“Щастя ? це, коли є кого називати мамою і татом”, – 12-річний Дмитро з Коломиї

04.06.12Впродовж останніх 5 років Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії впроваджує в життя проект «Соціальна допомога дітям трудових мігрантів». За цей час пройдено чимало шляху, досягнуто великих результатів, але разом з тим команда проекту відзначає, що їхня місія ще далека від свого завершення. «Концепція проекту розроблялася з урахуванням того, що Західна Україна гостро зіткнулася з явищем трудової міграції. […]

04.06.12
Впродовж останніх 5 років Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії впроваджує в життя проект «Соціальна допомога дітям трудових мігрантів». За цей час пройдено чимало шляху, досягнуто великих результатів, але разом з тим команда проекту відзначає, що їхня місія ще далека від свого завершення.

«Концепція проекту розроблялася з урахуванням того, що Західна Україна гостро зіткнулася з явищем трудової міграції. І остання хвиля фінансової кризи лише поглиблює ці негативні явища для суспільства, відтак суть комплексної допомоги дітям трудових мігрантів аж ніяк не втрачає своєї актуальності», – каже Тарас Бучовський, координатор проекту «Соціальна допомога дітям трудових мігрантів» в Коломиї.

За його словами, з самого початку велася велика робота по відшукуванню таких дітей. Працівники Карітасу йшли в школи, садочки, соціальні та центри дозвілля, де просили надати списки дітей трудових мігрантів. Спершу їх залучити в проект було досить складно. Та за п’ять років віднайшли 60 клієнтів.

Найцікавішим є те, що самі діти запрошують сюди своїх друзів, однолітків. До прикладу, є тут четверо однокласників, є 6 сусідів по вулиці. Часто діти приводять своїх молодших братиків та сестричок. Деяких дітей називають тут старожилами, тому що відвідують Карітас від початку роботи проекту. Разом з тим до Карітасу увесь час приходять нові діти. 12-літня Надія Дудчак відвідує проект вже півроку. Щодня приходить сюди із великим задоволенням. Серед улюблених занять у Карітасі називає малювання та складання пазлів. Керівники проекту зауважили, що за цей час вона стала більше усміхатися, розкривається до спілкування.

Психолог Наталя Григорчук відмічає, що діти з кризових сімей характеризуються заниженою самооцінкою, неадекватною поведінкою. Вони гостро відчувають брак в спілкуванні, їм часто важко вдається контролювати свої емоції. Водночас пані Наталя зауважила, що діти, які тривалий час відвідують Карітас і беруть участь у різноманітних його заходах, стали більш соціально адаптованими, знайшли своє самовираження.

Для дітей трудових мігрантів регулярно проводяться психологічні тренінги, арт-терапія, іпотерапія, анкетування. Крім того, діти мають можливість віднайти себе в гуртковій роботі: футбол, вироби зі шкіри, з шерсті, писанкарство. Нерідко для дітей влаштовують поїздки, які наповнюють їхнє життя новим цікавим досвідом. Так, 30 травня діти разом із вихователями були у Києві на футбольній товариській зустрічі між дітьми з різних регіоні. Сюди їх привезли громадські організації і благодійні фонди, які опікуються дітьми та молоддю в Україні, ініціатором зустрічі виступив міжнародна організація UNICEF. Велику увагу приділяють керівники проекту в Карітасі розвитку мислення, мовлення та інших соціально важливих складових дорослішання дітей.

«Примусити прийти до Карітасу не можемо, тому ми вигадуємо різні способи, заохочення, цікаві ігри, щоб діти самі поспішали прийти», – ділиться неабияким педагогічним чуттям Тарас Бучовський.

Графік роботи з дітьми дуже насичений: діти приходять після школи, обідають, виконують домашнє завдання, спілкуються між собою чи з психологом, переглядають фільм чи виготовляють щось власними руками. Кожен день цікавий та неповторний.

Діти називають керівників проекту татом та мамою. Тарас Бучовський каже, що це – дуже велика відповідальність. «Коли тебе діти так називають, то починаєш до них ставитися як до своїх рідних. Це дуже приємне відчуття, бо знаю, що в дітей нема обов’язку так нас називати, – це їх власне рішення», – з непідробною радістю завершує оповідь Тарас.

Теги: