ДоБаДі – пам’ятаємо про тих, хто потребує підтримки

Триває проєкт «ДоБаДі»  – спільна ініціатива Карітасу України, БФ «Життєлюб» та «Нової пошти». У жовтні 250 підопічних з 5 міст – Волновахи, Кам’янського, Лозової, Мелітополя та Чернівців – отримали закуплені за кошти небайдужих представників бізнесу продуктові набори та пральний порошок. Триває восьмий місяць проекту і приємно усвідомлювати, що за цей час ми хоч трошки змогли покращити життя для 5 450 Ба та Ді.

Для Карітасу, як завжди, проєкт – це не просто роздані продуктові та гігієнічні набори, це долі і особисті історії людей, які, незважаючи на життєві труднощі та вік, все ж залишаються життєлюбами.

Традиційно – декілька історій про тих, кому пакунки, куплені за кошти небайдужих людей, принесли радість і відчуття того, що про них не забувають.

Пенсіонерка Галина Петрівна живе у Новоселиці Чернівецької області, за освітою – агроном, як у важкі 90-і стало складно утримувати родину, не склала руки, перевчилась на бухгалтера. Зараз роки вже беруть своє – вже не працює, діти далеко, але жінка звикла  всі труднощі і проблеми вирішувати сама, без будь-якої підтримки.

Коли до неї завітали з Карітасу Чернівці і принесли набір від ДоБаДі – була дуже зворушена і дякувала за таку потрібну допомогу, хоч і не звикла – до того доводилось покладатись тільки на себе. А ще розповіла історію своєї родини, яка пережила Голодомор  – як бабця Ганна, батькова мати розповідала, плачучи, що вся родина попухли з голоду, виповзали з хати на подвіря, на дорогу і їли траву. Зараз також нелегкі часи, але пані Галина радіє, що тепер у неї є підтримка.

Завжди активний та позитивний пан Сергій з Лозової, але почувши його історію, співробітники місцевого Карітасу зрозуміли, що йому потрібна допомога. Разом з дружиною все життя пропрацювали на місцевому заводі, але, на жаль, після його реорганізації посади скоротили. Через це  і пенсії зараз отримують більш ніж скромні – бюджет родини дуже чітко розпланований, і пенсіонери дуже рідко можуть дозволити собі якісь смаколики. А тут ще дружина пана Сергія захворіла COVID і зараз перебуває на лікуванні у Дніпрі. Тому продуктовий набір від ДоБаДі – дуже суттєва підтримка для його сім’ї.

Ніколи не втрачає життєвого оптимізму і 77-річна Людмила Костянтинівна з Мелітополя. Вся її родина – робітники, батько і мати все життя пропрацювали на місцевих заводах, і сама жінка зразу після школи пішла працювати на Мелітопольський завод тракторних гідроагрегатів, де пропрацювала 44 роки.

Хоча життя у неї було непростим – зразу після народження доньки в автокатастрофі загинув чоловік, десять років по тому донька Галина потрапила під колеса автомобіля – хоч зразу здавалось, що все в порядку, подальші обстеження показали невтішні результати – у дівчинки почалося порушення мозковій діяльності, і хвороба швидко прогресувала. Людмилі Костянтинівні довелося всі сили кинути на допомогу доньки, адже поступово вона втратила можливість самообслуговування. Зараз вони мати і донька так і живуть вдвох – єдине джерело прибутку маленькі пенсії. Саме тому вони так вдячні за допомогу Карітасу, адже це не просто пакунок з продуктами, це і свідчення того, що Бог почув регулярні молитви пані Людмили і її оптимізм і віра в добро недаремні!


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Благодійна акція до Дня людей літнього віку в Хмельницькому

1 жовтня людство відзначило Міжнародний день людей похилого віку. Саме до цієї дати приурочили акцію від благодійного фонду Карітас Хмельницький.

Волонтери вкотре підтримали підопічних та бенефіціарів проєкту «Соціально-культурна спільнота «Молоді серця».

