Всесвітній день дитини був започаткований у 1954 році. Починаючи з 1990 року Всесвітній день дитини відзначається 20 листопада щороку, оскільки саме в цей день в 1959 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Декларацію прав дитини, а в 1989 році – Конвенцію про права дитини.
Цього року в Україні та й у всьому світі криза, викликана пандемією COVID-19, призвела до систематичних порушень прав дітей. Негативні наслідки пандемії для дітей є безпосередні, і якщо ці наслідки залишити без належної уваги, вони можуть тривати протягом усього життя.
Із введенням загальнонаціонального карантину в березні, школи були вимушені зачинитись та провадити навчання у дистанційному форматі; 50 тисяч дітей були відправлені з інтернатів додому. Соціальні працівники не змогли попередньо перевірити умови вдома, куди повертались діти, не те, щоб надати кожній сім’ї відповідну соціальну допомогу. Багато сімей втратили доходи. Особливо важко доводиться сім’ям із дітьми з інвалідністю, багатодітним малозабезпеченим, сім’ям, діти з яких навчаються в інтернатних закладах, тощо.
Організації Карітасу в Україні відреагували відразу та запропонували допомогу найбільш потребуючим родинам, які не можуть самотужки впоратись із труднощами, що виникли.
Сьогодні у Всесвітній день дитини ми хочемо поділитись деякими історіями дітей та їхніх сімей, з якими наші працівники познайомились у скрутний момент їхнього життя, історіями людей, які не дивлячись на труднощі, борються із викликами і знаходять в собі сили та оптимізм.
Діти, якими опікується Карітас 
Діти, якими опікуєтсья Карітас
Марії* п’ятнадцять, дівчина-підліток спить на підлозі – на вузькій тахті погано спати разом з братиком. Дівчина мріє про свій куточок. Мама планує назбирати коштів на купівлю двохповерхового ліжка. В квартирі умови дуже скромні. Важке фінансове становище, четверо дітей та двоє батьків пенсіонерів лягли на плечі матері Наталі.
Наталі лише 35 років, розлучена, самотужки виховує доньку Марію і трьох синочків: 6, 5 та 2 років. Найменший Данилко не відходить від дідуся. Шестирічний Дем’ян, який в цьому році йде в перший клас має вроджену фізичну ваду і має статус інвалідності з дитинства. Наталя дуже переживає, що у дитині буде складно під час навчання у школі. Не дивлячись на труднощі, з якими зустрічається родина, сім’я дуже дружня.
Мама турбується про дітей та батьків. Родина отримує послугу соціального супроводу в Карітасі Волинь, мама активно бере участь у заняттях для батьків, а Марія із задоволенням відвідує клуб для підлітків. Дівчина захоплюється малюванням і відвідує гурток дизайну в школі. Після закінчення навчального закладу планує пов’язати професію з приготуванням їжі, Марія випікає вдома кулінарні шедеври. Більшість часу дівчина проводить з сім’єю, допомагає мамі по догляду за меншими братиками.
Родина, якій допомагає Карітас 
Родина, якій допомагає Карітас
«Зі школи подзвонили до села, щоб мама нас забрала. Мама сказала, що немає грошей, щоб за нами поїхати, і взагалі немає куди нас брати. У мене ще два братика та дві сестри, які навчаються в інтернаті, а вдома ще однорічний брат. Мама виховує нас сама. Нас привезли додому працівники інтернату. В хаті було дуже холодно, але ми спали по троє на одному ліжку, тому тулились один до одного та так зігрілись. Продуктів, що привезли нам добрі люди вистачило ненадовго, грошей уже немає та ще й Михайлик, це наш наймолодший, захворів…», – розповіла нам дванадцятирічна дівчинка Тоня із села Водиця, що на Хмельниччині.
У дівчинки практично не має часу для дозвілля та ігор. Оля постійно допомагає мамі по господарству, глядить молодших дітей, а особливо улюбленого молодшого братика Михайлика, якому із задоволенням читає казочки, грає з ним іграшками, співає колискові. Сестрички Олі беруть з неї приклад і у всьому прагнуть їй допомогти.
Дитинство дівчинки промайнуло надзвичайно швидко, в ньому було багато болю і хвилювань. Рідко у Олі випадає можливість побути на самоті і хоча б трішечки помріяти та помалювати. «Я дуже люблю малювати. Особливо природу, квіти та тварин. Мама каже, що я юна художниця. Шкода, що у мене не має змоги розвивати свої здібності. А мені б так хотілось! Я мрію мати справжній мольберт, сучасні фарби і трохи більше часу для творчості!»
«Ми не згідні називати ці сім’ї неблагополучними, скоріше бідними, яким лише потрібно надати руку допомоги. В цих сім’ях не вистачає коштів на основні потреби – продукти харчування, засоби гігієни, побутову хімію, ліки, одяг. Але окрім цього вони вкрай потребують емоційної та психологічної підтримки, поради, професійної консультації», – коментує соціальний працівник Карітасу Олеся Кузенко.
Таких життєвих історій, а ще щирих слів вдячності від батьків та дітей є дуже багато. Всі вони свідчать про те, що якісні доступні соціальні послуги для дітей та сімей є важливими і вкрай необхідними. Завдяки підтримці Карітасу у непросте життя цих людей повернулись впевненість, спокій та віра.
Детальніше з діяльністю МБФ «Карітас України» та регіональних організацій Карітас в рамках програми для дітей, молоді та сімей можна ознайомитись за посиланням: http://caritas.ua/cyf/
Ви теж можете долучитись до ініціатив Карітасу благодійною пожертвою на рахунок організації, або волонтерською працею, звернутись за адресою в найближчу регіональну організацію.
Ваша підтримка допоможе будувати кращий світ для дітей!
*В цілях збереження конфіденційності імена дітей та батьків змінені.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
