Запрошуємо вас провести незабутній тиждень інтелектуальної насолоди, Великих зустрічей, глибоких сенсів та несподіваних відкриттів в Школі інтелектуального розвитку “Філософсько-психологічна школа”.
Школа – місце, куди їдуть за знаннями, а отримують глибоку внутрішню трасформацію!
Все дійсно Величне в нашому житті починається з Зустрічі з кимось важливим, хто вплинув на наше життя, світогляд, відкрив нове бачення та закохав у прекрасне. Ми створили майданчик, де у кожного є можливість не лише особисто познайомитися з неповторними інтелектуалами нашого часу, поставити їм свої запитання, але й п почати Діалог. Справжній щирий людський діалог від серця до серця! Наш мозок здатен розвиватися все життя. Він постійно потребує інтелектуальних тренувань. Школа інтелектуального розвитку – тижневий інтенсив, який активізує мислення, дає можливість оволодіти навичками аналітичного, критичного, глибинного думання. Якісні зміни у нашому житті починаються зі змін нашого мислення.
Протягом тижня у вас буде можливість слухати цікаві лекції, спілкуватися з найкращими спікерами, брати участь у практичних тренінгах та дискусіях, знайти однодумців та друзів, стати частиною мислячої спільноти, відчути радість дружби, діалогу, порозуміння, відпочити в величавому затишному лісі, вивчати та святкувати Життя!
Упродовж різних лекцій, тренінгів, перформансів ми торкнемось найглибших, ціннісно-світоглядних, психологічних, духовних та філософських проблем, пов’язаних із пошуками миру, діалогу, порозуміння, комунікації, подоланням конфліктів та відчуження.Запрошуємо сміливців, хто бажає нових відкриттів та змін до спільноти людей, котрі мають відвагу разом ставити складні питання і разом шукати відповіді.
Школа відбудеться з 12 по 19 лютого 2022 року в мальовничому м. Брюховичі (Львівська область) в Реколекційному Центрі “Світлиця”Спікери та розклад будуть опубліковані незабаром.
Із запитаннями або пропозиціями звертайтеся karitas2018@ukr.net, 093 551 73 20 – координаторка Яна Рожнятовська
«В липні БФ «Карітас-Київ» провів дев’яту «Філософсько-психологічну школу». В Реколекційному Центрі «Світлиця» смт Брюховичі зібралося більше 50 учасників зі всієї України. Різні за віком та статусом, політичними та релігійними поглядами, але об’єднані бажанням позитивних змін в суспільстві, країні, а найголовніше – в серцях, учасники щодня спільно шукали шляхи істини, добра, взаєморозуміння та вічних цінностей», – повідомляє о. Роман Сиротич, директор БФ «Карітас-Київ».
Кожного разу Школа виходить на вищий рівень. Максимальна віддача спікерів і тренерів, бажання не просто донести інформацію, а передати життєві орієнтири, досвід життя, скарби мудрості та людяності, віри та сенсу нікого не залишають байдужими учасників. Це спільна інтелектуальна подорож у світ смислів.
Учасники теж не випадкові. Вони приїжджають з глибокими запитати, власним шляхом пошуку та відкриттів. Щоб отримати бажане, доводиться інтенсивно працювати. З самого ранку і майже до пізньої ночі відбувається навчання. А дискусії та діалоги продовжуються часом далеко за північ.
Липнева школа була фантастично гармонійна. Через поезію ми розкривали для себе важливі питання нашого існування, взаємодії між людьми і Богом.
Розпочалася програма з курсу лекцій Ігоря Козловського по книзі «Пісня Пісень».
Абсолютно майстерно та красиво Ігор Козловський проводив нас різними рівнями юдео-християнської інтерпретації. Виходив далеко за межі однієї книги. Розказував особливості трактування стародавніх текстів, приводив приклади з життя різних мудреців та вчителів, вміло вплітав повчальні притчі та історії з притаманним йому яскравим гумором та вмінням дивитися в сутність речей. Це була неймовірна історія Любові та Краси!
