14-16 травня 2019 року в Києві проходив 3-й
модуль навчання для директорів регіональних осередків Карітасів.
Захід під назвою «Управління людським потенціалом у організації.
Фандрейзінг» став третім в рамках навчальної ініціативи «Навчальний шлях» (Learning Path).
Протягом 3-х днів отці-директори вивчали та
практично опрацьовували такі теми як: Системний підхід до управління людським
потенціалом та Фінансова стійкість організації.
Присутні на навчанні в
Києві обговорювали такі теми:
– Що таке управління
людським потенціалом.
– Складові системи
управління людським потенціалом.
– Процес пошуку та відбору
персоналу (на основі діючої у організації процедури).
– Формування профілю
кандидата на посаду.
– Основи кадрового
діловодства (прийом, переведення, звільнення, зайнятість, відпустки,
табелювання).
– Основні засади (
трудовий договір, ЦПХ – яка різниця та правила оформлення).
– Фінансові та репутаційні
ризики при неправильному ведені кадрового діловодства.
– Управління за цілями:
від стратегії до цілей працівників.
– SMART – методика
цілепокладання. Практичне завдання: постановка цілі працівнику.
– Формування кадрового
резерву і робота з ним.
– Зміст стратегії
мобілізації ресурсів організації або плану мобілізації ресурсів.
– Фандрейзинг як елемент
мобілізації ресурсів: індивідуальний, корпоративний, натуральний (ресурсний)
фандрейзинг.
– Основи краудфандингу.
Можливості та інструменти для його реалізації.
– Основи соцпідприємництва.
– Розробка бізнес-плану
тощо.
Тренерами на заході 14-16 травня у Києві виступили
Ольга Садоха, незалежний консультант з управління, бізнес-тренер, коуч з кар’єрного
та професійного розвитку, та Владислав Шелоков, директор департаменту
комунікацій та мобілізації ресурсів Карітасу України.
В триденному навчанні взяли участь директори шістнадцяти
регіональних організацій Карітасу, директор Карітасу України Андрій Васькович,
Генеральний секретар Карітасу України Дзвенислава Чайківська та віце-президент
Карітасу України о. Андрій Нагірняк.
Нагадаємо, що навчання для директорів Карітасів із цілої України стартувало на початку жовтня 2018 року у м. Дрогобич. Тоді відбувся перший захід із серії тренінгів для директорів, які покликані посилити знання та навички останніх у сфері менеджменту НДО.
Тренінг було організовано за ініціативи Карітасу
України та Catholic Relief Service (CRS).
У 2019 році у проекту «Домашня опіка» ювілей – йому виповниться 20 років. Це найдавніший соціальний проект Карітасу України. Про досягнення проекту, його уроки та перспективи розмовляємо з керівником проекту Галиною Курницькою.
Ви з «Домашньою опікою» вже багато років… Що для вас домашня опіка? В чому переваги Карітасу як надавача послуг?
Надання послуг домашньої опіки – своєрідна візитка Карітасу, це наш перший цільовий проект. Наша перевага в тому, що ми підходимо до кожної людини індивідуально, надаємо якісні послуги і несемо милосердя людям. Кожен працівник розуміє – сьогодні ми молоді, але з віком всі можемо опинитись у такій ситуації. Ніхто від цього не застрахований.
Домашня
опіка – це надання комплексних послуг конкретній потребуючій людині, виходячи з
її індивідуальних потреб. Наші старенькі звикли до свого дому, саме тут вони
хочуть жити до кінця. Наш проект намагається покращити умови і якість життя,
адже це і продовжує роки наших підопічних. Не секрет, що якщо літню людину
вирвати зі звичних умов, вона часто помирає швидше. Ми ж прагнемо допомогти
людині, не забираючи її зі звичного оточення. У нас була одна бабця підопічна,
коли ми вперше прийшли до неї, то не повірили, що людина може жити в таких
умовах. Вона збирала дощову воду для пиття, в домі взагалі нічого не було, там
складна дуже особиста історія була. Ми взяли її під опіку, принесли речі,
одягли, залучили Мальтійську службу – їй стали привозити їсти, і бабуся ожила!
