Марина Мартиненко: “В нас не можна забрати приємні спогади, щасливі моменти”

Щороку 1 червня відзначаємо День захисту дітей — міжнародне свято, яке має на меті нагадати, що всі діти потребують підтримки та захисту від дорослих. Через війну українські діти втратили близьких, стали свідками руйнувань або ж змушені були виїхати з дому та без сумніву потребують підтримки і захисту навіть більше, ніж зазвичай.

Про досвід роботи Благодійного фонду Карітас в буферній зоні, техніки долання тривоги та підтримки дітей в часі війни у розмові з психологом “Карітасу Краматорськ” Мариною Мартиненко.

— Ви свого часу, працюючи в Карітасі Краматорськ, мали значний досвід роботи з вимушеними переселенцями, а тепер в такій ролі опинились самі, переїхавши з Краматорська до Червонограда. Як Вам вдається не лише давати раду з викликами, пов’язаними з евакуацією, але й продовжувати працювати з дітьми та надавати допомогу потребуючим?

— Я, як психолог, чітко розумію, що просто зобов’язана дбати про свій емоційний стан і екологічно ставитись в пергу чергу до себе, якщо я почуватимусь спустошеною, я нічого не зможу дати дітям. Це як в літаку — спочатку маску потрібно одягнути на себе, а потім на дитину, що поруч з тобою. Я просто зобов’язана дбати про власний ресурс, бути на зв’язку з колегами, проходити супервізії від своїх наставників.

Одночасно з тим я не можу не хвилюватись через те, що відбувається в моєму рідному місті — буквально нещодавно снаряд впав поруч із моїм домом, там залишився мій батько, моя бабуся. Я намагаюсь прийняти ситуацію, яка склалась, але від хвилювань за людей, які там залишились, за дітей, підопічних Карітасу, які зараз на окупованих територіях та на лінії фронту, нікуди не дітись і від цього дуже боляче.

— Розкажіть детальніше, які проекти Карітас реалізовував в буферній зоні протягом останніх років?

— Проект “Психосоціальний супровід для дітей, батьків та опікунів в буферній зоні” мав кілька варіацій, спочатку на меті було створення “безпечних просторів” для дітей — ми облаштовували спеціальні кімнати при школах, де діти могли гратися, розвиватися та отримувати необхідну підтримку і допомогу. Пізніше ми підключили батьків, як основний інструмент допомоги дітям, дитина в кризових ситуаціях завжди буде опиратись на дорослих, які є поруч, і проведення батьківських тренінгів було основою другого етапу нашого проекту. На наступному етапі ми працювали з педагогами — працівниками шкіл, вони теж важлива частина роботи з дітьми і наша мета була підтримати вчителів, надати їм супервізійну підтримку.

Ми мали на меті змінити на краще ставлення до дітей, навчити нових технік роботи та поділитись ефективними практиками, ми проводили навчальні заняття, які допомагали зрозуміти природу дитини. Такий комплексний підхід дозволяв посилювати стійкість дітей, їхню витривалість, гнучкість та готовність долати життєві труднощі. Одна справа, коли дитина просто приходить і грається в безпечному просторі, але ми також надаємо психологічну допомогу, навчаємо, та розвиваємо дітей, вони отримують необхідну підтримку та можливість зростати.

— Чого, на Вашу думку, зараз найбільше потребують діти, які виїхали з місць, де ведуться бойові дії, які стали свідками руйнувань або ж втратили близьких?

— Якщо дитина нещодавно виїхала з зони бойових дій, їй в першу чергу потрібна стабілізація, відновлення, а далі працюємо на розвиток, якщо ще коротше, то дитині потрібні підтримуючі люблячі батьки, які в стані справитись з власними емоціями, викликами, з якими вони зіткнулись. Часто насправді потрібно працювати з батьками — щоб повернути їм здатність, вміння бути батьками. З часом потрібно працювати над важкими емоціями, які проживає дитина, в атмосфері безпеки та підтримки. Це дієва методика, перевірена часом, яка на сьогодні реалізується в осередках Карітасу практично по всій Україні. В таких просторах дитина має можливість знайти нових друзів, батьки знаходять людей, з якими мають подібний досвід пережиття. Це середовище, яке насправді сприяє відновленню та зціленню.

