18 травня 2021 року о 18:45 консультант благодійного фонду “Карітас Одеса УГКЦ” Іван Жуган проведе безкоштовний вебінар на тему “Що потрібно знати про легальну міграцію до Німеччини”.
Вебінар буде корисним для тих, хто має бажання чи цікавиться тим, щоб легально мігрувати до Німеччини.
На онлайн-заході поговоримо про:
· Мету міграції;
· Причини міграції;
· Фактори ризику, з якими людина може зіткнутись в час міграційного процесу чи безпосередньо перебуваючи у Німеччині;
· Види міграції;
· Послуги, які надає проект з конкретного виду міграції.
Будемо раді Вашим запитанням в час онлайн-семінару.
7-8 травня 2021 року, до Краматорська з робочим візитом завітали президент Карітасу Європи та Карітасу Австрії Міхель Ландау разом з директором Департаменту міжнародної допомоги Гудрун Гюзел та президентом Карітасу України Андрієм Васьковичем.
Перший день візиту був присвячений активному спілкуванню з місцевими медіа, громадськими активістами та волонтерами, а також знайомству з бенефіціарами Карітасу Краматорськ під час їх домашніх відвідин.
Другий день візитери присвятили відвідуванню селищ на лінії зіткнення.
Саме с. Озарянівка та с. Дружба Торецкої ВЦА опинилися в центрі уваги, адже ці населені пункти є одними з тих, де Карітас Краматорськ надає гуманітарну, медичну та соціально-психологічну допомогу.
Разом з директором Карітасу Краматорськ отцем Василем Іванюком гості мали можливість познайомитись з місцевими мешканцями, педагогами, волонтерами, які поділилися своїми думками про життя в локаціях.
Важливими також стали домашні візити до бенефіціарів Карітасу Краматорськ в селищі Дружба. Візитери мали можливість безпосередньо познайомитися та поспілкуватися з бенефіціарами проєктів Карітасу Краматорськ та дізнатися докладніше про види допомоги, які вони отримують.
«Молодь виїжджає, старші люди хворіють, – каже президент Карітасу Європи під враженням від поїздки. Багато хто стикається з питанням: купувати потрібні їм ліки чи їжу. Часто люди не можуть собі дозволити ані одне, ані друге. Близько половини мінімальної пенсії витрачається на опалення. Але дітям також потрібна підтримка, – додає Ландау.
«Австрія та Європа не повинні випускати з виду страждання людей в Україні», – наголошує президент Карітасу Європи. У той же час він високо оцінив прихильність Австрії, яка надає «надзвичайно важливу допомогу» через Австрійську агенцію розвитку (ADA) та кошти Фонду іноземних катастроф (AKF).
Варто зазначити, що з початку конфлікту в Україні у 2014 році Карітас Австрії надав понад 8,7 мільйона євро за рахунок пожертв та державних коштів. Допомогою було охоплено 10 000 людей.
На закінчення візиту до України, 9 травня почесні гості зустрілись із Главою Української греко-католицької церкви Блаженнішим Святославом та побували на Божественній Літургії у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ.
Міхель Ландау поділився враженнями про поїздку в Україну: «Цей візит, перш за все, вияв солідарності зі сторони Карітасу Австрії. Ми дуже раді бути партнерами України вже багато років. Також це вияв солідарності і зі сторони Карітасу Європи. Ми хочемо зазначити, що пам’ятаємо про всіх людей у потребі. Те що я побачив під час візиту в буферну зону та спілкування з місцевими мешканцями – з одного боку – це солідарність між людьми, те, як вони піклуються один про одного. Проте одне з перших, що кидається в очі – це велика бідність місцевого населення. Вже багато років в Україні іде війна, війна про яку забули у багатьох куточках Європи. До війни ще доєдналась пандемія COVID-19.