Реалізація проєкту триває вже майже 2 роки та фінансується німецьким урядом та фондом ЕVZ.

Під опікою фонду перебувають люди, які зазнали нацистських та сталінських репресій, колишні в’язні концтаборів, учасники та діти війни. Привітати бенефіціарів долучилася солістка Хмельницької обласної філармонії Олена Івасюк.

Благодійний фонд завжди підтримує своїх підопічних як морально, так і матеріально. Тут проводять різні тренінги, екскурсії та вистави. Самі ж учасники кажуть, найголовнішим для них є саме спілкування.

У святкову програму увійшли фуршет та чаювання. Також бенефіціарам вручили продуктові набори. 

Як проходила акція та хто був запрошений – далі у сюжеті.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Концерт та розіграш призів: в Ужгороді провели фестиваль для людей старшого віку “Золото літ”

Фестиваль для людей старшого віку “Золото літ” влаштували 4 жовтня в Ужгороді. Його організував біля обласного драмтеатру благодійний фонд “Карітас” Мукачівської греко-католицької єпархії, — розповів отець Мирослав Русин.

За його словами, учасникам підготували концерт, фотозону, розіграш призів, а також іншу програму.

Учасниця фестивалю Марія Стерчо розповіла: “Дуже гарно, від душі погуляли, повеселилися. Відчули, що ми ще живемо. Манікюр мені зробили. Знаєте, для нашого віку це відчуває людина, що хтось за неї думає. Приємно”.

“Зараз я ходжу в монастир до капуцинів, і нам отець Роман оголосив, що буде фестиваль. Я довго шукала. Була на Театральній, а далі прийшла сюди. І дуже рада: вже виграла сертифікат, поспілкувалася гарно. В мене післязавтра День народження. Якраз буде все доречно”, — сказала учасниця фестивалю Орися Синявська.

Такий захід влаштували вп’яте, — каже організатор Мирослав Русин. За його словами, цього разу зареєструвалися понад 180 людей. Усі вони стали учасниками лотереї і могли виграти продуктові набори, похід до салонів краси, солодощі та інші подарунки.

“Найважливішою була для нас та лотерея, в якій взяли участь наші люди. Всі могли долучитися. Ми виголошувалися і по церквах наших. Була можливість пограти в шахи, був мінісалон краси, де жінки могли стати ще красивішими. Цей час ми хотіли присвятити для наших бабусь і дідусів”, — розповів Мирослав Русин.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

“Якби молодість знала, а старість могла…”

Святкування завжди наповнені радістю, надією, невичерпною енергією, щастям і, обов’язково, якоюсь загадковістю та казкою!

Саме так було і в Карітасі Борислав – зустріч поколінь і невимовна радість для всіх наших бабусь та дідусів!

Працівники Карітасу та учні Попелівської НВК організували для наших людей поважного віку, зокрема бенефіціарів проекту “Домашня опіка”, тематичний виступ “Якби молодість знала, а старість могла…” приурочений Міжнародному Дню людей похилого віку.

Святкування відбулось в тематичному “осінньому” кафе.

Щиро дякуємо Всім, хто долучився до цієї події, а особливо висловлюємо подяку невтомним працівникам Попелівської НВК – Тупичак Вірі Любомирівній та Мацьків Василю Богдановичу, а також усім школярам за організацію та активну участь у святкуванні!

Дякуємо Всім дітям і молоді, які відвідують Карітас, за їхню небайдужість і любов до бабусь та дідусів! Дякуємо за смаколики, які були виготовлені власноруч нашими найменшими учасниками, та за концертну програму, яку підготувала наша молодь!

А також велика подяка Вам, наші бабусі та дідусі , за те, що ви у нас є!

Людська осінь, як і природа, буває різною. В одних, вона палахкотить розмаїттям барв, а в інших – тихим бабиним літом, в третіх – суцільним присмерком, а то й нудьгою, яка пливе у прірву безнадії. Проте, сьогодні, як і завжди, хочеться побажати Вам бути здоровими та щасливими. Ніколи не сумувати, а більше посміхатися. Нехай ваша старість буде радісною та забезпеченою. Низький Вам уклін! Ми Вас любимо!