Старі люди часто дуже недовірливі, бояться, що у наших послугах є якийсь підтекст. Але вони, як діти – нам можуть не довіряти, я готові пустити якихось шахраїв. Ми бачимо, що люди нам довіряють, а довіру треба заслужити – в цьому наша велика перемога.
Які, на Вашу думку основні досягнення проекту? Двадцять років – немалий термін, щось досяглося, щось мінялось – «Домашня опіка» зразка 1999 і 2019 років це явно різні рівні?
За час дії проекту багато що змінилось. Коли починали, нам дуже бракувало знань. Зараз, з висоти років, бачу, що професійний рівень працівника – це ключовий фактор успіху, йому треба бути дуже кваліфікованим. Адже практично наша працівниця опиняється сам на сам з підопічним, а часто є дуже важкі випадки – треба знати, як надати невідкладну допомогу, орієнтуватись, що робити, реагувати на різні виклики, бути трохи психологом. Слід постійно підвищувати кваліфікацію, не забуваючи про супервізії. Є методологія, є люди, є досвід, є ім’я, ми працюємо за державними стандартами. Ми можемо навчати, працювати як методологічний центр. Наприклад, ми підписали угоду про проходження практики з УКУ, для студентів, які вивчають соціальну роботу, бо вони не мають бази для практичних занять. Ми готові навчати, якщо будуть бажаючі.
Всі ці роки проект реалізувався за кошти різних міжнародних донорів, зараз вже очевидно, що для його сталості слід шукати різні джерела фінансування. Що робиться у цьому напрямку?
Вже третій рік ми пробуємо надавати платні послуги. Для організацій Карітасу це складно, бо діяльність нова, є певний страх – як оформити оплату, чи не приведе це до втрати неприбутковості. Не в усіх регіонах є готовність платити за послуги, різна фінансова спроможність населення. Але попит є – у Львові, у Шпиталі Шептицького, вже навіть проблема виникає, бо попит більший, аніж вони можуть забезпечити, просто не вистачає кваліфікованого персоналу. Адже працівником домашньої опіки може стати не кожен, це робота складна. Але в Шпиталі вже навіть створили тарифну сітку з погодинною оплатою, часто люди заздалегідь записуються – наприклад, ще навесні дзвонять, що влітку будуть у відпустці, треба, щоб за бабусею доглянули. Це одна з перспектив розвитку. Зараз вже є люди, які за класифікацією рухової активності не підпадають під участь у нашому проекті, але готові доплачувати за додаткові послуги, якщо наприклад у них третя група рухової активності та чітко прописано перелік послуг якими особа 3 –ї рухової активності може скористатись та у разі потреби збільшити візити на тиждень або збільшити перелік послуг ніж це передбачено – з нашими підопічними укладається додатковий договір на платні послуги. Люди потроху розуміють, що за все треба платити.
Фінансування соціальних програм – складне питання, адже традиції благодійності у нашій країні не дуже розвинені, державне фінансування послуг громадських організацій також нестабільне, але треба шукати якісь рішення. Чи є вже якийсь позитивний досвід?
Фактично, вибір у нас не такий і великий. Це або державне фінансування, або надання платних послуг. Благодійна допомога – гарне рішення, але це нестабільне джерело доходу, так можна профінансувати якусь акцію, разову допомогу, але не проект в цілому. Деякі наші центри вже мають досвід отримання соціального замовлення – в Івано-Франківську, Тернополі, Одесі. У Тернополі мають фінансування на паліативну допомогу – так покривається цілий компонент, в Одесі отримали 50 000 грн на продуктові набори – це вже досягнення. Для наших організацій це новий досвід – треба вчитись, змінюватись, не всі ще готові. Легко, коли подзвонили і сказали, що є грант і можна працювати. З державним фінансуванням треба бути готовим реагувати, навіть якщо звернулись пізно. Зараз характерна ситуація, коли люди з-за кордону готові платити за догляд своїх родичів в Україні – треба вміти швидко реагувати, підлаштовуватись під вимоги, звітувати про використані кошти.