Зараз багато батьків приходять з дитиною до психолога і кажуть — дитина не хоче вчитись чи робити домашні завдання. Коли дитина в стресі — вона фізіологічно не може засвоювати новий матеріал і завдання психолога пояснити це батькам. Три основні етапи допомоги дітям на сьогодні — це стабілізація, відновлення і аж тоді розвиток, жоден з етапів пропустити не вдасться.

— На сьогодні ми часто чуємо, що по суті всі українські діти постраждали від війни, — наскільки ці побоювання відповідають дійсності і ці травмуючі події матимуть вплив на подальше життя наших дітей?

— Ми маємо пам’ятати — всі діти різні, пережиття будь якого досвіду є дуже індивідуальним. Дитяча психіка попри все є дуже гнучкою, і якщо поруч в потрібний момент є батьки, які зможуть донести: “Світ добрий, так, є погані люди, але загалом світ добрий, ми поруч, ми тебе любимо”, то дитина буде спиратись на таке сприйняття і зможе швидко стабілізуватись. Якщо базові потреби задоволені, якщо є безпечне середовище, якщо поруч люблячі люди дитяча психіка здатна сама себе зцілити і це відновлення буде відбуватись доволі швидко.

Зі свого досвіду роботи в буферній зоні, я бачила як діти ростуть під вибухами та обстрілами, але навіть потреби звернень до психіатра не було.

— Якими можуть бути наслідки, якщо діти не матимуть цього безпечного простору та підтримки від дорослих?

— Про це дуже складно говорити в контексті дітей, бо завжди хочеться вірити, що цього вдасться уникнути, але це наслідками можуть бути і поведінкові розлади і розлади адаптації. Зараз мені часто доводиться помічати дуже високий рівень агресії серед дітей, чого не було раніше. Якщо раніше я могла проводити для дітей різноманітні змагання, то тепер вони часто сприймають такі вправи зі значною агресією і на сьогодні нашим завданням є знайти шляхи екологічного висловлення агресії та інших почуттів, щоб дати дітям змогу їх висловити.

Стримування негативу, непережитих, непропрацьованих емоцій може також відобразитись на фізичному здоров’ї, тобто організм для долання цих почуттів черпатиме ресурс зі здоров’я. Проблеми з шлунково-кишковим трактом, дерамтологічні захворювання часто мають якраз психологічне підгрунтя. Дітям дошкільного та молодшого шкільного віку притаманна значна концентрація на собі, вони буквально можуть себе звинувачувати в тому, що трапилась якась погана подія і тут з’являється автоагресія, самоушкодження — такі прояви також можуть зустрічатись і в підлітків. В таких ситуаціях потрібно чітко розуміти що тут йдеться про дуже сильний душевний біль, який дитина немає змоги висловити.

— Як би Ви загалом порадили батькам спілкуватись з дітьми про війну, реагувати на зміну поведінки дітей?

— Дитина будь якого віку є в безпосередньому контакті з батьками та дорослими, що поряд, тому чим активніші емоції батьків, тим більше вони потребують раціональних та конструктивних пояснень. Я переконана, що дітям потрібно говорити правду і тільки правду, проте її потрібно адаптовувати відповідно до віку. Потрібно постійно дбати про інформаційну гігієну — жодних переглядів жорстоких відео — ми переглядаємо лише ті новини і сюжети, які впливають на прийняття рішень. Зараз дуже багато контенту, який шкодить не лише дітям, але й дорослим. Тіло реагує на певні подразники викидом адреналіну, його викид можуть провокувати як новини, які ми переглядаємо, так і спогади про травматичні події, тому споживання такої інформації має бути дуже дозованим. Завданням батьків є допомогти дітям пережити важкі емоції — стати таким собі контейнером для них — а це подвійне навантаження, бо потрібно давати собі раду і з власними пережиттями. Допомагає, серед іншого, дотримання ритуалів, така собі приємна рутина, яка дає відчуття стабільності і допомагає адаптуватись до нових умов. З дітьми в контексті війни варто говорити про сфери впливу — на що ми можемо впливати, а на що ні.

Не потрібно боятись звертатись до спеціалістів в разі потреби, якщо проявляються поведінкові розлади — якщо з’являється щось, чого раніше не було. Середня тривалість фази реагування на гостре горе — півтори місяці, якщо ж після цього часу не зникають прояви надмірної прив’язаності, замкнутості або ж навпаки агресії, регресу навиків, варто шукати допомогу професіоналів. Ще одним тривожним дзвіночком є відсутність реакцій на трагічні подій, тобто дитина втратила дім, бачила руйнування смерті, але веде себе так, наче нічого не сталось. Тобто психіка не може справитись з переживаннями і просто їх капсулює, що з часом може мати значні негативні наслідки.

— Розкажіть про Ваші улюблені чи найдієвіші на Вашу думку вправи чи техніки, які допомагають боротись з тривогою чи стресом.

— Дуже дієвою, а головне цілком доступною є м’язова релаксація — почергове напруження та розслаблення різних груп м’язів. Всім відоме “дихання по квадрату”, теж добре працює, але ми повинні розуміти як ці вправи діють, бо в стані стресу наші когнітивні функції знижуються і ми можемо опертись лише на відпрацьовані навики. Діти також люблять “тарабарську мову”, коли ти “говориш” мовою, якої не існує — спробуйте кілька хвилин перед дзеркалом видавати безсенсовну суміш звуків — ви відчуєте як ваші щелепи розслабляються і навіть можуть потекти сльози.

У всіх дітей у їх “минулому” житті було щось хороше і це хороше має чіткий зв’язок з звуками, запахами, відчуттями в тілі — наше завдання по краплині ці спогади зібрати — про те, що дитина робила до війни і до чого вона може повернутись зараз, щоб почуватись краще. Звук, запах, смак, дотик, зір — це те що нам допомагає повернути ці спогади. Можна забрати в нас дім, можна забрати багатство, речі, іграшки, але не можна забрати приємні спогади, щасливі моменти, не можна забрати нашу індивідуальність. Артерапевтичні заняття з різними матеріалами та текстурами дозволяють дітям повернути собі відчуття контролю та відчути успіх виконаного завдання. Одночасно з тим високий рівень адреналіну в крові вимагає руху, діти хочуть бігати і цю потребу ми маємо задовільнити. Ми працюємо зі всіма емоціями, як позитивними так і негативними, — вчимось їх усвідомлювати та відредагувати. Діти дуже добре розуміють аналогію з автомобілем та бензином — якщо машину не заправити, вона не поїде, і от разом в різний спосіб ми шукаємо це паливо, щоб мати можливість продовжувати “їхати”.

Мені насправді часто хочеться просто обійняти дітей, поділитись з ними своїм ресурсом. Фахівці Карітасу, які працюють з дітьми діляться тим паливом, яке дає можливість рухатись, рости, розвиватись. Ми завжди готові бути поруч в важких моментах, підтримати, наші двері відкриті і ми готові допомагати.

— Війну ми часто сприймаємо як фізичні руйнування, втрату життя чи здоров’я, однак війна має і інший вимір — емоційний, котрий має часто навіть більший вплив…

— Війна має два варіанти впливу — посттравматичний стресовий розлад або ж посттравматичний стресовий розвиток. Ми всі без винятку, зазнали змін, наші життя змінились, ми зазнали значного горя і втрат і далі ми маємо для шляхи — я за те, щоб ми рухались таки шляхом розвитку. Коли ми щось втрачаємо, то щось і здобуваємо, той досвід, який нам довелось пережити може зробити нас сильнішими. Так є матеріальні втрати, є втрати рідних, втрати ресурсів, але якщо людина зможе з цим впоратись, інтегрувати цей досвід важкий, страшний, травматичний у своє життя, то це стане шляхом розвитку.