Як президент Карітасу Європи, я переконаний, що ми не маємо забувати про людей в Україні. Ми маємо об’єднати наші зусилля та підтримку. Це завдання для Австрії та для Європи. Нас об’єднує молитва. Найбільше всього люди бажають миру. Давайте сподіватись та молитись, що цей мир настане, і ця прекрасна країна буде процвітати. Давайте простягнемо руку допомоги тим, хто найбільше цього потребує. Давайте не забувати бідних та потребуючих людей в Україні».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
В березні Карітас Київ провів вже восьму Школу інтелектуального розвитку «Філософсько-психологічна школа».
В мальовничому м. Брюховичі в Реколекційному Центрі «Світлиця» зібралося більше 50 учасників з різних куточків країни.
За час карантину люди відчули наскільки важливе живе спілкування, живі обійми та розмова за горнятком кави.
Провести виїзну Школу в час пандемії – це великий виклик, бо потрібно було максимально врахувати всі ризики. Кожна Школа – особлива. Спікери та учасники створюють незабутню атмосферу, діляться найглибшими переживаннями та відкриттями.
Ця Школа – ковток свіжого повітря в важкий час карантину. Тривога і страх все більше посилюються в суспільстві. Вкрай важливо було зібратися разом і підтримати один одного, щоб мати сили жити далі та нести добро, надію та світло оточуючим.
Цього разу з нами були вже постійні наші спікери – О.Філоненко та А.Дробович, а також доєдналися нові – І.Козловський, Б.Тихолоз, У.Долиняк, А.Дресвянніков та о.Полікарп Марцелюк. Деяки спікери доєдналися онлайн – А.Ахутін та о.О.Чумаков. І неймовірно прекрасні, активні, дуже креативні, дружні та розумні студенти!
Як завжди, дуже насичена програма, різноманітні теми, методи та підходи нікого не залишили байдужими. Кожен міг знайти те, що подобається та відгукується. Душевні спілкування та гарячі дискусії продовжувалися і за стінами лекторію., часом далеко за північ. І не дивно, бо теми, які піднімалися були вельми актуальними.
Антон Дробович говорив про небезпеку інструменталізації історії та історичний наратив «здорового» суспільства. Дуже важливо, що Антон є не лише теоретиком, але максимально робить все залежне від нього на посаді Голови Інституту національної пам’яті, щоб українська історична пам’ять була максимально правдивою та чесною.
Олесандр Філоненко показував важливість уяви в нашому житті, дружби, діалогу та спільноти. З великою любов’ю, мудрістю, яскравим гумором, влучними прикладами, метафорами та доброзичливістю Олександр втілював на практиці уроки дружби, спілкуючись зі студентами, вислуховуючи кожного, підтримуючи та розділяючи довгі години розмови.
Ігор Козловський на власному прикладі навчав важливості виховувати екзистенційний інтелект, вести усвідомлене сенсовне життя, нести добро серед зла, не втрачати надію в часи відчаю та випробувань. Він розказав свою історію полону, казав, що саме в кризі питання сенсу нашого існування стають глибшими і вимагають відповіді настільки ж глибокої, як і сама криза. Комфорт нікого не розвиває, ми розвиваємося лише в дискомфорті. Разом з І.Козловським ми вчилися нестандартно мислити та приймати рішення.
О.Чекаль показував красу та сенс мистецтва шрифта, це було ціле таїнство посвяти в розуміння зашифрованих кодів культури, ми мандрували різними країннами, епохами, культурами та релігіями.
Уляна Долиняк провела нас шляхами аналізу колективної травми та її зцілення. Кожен учасник міг прослідкувати вплив травми поколінь у власному житті. Ця важка тема подавалася дуже професійно та обережно. І не дивно, бо Уляна – практик, що займається з дітьми з важкими долями.
Богдан Тихолоз занурив слухачів в контекст української літератури. Дуже яскраві з гострим гумором та влучні приклади викладача легко сприймалися та запам’ятовувалися. Студенти відкривали та перевідкривали для себе українську літературну спадщину по-новому, вона стала для кожного живою та сучасною.
Вельми вдячні Анатолію Ахутіну, що ділився глибинами мудрості на основі діалога Платона «Алківіад». Він акцентував увагу на тому, щоб знати свої кордони, щоб не видавати своє незнання за знання. Людині важливо створювати себе – створювати Людину в собі так відповідально, як створюють вироби мистецтва. Найголовніше мистецтво в житті – витворити в собі Гідну Людину. Багато говорив про свободу, політику, державу, суспільство. Лекцію можна розбивати на цитати і над кожною медитувати місяцами. Античні тексти живі та актуальні сьогодні, як ніколи.
о.О.Чумаков вводив слухачів в філософію Ф.Достоєвського на основі роману «Записки з підпілля», показуючи темну ліцемірну сторону людства, занурюючи в історично-культурний контекст роману та шукаючи відповіді на незручні питання.
О.Полікарп провів нас життям митрополита Андрея Шептицького. Життя митрополита – гідний приклад для наслідування. Допомагала розкрити біографічні деталі Андрея виставка, яку люб’язно надав Український інститут національної пам’яті, де були представлені на банерах не лише світлини, але й важливі документи, що стосувалися життя митрополита.
А ще ми брали участь в екзистенційному театрі, через гру приміряли на себе різні ролі та вчилися створювати спільну історію.
Великим подарунком був приїзд до нас акторів з театру імпровізації, вони подарували нам незабутній вечір імпровізаційної гри та яскраві емоції. А ще зробили майстер-клас по імпровізації для всіх бажаючих.
Березнева погода нам також принесла багато радості та сніжно-сонячні дні і студенти не лише гуляли казковим лісом, але й виліпили бюст Платона)).
Ось, що говорять самі учасники Школи:
«Чудова школа. Нічого подібного не зустрічала. Школа, яка надихає рухатись вперед, відкриває нове та зміцнює бажання навчатися»
«Школу – ЖДЕШЬ! То о чем говорили внутри этой “школьной” недели, встречи с людьми – старыми и новыми знакомыми, и, главное, со спикерами – это то о чем ДУМАЕШЬ следующие полгода (а то и больше). Школа – это ВСЕГДА высокий уровень отношений и затрагиваемых тем!»
«Не так часто становишься участником событий или встреч о которых можно сказать: «Да, в моей жизни остались те же кучи проблем, но У МЕНЯ ПОЯВИЛИСЬ СИЛЫ И УВЕРЕННОСТЬ, что я смогу, я СПРАВЛЮСЬ».
«Коли запитують про нашу філософську школу, мені замало слів, щоб передати те, що там відбувається та її вплив. Кожного разу хочеться відповісти: «Приходьте та подивіться, відчуйте, проживіть самі!». Бо як можна описати любов, дружбу, повноту життя словами? Це треба лише особисто прожити. Спілкуватися з дійсно Великими людьми, легендами сучасності, жити цілий тиждень разом, ділити трапези та прогулянки в лісі – це безцінно. Це значить не просто слухати лекції, а безпосередньо навчатися у Майстрів, дати шанс собі загорітися тим, чим горять вони, доторкнутися до життя, яке варто наслідувати. Для мене це завжди Велика спільна Подія. Ці зустрічі точно змінюють.
Оте знайоме «ніколи не будеш, як раніше» – тут абсолютно підходить. Бо є шанс зупинитися і чесно подивитися на себе, проаналізувати, подивитися собі в душу і запитати: «Хто я? Куди йду? Що я можу хороше, добре та красиве принести в цей світ?» та Зустрітися з чимось більшим, з більшими сенсами, глибшими питаннями, щоб разом з мудрецями прямувати шляхом пушуку відповідей.
