Карітас Київ провів шосту Школу інтелектуального розвитку

В лютому 2020 року, Карітас Київ провів шосту Школу інтелектуального розвитку в м.Брюховичі. Така школа – це завжди велика та значуща подія для всіх, хто бере в ній участь: студентів, спікерів та організаторів. 

Кожного разу організатори та спікери ретельно готуються, продумують всі деталі, хвилюються, щоб все вдалося якнайкраще. І цього разу все вдалося. Школа пройшла на високому інтелектуальному рівні, піднімалися актуальні сучасні філософські, психологічні, політичні, історичні та теологічні питання. Близько 60 учасників з усіх регіонів України та декілька з Росії проходили тижневе інтенсивне навчання.

Серед спікерів цього разу були такі Величини, як Анатолій Ахутін, Олександ Філоненко, Антон Дробович, Дар’я Зіборова, Лариса Гармаш та Ганна Гоменюк. Психологічний блок проводила психологиня Дар’я Сапегіна та тренер Олег Рощіпкін. Ігор Михайлишин, доброволець батальйону «Донбас», розповідав свою історію війни, боротьби, полону, героїзму та життя після війни. Ця зустріч сильно торкнулася сердець. Бо війна не десь далеко, а зовсім поруч.

Теми, що піднімалися торкалися етики, моралі, людяності, культури пам’яті, героїзації, гідності, колективної травми, людяності та розлюднення, етосу та культури, критичного мислення, особистої та колективної відповідальності, визнання провини та прощення, складних питань війни, декомунізації, інтеграції, профілактики вигорання, філософії кіно, європейских моделей світосприйняття, стародавніх релігій, державного устрою, екзистенційного вакууму, віри, стосунків з Богом та багато іншого. Все складно перерахувати, студенти обговорювали та дискутували постійно під час перерви, трапези і навіть вночі.

Нам повезло, що Реколекційний Центр «Світлиця», де проводилася школа, знаходиться у прекрасному буковому лісі. Тому студенти мали можливість, як в стародавній Греції, вести довгі філософські розмови, гуляючи стежками лісу.

Школа нікого не залишає байдужим. Нові сенси та відкриття, переосмислення власного життя, свого ставлення до багатьох важливих речей, налагодження нових дружніх стосунків, радість від спілкування, можливість почути відповіді на свої запитання від мудрих вчителів – це лише маленька частина того, що отримують учасники школи.

«В наш час багато хато говорить про мир та миробудування. Часто цими поняттями маніпулюють і знецінюють їх, використовуючи для своїх не дуже чистих цілей. Мир – дуже складний процес. В нашій країні відбувається війна. Більше всього ми бажаємо нашій країні миру, але не будь-якою ціною. Ми не можемо досягти миру, поки Росія не припинить свою агресію. Але ми можемо вже зараз об’єднуватися всередині країни, прислухатися один до одного, думати про спільне благо, планувати та розбудовувати країну, зранену, але живу. Все починається з нашого мислення, з ідей в нашій голові та з нашого серця. Тому насамперед так важливо працювати з розумом та душею, щоб мати розумне серце та гострий розум, щоб вміти розрізняти добро і зло в самому їх зародку», – говорить директор БФ «Карітас-Київ», о.Роман Сиротич

Студенти залюбки діляться враженнями, говорять що ця школа навчила людяності та поваги, дала зрозуміти, що кожен громадянин має нести відповідальність за свою країну, показала причинно-наслідкові зв’язки, відкрила нове розуміння спільноти, дружби, любові та християнских цінностей.
Кожен прощався з надією побачитися на наступній школі. Бо це великий досвід співіснування та співвідкриттів.

«Школа – це такий собі маяк посерд життєвої бурі. Раз на півроку учасники приїжджають і звіряють свій життєвий курс. Кожна людина може проаналізувати і щиро собі вібповісти куди прямує. Це важливо. Бо серед марноти, турбот, роботи, постійних страшних новин, легко збитися з курсу, легко загубитися в життєвому морі, заплутатися та впасти у відчай. Ми бачимо, як Бог особливо діє в цей час. Таке враження, що Він дуже лагідно направляє кожного на вірний шлях, шлях, який дарує радість, красу, сенс та відповідальність бути Людиною. Бо кожен з нас бажає, щоб його життя не було змарноване, кожна людина хоче, щоб його життя залишило гарний слід. Ми цьому вчимося разом зі студентами та спікерами. На школі нема жодної людини, котра потрапила туди випадково. Всі дуже цікаві та неповторні, кожен – цілий Всесвіт, який залюбки ділиться своїми відкриттями. Для мене найцінніше – це спостерігати, як з’являться вогник надії в очах, як змінюється спілкування і люди, раніше чужі, вже не уявляють, як могли не знати один одного. Школа – це особлива атмосфера, наповнена любов’ю. І, як і любов, її не можна описати, її можна лише пережити», – коментує Яна Рожнятовська, координатор проекту «Долаючи розломи в громадах

🌹Ми безмежно дякуємо нашим спікерам, що щедро, майже цілодобово ділилися скарбами своєї мудрості, вчили гідності, людяності, відповідальності, доброті та поваги на власному прикладі!

🌹Окремо вдячні Ігорю Михайлишину, що подарував нам частинку своєї душі, дозволив доторкнутися до свого болю, надії, переживань та реальності!

🌹Ми вдячні кождному учаснику, що мали сміливість Бути, відкриватися і відкривати, зігрівати один одного, лагідно та дбайливо ставитися до почуттів ближнього, що дарували свої думки, ставили гарні складні питання та понесли світло любові далі в свої родини.

Особливо вдячні Владу за відеозапис та фото.

Як говорити з дітьми про конфлікти і про війну

Цього року до школи йтимуть діти, що народилися, коли в Україні розпочалася війна: це покоління не знає своєї країни без військових дій, новин про героїв чи втрати. Незважаючи на таке щоденне інформаційне поле, потрібно говорити про конфлікти і війну з школярами різного віку. І розмови ці можуть бути дуже різними.

Нещодавно команда проєкту «Зміцнення соціальної згуртованості» Карітасу Одеса запросила до маленьких відвідувачів Центру дітей та сімей ветерана АТО та керівника громадської організації Veterans Hub Олександра Голопотелюка. Військовий розповів слухачам про патріотизм, допомогу, підтримку. Олександр підкреслив, що навіть найменша дитина може зробити багато задля миру завдяки своїй щирості та плідному навчанню.

Ми поговорили з ним, а також з іншими фахівцями, щоб з’ясувати, як варто правильно говорити з дітьми про конфлікти та війну.

Олександр Голопотелюк, 
ветеран АТО, керівник Veterans Hub Odesa

Щоб у майбутньому не було конфліктів, важливо боротися за свідомість майбутнього покоління та з раннього віку вкладати зернятко цінностей у дитину, щоб виростити патріотом своєї країни. Це має бути спільна робота батьків, викладачів, держави, що поєднує різні методології та враховує різний вік.

Зустрічі з військовими теж допомагають. Вони мають бути легкими доступними, відбуватися у форматі діалогу. Говорячи про війну, не треба згадувати страшні події, а варто пояснити причини конфліктів. Діти так можуть долати міфи або стереотипи, спитати особисто, що їх цікавить, а військові у такому спілкуванні зайвий раз нагадують собі про те, заради кого вони служать.

Вікторія Проскурня
співробітниця Центру для дітей та сімей БФ «Карітас Одеса УГКЦ»

Ми вчимо дітей ненасильницькому спілкуванню, щоб вони з меншими втратами могли знаходити вихід із конфліктних ситуацій. Усе розглядаємо на конкретних прикладах, котрі вони згадують зі спілкування зі своїми меншими або старшими братами і сестрами. 

Важливо змалечку пояснити дитині про різні стратегії поведінки. Завжди краще обирати співробітництво, але часом це може бути компроміс або поступка. Ще одна важлива навичка: вміння перепитувати, щоб уточнити чи правильно розумів співрозмовник. Також важливо навчити малюка розпізнавати емоції свої та інших. 

Говорити про війну треба обережно, враховуючи те, як про неї говорять у родині. Ми говоримо про країну, незалежність, кордони, роботу військових захищати кордони незалежної країни. Патріотичне виховання необхідне для самоідентифікації — коли людина розуміє хто вона, їй є на що опиратися. 

Родіон Решетніков,
 психолог

Перш ніж говорити з дитиною про конфлікти важливо підготуватися і розібратися в цій темі. Для цього необхідно спробувати відповісти самому собі на декілька питань. А що я сам знаю про конфлікти? Чи часто дитина спостерігає за конфліктами в нашій родині, у дворі, в гостях, в садку чи школі, інших місцях? Як вирішують конфлікти в родині? В інших місцях? Якими реально способами вирішення конфліктів користується дитина?

У процесі розмови вам необхідно буде приводити наочні приклади з життя дитини і можна використовувати зорові образи (малюнки). Важливо дати дитині зрозуміти, що сам конфлікт — це тільки вершина айсберга, однак те, що приховано під водою, як раз і визначає шляхи врегулювання конфліктів.

Ця проста схема показує, що якщо відсутні співпраця та спілкування, є недооцінка особистості, то навряд чи вдасться виправити становище. Проблеми, що викликали конфлікт, залишаться десь глибоко без рішення.

Спробуйте пояснити дитині, що вміння вирішувати проблемні ситуації можливо в атмосфері поваги, співробітництва і гарного спілкування. Якщо діти цими навичками оволодіють і вони стануть для них нормою, то створиться сприятливий ґрунт для подолання нових труднощів і проблем.

Обговоріть з дитиною як вона розуміє такі речі, як «співпраця», «гарне / погане спілкування», «повага до себе та інших». Візьміть кілька конфліктних ситуацій з життя вашої дитини і розберіть як інакше можна було б вчинити в цих ситуаціях. Обговоріть яким міг би бути результат. Допоможіть, якщо буде важко запропонувати свої варіанти. Коли вдасться відшукати вдалі способи поведінки похваліть і запропонуйте спробувати у житті.