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Домашня опіка для пані Віри

Знайомимось: Віра Олександрівна Кабатіна – підопічна проєкту «Стала система домашньої опіки в Україні» (Домашня опіка) Благодійного фонду Карітас Київ.

По-різному переплітались життєві дороги пані Віри. Дитиною бачила жахіття війни, часто не доїдала, але сумлінно трудилась. В мирі та злагоді проходило подружнє життя. Довгий час доглядала чоловіка, адже німецький концентраційний табір згодом відгукнувся, і у літні роки він занедужав та був прикутий до ліжка. Поховала чоловіка, занепала духом…

Але життя не зупинилось. Соціальні працівники дбайливо ставились до підопічної, то ж п. Віра повірила у сили свої, почала відновлюватись. Однак трапилась непередбачувана ситуація: Віра Олександрівна зламала ногу. Не опускала рук. Їй підбадьорював та сумлінно допомагав соціальний працівник нашого проєкту. п. Віра була прикута до ліжка. Поволі ставала на ноги і зараз самостійно рухається, за допомогою ходунків.

Велика радість назвати таку історію життя вдалою. Хоча не має буття без терпіння, не має життя без болю, але коли поруч з потребуючою людиною є ті, що допомагають, підтримують та виявляють турботу – це гуманно та вельми велично!

P.S. І ще одна радість. Партнери Карітасу Київ з благодійного фонду “Х100 Милосердя”, дізнавшись про долю та потреби старенької, знайшли благодійника, який купив для п. Віри чудову ковдру та подушку. Теплих вам днів та ночей, Віро Олександрівно!


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Приємне дозвілля для людей золотого віку

Минулими вихідними Карітас Мукачівської греко-католицької єпархії вітав дорогих гостей – людей похилого віку, які зібралися разом для проведення цікавого дозвілля.

Розпочали зустріч спільною молитвою, після чого сестра Тереса провела невеличку бесіду – катехизацію та розповіла про таїнство Євхаристії як джерело духовного скарбу Церкви.

Після науки наші учасники заходу змагалися у біблійній вікторині з метою заохочення до читання Святого Письма. Але як же наші милі, творчі, активні бабусі без рукоділля? На допомогу поспішила майстриня з hand made Анжела Приміч.

Разом з жінками вони натхненно творили аплікацію «паперова вишиванка». Після кропіткої праці на всіх чекав святковий обід.

Весь захід пройшов у теплій, невимушеній, дружній атмосфері та згуртував людей похилого віку на активне спілкування та живий контакт з дійсністю, пробуджуючи внутрішній потенціал та позитивні емоції.

Якщо Ви або Ваші знайомі похилого віку потребують сторонньої допомоги, звертайтесь за телефоном +380666008283 Марина Русин керівник проекту «Домашня опіка».


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Історії наших бенефіціарів золотого віку

Дрогобич

Пані Христині 78 років, одиначка, самостійно опікується 36-річним сином Мироном – інвалідом дитинства з синдромом Дауна. Син потребує постійної опіки, і все своє життя жінка присвятила йому. А цього року додалося ще й горе – від раку помер другий син.

Пані Христина з сином Мироном

Мирон вже багато років відвідує Центр соціальної реабілітації та адаптації для молоді з особливими потребами «Дивовижні долоні», який працює при Карітасі Дрогобич, тут він спілкується з друзями, набуває побутові навики, займається творчістю. Тому так і важко було під час карантину, коли пані Христина і Мирон практично були замкнуті дома. Спасибі працівникам центру, як не забували, надавали різноманітну підтримку – як матері, так і сину. Адже жінка теж потребує допомоги – хронічні проблеми з серцем і тиском.

Тому, коли зателефонували і запросили прийти отримати пакунок з продуктами, маленька родина пані Христини була дуже вдячна!

