Місяць: Червень 2012

09.06.12
Тернопільщина славиться своїми замками. Мало чи не кожне містечко обласного центру володіє пам‘ятками архітектури. Декотрі збереглися краще, інші на даний час реставруються, а від декотрих залишилося лиш декілька каменів. Історія є важливою для кожної людини. Особливо історія того міста, звідки ти походиш.

Ось так і днями, влаштовуючи екскурсію замками Тернопільщини для підопічних із проекту «Мобільна робота з молоддю», у працівників тернопільського Карітасу з‘явилася чудова можливість, щоби екскурсоводами були безпосередньо підопічні молоді люди. «Ми дізнавалися хто з них бажав би стати гідом і з‘ясувалося, що один з хлопців родом із міста Микулинці ? містечка, перша писемна згадка про яке, датується ще 1096 роком. Приїхавши туди, ми із захопленням покарарбкались по руїнах замку з 16-го століття.

А наш друг із радістю розповідав, як ще в дитинстві вони із друзями самостійно досліджували зруйновані частини замку, залазили в підземелля, переповідав також інші бувальщини, почуті від старожил.

А згодом ми рушили на Теребовлю. Не менш старе місто із чудовим замком. Він велично розташований на горі, що чудово дозволило дітям зануритися в минуле і уявити себе знатною особою, яка з гордістю розглядає усі ті землі, що прилягають до його території і йому належать. На цей раз дівчина, що народилася і виросла у Теребовлі, розповідала нам про моменти, які довелося пережити цій відреставрованій фортеці», ? каже соціальний працівник Оля Хілько.

Можливо, факти і історії, що їх розповідали діти, якими опікується місцевий Карітас, і не були цілком достовірні, бракувало трохи дат і більш деталізованої розповіді, але було надзвичайно приємно спостерігати за тим, як вони завзято бралися до дорученої їм справи. Адже для них ? це не щось прочитане із підручника, а частина історії, яку вони в дитинстві досліджували самі.

07.06.12
Цими днями працівники київського Карітасу взяли участь у круглому столі «Система роботи з сім’ями, які опинились у складних життєвих обставинах: підтримка та послуги на рівні громади».

Карітас Київ вже багато років працює у напрямку допомоги саме кризовим сім’ям. В результаті діяльності за цим напрямом розробляються рекомендації для державних соціальних служб для дітей та молоді стосовно вдосконалення процедури соціальної допомоги потребуючим, а також надається комплексна соціальна і матеріальна, також психологічна допомога найбільш потребуючим сім’ям.

Організаторами заходу став проект «Укріплення сім’ї» Міжнародної благодійної організації БФ «СОС Дитяче Містечко». Також участь e проведенні заходу взяли представники державних центрів соціально – психологічної реабілітації для дітей та молоді м. Києва, Фонду Олеся Довгого та Катерини Горіної, Народної ініціативи, Юридичної клініки при Академії Міністерства внутрішніх справ України.

Під час круглого столу учасники обговорили питання допомоги сім’ям, які опинилися у кризових ситуаціях: низький рівень життя, втрата роботи, неможливість дітям забезпечити навчання і лікування, потрібну їжу, одяг тощо. Зокрема за останній час, коли спостерігається кількісне збільшення сімей, які перебувають нижче рівня прожиткового мінімуму, прожити гідне дитинство стає все дедалі важче.

У доповідях, які представили різні організації, наголошувалося про важливість і соціальну відповідальність територіальних громад, благодійних фондів за підтримку цих сімей.

«Коли Україна стала незалежною, у нас була велика проблема із рівнем проживання дітей особливо у закладах інтернатного типу, сиротинцях. Бракувало всього – меблів, одягу і взуття, іграшок, засобів гігієни, навіть – їжі. Але тоді громадськість як з України, так і цілого світу, держава, благодійні фонди допомогли змінити цю ситуацію.

Зараз же спостерігається інша проблема – діти із сімей, батьки яких не мають роботи, проживають у значно гірших умовах, ніж у інтернатах. Особливо це видно у сільській місцевості та на периферії. Тому сьогодні дуже важливо підтримати і допомогти, як не дивно це звучить, дітям із сімей, які часто є у критичній ситуації», ? коментує підсумки конференції о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ.

06.06.12
На міжнародній конференції високого рівня «Українське суспільство і наркотики: вибудова нового стратегічного підходу», що відбулась в Києві 21–23 травня, було представлено проект Національної стратегії України щодо наркотиків на період до 2020 року, який пройшов широке громадське обговорення та міжнародну експертизу. Мета Стратегії – забезпечити скорочення незаконної пропозиції та попиту на наркотики та досягнення балансу в політиці держави між каральними заходами у сфері протидії незаконному обігові наркотиків і забезпеченням доступності наркотичних засобів у лікувальних цілях.

В роботі конференції у Києві, зокрема, взяли участь представники Ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги, БФ «Міжнародний Альянс з ВІЛ/СНІД в Україні”, Карітас України, ВБФ “Коаліція ВІЛ-сервісних організацій”, “Всеукраїнська мережа ЛЖВ” та інших.

Дзвенислава Чайківська, представниця Карітасу України, зазначає, що у проекті Національної стратегії враховано пропозиції і зауваження, висловлені учасниками громадських слухань в Одесі, Львові, Харкові, міжнародними експертами Міжнародного комітету по контролю за наркотиками, Управління ООН з наркотиків і злочинності, Групи Помпіду Ради Європи, науковцями, представниками інститутів громадянського суспільства.

Передбачається, що поетапна реалізація Стратегії щодо наркотиків на період до 2020 року дасть змогу досягти позитивних змін у наркоситуації в Україні. Йдеться, зокрема, про декриміналізацію наркозалежних за рахунок поліпшення лікувально-реабілітаційних заходів, удосконалення порядку віднесення речовин до наркотичних, підвищення ефективності заходів профілактики, лікування та реабілітації наркозалежних, реалізації спільних проектів і програм у галузі освіти, пенітенціарній системі тощо. Очікується, що зниження порогових послуг і впровадження ранньої діагностики нарковживання сприятимуть зменшенню смертності від передозування.

Основним же стратегічним підсумком впровадження запропонованих нових підходів і практичних заходів має стати суттєве зниження впливу незаконного обігу наркотиків на суспільство, що у свою чергу сприятиме оздоровленню нації. Україна відкрита для широкого діалогу. Її державна політика щодо наркотиків знаходить розуміння й підтримку на міжнародному рівні. Спільно з Управлінням ООН з наркотиків та злочинності, Групою Помпіду Ради Європи започатковано реалізацію низки проектів, що мають добру перспективу.

Сучасна наркополітика має формуватися на збалансованих підходах і чітко визначених цільових установках, спрямованих на істотне скорочення немедичного вживання наркотиків – з одного боку, і з другого – на усунення фінансових, організаційних, технічних, інформаційних та інших передумов функціонування наркозлочинності.

Стратегія є основоположним чинником наркополітики держави і визначає сутність, зміст та сучасні напрями діяльності суб’єктів її реалізації. Вона базується на положеннях Конституції України, національного законодавства та на відповідних фундаментальних принципах Організації Об’єднаних Націй, Ради Європи і Європейського Союзу, включаючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою нікого не може бути піддано катуванню або нелюдському чи такому, що принижує гідність, поводженню або покаранню, а також Конвенцію про захист прав та гідності людини у зв’язку з використанням досягнень біології та медицини – щодо того, що лікування може проводитися лише за умови добровільної та поінформованої згоди пацієнта.

Новий стратегічний вектор наркополітики зумовлений потребами зростання її ролі в системі інших сфер управління життєдіяльністю держави. Це потребує докорінної перебудови наркополітики як чинника здоров’я, безпеки та майбутнього нації. Сучасний зміст і методологічні засади Стратегії враховують такі цивілізаційні зміни, як глобалізація суспільних процесів, гуманізація багатьох аспектів життя, пріоритет прав і свобод людини. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю – саме цей людиноцентристський підхід покладено в основу Стратегії.

05.06.12
Важливою подією для дітей є участь в спортивних змаганнях, а особливо в футбольному турнірі. І така можливість з’явилася нещодавно для декількох груп молоді з різних дитячих центрів, які опікуються дітьми-сиротами, дітьми з неблагополучних сімей, а також з сімей, що перебувають в скрутних життєвих обставинах. Чотири футбольні команди – “Леви”, “Орли”,“Покрова”,”Дон Боско” – провели перший свій турнір, який присвятили Євро – 2012, у Львові.

