Міжнародний день людей похилого віку як привід для роздумів щодо подальшої долі людства
11.10.2013, ТернопільЩорічно на початку жовтня у світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку. Свято виникло з ініціативи Генеральної асамблеї ООН 14 грудня 1990 року. Одним з головних поштовхів до офіційного затвердження цього свята стало стрімке старіння населення. За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досягнув 65 років. Таких людей у світі нині 269 […]
11.10.2013, Тернопіль
Щорічно на початку жовтня у світі відзначають Міжнародний день людей похилого віку. Свято виникло з ініціативи Генеральної асамблеї ООН 14 грудня 1990 року. Одним з головних поштовхів до офіційного затвердження цього свята стало стрімке старіння населення. За міжнародною класифікацією, особою похилого віку вважається той, хто досягнув 65 років. Таких людей у світі нині 269 мільйонів, майже кожна десята людина на Землі. В Україні кожен п’ятий мешканець – це людина похилого віку, 16 з них – самотні люди.
«Ми у Карітасі ведемо опіку людьми похилого віку впродовж 14 років і не воліємо прив’язувати повагу і милосердя до певної групи потребуючих людей відносно календарних дат. Міжнародний день людей похилого віку – це лише можливість нагадати всім про людський обов’язок бути турботливими до найповажнішої частини суспільства, це лише дзвіночок, так би мовити. Такий собі привід для роздумів щодо подальшої долі людства, його культури, взаємозв’язку поколінь», – вважає о. Андрій Марчук, директор Тернопільського Карітасу.
Саме з метою привернення уваги громадськості до потреб людей похилого віку у Тернопільському Карітасі працівники проекту «Домашня опіка» влаштували нещодавно спеціальний обід. На заході були присутні як підопічні проекту, так і позапроектні потребуючі. Дійство розпочалося з молитви та благословення, а супроводжувалось щирою домашньою атмосферою і активним спілкуванням.
Звісно, не всі старенькі підопічні мали можливість побувати на святі, адже багато з них прикуті до ліжок. Але соціальні працівники та волонтери акції подбали про те, щоби усі учасники проекту отримали подарунки – продуктові набори. При сьогоднішній встановленій урядом мінімальній пенсії розміром у приблизно 900 гpн. люди похилого віку в Україні потребують дуже базових речей – їжі, одягу і взуття, ліків, – кажуть з досвід опіки таким людьми працівники Карітасу.
Проект “Домашня опіка” у Тернополі функціонує з грудня 1999 року. Зараз під постійною опікою є близько 80 потребуючих людей. Метою проекту є покращення якості життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих і тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової 
сторонньої допомоги. Працівники «Домашньої опіки» забезпечують потребуючих широким спектром послуг: догляд за тілом хворих і немічних, медичні послуги, ведення домашнього господарства, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, консультації підопічних та їхніх родичів тощо.
Наприкінці цього року фінансування діяльності Карітасу України по домашній опіці за людьми похилого віку буде припинено. Зокрема, Тернопільський Карітас перебуває в процесі пошуку джерел фінансування для подальшого здійснення такої роботи. Адміністрація місцевого Карітасу каже, що для невеличких заходів – як і цей обід в рамках Міжнародного дня людей похилого віку – можливо знайти фінансування серед місцевих донорів, але заручитись підтримкою для комплексної проектної діяльності їм не вдається. Причиною цього є і відсутність державних механізмів фінансування організацій, що по суті здійснюють функції держави в сфері соціально політики, і відсутність практики корпоративної соціальної відповідальності.
«Що можливо з нашої сторони – ми робимо. До прикладу, активно залучаємо ЗМІ до висвітлення нашої роботи і тим самим зміни ставлення пересічних тернопільчан до участі в благодійності, до культури ділитись і підтримувати слабших», – зазначає Наталя Масник, координатора «Домашньої опіки» у Тернополі.
Теги:
Читайте також
Як руйнування Росією греблі змінило життя громад, підходи до водопостачання та бачення відновлення в Україні
Через три роки після руйнування Каховської ГЕС Україна винесла один із найболючіших уроків війни: вода є питанням національної безпеки.
Як інклюзивні простори та простори дружні до дітей стають місцем сили для дітей, молоді та їхніх родин
«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре»
Одна з учасниць інклюзивного простору в Миколаєві щотижня витрачає майже годину на дорогу до Карітас Миколаїв. Інша прокидається о п’ятій ранку, щоб точно не проспати, і вже о 8:30 чекає під дверима простору.
«Зі мною такого точно не станеться» — думка, яка, на жаль, часто стає початком пастки
Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.