Розпочата третя фаза проекту «Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України». В рамках якої, відбулася серія базових тренінгів «Програми емоційної підтримки та професійного зростання для вчителів», «Навчання супервізії та коучингу» від Національного університету «Києво-Могилянська Академія» (НаУКМА).
Навчання проходило на платформі Zoom. Під керівництвом досвідчених тренерів Оксани Залеської, Ольги Федорець, Катерини Клюзко. Це створення безпечного простору для вчителів. Навчалися і педагоги, і соціальні працівники. Отримали навички організації такої роботи, на практиці подивились, як це діє. Є і сумніви і здивування. Та більше натхнення для нового у співпраці з колегами. Ми різні, але всім, без виключення, час від часу, потрібна підтримка.
«Відкриті діалоги» – це простір з професійним ведучим. Де, в групі вітається доброзичлива атмосфера, яка досягається правилами, які призначаються самими учасниками. Ці правила включають в себе конфіденційність, взаємну повагу, право голосу і право мовчання, неприйняття будь-якого прояву насильства чи нав’язування чужої думки.
«Відкриті діалоги» – це можливість отримати потенційно необмежений зовнішній ресурс та стати значимою людиною для своїх колег.
«Відкриті діалоги» – це група, де можна поділитися наболілим, почути досвід інших, подивитися на особисті переживання під іншим кутом, відчути підтримку оточуючих. І у людини, за рахунок того, що відчувши себе серед “своїх”, де розуміють і приймають, змінюється манера спілкування, поведінка, і, як наслідок, з’являється надія і впевненість у своїх силах, з’являються плани та рішення. Тобто людина переключає свою увагу від своєї проблемної ситуації на наявні власні ресурси.
Але не про все можна поговорити у групі. І тоді є можливість отримати індивідуальну супервізію.
Супервізія – це один з методів теоретичного і практичного підвищення кваліфікації фахівців , який профілактує, попереджає професійне та емоційне “вигорання”. Це особливий вид роботи. Яка основна задача стоїть перед супервізорами: створити безпечний простір для педагога, де він відчуватиме, що його приймають, цінують, розуміють. Так він зможе відкритися для того, щоб подивитись на себе, на власні можливості та обмеження. І тут важлива присутність людини, з якою можна усвідомити і поділитися своїми почуттями, виявити і позначити труднощі, отримати зворотній зв’язок, проаналізувати, намітити стратегію рішень. Супервізор не дає порад, не знає відповіді на всі запитання. Але він вміє запитати там, де ви не знаєте, як розповісти. Час супервізії тільки для вас і про вас у професійному просторі.
Проект «Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України» реалізовується за підтримки Caritas Austria.
Психолог проекту Наталя Анісімова
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
В межах проєкту «Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України» 8-10 січня тренери НаУКМА провели 3 модуль«Програми професійного зростання та емоційної підтримки педагогів».
Навчання проходило на платформі Zoom. Під керівництвом досвідчених тренерів Оксани Залеської, Ольги Федорець, Катерини Клюзко, учасники заходу заглиблювалися в тему супервізії, розвивали професійні навички, дізнавалися про нові методи роботи, відточували майстерність, ділилися своїм досвідом.
Учасники розібратись в тому, що таке супервізія взагалі, розглянути практичні моделі ведення супервізійної роботи: контакт з клієнтом, переформулювання скарги в запит, «чарівні» питання, зворотній зв’язок, мотивація. Опрацювали схему індивідуальної супервізії.
Цікавим і новим для учасників було на собі відчути, як супервізія допомагає у розв’язанні професійних проблем. Педагоги змогли відпрацювати отримані навички практично – приміривши на себе роль, як клієнта, так і супервізора.
Справжньою родзинкою заходу стало проведення демонстраційної сесії, на якій тренери показали «вищий пілотаж» проведення індивідуальної супервізії.
Корисним був блок, в якому було розглянуто принципи та навички системного мислення. «У сучасному світі людину оточують не поодинокі елементи, а системи з компонентів, що здійснюють цілісні функції, тому системне мислення важливо мати кожній людині, а навчатися мислити цілісно», – наголосила тренер.