Розповідає Віталій Герасимів, керівник „Дитячо-юнацького соціального центру” Карітасу Львів УГКЦ: «Ми оперативно погодили всі організаційні питання напередодні організації турніру. Суттєвою підтримкою стало сприяння з приміщенням. Дякуючи п. Кузику Олегу, директору Львівського дитячо–юнацького центру творчості, футбольний матч відбувся в спортзалі цього центру, а це було надзвичайно важливо, так як погода несподівано зіпсувалася і проведення турніру було на межі зриву».

Коли усі важливі організаційні і підготовчі питання було вирішено, настав довгожданий для молоді час змагань. Не можливо передати всі емоції та хвилювання, які охопили учасників футбольного турніру.

Після того як прозвучав спільний спів Гімну України, а також вітальне рукопотискання учасників змагань, пролунав свисток судді і гра почалася.

Футбольні фінти, різоманітні ігрові комбінації, удари по воротах, безкомпромісна боротьба за кожен забитий у ворота м’яч, вигуки вболівальників – все це було на полі під час гри. Панувала атмосфера великого футбольного дійства, де виявлялася сила волі, фізична підготовка, футбольна майстерність, вміння грати в команді, і саме найважливіше – вияв емоцій від успіху або невдачі. Ніхто не залишився байдужим і ніхто не програв.

«Велика перемога завжди досягається через працю над собою. Тут доречний олімпійський принцип: “Головне не перемога, а участь”», – сказав один із тренерів футбольних команд, що формуються із різних категорій потребуючих дітей у регіоні.

Після завершення футбольного турніру і підбиття підсумків пролунали слова подяки кожному учаснику, і на завершення всі діти отримали заслужені солодкі та смачні призи. Діти і молодь, якими опікується Карітас, дуже вдячні своїм опікунам та педагогам, кажуть, що для них Карітас є направду другим домом і великою частиною життя. Учасники турніру також висловили свої побажання організувати найближчим часом ще і турнір по настільному тенісу.

04.06.12
Впродовж останніх 5 років Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії впроваджує в життя проект «Соціальна допомога дітям трудових мігрантів». За цей час пройдено чимало шляху, досягнуто великих результатів, але разом з тим команда проекту відзначає, що їхня місія ще далека від свого завершення.

«Концепція проекту розроблялася з урахуванням того, що Західна Україна гостро зіткнулася з явищем трудової міграції. І остання хвиля фінансової кризи лише поглиблює ці негативні явища для суспільства, відтак суть комплексної допомоги дітям трудових мігрантів аж ніяк не втрачає своєї актуальності», – каже Тарас Бучовський, координатор проекту «Соціальна допомога дітям трудових мігрантів» в Коломиї.

За його словами, з самого початку велася велика робота по відшукуванню таких дітей. Працівники Карітасу йшли в школи, садочки, соціальні та центри дозвілля, де просили надати списки дітей трудових мігрантів. Спершу їх залучити в проект було досить складно. Та за п’ять років віднайшли 60 клієнтів.

Найцікавішим є те, що самі діти запрошують сюди своїх друзів, однолітків. До прикладу, є тут четверо однокласників, є 6 сусідів по вулиці. Часто діти приводять своїх молодших братиків та сестричок. Деяких дітей називають тут старожилами, тому що відвідують Карітас від початку роботи проекту. Разом з тим до Карітасу увесь час приходять нові діти. 12-літня Надія Дудчак відвідує проект вже півроку. Щодня приходить сюди із великим задоволенням. Серед улюблених занять у Карітасі називає малювання та складання пазлів. Керівники проекту зауважили, що за цей час вона стала більше усміхатися, розкривається до спілкування.

Психолог Наталя Григорчук відмічає, що діти з кризових сімей характеризуються заниженою самооцінкою, неадекватною поведінкою. Вони гостро відчувають брак в спілкуванні, їм часто важко вдається контролювати свої емоції. Водночас пані Наталя зауважила, що діти, які тривалий час відвідують Карітас і беруть участь у різноманітних його заходах, стали більш соціально адаптованими, знайшли своє самовираження.

Для дітей трудових мігрантів регулярно проводяться психологічні тренінги, арт-терапія, іпотерапія, анкетування. Крім того, діти мають можливість віднайти себе в гуртковій роботі: футбол, вироби зі шкіри, з шерсті, писанкарство. Нерідко для дітей влаштовують поїздки, які наповнюють їхнє життя новим цікавим досвідом. Так, 30 травня діти разом із вихователями були у Києві на футбольній товариській зустрічі між дітьми з різних регіоні. Сюди їх привезли громадські організації і благодійні фонди, які опікуються дітьми та молоддю в Україні, ініціатором зустрічі виступив міжнародна організація UNICEF. Велику увагу приділяють керівники проекту в Карітасі розвитку мислення, мовлення та інших соціально важливих складових дорослішання дітей.

