ДоБаДі – пам’ятаємо про тих, хто потребує підтримки
Триває проєкт «ДоБаДі» – спільна ініціатива Карітасу України, БФ «Життєлюб» та «Нової пошти». У жовтні 250 підопічних з 5 міст – Волновахи, Кам’янського, Лозової, Мелітополя та Чернівців – отримали закуплені за кошти небайдужих представників бізнесу продуктові набори та пральний порошок. Триває восьмий місяць проекту і приємно усвідомлювати, що за цей час ми хоч трошки змогли […]
Триває проєкт «ДоБаДі» – спільна ініціатива Карітасу України, БФ «Життєлюб» та «Нової пошти». У жовтні 250 підопічних з 5 міст – Волновахи, Кам’янського, Лозової, Мелітополя та Чернівців – отримали закуплені за кошти небайдужих представників бізнесу продуктові набори та пральний порошок. Триває восьмий місяць проекту і приємно усвідомлювати, що за цей час ми хоч трошки змогли покращити життя для 5 450 Ба та Ді.
Для Карітасу, як завжди, проєкт – це не просто роздані продуктові та гігієнічні набори, це долі і особисті історії людей, які, незважаючи на життєві труднощі та вік, все ж залишаються життєлюбами.
Традиційно – декілька історій про тих, кому пакунки, куплені за кошти небайдужих людей, принесли радість і відчуття того, що про них не забувають.
Пенсіонерка Галина Петрівна живе у Новоселиці Чернівецької області, за освітою – агроном, як у важкі 90-і стало складно утримувати родину, не склала руки, перевчилась на бухгалтера. Зараз роки вже беруть своє – вже не працює, діти далеко, але жінка звикла всі труднощі і проблеми вирішувати сама, без будь-якої підтримки.
Коли до неї завітали з Карітасу Чернівці і принесли набір від ДоБаДі – була дуже зворушена і дякувала за таку потрібну допомогу, хоч і не звикла – до того доводилось покладатись тільки на себе. А ще розповіла історію своєї родини, яка пережила Голодомор – як бабця Ганна, батькова мати розповідала, плачучи, що вся родина попухли з голоду, виповзали з хати на подвіря, на дорогу і їли траву. Зараз також нелегкі часи, але пані Галина радіє, що тепер у неї є підтримка.
Завжди активний та позитивний пан Сергій з Лозової, але почувши його історію, співробітники місцевого Карітасу зрозуміли, що йому потрібна допомога. Разом з дружиною все життя пропрацювали на місцевому заводі, але, на жаль, після його реорганізації посади скоротили. Через це і пенсії зараз отримують більш ніж скромні – бюджет родини дуже чітко розпланований, і пенсіонери дуже рідко можуть дозволити собі якісь смаколики. А тут ще дружина пана Сергія захворіла COVID і зараз перебуває на лікуванні у Дніпрі. Тому продуктовий набір від ДоБаДі – дуже суттєва підтримка для його сім’ї.
Ніколи не втрачає життєвого оптимізму і 77-річна Людмила Костянтинівна з Мелітополя. Вся її родина – робітники, батько і мати все життя пропрацювали на місцевих заводах, і сама жінка зразу після школи пішла працювати на Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів, де пропрацювала 44 роки.
Хоча життя у неї було непростим – зразу після народження доньки в автокатастрофі загинув чоловік, десять років по тому донька Галина потрапила під колеса автомобіля – хоч зразу здавалось, що все в порядку, подальші обстеження показали невтішні результати – у дівчинки почалося порушення мозковій діяльності, і хвороба швидко прогресувала. Людмилі Костянтинівні довелося всі сили кинути на допомогу доньки, адже поступово вона втратила можливість самообслуговування. Зараз вони мати і донька так і живуть вдвох – єдине джерело прибутку маленькі пенсії. Саме тому вони так вдячні за допомогу Карітасу, адже це не просто пакунок з продуктами, це і свідчення того, що Бог почув регулярні молитви пані Людмили і її оптимізм і віра в добро недаремні!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Теги:
Читайте також
Як руйнування Росією греблі змінило життя громад, підходи до водопостачання та бачення відновлення в Україні
Через три роки після руйнування Каховської ГЕС Україна винесла один із найболючіших уроків війни: вода є питанням національної безпеки.
Як інклюзивні простори та простори дружні до дітей стають місцем сили для дітей, молоді та їхніх родин
«Тому що тут мої друзі, мене розуміють і мені тут добре»
Одна з учасниць інклюзивного простору в Миколаєві щотижня витрачає майже годину на дорогу до Карітас Миколаїв. Інша прокидається о п’ятій ранку, щоб точно не проспати, і вже о 8:30 чекає під дверима простору.
«Зі мною такого точно не станеться» — думка, яка, на жаль, часто стає початком пастки
Торгівля людьми — це жорстока реальність, ризики якої в умовах війни в Україні зросли в рази. Пошук роботи, вимушена евакуація, знайомства в інтернеті чи навіть волонтерство — усе це може приховувати небезпеку, якщо не знати головних правил безпеки.