csm_admin, автор у CARITAS - Сторінка 238 з 307

Міжнародний день людей похилого віку як привід для роздумів щодо подальшої долі людства

Posted on 11.10.2013 by csm_admin

11.10.2013, Тернопіль
Щорічно на початку жовтня у світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку. Свято виникло з ініціативи Генеральної асамблеї ООН 14 грудня 1990 року. Одним з головних поштовхів до офіційного затвердження цього свята стало стрімке старіння населення. За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досягнув 65 років. Таких людей у світі нині 269 мільйонів, майже кожна десята людина на Землі. В Україні кожен п’ятий мешканець – це людина похилого віку, 16 з них – самотні люди.

«Ми у Карітасі ведемо опіку людьми похилого віку впродовж 14 років і не воліємо прив’язувати повагу і милосердя до певної групи потребуючих людей відносно календарних дат. Міжнародний день людей похилого віку – це лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими до найповажнішої частини суспільства, це лише дзвіночок, так би мовити. Такий собі привід для роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь», – вважає о. Андрій Марчук, директор Тернопільського Карітасу.

Саме з метою привернення уваги громадськості до потреб людей похилого віку у Тернопільському Карітасі працівники проекту «Домашня опіка» влаштували нещодавно спеціальний обід. На заході були присутні як підопічні проекту, так і позапроектні потребуючі. Дійство розпочалося з молитви та благословення, а супроводжувалось щирою домашньою атмосферою і активним спілкуванням.

Звісно, не всі старенькі підопічні мали можливість побувати на святі, адже багато з них прикуті до ліжок. Але соціальні працівники та волонтери акції подбали про те, щоби усі учасники проекту отримали подарунки – продуктові набори. При сьогоднішній встановленій урядом мінімальній пенсії розміром у приблизно 900 гpн. люди похилого віку в Україні потребують дуже базових речей – їжі, одягу і взуття, ліків, – кажуть з досвід опіки таким людьми працівники Карітасу.

Проект “Домашня опіка” у Тернополі функціонує з грудня 1999 року. Зараз під постійною опікою є близько 80 потребуючих людей. Метою проекту є покращення якості життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих і тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової сторонньої допомоги. Працівники «Домашньої опіки» забезпечують потребуючих широким спектром послуг: догляд за тілом хворих і немічних, медичні послуги, ведення домашнього господарства, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, консультації підопічних та їхніх родичів тощо.

У центрі уваги «Домашньої опіки» є не окремі проблеми людини, а ціла її особистість і середовище, що її оточує. Працівники Карітасу України намагаються надати максимально якісну комплексну допомогу, беручи до уваги не лише фізичні, а й духовно-психологічні проблеми людини. Задіяні у проекті працівники забезпечують супровід підопічних до кінця їхнього життєвого шляху, допомагають уникнути інституалізації у старечі будинки-інтернати.

Наприкінці цього року фінансування діяльності Карітасу України по домашній опіці за людьми похилого віку буде припинено. Зокрема, Тернопільський Карітас перебуває в процесі пошуку джерел фінансування для подальшого здійснення такої роботи. Адміністрація місцевого Карітасу каже, що для невеличких заходів – як і цей обід в рамках Міжнародного дня людей похилого віку – можливо знайти фінансування серед місцевих донорів, але заручитись підтримкою для комплексної проектної діяльності їм не вдається. Причиною цього є і відсутність державних механізмів фінансування організацій, що по суті здійснюють функції держави в сфері соціально політики, і відсутність практики корпоративної соціальної відповідальності.

«Що можливо з нашої сторони – ми робимо. До прикладу, активно залучаємо ЗМІ до висвітлення нашої роботи і тим самим зміни ставлення пересічних тернопільчан до участі в благодійності, до культури ділитись і підтримувати слабших», – зазначає Наталя Масник, координатора «Домашньої опіки» у Тернополі.

Львівський Карітас змінює долі сотень неповносправних молодих людей

Posted on 09.10.2013 by csm_admin

09.10.2013, Україна
Всесвітній день психічного здоров’я відзначається з 1992 року. Всесвітня організація охорони здоров’я заявляє, що в наші дні на планеті живуть більше 450 мільйонів людей, які страждають психічними захворюваннями. За даними епідеміологічних досліджень в більшості країн світу від 5 до 7% населення страждає психічними захворюваннями та 15-23% пограничними психічними розладами.

До найбільш розповсюджених психічних та поведінкових розладів відносяться: депресії, самогубства, шизофренія, епілепсія, алкоголізм. За прогнозами ВООЗ кількість психічних захворювань буде збільшуватись і до 2020 року їх доля серед усіх захворювань може досягти 50%. Лікарі стверджують, що кожна третя людина в Україні має психічні розлади.

Метою Всесвітнього дня психічного здоров’я є скорочення поширеності депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії, розумової відсталості. Зростанню захворюваності сприяють інформаційні перевантаження, політичні й економічні катаклізми в країні, а провісниками захворювань є стреси. Сучасне життя само по собі сприяє стресам: зміни в житті політичному, економічному, соціальному, негаразди на роботі, в особистому житті. Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а не допускати їх, – вважають медики.

Станом психічного здоров’я прийнято вважати певний резерв сил людини, завдяки якому вона може подолати стреси або утруднення, які виникають у виняткових обставинах. Психічне здоров’я та психічне благополуччя розглядають як аспект здоров’я людини. Міжнародний стандарт психічного здоров’я включає 10 ознак: інтелект, цілеспрямованість, гнучкість, логічність мислення, моральні якості, соціальна поведінка, особливості харчування, емоційність, відношення до свого здоров’я, сексуальність. Розвиток нервово-психічних захворювань обумовлюється генетичними, соціальними факторами, соматичними захворюваннями. Загальновідомий факт, що 70% усіх хронічних захворювань мають психосоматичну основу.

Львівський Карітас розпочав свою діяльність для людей з особливими потребачи у 2001 році і був основою для створення інших таких осередків мережі Карітасу України. За 12 років послугами центру скористались сотні потребуючих мешканців Львова та області. Тут гармонійно поєднані праця і дозвілля: впродовж багатьох років молодь виготовляє свічки для всеукраїнської благодійної акції «Різдвяна свічка», організовує ярмарки виробів неповносправної молоді, відвідує бібліотеку, займається плаванням, влітку відпочиває на морі чи в Карпатах, а взимку ходить на каток. Тут кажуть, що команда працівників і волонтерів чудово об’єднані спільною метою – надати особам з розумовою неповносправністю можливість реалізуватися, допомогти інтегруватися у суспільство, підтримати батьків і родичів.

«Анастасія Олексюк відвідує соціальний центр для молоді з особливими потребами при Карітасі Львів УГКЦ з 2005 року. Дівчинка народилась із синдромом Дауна, зараз їй 28 років.

Спочатку, коли Настя стала частинкою нашої сім’ї, вона була доволі замкнутою. Часто згадувала про школу і те, як її там ображали та дражнили, вигадуючи найрізноманітніші клички. Але з плином часу в колі нових друзів та прийняття вона почала нам відкриватися, почала писати поезію і прозу. Згодом ми видали збірники “Вогники любові”, що для неї стало справжнім святом, це дуже піднесло її самооцінку, а батьки серйозніше почали ставитися до її творчості.

Також в Карітасі Настя навчилася працювати за комп’ютером, з бісером, вишивати листівки. А відвідини дитячої бібліотеки врази збільшили кількість прочитаних нею книг і розширило коло її друзів, що позитивно, звісно, позначилося на її самооцінці та емоційному стані».

Загалом ж мережа центрів для неповносправних молодих людей Карітасу України об’єднує роботу 4 спеціалізованих соціальних центрів у Львові, Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську. Роботою на стаціонарній основі охоплено понад 100 неповносправних осіб, також їх батьки і рідні. Для людей, що мають особливі потреби, забезпечується навчання, працетерапія, музикотерапія, арт-терапія, навчання по самообслуговуванню і здобуттю соціально-побутових навичок, зустрічі з молоддю з інших установ та осередків, дозвілля, рекреаційні ігри, долучення до фестивалів, ярмарків, участь в літніх таборах, екскурсіях тощо.

Для батьків неповносправних осіб забезпечено соціальний і психологічний супровід, інформаційну і юридичну підтримку, вони долучаються до участі у заходах Карітасу, поїздках і таборах, зустрічаються на спільних зустрічах та семінарах.

Експерти заявляють, що понад 350 млн осіб на планеті сьогодні страждають від депресії. Для збереження психічного здоров’я медики радять уникати скупості, мстивості, заздрощів, лицемірства, гордині, хворобливого самолюбства. Від себе додамо, що найкращими ліками від депресії і стресів є служіння потребуючим ближнім. Добрим бути добре! Бережіть себе і піклуйтеся про своїх ближніх.

Карітас України оптимізує шлях надання медико-соціальних послуг малозабезпеченим українцям

Posted on 07.10.2013 by csm_admin

07.10.2013, Україна
За недавніми дослідженнями ООН зараз в Україні за межею бідності перебувають близько 70% людей. Майже 5 мільйонів українців за оцінками експертів є безробітними. Доходи громадян України останніми роками знижуються і відповідно зростає кількість малозабезпечених людей. Дедалі більше людей звертаються до держави по допомогу та субсидії, в той час розміри соціальних виплат скорочуються.

Такі обставини ускладнюють для чималої кількості українців доступ до якісних медико-соціальних послуг і особливо це стосується людей, що перебувають у кризових умовах життя. Тому сьогодні є гостра необхідність оптимізації співпраці між державними установами, громадськими організаціями та іноземними благодійниками задля подолання такої проблеми. Для цього з початку 2013 року регіональні організації Карітасу України в Одесі, Коломиї та Нововолинську впроваджують проект для створення механізмів ефективної підтримки вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України.

Мета такої діяльності – скорочення шляху надання необхідної допомоги до конкретних індивідуальних споживачів, які дійсно цього потребують. Також передбачено створення єдиної бази даних одержувачів, їх потреб і спонсорів, що допоможе забезпечити адвокативну і громадську діяльність в містах, які були практично відкинуті міжнародними спонсорами, але безумовно потребують такої підтримки. Крім того, успішна реалізація проекту покликана покращити партнерство Карітасу України та її регіональних організацій у здійсненні інших важливих гуманітарних проектів, а також реалізації місцевих соціальних програм, що діють протягом багатьох років, перенісши їх на більш високий рівень – рівень спільних проектів, які здійснюватимуться за підтримки місцевої влади та у співпраці з місцевими органами охорони здоров’я і соціальними інститутами.

Проект розрахований на річну тривалість і передбачає продовження, фінансово ініціатива підтримана Фондом Рози Люксембург (Берлін, Німеччина). Донори проекту стверджують, що для них важливо показати місцевій владі відкритість з боку громадських організацій і міжнародної спільноти до кооперації, яка базуватиметься на висококваліфікованому менеджменті і конструктивному діалозі.

Щоби дізнатись, в чому практично полягає проект і як розвивається, кореспондент Карітасу України побувала на круглому столі в Одесі. Учасниками заходу були Віктор Гойдик, завідувач Одеського обласного стаціонару «СНІД-центру», Володимир Кравчук, головний лікар Одеської обласної психічної лікарні, Меліда Елісейдіс, заступник головного лікаря Одеської обласної протитуберкульозної клінічної лікарні, о. Василь Колодчин, директор Карітасу Одеса УГКЦ, Олександр Радіонов, координатор проекту, Олександр Славський, юрист, правозахисник і громадський діяч.

З чого розпочинався проект «Створення механізмів ефективної підтримки вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України» в Одесі?
Олександр Радіонов:
Спочатку перед нами стояло завдання здійснити збір інформації серед різних вразливих груп населення (неповносправні, постраждалі від епідемії ВІЛСНІДу, безпритульні, малозабезпечені люди) щодо їх потреб у медико-соціальних послугах. Ми мали спеціально розроблені анкети на 11 сторінок, 50 ретельно відібраних респондентів – це як підопічні нашого Карітасу, так й інших громадських організацій і держустанов.

Надалі це дослідження має перерости в комплексне узагальнення, а також регулярний моніторинг якості надання соціальних послуг населенню. Це так званий «банк потреб в допомозі», в якому відображатимуться потреби установ, організацій та фізичних осіб. Така річ допоможе іноземним чи національним організаціям з надання допомоги організовувати більш точні схеми надання соціальних послуг. Такі дані стануть також основоположними в процесі лобізму та адвокації в нашому регіоні, і не лише тут.