Нововолинськ

81-річна пані Антоніна – дитина війни, хоча самі події пам’ятає слабко, єдине, що  запам’яталося, як  ховалися в льосі від скинутих фашистами бомб. Все її життя було досить активним – починала секретарем судового засідання в Іваничівському районному суді. Всяке було – часи непрості – часто доводилося їздити на відкритих бортових машинах на виїзні судові засідання у різні села. Багато життєвих історій довелося їй пропустити через свої відчуття і в той же час керуватися законами  того часу.  У 1964 році її обрали секретарем Жовтневої селищної ради, на цій посаді жінка пропрацювала 45 років, завжди була в центрі подій селища, готова прийти на допомогу. Вийшовши на пенсію, залишилась депутатом селищної ради, членом виконавчого комітету. За останні 10 років очолювала селищний клуб «Надвечір’я» при будинку культури, у якому  для людей  поважного віку організовувала тематичні концерти та вечори зустрічей з ветеранами війни та праці.

 «Я вдячна соціальним працівникам Благодійного Фонду «Карітас-Волинь» за турботу та допомогу продуктовим набором, – каже жінка. –  Увага , привітність, яку я отримую від вас дуже важлива для мене. Нехай Господь Бог благословляє вас всіх за це добро, що несете у цей світ»

Броди

Є серед наших підопічних і такі люди, як 78-річний Степан Федорович, якого добре знають у місцевому Карітасі. Він найактивніший серед чоловіків, учасників проектів організації. Сам шукає ідеї та теми для заходів, мобілізовує цільову групу, пропонує цікаві посильні активності поза проектною діяльністю. Пан Степан користується великим авторитетом серед молодих волонтерів. Вони жартома називають його «начальником  волонтерів», часто телефонують йому, щоб спитати поради чи просто поспілкуватися, поділитися новинами. А ще у чоловіка неабияке почуття гумору, власним прикладом мотивує інших учасників проекту до соціальної активності.

«Сьогодні існує безліч невирішених проблем у людей мого покоління, – каже Степан Федорович. – А без Карітасу і його допомоги нам було б значно важче їх вирішувати. Спасибі що Ви є! Спасибі, що Ви завжди з нами, завжди поруч!»

Волноваха

Ганні Омелянівні – 84 роки, вона давно живе сама, та й з родичів  залишилась тільки внучка, яка працює в Польщі і дуже ріко відвідує бабусю. Вік дає своє – вже декілька років практично не виходить за межі помешкання, по дому пересувається на ходунках, має проблеми зі слухом.

Ганна Омельянівна

Через вади здоров’я вже кілька років не виходила за межі помешкання. Пенсія геть маленька -2200 грн – та і з тої доводиться відкладати, аби взимку оплачувати опалення.  відкладає на оплату централізованого опалення у зимовий період. Самотність і бажання поспілкуватись зіграли у житті жінки і неприємну роль – у березні вона стала жертвою шахраїв, які розмовами та  вмовляннями заволоділи її грошима. До правоохоронних органів не зверталась, оскільки гроші віддала добровільно. Добре, що поруч є Карітас та проект ДоБаДі, які допомагають, наскільки це можливо.

Одеса

Зінаїда Дмирівна

Зінаїді Дмитрівні цього року виповнилось 92 роки. Наймолодша в сім`ї з трьох дітей, прожила нелегке життя – матері не стало, коли їй було три роки, росла з мачухою. Коли почалась Друга світова війна і батька забрали в армію, мачуха залишила родину, старша сестра пішла на роботу, брат –  на фронт, а Зіна залишилась одна. Доводилось жити в холоді та голоді. У  свої 13 років вона дописала собі років і пішла працювати на пеньково-джутову фабрику, де працювала по 16 годин. Так і трудилась все життя – , у неї 56 років трудового стажу. Вже переїхавши до Одеси, вийшла заміж за офіцера, разом прожили 35 років. Смерть близької людини «підкосила» її здоров`я, хоч все життя Зінаїда Дмитрівна була дуже активною, навітьпісля виходу на пенсію продовжила працювати на громадській роботі, але роки беруть себе …. Залишилась сама, з квартири виходити тяжко, бо пересувається на інвалідному візку. Тому допомога від Карітасу та ДоБаДі стала дуже доречною.