Що стосується розмови про війну, то я б рекомендував розмовляти з дитиною про війну в тому випадку, якщо вона сама питає. Уточніть, що саме хоче зрозуміти. Чому? Що вже знає про війну? Постарайтеся відповісти дитині саме на ті питання, з якими вона до вас прийшла. Не розказуйте про те, про що дитина не питає. 

Якщо вона знаходитися в емоційно збудженому стані або налякана, постарайтеся заспокоїти. Будьте терплячі, якщо повторно звертається з одним питанням, проговоріть відповіді знову. Запитайте як вас почули і зрозуміли.

Карітас Франківськ запрошує журналістів на тренінг з цифрової безпеки

У середу, 4 березня об 11:00, у конференц-залі Промприлад. Реновація (вул. Сахарова, 23) Карітас Івано-Франківськ організовує тренінг “Цифрова безпека журналістів: що обов’язково треба зробити”.

На тренінг запрошуються редактори, журналісти, студенти та фахівці, що працюють у відділах комунікацій.

Тренер – експерт Школи цифрової безпеки DSS380 Павло Бєлоусов.

Питання, які будуть розглядатися:

  • оновлення програмного запезпечення (чому це важливо)
  • якими повинні бути паролі
  • двофакторна автентифікація (як працює та для чого)
  • як правильно робити резервні копії
  • безпечні комунікації (VPN, Wi-Fi, листування, фішинг)

План тренінгу

11:00–11:10 — знайомство

11:10–11:25 — оновлення програмного запезпечення (чому це важливо)

11:25–11:50 — якими мають бути паролі

11:50–12:00 — кава-пауза

12:00–12:10 — двофакторна автентифікація (як працює та для чого)

12:10–12:25 — як правильно робити резервні копії

12:25–12:55 — безпечні комунікації (VPN, Wi-Fi, листування, фішинг)

12:55–13:00 — тест

13:00–14:00 — питання-відповіді

Блог психолога: Способи вдосконалення комунікабельності для підлітків

Спілкування – це значуща частина нашого життя, від нього змалку залежить наш розвиток, самооцінка, самопочуття та відносини з оточуючими. Проте не завжди і не всюди спілкування буває конструктивним та якісним, а особливо у підлітковому віці.

Досить часто підліток не вміє собі порадити, адже піддається впливу емоцій, реагує на провокації, готовий віддати все аби його почули та надали визнання. Тут у пригоді йому стануть навички ефективного спілкування, використовуючи які взаємодія в сім’ї та оточенні зміниться на краще!

У книзі Пеггі Пост «Енциклопедія етикету Емілі Пост» запропоновано шість основних навичок спілкування, які має освоїти кожний.

  • Зоровий контакт. Прямий зоровий контакт показує для співрозмовника, що розмова для вас є дійсно цікавою та важливою. 
  • Чітка і грамотна мова з використанням чіткої дикції, лексики без поспіху й тривалих пауз.
  • Співрозмовники мають висловлюватись по черзі та не перебивати один одного. Ця навичка свідчить про Вашу ввічливість, вихованість та повагу до партнера.
  • Слухати потрібно уважно й відповідним чином реагувати на почуте. Кращий співрозмовник – це той, хто вміє добре слухати.
  • Ввічливе приєднання до розмови. Важливим є той факт, що від правильного доєднання до розмови залежить подальше ставлення один до одного. Слід використовувати ввічливі слова та підібрати слушний момент.
  • Закінчувати розмову ввічливо та на «приємній ноті». Приємне завершення розмови є запорукою гарного настрою та бажанням спілкуватись із співрозмовником знову.

Також слід пам’ятати про контроль гучності голосу, доречність використання жаргонних та образливих висловлювань.

Як удосконалювати навички спілкування? 

Ось декілька рецептів від команди Дитячо-юнацького соціального центру.

  1. Забезпечити для підлітків умови безпечного перебування, оскільки це дозволяє змістити фокус уваги безпосередньо на спілкування та взаємодію.
  2. Організовувати тренінги, майстер-класи, квести, кіноперегляди, спільні подорожі, вело-поїздки та прогулянки спрямовані на обговорення задля спілкування від заданих тем до вільної тематики.
  3. Звертати увагу при спілкуванні чи під час переглядів фільмів на якість комунікації та на те, як її покращити.
  4. Делегувати підліткам повноваження у виконанні повсякденних справ та у плануванні спільних діяльностей. В цих ситуаціях учасникам необхідно говорити і домовлятися.
  5. Навчати формулювати та висловлювати власну думку за допомогою відкритих та уточнюючих запитань.
  6. Ініціювати зустрічі з представниками різних професій, відомими людьми, активними членами громади та учасниками молодіжних рухів.
  7. Показувати як проговорювати власні емоції та очікування в конструктивний спосіб та пояснювати для чого це потрібно, звертати увагу на користь такої комунікативної навички.

Ефективне спілкування – це запорука взаєморозуміння, встановлення доброзичливого контакту та розуміння один одного, а це надзвичайно важливо у підлітковому віці.

Ірина Майка, соціальний працівник проекту «Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні» Карітасу Львів