Що таке якісні медико-соціальні послуги в Україні та Одесі сьогодні?
Олександр Радіонов:
Якісні медико-соціальні послуги – це ті послуги, які потребуюча людина може отримати вчасно, в повному обсязі і на належному рівні. Це забезпечення лікувальними препаратами, інформаційні, соціальні і юридичні консультації, медичне тестування, побутові послуги, психологічна підтримка і навіть дещо більше, – скажімо, логістика довід закладів, де потребуюча людина це все може отримати.

Як Ви оцінюєте сьогоднішній стан забезпечення медичними препаратами і матеріально-технічними ресурсами у медико-соціальних установах Одещини?
Віктор Гойдик:
Звісно, якщо говорити назагал, очевидно є брак ліків, є потреба в обновленні матеріально-технічної бази. Але говорячи конкретно про Одеський обласний стаціонар «СНІД-центр» – наша установа на 100% забезпечена всім необхідним. Хоча далеко не всім забезпечена від держави. Ми є держустановою, яка співпричетна з соціальними проблемами, а отже ситуація більш-менш врегульовується втручанням через громадські і благодійні організації міжнародної спільноти і Глобального Фонду по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Володимир Кравчук:
Дехто боїться озвучувати це вголос, але я скажу: це не забезпечення, а виживання. Якщо говорити про психлікарні, то в нас державне забезпечення десь на 30%, а зацікавлення від приватних благодійників чи громадських організацій мізерне.

Олександр Радіонов:
Забезпечення районних лікарень Одещини подекуди просто жахливе і якщо щось змінюється, то не на краще. Я кажу «подекуди», бо, скажімо, медичні установи в м. Южне забезпечені на 105%, а в смт. Ширяєво чи м. Котовськ – на 20% від потрібного.

Яким є кількісне відображення потреба-послуга у медико-соціальних послуг конкретно на Одещині?
Олександр Славський:
Як на мене, співвідношення виражатиметься як 2:5 – потреби значно більші, звісно. І велика проблема є з саме інформуванням громадян про їх права та можливості.

Олександр Радіонов:
Важливим є аспект інформування громадян про їх права і соціальний захист згідно українського законодавства. До прикладу, серед наших підопічних мало хто знає, що коли людина хворіє на туберкульоз, живе з ВІЛСНІДом чи має гепатит і скерована на лікування, – члени сім’ї хворого повинні отримувати соціальну допомогу у розмірі 50% від заробітку хворого.

Чи розвивається в Україні медицина? І зокрема галузь, в якій ви працюєте?
Віктор Гойдик:
Очевидним є брак інвестування на освіту і розвиток медицини. Але потенціал і кадри чудові.
Говорячи за СНІД-центр, з 2009 року через наш заклад пройшли 7000 пацієнтів, якість та масштаби роботи щораз покращуються. Скажімо, такий факт: в 2005 році диспансер приймав приблизно 180 осіб. В 2012 році диспансер приймав вже 750 осіб, хоча стаціонар розрахований лише на 50 хворих. При тому на кожній зміні в нас перебувають лише 5 працівників – 2 санітарки, 2 медсестри і 1 лікар. За 8 місяців 2013 року ми надали понад 300 консультацій поза нашим стаціонаром – завдяки виїзним оглядам на дому, гарячій телефонній лінії, он-лайн допомозі.

Меліда Елісейдіс:
Якщо говорити про систему охорони здоров’я в Україні, то вона непогана – важливо тільки, аби вона працювала. Щоби дійсно був насамперед для бідних людей доступ до потрібних обстежень і послуг, щоби кваліфіковані спеціалісти мали гідну заробітну плату і не тікали за кордон, аби діяла страхова медицина. Бо всім ж очевидно, що лікарська кваліфікація в Україні нині падає – старі кадри не адаптуються до сучасних умов, викликів, потреб, а молоді кадри або недовчені, або втікають з країни.

Чи Україна і Одещина готові подолати епідемію ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту? Чи є вдосталь ресурсів?
Віктор Гойдик:
Так, може – і у випадку Одеської області, і у випадку України назагал! В нас є достатньо і фінансових ресурсів, і кваліфікованих спеціалістів, і капітал знань, і необхідний досвід, і підтримка міжнародної спільноти. Мусимо просто мудро і комплексно підходити до вирішення проблеми, – об’єднуючи зусилля державних і громадських організацій, також бізнесу. Слід і зміцнити, розширити профілактичні міри, і покращувати матеріально-технічну базу, і удосконалити лікування, і оптимізувати якість життя тих, кого торкається епідемія ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту.

Якими є статистичні дані епідемії ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту у Вашому регіоні?
Олександр Радіонов:
Україна займає перше місце в Європі по темпам поширення вірусних гепатитів. На початку 2013 року на Одещині на диспансерному обліку перебували 32.401 осіб, вперше виявлені ще 3.045 осіб (примітка – за оцінкою працівників Карітасу Одеса цю цифру варто помножити в 1,5-2 рази, аби отримати дійсні дані, неофіційні). Якщо говорити про туберкульоз, то в Одеській області станом на 14.08.2013року було 6.910 вражених епідемією осіб.

Щодо ВІЛ-інфекції, то станом на 01.08.2013 в Одеській області осіб, що перебувають на диспансерному обліку з діагнозом ВІЛ-інфекції, було 15.094, з них з діагнозом СНІДу – 3.179 осіб (примітка – за оцінкою працівників Карітасу Одеса цю цифру варто помножити в 3 рази, аби отримати дійсні дані, неофіційні). Це третє місце по Україні «в рейтингу» після Донецької і Дніпропетровської області.

Щомісяця в нашій країні уражається ВІЛ-інфекцією близько 1.500-2.000 людей. З 1987 року по 01.08.2013 було інфіковано 236.047 наших співвітчизників, з них статевим шляхом – 88.358 осіб, парентеральним шляхом – 103.714 осіб.

Якими є Ваші очікування від проекту, який ініціював Фонд Рози Люксембург?
Володимир Кравчук:
Найважливіше – аби така ініціатива була не разовою. Роботи і питань, які треба реформувати в нашій системі надання медико-соціальних послуг, дуже багато. Це прекрасно, що є люди в Німеччині, які готові і досвідом поділитись, і схеми наші спростити, і допомогти фінансово, і навчити необхідним навикам та методикам.