Лозова, Харківська область

Пані Лідія

Пані Лідія – корінна лозівчанка, завжди була активною і творчою, любила музику, танцювати, брати участь у виставах. Жодне шкільне свято не відбувалось без її участі. Закінчила музичну школу,  опісля – музичне училище. Проте вищу освіту вже здобула за професією економіста, все життя пропрацювала за спеціальністю.  Але прагнення до творчості залишилось. Жінка була активною учасницею місцевої художньої самодіяльності, її і досі пам’ятають на Лозівщині як учасницю різних аматорських творчих колективів.  Вихід на сцену, виступ, аплодисменти глядачів – все це завжди наповнювали серце радістю і любов’ю. Зараз пані Лідія вже не виступає, вік бере своє. Живе сама, вже майже нічого не бачить. Але вона все ж така бадьора і творча. І дуже радіє гостям…

Проєкт “ДоБаДі” триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори. Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн. Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com

Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати такі ж великі продуктові набори. Допомогти просто  –  переходьте на http://caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/

Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Доброчинність та щирість: проект «ДоБаДі» набирає обертів

У липні-серпні 2021 року проект «ДоБаДі», який спільно впроваджують Карітас України, БФ «Життєлюб» та «Нова Пошта», продовжував роботу. Зокрема, тільки у липні, 1400 наших Ба та Ді з 28 міст та містечок України, де працюють регіональні офіс Карітасу, отримали продуктові набори, закуплені за кошти небайдужих благодійників. Кожен пакунок, принесений в оселі літніх людей – це приклад щирої поваги до них, та невелика підтримка, яка безцінна для них. За кожним візитом – людські долі. Ось деякі з них.

Історія з Нововолинська

Галині Марківні – 84, родом з Київщини, у 18 років поїхала працювати  на Донбас, бо багатодітна родина, в якій вона була найстаршою, після загибелі на війни батька, потребувала підтримки. Там вона одружилася, а коли почалась розбудова Львівсько-Волинського вугільного басейну і будівництво міста Нововолинськ, переїхала туди з чоловіком, як молоді спеціалісти. Так все життя і було пов’язане з шахтами. На жаль, у дружні родині сталось горе – трагічно загинули єдина донька з чоловіком,  залишивши двох діток, а невдовзі – чоловік пані Галини. Жінка взяла опіку над онуками. Різне бувало – було тяжко, як на душі , так і у житті, та вона  завжди була сильною, так як мала виростити малечу, не зламалася, залишилася доброю і чуйною жінкою. Зараз онуки мають свої родини у других містах і не завжди випадає нагода провідати бабусю, хоча завжди з нею на зв’язку. 

 «Я прожила гарне життя, хоча і нелегке , – розповіла Галина Марківна працівникам місцевого Карітасу, які прийшли до неї з продовольчим набором, – та завжди вірю в доброту. Безмежно вдячна вам за турботу, увагу та щирість ваших намірів, це так потрібно мені зараз і важливо для мене».

Історія з Сокаля

Пану Олександру – 61, він живе у приміському селі Поториця. Через хворобу, яку переніс ще в молодості, має інвалідність першої групи з частковою втратою  рухової активності, пересувається  по будинку з допомогою ходунків. Поки була жива мати, то опікувалась сином, але вона померла минулого року. Зараз йому допомагають працівники, часткова втрата. До минулого року проживав з матір’ю, після її смерті  залишився один.  Завдяки спільній допомозі працівників та  небайдужих волонтерів місцевого Карітасу, чоловік не впадає у відчай, залишається оптимістом, любить життя та  щиро вдячний за допомогу та підтримку.