Особливо корисним в процесі супервізії є головний зміст відносин: спільне дослідження, аналіз і професійний діалог.
Може виникнути питання: «Навіщо супервізія педагогам?
Для чого, щоб вчитель зміг:
● Краще розуміти дитину.
● Краще усвідомлювати власні почуття та реакції під час взаємодії.
● Досліджувати свої установки та змінювати їх.
● Знаходити інші шляхи в роботі з цим та подібними випадками.
● Запобігати емоційному вигоранню.
Яка ж основна задача стоїть перед майбутніми супервізорами: Допомогти педагогу відчути, що його приймають, цінують, розуміють – тільки так він зможе відчути себе в безпеці та буде достатньо відкритим для того, щоб подивитись на себе та дозволити собі змінюватись, а також оцінити себе та власні можливості. Також буває, що педагог пригнічений стресом, тривогою, гнівом, страхом. Тільки, якщо він відчує себе достатньо безпечно він зможе обговорювати ці неприємні емоції та повністю усвідомити їх.
Один з критеріїв успіху навчального заходу це те, що отримані знання не забуваються, а активно використовуються учасниками, саме тому весь січень учасники і надалі продовжать розширяти діапазон наявних умінь: виконуватимуть домашні завдання на онлайн платформі, переглядатимуть відеоматеріали, працюватимуть в групах, зустрічатимуться з тренерами.
Після закінчення навчання учасники пройдуть сертифікацію та зможуть самостійно організовувати супервізії у своїх школах.
Відгуки учасників заходу:
«Побудова довірливих відносин з клієнтами, «чарівні» питання до кейсу, перетворення скарги в запит – ці навички проведення супервізії були для мене важливими. Час провела не дарма. Для мене нові виклики- стимул для подальшої роботи та розвитку».
Світлана Сковальчинська
«Три дні пройшли в роботі і напрузі. Сподобалося, що коли задаєш запитання- отримуєш відповідь. Для мене було корисним вправлятися у задаванні питань. Отримані знання планую використовувати в своїй діяльності».
Людмила Шевченко
«Найважливіше – група дала можливість відчути емоційну підтримку та почути про схожі ситуації, але іншу поведінку учасників. Я стала більш відкритою. Я більше почну говорити про свої почуття, навіть якщо це не легко».
Дар’я Долга
«Прекрасний настрій. Для мене важливі – практичні вправи. Дякую всім, за підтримку та за те що були зі мною. До зустрічі!»
Оксана Шахова
«Я для себе зрозуміла чим супервізя відрізняється від коучінгу, дізналася про чинники, що пливають на встановлення контакту, разом з тим спробувала разом з клієнтом випробувати «гелікоптерну здатність» супервізії . Встановлення образу ситуації на підставі відповіді клієнта- для мене «зона росту». Це навчання дало мені можливість стати більш толерантною до деяких “шкільних моментів».
Інна Пухаляк
«Підтримуюча увага до педагогів надзвичайно важлива. Вчителі – живі люди і потребують дружньої підтримки та різновекторного розгляду ситуацій. Важливо, що зараз в моєму інструментарії є два формати- групові зустрічі «Відкриті діалоги» і індивідуальні супервізії. Є з чим працювати! Ще раз дякую групі і тренерам за можливість подивитися на деякі речі збоку».
Жанна Стехіна
«Навчання проходило захоплююче, цікаво. Приємно, що людям, зрозумілі твої думки. Безмежно вдячна тренерам. Взагалі, багато винесла з цих трьох днів. Всім нам успіхів в нашій новій ролі..»
Олена Ганжерлі
«Три насичених дні. Поруч зі мною 15 листів нотаток. Є чому навчатися! Отримуєш стільки вражень … І взагалі починаєш дивитися на різні ситуації в роботі педагогів по-іншому. Методи навчання ефективні та дієві. Обговорювалися дуже важливі життєві речі».
