Подяк від людей дуже багато і ми плачемо з ними щодня – Карітас Київ

Пані Ірина Бойко зустрічає мене перед їхнім офісом-складом, зараз важко підібрати правильне слово. Вона щойно повернулася з виїзду роздачі гуманітарної допомоги. Ірина Бойко юристка осередку Карітасу-Київ, але зараз вона перебрала на себе всю організаційну і практичну роботу. Усередині команда працює, не піднімаючи голови і не відриваючи рук від важких ящиків. – Бачу, у вас в […]

Пані Ірина Бойко зустрічає мене перед їхнім офісом-складом, зараз важко підібрати правильне слово. Вона щойно повернулася з виїзду роздачі гуманітарної допомоги.

Ірина Бойко юристка осередку Карітасу-Київ, але зараз вона перебрала на себе всю організаційну і практичну роботу.

Усередині команда працює, не піднімаючи голови і не відриваючи рук від важких ящиків.

– Бачу, у вас в основному жінки, – кажу.

– Так, у нас жінки рулять, – сміючись, відповідає пані Ірина.

Але є чоловіки.

– Ось це – Юрій, він і водій, і вантажник, і охоронець.

Але ядро київського Карітасу – це все-таки жінки: Наталія, Юля, Ірина.

Мені навіть не доводиться задавати питань. Пані Ірина пункт за пунктом перелічує, чим вони займаються практично цілодобово:

– Тут приймаємо товар, розфасовуємо, пакуємо і передаємо людям найнайнайнеобхідніше, – показує на численні товари у кімнатах і коридорах.

– Подивіться на ці коробки. Це все жіночі руки.

– Люди найбільше потребують продуктів харчування.

– Ось це тільки макарони. Але цього вистачить максимум на двісті наборів.

– Вся допомога надходить від благодійників, в основному від наших із Західної України.

– Ось благодійник передав нам молочну продукцію, яка буде відвантажена сьогодні до дитячого будинку.

– А це привезли з Коломиї вже спаковані продуктові набори. Ми дякуємо за їхню допомогу, бо це найнеобхідніші речі. Це крупи, олія, консерви.

– А це ми передаємо лежачим людям. Ми дуже потребуємо підгузок як для дорослих лежачих, так і для дітей.

– Сьогодні ми дуже багато віддали підгузок лежачим людям. Тут була ціла гора.

– Дитячого харчування не вистачає.

– Категорія тим, кому допомагаємо, – безробітні, багатодітні.

– Ми все передаємо за списками.

Пані Ірина демонструє відео багатодітної жінки з села Держанівка. Вона має шестеро дітей від 2 до 14 років і потребує особливо підгузок.

З працівників київського Карітасу пані Ірина залишилася і ще двоє дівчат. Інші – волонтери.

– Надходить багато допомоги від наших донорів і з-за кордону – Німеччина, Італія, Іспанія…

– Хоча вся допомога надходить до Києва, але вона розподіляється за пріоритетами, тобто тим, кому це найбільш потрібно.

– Буквально сьогодні зателефонували з Дарницького району Києва, де в одному підвалі пересиджує триста людей. І вони потребують харчів, засобів гігієни. З них 80 відсотків – це діти. Це бомбосховище школи, де приймаються тільки діти школи з батьками.

– БФ «Карітас-Київ» охоплює п’ять областей – Чернігівську, Черкаську, Вінницьку, Київську і Житомирську області.

– Ми кожного вечора сходимося всі разом і формуємо запити від людей на наступний день.

– Часом приходять дуже складні запити і дороговартісні такі як ліки. Особливо ліки для онкохворих чи специфічні ліки…

– Похолодало і люди почали масово хворіти. У нас є банк одягу і передаємо тим, кому це потрібно, а також продукти швидкого приготування для людей, які не мають змоги приготувати щось через відсутність можливостей.

– По пів тисячі продуктових наборів роздаємо тільки в окрузі.

– Дві вантажівки відвантажили на Фастів, бо там біда – нема що їсти.

– Для лікарень ми закупили мийні та дезінфекційні засоби.

– Особливо уваги потребують лежачі самотні люди, до яких ніхто не доходить і ніхто, крім нас, не прийде. Сьогодні нам вдалося об’їхати лише 26 таких людей.

– Під саме приміщення Карітасу люди з шостої ранку вишиковуються в чергу, щоб щось отримати. Ми їх просимо приходити на 10-ту годину, а вони вже з самого ранку, щоб вистачило. І ми теж мусимо працювати з шостої ранку, щоб не було скупчення людей.

– На жаль, не всім ми можемо допомогти, хоча щодня отримуємо тонни допомоги.

– П’ятнадцятий день війни. Я помітила, що люди звикають до війни. Менше стали ховатися. Більше виходять з дому.

– У нас є сховище. Коли сирена, то люди, особливо з дітками, біжать ховатися до нас.

– Не можемо достукатися до Чернігова. Туди взагалі не можливо дістатися.

– Ми всіма силами передаємо допомогу в бік Ірпеня. Хоча там уже майже не лишилося людей.

– Потяги з допомогою приходять і серед ночі. І наші волонтери їх розвантажують.

– Дякуємо благодійникам, які на своїх вантажівках і машинах самі доставляють цей товар.

– Дякуємо волонтерам, які приходять готувати гарячі обіди для бездомних.

– У Києві проблема з водою. Магазини попіднімали ціни, а з крана не нап’єшся.

– Одна пекарня передала нам свіжоспеченого хліба. І ми з приємністю роздали його людям.

– Допомоги потрібно дуже багато. А ще буде більше треба, коли всі почнуть повертатися сюди, додому.

– Подяк від людей дуже багато.

– Ми плачемо з людьми щодня.

Оксана Климончук, Київ

Теги: