csm_admin, автор у CARITAS - Сторінка 237 з 307

У Нововолинську підсумували 3-річну діяльність по опіці дітьми трудових мігрантів

Posted on 14.11.2013 by csm_admin

14.11.13, Волинь
Нещодавно у Нововолинську відбулась звітна конференція проекту «Розширення мережі соціальних центрів для дітей трудових мігрантів», який виконувався Карітасом Волинь в період з вересня 2010 року по жовтень 2013 року. Результати виконання проекту працівники організації представили у вигляді декількох презентацій, а саме «Результати соціального проекту в діяльностях з дітьми трудових мігрантів», презентація брошури «Перед тим, як їхати за кордон, подумайте про свою дитину» та презентація «Школи фінансового виховання та основ підприємницької діяльності для дітей 7-10 класів».

Метою заходу було підвести підсумок 3-річної діяльності, представити напрацювання проведеної роботи, обмінятись досвідом зі спеціалістами по роботі з дітьми. У конференції прийняли участь близько 20 осіб: заступники директорів з виховної роботи навчальних закладів міста, представники управління освіти, соціальних та державних служб, центральної міської бібліотеки, місцевих ЗМІ та телебачення.

Кількість дітей трудових мігрантів збільшується на Волині як і загалом по Україні, незважаючи на замовчування даних офіційними джерелами. Проблема так званих «дистанційних» сімей і дітей, що виростають без батьків, буде мати серйозні наслідки вже через декілька років, – коли більшість дітей трудових мігрантів виростуть та будуть шукати свого шляху у житті, будуватимуть власні сім’ї.

Вікторія Скриннікова, координатор проекту, представила результати діяльності та основні напрацювання команди, яким стало створення у Нововолинську першого соціально-молодіжного центру. За 3 роки послугами центру Карітасу Волинь скористалось близько 120 осіб, – зазначила п. Вікторія. Потребуючим дітям надається соціально-психологічна підтримка, забезпечуються активуючі заходи та групові заняття на згуртованість, корегування самооцінки, розвитку комунікативних вмінь, відкриття внутрішніх ресурсів.

Також Карітас на Волині здійснює інформаційні та просвітницькі заходи для дітей, інформаційні заходи для батьків та опікунів. В центрі створені можливості різноманітного активного та корисного дозвілля, туристичні походи, екскурсійні поїздки, що сприяють згуртованості, мотивують до пізнання, створюють умови для прояву власних вмінь та навиків у дітей, що перебувають у кризових умовах життя і потребують особливої уваги і соціалізації.

Після основної частини конференції відбулося обговорення теми трудової міграції представниками державних служб, освіти та ЗМІ. Головний спеціаліст Управління освіти Куцик Зоя Кузьмівна висловила позицію про важливість теми трудової міграції для Нововолинська і подякувала працівникам проекту за вагомий внесок по роботі з дітьми трудових мігрантів. Також вона навела ряд прикладів про випадки трудової міграції одного або двох членів родини та вплив даної ситуації на психо-емоційний стан дитини.

В продовження роботи конференції психолог проекту Наталія Гавронська презентувала присутнім брошуру «Перед тим як їхати за кордон, подумайте про свою дитину». В цьому виданні використані матеріали напрацювання психологів центру «Розрада» м. Київ та матеріали творчих робіт дітей трудових мігрантів – учасників проекту в м. Нововолинську. В суспільстві існує ряд міфів, на які найчастіше спираються батьки, приймаючи рішення про від’їзд на заробітки за кордон. Шість основних міфів розповідають про те, що дитина не відчує відсутності батьків, матиме можливість задовольняти всі свої бажання і буде щаслива, цінуватиме матір та батька ще більше, поїздка триватиме короткий проміжок часу та виховання дітей буде покладене на бабусів. Коментарі до вказаних міфів спростовують ілюзії щодо вигод трудової міграції для родини.

Соціальний педагог проекту місецвого Карітасу Тетяна Галицька презентувала присутнім нове бачення соціальної роботи з клієнтами, навела приклад розвитку даної сфери діяльності у Німеччині, де у своїй роботі фокусуються на творенні позитивної дії. «В Україні ж через юність досвіду в соціальній роботі ми намагаємось самі дослідити проблему підопічного в кризі, самі нею переймаємось аж до психологічного виснаження, самі ту проблему хочемо вирішити і готові рішення нав’язати підопічному. Це абсолютно неефективно! Слід давати потребуючій людині свободу для власних дій. Важливо не стояти на місці, відходити від старих методів соціальної роботи і соціальної політики, переймати кращий європейський і світовий досвід», – зауважила п. Тетяна.

Слова підтримки щодо нової соціальної стратегії роботи з клієнтами висловила директор ЦСССДМ Ольга Лакиш. Вона наголосила, що це є питання часу і висловила думку щодо необхідності зміни та збільшення перерозподілу фінансових ресурсів у державі.

На завершення конференції команда Карітасу Волинь» презентувала своє напрацювання – Школу фінансової грамотності та основ підприємницької діяльності для дітей 7-10 класів. Майже усі підлітки та молоді люди сьогодні не вміють розпоряджатись коштами, якими вони володіють, не знають їхньої вартості, витрачають їх бездумно та на шкоду власному здоров’ю, що часто породжує образу батьків на дітей, погіршення взаємостосунків, а також не сприяє компетентності у самостійному житті у майбутньому.

Приємним виявився висновок, який прозвучав на звітній конференції регіональних організацій Карітасу України нещодавно у Львові – модель школи фінансової грамотності для дітей та молоді буде впроваджено в діяльностях інших соціальних центрів, як зразкову.