Людмила Спірке
«Я вдячна за тренінг. Проходжу навчання вже друге, оновити знання – важливий етап у професійному зростанні. Для мене важливий був зворотний зв’язок від професійних тренерів. Команда учасників склалася дуже позитивна і підтримуюча. Необхідно тренуватися і працювати над моментами, які ще не дуже зрозумілі ,але в той же час знати свої «сильні сторони». Тож майбутні супервізори, я переконана, – у вас все вийде! Чарівне слово – пробувати! Пробуйте! Успіхів».
Наталія Анісімова
«Теоретична частина мені дається легко, а з практичними вправами довелось гарно попрацювати. Відпрацювання навичок в «безпечному середовищі», дуже допоміг. Дякую тренерам, за те що ви були поруч, ви підказували і направляли».
Наталія Шевченко
«Дякую учасникам за відкритість, за готовність ділитися власним досвідом, різними емоціями. Вдячна за витримку та стійкість, за випробування і терпіння. Я сама побувала в різних ролях, і для мене це ціно».
Оксана Залеська
Коли ми дивуємося- ми найкраще запам’ятовуємо. Педагогіка здивування – сучасний напрям у дослідженні навчання. В основі лежить принцип врахування інтересів, життєвої ситуації, особливостей і рівня розвитку, а також активності і свободи творчості.
Ми протягом 3 днів плавно та поступово пливли по цьому океану знань. Ви всі навчитеся і Програма змін обов’язково запрацює…І життя і ваше і людей поруч – зміниться найкраще. Запалає новими вогниками.
Катерина Клюзько
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Найчастіше основні зусилля дорослих спрямовані на «слухняність», «вихованість» «відповідність» вимогам соціуму, а також розвиток інтелекту і навичок та здатності їх презентувати. Разом з тим батьки, педагоги направляють увагу і на те, щоб дитина «була хороша» (мала моральні принципи, здатність до емпатії).
Але, погодьтеся, в першу чергу, найголовніше, щоб дитина була щаслива, щоб вона змогла справлятися з життєвими труднощами, була стресостійкою, була задоволена своїм життям. Стійкість до стресу – це висока здатність до саморегуляції, емоційна стійкість, уміння зберігати внутрішній спокій.
Мета проекту «Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України» — сприяння покращенню благополуччя та зміцненню стійкості місцевих громад, які постраждали внаслідок конфлікту на сході України. Програму «Безпечний простір» НаУКМА Карітас активно впроваджує в проєктних локаціях вже третій рік. Слід зазначити, що ефективність і екологічність цієї програми для психічного здоров’я дитини доказана і обґрунтована.
Заняття для дітей включають в себе 7 модулів , які адаптовані під різні вікові категорії.
1). Встановлення контакту. На цьому етапі соціальні працівники Карітасу знайомлять учасників групи, разом з дітьми прописують правила. Дорослі також дбають про те, щоб в групі була створена атмосфера унікальності і прийняття кожної дитини.
2). Вивчення потреб. На другому занятті визначаємо потреби та чинники, які впливають на здоров’я учасників групи.
3. Керування реакціями. Навчити розуміти, що думки впливають на наші емоції та випробувати способи екологічного вираження почуттів – цьому вчяться діти в третьому блоці. Дітей знайомлять з різними емоціями; разом обговорюють джерела виникнення почуттів; створюють безпечний простір для вільного виявлення різних почуттів.
4.Навички розв’язання проблем. Визначаємо, які бувають види конфліктів; навчаємо конкретних навичок розв’язання конфліктних ситуацій; опановуємо чотири крокову модель розв’язання конфліктних ситуацій.
5. Позитивні активності. В цьому блоці разом навчаємось планувати позитивні активності, які б давали задоволення та повертали почуття контролю.
7. Відновлення соціальних контактів. На останньому занятті актуалізуємо значущість людського спілкування; показуємо цінність дружби; вчимо створювати план соціальних контактів, розвиваємо навички здобуття підтримки соціального оточення.
Також в межах проєкту навчання можуть пройти і батьки. На заняттях матусі і татусі поглиблять знання з питань виховання дітей, матимуть можливість поділитися своїм досвідом сімейного виховання і проаналізувати особистий педагогічний досвід; підвищити свою психолого–педагогічну компетентність у питаннях дитячо–батьківських стосунків. Окрім того, матимуть можливість отримати цікаві та дієві техніки та вправи.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Більше 10 годин протягом двох днів представники ЗМІ м. Краматорська та м. Слов’янська вивчали правила “екологічного” сторітелінгу та вчилися убезпечувати себе від маніпуляцій.
Насичена програма, дискусії, обговорення, безперервні роздуми- таким виявився час навчання.
Встигли повчитися, але і про себе не забули!
обговорювали втому від співчуття в роботі журналістів,
знайомилися з ефективними та дієвими способами управління стресом,
запам’ятовували поради з емоційної стійкості.
А найголовніше вчилися піклуватися про себе!
Дякуємо Тетяні Матичак за відкритість та чітку подачу інформації, а також за інформативність!
Чекаємо продовження з нетерпінням в новому році
Окрема подяка учасникам за приділений час, а також за бажання вчитися!
Фото: Людмила Новикова
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Працівники мобільної бригади Карітасу Краматорськ проєкту «Забезпечення базових потреб в різних секторах, включно з грошовою допомогою, особливо вразливих людей,постраждалих від конфлікту в буферній зоні на сході України, 2019-2021 роки» з початку грудня 2020 року вже відвідали населені пункти буферної зони: с.Майорськ, с.Бахмутка, Бахмутського району, Донецької області.
Ці населені пункти межують з м.Горлівка, де населення живе в умовах повної ізоляції. Надана допомога у вигляді продуктових наборів, були охоплені 120 потребуючих сімей.
Здійснювали адресну видачу наборів для категоріального населення, а саме: самотніх, людей похилого віку, багатодітних.
Інформацію по напрямкам проєкту можна отримати за телефонами:
Соціальні працівники: 0503991066, 0953134054,
Медичні консультанти:0503991062,0956906862,
Психологи :0507807407.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Проєкт «Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України», який триває вже майже четвертий рік, ставить собі на меті «зрушити з місця» тему підтримки педагогів, запропонувати їм дієві практичні інструменти, щоб вчитель, був здатен допомогти собі, і тим, хто поряд, у разі виникнення потреби. Тому в межах «Програми професійного зростання та емоційної підтримки педагогів» відбувся тренінг з фасилітації груп.
Тренуємо фасилітаторів
Через корона-кризу тренінг ми змушені були перенести в онлайн але головне, що він відбувся. Протягом цілого для тренінгу сертифіковані досвідчені тренерки НаУКМА занурили учасників у нюанси методики. Відкриті діалоги у школі – це майданчик діалогу для викладачів з діючими правилами; і простір професійного зростання для педагогів.
Основними завданнями Відкритих діалогів є:
● покращити атмосферу в колективі у школі;
● знайти вирішення спільних проблем школи;
● підтримати один одного.
На навчанні вчителі побачили, що типи сприйняття можуть бути різними, і що це нормально. Говорили про відмінності традиційної роботи і фасилітації, говорили про принципи, правила і умови успішного процесу. Розглянули питання про те, хто ж такий фасилітатор, розбирали модель компетенцій, етичний кодекс та критерії ефективності.
Емоційно та жваво в межах тренінгу відбувся мозковий штурм «Найпоширеніші проблеми в школі. На що скаржаться вчителі?». Проблеми, які були озвучені учасники спочатку трансформували у запити, а потім, відпрацьовували в групах, коли самі вже випробовували свої сили в ролі фасилітаторів.
Тренерки НаУКМА активно використовували сучасні онлайн-інструменти інтерактивного навчання, що на думку учасників, було цікаво і корисно.
«Відкриті діалоги» – крок за кроком до стресостійкості.
