4000 кг благодійної допомоги, що була зібрана в різних гуманітарних куточках працюючих відділень транспортної компанії “Нова пошта”, цими днями компанія доставила до офісу Карітасу Запоріжжя
Теплий одяг, ковдри, побутова хімія (пральний порошок, гель для прання, шампуні), засоби особистої гігієни були пофасовіні. Сформовані волонтерами благодійного фонду пакунки за потребами будуть передані людям, які опинилися у складному становищі через військові події.
Дякуємо нашим партнерам за допомогу!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Триває проєкт «ДоБаДі» – спільна ініціатива Карітасу України, БФ «Життєлюб» та «Нової пошти». У грудні 250 підопічних з 5 міст – Волновахи, Кам’янського, Лозової, Мелітополя та Чернівців – отримали закуплені за кошти небайдужих представників бізнесу продуктові набори та пральний порошок, що стало гарним подарунком напередодні свят. Всього у 2021 році такі пакунки отримало 5 950 Ба та Ді!
А ми традиційно продовжуємо розповідати особисті історії людей поважного віку, які діляться своїми спогадами зі співробітниками та волонтерами Карітасу. Адже для нас будь-який проект допомоги це, перш за все люди, які отримують допомогу!
Пані Ніна з Лозової все життя присвятила вихованню дітей, адже працювала вихователькою у місцевому садочку. І тепер вона часто зустрічає своїх вихованців, які її пам’ятають і поважають. Думала, що працюватиме довго, але з досягненням пенсійного віку вирішила залишити педагогічну діяльність, адже здоров’я почало підводити. Присвятивши все життя вихованню дітей, зараз пані Ніна жива сама. Але дуже любить розповідати про своїх вихованців – її історії завжди наповнені теплотою та приємними спогадами. А ще їй дуже приємно, що про неї не забувають і приносять такі потрібні подарунки!
Пані Раїсі – 86, в Мелітополі прожила все життя і назавжди запам’ятала голод 1947 року – і досі перед очима батьки, які шукали чим прогодувати свою 12-річну донечку. Згадує ті важкі часи і думає про часи теперішні, коли теж не завжди є змога купити продукти – але як добре, що є небайдужі люди, які готові прийти на допомогу! Все життя пані Раїса пропрацювала на заводі «Автоцветліт» в машинному цеху звідки й пішла на пенсію, робота була важкою, то ж і має зараз жінка немало хронічних захворювань. Чоловік помер рано, єдину доньку виховувала сама. Зараз та теж пенсіонерка, особисте життя не склалось – ось і мешкають дві жінки поважного віку разом, не падаючи духом, підтримуючи одна одну і залишаючись життєлюбами!
85-річна пані Марія – румунка за національністю, родом з села Могилівка Чернівецької області. Після ІІ-ї світової війни склалось так, що вона опинилась по різні боки кордону з матір’ю і сестрами, хоча територіально проживали в 10-и кілометрах один від одного. 40 років не мали змоги побачитись, такі часи були… Довелося вчитись жити у нових умовах – вивчити українську та російську мови. З 1956 року жінка живе в Чернівцях, працювала на різних роботах – спершу підробляла нянею, доглядала за маленьким хлопчиком викладача університету, потім – на цегельному заводі. Звичайна біографія людини того часу – вийшла заміж, народила двох дітей, отримала маленьке, але власне житло. Пізніше працювала поштарем, на панчішній фабриці, вийшла на пенсію… До Карітасу Чернівці пані Марія почала приходити одразу після відкриття соціальної пральні – невістка в інтернеті прочитала, де надають допомогу людям поважного віку. Організацію знайшла швидко, бо довго працювала поштарем, місто добре знає… Жінка і справді потребує допомоги, бо наразі жінка проживає сама, старший син і чоловік давно померли, а молодший 59-річний постійно перебуває в психоневрологічному інтернаті. Незважаючи на свій поважний вік та нелегкий життєвий шлях пані Марія дуже життєрадісна та позитивна людина. Каже, що саме її весела вдача допомагає їй виглядати молодшою за свої роки і радіти всіляким дрібницям!
Проєкт триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори. Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн. Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com
Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати такі ж великі продуктові набори. Допомогти просто – переходьте на http://caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Триває проєкт «ДоБаДі» – спільна ініціатива Карітасу України, БФ «Життєлюб» та «Нової пошти». У жовтні 250 підопічних з 5 міст – Волновахи, Кам’янського, Лозової, Мелітополя та Чернівців – отримали закуплені за кошти небайдужих представників бізнесу продуктові набори та пральний порошок. Триває восьмий місяць проекту і приємно усвідомлювати, що за цей час ми хоч трошки змогли покращити життя для 5 450 Ба та Ді.
Для Карітасу, як завжди, проєкт – це не просто роздані продуктові та гігієнічні набори, це долі і особисті історії людей, які, незважаючи на життєві труднощі та вік, все ж залишаються життєлюбами.
Традиційно – декілька історій про тих, кому пакунки, куплені за кошти небайдужих людей, принесли радість і відчуття того, що про них не забувають.
Пенсіонерка Галина Петрівна живе у Новоселиці Чернівецької області, за освітою – агроном, як у важкі 90-і стало складно утримувати родину, не склала руки, перевчилась на бухгалтера. Зараз роки вже беруть своє – вже не працює, діти далеко, але жінка звикла всі труднощі і проблеми вирішувати сама, без будь-якої підтримки.
Коли до неї завітали з Карітасу Чернівці і принесли набір від ДоБаДі – була дуже зворушена і дякувала за таку потрібну допомогу, хоч і не звикла – до того доводилось покладатись тільки на себе. А ще розповіла історію своєї родини, яка пережила Голодомор – як бабця Ганна, батькова мати розповідала, плачучи, що вся родина попухли з голоду, виповзали з хати на подвіря, на дорогу і їли траву. Зараз також нелегкі часи, але пані Галина радіє, що тепер у неї є підтримка.
Завжди активний та позитивний пан Сергій з Лозової, але почувши його історію, співробітники місцевого Карітасу зрозуміли, що йому потрібна допомога. Разом з дружиною все життя пропрацювали на місцевому заводі, але, на жаль, після його реорганізації посади скоротили. Через це і пенсії зараз отримують більш ніж скромні – бюджет родини дуже чітко розпланований, і пенсіонери дуже рідко можуть дозволити собі якісь смаколики. А тут ще дружина пана Сергія захворіла COVID і зараз перебуває на лікуванні у Дніпрі. Тому продуктовий набір від ДоБаДі – дуже суттєва підтримка для його сім’ї.
Ніколи не втрачає життєвого оптимізму і 77-річна Людмила Костянтинівна з Мелітополя. Вся її родина – робітники, батько і мати все життя пропрацювали на місцевих заводах, і сама жінка зразу після школи пішла працювати на Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів, де пропрацювала 44 роки.
Хоча життя у неї було непростим – зразу після народження доньки в автокатастрофі загинув чоловік, десять років по тому донька Галина потрапила під колеса автомобіля – хоч зразу здавалось, що все в порядку, подальші обстеження показали невтішні результати – у дівчинки почалося порушення мозковій діяльності, і хвороба швидко прогресувала. Людмилі Костянтинівні довелося всі сили кинути на допомогу доньки, адже поступово вона втратила можливість самообслуговування. Зараз вони мати і донька так і живуть вдвох – єдине джерело прибутку маленькі пенсії. Саме тому вони так вдячні за допомогу Карітасу, адже це не просто пакунок з продуктами, це і свідчення того, що Бог почув регулярні молитви пані Людмили і її оптимізм і віра в добро недаремні!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
У серпні підопічні Карітасу з 22 міст України отримали продуктові набори, закуплені за кошти соціально відповідальних бізнес-структур в рамках проєкту ДоБаДі, який впроваджується Карітасом України спільно з БФ «Життєлюб» та «Новою Поштою». Проект триває з березня 2021 року і весь цей час ми розповідаємо історії наших підопічних, яким хоч трошки допомогли у ці нелегкі часи продуктовими наборами.