Підхопив та поглибив тематику поезії Анатолій Ахутін з циклом лекцій «Поетична ідея культури», показавши нові виміри розуміння поезії, пошуку через поетичне слово відповідей на основні питання буття та сенсу існування.
Разом з Олександром Філоненко та Олександром Пустовітом студенти перевідкривали для себе та перечитували таку велику постать української землі, як Григорій Сковорода. Більшість вперше для себе почула слова «бродячого філософа», як відповіді на свої багаторічні духовні пошуки.
З Головою інституту національної пам’яті Антоном Дробовичем ми говорили про важливість і особливості перехідного правосуддя, вчилися правилам написання цікавих історій та заглиблювалися в життя та творчість Лесі Українки.
Крім лекцій були заняття з екзистенційного театру та психологічний блок по управлінню агресією, що проводили спеціалісти БФ «Карітас-Київ» – психологиня Дар’я Сапегіна та Олег Рощіпкін.
«Школа – це епоха. Це вже ціла велика спільнота по всій Україні і навіть за її межами людей, які чітко розуміють і знають що це за школа,яку школу робить Карітас. Школа – це прекрасне, що надихає, об’єднує людей, вчить спілкуватися один з одним, говорити на складні теми, піднімати питання, які можуть допомогти суспільству і суспільством порозумітися. Йдеться не тільки про тему миробудування, яка є одна з наріжних, тему діалогу і порозуміння, але взагалі людяності, любові один до одного, обережності поводження один з одним і це не тільки зміст обговорюємо, але це практичні речі, ми їх тут практикуємо, вони відчуваються в ставленні один до одного, різні люди отримують досвід спільного життя, спільної поваги. Це надзвичайно сильно, рідко такі проекти вдаються, тому що це важко зрежисерувати, це має бути якась вдача. І тут вона є. Свідченням цього є дуже багато людей, які щоразу хочу подаватися знову і знову, частина залишається, переходять із проекту в проект і допомагають зберігати цю особливу атмосферу, залучати все нових і нових людей. Для мене ця спільнота – великий заряд, глибокі роздуми. Часто я їду з певним сум’яттям в серці, яке потребує часу, щоб розібратися, але допомагає мені потім в житті бути кращим. Школа – це багатство нашої країни нашої спільноти. Це шикарний та історичний проект багато добра людям приніс. Це не просто хороша школа, а справжній університет людяності Я би хотів, щоб цей проект був продовжений, щоб тривав багато років», – каже А. Дробович.
Ігор Козловский в свою чергу коментує: «Я вважаю, що подібні заходи, в даному випадку школа, – це є проект, якого ви навіть не усвідомлюєте результати. З одного боку зрозуміло, що приїжджають люди вже традиційно присутні в просторі інтелектуальному і духовному. Їм цікаво вони збагачуються і це надзвичайно важливо. А з іншого боку відбуваються певні процеси, які людина може не усвідомлювати і вони можуть бути найціннішими, тому що це стосується вже особистості і зростання. Сама школа, яка вже живе своїм життям має своє обличчя, свій характер. Вона живе як живий організм, який розвивається, ставить перед собою нові завдання, відкриває для себе нові горизонти і це означає що в неї є майбутнє, навіть, якщо колись припиняться сам процес – школа, це означає, що люди не зупиняться ні той самий запал, ні та необхідність поштовху, бо він вже й це є запорукою того, що я сама ідея буде жити в конкретній людині.»
Учасники Школи свідчать, що «стільки відкриттів себе та Іншого, як дає Школа за 7-9 днів можна отримати хіба за півроку психотерапії. Не знаю які чари тут діють, але повертатися до вас хочеться знову і знов. Велика дяка за це свято любові та мудрості».