Задля захисту прав дітей в Івано-Франківську об’єдналися Карітас, міська влада та німецькі колеги

Posted on 04.10.2013 by csm_admin

04.10.2013, Івано-Франківськ
«Першим кроком для повної реалізації себе як повноцінного громадянина є ознайомлення з основними правами та обов’язками. Ми всі добре розуміємо, що бути захищеним неможливо, не знаючи межі своїх прав і свобод, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства. Тому активну і дієздатну у правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства. Кожна дитина потребує піклування і доброзичливого ставлення до себе, відчуття своєї необхідності. Ці чинники впливають на розвиток дитини, формування її особистості, моральних та етичних норм», – переконана Наталія Козакевич, виконавчий директор Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ.

Впродовж двох днів наприкінці вересня в Івано-Франківську відбувався семінар «Реалізація положень Конвенції ООН про права дитини. Соціально-правова підтримка сімей та попередження насильства над дітьми». Ця подія ознаменувала початок проекту «Кожна дитина має право на піклування батьків, громади і держави». Таку соціальну ініціативу реалізує Івано-Франківський Карітас за підтримки Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради.

У місцевому Карітасі кажуть, що метою спільного з міською владою проекту є забезпечення дотримання прав дитини в діяльності суспільних інституцій шляхом підвищення рівня правової обізнаності громадськості в царині захисту прав дітей. Завданням нового проекту є підвищення правової освіти педагогічних працівників в галузі сучасної концепції прав людини та дитини, ознайомлення підлітків з основами чинного законодавства щодо забезпечення прав дітей та механізмів їх реалізації, створення умов для реалізації творчих здібностей дітей, формування практичних навичок виходу з кризових ситуацій. Усі заплановані заходи мають відбутись до кінця 2013-го року.

В ході семінару, що відбувся нещодавно в Карітасі Івано-Франківськ, УГКЦ учасники з числа громадських інспекторів з охорони дитинства дитячих навчальних закладів і педагогічних працівників центрів по роботі за місцем проживання об’єднали свої зусилля і ресурси для вироблення спільних переконань щодо здійснення захисту прав дітей, визначення пріоритетних методів роботи, що засвідчуватимуть повагу до дитини.

До участі у семінарі були запрошені досвідчені тренери, які допомагали учасникам розібратись у тонкощах правових та нормативних актів стосовно захисту прав дитини. Ольга Ганкевич, викладач кафедри судочинства юридичного інституту Прикарпатського університету, познайомила з основними механізмами захисту прав дитини. Спільно учасники визначили основні ознаки понять «дитина-сирота», «дитина, позбавлена батьківської опіки», «права дитини», «представництво інтересів дитини», «захист прав дитини». Також тренерка ознайомила з міжнародними документами у сфері захисту прав дітей, зокрема з реалізацією положень Конвенції ООН про права дитини в національному законодавстві.

Про правову допомогу щодо захисту прав дітей та про права дітей в кримінальному провадженні поінформував директор обласного центру з надання вторинної правової допомоги, Михайло Євчук. Про немайнові права та обов’язки батьків, інших родичів стосовно дітей та правові підстави житлових і майнових прав дітей – завідувач сектору з питань усиновлення опіки і піклування служби у справах дітей Івано-Франківської обласної державної адміністрації Марія Євчук.

Також педагогічні працівники, громадські інспектори мали можливість на зустрічі у Карітасі перейняти практичний досвід роботи відстоювання пріоритетності прав дітей, лобіювання та захисту їх інтересів, зокрема, від заступника начальника служби у справах дітей Івано-Франківського міськвиконкому Ірини Дутчак.

Зважаючи на зростання тенденцій до втягнення неповнолітніх до злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, до участі у семінарі було залучено фахівців Карітасу з надання реінтеграційної допомоги потерпілим від торгівлі людьми. Вони надали інформацію про те, що кількісні і якісні факти щодо злочину торгівлі людьми конкретно на Прикарпатті. Важливою передумовою протидії втягнення дітей в злочини торгівлі людьми є проведення превентивних та профілактичних заходів в учнівському середовищі, – переконані експерти. Учасників семінару ознайомили також з механізмами застосування інтерактивних методик та арт-технологій, які ефективно застосовуються Карітасом при організації заходів з запобігання торгівлі людьми з дітьми та молоддю.

Розповідає Наталя Козакевич: «Ми у своїй роботі приділяємо велику увагу правовій освіті серед дітей та молоді, організовуючи різноманітні заходи, які спрямовані на забезпечення дотримання захисту прав дітей, соціальну підтримку дітей та їхніх родин. Реалізація нового проекту допоможе нам у цьому, адже спрямований він саме на підвищення правової компетентності дитини, і особливо тих, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Ми раді такій співпраці з Івано-Франківською міською радою і вдячні фундації „Люди в потребі” м. Трір (Німеччина) за їх підтримку! В ході реалізації проекту планується до інформаційно-просвітницької діяльності залучити близько 125 дітей віком від 14-16 років для проведення навчальних тренінгів на правову тематику, будуть задіяні 5 підліткових клубів. Щоби забезпечити життєздатність проекту та перетворити дітей з пасивних спостерігачів та слухачів у соціально – активних молодих людей, ми будемо застосовувати інтерактивні методики: правовий турнір, квести та конкурси соціальної реклами”.

Більше 1200 потребуючих дітей отримали матеріальну допомогу завдяки акції «Перший портфелик» Карітасу в Івано-Франківську

Posted on 02.10.2013 by csm_admin

02.10.2013, Івано-Франківська область
Карітас Івано-Франківськ УГКЦ завершив днями ювілейну акцію «Перший портфелик». Десять років поспіль завдяки благодійним пожертвам парафій Івано-Франківської архиєпархії УГКЦ, жителів Івано-Франківська та представників бізнесу працівники та волонтери місцевого Карітасу мають можливість допомагати потребуючим дітям належним чином підготуватися до шкільного навчального року. В цьому році допомогу у вигляді канцтоварів отримали 85 першокласників та 227 учнів 2-11 класів.

«Усі отримувачі допомоги є представниками соціально уразливих категорій населення:
– 1 дитина-сирота;
– 2 дітей, позбавлених батьківського піклування;
– 9 дітей-інвалідів;
– 243 дітей з багатодітних і малозабезпечених родин м. Івано-Франківська та області, а також вихованців Містечка Святого Миколая (с. Крихівці);

– 38 дітей із неповних сімей;
– 19 дітей, що живуть з епідемією ВІЛСНІДу.
Цього року 312 дітей стали власниками нових шкільних портфеликів, канцтоварів та іншого шкільного приладдя, що необхідні для занять у школі», – повідомляє Леся Дорош, координатор роботи з дітьми і молоддю в Івано-Фрнаківському Карітасі.