Автор: Одарка Бордун

Джерело


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Діти – Квіти України

Всеукраїнський челендж «Діти-України квіти», що розпочав Карітас Полтава.

Війна змінила всіх, особливо дітей …. Але ми обов’язково розквітнемо та посіємо багато насіння добра та любові! Діти по всіх Центрах для дітей та сімей Карітасу України сьогодні об’єдналися в допомозі один одному, в підтримці та любові до Украіни!


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Як Карітас допомагає в Надвірній

Близько 8 тисяч продуктових наборів упродовж трьох місяців роздали вимушено переміщеним особам та людям з вразливих категорій – волонтери Соціального центру благодійного фонду Карітас Надвірна.

Така гуманітарна допомога реалізовується в рамках проєкту “Реагування на надзвичайні ситуації в наслідок бойових дій в Україні 2022”


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

«Зворушують слова, мрії дітей, їх віра в перемогу», – працівники Карітасу діляться викликами у роботі з дітьми

Цьогорічний День захисту дітей дуже відрізняється від попередніх, наші життя змінились, наші діти змінились, ми зазнали втрат, зіткнулись з горем. Змінилась і робота Карітасу з дітьми. Ми поспілкувались з нашими психологами та соціальними працівниками локальних осередків та розпитали, що за останніх три місяці було найскладнішим в роботі, що найбільше зворушує, а також про дієві вправи і техніки, які можуть допомогти дітям подолати стрес на адаптуватись до нових умов життя.

Катерина Ярова, соціальний педагог, Карітас Одеса

Найскладнішим було надавати підтримку дітям, чиї батьки зараз на фронті. Бо після розмови власні емоції переповнюють. Найбільш зворушливим було спілкування з дітьми на вокзалі, в часі коли вони приїжджали із зони бойових дій і очікували наступний потяг. Вони демонстрували неймовірну силу духу, щиру віру у перемогу, незважаючи на те, що вони бачили. Діти розповідали страшні історії і при цьому вони позитивно налаштовані і непохитні у своїй вірі. Це зворушує і надихає. Улюблена вправа “Долонька”. Необхідно для кожного пальця обрати орган відчуття. Далі визначити щось особливе і безпечне, що символізує кожне з п’яти цих відчуттів. Прописати і повісити на видне місце. В стані стресу потрібно підключати дихання і використовувати власну долоньку аби пригадати щось приємне і стишитись.

Тетяна Пшенична, психолог, Карітас Одеса

Найскладнішим було знайти особливий підхід до кожної дитини в умовах бойових дій та онлайн-навчання. Деякі діти стали більш замкненими, деякі більш агресивними або знервованими. І знайти підхід до кожного онлайн це задачка із зірочкою. А ще складно онлайн підтримувати батьків, бо за моїми спостереженнями дорослим ще складніше ніж дітям, рівень емоційної напруги в дорослих набагато вищий, вони самі собі забороняють показувати почуття при дітях і тим самим наражають себе на ще більшу небезпеку. Емоції накопичуються та погіршується не тільки емоційний стан дорослих, а і їхнє здоров’я та самопочуття. Тому для мене було дуже важливо підтримати усіх на індивідуальних заняттях та батьківських групах.

Зворушує солідарність людей загалом та наших бенефіціарів зокрема. Багато з тих, хто сам знаходиться у складних життєвих обставинах на тлі війни ринувся допомагати тим, хто ще в гірших умовах, втратив рідних, домівку, роботу. Багато наших батьків допомагають Карітас, як волонтери – пакують продуктові набори, розвантажують гуманітарну допомогу, збирають допомогу для армії.

Я маю додаткове профільне підвищення кваліфікації за спеціалізацією «Психологічна допомога в умовах НС», володію багатьма методами, способами та вправами для стабілізації та поліпшення емоційного стану. Однак найперші вправи яким я навчаю своїх клієнтів та які використовую сама це вправа на заспокоєння дихання та «Метелик».

Вікторія Жиленко, соціальний працівник, Карітас Полтава

Найскладніше було бачити сумних дітей, які приходили на заняття ,займалися ,але не було посмішки на обличчі. Зворушує та тішить те, що діти почали оживати, стають контактними, усміхненими та патріотичними. Для подолання тривоги є  багато вправ, але коли ми спробували плести картини з дітьми, дві години була тиша, діти не могли відірватися від плетіння, кожен підбирав колір за внутрішнім бажанням, саме ситуація успіху, що в дітей все вдалося принесло їм задоволення

Тетяна Прядко, соціальний працівник, Карітас Полтава

Найскладнішим у роботі з дітьми було тримати себе у відповідному емоційному стані. А діти – молодці! Вони – тримаються і надихають нас триматися. Зворушує стійкість наших діток, їх мрії та безкомпромісна віра у краще! Найулюбленіша справа для зняття стресу – співати разом з дітьми. Це не тільки дихальна гімнастика, це якийсь глибинний український антистрес!

Уляна Коцеміра, психолог, Карітас Дрогобич

В роботі психолога під час заняття особливо складно було, коли якась дитина відкривалася та зі сльозами розказувала свою історію, хоча її і не запитували в цей момент. Навіть якщо це заняття було поверхневе, без терапевтичних технік та проходило у груповій формі. Всіх присутніх, чи то дорослих, чи дітей, дуже зачіпали почуті слова та переживання. На початку діти малювали лише війну, танки, військових, а також дуже часто зображували вбитих. До війни цього не було, ми не знали як правильно реагувати. Певний період діти переселенці постійно повторювали, що скучають і не було як їх заспокоїти, як зарадити. Найкраще виручала арт-терапія, а також рухливі ігри та будь-яка фізична активність. Діти дуже багато малювали та ліпили, щоб дати вихід емоціям.

Розалія Бродич, соціальний педагог, Карітас Дрогобич

Дуже важко було мотивувати дітей до навчання, переконати ставитися серйозно до виходу на онлайн уроки та дотримуватися графіку. Дітям складно зосередитися на навчанні, коли їхні думки повертаються до питань війни. Після сигналів повітряної тривоги та спусків в укриття важко було всіх заспокоїти та повертатися до запланованих занять. Нам у праці допомагала любов, терпіння та чуйність до потреб кожної дитини. Адже діти це відчували та горнулися до нас.

Уляна Приходько – соціальний працівник, Карітас Київ

Найбільшим викликом для нас стала безпекова складова під час проведення занять з дітьми. Випробуванням стала емоційна напруженість наших маленьких відвідувачів коли вони залишалися без батьків, а нам потрібно було створити атмосферу сприятливу для переключення групи від стресових подій. Дуже запам’яталася ситуація, коли до нас на заняття вперше привели дівчинку із зони активних бойових дій. Дитина помітно хвилювалася, боялася полишити маму, була переляканою.  Вже під час творчого майстер-класу ми помітила, що дитина розслабилася та активно приєдналася до роботи. Коли мама побачила доньку після заняття, вона зі сльозами на очах сказала, що давно не бачила свою дитину такою щасливою, а дівчинка підтвердила її слова: «Це найкращий день мого життя!». Усвідомлення того, що наша діяльність допомагає дітям подолати наслідки страшних подій, надихає та надає сил. Для подолання  стресу у дітей найчастіше використовуємо тілесно-орієнтовану релаксацію, особливо вона подобається середній віковій групі та підліткам.

Олена Качорок, соціальний працівник, Карітас Волинь

Найскладнішою була швидка зміна вікових груп протягом дня. Кожна година – інакша вікова група зі своїми актуальними питаннями, віковими потребами. Протягом першого місяця потрапляння під вплив розповідей про травматичні події, що пережили діти та їх батьки. Зворушували історії сімей що двічі за 8 років втрачали все під час бойових дій. Як це впливало на свідомість дорослих та дітей, як змінювались їх погляди, цінності та переконання.

Альона Хміляр, соціальний педагог, Карітас Броди

Найскладнішим було підібрати правильні слова для того, щоб висловити співчуття з приводу вимушеного переїзду дітей та залучити їх до активностей. Етап соціалізації дітей з числа ВПО не був тривалий, але в деяких спочатку відчувалась напруга, обережне ставлення діти були неговіркі. Зворушує те, як діти почали відкриватись в ході активностей. Ми багато говорили! Настільні ігри та метафоричні карти повернули їх в спогади про мирні часи і вони з теплотою згадували все найкраще.

Нам добре вдаються талант-шоу, де діти можуть проявити свої найкращі якості, почуватись вільно. Ми часто буваємо на природі і для подолання стресу ми кожного разу стараємося змінювати локацію проведення наших занять.

Галина Попик, психолог, Карітас Борислав

За ці три місяці найскладнішим було дати дітям відчуття безпеки, віру в те, що дорослі знають що потрібно робити і про них подбають. Зворушили їхнє сприйняття і відповіді на “складні” питання, бо вони не лише їх ставили, а й самі один одному намагались пояснити. Дітям, з якими мені довелося працювати, дуже полюбили пісок (особливо кінетичний). Будували “Безпечне місце”, “Місто моєї мрії” чи просто свої фантазії.

Святослава Липінська, соціальний педагог, Карітас-Івано-Франківськ

Часто доводилось докладати зусиль, щоб врегулювати атмосферу у групі коли діти розпочинали між собою розказувати свій досвід війни ( те що бачили/ що знають/ що пережили) таким чином наче міряючись у кого сильніше/болючіше/гучніше. Складним було спілкування з дітьми віком 5-7 років про втрати. Діти за цей час подорослішали… Особливої уваги потребували діти, батьки яких не пояснювали або уникали болючих розмов – то віднайти можливість підібрати слова на конкретні запитання дітей було складно але дієво, залучивши згодом і батьків.

Свого часу дуже зворушив коментар хлопчика: «Я прийшов малювати серцем». Зворушують слова, мрії дітей, їх віра в перемогу та щира зацікавленість в співпраці(між собою та дорослими, те, як діти самостійно, часто навіть несвідомо проявляли та програвали ситуації, які їх тривожили.

Вправа «Безпечне місце», «Чашка кави», «Метелик», «5-4-3-2-1», дихальні вправи. Дихальні практики теж чудово повертають концентрацію та спокій. Вправи з вільного малювання та ліплення.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Як Карітас України допомагає дітям

Дитинство має проходити в світі добра, любові і миру. Про війну наші діти мали б читати лише в історичних книжках та дивитися про неї фільми. Однак, жорстока війна з ракетними обстрілами і насильством увірвалася в життя українських дітей. Вони не повинні страждати від війни. Майбутнє дітей зараз залежить від нас, а майбутнє країни – від них.

Карітас України опікується дітьми. Наше завдання – допомогти їм пережити цей травматичний досвід з найменшими негативними наслідками.  

Окрім найнеобхіднішого – їжі, засобів гігієни, тимчасового житла, діти потребують психологічної підтримки, захисту прав та інтересів.

В межах багатьох проектів Карітасу по всій Україні діють дитячі центри. Це середовище, в якому відбуваються заходи, спрямовані на задоволення потреб дитини у захисті, психосоціальному розвитку, додатковій освіті та якісному відпочинку. У проектах працюють психологи, педагоги та аніматори. Психологи залучені до роботи і з батьками, і з дітьми. Педагоги та аніматори організовують навчальні та розважальні заняття.

Центри користуються великою популярністю серед дітей. До прикладу, в період з 15 березня по 27 травня  у чотирьох містах – Дніпрі, Києві, Коломиї та Івано-Франківську, простір відвідали близько 1800 дітей.

“В Карітасі діти не просто проводять спільно час, а навчаються підтримувати один одного, взаємодіяти в команді. Для багатьох дітей така комунікація виявляється сильним психотерапевтичним чинником. Взаємодія в групі дітей полегшує їхні переживання щодо війни, вони діляться своїм досвідом і за допомогою кваліфікованих фахівців вчаться справлятися з різними емоційними станами, проявляють інтерес до ігор, навчання та спілкування з однолітками, – зазначає Ірина Пухняк, менеджерка проекту «Національна мережа центрів для дітей та сімей».


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Іпотерапія для дітей та молоді з інвалідністю

У рамках проєкту “Підтримка дітей та молоді з інвалідністю”, Карітас Запоріжжя продовжує допомагати бенефіціарам у покращенні їх психо-емоційного стану.

Іпотерапія – взаємодія зі спеціально навченими кіньми – вже давно здобула славу чи не найкращої методики. Спілкування з конями стало можливим завдяки кінному клубу «Deimos», що знаходиться в с. Розумівка, недалеко від Запоріжжя.

Нас чекали екскурсія територією, знайомство з кіньми та їх історіями. Серед них є і «вимушені переселенці» із Бердянська, і колишні спортивні призери, і 2-місячне лоша, що лишилося без матері.

Гості змогли погладити коней, погодувати їх морквою, яблуками та цукром-рафінадом. Ключовим моментом візиту стала прогулянка на конях. Деякі діти спочатку боялися високих коней та, переборовшисвій страх, отримали справжнє задоволення та радість.

Посмішки дітей у момент їзди верхом або годування коней – безцінні. Заради цих миттєвостей проєкт і впроваджує свою діяльність.

Команда Карітасу Запоріжжя висловлює подяку кінному клубу за допомогу в організації цього чудового заходу.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Результати діяльності мережі Карітасу України на 29.05.2022

З початку війни 24.02.2022 та на 29.05.2022 мережа Карітасу України надала допомогу для 1 182 978 бенефіціарів (деякі бенефіціари могли отримати допомогу різних видів). 

З них, грошові виплати отримали 8197 бенефіціарів. 

Бенефіціарам надано 621 906 продуктових наборів. 

Надано 247 143 гігієнічних наборів та 33 034 набори з бутильованою водою. 

Роздано 79 277 наборів спального приладдя, а можливість проживання надано для 23 843 бенефіціарів.  

Надано 7 606 психологічних консультацій та 31 667 інших послуг з захисту прав та спеціальної допомоги. 

В регіональному розрізі, за тиждень найбільше допомоги надано Карітасами Коломия, Полтава, Волинь. 


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Карітас запрошує на заходи до Дня Захисту Дітей

Карітас Івано-Франківськ

31.05 14:00-15:00
“Палац Потоцьких”
Крихівецька 102 .
– Ігри з аніматорками; квест; майстер-клас.

1.06 Бастіон

– Майстер-клас; ігри з аніматорами.

Карітас Хмельницький
Хмельницький, парк ім. Михайла Чекмана
31.05 15:00-18:00

– Виставка військової спецтехніки (поліція, нацгвардія, прикордонна служба, рятувальники, судова охорона), робота кінологів та службових собак, вибухотехніки, ювенальна превенція, патрульна поліції, показові спортивні виступи від ФСТ « Динамо» (дзюдо, тхеквондо ВТФ, самбо, стрільба з луку), аніматори, конкурси серед дітей, концерт зірок української естради, оркестр поліції ГУНП в Хмельницькій області.

Карітас Стрий
Дорожня клінічна лікарня №2, вул. Симона Петлюри, 72

1.06 18:00-20:00

– Ватра; ігри; банси; смаження маршмелоу / ковбасок.

Карітас Бучацької Єпархії УГКЦ
м. Чортків, вул. Монастирська 1, на території дитячого майданчику Дому Милосердя.

1.06 12:00-14:00

“Хай буде щасливим дитинство моє”
– Бульбашки; аквагрим; ігри з аніматорами з розважального комплексу “Магніт”;

солодощі; виступ дітей( пісні).

Карітас Чортків

Співоче поле біля храму

1.06

Kinderfest:
-дитячо-розважальне шоу
-виступи дітей
-ярмарок професій
-творча майстерка “Оберіг для воїна”
-виступи дітей
-танцювальний флешмоб підготовлений на майстеркласі з дітьми з числа ВПО
-морозиво
-естафети

Карітас Краматорськ
Дмитрівська ОТГ, біля Дмитрівського СДК
1.06 11:30-13:00
– аквагрим, конкурсна програма, бульбашкове шоу, флешмоб.

Карітас Тернопіль
Народний дім «Перемога»

14:00-17:00
– Творчі майстер-класи для найменших; аквагрим; плетіння косичок; фотозона.

Карітас Запоріжжя
Запоріжжя, Соборний 180а;
1.06 10:00-11:00

– Анімаційні ігри; будування картонних будинків; розмальовка будинків; танцювальні флешмоби; роздача смаколиків.
Запоріжжя, вул. Гоголя, 149/2 (зуп. Обласна бібліотека)
1.06 10:00-13:00
– Ігри, спортивні естафети, танці, майстер-класи, перегляд кіно та подарунки.

1.06 12:00 до 14:00

Сквер біля концертного залу ім. Глінки, пр. Соборний, 183
Програма:
– квіткова фотозона,
– малюнки крейдою на асфальті,
– шоу мильних бульбашок,
– смаколики для малечі

Карітас Коломия
м. Коломия, вул.Гетьманська 36;
1.06 14:00-16:00
– Майстер-класи; Банси; Аквагрим; Зірковий гість; Концертна програма; Естафети.

Карітас Золочів
м. Золочів, вул. Маркіяна Шашкевича 87
1.06 13:00-15:00

– Естафети; банси; фейс-арт; майстер-клас.

Карітас Ужгород
м. Ужгород, пл. Богдана Хмельницького, 19 (Перша пральня-кав‘ярня «Булька»)
1.06 12:00-14:30
– Майстер-клас; аквагрим; бульбашкове шоу; солодкі та корисні подарунки.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/

Як працює “Простір дружній до дітей” в Хмельницькому

Впоратися із психологічними травмами і відволіктися від негативних новин допомагають дітям та підліткам у благодійному фонді “Карітас Хмельницький”. Там реалізовують проєкт “Простір, дружній до дітей”.

З відвідувачами працюють психологи та аніматори. За три місяці надали допомогу більш ніж сотні вимушених переселенців. Ця ініціатива — частина проєкту “Реагування на надзвичайні ситуації внаслідок бойових дій в Україні 2022”.


Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/

Карітас Донецьк в м. Дніпро розширює кордони роботи з людьми, що евакуювалися з гарячих точок

Зараз фахівці фонду опікуються трьома центрами проживання внутрішньо переміщених осіб, які розташовані у місті, і де мешкають більше 300 дорослих та близько сотні дітлахів.

Щотижня на ці локації виїжджає мобільна команда Карітасу, яка допомагає людям трансформувати досвід війни, поновити внутрішні ресурси та адаптуватися до нових умов життя.

Ми допомагаємо комплексно – і дітям, і дорослим.

При стресах для людей характерно закриватися в собі і навіть ховатися від оточуючих.

Візити і турбота нашої команди, в яку входить психолог соціальний педагог, аніматор, в буквальному сенсі витягують дітей із стану самоізоляції, дозволяють подивитися на новий, навколишній їх світ ширше і з більшою довірою.

У «Просторі дружньому до дитини» малюки в ігровій формі отримують можливість емоційного розвантаження – через руханки позбуваються напруження, страху, які виникли через пережитий досвід війни.

Арт-терапія, психологічні ігри дозволяють відчути себе в безпеці, створюється простір для самовираження та творчості.

В то й же час фасилітатор та кризовий консультант допомагають дорослим стабілізувати психо-емоційний стан та перетворити проблеми у можливості.

Фахівці не тільки допомагають тут і зараз, а й передають техніки самодопомоги, які пригодяться у збереженні психологічного здоров’я.

Після таких зустрічей дитячі очі світяться радістю, а батьки більш впевнено дивляться у майбутнє.

Проєкт фінансуються Європейською Комісією з питань цивільного захисту та гуманітарної допомоги (ECHO).