Фото Карітас Чортків

«Наші бенефіціари – дорослі люди,  Ба та Ді – потребують нашої підтримки, медичної, психологічної, а особливо матеріальної, через свої життєві труднощі, та  асоціальні сімейні обставини. Ці люди залишені забуті  всіма, залишенні на виживання, де іноді не вистачає грошей на їжу та необхідні ліки, а ще й доводиться оплачувати дорогі комунальні послуги. Коли в такої людини немає рідних та іншої підтримки, то ми є для них єдина допомога». 

Галина Тимофій Карітас Чортків

Проєкт триває і долучитись до нього можуть всі бажаючі представники бізнес-структур – для участі підприємству достатньо обрати один або декілька населених пунктів і впродовж принаймні трьох місяців постачати йому продуктові набори. Вартість одного – 280 гривень, і його вистачає на місяць. Вартість партії наборів із 50 штук на місто – 14 000 грн. Пишіть на пошту happyoldcomua@gmail.com

Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати такі ж великі продуктові набори. Допомогти просто  –  переходьте на https://new.caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Допомога для Ба та Ді у Волновасі

Про невелике місто Волноваха, що знаходиться між Маріуполем та Донецьком, чув багато хто. Звідси до лінії конфлікту – кілометрів 15. Населення – офіційно 20 тисяч жителів, ще десь стільки ж переселенців. Життя непросте, особливо для людей «золотого» віку, яких у місті багато.

Саме тому таким корисним став для них спільний проєкт допомоги старшим людям «ДоБаДі», який реалізується Карітасом України спільно з БФ «Життєлюб» та  «Новою Поштою». Вже декілька місяців пакунки з продуктами отримують самотні старші люди, якими опікується Карітас Волноваха.

Кожна людина, яка отримує допомогу – це складна доля, мрії про краще і вдячність за допомогу. Ось які вони, наші Ба з Волновахи:

Ніна Несторівна самотня і прожила непросте життя.

Зараз змушена жити у чужому напівзруйнованому будинку, без газу, води і тепла, оскільки власне житло втратила при загадкових обставинах. Вона нікуди не звертається за допомогою, навіть до лікарів, тому що боїться втратити те небагато, що має, хоч у неї серйозні проблеми зі здоров’ям. На свою мінімальну пенсію ледве може купити найнеобхідніші продукти харчування. Жінці допомагають небайдужі люди, хто чим може – сусіди пускають погрітись, підтримує Карітас, а тут ще така несподіванка – пакунок з продуктами від ДоБаДі! Ніна Несторівна дуже вдячна!

Людмила Дмитрівна, 67 років.

Самотня, отримує невелику пенсію, список хвороб дуже довгий – всі вони потребують постійного лікування. Але труднощі не зламали жінку – вона мріє, що здоров’я покращиться, у неї буде змога  подорожувати та відвідати оздоровчі центри. А ще вона багато читає та займається домогосподарством. Але поки більша частина грошей йде на ліки –  тому така важлива допомога, яку жінка отримує в Карітасі та від проєкту ДоБаДі.

Ганні Федорівні – 68 років, живе з сином – інвалідом з дитинства першої групи, та і сама має другу групу інвалідності – онкологія, діабет, серце. Більшість пенсії йде на лікування, та і скільки купиш на 2 640 гривень… Вже декілька років вона отримує благодійну допомогу від Карітасу Волноваха, тепер ще і мала змогу отримати продукти від ДоБаДі. «Дуже вдячна організації за допомогу, за підтримку нас, потребуючих людей, – говорить вона. –  Крім вас ніхто нас не підтримує. Дякую за допомогу. Бажаю Вам всім здоров’я і успіхів у вашій благородній справі».

Три роки відвідує Карітас і Зінаїда Никифорівна. «Дуже вдячна вам за допомогу, – каже вона, – це допомагає якось покращити наше життя у такий нелегкий час. Бажаю всім здоров’я, благополуччя і такого довгоочікуваного миру у нашій квітучій Україні».