Школа – це зупинка серед буденності, вона не дозволяє далі продовжувати ігнорувати важливе. Це виклик. Не завжди і не кожному легко та безболісно це дається. Але безумовно воно того варте!» – Говорить координаторка проекту «Долаючи розломи в громадах», Яна Рожнятовська
«Миротворчий проект у нас в БФ «Карітас-Київ» діє вже четвертий рік. І четвертий рік у нас проходить
«Філософсько-психологічна школа». За цей час ми охопили дуже багато людей різних вікових груп, соціальних статусів, політичних та релігійних переконань, жителів різних регіонів та, навіть, країн. Таке охоплення ще й забезпечують відкриті відео лекцій зі Школи на ютуб каналі Біла Кава / Белый Кофе
Школа – це діалоговий майданчик, де люди можуть в невимушеній атмосфері почути один одного. Саме цього часто не вистачає сьогодні – за інформаційним тиском та шумом побачити живу людину перед собою, а не коментар в фейсбуці чи ідеологію, та спробувати зрозуміти думку, страхи та надії Іншого. Дуже тішить, що люди зацікавлені в такому форматі. Наш час – час дефіциту Людяності і, не дивлячись на розвинені технології, дуже не вистачає відкритого, щирого спілкування.
«Саме такий формат, як Школа, на нашу думку найкраще сприяє порозумінню в суспільстві. Дякуємо всім, хто робить можливим існування Філософської школи сьогодні!», – коментує о.Роман Сиротич, директор БФ «Карітас-Київ».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Напередодні Великодніх свят мобільна команда Карітасу Донецьк у співпраці з БФ “Милосердя Луганськ” забезпечили понад 70 бенефіціарів, які отримують послуги з домашньої опіки, медичними ваучерами.
Завдяки перенаправленню між проектами, допомогу у вигляді ліків, отримали найбільш потребуючі мешканці населених пунктів Вільхове, с.Макарове та с.Валуйське Станично Луганського району. Переважно це люди похилого віку та маломобільні люди, які найбільше потребують нашої уваги та прояву милосердя. Враховуючи важкий стан бенефіціарів, вік та найголовніше – розташування селища в 5-ти кілометровій зоні від лінії розмежування, допомога надавалась адресно із дотриманням карантинних заходів, задля уникнення розповсюдження захворювання на Covid-19.
Допомога надається в рамках проекту “Забезпечення базових потреб в різних секторах, включно з грошовою допомогою, особливо вразливих людей, що постраждали внаслідок конфлікту на сході України 2019-2021 рр.” у співпраці із проектом “Зміцнення здоров’я, стійкості громад та засобів до існування в Донецькій та Луганській областях”.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Наприкінці квітня, співробітники БФ «Милосердя Луганськ» адресно доставили першу партію гігієнічних наборів для бенефіціарів проекту “Зміцнення здоров’я, стійкості громад та засобів до існування в Донецькій та Луганській областях”.
Допомогу отримали найбільш потребуючі, переважно це люди похилого віку, важкохворі та люди з інвалідністю. Загалом, для 100 місцевих мешканців с. Валуйське, с. Вільхове та с. Макарове, було видано 150 гігієнічних наборів, серед яких 50 посилених наборів, що включають підгузки, пелюшки для тяжкохворих і маломобільних пацієнтів.
В рамках проекту здійснюється інформаційна кампанія для профілактики розповсюдження хвороби Covid-19, запобігання домашньому насильству та забезпечення бенефіціарів засобами індивідуального захисту і дезінфекції.
Проект “Зміцнення здоров’я, стійкості громад та засобів до існування в Донецькій та Луганській областях” реалізується за організаційної підтримки Caritas Ukraine і фінансується Австрійським агентством розвитку (ADA) за кошти Австрійського співробітництва з питань розвитку та Caritas Österreich.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Триває спільний проєкт Карітасу України, БФ «Життєлюб» та компанії «Нова Пошта», в рамках якого люди «золотого» віку, якими опікується Карітас у Дрогобичі, Волновасі, Кам’янському, Полтаві, Хмельницькому та Нововолинську, отримують продовольчі пакунки, закуплені за кошти соціально відповідальних бізнес-структур.
Хочеться трошки розповісти про наших Ба та Ді, які отримуються допомогу, адже це люди, які прожили довге життя. Напередодні Дня пам’яті та примирення вони розповідають про своє нелегке життя у воєнні та післявоєнні роки – ми прагнемо поділитись цими історіями, аби благодійники і всі небайдужі люди знали, що кожен пакунок – це не просто цифра у звіті, а живі люди, зі своїми спогадами, історіями, долями…
Просто дамо їм слово…
Пані Тетяна
Пані Тетяна: Я народилась у січні 1941 року, тоді ще місто звалося Проскурів. Батько був робітником, як і всі, пішов на війну, потрапив у полон під Києвом, втік, повернувся додому в січні 1942 року хворим та обмороженим – так опух, що бабуся і мати різали одяг, взуття, щоб роздягнути. Але підлікували, виходили і він став працювати вдома, виготовляв чоловіче і жіноче взуття мешканцям як міста так і села. Ця дало можливість забезпечувати сім’ю і не працювати на німців. У 1943 році німці вигнали нашу сім’ю з хати, розвалили її, створили пересильний пункт, довелося переїхати до іншого будинку – а щоб ніхто на новому місці не довідався про батька, одягали його в жіночий одяг. Після звільнення Проскурова батько знову пішов на фронт, а власники нашого нового будинку повернулись – от ми залишились на вулиці. Радянська влада Проскурова відмовилась надавати нам житло, хоч уже була похоронка про загибель батька, бо всіх, хто проживав на окупованій території вважали «ворогом народу». Ну які ми, діти, були вороги народу? Були продані всі речі, цінності (їх скуповували за безцінь), і мати купила стареньку хатину і город в 20 сотих землі, який допоміг вижити в голод 1947-48 років.
Пані Зінаїда
Пані Зінаїда: Як почалася війна, мені було 3 роки і 4 місяці. Добре пам’ятаю, як батько йшов на війну. Був теплий літній день, тільки пройшов дощ і світило сонце. В якомусь дворі, за кованими гратами було багато людей, і там був мій батько, який кричав мені: “Я скоро повернуся. Не плач!” Я була в мами на руках і дуже плакала. Ще досі яскраві спогади про бомбардування – це вже 1942- 1943 рік. В Архангельськ, де ми жили, плили пароми з допомогою від Америки, а німці їх бомбили і знищували. Вдень нас з дитячого садка переводили в бомбосховища. Виття сирен та німецьких літаків лякало нас, ми ховались по кутках, а вихователі та няні нас збирали, одягали і ми бігом бігли в бомбосховище. Найстрашніше всього було вночі. Вертольоти скидали з парашутами освітлювальні бомби, було світло, як вдень, а ще світло відбивалося у воді і здавалося, що бомби летять прямо на тебе, і стріляють теж в тебе. Це виття літаків, сирен залишили в душі незабутній слід, який ніколи не забудеться. Якось, я вже вчилася у восьмому класі, 1952-53 р.р, під час уроків запала тиша, і раптом летить літак. І звук у нього так схожий на німецький. Ми всі завмерли від жаху, але наш вчитель був колишній фронтовик. Отямився першим і сказав нам – “Це не може бути!”. І ми зітхнули з легкістю, але було бажання тікати світ за очі. Будучи зовсім дорослими, ми вирішили поїхати на Братську Фортецю. Перед входом зустрічали людей звуки війни, виття літаків, сирен, стрільба, вибухи. Ці спогади…наче було це все вчора. Війна – це жах ! Не дай Бог нікому! Хто це пережив – ніколи не забуде!
Пані Йолана
Пані Йолана: Я народилась у травні 1944 року на Закарпатті. Війни як такої тут не було. Військові проїжджали через наше село, я чула від старших людей, що німецькі війська, які проїжджали через наше село, нікого не кривдили, не принижували. Згадували, що питали у сільського голови, у кого з людей можна купити сіно для коней. А коли проїжджали російські війська, то було вже гірше. Якось вони побачили дерево черешні, то один сказав: «Смотри, ягоды». То вони ту черешню зрізали, погрузили на машину і поїхали. А вже після війни нагорювались У 1949 році у селі організували колгосп. Було то весною, люди всі землі посіяли, посадили. Ніхто нікого не питав, прийшли забрали все. У моїх батьків забрали два воли, двох коней, підводу, вівці, кози, свині. В нас залишилася одна корова, а нас дітей було вісім. Потім вони ще прийшли за сіном та ще почали тягнути корову з хліва. Моя мама не давала корову, коли вони її виводили, то впала до землі у білій домоткані сорочці, то тільки осталося, що сліди від корови на білій сорочці. А ми, діти, пробували стали на захист корови і відбивали камінням. Тоді мого батька назвали куркулем і забрали в тюрму. Це все я дуже добре пам’ятаю, мені тоді було п’ять років.
Проєкт триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори.
Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць.
Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн.
Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Напередодні світлого свята Великодня співробітники Карітасу Донецьк у м. Дніпро привітали святковими наборами найбільш нужденних мешканців с.Золоте-4 та смт. Новотошківське Попаснянського району.
Ці населені пункти знаходяться безпосередньо на лінії бойового зіткнення, мешканці щодня наражаються на небезпеку, що позначається на їх емоційному стані. Небайдужість до ближнього та допомога нужденним, особливо напередодні великодніх свят, вкрай важлива для самотніх людей похилого віку та людей з інвалідністю.
Співробітники Карітасe Донецьк у м. Дніпро власноруч оздоблювали святкові кошики, тому кожний вклав часточку своєї душі та тепла.
Окрема подяка мережі супемаркетів Сільпо, завдяки яким святковий набір поповнився великою смачною паскою, шоколадними смаколиками, солодким печивом та запашним чаєм. Люди завжди раді тій турботі та увазі, якою їх наділяє Карітас.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Пакунки з продуктовими наборами для осіб «золотого віку», які розповсюджує Карітас України у рамках спільного з БФ «Життєлюб» та компанією «Нова Пошта» проєкту допомоги старшим людям «ДоБаДі», вже у тих, хто так потребує допомоги і підтримки!
У квітні 300 щасливих Ба та Ді з 6 міст – Дрогобича, Волновахи, Кам’янського, Полтави, Хмельницького та Нововолинська – отримали набори. Але організатори планують не зупинятись і щомісяця розширювати масштаб допомоги, додаючи на карту все більше міст, де мешкають наші життєлюби.
В першу чергу допомога надається самотнім людям, важкохворим, переселенцям – адже серед локацій, куди цього місяця надійшли пакунки зі смаколиками, і прифронтова Волноваха, і Кам’янське, де місцевий Карітас опікується людьми, які проживають у модульному містечку для внутрішньо переміщених осіб. Ми намагаємось гнучко підходити до допомоги, адже індивідуальний підхід до людей, які потребують допомоги – базове бачення Карітасом програм підтримки.
«Оскільки багато людей звертається за допомогою, рішення про надання продуктового набору приймається на основі оцінки потреб, кожна ситуація розглядається індивідуально, – говорить Марія Пагулич з Карітасу Кам’янське. – Окремою вразливою категорією є безробітні особи передпенсійного віку (55-58 років), які пенсію за віком ще не отримують, тому перебувають у скрутному становищі. Надання продуктових наборів для наших бенефіціарів є значною підтримкою в складній ситуації поширення пандемії COVID-19, це вагомий внесок у збереження здоров’я осіб «золотого віку». Наші БаДі дуже вдячні за допомогу».
Ось тільки деякі історії та відгуки від наших Ба та Ді.
Пан Володимир – переселенець, з 2015 року проживає у Кам’янському: «Оскільки дружина має слабке здоров’я, доводиться витрачати значну частину пенсії на ліки. Тому для нашої сім’ї великою допомогою є продуктові набори від Карітасу та Життєлюба. Ми дуже вдячні за таку підтримку, особливо напередодні Великодніх свят».
Пані Лариса з Волновахи – самотня інвалід 1 групи, практично не виходить з будинку. Через маленьку пенсію доводиться економити не всьому, навіть на опаленні, цієї прохолодної весни температура у помешканні рідко досягає лише позначки +10. Тому продуктовий набір став справжнім подарунком-несподіванкою – жінка щиро дякує небайдужим людям, які не забувають, що поруч є ті, кому так потрібна допомога.
Проєкт триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори. Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць.
Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн.
Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Безпечне і комфортне середовище, затишна атмосфера, багато ігор та іграшок, матеріали для творчості, спортивне приладдя, смаколики до чаю та найкращі соціальні працівники – все це робить кімнату Карітасу одним з улюблених місць в школі.
Діти тут можуть спілкуватися з однолітками, грати, творити, розвиватися, дізнаватися нове та просто відпочивати. Значну увагу в Карітасі ми приділяємо розвитку soft skills учнів. До цих навичок можна віднести емоційний інтелект, силу волі, завзятість, креативність, вміння протистояти стресам і знаходити спільну мову з оточенням, здатність адаптуватися до змін в умовах життя й праці, здатність до навчання тощо. Але головною складовою таких навичок є здатність до подальшого саморозвитку.
Діти вчаться говорити про свої почуття, пробують домовлятися, слухати інших, взаємодіяти у команді, бути лідерами.
Ми переконані, що гнучкі навички треба обов’язково розвивати. У сьогоднішніх умовах емоційна складова така ж важлива, як і інтелектуальна. Можливо, має навіть більше значення, бо ж soft skills – не ті навички, які діють в якійсь певній сфері. Вони розповсюджуються на різні аспекти життя.
Соціальні працівники так планують кожне заняття, щоб дітям було не тільки весело і цікаво, а ще й корисно та пізнавально. Так, перший квітневий тиждень «Я та мої сильні сторони» допоміг зрозуміти дітям, що для розвитку таланту необхідне бажання, мотивація, терпіння і наполеглива праця; що кожна людина талановита.
Наталя Шевченко, соціальний працівник с. Берестове: «Ми ініціювали спілкування та бесіди на заняттях, для того, щоб діти, могли розказати друзям про свої захоплення. Не менш цікавим моментом було заповнення анкет, в яких діти писали, яким вмінням пишаються. По закінченню тижня ми склали рейтинг популярних і ексклюзивних захоплень серед учнів школи».
Створення простору для можливостей реалізації соціальних, культурних, життєвих виборів особистості дитини проходило протягом тижня «Весняні пригоди».
Гусєва Ірина, соціальний працівник Миронівської локації зазначає: «Коли до нас приходить весна, ми спостерігаємо багато цікавих речей: приліт птахів, перші квіти й травичка, цвітіння дерев та кущів – одним словом – пробудження природи. В Карітас ми не можемо спостерігати за приходом весни пасивно, ми перетворилися справжніх дослідників. Коли ми оточуємо дитину середовищем, що розвиває, у неї з’являється можливість набувати нових навичок і освоювати новий світ».
На четвертому тижні ми розглядали тему: «Інтернет в моєму житті». Вчили дітей уникати основних небезпек, які існують в інтернет-просторі, розвивали вміння правильно використовувати можливості соціальних мереж та віртуального спілкування.
На «Великодньому тижні добра» разом з учнями виховували повагу до традицій, розширювали та поглиблювали знання про Великодні свята.
На закінчення хотілося б відзначити, що процес взаємодії в кімнаті Карітасу проходить в ігрових та інтерактивних формах. Заняття спрямовані на те, щоб прищепити дітям любов до пізнання, можливості проявити себе, розвити у дітей необхідні їм компетенції. Перебуваючи поруч один з одним, учні набагато активніше засвоюють будь-який матеріал. Розвивають комунікативні здібності, вчаться спілкуватися бути самостійними.
Тож до зустрічі у Карітас! Ми на Вас чекаємо!
В межах проекту «Психосоціальний супровід дітей та батьків/опікунів буферної зони на сході України» реалізовується за підтримки Карітасу Австрія та Карітасу України.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
