інколи без вихідних. На втому не скаржиться, бо хоче бути корисним.

“Просто було таке відчуття, якщо ми сидітимемо вдома, то нічого доброго з цього не буде. Просто десь в душі нас “шкребло”, можна так сказати. Тому ми вирішили знайти волонтерську організацію. Наступного дня вже почали працювати. І так день за днем ми приходимо. Переважно, це — фізична робота. Але, крім цього, стараємося допомагати, як тільки можна”, — каже Сергій Плетенчук.

За словами Наталії Козакевич, усім, хто хоче стати волонтером, потрібно прийти до приміщення благодійної організації та залишити свій номер. Наразі найбільше потрібно чоловіків, які б допомогли розвантажувати автомобілі з гуманітарною допомогою.

---

Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Теги: