Впродовж трьох днів тривав Ековікенд для групи підлітків, більше половина яких були із сімей ВПО, організований в межах проєкту «Збереження біорізноманіття: знати і діяти. Програма неформальної освіти для підлітків» за фінансової підтримки Посольства Фінляндії в Україні й організаційного сприяння Карітас Чернівці та Карітас-Волинь.
Учасники заходу підвищували свою екологічну обізнаність й формували екологічну свідомість завдяки пізнавальним презентаціям, які представили працівники проєкту Вікторія Скриннікова та Тетяна Галицька, практичним заняттям зі створення екологічної фарби, походам в ліс та іншим активностям. На завершення вікенду підлітки у двох групах самостійно підготували власні проєкти і публічно їх представили.
У відгуках діти зазначили, що дуже сподобалося все: цікава інформація, місце проведення, смачна їжа, нові друзі й гарно проведений час. «Я потрапила в іншу реальність», – так відзначила свою участь у заході Катерина з Чернігова. Всі щиро дякували організаторам за можливість бути у чудовому місці – оздоровчому комплексі Три Бобри. Батьки теж дякували за те, що їхні діти приїхали щасливими, натхненними, переповнені емоціями та враженнями.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Знайомтеся з нашою прекрасною, самовідданою волонтеркою, що служить на кухні Карітасу Кам’янське – пані Юлією!
Для пані Юлії Карітас – давно знайомий осередок добра та милосердя, адже з отцем Ігорем та пані Марією жінка знайома вже дуже давно. Їх знайомство та співпраця сталися ще тоді, коли старша донька подружжя Пагуличів була маленькою, і пані Юлія була її вихователькою. А вже потім наша волонтерка допомагала дітям подружжя та їх знайомим, навчаючи дітей правильно вимовляти звуки та букви, адже пані Юлія – справжній професіонал, чудова фахівчиня своєї справи, вона прекрасний дефектолог-логопед.
З початку повномасштабного вторгнення волонтерка буквально з перших днів прийшла до Карітасу, щоб запропонувати свою допомогу будь-чим, адже просто сидіти вдома в такі важкі часи для України не могла.
Як згадує пані Юлія, спочатку вона займалася розвантаженням гуманітарної допомоги, сортуванням, фасуванням та іншими подібними справами, а вже потім перейшла служити виключно на кухню, де потребувалася її поміч. І відтоді, вже більше трьох місяців, жінка разом з іншими волонтерами щоденно служить на кухні, щоб нагодувати велику кількість людей: переселенців, інших волонтерів та наших працівників, що зранку до вечора працюють у Карітасі.
Пані Юлія – чудовий кулінар. Вона вкладає не тільки свої сили в приготування їжі, вона вкладає часточку своєї душі, і, напевно, тому приготовані нею страви, завжди такі смачні! Ми переконуємося в цьому щоденно, можемо вам чесно зізнатися!
Ми дякуємо пані Юлії за доброзичливий характер, милосердя, чуйне серце та самовіддану працю! Ми дуже радіємо, що пані Юлія – частина нашої дружньої команди!
Єдиною командою щоденно стоїмо на варті добра та милосердя!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
“Простір дружній до дітей” 1 червня 2022 року відкрили у благодійному фонді “Карітас Запоріжжя”.
Його створення передбачає забезпечення безпечного простору для дітей, де вони матимуть змогу грати, відпочивати, корисно проводити дозвілля. Це також дає змогу їхнім батькам займатися деякими необхідними справами, поки їхні діти перебувають у безпечному місці та про них піклуються. Крім того, професійні працівники надаватимуть психосоціальну підтримку батькам та дітям, щоб дозволити пережити травмуючі події.
“Ви тільки уявіть – 185 діточок разом з батьками завітали до нас на свято! На майданчику перед Простором їх чекали спортивні ігри з м’ячем, естафети, танцювальний флешмоб та фотозона. А вже у приміщенні – творчі виступи запрошених гостей та конкурси з подарунками. Згодом діти змогли обрати локацію до смаку – ігри, розмальовування глиняних фігурок чи перегляд мультфільму про доброту”, – зазначають представники фонду.
Після закінчення заходу діти отримали солодкі подарунки, які надали Rotaract Zaporizhzhia.
Це невелика можливість підтримати їх та подарувати приємні емоції та частинку тепла. Але найбільший подарунок отримали організатори – посмішки дітей, їх щасливі обличчя та обіцянки прийти ще.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати дітей, які постраждали внаслідок війни, – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
В реагуванні Карітасу України на масштабну гуманітарну кризу, спричинену війною задіяні: 31 осередок Карітасу, 92 парафії УГКЦ, 43 центри постійного перебування для людей, що постраждали від війни.
З 24 лютого 2022 року, 1 182 978 людей що постраждали від війни, внутрішньо переміщені особи, люди що пережили окупацію та ті що проживають поблизу зони бойових отримали гуманітарну допомогу ( продукти харчування, засоби гігієни, воду, прихисток, психосоціальний супровід, юридичну допомогу, медичні аптечки).
З 24 лютого по 30 травня мережею організацій Карітасу України надано допомогу для 1 182 978 бенефіціарів.
Гуманітарна допомога надається людям, які перебувають у безпосередній близькості до зони бойових дій, внутрішньо переміщеним особам, постраждалим від війни. Також мешканцям та громадам деокупованих міст і сіл. Особлива увага приділяється вразливим категоріям: багатодітним сім’ям, вагітним жінкам, людям похилого віку, людям з інвалідністю.
Вся робота з гуманітарного реагування Карітасу будується на основі міжнародних гуманітарних стандартів. Вміст гуманітарних чи гігієнічних наборів формується відповідно до технічних стандартів і рекомендацій профільних кластерів, які очолюються ООНівськими організаціями. Відповідно, це ж стосується і стандартів надання психосоціального супроводу та адвокації.
Гуманітарне реагування Карітасу здійснюється у 5 основних напрямках:
1. Продовольча безпека та харчування:
Забезпечуємо гарячим харчуванням (організовано роботу кухонь) колективні приймальні пункти для ВПО;
Роздано 621 906 індивідуальних та сімейних продуктових наборів і спеціального дитячого харчування;
2. Водозабезпечення, гігієна, санітарія:
Забезпечено питною бутильованою водою 33 034 осіб;
Надано 247 143 індивідуальні та сімейні гігієнічні набори, спеціальні гігієнічні набори для людей з інвалідністю, спеціальні гігієнічні набори для немовлят, спеціальні гігієнічні набори для людей похилого віку (65+);
Забезпечено засобами гігієни, миючими і пральними засобами колективні приймальні пунктів для ВПО. Забезпечено необхідною технікою та організовано роботу пралень та душових.
3. Прихисток:
Тимчасове житло отримали 23 843 особи. Обладнано приміщення для тимчасового перебування внутрішньо переміщених осіб: організовано місця для сну, приготування їжі, гігієни; Роздано 79 277 спальних наборів (постіль);
Грошові гранти на оренду або відновлення житла та інші грошові виплати отримали 8 197 бенефіціарів;
Для соціальних центрів та медустанов в щойно деокупованих містах і селах, де не вдалося ще відновити електропостачання та гаряче водопостачання, передано сонячні станції, генератори, водонагрівачі (електричні бойлери).
4. Здоров’я:
Організовано доставки медичних гуманітарних вантажів з-за кордону з ліками, необхідними для лікування поранених і постраждалих від війни;
Надано 32 452 базові сімейні медичні аптечки.
5. Захист:
Психосоціальний супровід:
Надано 7 606 психологічних консультацій.
Здійснюється психосоціальний супровід ВПО та осіб постраждалих від війни;
Кризове консультування та кейс-менеджмент;
Психосоціальний супровід дітей у рамках «Просторів дружніх до дитини». (Це середовище в якому відбуваються заходи, спрямовані на задоволення потреб дитини у захисті, психосоціальному розвитку, додатковій освіті та якісному відпочинку. Психологи залучені до роботи і з батьками, і з дітьми. Педагоги та аніматори організовують навчальні та розважальні заняття.)
Адвокація:
Представництво інтересів ВПО перед місцевими громадами, що допоможе адаптувати людей до змінених умов життя;
Допомога в пошуку загублених людей, відновленні документів для запобігання торгівлі людьми. (Найчастіше до наших юристів звертаються з такими проблемами: втрата документів, що посвідчують особу та правовстановлюючих документів на нерухомість; перетин державного кордону з дітьми, особами, що потребують сторонньої допомоги; правовий статус ВПО; отримання соціальних виплат; трудові правовідносини в умовах воєнного стану; мобілізація і військовий обов’язок).
Загалом надано 31 667 послуг із захисту прав та іншої спеціальної допомоги.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати дітей, які постраждали внаслідок війни, – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Ми знаємо, як важливо, щоб діти мали повноцінне безтурботне дитинство, проте війна вносить свої жахливі корективи навіть для найменших українців. Ми не можемо зупинити війну, проте хочемо допомогти дітям відчути хоч трохи радості.
6 червня за ініціативи SOCAR Україна ми запросимо на благодійний показ мультфільму дітей 150 дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах внаслідок війни та якими опікується Карітас Київ. Вони побачать «Поганці» – захопливу анімаційну пригоду від DreamWorks, де п’ятеро дуже поганих героїв вирішують здійснити пограбування, яке має увійти в історію.
У кінотеатрі «Блокбастер» на Почайній в Києві малечу пригощатиме смачними донатсами наш партнер mantinga.ua а соками – «Світ чаю».
Ми щиро вдячні відповідальним бізнесам за включеність у нашу спільну справу – перемогу в цій війні. Віримо, що кожен воює на тому фронті, де може.
Тримаємо стрій!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримати дітей, які постраждали внаслідок війни, – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Щороку 1 червня відзначаємо День захисту дітей — міжнародне свято, яке має на меті нагадати, що всі діти потребують підтримки та захисту від дорослих. Через війну українські діти втратили близьких, стали свідками руйнувань або ж змушені були виїхати з дому та без сумніву потребують підтримки і захисту навіть більше, ніж зазвичай.
Про досвід роботи Благодійного фонду Карітас в буферній зоні, техніки долання тривоги та підтримки дітей в часі війни у розмові з психологом “Карітасу Краматорськ” Мариною Мартиненко.
— Ви свого часу, працюючи в Карітасі Краматорськ, мали значний досвід роботи з вимушеними переселенцями, а тепер в такій ролі опинились самі, переїхавши з Краматорська до Червонограда. Як Вам вдається не лише давати раду з викликами, пов’язаними з евакуацією, але й продовжувати працювати з дітьми та надавати допомогу потребуючим?
— Я, як психолог, чітко розумію, що просто зобов’язана дбати про свій емоційний стан і екологічно ставитись в пергу чергу до себе, якщо я почуватимусь спустошеною, я нічого не зможу дати дітям. Це як в літаку — спочатку маску потрібно одягнути на себе, а потім на дитину, що поруч з тобою. Я просто зобов’язана дбати про власний ресурс, бути на зв’язку з колегами, проходити супервізії від своїх наставників.
Одночасно з тим я не можу не хвилюватись через те, що відбувається в моєму рідному місті — буквально нещодавно снаряд впав поруч із моїм домом, там залишився мій батько, моя бабуся. Я намагаюсь прийняти ситуацію, яка склалась, але від хвилювань за людей, які там залишились, за дітей, підопічних Карітасу, які зараз на окупованих територіях та на лінії фронту, нікуди не дітись і від цього дуже боляче.
— Розкажіть детальніше, які проекти Карітас реалізовував в буферній зоні протягом останніх років?
— Проект “Психосоціальний супровід для дітей, батьків та опікунів в буферній зоні” мав кілька варіацій, спочатку на меті було створення “безпечних просторів” для дітей — ми облаштовували спеціальні кімнати при школах, де діти могли гратися, розвиватися та отримувати необхідну підтримку і допомогу. Пізніше ми підключили батьків, як основний інструмент допомоги дітям, дитина в кризових ситуаціях завжди буде опиратись на дорослих, які є поруч, і проведення батьківських тренінгів було основою другого етапу нашого проекту. На наступному етапі ми працювали з педагогами — працівниками шкіл, вони теж важлива частина роботи з дітьми і наша мета була підтримати вчителів, надати їм супервізійну підтримку.
Ми мали на меті змінити на краще ставлення до дітей, навчити нових технік роботи та поділитись ефективними практиками, ми проводили навчальні заняття, які допомагали зрозуміти природу дитини. Такий комплексний підхід дозволяв посилювати стійкість дітей, їхню витривалість, гнучкість та готовність долати життєві труднощі. Одна справа, коли дитина просто приходить і грається в безпечному просторі, але ми також надаємо психологічну допомогу, навчаємо, та розвиваємо дітей, вони отримують необхідну підтримку та можливість зростати.
— Чого, на Вашу думку, зараз найбільше потребують діти, які виїхали з місць, де ведуться бойові дії, які стали свідками руйнувань або ж втратили близьких?
— Якщо дитина нещодавно виїхала з зони бойових дій, їй в першу чергу потрібна стабілізація, відновлення, а далі працюємо на розвиток, якщо ще коротше, то дитині потрібні підтримуючі люблячі батьки, які в стані справитись з власними емоціями, викликами, з якими вони зіткнулись. Часто насправді потрібно працювати з батьками — щоб повернути їм здатність, вміння бути батьками. З часом потрібно працювати над важкими емоціями, які проживає дитина, в атмосфері безпеки та підтримки. Це дієва методика, перевірена часом, яка на сьогодні реалізується в осередках Карітасу практично по всій Україні. В таких просторах дитина має можливість знайти нових друзів, батьки знаходять людей, з якими мають подібний досвід пережиття. Це середовище, яке насправді сприяє відновленню та зціленню.
Зараз багато батьків приходять з дитиною до психолога і кажуть — дитина не хоче вчитись чи робити домашні завдання. Коли дитина в стресі — вона фізіологічно не може засвоювати новий матеріал і завдання психолога пояснити це батькам. Три основні етапи допомоги дітям на сьогодні — це стабілізація, відновлення і аж тоді розвиток, жоден з етапів пропустити не вдасться.
— На сьогодні ми часто чуємо, що по суті всі українські діти постраждали від війни, — наскільки ці побоювання відповідають дійсності і ці травмуючі події матимуть вплив на подальше життя наших дітей?
— Ми маємо пам’ятати — всі діти різні, пережиття будь якого досвіду є дуже індивідуальним. Дитяча психіка попри все є дуже гнучкою, і якщо поруч в потрібний момент є батьки, які зможуть донести: “Світ добрий, так, є погані люди, але загалом світ добрий, ми поруч, ми тебе любимо”, то дитина буде спиратись на таке сприйняття і зможе швидко стабілізуватись. Якщо базові потреби задоволені, якщо є безпечне середовище, якщо поруч люблячі люди дитяча психіка здатна сама себе зцілити і це відновлення буде відбуватись доволі швидко.
Зі свого досвіду роботи в буферній зоні, я бачила як діти ростуть під вибухами та обстрілами, але навіть потреби звернень до психіатра не було.
— Якими можуть бути наслідки, якщо діти не матимуть цього безпечного простору та підтримки від дорослих?
— Про це дуже складно говорити в контексті дітей, бо завжди хочеться вірити, що цього вдасться уникнути, але це наслідками можуть бути і поведінкові розлади і розлади адаптації. Зараз мені часто доводиться помічати дуже високий рівень агресії серед дітей, чого не було раніше. Якщо раніше я могла проводити для дітей різноманітні змагання, то тепер вони часто сприймають такі вправи зі значною агресією і на сьогодні нашим завданням є знайти шляхи екологічного висловлення агресії та інших почуттів, щоб дати дітям змогу їх висловити.
Стримування негативу, непережитих, непропрацьованих емоцій може також відобразитись на фізичному здоров’ї, тобто організм для долання цих почуттів черпатиме ресурс зі здоров’я. Проблеми з шлунково-кишковим трактом, дерамтологічні захворювання часто мають якраз психологічне підгрунтя. Дітям дошкільного та молодшого шкільного віку притаманна значна концентрація на собі, вони буквально можуть себе звинувачувати в тому, що трапилась якась погана подія і тут з’являється автоагресія, самоушкодження — такі прояви також можуть зустрічатись і в підлітків. В таких ситуаціях потрібно чітко розуміти що тут йдеться про дуже сильний душевний біль, який дитина немає змоги висловити.
— Як би Ви загалом порадили батькам спілкуватись з дітьми про війну, реагувати на зміну поведінки дітей?
— Дитина будь якого віку є в безпосередньому контакті з батьками та дорослими, що поряд, тому чим активніші емоції батьків, тим більше вони потребують раціональних та конструктивних пояснень. Я переконана, що дітям потрібно говорити правду і тільки правду, проте її потрібно адаптовувати відповідно до віку. Потрібно постійно дбати про інформаційну гігієну — жодних переглядів жорстоких відео — ми переглядаємо лише ті новини і сюжети, які впливають на прийняття рішень. Зараз дуже багато контенту, який шкодить не лише дітям, але й дорослим. Тіло реагує на певні подразники викидом адреналіну, його викид можуть провокувати як новини, які ми переглядаємо, так і спогади про травматичні події, тому споживання такої інформації має бути дуже дозованим. Завданням батьків є допомогти дітям пережити важкі емоції — стати таким собі контейнером для них — а це подвійне навантаження, бо потрібно давати собі раду і з власними пережиттями. Допомагає, серед іншого, дотримання ритуалів, така собі приємна рутина, яка дає відчуття стабільності і допомагає адаптуватись до нових умов. З дітьми в контексті війни варто говорити про сфери впливу — на що ми можемо впливати, а на що ні.
Не потрібно боятись звертатись до спеціалістів в разі потреби, якщо проявляються поведінкові розлади — якщо з’являється щось, чого раніше не було. Середня тривалість фази реагування на гостре горе — півтори місяці, якщо ж після цього часу не зникають прояви надмірної прив’язаності, замкнутості або ж навпаки агресії, регресу навиків, варто шукати допомогу професіоналів. Ще одним тривожним дзвіночком є відсутність реакцій на трагічні подій, тобто дитина втратила дім, бачила руйнування смерті, але веде себе так, наче нічого не сталось. Тобто психіка не може справитись з переживаннями і просто їх капсулює, що з часом може мати значні негативні наслідки.
— Розкажіть про Ваші улюблені чи найдієвіші на Вашу думку вправи чи техніки, які допомагають боротись з тривогою чи стресом.
— Дуже дієвою, а головне цілком доступною є м’язова релаксація — почергове напруження та розслаблення різних груп м’язів. Всім відоме “дихання по квадрату”, теж добре працює, але ми повинні розуміти як ці вправи діють, бо в стані стресу наші когнітивні функції знижуються і ми можемо опертись лише на відпрацьовані навики. Діти також люблять “тарабарську мову”, коли ти “говориш” мовою, якої не існує — спробуйте кілька хвилин перед дзеркалом видавати безсенсовну суміш звуків — ви відчуєте як ваші щелепи розслабляються і навіть можуть потекти сльози.
У всіх дітей у їх “минулому” житті було щось хороше і це хороше має чіткий зв’язок з звуками, запахами, відчуттями в тілі — наше завдання по краплині ці спогади зібрати — про те, що дитина робила до війни і до чого вона може повернутись зараз, щоб почуватись краще. Звук, запах, смак, дотик, зір — це те що нам допомагає повернути ці спогади. Можна забрати в нас дім, можна забрати багатство, речі, іграшки, але не можна забрати приємні спогади, щасливі моменти, не можна забрати нашу індивідуальність. Артерапевтичні заняття з різними матеріалами та текстурами дозволяють дітям повернути собі відчуття контролю та відчути успіх виконаного завдання. Одночасно з тим високий рівень адреналіну в крові вимагає руху, діти хочуть бігати і цю потребу ми маємо задовільнити. Ми працюємо зі всіма емоціями, як позитивними так і негативними, — вчимось їх усвідомлювати та відредагувати. Діти дуже добре розуміють аналогію з автомобілем та бензином — якщо машину не заправити, вона не поїде, і от разом в різний спосіб ми шукаємо це паливо, щоб мати можливість продовжувати “їхати”.
Мені насправді часто хочеться просто обійняти дітей, поділитись з ними своїм ресурсом. Фахівці Карітасу, які працюють з дітьми діляться тим паливом, яке дає можливість рухатись, рости, розвиватись. Ми завжди готові бути поруч в важких моментах, підтримати, наші двері відкриті і ми готові допомагати.
— Війну ми часто сприймаємо як фізичні руйнування, втрату життя чи здоров’я, однак війна має і інший вимір — емоційний, котрий має часто навіть більший вплив…
— Війна має два варіанти впливу — посттравматичний стресовий розлад або ж посттравматичний стресовий розвиток. Ми всі без винятку, зазнали змін, наші життя змінились, ми зазнали значного горя і втрат і далі ми маємо для шляхи — я за те, щоб ми рухались таки шляхом розвитку. Коли ми щось втрачаємо, то щось і здобуваємо, той досвід, який нам довелось пережити може зробити нас сильнішими. Так є матеріальні втрати, є втрати рідних, втрати ресурсів, але якщо людина зможе з цим впоратись, інтегрувати цей досвід важкий, страшний, травматичний у своє життя, то це стане шляхом розвитку.
Всеукраїнський челендж «Діти-України квіти», що розпочав Карітас Полтава.
Війна змінила всіх, особливо дітей …. Але ми обов’язково розквітнемо та посіємо багато насіння добра та любові! Діти по всіх Центрах для дітей та сімей Карітасу України сьогодні об’єдналися в допомозі один одному, в підтримці та любові до Украіни!
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Близько 8 тисяч продуктових наборів упродовж трьох місяців роздали вимушено переміщеним особам та людям з вразливих категорій – волонтери Соціального центру благодійного фонду Карітас Надвірна.
Така гуманітарна допомога реалізовується в рамках проєкту “Реагування на надзвичайні ситуації в наслідок бойових дій в Україні 2022”
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Цьогорічний День захисту дітей дуже відрізняється від попередніх, наші життя змінились, наші діти змінились, ми зазнали втрат, зіткнулись з горем. Змінилась і робота Карітасу з дітьми. Ми поспілкувались з нашими психологами та соціальними працівниками локальних осередків та розпитали, що за останніх три місяці було найскладнішим в роботі, що найбільше зворушує, а також про дієві вправи і техніки, які можуть допомогти дітям подолати стрес на адаптуватись до нових умов життя.
Катерина Ярова, соціальний педагог, Карітас Одеса
Найскладнішим було надавати підтримку дітям, чиї батьки зараз на фронті. Бо після розмови власні емоції переповнюють. Найбільш зворушливим було спілкування з дітьми на вокзалі, в часі коли вони приїжджали із зони бойових дій і очікували наступний потяг. Вони демонстрували неймовірну силу духу, щиру віру у перемогу, незважаючи на те, що вони бачили. Діти розповідали страшні історії і при цьому вони позитивно налаштовані і непохитні у своїй вірі. Це зворушує і надихає. Улюблена вправа “Долонька”. Необхідно для кожного пальця обрати орган відчуття. Далі визначити щось особливе і безпечне, що символізує кожне з п’яти цих відчуттів. Прописати і повісити на видне місце. В стані стресу потрібно підключати дихання і використовувати власну долоньку аби пригадати щось приємне і стишитись.
Тетяна Пшенична, психолог, Карітас Одеса
Найскладнішим було знайти особливий підхід до кожної дитини в умовах бойових дій та онлайн-навчання. Деякі діти стали більш замкненими, деякі більш агресивними або знервованими. І знайти підхід до кожного онлайн це задачка із зірочкою. А ще складно онлайн підтримувати батьків, бо за моїми спостереженнями дорослим ще складніше ніж дітям, рівень емоційної напруги в дорослих набагато вищий, вони самі собі забороняють показувати почуття при дітях і тим самим наражають себе на ще більшу небезпеку. Емоції накопичуються та погіршується не тільки емоційний стан дорослих, а і їхнє здоров’я та самопочуття. Тому для мене було дуже важливо підтримати усіх на індивідуальних заняттях та батьківських групах.
Зворушує солідарність людей загалом та наших бенефіціарів зокрема. Багато з тих, хто сам знаходиться у складних життєвих обставинах на тлі війни ринувся допомагати тим, хто ще в гірших умовах, втратив рідних, домівку, роботу. Багато наших батьків допомагають Карітас, як волонтери – пакують продуктові набори, розвантажують гуманітарну допомогу, збирають допомогу для армії.
Я маю додаткове профільне підвищення кваліфікації за спеціалізацією «Психологічна допомога в умовах НС», володію багатьма методами, способами та вправами для стабілізації та поліпшення емоційного стану. Однак найперші вправи яким я навчаю своїх клієнтів та які використовую сама це вправа на заспокоєння дихання та «Метелик».
Найскладніше було бачити сумних дітей, які приходили на заняття ,займалися ,але не було посмішки на обличчі. Зворушує та тішить те, що діти почали оживати, стають контактними, усміхненими та патріотичними. Для подолання тривоги є багато вправ, але коли ми спробували плести картини з дітьми, дві години була тиша, діти не могли відірватися від плетіння, кожен підбирав колір за внутрішнім бажанням, саме ситуація успіху, що в дітей все вдалося принесло їм задоволення
Найскладнішим у роботі з дітьми було тримати себе у відповідному емоційному стані. А діти – молодці! Вони – тримаються і надихають нас триматися. Зворушує стійкість наших діток, їх мрії та безкомпромісна віра у краще! Найулюбленіша справа для зняття стресу – співати разом з дітьми. Це не тільки дихальна гімнастика, це якийсь глибинний український антистрес!
Уляна Коцеміра, психолог, Карітас Дрогобич
В роботі психолога під час заняття особливо складно було, коли якась дитина відкривалася та зі сльозами розказувала свою історію, хоча її і не запитували в цей момент. Навіть якщо це заняття було поверхневе, без терапевтичних технік та проходило у груповій формі. Всіх присутніх, чи то дорослих, чи дітей, дуже зачіпали почуті слова та переживання. На початку діти малювали лише війну, танки, військових, а також дуже часто зображували вбитих. До війни цього не було, ми не знали як правильно реагувати. Певний період діти переселенці постійно повторювали, що скучають і не було як їх заспокоїти, як зарадити. Найкраще виручала арт-терапія, а також рухливі ігри та будь-яка фізична активність. Діти дуже багато малювали та ліпили, щоб дати вихід емоціям.
Дуже важко було мотивувати дітей до навчання, переконати ставитися серйозно до виходу на онлайн уроки та дотримуватися графіку. Дітям складно зосередитися на навчанні, коли їхні думки повертаються до питань війни. Після сигналів повітряної тривоги та спусків в укриття важко було всіх заспокоїти та повертатися до запланованих занять. Нам у праці допомагала любов, терпіння та чуйність до потреб кожної дитини. Адже діти це відчували та горнулися до нас.
Уляна Приходько – соціальний працівник, Карітас Київ
Найбільшим викликом для нас стала безпекова складова під час проведення занять з дітьми. Випробуванням стала емоційна напруженість наших маленьких відвідувачів коли вони залишалися без батьків, а нам потрібно було створити атмосферу сприятливу для переключення групи від стресових подій. Дуже запам’яталася ситуація, коли до нас на заняття вперше привели дівчинку із зони активних бойових дій. Дитина помітно хвилювалася, боялася полишити маму, була переляканою. Вже під час творчого майстер-класу ми помітила, що дитина розслабилася та активно приєдналася до роботи. Коли мама побачила доньку після заняття, вона зі сльозами на очах сказала, що давно не бачила свою дитину такою щасливою, а дівчинка підтвердила її слова: «Це найкращий день мого життя!». Усвідомлення того, що наша діяльність допомагає дітям подолати наслідки страшних подій, надихає та надає сил. Для подолання стресу у дітей найчастіше використовуємо тілесно-орієнтовану релаксацію, особливо вона подобається середній віковій групі та підліткам.
Олена Качорок, соціальний працівник, Карітас Волинь
Найскладнішою була швидка зміна вікових груп протягом дня. Кожна година – інакша вікова група зі своїми актуальними питаннями, віковими потребами. Протягом першого місяця потрапляння під вплив розповідей про травматичні події, що пережили діти та їх батьки. Зворушували історії сімей що двічі за 8 років втрачали все під час бойових дій. Як це впливало на свідомість дорослих та дітей, як змінювались їх погляди, цінності та переконання.