Останні роки проект суттєво розширився. До традиційних центрів, як працюють вже давно, додались нові, в основному на сході України, де про Карітас знають менше і де доводилось розпочинати практично з нуля. Чи вдалося ефективно запустити там проекти?
Спочатку нам було дуже важко, адже репутацію ще треба заслужити. Коли ми починали у Харкові проект домашньої опіки для переміщених осіб, то там не тільки самі потребуючі не довіряли (не вірили, що можна отримати такі послуги безоплатно), але й орендарі боялись, будуть кудись повідомляти, що вони здають житло в оренду. Ми розпочинали з нуля – треба було налагодити контакти з місцевою владою і відповідними службами, за короткий час підібрати персонал. Тут теж було нелегко – люди не вірили що може таке бути, що тобі пропонують роботу, а ти нічого за це не даєш, ще й навчають. На сході у нас команди змішані, наприклад, у Харкові керівник проекту родом із Заходу, а серед співробітників багато переселенців, але зараз бачимо, що робота пішла і пішла ефективно. Для навчання ми привозили їх до Львова, був певний страх, як сприймуть людей зі сходу, хвилювались, але зараз все нормально. Проекти розвиваються, зараз намагаємось надавати послуги не лише переселенцям, але і місцевим, бо потреба дуже велика, особливо у Луганській та Донецькій областях. Але поки ще працюємо на довіру – люди часто не вірять, що так може бути, бо ніхто там так не робить. Інколи ми навіть дивуємось, що люди не вірять в добро, що можна отримати безоплатну допомогу, що хтось це робить.
Двадцять років – немалий термін. Що далі?
Наше завдання – зберегти проект. Навіть якщо наші організації матимуть державне фінансування і платні послуги, ми все одно потребуватимемо підтримки від донорів. Можливо, у меншій кількості. Зараз ми активно розвиваємо фандрайзингову стратегію, запустили смс-благодійність, акції із залучення коштів. Це перший такий досвід у Карітасі і на це нас стимулювали самі донори – це змусило нас думати, як зіскочити з донорської голки. Треба розвивати нашу видимість, прозорість, розуміти, що навіть за невелику суму пожертв треба звітувати. Традиції благодійності в Україні ще треба розвивати – але зрозуміло, якщо всі дадуть по 10 грн то це будуть тисячі… Головне це все не втратити. Проект пережив різні часи – фінансування було то більше, то менше, але ми працювали. Ми маємо чудових працівників, які за невелику зарплату роблять дуже тяжку фізичну роботу. Я вірю, що у проекту попереду ще багато років успішного розвитку.
16 травня 2019 року в Харкові відбувся круглий стіл «Протидія насильству в сім’ї». Учасниками стали зацікавлені громадяни та представники громадських організацій, серед яких Ніна Кусти – представниця організації «Право на захист».
Серед представлених спікерів: представники відділу зв’язків з громадськістю патрульної поліції, психолог та юристи Карітасу Харкова.
Психолог, Ігор Тридуб розповів про причини виникнення домашнього насильства та наслідки для їх учасників – жертви та агресора, серед яких як дорослі, так і діти. Важливими стали поради щодо психологічно безпечного поводження в разі виникнення насильства та шляхів запобігання цього жахіття.
Старші лейтенанти патрульної поліції – Удовіченко Катерина та Синегівський Микита, ознайомили учасників з основними положеннями оновленого законодавства та порівняли теоретичні аспекти нормативного підґрунтя та реаліями, з якими стикаються громадяни.
Юристи Карітасу розповіли про правовий захист громадян постраждалих від домашнього насилля, а також про адміністративну та кримінальну відповідальність за скоєння факту домашнього насилля.
Протягом доповідей спікерів, учасники мали можливість поставити уточнювальні запитання та подискутувати.
Нагадаємо, що захід був організований юристами Карітасу Харкова, в рамках реалізації проекту «Захист прав, зниження ризиків та посилення гуманітарного реагування на ВПО та постраждалого від конфлікту населення України», що діє за підтримки Датської ради у справах біженців та Агентства США з міжнародного розвитку
Соціальний портал «Кар’єра для нового життя» пропонує взяти участь у безкоштовному вебінарі «Ефективне подолання станів хвилювання та тривоги», який відбудеться 21 травня 2019 року.
Майже в кожного в житті траплялися моменти сильного хвилювання, тривоги, і було важко впоратися з таким станом. На нашому вебінарі ми розглянемо й попрактикуємося ефективно повертати контроль над своїм хвилюванням, страхом, тривогою.
Цілі вебінару:
ознайомитися з механізмами виникнення хвилювання, страху, тривоги;
оволодіти техніками регуляції свого стану.
Програма вебінару буде корисною всім, хто хоче опанувати стани хвилювання й тривоги в особистому чи професійному житті.
Програма вебінару:
що таке стрес;
триєдина модель мозку за Полем МакЛіном (Paul D.MacLean);
напрацювання практичних навичок роботи з різними видами реакції на стрес;
техніки «квадратне дихання», «обійми метелика», активізуюче дихання.
Ведучий:Володимир Волошин. Практичний, кризовий психолог (спеціалізація – травматерапія (EMDR), арт-терапія) провідний спеціаліст із біосугестивної терапії в Україні.
Дата й час: 21 травня 2019, з 16:00 до 17:00. Мова вебінару – українська. Участь безкоштовна.
В Україні проблема з якістю питної води
та з її постачанням.
За підрахунками експертів, сума коштів,
яка потрібна для реконструкції підприємств водопостачання та водовідведення,
аби українці могли пити воду просто з крану, становить близько 40 млрд доларів.
Чи йдеться в цьому дослідженні про
маленькі населені пункти на лінії фронту на сході? Адже там ситуація з водою
гірша, ніж у великих містах мирної України.
Саме тому Карітас України розпочав
минулого року великий «водяний» проект. Мета
проекту – забезпечити людей, що живуть в зоні конфлікту, питною водою.
Минулого року в якості пілотного проекту
Карітас Маріуполь розпочав роботи з пошуку підземних джерел води та
облаштування бюветів в двох селищах буферної зони Донецької області.
Цього року Caritas Internationalis знайшов гроші та фінансово підтримав проект, який дозволить забезпечити доступ до питної води більшій кількості людей.
Отже Карітас України разом з Карітасом Маріуполь запускають проект «Ukraine. Emergency response to the crisis». До кінця року команда Карітасу Маріуполь планує вирішити проблеми водопостачання у щонайменше 5 населених пунктах, що знаходяться у зоні бойових дій на Донеччині та Луганщині.
Маючи досвід допомоги у кризових
ситуаціях пошкодження водогонів у наслідок обстрілів, Карітас закладає до
проекту гроші й на таку «ургентну» допомогу. У разі аварійних ситуацій з
водопостачанням команда Карітасу Маріуполь долучатиметься до негайного
забезпечення питною водою мешканців постраждалих населених пунктів. Загалом на
проект «Ukraine. Emergency response to
the crisis» планується витратити близько 250 тисяч євро.
Карітас Маріуполь оголошує конкурс мікрогрантів для громад, що опинились в зоні збройного конфлікту, внутрішньо переміщених осіб та громад, які прийняли ВПО.
В межах проекту «Створення багатофункціональних соціальних
центрів для нарощення потенціалу осіб і громад, які постраждали внаслідок
конфлікту в Україні, у сфері подолання труднощів та самозахисту».
Мета конкурсу– підтримка громад, які постраждали внаслідок конфлікту в Україні задля нарощення їхнього потенціалу у сфері подолання труднощів та самозахисту, подолання наслідків конфлікту та покращення якості життя людей в громаді.
Участь у проекті можуть брати громадські організації, громади та ініціативні групи, місцезнаходження та діяльність яких провадиться на території реалізації програми.
Грантова програма охоплює: м. Маріуполь,
Волноваський, Нікольський та Мангушський райони Донецької області.
Учасники можуть подавати необмежену кількість пропозицій на конкурс мікрогрантів. Один учасник конкурсу може отримати лише один мікрогрант.
Максимальна
сума одного гранту становить 20 400 грн. Власний внесок грантоотримувача має
становити щонайменше 10% від суми проекту. Відсотковий розподіл частин
фінансування встановлюється в індивідуальному порядку, виходячи зі змісту та
складових грантової заявки та визначається рішенням конкурсної Комісії.
Пріоритет буде надаватися проектам, реалізація яких буде направлена на:
– активізацію громадян щодо розв’язання актуальних проблем та втілення соціально-значущих; – ініціатив в громаді; – розвиток волонтерського руху; – створюють робочі місця; – підвищення ролі інститутів громадянського суспільства; – покращення інфраструктури населених пунктів; – пропагування здорового способу життя; – сприяння просвіті населення.
Оцінюватиметься актуальність запропонованої проблеми, адекватність запропонованих методів її вирішення, здатність апліканта їх втілити, реалістичність бюджету та здатність продовжувати роботу після завершення фінансування.
Кінцевий термін прийому заявок – 19 травня 2019 року. Дата початку реалізації проектів – 1 червня 2019 року. Максимальна тривалість проекту – 6 місяців. Всі проекти мають бути реалізовані до 1 грудня 2019 року. Посилання на аплікаційну форму: https://bitly.su/9qKgT3B9
Заявки приймаються в електронному вигляді на електронну скриньку caritas.mariupol@gmail.com або приносить чи відправляйте за адресою 87500 м. Маріуполь, пров. Банний 4, БО «ПБФ «Карітас Маріуполь».
Якщо у Вас є питання, то пишіть нам на електронну скриньку caritas.mariupol@gmail.com або телефонуйте +380676235221 або +380504807338.
День Матері став кульмінаційною подією у підготовці
особливих привітань і соціальному служінню матерям і дружинам полеглих
захисників Української землі.
З великою шаною Карітас Полтава старанно готував перший
на Полтавщині етно фотопроект «Віра.Сила.Любов»
щоб увіковічнити образи Берегинь України!
Представляємо Вам спільну роботу команди з однодумців та
небайдужих полтавок, які доєдналися до ініціативи Карітасу Полтава. У цих фото
українська душа справжньої жінки – кожен образ доповнений витонченими деталями завдяки нашим партнерам неймовірним жінкам, що перейнялись
ідеєю проекту фонду і зробили його довершеним.
Окрема вдячність талановитому фотографу Анні Чапалі.
За підкреслення краси наших учасниць висловлюємо вдячність Викторії Герасименко та її працівникам, ГО
«Ділові Українські Жінки у Полтавській області», майстру найкращих вінків та
декорацій Ірині Григоровій. За створення неймовірних образів вдячні сім’ї Олександра
Герасимова та Етно майстерні «Грицики». Дякуємо Ользі Агеєвій
за костюми. Щиро вдячні за надану можливість знімати на студії Олександру
Печериці.
Дякуємо всім партнерам і благодійникам
проекту за дієве соціальне служіння, чуйне серце та за увагу до мам і дружин
героїв України!
Презентація результатів проекту відбулась
12 травня 2019 року на спільній молитві за здоров’я матерів у Храмі Всіх Святих
українського народу УГКЦ.
Отець Володимир після служби подарував
пам’ятні світлини учасницям проекту, до привітань приєдналися діти зі святковою
програмою.
Дорогі наші учасниці, нехай ці фото
дарують вам приємні спогади і слугують милому серцю подарунком від Карітасу
Полтава!
Як будувати мости та опори у стосунках. Як не пропустити найголовніше у житті свого чада. Та як розмовляти з дітьми про «ЦЕ»? Відповіді на питання, які турбують кожне молоде подружжя, є, запевняють сімейні «асистенти» та психологи.
Почути їх іванофранківці зможуть під час Family practice або «Простору для сімейного розвитку». Це – комплекс заходів, присвячених Тижню Подружжя. Спільна ініціатива Карітасу Івано-Франківськ, Центру підтримки сім’ї та міського Департаменту молодіжної політики і спорту.
Аби зберегти сімейні стосунки, їх потрібно постійно «поливати». Як квітку – відзначають родинні експерти. Власний вклад у взаємини повинен робити кожен. Взаємно.
Втім, сімейна атмосфера залежить і від зовнішніх факторів, кажуть фахівці. Наглядний приклад цьому – війна на Сході України. Міжнародна статистика свідчить – 9 із 10-ти сімей, яких торкнулося це явище, розпадаються.
Фінальним акордом Тижня Подружжя стане Фестиваль сім’ї. 26 травня іванофранківців запрошують обмінятися набутим досвідом. І просто весело провести час із найріднішими людьми.
Усі зустрічі, тренінги та майстер-класи в рамках «Простору для сімейного розвитку» – безкоштовні. Головне – зареєструватися, наголошують організатори. Із детальною програмою заходів охочі можуть ознайомитися на сторінці Карітасу Івано-Франківськ у Фейсбуку.
Вже 12 років поспіль Молодий
Карітас (YoungCaritas),
як частина Карітасу Австрії, проводить марафон під назвою «Laufwunder», або «Дивовижний
пробіг», в якому беруть участь переважно діти та молодь від 4 до 19 років.
Ціль заходу полягає в тому, щоб привернути увагу громадськості до потреб людей,
а особливо дітей, які опинились в складних життєвих обставинах і з якими працює
Карітас в Австрії та за кордоном, та зібрати необхідну суму для подальшого
обслуговування цих людей в центрах Карітасу.
У 2018 році, 6 848 дітей та
молодих людей з 68 шкіл та 22 дитячих садків Відня та південної Австрії взяли
участь у марафоні; тоді було зібрано пожертви на суму більше 181 000 євро. Діти
та молодь не просто чудово провели час та зміцнили своє здоров’я завдяки бігу
та перебуванню на свіжому повітрі, а й доєдналися до соціально важливої та
доброї справи – допомогли тим, хто цього потребує найбільше.
Цього року, марафон «LaufWunder» в Австрії буде присвячений
допомозі дітям та сім’ям із числа кризових в Україні. Це і малозабезпечені, і
одинокі батьки, багатодітні, вимушені переселенці, діти учасників АТО або загиблих,
діти з хронічними захворюваннями тощо. Діти, які виховуються в таких сім’ях, зазвичай
не мають належних умов та не отримують належного догляду, необхідного для
їхнього розвитку та навчання. Вони часто стають жертвами цькування або
насильства, «не встигають» в школі або не мають мотивації до навчання та бракують
соціальних навичок, необхідних для майбутнього, через бідність та соціальну
ізоляцію.
Карітас Одеса, що є частиною
всеукраїнської мережі центрів для дітей та сімей, присутньої у 20 містах
України, вже понад 10 років працює із вразливими групами населення і за рік
обслуговує понад 70 дітей із вище перерахованих категорій в рамках дитячого
центру, де діти мають можливість всебічно розвиватися – навчатися, спілкуватися
та заводити нових друзів, працювати в команді, розвивати уяву та творчі
здібності, втілювати свої ідеї тощо.
Цього року, Карітас Одеса запрошує
дітей та молодь Одеси та області приєднатися до марафону «LaufWunder», який водночас проходитиме в Австрії, аби підтримати
роботу дитячого центру та забезпечити необхідною підтримкою тих дітей, які його
відвідують.
Захід відбудеться у суботу, 25 травня, в парку Шевченка на Трасі здоров’я. Відстань – 1 кілометр. Захід розпочинається о 10:00.
Сьогодні мова йде про гостей із Карітасу Запоріжжя, які приїхали на Прикарпаття вдруге у рамках проекту «Зміцнення соціальної згуртованості».
18 осіб, а точніше п’ять сімей ВПО, яких місцеві жителі прийняли у свої родини на Коломийщині на час гостювання. Опікувалися сім’ями спеціалісти “Центру підтримки сім’ї” Карітасу Коломиї. Проект реалізовується у рамках програми польської співпраці за підтримки Міністерства Закордонних Справ Республіки Польща.
«Така подорож потрібна і важлива, бо за цей час люди мають можливість поспілкуватися, обмінятися думками та налагодити міжособистісні відносини», – говорить координатор проекту Вікторія Дунаєва, яка з власного досвіду знає, як це – бути переселенцем. (На фото крайня праворуч).
Гості приїхали на шість днів. За цей час вони встигли відвідати Коломию, Косів, Шешори, Кам’янець-Подільський, Криворівню, Буковель та Яремче. Тому вмощуйтесь зручніше, бо ми розповімо про всі пригоди, які спіткали наших сімей.
Спершу підопічні Карітасу Запоріжжя навідались до Коломиї, де оглянули історичні будівлі та відвідали музеї мальовничого міста. Оскільки свято Благовіщення Пресвятої Богородиці припало на момент подорожі, сім’ям вдалося взяти участь у Святій Літургії в храмі Преображення Христового.
Також сім’ї зі Сходу мали змогу помилуватися Срібними водоспадами, що в Шешорах. Далі цікавіше – гості зустріли Святого Миколая, який запросив всіх до свого Маєтку на екскурсію. Так, так… Вам не здалося. Миколай працює цілий рік, і тільки 19 грудня прямує з Маєтку до чемних дітей, щоб роздати подарунки. Маєток Святого Миколая знаходиться у с. Пістинь. Його впізнають зразу: дерев’яна хатина, зроблена в гуцульському стилі.
Ну і як, приїхавши в Карпати, не побувати у гуцулів? Зроблено! Неймовірні краєвиди, захоплюючі традиції, що не дім – мистецтво, так можна описати побачене у Косові. Але не менш цікавим відкриттям стала екскурсія до музею «Хата – Ґражда», що в Криворівні. Таку хатину можна побачити у фільмі «Тіні забутих предків». Проте вона відома й тим, що сюди завітав у свій час
Іван Франко, Михайло Коцюбинський, Володимир Гнатюк та інші відомі українські діячі. Така подорож залишила у сімей незабутні враження та позитивні емоції.
Зарядившись гуцульським духом, сім’ї продовжили пізнавати Карпати, поїхавши до Яремчі. Тут відкрилася краса водоспадів: Пробій та Гук. Прогулявшись сувенірним ринком, наші гості попрямували до Буковелю. Серед снігових вершин їм вдалося намилуватися красою гірських Карпат, а ще розгледіти г. Петрос та найвищу в Україні г. Говерлу.
Не тільки гори вміють дивувати. Вразила запорізьких гостей і фортеця у Кам’янець-Подільському, яка стоїть на скелястому півострові у каньйоні ріки Смотрич. Тут панує особлива атмосфера Середньовіччя, яку вдалося донести до сімей. Це те, що справді вражає.
Також сім’ї не марнували часу в стінах Карітасу. Для них Іванка Федорак провела майстер-клас по написанню писанок до Великодня, адже саме Коломия вважається писанковим містом.
В останній день перебування в Коломиї психолог Уляна Семенюк підготувала для сімей тренінг. Учасникам вдалося дізнатися більше один про одного та поділитися з кожним своїми бажаннями. Такий арт-терапевтичний тренінг спрямований на відновлення внутрішніх ресурсів та психосоціальну підтримку групи.
Загалом така подорож сподобалася підопічним Карітасу Запоріжжя, а особливо тим, хто відвідав західні регіони нашої країни вперше. Наші колеги сподіваються, що такі подорожі проводитимуть і надалі.
Ось декілька коментарів самих учасників подорожі. Дякуємо за приємні слова.