«Школа – це зустріч Друзів. Навіть якщо и їдете сюди вперше, будьте впевнені, вас там чекають Друзі, з якими ви можете говорити про найпотаємніше. Це спільнота Любові і сім’я, яка втілює принципи людяності, взаємоповаги та взаємопідтримки. Кожна людина, що зустрічається нам в житті відкриває в нас хороше, або погане. Спільнота на Школі робить кожного краще, відкриває скарби добра в людині, заохочує до пошуків істини та милосердя. Для мене дуже важливо, що Школа практикує Діалог, що у нас є єдність в різноманітті. Сучасний світ спраглий Любові. Часом серця вже зовсім зневірені, що Любов, та Дружба взагалі можливі. Тому потрапляючи на Школу люди говорять, що потрапили до раю. Але це нормальний стан. Людина створена для добра. Школа – це простір, де можна відкрити красу в собі та інших, де можна давати та приймати любов. Хоча це все може звучати як щось абстрактне, але виявляється це дуже практичні речі.
Звичайно, у нас є можливість навчатися у найкращих Вчителів, кожен з яких є прикладом для наслідування. Це важливо. Важливо мати у своєму житті Провідників, які допоможуть з прийняттям рішення в часи сумніву, які вкажуть на світло в часи темряви. Кожен зі спікерів – це особливий скарб! Бути поруч, жити в один час з такими людьми – це честь і подарунок долі!», – говорить координаторка проекту «Долаючи розломи в громадах» Яна Рожнятовська.
«Дуже важливо для Карітасу втілювати освітні проекти, бо ж знання – це світло. Але воно лише тоді світло, коли ним користуються з добрими намірами. На Філософсько-психологічних школах людина стає перед питанням цінностей, віри, вибору. Вибір сьогодення безсумнівно вплине на майбутнє не лише однієї людини, але й на її оточення та країну. Ми вважаємо, що такі проекти здатні змінити країну. І один в полі воїн. Найбільші зміни в історії людства завжди починалися з рішення однієї людини. Часто суспільство недооцінює силу одного. Ми радіємо, що є небайдужі люди, які готові змінювати себе, змінювати країну, змінювати світ. Такі освітні проекти важливі для нашого суспільства, яке зранене довгими роками тоталітарного режиму, страхом, безпомічністю та недовірою. Ми бачимо, що зцілення поступово приходить, починаючи з глибин серця, в дружній спільноті, завдяки прикладом гідності і людяності», – говорить о. Роман Сиротич, директор БФ «Карітас-Київ».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
З 10 по 18 липня 2021 року радо запрошуємо взяти участь у інтелектуальній подорожі разом з тими, хто шукає мудрість, сенс та відповіді на споконвічні питання людства.
Цього разу аж цілих дев’ять днів!
Серед спікерів: Анатолій Ахутін, Ігор Козловський, Олександр Пустовіт, Антон Дробович, Олександр Філоненко та психологиня Дар’я Сапегіна! Вони вже готують свої авторські курси!
Літо – час для нових вражень, перезавантаження, відпочинку, подорожей та нових друзів!
Хочете, щоб ваше літо було яскравим, стильним та незабутнім? Школа інтелектуального розвитку “Філософсько-психологічна” – це інтелектуальний інтенсив, насичений спілкуванням з сучасними мудрецями, цікавими лекціями, глибокими тренінгами, кулуарними бесідами та дискусіями в мальовничому місті Брюховичі (Львівська область).
Це можливість побачити світ ширше та різноманітніше, знайти однодумців, побачити красу пізнання, відкрити нові сторони власної душі, здобути натхнення та віднайти! Ця подорож обов’язково змінить кожного!
Кожна Школа – подія, яка не повторюється, вона абсолютно особлива!Плануйте свою відпустку та до зустрічі! Програма буде опублікована незабаром.
В березні Карітас Київ провів вже восьму Школу інтелектуального розвитку «Філософсько-психологічна школа».
В мальовничому м. Брюховичі в Реколекційному Центрі «Світлиця» зібралося більше 50 учасників з різних куточків країни.
За час карантину люди відчули наскільки важливе живе спілкування, живі обійми та розмова за горнятком кави.
Провести виїзну Школу в час пандемії – це великий виклик, бо потрібно було максимально врахувати всі ризики. Кожна Школа – особлива. Спікери та учасники створюють незабутню атмосферу, діляться найглибшими переживаннями та відкриттями.
