Пані Ірина Бойко зустрічає мене перед їхнім офісом-складом, зараз важко підібрати правильне слово. Вона щойно повернулася з виїзду роздачі гуманітарної допомоги.
Ірина Бойко юристка осередку Карітасу-Київ, але зараз вона перебрала на себе всю організаційну і практичну роботу.
Усередині команда працює, не піднімаючи голови і не відриваючи рук від важких ящиків.
– Бачу, у вас в основному жінки, – кажу.
– Так, у нас жінки рулять, – сміючись, відповідає пані Ірина.
Але є чоловіки.
– Ось це – Юрій, він і водій, і вантажник, і охоронець.
Але ядро київського Карітасу – це все-таки жінки: Наталія, Юля, Ірина.
Мені навіть не доводиться задавати питань. Пані Ірина пункт за пунктом перелічує, чим вони займаються практично цілодобово:
– Тут приймаємо товар, розфасовуємо, пакуємо і передаємо людям найнайнайнеобхідніше, – показує на численні товари у кімнатах і коридорах.
– Подивіться на ці коробки. Це все жіночі руки.
– Люди найбільше потребують продуктів харчування.
– Ось це тільки макарони. Але цього вистачить максимум на двісті наборів.
– Вся допомога надходить від благодійників, в основному від наших із Західної України.
– Ось благодійник передав нам молочну продукцію, яка буде відвантажена сьогодні до дитячого будинку.
– А це привезли з Коломиї вже спаковані продуктові набори. Ми дякуємо за їхню допомогу, бо це найнеобхідніші речі. Це крупи, олія, консерви.
– А це ми передаємо лежачим людям. Ми дуже потребуємо підгузок як для дорослих лежачих, так і для дітей.
– Сьогодні ми дуже багато віддали підгузок лежачим людям. Тут була ціла гора.
– Дитячого харчування не вистачає.
– Категорія тим, кому допомагаємо, – безробітні, багатодітні.
– Ми все передаємо за списками.
Пані Ірина демонструє відео багатодітної жінки з села Держанівка. Вона має шестеро дітей від 2 до 14 років і потребує особливо підгузок.
З працівників київського Карітасу пані Ірина залишилася і ще двоє дівчат. Інші – волонтери.
– Надходить багато допомоги від наших донорів і з-за кордону – Німеччина, Італія, Іспанія…
– Хоча вся допомога надходить до Києва, але вона розподіляється за пріоритетами, тобто тим, кому це найбільш потрібно.
– Буквально сьогодні зателефонували з Дарницького району Києва, де в одному підвалі пересиджує триста людей. І вони потребують харчів, засобів гігієни. З них 80 відсотків – це діти. Це бомбосховище школи, де приймаються тільки діти школи з батьками.
– БФ «Карітас-Київ» охоплює п’ять областей – Чернігівську, Черкаську, Вінницьку, Київську і Житомирську області.
– Ми кожного вечора сходимося всі разом і формуємо запити від людей на наступний день.
– Часом приходять дуже складні запити і дороговартісні такі як ліки. Особливо ліки для онкохворих чи специфічні ліки…
– Похолодало і люди почали масово хворіти. У нас є банк одягу і передаємо тим, кому це потрібно, а також продукти швидкого приготування для людей, які не мають змоги приготувати щось через відсутність можливостей.
– По пів тисячі продуктових наборів роздаємо тільки в окрузі.
– Дві вантажівки відвантажили на Фастів, бо там біда – нема що їсти.
– Для лікарень ми закупили мийні та дезінфекційні засоби.
– Особливо уваги потребують лежачі самотні люди, до яких ніхто не доходить і ніхто, крім нас, не прийде. Сьогодні нам вдалося об’їхати лише 26 таких людей.
– Під саме приміщення Карітасу люди з шостої ранку вишиковуються в чергу, щоб щось отримати. Ми їх просимо приходити на 10-ту годину, а вони вже з самого ранку, щоб вистачило. І ми теж мусимо працювати з шостої ранку, щоб не було скупчення людей.
– На жаль, не всім ми можемо допомогти, хоча щодня отримуємо тонни допомоги.
– П’ятнадцятий день війни. Я помітила, що люди звикають до війни. Менше стали ховатися. Більше виходять з дому.
– У нас є сховище. Коли сирена, то люди, особливо з дітками, біжать ховатися до нас.
– Не можемо достукатися до Чернігова. Туди взагалі не можливо дістатися.
– Ми всіма силами передаємо допомогу в бік Ірпеня. Хоча там уже майже не лишилося людей.
– Потяги з допомогою приходять і серед ночі. І наші волонтери їх розвантажують.
– Дякуємо благодійникам, які на своїх вантажівках і машинах самі доставляють цей товар.
– Дякуємо волонтерам, які приходять готувати гарячі обіди для бездомних.
– У Києві проблема з водою. Магазини попіднімали ціни, а з крана не нап’єшся.
– Одна пекарня передала нам свіжоспеченого хліба. І ми з приємністю роздали його людям.
– Допомоги потрібно дуже багато. А ще буде більше треба, коли всі почнуть повертатися сюди, додому.
– Подяк від людей дуже багато.
– Ми плачемо з людьми щодня.
Оксана Климончук, Київ