Ключовим тут є те, що методика занурює учасників в тему, спонукає брати активну участь у процесі обговорення проблемного питання, бути відкритими і ділитися власним досвідом у пошуку відповідей на важливі для учасників групи запити.
Процес фасилітації складається з чітких кроків:
Вибір мети обговорення.
Генерація ідей.
Відбір, аналіз, прийняття рішень
Впровадження рішень в життя.
Пройшовши всі ці кроки педагоги розуміють, що вони не одні з такою проблемою, що їх чують, що їх досвід важливий. Що атмосфера безпечна і їх позицію, висловлювання не будуть критикувати, осуджувати. Процес фасилітації ненав’язливо, але упевнено підштовхує педагога бути уважними до себе і близьких, бути небайдужим до проблем колег і відчувати себе потрібним групі.
На наступному етапі проекту – імплементації – нові підготовлені фасилітатори будуть самостійно проводити «Відкриті діалоги» у своїх школах в Донецькій та Луганській областях.
Як зауважили учасники тренінгу, багато з яких по роду діяльності мають безпосередній стосунок до освіти, «Відкриті діалоги», були б не менш корисні батькам і дітям старшої ланки.
Долучившись до організації тренінгу і маючи можливість оцінити затребуваність теми, помноженої на дієвість методики, додам лише, що школа виграла би, якщо з’явилася можливість розповсюдити «Відкриті діалоги» по навчальних закладах всієї країни, а не лише тих регіонів, які обрали міжнародні донори, за що їм, безумовно, велика вдячність.
Марина Мартиненко, психолог проекту «Стійкість та розвиток» БФ «Карітас Краматорськ»
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Одним із основних завдань особистісно орієнтованого навчання і виховання є формування у дітей емоційної компетентності, що забезпечує успішність спілкування та соціальної взаємодії. Актуальність зазначеного посилюється суспільними потребами, пов’язаними зі збереженням психічного здоров’я дітей. Заняття з психологом проєкту «Стійкість та Розвиток» Карітасу Краматорськ є допоміжними в процесі розвитку цих важливих компетенцій у дітей.
У цьому контексті принципово значущу роль відіграє емоційний інтелект, розвиток якого сприяє емоційному благополуччю дітей. Емоційні процеси займають одне з важливих місць у формуванні особистості дитини, а емоційний розвиток є складовою частиною емоційного інтелекту особистості.
У житті дитини виявляються різноманітні емоційні переживання (страх, радість, злість, тощо), які різняться за специфікою перебігу і впливу на її діяльність. Світ емоцій дитини багатогранний. Емоцій стільки, скільки ситуацій, в яких перебуває особистість.
Емоції, почуття, стани… їх мало знати, з ними потрібно дружити. На занятті психолог проєкту «Стійкість та Розвиток» Карітасу Краматорськ разом з дітьми граючи легко і просто вивчали емоційний інтелект, а саме: – розуміння і управління власними емоціями, – розуміння емоцій інших та налагодження відносин з ними.
Емоційний інтелект – здібності, які беруть участь в усвідомленні та розумінні власних емоцій і емоцій оточуючих.
Щоб розвинути в собі здатність до найбільшого відчуття щастя та успішної самореалізації, дитині варто розвивати свій емоційний інтелект. Адже завдяки йому ми можемо знайти баланс між розумом та почуттями і наблизитись до відчуття гармонії у житті.
На занятті школярі працювали з інтерактивною презентацію, відгадували загадки, в яких були зашифровані основні емоційні стани, брали участь в тренінгових вправах на комунікацію, рефлексію, працювали з кольором та формою, пробували відчути, де різні емоції живуть в тілі, вчилися слухати один одного та робити компліменти. Важливим та надзвичайно емоційним був блок, коли діти згадували власний досвід переживання тих чи інших емоційних станів:
Мишко 1 клас: «Я відчував себе щасливим, коли я разом зі своєю родиною. Ми дуже любимо на вихідні – ходити в парки, влітку – їздити на море. Я ціную й люблю своїх рідних, я щасливий, коли вони здорові та усміхнені».