Долучитись до проєкту ДоБаДі можуть всі бажаючі. Карітас України проводить постійний збір коштів від благодійників, аби 50 українців дорослого віку з Волновахи щомісяця могли отримувати великі продуктові набори. Вартість одного набору – 280 гривень, його вистачає на місяць. Наша мета – збирати щомісяця 42 тисячі гривень, аби забезпечити жителів Волновахи поважного віку щомісячними продуктовими наборами на період не менше трьох місяців.

Допомогти просто  –  переходьте на http://caritas.ua/causes/dobadi-volnovakha/


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/

Найбільша цінність – життя

«Не треба дівчатам за хлопцями бігати. Бо я вже так вганяла, що відбігала всі ноги!», – жартує Марія Йосипівна. Вона до усього ставиться із гумором, каже, що лише усмішка допомагає долати життєві негаразди. Зараз їй 85 років, але старенькою себе не вважає.

«Подумаєш, це що, вік? Я ще – ого-го!». Пані Марія насилу рухає ногами. Усе через хребтові грижі та операції, які тільки нашкодили її здоров’ю. Пересуватися по квартирі допомагають ходунки, робити звичні побутові справи жінці непросто – від найменшого навантаження починає боліти усе тіло. Проте вона не нарікає: говорить, що хоч зараз їй і тяжко, та вона прожила чудове, насичене добротою і радістю, життя.

Марія народилася у великій сім’ї на Одещині. Жили вони дуже бідно, тяжко працювали. Здібна до навчання дівчина вступила на юридичний факультет і почала працювати помічницею судді. Пізніше зустріла свого першого чоловіка, із яким прожила 6 років і народила дитинку, але той згодом раптово помер. Про свій другий шлюб Марія Йосипівна говорить із неабиякою ніжністю. Сміється, що було чимало претендентів на її руку, але молодий юрист затьмарив їх усіх разом узятих. Пережила з коханим багато – і хороше, і не зовсім. З гордістю називає себе «дружиною дисидента» – чоловік довгий час зазнавав переслідувань та гонінь з боку радянської влади через «антирадянську позицію». Були суди, були заслання, були спроби запроторити його до психіатричної лікарні. Усе це вони пройшли разом.

Пані Марія мріяла видати книгу спогадів про чоловіка – стільки цікавого їй хотілося розказати! Але чіткість подій у свідомості уже втратилася, тому закинула цю справу.Хребтова грижа суттєво вплинула на здоров’я жінки, зокрема на ноги. Лікарі давали невтішні прогнози, запевняли, що вона стане лежачою.

«Дякувати Богу, що вже так, як є!», – тішиться пані. Зараз вона живе сама, діти далеко. Удома старається трохи хазяйнувати: то випере, то прибере, то приготує. Але як попрацює трохи, то вже треба прилягти – швидко втомлюється. Вже більше п’яти років їй допомагають працівники Карітасу, що неабияк полегшує їй життя та заспокоює серце. Вона радіє, що є на світі добрі люди, яким не байдуже чуже нещастя. При нагоді жінка молиться Богові за здоров’я і спасіння – своє, дітей, України. Каже, що це дає їй сил і вірить, що з Божою поміччю усе буде гаразд. «Жити – чудово!» – сміється. «Таки це найбільша цінність – життя»

На базі Карітасу Івано-Франківськ діє Центр догляду вдома. Під опікою – 127 осіб. Центр потребуємо підтримки, щоб надавати самотнім, хворим людям похилого віку допомогу у вигляді медикаментів, продуктів, предметів першої необхідності, реалізації догляду нашими працівниками. Тому просимо всіх небайдужих долучитися до благодійної допомоги.

Пожертви можна надсилати за такими реквізитами:

БО «БФ «Карітас-Івано-Франківськ УГКЦ»ЄДРПОУ 13652164

Картковий рахунок: 5169 3305 2156 5058UA 41 336677 0000026001052545085

Призначення платежу: благодійна допомога для важкохворих

Поспішайте творити добро!


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/