Карітас Київ влаштував”Картопляний день” у соціальній квартирі для дівчат та молодих матерів з дітьми у складних життєвих обставинах

Posted on 11.11.2013 by csm_admin

11.11.13, Київ
Карітас Київ декілька років товаришує із соціальною квартирою, що функціонує у Києві в Солом’янському районі. Такий заклад передбачено для тимчасового перебування вагітних дівчат і жінок з дітьми раннього віку, складні життєві обставини яких створюють реальну небезпеку відмови від новонароджених дітей або позбавлення батьківських прав.

Карітас Київ з 1992 року опікується кризовими дітьми і молоддю і пройшов різні етапи такої соціальної роботи – від роботи безпосередньо на вулицях міста вишукуючи безпритульних дітей у місцях їх тимчасового проживання в гаражах, підвалах, складах, закинутих будівлях до висококваліфікованої роботи в соціальному центрі у тісній співпраці з іншими відповідними службами, організаціями та іноземними партнерами.

Саму соціальну квартиру у Києві створено з метою профілактики раннього соціального сирітства завдяки МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» у співпраці з представництвом міжнародної організації «Право на здоров’я» та Київським міським центром соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді за фінансової підтримки Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України», СНІД Фонду Елтона Джона та Фонду Олени Пінчук АНТИСНІД.

Розповідає о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ: «Ми плідно співпрацюємо із соціальною квартирою «Право на здоров’я». Допомагаємо, чим можемо – продуктами, дитячим харчуванням, памперсами, навіть волонтерами та будь-чим іншим. Наша підопічна є із новонародженою дитиною там і ми їх відвідали цього разу з запасами картоплі – тому і вийшло свято картоплі!» (усміхається).

Завдячуючи наданій київським Карітасом картоплі в соціальній квартирі відбувся “Картопляний день”. Молоді мами готували вареники з картоплею, тушковану картоплю з овочами та грибами, запечену картоплю з грибами та сиром.

Організатори виділяють 2 завдання соціальної квартири у Києві: забезпечення доступу дівчат і молодих матерів, які перебувають у складних життєвих обставинах до тимчасового проживання, життєво необхідних соціальних, медичних та юридичних послуг в м. Києві, а також відпрацювання моделі функціонування соціальної квартири для дівчат та молодих матерів у складних життєвих обставинах та інституалізація моделі в м. Києві та на національному рівні.

Така квартира розрахована на одночасне перебування 6 клієнток з дітьми. До соціальної квартири можуть бути зараховані:

Молоді матері з дітьми раннього віку з моменту народження до 24 місяців, жінки на п’ятому-дев’ятому місяці вагітності.
Неповнолітні дівчата, особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
Матері, які мають ризик, або виявили намір відмовитися від новонародженої дитини в пологовому будинку чи іншому закладі охорони здоров`я.
Матері, які не мають безпечного місця проживання, до якого вони можуть повернутися з дитиною після пологового будинку, в тому числі матері, які пережили насильство.
Першочергове право до зарахування соціальну квартиру мають ВІЛ-позитивні жінки.
У певних випадках з матір’ю може проживати одна дитина у віці до 5 років.

Мультидисциплінарною командою фахівців соціальної квартири з урахуванням потреб клієнток забезпечується цілий ряд послуг: правова, соціальна на психологічна допомога з метою подолання жінкою складних життєвих обставин в індивідуальній та груповій формах роботи; медичний нагляд за дитиною дільничними лікарями-педіатрами в загальному порядку (за адресою соціальної квартири); діагностика та лікування вагітної жінки, матері у відповідних медичних закладах; постановка дітей в чергу в дошкільний дитячий заклад за можливою адресою майбутнього проживання матері.

Підопічні діти Тернопільського Карітасу опікуються людьми похилого віку з геріатричного пансіонату

Posted on 07.11.2013 by csm_admin

07.11.13, Тернопіль
Не замикатись в собі і не дбати лише про себе – ось чого вчить Карітас у Тернополі своїх підопічних. Учасники проекту «Мобільна робота з молоддю» – діти та молодь з неблагополучних і кризових сімей – створили гарну традицію не лише отримувати допомогу від Карітасу, але й допомагати звершувати важливі соціальні ініціативи.

Розповідає Наталя Коцюба, координатор роботи з дітьми і молоддю у Тернопільському Карітасі: «Приходячи до нас у соціальний центр діти не очікують отримати щось лише для себе, але зацікавлені в тому, аби подбати про інших. І ця турбота може торкатися дуже різних речей. Якось ми прибирали набережну Тернопільського ставу від сміття, також займалися збором старих непотрібних речей та продуктів, ще іншим разом завозили у притулок для безпритульних тварин різні потрібні їм речі. Нещодавно бігли благодійний марафон».

На цьому тижні команда ініціативних людей з місцевого Карітасу здійснили вже давно запланований візит у Тернопільський геріатричний будинок-інтернат. Напередодні діти разом із соціальним працівником займалися випіканням солодких гостинців для людей, що перебувають у цьому закладі. А вже на другий день діти, працівники та директор тернопільського Карітасу завітали до людей, котрі там проживають. Усі разом помолилися і згодом діти роздавали солодощі.

Проект «Мобільна робота з молоддю в Україні» охоплює сьогодні діяльність 5 соціальних центрів у Києві, Донецьку, Львові, Хмельницькому, Тернополі. Щороку сотні кризових підопічних дітей і підлітків отримують допомогу у подоланні власних життєвих труднощів, ще декілька сотень потребуючих – консультаційну чи адресну допомогу.