Ця Школа – ковток свіжого повітря в важкий час карантину. Тривога і страх все більше посилюються в суспільстві. Вкрай важливо було зібратися разом і підтримати один одного, щоб мати сили жити далі та нести добро, надію та світло оточуючим.
Цього разу з нами були вже постійні наші спікери – О.Філоненко та А.Дробович, а також доєдналися нові – І.Козловський, Б.Тихолоз, У.Долиняк, А.Дресвянніков та о.Полікарп Марцелюк. Деяки спікери доєдналися онлайн – А.Ахутін та о.О.Чумаков. І неймовірно прекрасні, активні, дуже креативні, дружні та розумні студенти!
Як завжди, дуже насичена програма, різноманітні теми, методи та підходи нікого не залишили байдужими. Кожен міг знайти те, що подобається та відгукується. Душевні спілкування та гарячі дискусії продовжувалися і за стінами лекторію., часом далеко за північ. І не дивно, бо теми, які піднімалися були вельми актуальними.
Антон Дробович говорив про небезпеку інструменталізації історії та історичний наратив «здорового» суспільства. Дуже важливо, що Антон є не лише теоретиком, але максимально робить все залежне від нього на посаді Голови Інституту національної пам’яті, щоб українська історична пам’ять була максимально правдивою та чесною.
Олесандр Філоненко показував важливість уяви в нашому житті, дружби, діалогу та спільноти. З великою любов’ю, мудрістю, яскравим гумором, влучними прикладами, метафорами та доброзичливістю Олександр втілював на практиці уроки дружби, спілкуючись зі студентами, вислуховуючи кожного, підтримуючи та розділяючи довгі години розмови.
Ігор Козловський на власному прикладі навчав важливості виховувати екзистенційний інтелект, вести усвідомлене сенсовне життя, нести добро серед зла, не втрачати надію в часи відчаю та випробувань. Він розказав свою історію полону, казав, що саме в кризі питання сенсу нашого існування стають глибшими і вимагають відповіді настільки ж глибокої, як і сама криза. Комфорт нікого не розвиває, ми розвиваємося лише в дискомфорті. Разом з І.Козловським ми вчилися нестандартно мислити та приймати рішення.
О.Чекаль показував красу та сенс мистецтва шрифта, це було ціле таїнство посвяти в розуміння зашифрованих кодів культури, ми мандрували різними країннами, епохами, культурами та релігіями.
Уляна Долиняк провела нас шляхами аналізу колективної травми та її зцілення. Кожен учасник міг прослідкувати вплив травми поколінь у власному житті. Ця важка тема подавалася дуже професійно та обережно. І не дивно, бо Уляна – практик, що займається з дітьми з важкими долями.
Богдан Тихолоз занурив слухачів в контекст української літератури. Дуже яскраві з гострим гумором та влучні приклади викладача легко сприймалися та запам’ятовувалися. Студенти відкривали та перевідкривали для себе українську літературну спадщину по-новому, вона стала для кожного живою та сучасною.
Вельми вдячні Анатолію Ахутіну, що ділився глибинами мудрості на основі діалога Платона «Алківіад». Він акцентував увагу на тому, щоб знати свої кордони, щоб не видавати своє незнання за знання. Людині важливо створювати себе – створювати Людину в собі так відповідально, як створюють вироби мистецтва. Найголовніше мистецтво в житті – витворити в собі Гідну Людину. Багато говорив про свободу, політику, державу, суспільство. Лекцію можна розбивати на цитати і над кожною медитувати місяцами. Античні тексти живі та актуальні сьогодні, як ніколи.
о.О.Чумаков вводив слухачів в філософію Ф.Достоєвського на основі роману «Записки з підпілля», показуючи темну ліцемірну сторону людства, занурюючи в історично-культурний контекст роману та шукаючи відповіді на незручні питання.
О.Полікарп провів нас життям митрополита Андрея Шептицького. Життя митрополита – гідний приклад для наслідування. Допомагала розкрити біографічні деталі Андрея виставка, яку люб’язно надав Український інститут національної пам’яті, де були представлені на банерах не лише світлини, але й важливі документи, що стосувалися життя митрополита.
А ще ми брали участь в екзистенційному театрі, через гру приміряли на себе різні ролі та вчилися створювати спільну історію.
Великим подарунком був приїзд до нас акторів з театру імпровізації, вони подарували нам незабутній вечір імпровізаційної гри та яскраві емоції. А ще зробили майстер-клас по імпровізації для всіх бажаючих.
Березнева погода нам також принесла багато радості та сніжно-сонячні дні і студенти не лише гуляли казковим лісом, але й виліпили бюст Платона)).
Ось, що говорять самі учасники Школи:
«Чудова школа. Нічого подібного не зустрічала. Школа, яка надихає рухатись вперед, відкриває нове та зміцнює бажання навчатися»
«Школу – ЖДЕШЬ! То о чем говорили внутри этой “школьной” недели, встречи с людьми – старыми и новыми знакомыми, и, главное, со спикерами – это то о чем ДУМАЕШЬ следующие полгода (а то и больше). Школа – это ВСЕГДА высокий уровень отношений и затрагиваемых тем!»
«Не так часто становишься участником событий или встреч о которых можно сказать: «Да, в моей жизни остались те же кучи проблем, но У МЕНЯ ПОЯВИЛИСЬ СИЛЫ И УВЕРЕННОСТЬ, что я смогу, я СПРАВЛЮСЬ».
«Коли запитують про нашу філософську школу, мені замало слів, щоб передати те, що там відбувається та її вплив. Кожного разу хочеться відповісти: «Приходьте та подивіться, відчуйте, проживіть самі!». Бо як можна описати любов, дружбу, повноту життя словами? Це треба лише особисто прожити. Спілкуватися з дійсно Великими людьми, легендами сучасності, жити цілий тиждень разом, ділити трапези та прогулянки в лісі – це безцінно. Це значить не просто слухати лекції, а безпосередньо навчатися у Майстрів, дати шанс собі загорітися тим, чим горять вони, доторкнутися до життя, яке варто наслідувати. Для мене це завжди Велика спільна Подія. Ці зустрічі точно змінюють.
Оте знайоме «ніколи не будеш, як раніше» – тут абсолютно підходить. Бо є шанс зупинитися і чесно подивитися на себе, проаналізувати, подивитися собі в душу і запитати: «Хто я? Куди йду? Що я можу хороше, добре та красиве принести в цей світ?» та Зустрітися з чимось більшим, з більшими сенсами, глибшими питаннями, щоб разом з мудрецями прямувати шляхом пушуку відповідей.
Школа – це зупинка серед буденності, вона не дозволяє далі продовжувати ігнорувати важливе. Це виклик. Не завжди і не кожному легко та безболісно це дається. Але безумовно воно того варте!» – Говорить координаторка проекту «Долаючи розломи в громадах», Яна Рожнятовська
«Миротворчий проект у нас в БФ «Карітас-Київ» діє вже четвертий рік. І четвертий рік у нас проходить
«Філософсько-психологічна школа». За цей час ми охопили дуже багато людей різних вікових груп, соціальних статусів, політичних та релігійних переконань, жителів різних регіонів та, навіть, країн. Таке охоплення ще й забезпечують відкриті відео лекцій зі Школи на ютуб каналі Біла Кава / Белый Кофе
Школа – це діалоговий майданчик, де люди можуть в невимушеній атмосфері почути один одного. Саме цього часто не вистачає сьогодні – за інформаційним тиском та шумом побачити живу людину перед собою, а не коментар в фейсбуці чи ідеологію, та спробувати зрозуміти думку, страхи та надії Іншого. Дуже тішить, що люди зацікавлені в такому форматі. Наш час – час дефіциту Людяності і, не дивлячись на розвинені технології, дуже не вистачає відкритого, щирого спілкування.