Вручення шкільних портфеликів відбувалось в два етапи – спершу 21 серпня у приміщенні Карітасу відбулося свято «Першого портфелика» для першокласників, а потім видача благодійної допомоги відбувалась за зверненнями батьків для учнів 2-11 класів. Загалом бюджет благодійної акції склав 46,034.25 грн.

Серед дітей, які отримали свій портфелик, першокласник Андрійко. Його матір Марія зворушливо і щиро дякує: «Я дуже вдячна Карітасу за допомогу у підготовці моїх дітей до навчального року. Минулого року свій перший портфелик отримала моя старша донечка Аня і цього року про нас не забули. Знаєте, в наш час, виховуючи дітей самотужки, важко забезпечити їх всім потрібним. А завдяки вам мій син з нетерпінням чекає на день, коли він піде до школи з новим портфеликом!».

Протягом 2004-2013рр. допомогу у вигляді портфеликів, шкільного приладдя та канцтоварів загалом отримали 1222 дітей-сиріт, напівсиріт, інвалідів та дітей з родин, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Карітас Івано-Франківськ УГКЦ висловлює щиру подяку:
– парафіям Івано-Франківської єпархії УГКЦ: Матері Божої Неустанної Помочі, Юди Тадея м. Івано-Франківськ, Петра і Павла, святого Микити (с. Микитинці), Всіх Святих українського народу, Покрови Пресвятої діви Марії, Святої великомучениці Параскевії с. Опришівці, Йосифа Обручника, Христа Чоловіколюбця і Блаженних Мучеників Івано-Франківських Григорія, Симеона, Івана (м. Івано-Франківськ), Царя Христа, Різдва Пресвятої Богородиці, Вознесіння Господнього, Зіслання Свято Духа, Кирила та Методія (с.Крихівці), Святого Юрія Побідоносця, Св. Юрія Переможця (с. Угорники),св. Володимира і Ольги, Благовіщення Пресвятої Богородиці (м. Івано-Франківськ),Успіння Пресвятої Богородиці (с. Крихівці), Св. великомученика Дмитра, Св. Миколая (с. Тяпче);
– представникам приватного бізнесу: ТОВ «Сага», ТзОВ «Мікрол»,ТДВ «Івано-Франківське ОПАС»,ТзОВ «Карпати Мотор»,ТОВ ІФ Державного лісогосподарського підприємства, ДП «МАРІЛАНС-УКРАЇНА», ТОВ «ВЕРУМ.ЮЕЙ.ВЕСТ», ФОП Гринів Оксані Йосипівні, ПП Бойчук Л. Г., Елізабет Зайдль, Наритник М. І., Опар Н.В., Катерині Людері, Мішко Олександрі, Чижевському Роману, п. Соколовському, п. Ярославу.

«Також від імені всіх, хто отримав допомогу та хто координував акцію, складаємо подяку вірним парафіям Української Греко-Католицької Церкви, які наповняли карітасівські скриньки для збору благодійних пожертв, а також представникам місцевого бізнесу, що відгукнулися на листи-прохання про надання фінансової допомоги. Особлива подяка підприємцям Констянтину Полякову та Ганні Дорошенко, які надали нам при закупівлі канцтоварів суттєві знижки – лише на кожен портфелик була надана знижка близько 60,00 грн. Завдяки їхнім офірам Карітас отримав можливість придбати та надати допомогу для усіх потребуючих, які звернулися з заявами», – каже о.Володимир Чорній, директор Карітасу в Івано-Франківську.

«Не давайте своїм підопічним готові схеми вирішення проблем – скеровуйте краще їх рух», – Франк Доолкер

Posted on 30.09.2013 by csm_admin

30.09.2013, Україна
З 2011 року Франк Доолкер (Frank D?lker) щороку на запрошення Карітасу Німеччини приїздить в Україну, аби працювати у ролі тренера з соціальними працівниками проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» Карітасу України.

Франк є висококласним експертом по соціальній роботі, працює впродовж 20 років безпосередньо соціальним працівником, також викладає соціальну роботу студентам в університеті у м. Фульда, також для священників у м. Берлін (особиста сторінка в Інтернеті).

Робота Карітасу України з вуличними і кризовими дітьми, молоддю, сім’ями почалась у далекому 2001 році. Тоді ініціативу по створенню мобільної служби для дітей вулиці (на той час проект називався «Допомога на колесах») підтримав Карітас Німеччини (зокрема, Карітас Аахен), також до фінансування долучалися Карітас Іспанії, Ротарі-клуби зі Швейцарії, Український Католицький Університет, приватні благодійники.

У 2006–2008 роках за підтримки Карітасу Німеччини та гранту від Європейської комісії окремі мобільні служби еволюціонували у мережу соціальних центрів для дітей вулиці. У 2007 році Карітас України співпрацював із громадською організацією Європейський рух в Україні, добровольці якої розробили широку інформаційну кампанію з метою залучення українських підприємств, бізнесменів і широкого загалу громадян до підтримки і сприяння проектові опіки вуличними дітьми. Від початку ж 2010 року Карітас України продовжує вдосконалювати свою роботу вже в рамках загальноукраїнського проекту «Мобільна робота з молоддю», фінансованого Міністерством економіки та розвитку уряду Німеччини.

Сьогодні опіка ведеться більш ніж 500 бездоглядними і безпритульними дітьми і молоддю в Донецьку, Києві, Тернополі, Львові, Хмельницькому. Ще понад 150 дітей дошкільного віку та 65 родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, протягом 2012 року скористались послугами закладу для дошкільнят «Кризовий центр «Діти вулиці» у Львові. Також започатковані 2 пілотні проекти соціального житла в Тернополі і Донецьку, надається адресна допомога потребуючим дітям, молоді і сім’ям. Додатково 7 соціальних центрів у Івано-Франківську, Коломиї, Дрогобичі, Стрию, Бориславі, Бродах, Нововолинську діє для роботи з дітьми трудових мігрантів. І ще декілька сотень потребуючих молодих людей отримали консультаційну чи адресну допомогу.

В усіх центрах Карітасу наявна достатня технічна і методологічна база для кваліфікованої соціально-психологічної роботи з дітьми і молоддю. Створено міцні кваліфіковані команди в складі 44 соціальних педагогів, соціальних працівників, психологів, які не лише мають високопрофесійні знання та навики роботи, але і духовну харизму. Більше про роботу з дітьми і молоддю Ви можете дізнатися більше тут.