Сьогодні ми просто хочемо дати слово нашим Ба та Ді…
Надія Йосипівна з Нововолинська, 89 років. Після перелому стегна практично не ходить, недавно поховала сина, дуже переживає за здоров’я старшої дочки, яка часто хворіє і проживає в іншому місті. Незважаючи на нелегке життя, любить пожартувати, має сильний та вольовий характер, любить повчати молодше покоління, закликає усіх до навчання, бо в науці бачить майбутнє нації.
«Світ дуже змінився з того часу, як я його пам’ятаю. Люди гоняться за грошима. Люди втрачають душу. Дуже приємно, що є ще світлі серця, які турбуються за когось окрім себе, дбають про чужих їм людей. Щиро дякую Карітасу та усім, хто допомагає мені сьогодні».
«Самотня, покинута старість – це найжахливіше, що стається. Це невдячна тема, це болюча тема, яка не цікавить майже нікого… На жаль…Спасибі за те, що Ви є. Ви, як промінчик сонця, що гріє та тішить…»
Мирослава Степанівна, Броди, 75 років, через хворобу прикута до ліжка та потребує сторонньої допомоги, вже більше 20 років нею опікується місцевий Карітас. Основна частина її бюджету іде на лікування.
«Добру справу робите. Адже піклуючись про людей поважного віку, молодь має змогу пізнати і історію рідного села з першоджерел. Разом з тим – і ми маємо можливість бути вислуханими, чого нам так зараз не вистарчає. Щиро вдячні за кожен пакунок!»
Ніна Петрівна, 95 років, підопічна Карітасу Полтава
« …Приходьте до мене частіше…. Коли я була молода, була в армії, бачила багато жорстокості, страху та смерті… Потім я вийшла за Володю, була найщасливішою. Дуже хотіли дітей, але, на жаль, війна наклала свій відбиток на здоров’я, так і не змогла народити… Чоловік помер у 61 рік і так я одна до 95 років живу! Дуже важко зараз, купую багато ліків, плачу за газ, палю дровами… Люблю печиво, тому завжди стараюсь купити на ті кошти, що залишаються хліба та щось солоденьке. Як же добре, що ви зайшли…»
Микола Іванович, підопічний Карітасу Житомир
«Вперше за довгий період мені принесли пакунок. Для мене це неочікувана допомога. Дякую за неї! Оскільки живу зовсім один, ще й світло відрізали в будинку, це є великою підтримкою для мене…»
Проєкт триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори. Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн. Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com
Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати такі ж великі продуктові набори. Допомогти просто – переходьте на http://caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Триває проект ДоБаДі – спільна ініціатива Карітасу України, БФ «Життєлюб» та «Нової пошти». Щомісяця бабусі та дідусі з різних куточків України отримують великі продуктові пакунки. А ми записуємо їхні історії, дивимося в очі і розуміємо, як потрібна така підтримка небайдужих людей нашим Ба та Ді.
Пані Надія з Нововолинська
«Я не звикла отримувати подарунків, тому коли працівники Карітасу привезли мені продуктовий пакунок дуже здивувалася, – каже 88-річна пані Надія. – Мені дуже приємно, що є люди, яким не байдужі такі немічні бабусі як я. Дай Вам, Боже, усім міцного здоров’я».
Надія Михайлівна народилася у Польщі, під час Другої світової її велика родина переїхала до України.
Надія закінчила лише 4 класи школи. Навчилася шити та у 18 років уже пішла працювати в ательє. У 30 років вийшла заміж за вдівця, переїхала до Нововолинська де стала мамою трьом дітям свого чоловіка.
Все життя пані Надя присвятила чужим дітям, яких полюбила як рідних, але чоловік і син вже померли, дві старших прийомних дочки проживають окремо, давно вже на пенсії та доглядають своїх онуків.
Майже до 80-ти років Надія Михайлівна випікала вафлі та продавала їх на ринку, заробляючи собі якусь копійчину, тепер сили вже не ті, то мусить жити на одну пенсію. Нещодавно перенесла інсульт, але тримається бадьоро і дякує Богу, що має змогу пересуватися на своїх ногах, хай і підпираючись палицею.
Пані Олена з Хмельницького
Олена Василівна – дитина війни, тому всі дитячі спогади – як бомбили її рідний Харків і маленька дівчинка мусила ховалися під ліжко, бо по всій кімнаті літало скло.
Але спогади різні. «Під час війни мене півень клюнув в око, а німець мене вилікував, – сміється жінка. – Через один будинок від нашого жив ад’ютант якогось головного з німців, мама говорила, що він дуже мене любив і постійно давав мені цукерки. Мама його попросила, так як знала німецьку мову, щоб він допоміг мене вилікувати, то він допоміг з лікарем». У 1943 році всю родину ледь не вивезли з України, але вже починався наступ Червоної Армії, тому родина осіла у Проскурові, нинішньому Хмельницькому.
Після школи пані Олена вивчилась на бухгалтера, так і пропрацювала 35 років на цій посаді, вийшла заміж, мала двох синів, але всі повмирали, і жінка живе самотньо вже багато років.
Пані Віоріка з Чернівців
Життя пані Віоріки – історія постійної боротьби. Спочатку – боротьбі з бідністю, адже народилась в небагатій багатодітній родині, де росло аж 12 дітей. Замолоду виїхала до Казахстану, у пошуках кращого життя та грошовитої роботи, там вийшла заміж, народила двох дітей, але достатку так і не нажила, та і своєю там себе не відчувала. У 1997 році пані Віоріка разом з дітьми повернулась до України, але і тут ніхто її не чекав – довелося наново розпочинати все – житла не було, але були сили і бажання жити. За допомогою соціальних служб зареєструвалась у центрі ресоціалізації бездомних, знайшла роботу. Обидві доньки у пошуках заробітку виїхали за кордон, де одна померла у молодому віці. Зараз, будучи вже пенсіонеркою, літня жінка продовжує працювати на різних роботах, не втомлюється вірити у краще і допомагати внучці. Вона часто приходить до місцевого Карітасу, де користується послугами соціальної пральні та санітарно-гігієнічної кімнати. «Завдяки Карітасу я тепер знаю, що є люди, яким можна довіряти, – сказала жінка, отримавши продуктовий набір від ДоБаДі.
Проєкт триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори. Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн. Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com
Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати такі ж великі продуктові набори. Допомогти просто – переходьте на http://caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Триває проєкт ДоБаДі, спільний проект Карітасу України, БФ «Життєлюб» та «Нової пошти», завдяки якому люди «золотого віку» отримують продуктові пакунки, закуплені на кошти соціально-відповідального бізнесу. Вони раді, коли до них приходять з Карітасу, адже це не лише можливість отримати подарунок, а й поговорити, розповісти. А ми записуємо їхні історії, аби розповісти – адже у них історія нашої країни очима звичайних людей…
Володимир Арамович народився у 1948 році у Баку, у багатодітній родині. Коли він був 15-річним хлопцем в нього померла мати, сестру до себе на виховання взяла рідна тітка, а його з братами відправили до дитячого будинку. Відслужив військову службу у Німеччині. Після повернення з армії працевлаштувався у рідному місті на машинобудівний завод фрезерувальником.
Сімейне життя у чоловіка було складним. Перша дитина, дуже бажана, померла при пологах. Коли очікували другу дитину виявилось, що буде двійня, але на жаль при пологах одна дитина померла, а друга народилася з інвалідністю. У 1989 році почалась Карабахська війна, і родину вимушена була покинути свою батьківщину та поневірятися по різних країнах. У цей період у Володимира Арамовича помирає дружина. У 1991 році він опинився у Мелітополі, де влаштувався на завод фрезерувальником маючи сина з інвалідністю на руках. Володимир Арамович не скаржиться на долю, підтримує свого сина і дуже вдячний за підтримку інших людей які про нього піклуються. Продуктовий пакунок від ДоБаДі став дуже доречним!
Пані Ольга народилася у 1952 році на Полтавщині. Історія її родини – це історія багатьох ключових подій української історії XX ст. Дідуся по маминій ліні забрали на війну, з якої він не повернувся. Бабуся сама ростила дітей, з дитинства привчала до праці. Мати її під час війни працювала трактористкою.
У 1933 році під час голодомору за один тиждень від голоду померли мати, батько і четверо братів батька пані Ольги – він з братом єдині вцілили з великої родини і потрапили до інтернату, але брат швидко помер, тому по батьківській лінії у пані Ольги рідні практично нема. Сама вона Ольга закінчила Полтавський сільськогосподарський технікум за спеціальністю «Гідромеліорація» та за направленням потрапила до Новоселиці Чернівецької області. Тут вийшла заміж народила двох дітей, виховує онуків, яким розповідає історію свого роду, вчить чуйності та доброті…
Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати такі ж великі продуктові набори. Допомогти просто – переходьте на http://caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Триває проект ДоБаДі – спільна ініціатива Карітасу України, БФ «Життєлюб» та «Нової пошти». Щомісяця, по 50 літніх людей у більш ніж 20 міст України отримують великі продуктові пакунки. Всі вони прожили довге і цікаве життя, життєві обставини не завжди легкі. Але серед тих, з ким зустрічаються працівники Карітасу, аби віддати подарунок, куплений на кошти небайдужих бізнес-структур, є дивовижні оптимісти, активні люди, справжні життєлюби, які не опускають руки, займаються улюбленими справами. Хоча, вони також потребують допомоги.
Ось лише декілька історій…
Валентина Василівна з Кам’янського завжди займала активну громадську позицію, намагалася допомогти іншим і робити добро. Протягом тривалого часу вона очолює місцевий осередок громадської організації «Всеукраїнське об’єднання ветеранів», при якому вона створила хор осіб золотого віку «Українська мрія» і організовує з його участю різні тематичні заходи та концерти.
Останнім часом пані Валентина хворіє, у неї проблеми з суглобами, діагностика і лікування дуже дорогі. Хвороба сильно перешкоджає активному життю жінки, тривалий час вона навіть не виходила з дому, а всі заощадження вже витратила на діагностику і ліки, хоча діагноз ще до кінця не встановлений.
Тому продуктовий набір від БО «Життєлюб» став для неї не лише важливою матеріальною допомогою в скрутній ситуації, а також знаком того, що зроблене нею добро для інших повертається до неї в такий спосіб. Жінка не опускає руки і вірить, що все ще буде добре.
74-річна Ярослава Іванівна з Бродів нещодавно поховала чоловіка, з яким прожила 50 років. Жінка важко переживала втрату і шукала варіанти, як відволікти себе від важких думок.
Вона дуже прагне бути корисною для оточуючих, тому є не лише бенефіціаркою Карітас Броди, а й активним волонтером. Завжди готова вислухати, розрадити, допомогти усім користувачам соціального центру для літніх людей.
З радістю зустріла волонтерів Карітасу Підкамінь Марія Йосипівна. Попри важке минуле (втрата сина-солдата, чоловіка, важка хвороба з подальшою ампутацією ноги) пані Марія залишається веселою, енергійною та запальною. Хоч все своє життя вона була фізично активною, після ампутації знайшла себе у рукоділлі. Наша життєлюбка сплела сотні пар теплих шкарпеток (зокрема, і для бійців АТО) та багато еко-килимків. А ще – безліч барвистих вишиванок, створених невтомними руками пані Марії, тішать не лише родину, а й односельців та знайомих далеко за межами рідного селища. Проводжаючи волонтерів, жінка сказала: «Кожен новий ваш візит дає сили творити. Рада кожній зустрічі,дяка за кожен пакунок».