«Саме такий формат, як Школа, на нашу думку найкраще сприяє порозумінню в суспільстві. Дякуємо всім, хто робить можливим існування Філософської школи сьогодні!», – коментує о.Роман Сиротич, директор БФ «Карітас-Київ».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
В лютому 2020 року, Карітас Київ провів шосту Школу інтелектуального розвитку в м.Брюховичі. Така школа – це завжди велика та значуща подія для всіх, хто бере в ній участь: студентів, спікерів та організаторів.
Кожного разу організатори та спікери ретельно готуються, продумують всі деталі, хвилюються, щоб все вдалося якнайкраще. І цього разу все вдалося. Школа пройшла на високому інтелектуальному рівні, піднімалися актуальні сучасні філософські, психологічні, політичні, історичні та теологічні питання. Близько 60 учасників з усіх регіонів України та декілька з Росії проходили тижневе інтенсивне навчання.
Серед спікерів цього разу були такі Величини, як Анатолій Ахутін, Олександ Філоненко, Антон Дробович, Дар’я Зіборова, Лариса Гармаш та Ганна Гоменюк. Психологічний блок проводила психологиня Дар’я Сапегіна та тренер Олег Рощіпкін. Ігор Михайлишин, доброволець батальйону «Донбас», розповідав свою історію війни, боротьби, полону, героїзму та життя після війни. Ця зустріч сильно торкнулася сердець. Бо війна не десь далеко, а зовсім поруч.
Теми, що піднімалися торкалися етики, моралі, людяності, культури пам’яті, героїзації, гідності, колективної травми, людяності та розлюднення, етосу та культури, критичного мислення, особистої та колективної відповідальності, визнання провини та прощення, складних питань війни, декомунізації, інтеграції, профілактики вигорання, філософії кіно, європейских моделей світосприйняття, стародавніх релігій, державного устрою, екзистенційного вакууму, віри, стосунків з Богом та багато іншого. Все складно перерахувати, студенти обговорювали та дискутували постійно під час перерви, трапези і навіть вночі.
Нам повезло, що Реколекційний Центр «Світлиця», де проводилася школа, знаходиться у прекрасному буковому лісі. Тому студенти мали можливість, як в стародавній Греції, вести довгі філософські розмови, гуляючи стежками лісу.
Школа нікого не залишає байдужим. Нові сенси та відкриття, переосмислення власного життя, свого ставлення до багатьох важливих речей, налагодження нових дружніх стосунків, радість від спілкування, можливість почути відповіді на свої запитання від мудрих вчителів – це лише маленька частина того, що отримують учасники школи.
«В наш час багато хато говорить про мир та миробудування. Часто цими поняттями маніпулюють і знецінюють їх, використовуючи для своїх не дуже чистих цілей. Мир – дуже складний процес. В нашій країні відбувається війна. Більше всього ми бажаємо нашій країні миру, але не будь-якою ціною. Ми не можемо досягти миру, поки Росія не припинить свою агресію. Але ми можемо вже зараз об’єднуватися всередині країни, прислухатися один до одного, думати про спільне благо, планувати та розбудовувати країну, зранену, але живу. Все починається з нашого мислення, з ідей в нашій голові та з нашого серця. Тому насамперед так важливо працювати з розумом та душею, щоб мати розумне серце та гострий розум, щоб вміти розрізняти добро і зло в самому їх зародку», – говорить директор БФ «Карітас-Київ», о.Роман Сиротич
Студенти залюбки діляться враженнями, говорять що ця школа навчила людяності та поваги, дала зрозуміти, що кожен громадянин має нести відповідальність за свою країну, показала причинно-наслідкові зв’язки, відкрила нове розуміння спільноти, дружби, любові та християнских цінностей. Кожен прощався з надією побачитися на наступній школі. Бо це великий досвід співіснування та співвідкриттів.
«Школа – це такий собі маяк посерд життєвої бурі. Раз на півроку учасники приїжджають і звіряють свій життєвий курс. Кожна людина може проаналізувати і щиро собі вібповісти куди прямує. Це важливо. Бо серед марноти, турбот, роботи, постійних страшних новин, легко збитися з курсу, легко загубитися в життєвому морі, заплутатися та впасти у відчай. Ми бачимо, як Бог особливо діє в цей час. Таке враження, що Він дуже лагідно направляє кожного на вірний шлях, шлях, який дарує радість, красу, сенс та відповідальність бути Людиною. Бо кожен з нас бажає, щоб його життя не було змарноване, кожна людина хоче, щоб його життя залишило гарний слід. Ми цьому вчимося разом зі студентами та спікерами. На школі нема жодної людини, котра потрапила туди випадково. Всі дуже цікаві та неповторні, кожен – цілий Всесвіт, який залюбки ділиться своїми відкриттями. Для мене найцінніше – це спостерігати, як з’являться вогник надії в очах, як змінюється спілкування і люди, раніше чужі, вже не уявляють, як могли не знати один одного. Школа – це особлива атмосфера, наповнена любов’ю. І, як і любов, її не можна описати, її можна лише пережити», – коментує Яна Рожнятовська, координатор проекту «Долаючи розломи в громадах
🌹Ми безмежно дякуємо нашим спікерам, що щедро, майже цілодобово ділилися скарбами своєї мудрості, вчили гідності, людяності, відповідальності, доброті та поваги на власному прикладі!
🌹Окремо вдячні Ігорю Михайлишину, що подарував нам частинку своєї душі, дозволив доторкнутися до свого болю, надії, переживань та реальності!
🌹Ми вдячні кождному учаснику, що мали сміливість Бути, відкриватися і відкривати, зігрівати один одного, лагідно та дбайливо ставитися до почуттів ближнього, що дарували свої думки, ставили гарні складні питання та понесли світло любові далі в свої родини.
«З 5-го по 11-те
серпня під Львовом у Брюховичах пройшла п’ята філософсько-психологічна школа.
Це унікальний навчальний проект БФ «Карітас-Київ», який об’єднує людей з
різними інтересами, поглядами, досвідом та соціальним статусом. Цього разу, як
і минулі, учасниками були люди з різних регіонів України, а навіть Росії та
Білорусії», – повідомляє о. Роман Сиротич, директор Карітасу
Київ.
П’ята Школа була названа школою милосердя і намагалася
знайти відповіді на питання: Чи можливе милосердя в часи кризи? Як корелюють
прощення та справедливість? Чи можливе повноцінне життя після травми та втрати?
Як колективна травма впливає на поведінку та міжособистісний діалог? До чого
призводить мультиперспективність? Чи можливий діалог зі злочинцем? Як управляти
своїми емоціями та почуттями, щоб вони ставали підґрунтям для діалогу, а не
насилля? Що відчувають ветерани, які повернулися з війни, та як зробити, щоб
повернення було м’якшим та не таким болісним? Що потрібно для згуртування та
процвітання України? А також багато іншого.
Серйозні цікаві розмови часто заходили далеко за
північ. У кожного були власні відкриття, кожен ділився своїм болем та надіями. Учасники
поступово обмінювались один з одним своїми переживаннями та поглядами. Хоча не
завжди ці погляди збігалися і схвалювалися, але кожен зміг отримати увагу, співчуття
та захист саме завдяки унікальній атмосфері Школи. Це був потужний миротворчий
аспект, бо ж люди не боялися говорити та вступати в діалог.
Серед спікерів цього разу були о. Андрій Зелінський,
Олександр Філоненко, Антон Дробович, Дар’я Зіборова, Олександр Пустовіт та
інші.
«Капелан на війні має доступ до дуже святого в дуже зруйнованому світі… У часи браку любові ми маємо можливість стати випромінювачами любові… Доки людина бачить межу людяності, доти залишається ще надія на психічне здоров’я…. Війна – це там, де людина відкриває для себе межу власної людяності…. Якщо на війні людині вдається зберегти людяність, то тоді на цьому досвіді може прорости паросток примирення… Капелан, у першу чергу, турбується про святиню – людську душу… Найголовніше для бійця на війні – бути з ним поруч, аби прихилити саме небо, бути таїнством присутності… Наша людяність, коли справжня – вразлива… Завдання сьогодення, кожного з нас – жити вдвічі яскравіше, бути вдвічі світлішими – за себе та за тих світлих хопців та дівчат, які загинули… Важливо в отворах від куль і снарядів бачити зорі»,– наголосив о. Андрій Зелінський під час свого виступу.