Семінари експерта з Німеччини для соціальних працівників мобільної роботи з кризовою молоддю включають в себе 3 складові: вулична робота з молоддю, групова робота з молоддю, робота з громадами. Про підходи до подолання проблем вуличної молоді у Німеччині та Україні, чи покращується з роками якість соціальної роботи в Карітасі України, що таке «робота з громадами» – ми спитали у Франка Доолкера.

Як довго Ви працюєте у соціальній сфері? На чому спеціалізуєтесь?
Я працюю понад 20 років соціальним працівником з ув’язненими, в мобільній роботі з кризовою молоддю, з людьми, які живуть із ВІЛСНІДом, в профілактиці ВІЛСНІДу, працюю також з громадами. Викладаю також міжкультурні комунікації, методологію і етику соціальної роботи.

Якими є основні відмінності поміж соціальною роботою з молоддю в Німеччині та Україні?
В Німеччині ми фокусуємось у своїй роботі на творенні позитивної дії. Ми спільно з молодими людьми, які опинились в складних життєвих обставинах, шукаємо шляхи виходу з цих обставин – адже обов’язково слід давати потребуючій людині свободу для власних дій. Соціальний працівник в Німеччині не буде підопічному вказувати на вирішення проблеми, не даватиме відповіді, не дасть готової схеми – лише буде скеровувати.

В Україні ж через юність досвіду в соціальній роботі ви намагаєтесь самі дослідити проблему підопічного в кризі, самі нею перейнятись аж до психологічного виснаження, самі ту проблему хочете вирішити і готове рішення нав’язати підопічному. Це абсолютно неефективно!

Так само вам важливо працювати з громадами, де ця людина має соціалізуватись, змінити своє життя – слід створювати та запускати ініціативний механізм створення мереж.

Що Ви маєте на увазі під створенням мереж?
Це, наприклад, мережі волонтерів, які готові завдяки концертам чи флешмобам актуалізувати проблему, що довкола безліч людей, які живуть з ВІЛСНІДом. Ці ж волонтери на цих же подіях розповсюджують інформацію про профілактику епідемії, про психологічні моменти поведінки з ураженими епідемією людьми, скажімо. Ці ж волонтери, втягнувшись в роботу і відчувши свою роль, відповідальність, почнуть самі генерувати певні рішення для профілактики чи роботи з людьми, які живуть із ВІЛСНІДом.

Також такою мережею є співпраця різних організацій, які мають допомагати потребуючій людині стати на ноги – чи це організація, що надасть окремий вид соціальних послуг особі, чи це певне соціальне підприємництво, чи це роботодавець, чи то церковні спільноти.
Варіантів безліч, – важливо їх об’єднувати і використовувати, бо в єдності сила! Важливо не стояти на місці, відходити від старих методів соціальної роботи і соціальної політики, переймати кращий європейський і світовий досвід, привносити щось властиве саме вашій країні і системі.

Франку, поділіться Вашими враженнями від кваліфікації працівників Карітасу України з регіональних організацій, де ведеться праця з кризовою молоддю? Чи бачите особисто Ви бажаний професійний ріст за 3 роки, впродовж яких Ви знайомі з цими людьми?
Я працюю експертом у соціальній роботі для багатьох організаціях в багатьох країнах. Можу сказати, що працівники Карітасу в Україні виглядають мені добре освіченими і дуже ідейними. За ті 3 роки, що я працюю з даною групою соціальних працівників, помітний якісний професійний зріст, зміна акцентів підходу до мобільної роботи з кризовою молоддю.

Але в багатьох речах вам ще слід рости – думаю, це об’єктивно зважаючи на досвід соціальної роботи в Україні.

Як Ви вважаєте, чого найбільше бракує українцям сьогодні у подоланні соціальних проблем з безпритульністю, опікою одинокими людьми похилого віку, неповносправною молоддю, ураженими епідемією ВІЛСНІДу та іншими потребуючими людьми, що перебувають у кризових умовах життя? Що є визначальним конкретно зараз?
Визначальним є поєднання багатьох факторів, неможливо одним із них змінити усю соціальну роботу в Україні. Потрібна якісна концепція і механізми здійснення соціальної політики, виходячи з радянського надбання і сучасних обставин. Так само необхідно змінити і збільшити перерозподіл фінансових ресурсів.

Ще одна важлива річ для вас – пряма участь в прийнятті рішень. Політична апатія і неучасть не врятують систему, яка переживає кризу, має чітку потребу в зміні бюрократичних механізмів, політичної еліти, перерозподілу благ в країні, системи правосуддя, політичної культури.

Футбол для неповносправних – це більше, ніж ліки

Posted on 26.09.2013 by csm_admin

26.09.2013, Івано-Франківщина
Спортивні заняття є невід’ємною частиною покращення фізичного розвитку людини, а для людей із вадами спорт є ще й свого роду ліками. Ці ліки лікують не лише скалічене тіло, але й душу. Івано-Франківський Карітас вже традиційно у вересні організовує для своїх підопічних футбольний матч на майданчику коледжу фізичного виховання. Цього разу підопічні Карітасу змагалися з молоддю, що має особливі потреби, з Галицького району.

Для підопічних Карітасу спортивні змагання вже стали традицією і нормою. Щоби покращити свій фізичний розвиток, дітям з різноманітними вадами спорт просто необхідний, – кажуть у місцевому Карітасі. «Наші підопічні неповносправні двічі на тиждень мають заняття у спортзалі, а в теплу пору року – на футбольному майданчику. Діти надзвичайно люблять грати у футбол!

Вони отримують масу позитивних емоцій і помітно оздоровлюються. Також це вчить їх командній поведінці, дисципліні, витривалості », – каже Наталія Сливка, координатор «Центру для дітей, підлітків та молодих дорослих з обмеженнями», який діє на базі Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ.

Це вже 5-ий відкритий футбольний матч, який проводить місцевий Карітас. Минулого року підопічні з особливими потребачи змагалися з німецькою командою неповносправних із міста Аахен. А цьогоріч з франківчанами зіграла команда підопічних із центру «Довір’я» із Бурштина. «Це дуже помітно, що діти з Карітасу краще грають! Тренування відіграють велику роль. Наш центр дуже молодий, йому ще немає 1 року. Тому ми дуже щасливі, що можемо співпрацювати з Карітасом і переймати досвід наших колег, надихатись їх здобутками і перемогами», – зауважує Наталія Кец, директор Галицького районного Центру соціально-психологічної реабілітації для дітей та молоді з обмеженими можливостями «Довір’я».