«Примусити прийти до Карітасу не можемо, тому ми вигадуємо різні способи, заохочення, цікаві ігри, щоб діти самі поспішали прийти», – ділиться неабияким педагогічним чуттям Тарас Бучовський.

Графік роботи з дітьми дуже насичений: діти приходять після школи, обідають, виконують домашнє завдання, спілкуються між собою чи з психологом, переглядають фільм чи виготовляють щось власними руками. Кожен день цікавий та неповторний.

Діти називають керівників проекту татом та мамою. Тарас Бучовський каже, що це – дуже велика відповідальність. «Коли тебе діти так називають, то починаєш до них ставитися як до своїх рідних. Це дуже приємне відчуття, бо знаю, що в дітей нема обов’язку так нас називати, – це їх власне рішення», – з непідробною радістю завершує оповідь Тарас.

03.06.12
У цьому році виповнюється 120-та річниця від дня народження Йосифа Сліпого – Патріарха Української Греко-Католицької Церкви, Верховного Архієпископа Львівського та Митрополита Галицького, Кардинала і ректора Львівської Богословської Академії. 2012 рік проголошено роком пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого.

З нагоди цього пам’ятного ювілею у багатьох містах України відбувається низка урочистостей у вигляді академій, конференцій, наукових семінарів, вечорів пам’яті, концертів, присвячених Йосифу Сліпому. До вшанування ювілею Блаженнішого Патріарха приєдналися і жителі міста Нововолинська.

Наприкінці травня відбулася конференція «Життєвий подвиг Йосифа Сліпого, як приклад служіння українському народу» за участю учнів старших класів і педагогів загальноосвітніх шкіл №2, №3, №4, учасники проекту «Соціальна та психологічна підтримка дітей трудових мігрантів» від Карітасу Волинь та греко-католицької громади міста.

Урочистий захід був проведений за ініціативи комісії з питань духовності Нововолинської міської ради, директор дитячо-юнацького центру творчості м. Нововолинська п. Любові Кравцової та настоятеля храму Святих Верховних апостолів Петра і Павла УГКЦ отця-декана Володимира Кметя. Почесним гостем конференції був Преосвященний Владика Луцького екзархату Кир Йосафат Говера.

Пам’ятний захід розпочала п. Любов Кравцова, запросивши до слова Єпископа. У своїй урочистій промові владика-екзарх розповів про страждальний життєвий шлях Кардинала Йосифа, про його вільний дух та сильну непохитну віру в рідну Церкву та Україну. Преосвященний Кир Йосафат Говера наголосив, що Патріарх Йосиф Сліпий, без сумніву, став загальнонаціональним героєм, який на ділі доводив, що свою Церкву та Батьківщину любить більше, ніж власне життя.

Єпископ розповів цікаву історію, яка трапились з Блаженнішим Йосифом, ще будучи малою дитиною, коли він важко захворів і мама несла його на руках 24 км до Чудотворної ікони Божої Матері у Зарваниці, після чого хлопчик зцілився від своєї недуги. Свій виступ Владика Йосафат завершив словами: «Дуже хотілось, щоб ми перш за все зрозуміли, усвідомили і несли далі ці знання, щоби пам’ять про Патріарха залишилась у наших серцях назавжди».

Завдяки доповідям, які підготували учні старших класів, присутні дізналися про біографію, духовну діяльність, арешт і засудження Йосифа Сліпого до заслання. Після звільнення він об’єднує українців, відвідуючи національні поселення в багатьох країнах світу, будує храм Святої Софії у Римі, відкриває Український Католицький Університет імені Климента Папи. У своїх виступах старшокласники звернули увагу на три особливі «напрями» життя Патріарха. Перший – це його ісповідництво, терпіння і незламність у свідченні своєї віри. Наступний – це наукова робота, яка відіграла надзвичайно важливу роль у житті. Третій особливий «напрям» ? це бажання відродити нашу Церкву, усвідомити її правдиве завдання, її ідентичність на Сході Європи та у цілій Вселенській Церкві.

Опісля виступів учнів, усі учасники конференції мали можливість переглянути документальний фільм Марти Коломиєць «Патріарх. Життя Йосифа Сліпого», сюжет якого побудований на спогадах про Блаженнішого Патріарха видатних діячів УГКЦ. Завдяки переглянутій картині глибше усвідомлюється значення постаті Йосифа Сліпого, «життя якого було пронизане любов’ю до Бога, Церкви та українського народу».

Продовження вшанування пам’яті Патріарха у Нововолинську відбудеться у жовтні цього року. Восени заплановано відбути прощу до с. Заздрість Тернопільської області, де народився і виріс Йосиф Сліпий, та провести велику академію за участю духовенства, істориків, громадських діячів і науковців, які вивчають життя Блаженнішого Патріарха.

01.06.12
Цими днями директор Карітасу Київ разом із священиком однієї з громад м. Славутич о. Романом Жолобчуком відвідали сім’ю 7-річної Вікторії, яка проходить онколікування з часу, коли їй виповнилось 2 роки. Вони передали фінансову допомогу на лікування, яка була зібрана під час великодньої акції – допомога потребуючих дітей онкохворим дітям. Акція тривала з 1 березня до 15 квітня здебільшого серед парафіян УГКЦ м. Києва.

7-річна Вікторія Костів народжена у м. Славутич. Батько є учасником бойових дій в Афганістану, а мати – вчителька молодших класів. У дворічному віці дівчинці було поставлено страшний діагноз: злоякісна пухлина лівої нирки. Тоді ж почалося довге лікування у Київському обласному онкологічному диспансері, де результати томографії виявили 4-ту стадію раку та метастази у легенях. Далі були 19 курсів хіміотерапії, випадання волосся, видалення пухлини разом із ниркою та інші випробування.

«На сьогоднішній день дуже помітне покращення – Віка фізично активна, має непогане самопочуття, відросло волосячко, але і далі потрібні медикаменти та постійне обстеження. Зокрема, найближчим часом ми збираємося на обстеження у Москві, яке є дуже дорогим – 35,000 грн.

Ми вже неймовірно великі кошти витратили на діагностику, лікування і терапії, маємо чималі борги…», ? розповідають батьки онкохворої дівчинки.

Карітас України та його місцеві організації особливу увагу приділяють допомозі онкохворим дітям, неодноразово організовуються збірки коштів як в Україні, так і за кордоном, закупляється медичне обладнання та медикаменти, по можливості надається адресна допомога, також психологічна підтримка і постлікувальна реабілітація дітей.

На даний момент завершується фінансування проекту «Надання медичної допомоги дітям, які лікуються в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі», що здійснювалось за кошти Української католицької церкви в Австралії. Загальна сума проекту сягає близько 2,5 мільйонів гривень, однак зараз кошти завершуються і десятки батьків звертаються з проханням про допомогу.

Подібно і акція Київського Карітасу мала на меті фандрайзинг, але цього разу вона була дещо незвичною – кошти не просто збиралися, а їх люди могли дати, «придбавши» за благодійну пожертву великодній кошик. Ці великодні кошики під керівництвом майстрині п. Інни Бедриківської прикрасили та оздобили діти, якими опікується Карітас Київ ? «діти вулиці», діти із кризових, багатодітних і малозабезпечених сімей. Таким чином, бідні діти хотіли допомогти ще більш потребуючим – хворим дітям.

За час акції було виготовлено понад 50 кошичків, за які отримано пожертву у сумі 9.140 грн. Що і було передано для лікування Вікторії Костів.

«Тут є великий виховний аспект доброго вчинку – не лише тобі мають допомагати, але і ти, хто є у потребі своїми руками, усмішкою та добрим словом можеш допомогти іншим. Це зворушує та будує не лише дорослих, але і дітей. Вони з радістю та великим бажанням хотіли працювати, щоб допомога була більшою», ? підкреслює о. Роман Сиротич, директор місцевого Карітасу.

«Я хочу висловити щиру вдячність усім людям, які допомагали і допомагають нам у нашій не легкій хворобі. Тут хочу особливо подякувати Карітасу Київ, які вже вкотре надають нам допомогу (вперше це було у 2009 р. медикаментами).

Особливо ? о. Роману Сиротичу, директору Карітасу, о. Роману Жолобчуку із м. Славутича, який добрим словом та ділом нас підтримує, п. Володимиру та п. Інні Бедриківським (прим. Володимир Бедриківський ? заслужений юрист України, Інна ? його дружина, майстриня), всім людям, що склали свої пожертви для нашої дитини», ? говорить зі сльозами вдячності батько Василь Миколайович.