«Після кожної Школи ми спостерігаємо як змінюються
долі учасників і розуміємо, що на таке диво здатна лише Божа благодать та Боже благословення.
Ми вважаємо, що це дійсно Божа праця! Приємно і дуже втішає, що учасники не зупиняються
лише на Школі, а й продовжують активну самоосвіту в міжшкільний період,
передають набуті знання іншим, несуть мир в свої сім’ї та громаді. Учасники
гуртуються, активно співпрацюють, народжують нові проекти, створюють прекрасні
ініціативи! Ми розуміємо, що маленьке зернятко віри виростає в величезне
дерево! Люди, котрі втратили сенс життя, знову його знаходять. І це величезне
щастя – бачити вогники надії в очах! Для мене неймовірна радість бути причетною
до такої важливої і благородної справи. Мені здається, що це найніжніший, але водночас
найдієвіший метод миротворення. Я особисто вдячна Карітасу Київ за можливість
творити прекрасне та вічне! Це була досить непередбачувана авантюра – почати
робити таку Школу. І кожного разу це дійсно своєрідна пригода. Дякую Богу, що
завжди це добра пригода! Адже приїжджають дуже різні люди, і кожен учасник
привносить щось своє в атмосферу. Можна сказати, що це «Школа людського
існування», бо ж вона твориться самими учасниками. І кожна Школа – це Подія
любові та щирості! Цього небагато в нашому житті. Знаєте, для мене є натхненням
слова деяких учасників, що вони шукали таке ціле своє життя, але знайшли тільки
тепер. А дехто говорить, що в Школі над нами літають ангели. Певно так і є!
Багато людей моляться за кожну Школу – це один з секретів успіху! Особливу
увагу, звичайно, треба приділити нашим спікерам та тренерам. Це Вчителі з
великої літери та Провідники до прекрасного. Кожен з них несе не лише
глибокі професійні знання (цього в наш
час вистачає, але часто цього замало), але набагато більше – свою віру та любов,
те, перед чим вони благоговіють, Велич, котра зустріла їх у житті. Саме це
запалює серця! У нас кожен відчуває себе рівним, не важливо, хто ти –
прибиральник, домогосподарка, актор, доцент, професор, студент чи лікар – ти
важливий і ти можеш поставити питання, попити кави, поплакати чи порадитися, а,
можливо, і сам порадити, бо кожен учасник – скарб. І наші Вчителі це доводять
своїм ставленням!» – розповідає
та наголошує координатор проекту «Долаючи
розломи в громадах» «БФ «Карітас-Київ» Яна Рожнятовська.
«У ці складні часи для нашої країни вкрай важливо
робити проекти, котрі націлені на майбутнє, але водночас не цураються минулого
та дуже серйозно ставляться до викликів сьогодення. Школа інтелектуального
розвитку – саме такий проект. Він дозволяє людям у безпечній атмосфері
піднімати найболючіші питання, говорити на гострі та конфліктні теми, не
викреслюючи один одного, не ставлячи клеймо «ворог», шукати шляхи порозуміння,
знаходити підґрунтя для віри в період скептицизму та зневір’я. Для нас важливо,
що на Школу приїздять люди з різними релігійними поглядами і вчаться
екуменічному спілкуванню. Філософія, психологія та релігія мають бути досить
сміливими, щоб дивитися прямо в очі викликам часу та людським стражданням, але
тільки за таких умов вони можуть бути живими і дієвими. Певно, найбільше, що
робить ця Школа – це повертає людям надію та віру. Тож побажаймо студентам,
вчителям та всій нашій країні миру, добра та ніколи не втрачати надію!», – підсумовує
директор «БФ «Карітас-Київ» отець Роман Сиротич.