Альона Хміляр, соціальний педагог, Карітас Броди
Найскладнішим було підібрати правильні слова для того, щоб висловити співчуття з приводу вимушеного переїзду дітей та залучити їх до активностей. Етап соціалізації дітей з числа ВПО не був тривалий, але в деяких спочатку відчувалась напруга, обережне ставлення діти були неговіркі. Зворушує те, як діти почали відкриватись в ході активностей. Ми багато говорили! Настільні ігри та метафоричні карти повернули їх в спогади про мирні часи і вони з теплотою згадували все найкраще.
Нам добре вдаються талант-шоу, де діти можуть проявити свої найкращі якості, почуватись вільно. Ми часто буваємо на природі і для подолання стресу ми кожного разу стараємося змінювати локацію проведення наших занять.
Галина Попик, психолог, Карітас Борислав
За ці три місяці найскладнішим було дати дітям відчуття безпеки, віру в те, що дорослі знають що потрібно робити і про них подбають. Зворушили їхнє сприйняття і відповіді на “складні” питання, бо вони не лише їх ставили, а й самі один одному намагались пояснити. Дітям, з якими мені довелося працювати, дуже полюбили пісок (особливо кінетичний). Будували “Безпечне місце”, “Місто моєї мрії” чи просто свої фантазії.
Часто доводилось докладати зусиль, щоб врегулювати атмосферу у групі коли діти розпочинали між собою розказувати свій досвід війни ( те що бачили/ що знають/ що пережили) таким чином наче міряючись у кого сильніше/болючіше/гучніше. Складним було спілкування з дітьми віком 5-7 років про втрати. Діти за цей час подорослішали… Особливої уваги потребували діти, батьки яких не пояснювали або уникали болючих розмов – то віднайти можливість підібрати слова на конкретні запитання дітей було складно але дієво, залучивши згодом і батьків.
Свого часу дуже зворушив коментар хлопчика: «Я прийшов малювати серцем». Зворушують слова, мрії дітей, їх віра в перемогу та щира зацікавленість в співпраці(між собою та дорослими, те, як діти самостійно, часто навіть несвідомо проявляли та програвали ситуації, які їх тривожили.
Вправа «Безпечне місце», «Чашка кави», «Метелик», «5-4-3-2-1», дихальні вправи. Дихальні практики теж чудово повертають концентрацію та спокій. Вправи з вільного малювання та ліплення.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Дитинство має проходити в світі добра, любові і миру. Про війну наші діти мали б читати лише в історичних книжках та дивитися про неї фільми. Однак, жорстока війна з ракетними обстрілами і насильством увірвалася в життя українських дітей. Вони не повинні страждати від війни. Майбутнє дітей зараз залежить від нас, а майбутнє країни – від них.
Карітас України опікується дітьми. Наше завдання – допомогти їм пережити цей травматичний досвід з найменшими негативними наслідками.
Окрім найнеобхіднішого – їжі, засобів гігієни, тимчасового житла, діти потребують психологічної підтримки, захисту прав та інтересів.
В межах багатьох проектів Карітасу по всій Україні діють дитячі центри. Це середовище, в якому відбуваються заходи, спрямовані на задоволення потреб дитини у захисті, психосоціальному розвитку, додатковій освіті та якісному відпочинку. У проектах працюють психологи, педагоги та аніматори. Психологи залучені до роботи і з батьками, і з дітьми. Педагоги та аніматори організовують навчальні та розважальні заняття.
Центри користуються великою популярністю серед дітей. До прикладу, в період з 15 березня по 27 травня у чотирьох містах – Дніпрі, Києві, Коломиї та Івано-Франківську, простір відвідали близько 1800 дітей.
“В Карітасі діти не просто проводять спільно час, а навчаються підтримувати один одного, взаємодіяти в команді. Для багатьох дітей така комунікація виявляється сильним психотерапевтичним чинником. Взаємодія в групі дітей полегшує їхні переживання щодо війни, вони діляться своїм досвідом і за допомогою кваліфікованих фахівців вчаться справлятися з різними емоційними станами, проявляють інтерес до ігор, навчання та спілкування з однолітками, – зазначає Ірина Пухняк, менеджерка проекту «Національна мережа центрів для дітей та сімей».
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
