23.06.2014, Львівщина
Проект «Домашня опіка» Карітасу України, що передбачає медико-соціальний догляд і покращення якості життя одиноких людей похилого віку на дому, сьогодні охоплює 8 міст: Київ, Донецьк, Одесу,  Львів, Івано-Франківськ, Тернопіль, Коломию,  Борислав. Під опікою перебувають  понад 500 людей похилого віку, паліативних хворих, жертв тоталітарних режимів, остарбайтерів, людей, які живуть із ВІЛСНІДом, а також їх сім’ї чи опікунів.

Команда кваліфікованих працівників з близько 35 осіб надають широкий спектр послуг для потребуючих осіб – догляд за тілом, медичні послуги, ведення домашнього господарства,  вирішення юридичних питань, організація дозвілля, психологічний супровід та інше.

Крупкіна Олена Іванівна – вдова ветерана Великої Вітчизняної війни. Народилася у 1931 році на Полтавщині. Однак доля привела її у Борислав (Львівська область), де після відступу німецьких військ вона залишилася, вийшла заміж, працювала, народила доньку. Так трагічно склалася доля, що пані Олена втратила через туберкульоз чоловіка, дочку і внука.

Працівники «Домашньої опіки» піклуються про Олену Іванівну з 2002 року. Саме тоді у неї різко погіршився стан здоров’я, як наслідок багатьох емоційних потрясінь. Крім того, мінімальна пенсія не давала змоги придбати необхідні ліки та їжу.

Вчасно лікарем проекту було призначене лікування, надано необхідну допомогу, також вдалося досягнути підвищення пенсії для пані Олени, як вдові інваліда війни.

Поступово стан пацієнтки покращувався, але виникали часті серцеві напади, наростала гіпертонія, погіршувалися обмінні процеси, розвивався паркінсонізм. Як неодноразово визнавала Олена Іванівна, допомога і підтримка місцевого  Карітасу були і залишаються для неї неоціненними.
Працівники Карітасу у Бориславі захоплюються  Оленою Іванівною, кажуть, що з неї слід брати приклад справжньої християнки – доброї, привітної, радісної в усіх життєвих ситуаціях, з бадьорим духом і постійною подякою за все Господові.

Усі 8 організацій Карітасу України обладнані необхідним медичним і реабілітаційним обладнанням, мають підготовлений  кваліфікований персонал і посвячених  місцевих керівників. Проект спрямований не лише на опіку потребуючими людьми, а також на освіту медичних і соціальних працівників, постійне підвищення рівня їх професійних знань, співпрацю з освітніми закладами.

Регіональні адміністрації «Домашньої опіки»  у 6 областях України співпрацюють з місцевими відділеннями соціального захисту для людей похилого віку та одиноких, управліннями Пенсійного фонду, з відділами субсидій,  лікарями  поліклінік і лікарень з метою перенаправлення та консультування підопічних.

У всіх 8 центрах «Домашньої опіки»  діють також інформаційно-консультаційні центри, де надаються консультації по догляду за хворими, збереженню їх здоров’я, щодо використання засобів реабілітації для членів сімей, родичів і сусідів, спеціалістів з домашньої опіки, регулярно проводяться навчальні тематичні тренінги для волонтерів і соціальних працівників.

Марія Жеребецька народилася у 1993 році, походить із с. Ямельниця Львівської області. Вона була Марія була першою дитиною в багатодітній сім’ї, – крім неї, було ще семеро дітей. Закінчила 4 класи в своєму рідному селі, а з 12 років уже працювала в наймах. Виконувала хатню роботу, доглядала за худобою, займалась городніми роботами.

У 27 років переїхала жити в м. Борислав, влаштувалась прибиральницею в аптеку, де пропрацювала 42 роки. Після 30 років вийшла заміж. Через специфіку роботи із роками у пані Марії розвинувся ревматизм. Впродовж років,до ревматизму  приєднались і інші захворювання: розвинулась гіпертонія, ішемічна хвороба серця, катаракта, значно погіршився слух.

Але пані Марія була і залишається ревною християнкою, близько 11 років допомагала прибирати в храмі і займалась іншими поточними справами, – розповідають працівники місцевого Карітасу, які впродовж останніх років стали другою родиною для Марії Жеребецької.

При 6 організаціях Карітасу України  діє випозичальня реабілітаційного обладнання. Сотням потребуючих українців щороку надаються протипролежневі комірчасті матраци і подушки, пневматичні чаші для миття голови, подушки для підтримки шиї, туалетні крісла, інвалідні візки, ходунці двоколісні складні, палиці чотирьохопорні тощо.      

Також у 6 організаціях «Карітасу України» діють соціальні пральні. Завдяки добре налагодженій роботі пралень понад 200 осіб з числа набувачів проекту «Домашня опіка» регулярно отримують послуги прання брудної білизни, яка пройшовши етапи прання та прасування, доставляється їм додому у готовому для користування вигляді.

05.06.2014, Київ
Події, що відбуваються у нашій країні протягом останніх місяців, безумовно торкнулись кожного з нас, в тому числі і підопічних Центру дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами Карітасу Львів УГКЦ. Тому вони відважились на молитовне паломництво до столиці, щоб віддати шану героям Небесної сотні, помолитись за їх упокій та краще майбутнє для нашої України.

Львівський Карітас розпочав свою роботу з людьми, що мають особливі потреби у 2001 році і став основою для створення інших 5 осередків мережі Карітасу України (у Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську, Коломиї і Бориславі).  За 12 років послугами центру скористались сотні потребуючих мешканців Львова та області. Тут гармонійно поєднані праця і дозвілля: впродовж багатьох років молодь виготовляє свічки для всеукраїнської благодійної акції «Різдвяна свічка», організовує ярмарки виробів неповносправної молоді, відвідує бібліотеку, займається плаванням, влітку відпочиває на морі чи в Карпатах, а взимку ходить на каток. Тут кажуть, що команда працівників і волонтерів чудово об’єднані спільною метою – надати особам з розумовою неповносправністю можливість реалізуватися, допомогти інтегруватися у суспільство, підтримати батьків і родичів.

Молитовне паломництво до столиці неповносправними підопічними Карітасу Львів УГКЦ розпочалось відвідинами Михайлівського собору. Усі зацікавлено розглядали архітектуру та розписи на стінах, в усіх проглядався сум на обличчях та смуток в очах через події, які бачили стіни цього храму у лютому.

Розповідає Наталя Загайко, організаторка поїздки: «Спускаючись на Хрещатик, серце щеміло і стискалось від болю при погляді на обгорілий Будинок профспілок, спалені до тла легкові машини та залишені барикади. Коли ми піднялись по вулиці Інститутській львівські паломники підійшли до хреста, біля якого було багато лампадок. Зі своїх лампадок (які благодійно дав п. Степан Вовк – за що йому дякуємо) ми виклали слово «Пам’ятаємо!», запалили  свічки та заспівали тричі: «Христос Воскрес!». В той час з’явились сльози на очах у більшості з нас. Потім до нашої групи підійшов очевидець подій, який знаходиться на Майдані з листопада, і почав розповідати про ці трагічні події. Він теж розплакався…

Після цього ми пішли догори по вул. Інститутській та виклали лампадки біля іншого хреста, який поставили на місці розстрілу снайперами багатьох наших героїв і, зокрема, наймолодшого 17-тирічного Назара Войтовича. Біля хреста багато лампадок і портрети патріотів, які загинули на цьому місці. Помолившись ми тричі заспівали: «Христос Воскрес!». Також ми відвідали вул. Банкову, де трапилось згадалось жорстоке побиття мирних протестувальників 1 грудня.  Дійшовши до Маріїнського парку, наша група спустилась по вул. Грушевського до барикад перед стадіоном «Динамо», там поставили лампадки для наших героїв Сергія Нігояна, Михайла Жизневського та Романа Сеника і знову заспівали тричі: «Христос Воскрес»».

Ця мандрівка для молодих людей з особливими потребами була насправді мандрівкою по святих місцях – святих, бо освячених кров’ю наших новітніх героїв. Вона наповнила смутком їхні серця, внутрішня напруга виривалась назовні, відчуття жорстокості та несправедливості переповнювало душу. 

Відвідини Софії Київської та Патріаршого храму Української Греко-Католицької Церкви допомогли відновити душевний спокій прочанам, велич і краса храмів налаштували усіх на молитву та подарували відчуття радості та тепла. Хтось захоплено розглядав старовинні мозаїки та фрески, хтось молився. На цьому молитовний хід не закінчився. Бажаючі (хто ще мав сили, бо мандрівка була досить насичена) пішли в Андріївську церкву, відому своєю красою.

Другий  день паломництва підопічні Карітасу розпочали з літургії в Патріаршому соборі Воскресіння Господнього. Після літургії відбулася зустріч з владикою Богданом Дзюрахом, який наголосив на обов’язку опікуватися людьми, які постраждали на Майдані та відвідувати по лікарнях тих, які ще лікуються. Не оминули своєю увагою у цей день і церкву св. Миколая на Аскольдовій могилі, де помолились молебень до Богородиці. Заключним у подорожі став візит до Києво-Печерської лаври та Володимирського собору.

Ця подорож стала для молодих людей з особливими потребами дуже особливою, хоча вони об’їздили вже не мало куточків України. Цього разу, як ніколи раніше, усі пережили багато емоцій, які одночасно змушували їхні серця плакати від болю та співчуття, а молитви підносили нас і давали надію на майбутнє. На завершення хочемо висловити подяку Карітасу Київ, який тепло прийняв до себе на нічліг, та о. Михайлу, який став гідом для групи прочан зі Львова.