Людмила Григорівна з Волновахи має 3 групу інвалідності, перебуває на обліку через онкологічне захворювання. Чоловік помер, жінка живе на мінімальну пенсію, якої ледь вистачає на лікування, тому змушена підробляти де може. Але вона не опускає руки – завжди захоплювалась перукарством, робила зачіски своїм рідним та знайомим, а зараз своє хобі плавно перетворила в джерело додаткового заробітку, працює вдома. А ще вона завжди готова допомогти у добрих справах, підтримати таких же хворих та потребуючих.
Проєкт триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори. Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн. Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com.
Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати такі ж великі продуктові набори. Допомогти просто – переходьте на http://caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Пані Христині 78 років, одиначка, самостійно опікується 36-річним сином Мироном – інвалідом дитинства з синдромом Дауна. Син потребує постійної опіки, і все своє життя жінка присвятила йому. А цього року додалося ще й горе – від раку помер другий син.
Пані Христина з сином Мироном
Мирон вже багато років відвідує Центр соціальної реабілітації та адаптації для молоді з особливими потребами «Дивовижні долоні», який працює при Карітасі Дрогобич, тут він спілкується з друзями, набуває побутові навики, займається творчістю. Тому так і важко було під час карантину, коли пані Христина і Мирон практично були замкнуті дома. Спасибі працівникам центру, як не забували, надавали різноманітну підтримку – як матері, так і сину. Адже жінка теж потребує допомоги – хронічні проблеми з серцем і тиском.
Тому, коли зателефонували і запросили прийти отримати пакунок з продуктами, маленька родина пані Христини була дуже вдячна!
Нововолинськ
81-річна пані Антоніна – дитина війни, хоча самі події пам’ятає слабко, єдине, що запам’яталося, як ховалися в льосі від скинутих фашистами бомб. Все її життя було досить активним – починала секретарем судового засідання в Іваничівському районному суді. Всяке було – часи непрості – часто доводилося їздити на відкритих бортових машинах на виїзні судові засідання у різні села. Багато життєвих історій довелося їй пропустити через свої відчуття і в той же час керуватися законами того часу. У 1964 році її обрали секретарем Жовтневої селищної ради, на цій посаді жінка пропрацювала 45 років, завжди була в центрі подій селища, готова прийти на допомогу. Вийшовши на пенсію, залишилась депутатом селищної ради, членом виконавчого комітету. За останні 10 років очолювала селищний клуб «Надвечір’я» при будинку культури, у якому для людей поважного віку організовувала тематичні концерти та вечори зустрічей з ветеранами війни та праці.
«Я вдячна соціальним працівникам Благодійного Фонду «Карітас-Волинь» за турботу та допомогу продуктовим набором, – каже жінка. – Увага , привітність, яку я отримую від вас дуже важлива для мене. Нехай Господь Бог благословляє вас всіх за це добро, що несете у цей світ»
Броди
Є серед наших підопічних і такі люди, як 78-річний Степан Федорович, якого добре знають у місцевому Карітасі. Він найактивніший серед чоловіків, учасників проектів організації. Сам шукає ідеї та теми для заходів, мобілізовує цільову групу, пропонує цікаві посильні активності поза проектною діяльністю. Пан Степан користується великим авторитетом серед молодих волонтерів. Вони жартома називають його «начальником волонтерів», часто телефонують йому, щоб спитати поради чи просто поспілкуватися, поділитися новинами. А ще у чоловіка неабияке почуття гумору, власним прикладом мотивує інших учасників проекту до соціальної активності.
«Сьогодні існує безліч невирішених проблем у людей мого покоління, – каже Степан Федорович. – А без Карітасу і його допомоги нам було б значно важче їх вирішувати. Спасибі що Ви є! Спасибі, що Ви завжди з нами, завжди поруч!»
Волноваха
Ганні Омелянівні – 84 роки, вона давно живе сама, та й з родичів залишилась тільки внучка, яка працює в Польщі і дуже ріко відвідує бабусю. Вік дає своє – вже декілька років практично не виходить за межі помешкання, по дому пересувається на ходунках, має проблеми зі слухом.
Ганна Омельянівна
Через вади здоров’я вже кілька років не виходила за межі помешкання. Пенсія геть маленька -2200 грн – та і з тої доводиться відкладати, аби взимку оплачувати опалення. відкладає на оплату централізованого опалення у зимовий період. Самотність і бажання поспілкуватись зіграли у житті жінки і неприємну роль – у березні вона стала жертвою шахраїв, які розмовами та вмовляннями заволоділи її грошима. До правоохоронних органів не зверталась, оскільки гроші віддала добровільно. Добре, що поруч є Карітас та проект ДоБаДі, які допомагають, наскільки це можливо.
Одеса
Зінаїда Дмирівна
Зінаїді Дмитрівні цього року виповнилось 92 роки. Наймолодша в сім`ї з трьох дітей, прожила нелегке життя – матері не стало, коли їй було три роки, росла з мачухою. Коли почалась Друга світова війна і батька забрали в армію, мачуха залишила родину, старша сестра пішла на роботу, брат – на фронт, а Зіна залишилась одна. Доводилось жити в холоді та голоді. У свої 13 років вона дописала собі років і пішла працювати на пеньково-джутову фабрику, де працювала по 16 годин. Так і трудилась все життя – , у неї 56 років трудового стажу. Вже переїхавши до Одеси, вийшла заміж за офіцера, разом прожили 35 років. Смерть близької людини «підкосила» її здоров`я, хоч все життя Зінаїда Дмитрівна була дуже активною, навітьпісля виходу на пенсію продовжила працювати на громадській роботі, але роки беруть себе …. Залишилась сама, з квартири виходити тяжко, бо пересувається на інвалідному візку. Тому допомога від Карітасу та ДоБаДі стала дуже доречною.
Лозова, Харківська область
Пані Лідія
Пані Лідія – корінна лозівчанка, завжди була активною і творчою, любила музику, танцювати, брати участь у виставах. Жодне шкільне свято не відбувалось без її участі. Закінчила музичну школу, опісля – музичне училище. Проте вищу освіту вже здобула за професією економіста, все життя пропрацювала за спеціальністю. Але прагнення до творчості залишилось. Жінка була активною учасницею місцевої художньої самодіяльності, її і досі пам’ятають на Лозівщині як учасницю різних аматорських творчих колективів. Вихід на сцену, виступ, аплодисменти глядачів – все це завжди наповнювали серце радістю і любов’ю. Зараз пані Лідія вже не виступає, вік бере своє. Живе сама, вже майже нічого не бачить. Але вона все ж така бадьора і творча. І дуже радіє гостям…
Проєкт “ДоБаДі” триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори. Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн. Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com
Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати такі ж великі продуктові набори. Допомогти просто – переходьте на http://caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
У липні-серпні 2021 року проект «ДоБаДі», який спільно впроваджують Карітас України, БФ «Життєлюб» та «Нова Пошта», продовжував роботу. Зокрема, тільки у липні, 1400 наших Ба та Ді з 28 міст та містечок України, де працюють регіональні офіс Карітасу, отримали продуктові набори, закуплені за кошти небайдужих благодійників. Кожен пакунок, принесений в оселі літніх людей – це приклад щирої поваги до них, та невелика підтримка, яка безцінна для них. За кожним візитом – людські долі. Ось деякі з них.