Центр «Довір’я» у Бурштині відкрився зусиллями батьків неповносправних діток, які спочатку об’єднались у громадську організацію. Вони робили все можливе, щоб влада визнала проблему: неповсправні діти є і їх потрібно адаптувати до суспільства, а суспільство – до цих дітей. Наталія Кец ділиться: «Ми дуже задоволені тим, що маємо навіть сьогодні. Діти входять в суспільство, люди нас бачать і починають любити і сприймати такими, як ми є. Я сама є матір’ю неповносправної дитини, і все це пройшла, і ні на мить не сумнівалась – ми маємо право на турботу, повагу і реалізацію своїх соціальних потреб.

Ми дуже раді, що нас запрошують на такі спортивні заходи, бо і тут ми можемо себе показати. І це дає результати! У нас дівчинка Анюта в 20 років почала розмовляти. Дитина вдома вимовляла лише кілька складів, а тепер почала розмовляти цілими реченнями! Треба обов’язково займатися з ними спортом, бо вдома неповносправні діти дуже мало рухаються, а батьки часто бояться гуляти з ними, щоб їх не ображали».

У рамках співпраці підопічні Іван-Франківського Карітасу разом з дітьми із центру «Довір’я» мають спільні зустрічі, походи в кінотеатри, аквапарк, катаються на ковзанах на льодовій арені, а цього літа разом оздоровилися у літньому таборі у селі Заріччя (примітка: Надвірнянський район, Івано-Франківська область; більше тут).

Проект «Центр для дітей, підлітків та молодих дорослих з обмеженнями» працює за фінансової підтримки Карітасу Відня (Австрія). Футбольний матч відбувся в рамках благодійної програми «Майбутнє доброї справи – у твоїх руках».

Карітас у Коломиї спрезентував новий проект по захисту прав малозабезпечених людей

Posted on 23.09.2013 by csm_admin

23.09.2013, Івано-Франківська область
Нещодавно Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ провів круглий стіл на тему: «Створення механізмів ефективної підтримки вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України». Участь у круглому столі, який пройшов у прес-центрі Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, взяли представники державних лікарень, інтернатів, геріатричних пансіонатів, а також представники влади, які безпосередньо займаються проблемами малозабезпечених людей. Метою проведення круглого столу є вивчення потреб і можливостей організацій, які надають медико-соціальні послуги.

Новий проект, який реалізовує Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії, полягає в створенні баз даних всіх, хто потребує допомоги та людей, організацій, які можуть надавати цю допомогу. Також проект передбачає налагодження співпраці між громадськими організаціями і державними інституціями на місцевому рівні для створення уніфікованої системи заповнення прогалин в існуючій системи надання послуг.

Донором такої діяльності є фонд Фонд Рози Люксембург (Німеччина). Проект є пілотним, реалізовується, окрім Івано-Франківської області, ще на Волині та Одещині.

«Дана ініціатива спрямована на те, щоб ми могли у наших невеликих містах віднаходити ту допомогу, яку не можемо знайти у державних чи приватних організаціях. Ми будемо займатися у більшій мірі потребами саме організацій. До прикладу, якщо лікарня потребуватиме обладнання, а у нашого партнера воно є, то ми допоможемо його скерувати за адресою, щоб воно служило ефективно і за призначенням.

Більше того – ми зацікавлені в тривалій і комплексній співпраці, яка б оптимізувала дійсно забезпечення потребуючих людей необхідними послугами, а не просто залишилась б в угодах чи акціях передачі гуманітарки», – стверджує о. диякон Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії.

Карітас у Коломиї впродовж багатьох років реалізовує низку соціальних проектів для одиноких важкохворих людей похилого віку і їх родичів чи опікунів, для дітей трудових мігрантів і дітей, молоді з кризових сімей, для малозабезпечених людей, опікується дітьми з особливими потребами, організовує благодійні акції, роздачу гуманітарної допомоги, допомагає потерпілим при надзвичайних ситуаціях тощо.

Роман Лазорко, директор Коломийського геріатричного пансіонату, зазначив під час круглого столу, що вже віддавна ведеться тісна співпраця між його організацією та Карітасом і вона має гарні плоди, а після успішної реалізації зазначеного проекту з’явиться можливість пошуку нових партнерів та благодійників – не лише за кордоном, а врешті і в Україні, де також достатньо ресурсів, лиш часто абсолютно неправильний механізм їх використання.

Участь у круглому столі передбачала заповнення анкети «Оцінка стану надання допомоги особам з особливими потребами та визначення нагальних потреб, які можуть бути вирішеними на місцевому рівні» та підписання меморандуму про партнерство і співпрацю між місцевим Карітасом та соціальними і медичними організаціями області. Місцеві ЗМІ висвітлили суть і перебіг проекту, що зумовлено суспільним інтересов і великою потребою у лобіюванні прав малозабезпечених людей.

Неповносправна молодь завдяки іноземним благодійникам подорожує Карпатами

Posted on 19.09.2013 by csm_admin

19.09.2013, Україна
Молоді люди з особливими потребами, що є частиною соціального центру «Дивовижні долоні» Карітасу України в Дрогобичі, повернулись цими днями з відпочинку в горах. 4 дні вони перебували в с. Стрілки Староcамбірського району Львівської області. Проживали в будинку Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ, який знаходиться в мальовничому місці, оточеному горами і пейзажними лісами.

«Рання осінь у горах зустріла нас дощем, та згодом пригріло ласкаве сонечко і настрій відпочинку кардинально змінився. В освітньо-відпочинковому таборі з нами бути 14 неповносправних підопічних «Дивовижні долоні», 3 батьків, 3 працівників, 2 волонтерів, також духівник.

У Стрілках ми зустріли старих добрих знайомих з Карітасу Стрийської Єпархії УГКЦ і це принесло подвійну радість нашій молоді. Всі дні були насичені різноманітними заняттями навчального і розважального плану.

Найцікавішим, напевно, для дітей був бал-маскарад у східному стилі і танці – це була фантастична атмосфера, де кожен хотів показати і свій костюм, і вміння. А вечорами біля ватри, говорячи про дружбу і про Бога, ми не просто спілкувались, а ближче пізнавали один одного, розкривали свою суть», – з неприхованим задоволенням ділиться враженнями Людмила Смолень, керівник центру «Дивовижні долоні».

20-річна підопічна Оленка, що має синдром Дауна, каже: «Мені дуже сподобалось, що нам дозволяли бути самостійними у різних речах. І при тому завжди хтось зі старших був поряд. А ще мені запам’ятались розмови біля ватри, жарти, смаження ковбасок».

В той же час серед мальовничих гір в с. Заріччя Надвірнянського району Івано-Франківської області в гарному настрої та в дружній атмосфері, при гарній погоді протягом останніх теплих днів відпочивали 24 неповносправних підопічних Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ. Відпочинок був організований на базі реколекційного центру Місійного товариства святого апостола Андрія.

Для більшості молодих людей з особливими потребами перебування в оздоровчому таборі стало випробуванням, під час якого вони довели, що можуть справлятись з щоденними труднощами та викликами самостійно, а також бути частиною колективу.

Розповідає Наталя Козакевич, виконавчий директор івано-франківського Карітасу: «Діти та молодь мали культурну та відпочинкову програму, спортивні естафети, також щоденні індивідуальні духовні бесіди, можливість долучатись до літургії, молитви у дружньому колі. Все це створювало незабутню атмосферу позитиву та радості!

Відпочинок ніс соціально-адаптаційний характер, адже поруч з дозвіллям приділявся час для навчання та закріплення практичних навиків самостійної поведінки: застеляли ліжка, прибирали в кімнатах, самостійно дбали за свою особисту гігієну. Під керівництвом наставників набуті знання перетворювались на вдосконалені вміння долати життєві труднощі самостійно і при тому допомагати ближнім».

В рамках подорожі в с. Заріччя під керівництвом наставників неповносправна молодь з місцевого Карітасу ознайомлювалась з мальовничою місцевістю Карпат, прогулювались до лісу та гірської річки Прут, що справило на всіх незабутнє враження. Незважаючи на те, що деяким дітям було фізично важко долати шлях гірською місцевістю, дружня атмосфера та підтримка всього колективу допомогла їм здолати всі перешкоди.

По завершенню відпочинку, сповненого безлічі емоцій і вражень, працівники Карітасу впевнено стверджують, що власне такі заходи і є необхідними для дітей та молоді з особливими потребами. Адже активний відпочинок надихає їх до творчості, знімає внутрішні комплекси, допомагає розвивати комунікацію, дає змогу повірити в себе та відчути себе потрібними і захищеними.

За можливість прийняти участь у чудових таборах працівники і підопічні Карітасу України щиро дякують спонсорам і жертводавцям Карітасу Іспанії і Карітасу Франції, також отцю Джо Коулфілд з Ірландії і Станіславу Йозефу Ковальчуку, з Польщі.

У Карітасі Київ ефективно використовують футбол у соціальній роботі з кризовими дітьми і молоддю

Posted on 15.09.2013 by csm_admin

16.09.2013, Україна
Десятки мільйонів українців стежили за футбольним матчем між національними збірними України та Англії 10 вересня – це була значима подія для вболівальників. А для підопічних дітей Карітасу Київ випала неабияка честь вивести на арену Олімпійського стадіону футболістів збірних команд, і це для них стало однією і з найбільш пам’ятних подій у житті.

«Окремим напрямом роботи у Карітасі Київ, що органічно доповнює інші види діяльності з соціальної адаптації дітей і молоді, які опинилися в складних життєвих обставинах, є робота футбольного гуртка. Діти, які приходять до соціального центру, мають можливість займатися з тренером, відпрацьовувати ігрові навики, покращувати свою фізичну форму, здобувати позитивний досвід спілкування з однолітками і бути частиною команди.

Хоча підсумковий результат матчу 0:0 не надто втішив українських вболівальників 10 вересня, для наших юних шанувальників футболу цей вечір запам’ятається як небувале свято! Такі речі стають для кризових дітей певним стартом, виявом поваги і шансу, стимулом до творення власних успіхів, визнання», – розповідає о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ.

Заняття з футболу у місцевому Карітасі проводяться із дітьми протягом усього навчального року. На базі роботи цього гуртка створено дитячу команду «Мрія», яка вже мала можливість проявити себе здобуваючи різні місця на міжрегіональних чемпіонатах з міні-футболу, брала участь у турнірах, що проходили в Тернополі, Донецьку, Києві та Одесі. Зокрема, з квітневого матчу в Одесі, де відбувався черговий міжобласний турнір з вуличного футболу, «Мрія» привезла заслужене срібло.

Також в травні в Києві пройшов турнір за підтримки Федерації футболу України за Кубок ЮНІСЕФ (примітка – цей турнір є частиною ширшої діяльності, що спрямована на соціальну адаптацію і професійну реалізацію кризових дітей і молоді міжнародним дитячим фондом ООН), в якому команда Карітасу вдало виступила, посівши третє місце з 11 команд.

Розповідає В’ячеслав Федченков, соціальний працівник Карітасу Київ: «Можливості для дітей вивести зіркових футболістів на стадіон Карітас завдячує тривалій співпраці з представництвом Дитячого фонду ООН в Україні та участі нашої футбольної команди в численних подіях, які організовує ЮНІСЕФ. Чудовою новиною для нас є те, що Федерація футболу України продовжує розвивати співпрацю з ЮНІСЕФ. Для когось це може видатись не надто значимим, але для наших підопічних вивести на головну арену країни за руки зірок європейського футболу – це дійсно поворотний момент.

Переможці Кубку ЮНІСЕФ, гравці ФК “Троєщина” також були запрошені на матч Україна-Англія, вони виносили на поле прапори країн, емблеми ФІФА і чемпіонату світу 2014. Також в події брали участь юні активісти Мережі ЛЖВ – дітки, які живуть з ВІЛСНІДом і волонтери організації. Такі ініціативи не лише соціалізують кризових дітей і дають їм відчуття реалізації мрій, а й є чудовим прикладом консолідації громад, організацій, бізнесу, міжнародної спільноти. Чим більше таких речей траплятиметься, тим наша соціальна робота буде масштабнішою, ресурснішою, ефективнішою».

Сьогодні футболісти команди Карітасу Київ сумлінно готуються до відповідального турніру в Одесі у жовтні. Це стане перевіркою їх кваліфікації, згуртованості і спортивних досягнень. Бажаємо їм успіху!