В соціальних центрах для допомоги кризовим дітям і молоді, сім’ям передбачено забезпечення базових потреб, інформаційну допомогу, психологічну і юридичну консультацію, створено умови для духовного і креативного розвитку підопічних. Використовується як груповий підхід до соціальної роботи, так і індивідуальний. Ціль такої роботи – відкриття позитивних ресурсів потребуючої молодої людини, подолання психологічних труднощів, отримання знань, вмінь і навичок, що сприяють соціальному включенню, здоровому способу життя, раціональному управлінню часом, ресурсами і можливостями, професійній реалізації. Діти і молодь долучаються до навчальних, розважальних, спортивних, культурних, туристичних заходів в соціальних центрах Карітасу та поза ними.

«Нещодавній візит в будинок для людей похилого віку був великою приємністю, адже увага – це найбільший подарунок, який ми можемо дати цим людям і цим самим висловити свою небайдужість. Щонайменше – до їх вікового досвіду, знань, та й проблем, які вони перейшли. Не думаю, що такий візит стане одноразовим, оскільки підопічні геріатричного будинку з великою радістю запрошували нас приходити до них ще не раз. Також я і мої друзі маємо до цього бажання!», – каже 18-річна Юля, що декілька років тому долучилась до Тернопільського Карітасу.

Карітас у Тернополі започатковано в далекому 1994 році. Діяльність розпочиналась з функціонування благодійної їдальні і гуманітарної допомоги потребуючим одягом, взуттям та продуктами. Тепер ж робота фокусується на забезпеченні соціальних послуг, консультуванні, виховній та просвітницькій діяльності для людей, що опинились у кризових умовах життя. І принципи роботи змінились – від миттєвого епізодичного ефекту допомоги до комплексних і системних програм опіки потребуючими людьми.

Шпиталь Шептицького розширив масштаб опіки невиліковно хворими людьми на дому

Posted on 04.11.2013 by csm_admin

04.11.13, Львів
Минає місяць, відколи Шпиталь Митрополита Андрея Шептицького у Львові розпочав реалізацію проекту надання медико-соціального та психологічного супроводу невиліковно хворим людям на дому. Проект став можливим завдяки фінансуванню Міжнародного фонду «Відродження». Розрахована така діяльність на 4 місяці, з можливістю продовження. Також схожі проекти діють в Карітасі Івано-Франківськ і Карітасі Волинь.

Така діяльність спрямована на створення інноваційної моделі хоспісної допомоги – розширення хоспісної та паліативної допомоги на дому хворим у термінальній стадії захворювання шляхом надання медико-соціальної допомоги хворим, їх догляду, психологічної підтримки членам родин.

Послугами буде охоплено близько 25 пацієнтів у термінальній стадії, 80 сімей та родин отримають кваліфікацію для догляду за паліативними хворими. Цільова група: онкологічні хворі, люди з важкою нирковою і серцевою недостатністю, з неврологічними захворюваннями та іншими захворюваннями, що суттєво обмежують прогноз життя. Персонал, що забезпечує надання медико-соціального та психологічного супроводу невиліковно хворим людям на дому включає 2 медичні сестри (50% зайнятості), соціального працівника, лікаря-консультанта, бухгалтера і координатора проекту.

Послуги для потребуючих підопічних, що передбачані проектом:
– Щоденний догляд за пацієнтами (гігієна тіла, догляд за шкірою, мобілізація, годування, профілактика ускладнень);
– Розмова з пацієнтом, бесіди, читання літератури;
– Залагодження питань соціального характеру (запрошення членів родини, знайомих, виконання особистих побажань пацієнта, налагодження стосунків з членами родини та пацієнтом);
– Запрошення юриста або нотаріуса для вирішення майнових питань, заповітів тощо;

– Супровід до церкви, запрошення духівників (незалежно, якої конфесії), сповіді, причастя, миро та єлепомазання тощо;- Розмови з родичами, підготовка їх до моменту втрати та психологічна підтримка після смерті близької людини.

Розповідає Галина Курницька, керівник проекту: «Що важливо – проект робить особливий ухил на психо-соціальну підтримку, а також роботу з рідними хворих, забезпечення їхніх духовних потреб. Оскільки центр паліативного лікування Шпиталю є єдиною недержавною установою такого типу в регіоні, його діяльність значною мірою відрізняється від державних закладів саме завдяки роботі з родинами хворих, вирішенню їх соціальних, психологічних проблем.

Брак паліативних ліжок на Львівщині та на загал в Україні приводить до того, що одинокі невиліковно хворі або немічні люди, які потребують постійної опіки та догляду, опиняються у останні дні життя покинуті напризволяще, помирають в ізоляції та самотності. А в цей останній період життя вони, як ніколи, потребують не лише медико-соціальної допомоги, а також спілкування, психологічного супроводу для самих хворих і членів їх родин».

Основною ціллю діяльності Шпиталю Шептицького є забезпечення потребуючих Львова і регіону, незалежно від їхньої національності та конфесійної приналежності, медичною і соціальною допомогою через надання соціальних послуг, консультативно-діагностичну допомогу та безоплатне медичне лікування.

Також Шпиталь ім. Митрополита Андрея Шептицького має незрівняний досвід реалізації масштабних медико-соціальних проектів:
А) програма “Домашня опіка”, яка діє з 1998 р. – дотепер і охопила тисячі потребуючих сторонньої допомоги людей і насамперед одиноких людей похилого віку
Б) для малозабезпечених та безпритульних “Кухня для потребуючих” (2003-2011, на нерегулярній основі)
В) проект «Від серця до серця», що включав медико-психологічний супровід для людей, що живуть із ВІЛСНІДом, догляд і підтримку дітей, які народжені ВІЛ-позитивними батьками, немедичний і медсетринський догляд за людьми, які живуть із ВІЛСНІДом, медико-соціальний і психологічний супровід антиретровірусної терапії (АРТ) для дорослих і дітей тощо (березень 2007 – липень 2012)
Г) центр паліативної допомоги та психо-соціальної підтримки на базі Шпиталю Шептицького (серпень 2006-липень 2007)

На сьогодні – зазначають працівники проекту – у Львові не існує жодної програми для невиліковних хворих на дому. Тому новий проект і його подальший розвиток стануть корисними місцевій громаді і конкретним сім’ям потребуючих людей.