Історія з Нововолинська
Галині Марківні – 84, родом з Київщини, у 18 років поїхала працювати на Донбас, бо багатодітна родина, в якій вона була найстаршою, після загибелі на війни батька, потребувала підтримки. Там вона одружилася, а коли почалась розбудова Львівсько-Волинського вугільного басейну і будівництво міста Нововолинськ, переїхала туди з чоловіком, як молоді спеціалісти. Так все життя і було пов’язане з шахтами. На жаль, у дружні родині сталось горе – трагічно загинули єдина донька з чоловіком, залишивши двох діток, а невдовзі – чоловік пані Галини. Жінка взяла опіку над онуками. Різне бувало – було тяжко, як на душі , так і у житті, та вона завжди була сильною, так як мала виростити малечу, не зламалася, залишилася доброю і чуйною жінкою. Зараз онуки мають свої родини у других містах і не завжди випадає нагода провідати бабусю, хоча завжди з нею на зв’язку.
«Я прожила гарне життя, хоча і нелегке , – розповіла Галина Марківна працівникам місцевого Карітасу, які прийшли до неї з продовольчим набором, – та завжди вірю в доброту. Безмежно вдячна вам за турботу, увагу та щирість ваших намірів, це так потрібно мені зараз і важливо для мене».
Історія з Сокаля
Пану Олександру – 61, він живе у приміському селі Поториця. Через хворобу, яку переніс ще в молодості, має інвалідність першої групи з частковою втратою рухової активності, пересувається по будинку з допомогою ходунків. Поки була жива мати, то опікувалась сином, але вона померла минулого року. Зараз йому допомагають працівники, часткова втрата. До минулого року проживав з матір’ю, після її смерті залишився один. Завдяки спільній допомозі працівників та небайдужих волонтерів місцевого Карітасу, чоловік не впадає у відчай, залишається оптимістом, любить життя та щиро вдячний за допомогу та підтримку.
Фото Карітас Чортків
«Наші бенефіціари – дорослі люди, Ба та Ді – потребують нашої підтримки, медичної, психологічної, а особливо матеріальної, через свої життєві труднощі, та асоціальні сімейні обставини. Ці люди залишені забуті всіма, залишенні на виживання, де іноді не вистачає грошей на їжу та необхідні ліки, а ще й доводиться оплачувати дорогі комунальні послуги. Коли в такої людини немає рідних та іншої підтримки, то ми є для них єдина допомога».
Галина Тимофій Карітас Чортків
Проєкт триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори. Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн. Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com
Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати такі ж великі продуктові набори. Допомогти просто – переходьте на https://new.caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Завдяки CSR проектів компанії «Сингента» в Україні підопічні Карітасу у прифронтовій Волновасі в червні та липні 2021 року отримують продуктові набори в рамках проекту «ДоБаді». Це пакунки для осіб «золотого віку», які розповсюджує Карітас України у рамках спільного проєкту з БФ «Життєлюб» та компанією «Нова пошта».
До набору піклування входять продовольчі товари довготривалого зберігання: цукор, різні крупи та консерви, соняшникова олія, чай та солодощі. Приблизна вага набору – до 5,5 кг.
Серед отримувачі продуктових наборів – п’ятдесят місцевих жителів прифронтової Волновахи, – старші люди, які часто мають хронічні захворювання чи інвалідність, отримують мізерну пенсію, якої не вистачає навіть на продукти харчування.
Ось відгуки деяких з них:
«Дуже дякую Вам що ви допомагаєте мені і людям. В наш час це дуже хороша допомога. Велике дякую Вам і надіюся що і дальше будете допомагати нам».
(Пані Олена, бенефіціарка Карітасу Волноваха)
«Дуже дякую за продуктові набори. Це гарна допомога нам пенсіонерам. Спасибі всім хто піклується за нас, особливо працівникам фонду, які завжди уважні і привітні. Бажаю всім міцного здоров’я і Божої благодаті».
(Пані Людмила, бенефіціарка Карітасу Волноваха)
Для кожного з наших підопічних продуктовий набір це справжній подарунок, вони щиро дякують небайдужим людям, які не забувають, що поруч є ті, кому так потрібна допомога.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