У Дрогобичі відбувся круглий стіл про особливу молодь – досвід і перспективи надання їй допомоги

Posted on 31.10.2013 by csm_admin

31.10.13, Львівщина
Нещодавно в Карітасі Самбірсько Дрогобицької Єпархії УГКЦ був проведений круглий стіл на тему «Особлива молодь. Досвід і перспективи». Ініціаторами проведення круглого столу стали соціальний центр денного перебування неповносправних молодих людей «Дивовижні долоні» при Карітасі Самбірсько Дрогобицької Єпархії та соціальний центр для людей з особливими потребами при Карітасі Стрийської Єпархії у співпраці із Львівським обласним департаментом соціального захисту населення.

Опіка неповносправними людьми у Карітасі України системно і комплексно розпочалась з 2008 року завдяки партнерам і донорам з Франції та Іспанії. Мережа центрів для неповносправних молодих людей об’єднує роботу 4 спеціалізованих соціальних центрів у Львові, Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську. Роботою на стаціонарній основі охоплено понад 100 неповносправних осіб, також їх батьки і рідні.

Для людей, що мають особливі потреби, забезпечується навчання, працетерапія, музикотерапія, арт-терапія, навчання по самообслуговуванню і здобуттю соціально-побутових навичок, зустрічі з молоддю з інших установ та осередків, дозвілля, рекреаційні ігри, долучення до фестивалів, ярмарків, участь в літніх таборах, екскурсіях тощо. Для батьків неповносправних осіб забезпечено соціальний і психологічний супровід, інформаційну і юридичну підтримку, вони долучаються до участі у заходах Карітасу, поїздках і таборах, зустрічаються на спільних зустрічах та семінарах.

До участі в круглому столі у Дрогобичі були запрошені представники соціальних служб м. Дрогобича та м. Стрия, депутати Дрогобицької міської ради, представники громадськості та ЗМІ, батьки неповносправних дітей. На порядок денний було винесено такі питання, як передання досвіду праці з особливою молоддю, залучення добровольців до діяльності із людьми з особливими потребами, накреслення перспектив розвитку.

Під час дискусії представник Карітасу Іспанії Августін Гутієрес поділився досвідом надання реабілітаційних послуг людям з особливими потребами в Іспанії. Проблемами і потребами неповносправних осіб в їх країні займається і координує роботу держава в співпраці з громадськими організаціями, які долучаються до виконання таких проектів і надання послуг. «Проблема неповносправних людей – це проблема цілого суспільства, тому потрібен комплексний підхід до цієї теми», – стверджував Августін, підкреслюючи також і аспект фінансування такої роботи з неповносправними українцями, за який відповідальні держава і коженз громадян, а не іноземці.

Представники соціальних служб, а саме начальник Управління праці та соціального захисту населення м. Дрогобича Терлецький Іван Миколайович звернув увагу на те, що держава надає матеріальну допомогу і підтримку людям з неповносправністю та поділився досвідом своєї роботи. Директор обласного центру соціальної реабілітації дітей інвалідів «Сонечко» м.Трускавця Герасим’як Микола Григорович ознайомив із роботою свого центру, розповів про свої плани для подальшого розвитку та надання послуг реабілітації дітям віком від 3 до 18 років.

Цікаву дискусію викликало питання про залучення волонтерів до роботи з неповносправними особами. Директор Карітасу Самбірсько–Дрогобицької Єпархії о. Ігор Козанкевич вірить в розвиток волонтерської праці в Карітасі, а саме його надихає вчинок добровольця Петра Кузьмина: «Петро присвятив цей рік свого життя для потребуючих. З вересня він живе і працює в місцевому Карітасі і з усією відповідальністю виконує всю роботу, яку йому доручать. В Карітас його привела проблема пошуку роботи, попрацювавши деякий час добровольцем, Петро – як він сам говорить – відчув потребу бути тут, і допомагати іншим».

В свою чергу голова соціальної комісії Дрогобицької міської ради п. Яцків Юрій дав декілька практичних порад щодо залучення добровольців, а саме через рекламу волонтерського руху, використовуючи ресурси міських інтернет-сайтів та рекламних щитів.

«Нині важливим є питання про перспективу розвитку роботи з молоддю з особливими потребами, а саме про подальшу долю нашої молоді. З часом, коли дитина виростає, а батьки старіють, постає питання подальшого повноцінного життя неповносправної особи і, якщо вона не може самостійно проживати, надання можливості проживання в громаді з підтримкою. В Україні все ще не звичними залишаються спроби організувати проживання людей з особливими потребами не в інтернатах, а в громаді. Недоліки інтернатного проживання відомі – це ізоляція, замкнутість, відсутність у виборі проведення часу, у спілкуванні, обмеження пересування. Дітей з вадами розвитку переводять з дитячих інтернатів безпосередньо у старечі доми в супереч їхнім бажанням.

Тож, ми мусимо іти далі і думати не лише про соціалізацію молоді тут і зараз, а їх подальше життя – на що хочемо акцентувати свої сили, наших закордонних донорів і партнерів в Україні. Як казав п. Августин з іспанського Карітасу – аби всі ми були солідарні і небайдужі до ближніх, що мають особливі потреби!», – цими словами завершив круглий стіл о. Ігор Козанкевич.

Карітас Волинь запроваджує систему виїзної паліативної допомоги невиліковним хворим

Posted on 28.10.2013 by csm_admin

28.10.13, Волинь
У Волинській області протягом року паліативної допомоги потребують близько 10 тисяч осіб. В районних лікарнях області відсутні паліативні ліжка, так само відсутні повноцінні служби для надання паліативної допомоги, які б піклувались про хворих за місцем їх проживання. Немає і спеціально обладнаних автомобілів, якими б можна було дістатися до пацієнтів або транспортувати їх до лікарень на стаціонарне лікування чи обстеження. Більшість невиліковно хворих людей працездатного віку та людей похилого віку не можуть дозволити собі найняти доглядальницю, тому досить часто такі люди помирають вдома в тяжких фізичних і психологічних муках чи на самоті.

До Карітасу, що діє у Нововолиньку, регулярно звертаються родичі таких невиліковно хворих людей з проханням надати інформацію про наявність закладів паліативної допомоги в області або допомогти з витратними матеріалами (памперси, одноразові пелюшки, постільна білизна, рушники) та обладнанням (функціональні ліжка, інвалідні візки, підкладні судна, милиці, ходунки) для паліативних хворих, які у важкому стані знаходяться під опікою родичів вдома. Відтак дослідивши проблему необхідності системи виїзної паліативної допомоги в регіоні, Карітас Волинь поставив за мету вирішити дане болюче питання шляхом створення служби мобільного хоспісу.

Це стало можливим завдяки реалізації проекту «Право на гідне життя» (Впровадження у м. Нововолинськ системи виїзної паліативної допомоги невиліковним хворим) за фінансової підтримки Міжнародного благодійного фонду «Відродження» у співпраці з Нововолинською центральною міською лікарнею. Допомагати важкохворим за місцем їх проживання буде кваліфікована команда для надання виїзної паліативної допомоги до складу якої входять: лікар, медичні сестри, соціальний працівник, психолог, священик УГКЦ та керівник проекту. Завдяки цьому невиліковно хворі люди, які проживають у Нововолинську, матимуть змогу отримати у комфортних (домашніх) умовах належне лікування, сестринський догляд, соціальну, психологічну та духовну підтримку.

«В сучасному світі значних обертів набуло поширення невиліковних захворювань – онкопатології, ВІЛ/СНІДу, деякі неврологічні недуги. І в суспільстві другої половини ХХ століття склалося тверде переконання, що смерть – це поразка медицини, яку потрібно замовчувати. Хворому не слід було говорити, що він помре. Безнадійних хворих, як правило, виписували з лікарень і далі їм та їхнім родичам доводилося покладатися на власні сили. Але людина в період вмирання, як і протягом усього життя, залишається особистістю!

Тому такі люди потребують паліативної допомоги – забезпечення максимальної якості життя, шляхом запобігання і полегшення страждань і душпастирської опіки. Надання паліативної допомоги є одним з вищих проявів милосердя до ближнього і свідчить про цивілізованість суспільства. Наданням такого виду допомоги займаються стаціонарні хоспіси та виїзні служби, які опікуються пацієнтами вдома. А відтепер таким людям служитимемо і ми», – розповідає о. Володимир Кметь, директор Карітасу Волинь.

Протягом останніх років з’являється все більше об’єктивних наукових даних, що свідчать – близько 75% паліативних хворих хотіли б завершити своє життя вдома. Для забезпечення кваліфікованої паліативної допомоги пацієнтам за місцем їх проживання створюються професійні виїзні бригади фахівців (мобільний хоспіс), що включають лікаря, медичних сестер, соціального працівника, психолога і духівника. Дані мультидисциплінарні бригади функціонують у Львові, Івано-Франківську, Києві, Чорткові (Тернопільська обл.), Виноградові (Закарпатська обл.), Донецьку, Луганську. Завдяки роботі як стаціонарних, так і мобільних хоспісів пацієнти не залишаються наодинці з болем, стражданнями і самотністю, а свої останні дні проживають без страху і смутку.

Для підвищення своєї кваліфікації працівники мобільного хоспісу Карітасу Волинь вже взяли нещодавно участь в тренінгу з циклу тематичного удосконалення з основ паліативної допомоги невиліковним хворим. Навчання проводилось на базі навчально-методичного центру Івано-Франківського обласного клінічного центру паліативної допомоги. В тренінгу приймали участь медичні та соціальні працівники Севастополя, Алушти, Харкова та Вінниці.

Навчальна програма була побудована на найкращих світових зразках та охоплювала всі аспекти надання допомоги невиліковним хворим. У рамках тренінгу лікарі місцевого хоспісу читали лекції та проводили практичні заняття в хоспісі. По закінченню навчання усі учасники пройшли символічне прийняття у члени паліативників України та отримали сертифікати встановленого зразка.

Завдяки реалізації проекту «Право на гідне життя» – стверджують у місцевому Карітасі – стане можливим надання медичної, соціальної допомоги, психологічної та духовної підтримки хворим та їхнім родичам вдома. Пацієнт зможе залишатися у звичних для нього домашніх умовах як можна довше, зменшиться кількість непрофільних пацієнтів у стаціонарі. Команда мобільного хоспісу буде безпосередньо опікуватися хворими, надавати поради, передавати свій досвід у терапії болю і психосоціальному супроводі. Важливим фактором у розвитку паліативної допомоги надалі у м. Нововолинськ є запровадження волонтерського руху та груп самодопомоги рідних.

«Так простіше: думати, що цих дітей або немає, або у них все гаразд» – соціальна працівниця Карітасу у Дрогобичі

Posted on 24.10.2013 by csm_admin

24.10.2013, Україна
Лист від Ірини Гнатів, працівниці Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ

«Дорогий читачу, хочу поставити тобі одне просте запитання: як часто ти купуєш нові шкарпетки? Щотижня? Чудово. Щомісяця? Добре. Щороку? Розумію, зараз не найкращі часи. Кожні три роки? Я знаю хто ти, ти – дитина, про яку нікому було подбати і яка опинилася в місці несвободи. З твого дозволу я розповім про тебе в цій статті усім небайдужим людям.

Ти знаходишся в місці несвободи. Байдуже, чи це інтернат, чи колонія, чи дитячий будинок. Люди тебе майже не бачать. Твій заклад розміщений далеко від наших очей. Це змушує людей забувати, що ти існуєш. Так простіше: думати, що тебе або немає, або в тебе все гаразд. А що з тобою відбувається насправді? Це правда, що в тебе, дитини, не має улюбленої фотографії, м’якої іграшки та інших особистих речей? Якого розміру твій одяг, точніше наскільки розмірів він більший за твій власний розмір? Хто про тебе дбає, коли ти хворієш? Як часто і за що тебе карають? Дорога Оксанко, Віталік, Наталочко, Павле, я, хоч і ставлю вам ці запитання, проте, добре розумію, що вашої щирої відповіді не отримаю. Тому що, ваш зв’язок із зовнішнім світом цілком і повністю контролюється, і до мене не дійде жодного поганого слова про ваше життя.

Не хочу вам нічого обіцяти, але мені здається, що зовсім скоро ви з кожним днем все більше і більше відчуватимете себе дітьми! Зараз я їду в поїзді додому, в Дрогобич. Ці рядки пишу таки в дорозі, щоб, як тільки приїду, розмістити їх в Інтернеті. А сказати мені є дійсно багато чого.

Нещодавно мені випала нагода взяти участь у тренінгу з вивчення мінімальних стандартів поводження з дітьми в місцях несвободи, який організував Харківський інститут соціальних досліджень за підтримки Посольства США в Україні, Представництва Дитячого фонду ООН (UNICEF) в Україні та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Щоб тобі було зрозуміліше, скажу, що цей світ не такий вже жорстокий, як ти, мабуть, думаєш. Насправді дуже багато людей сьогодні прикладають значні зусилля, щоби тобі допомогти і розказати громадськості про твоє існування! З кількома з них я провела чотири останні дні і переконалась, що саме такі люди змінюють цей світ на краще.

Ці люди і я – ми не принесемо вам завтра нових шкарпеток, ми зробимо так, щоб через декілька років усі діти мали достатньо шкарпеток без стороннього нагляду, контролю чи тиску, а просто тому, що вони діти і мають на це право.

Я щиро вірю в те, що зовсім незабаром, про нашу діяльність дізнається дуже багато людей з різних куточків країни, а ви – дорогі діти, які перебуваєте в місцях несвободи, – відчуєте нашу дісйну щиру підтримку в своєму щоденному житті, нашу стратегію по зміні вашого майбутнього.

P.S.
Ми з вами добре розуміємо, що цей лист не дійде до дітей, які перебувають в місцях несвободи. Він написаний для нас з вами, маленьких людей, які своєю небайдужістю можуть змінити і змінюють цей світ. Єдиного стандарту для цього не має. Шлях допомоги і підтримки кожен обирає сам (Більше про Національний Превентивний Механізм, інформація на Вікіпедії)”.

А також заохочуємо Вас долучатись до роботи Карітасу України по опіці над потребуючими дітьми і молоддю. Щоби дізнатись більше – читайте тут, щоби переглянути нашу карту і діючі проекти в різних регіонах України – читайте тут.

Івано-Франківський Карітас розпочав 2-гу фандрайзингову кампанію для підтримки роботи з неповносправною молоддю

Posted on 21.10.2013 by csm_admin

21.10.2013, Івано-Франківськ
Івано-Франківський Карітас розпочав нещодавно акцію «Майбутнє доброї справи у твоїх руках!» з метою збору коштів для роботи з неповносправною молоддю. Минулоріч завдяки аналогічній фандрайзинговій кампанії вдалось залучити за підтримки місцевої громади і приватних благодійників майже 107 тисяч гривень на соціальну адаптацію дітей і молоді з вадами розумового розвитку. Минув рік активної роботи, кошти ефективно використано і попереду нові плани, досягнення і обсяг необхідних завдань в служінні неповносправним потребуючим – кажуть у місцевому Карітасі.

Під опікою Карітасу в Івано-Франківську впродовж декількох років перебувають більше 60 потребуючих молодих людей, що мають особливі потреби, з них третина – вихованці Івано-Франківського геріатричного пансіонату.

Перебуваючи в Центрі дозвілля та соціальної адаптації молоді з особливими потребами отримують кваліфіковану допомогу та підтримку від соціальних працівників. На заняттях в творчих майстернях з ними займаються інструктори, соціальний педагог і психолог, проводяться індивідуальні заняття та тренінги, забезпечено дозвілля та відпочинок, літнє оздоровлення. В рамках програми “Допоможи іншому – стань приятелем” волонтери дарують радість живого спілкування для молоді, що має особливі потреби.

Під керівництвом соціальних працівників та волонтерів неповносправна молодь засвоює елементарні навички самообслуговування – навчаються самостійно одягатись, готувати прості страви, прасувати одяг, користуватись громадським транспортом, робити дрібні закупи, вести домашнє господарство. Дії, які нам видаються надзвичайно простими, для людей з вадами розвитку є неабиякою проблемою. Також в Карітасі особлива увага приділяється роботі з батьками та опікунами молоді, що має особливі потреби, – адже саме від комплексних зусиль залежить успішна інтеграція та реабілітація цих молодих людей.

Акцію «Майбутнє доброї справи у твоїх руках!» було розпочато 14 жовтня і вже наступного дня відбувся перший вагомий внесок в збір коштів. В день храмового свята місцевої громади УГКЦ було зібрано 1976,50 грн. для продовження роботи з неповносправною молоддю в 2014 році. Діти, батьки та працівники Карітасу розділили з парафіянами спільну молитву, а після Святої Літургії організували благодійну виставку-ярмарок виробів, виготовлених їхніми руками.

Розповідає Наталя Козакевич, виконавчий директор місцевого Карітасу: «Ми не притримуємось в своїй роботі думки, що ніхто і ніколи нам не бажає допомогти в соціальній роботі – просто до людей треба знаходити відповідні стежки і повідомлення, і тоді кожен по своїх можливостях відкритий до допомоги потребуючому ближньому! Саме тому ми вдруге розпочинаємо цю акцію і переконані в її важливості і результативності. Також, що для нас цінно – це благословення і підтримка архієпископа митрополита Івано-Франківського д-р Володимира Війтишина».

Організатори акції просять про 3 види допомоги: волонтерство, допомога в поширенні інформації і проведенні фандрайзингової акції та безпосередньо фінансова підтримка. Підтримати роботу Івано-Франківського Карітасу для людей з особливими потребами можна, зробивши благочинний внесок на р/р2600805250617, ПАТ «Кредобанк», МФО325365, код 13652164.

Якщо Ви бажаєте передати пожертву особисто – чекаємо на Вас за адресою:
– м. Івано-Франківськ, вул. Л. Українки, 1, телефон для довідок 50 25 46
– м. Івано-Франківськ, с.Крихівці, вул Крихівецька,102, телефон для довідок 77 99 89.

Підопічні Тернопільського Карітасу стали благодійниками для хворих новонароджених дітей

Posted on 16.10.2013 by csm_admin

17.10.2013, Тернопіль
Нещодавно Тернопільський Карітас долучився до благодійного пробігу “Біг заради життя”. Щоб врятувати життя тернопільським новонародженим, учасники долали 3 кілометри. Взяти участь у пробігу організатори заходу запрошували всіх, незалежно від віку та рівня фізичної підготовки – відтак до акції долучились підопічні і працівники Карітасу.

Розповідає Оля Хілько, соціальний працівник місцевого Карітасу: «У нашому місті діє проект «Здорові діти – щаслива Україна». Це ініціативна група 50-ти людей, які поставили собі за ціль покращити медичне обслуговування новонароджених дітей у Тернопільській обласній дитячій клінічній лікарні. Активісти працюють в підгрупах і кожна самостійно докладає зусиль для придбання якогось медичного обладнання: чи інфузоматів, чи кисневих апаратів тощо. Іноді вони проводять благодійні концерти, іноді спортивні змагання. Інформація про проведення акцій розміщається у соцмережах, до неї може долучитися кожен бажаючий.

Нещодавно якраз ми з нашими підопічними дітьми говорили про те, чим хотіли би займатися, і більшість з них висловили пропозиції: хочуть робити щось хороше для людей у нашому місті!».

Почувши про даний захід, підопічні проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» – діти і молодь з кризових сімей – з радістю погодилися долучитися до благодійної акції і заздалегідь почали відкладати бодай незначні кошти, які згодом планували пожертвувати для доброї справи.

На старті учасники або ж глядачі мали змогу зробити добровільний грошовий внесок за участь у забігу, розмір якого визначали самостійно. Зібрані під час акції кошти спрямовано на купівлю кисневого апарату для Відділу інтенсивної терапії новонароджених дітей “КУТОР” Обласної дитячої клінічної лікарні. Подібні акції не вартують ані великих затрат, ані часу, ані особливих зусиль, проте вони вчать, що мала добра справа, зроблена сьогодні, в майбутньому може врятувати чиєсь людське життя, – стверджують організатори благодійного пробігу “Біг заради життя”.

«Особливою втіхою було те, що 2 наших підопічних отримали грамоти за перше місце у своїх вікових категоріях! Узагалі наші підопічні дуже амбіційні і дисципліновані, – приходять до нас одними, а стають зовсім іншими і це найкраща оцінка нашій роботі», – з неприхованим задоволенням каже Оля Хілько.

Робота з кризовими дітьми і молоддю у місцевому Карітасі розпочалась в 2001 році. Протягом років цілі, активності, користувачі, підхід до роботи та назва проекту змінювалися відповідно до вимог і професійного зросту команди соціальних працівників. Якщо на початку основним завданням роботи з потребуючими дітьми і молоддю було задоволення в основному матеріальних потреб підопічних, то з плином часу послуги Карітасу у Тернополі набули соціально-психологічного характеру.

Зараз підопічні діти Тернопільського Карітасу готуються до відвідин геріатричного будинку – спечені своїми руками солодощі вони віднесуть людям похилого віку і цим самим знайдуть нагоду поспілкуватись і розрадити самотність тамтешніх жителів. Також діти чекають нових акцій від проекту «Здорові діти – щаслива Україна», бо цим самим відчувають, що вони потрібні і важливі для когось.

«Світ повний добрих людей і з цією думкою ми долаємо різні виклики», – Дзвенислава Чайківська про роботу паліативу в Шпиталі Шептицького

Posted on 14.10.2013 by csm_admin

14.10.2013, Львів
12 жовтня у всьому світі відзначається День паліативної опіки. В Україні щороку близько 500 тисяч хворих потребують паліативної допомоги, зокрема, дорослі і діти в термінальних стадіях онкологічних і серцево-судинних захворювань, СНІДу і туберкульозу, хворі з важкими травматичними і дегенеративними ураженнями центральної нервової системи, периферичної нервової системи і опорно-рухового апарату, інваліди та люди похилого віку тощо. Однак зараз в Україні тільки 5% хворих помирають в медичних закладах, де отримують необхідну спеціалізовану медичну допомогу, адекватне знеболення і професійний догляд.

Вітчизняна система охорони здоров’я поки що не може забезпечити доступність паліативної допомоги для більшості хворих, які її потребують. Причин цьому багато, але однією з найбільш значимих є відсутність кваліфікованого медичного персоналу, який пройшов відповідне навчання. В Україні сьогодні функціонує близько 10 хоспісів, найбільші з яких знаходяться в Івано-Франківську, Харкові, Львові. Також у деяких регіонах при онкологічних диспансерах відкриті відділення паліативної допомоги і в них наявні ліжка для паліативних хворих.

За останні 10 років у Львові більше 1500 невиліковно хворих людей отримали хоспісну допомогу, це близько 100-120 осіб на рік, які проходили стаціонарне лікування. Перший в Україні хоспіс було відкрито у Львові в 1997 році – це комунальний заклад, у якому почали надавати медичну та психологічну допомогу людям з невиліковними захворюваннями. Згідно з державними нормами, на 10 тис. осіб населення потрібно 10 ліжок у хоспісі. Наразі Львів має мінімально потрібну кількість – 75 ліжок на 800 тис. осіб населення: частина з них – у комунальному хоспісі, частина – при двох поліклінічних відділеннях міста, ще близько 25-30 таких ліжок – у Шпиталі Шептицького.

Благодійна установа «Шпиталь імені Митрополита Андрея Шептицького», яку традиційно називають «народна лічниця», засновано у 1902 році з ініціативи Митрополита Шептицького. З 2003 року на базі цієї благодійної установи функціонує відділ паліативної та госпісної допомоги. Працівники Шпиталю намагаються полегшити фізичні і духовні страждання, допомагають гідно завершити земне життя недужим у термінальній стадії. Основні зусилля медичного персоналу спрямовані на створення саме психологічного комфорту хворим.

Розповідає Вікторія Каганяк, завідувач відділення паліативного лікування в Шпиталі Шептицького: «У нас бувають дуже різні пацієнти та історії відносин, але особливо запам’ятовуються ті, для кого

перебування у Шпиталі було приємним етапом в житті. Наприклад, пан Ігор (з етичних міркувань ім’я змінено) – інвалід від народження, який мав генетичну аномалію, що почала проявлятись після 16-го року життя.

У нього в підлітковому віці, власне, різко почало віднімати руки і ноги, виникли серйозні проблеми із серцем, набряки і порушення водного балансу в тілі, постійна задишка. Рідні Ігора витрачали величезні суми коштів на постійні обстеження, лікування і пов’язані з тим подорожі. А потім батьків не стало – і що дуже приємно і знаково – молодив чоловіком почали опікуватись колишні однокласники. Вони щодня надавали йому необхідну опіку, фінансово забезпечували, психологічно підтримували. Доки не стало зовсім складно…

До нас Ігор потрапив, коли йому було 33 роки. Неймовірно позитивний чоловік, що мав чітку мету – одужати, щоби відвідати рідного брата у Москві, а потім сестру в Ліберії. Щоправда довелось докласти чимало зусиль для цього, Ігор тричі лягав у наше відділення і в кінці-кінців мав настільки гарні показники здоров’я, що лікарі дозволити йому вирушити у мандрівку до найрідніших людей!».

Також в Шпиталі Шептицького надається якісне медичне обслуговування та соціальні послуги, амбулаторна і консультативна допомога різноманітних профілів для широкого кола людей і особливо потребуючих, діє проект «Домашня опіка» для самотніх людей похилого віку. Щомісяця послугами закладу користуються сотні людей.

У 2007 році Шпиталь Шептицького став переможцем національного конкурсу і отримав звання «Благодійник року». У березні 2010 року Міністр охорони здоров’я України Василь Князевич нагородив керівника установи Дзвениславу Чайківську заохочувальною відзнакою в галузі охорони здоров’я – орденом святого Пантелеймона. У 2010 році Блаженніший Любомир (Гузар), глава Української Греко-Католицької Церкви, відзначив директорку Шпиталю грамотою за значний вклад у розвиток соціальних програм охорони здоров’я в Україні, розбудову Карітасу України і Шпиталю Шептицького.

Шпиталь Шептицького фінансується з благодійних внесків місцевих добродійників і пожертв з-за кордону, від держави допомоги не отримують. Свого часу мали забезпечення від Львівської міської ради, але воно було нетривалим і конкретно на людей, яких відбирали спеціальні державні соціальні служби, – кажуть у Шпиталі.

«Бувають періоди, коли економічне становище нашої установи вкрай складне, але ми ніколи не нарікаємо. Світ повний добрих людей і з цією думкою ми долаємо різні виклики. Фінансова чи матеріально-технічна підтримка Шпиталю – найкраща подяка і визнання для нас, до яких ми завжди відкриті», – з щирою посмішкою на обличчі стверджує Дзвенислава Чайківська.

Якщо і Ви нині маєте змогу допомогти Шпиталеві Шептицького певними ресурсами – звертайтесь за контактами:
+38 032 235 22 66 (9), м. Львів, вул. Озаркевича, 4, 79016

Відео про Шпиталь Ви можете переглянути тут.