Софійка 3 клас: «Я щаслива, коли мені щось купляють нове. Особливо одежа гарна подобається дуже. Щаслива, коли щось смачненьке куштую та коли граюсь з маленьким братиком».
Марійка 4 клас: « Я радісна, коли ми з батьками їздили на море. Купалися, грали були всі разом. Я щаслива, коли батько приходить з роботи раніше та грає зі мною».
Дмитрик, 3 клас: «Я був радісний, коли їхав у протязі. Я сидів у вагоні і мені дуже подобалося. Я справді буду щасливий коли здійсниться моя мрія і мені подарують локомотив з вагончиками».
Використовуючи гру, як один з основних прийомів на занятті діти змогли: – розкрити креативність та сміливість; – отримати навички спілкування; – розвивати творчість та щирість у розкритті власних емоцій.
Карітас завжди намагається подарувати дітям безліч цікавих та незвичайних сюрпризів та щасливих моментів. Найголовніший – знайомство зі загадковим світом почуттів та емоцій. Багато радісних і щасливих моментів провели діти на занятті, по закінченні якого всі учні разом з психологом Карітасу мали можливість знайти скарб – незвичайні цукерки та інші подаруночки.
Заняття психолога проходять за запитом в школах проєктних локацій буферної зони в межах проєкту «Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні» за підтримки Карітас Австрії та Карітас України.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Проєкт «Стійкість та Розвиток» Карітасу Краматорськ продовжує роботу в школах буферної зони. Дитина, як завжди для нас вцентрі уваги. А кімната Карітасу продовжує залишатися простором, де кожен може проявити себе, свій творчій потенціал та здібності. Це те місце, де школярі можуть займатися розвиваючими активностями під супроводом навчених і турботливих соціальних працівників.
Кожен тиждень в Карітасі – тематичний. Всі зустрічі пов’язані загальним сюжетом, а подача матеріалу, формати завдань і теми обговорень – адаптовані під вік.
Заняття у Карітасі будують на основі принципу: розуміння внутрішнього світу не менш важливо, ніж вивчення зовнішнього.
Частина занять спрямована на розвиток емоційного інтелекту і рівня самоконтролю. Що ми розуміємо під емоційним інтелектом? Здатність помічати, усвідомлювати свої емоції, стан, а також розуміти, що відчувають оточуючі.
У віці від 7 до 11 років дитина вчиться справлятися з ситуаціями, коли у неї щось не виходить з першого разу (разом грати, дружити, вирішити задачку, зробити поробку). Якщо ці роки пройдуть благополучно, то дитина буде вважати себе успішною, впевненою. На заняттях в Карітасі, діти переживають момент «Я можу, у мене виходить!» – і це сприяє створенню у них позитивної самооцінки.
Ми граємо в різні настільні ігри, які розвивають концентрацію уваги, уміння спілкуватися один з одним і працювати в команді. Малюємо, проводимо творчі майстер класи, виготовляємо поробки, експериментуємо, розповідаємо один одному казки, граємо в активні ігри і вчимося застосовуємо навички: спілкування і саморегуляції.
Заняття в кімнаті Карітасу допомагають дитині-підлітку відчути себе безпечно в групі однолітків, пережити досвід прийняття ровесниками, брати участь в командних процесах за правилами і, власне, розбиратися в цих правилах.
Двері Карітасу завжди відкриті для Вас!
Робота з дітьми в 6 населених пунктах (с. Званівка, с. Берестове, с. Верхньокам`янське, с . Орлівка, смт. Миронівський, смт. Луганське Донецької області) здійснюється в межах проєкту «Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України» Карітасу Краматорськ.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
Реалізовано третю фазу проекту«Психосоціальний супровід (ПСС) для дітей та батьків/опікунів у буферній зоні на сході України». В рамках якої, відбулася серія базових тренінгів «Програми емоційної підтримки та професійного зростання для вчителів» відНаціонального університету «Києво-Могилянська Академія» (НаУКМА). Однією із локацій, де було проведено захід стало с. Верхньокам’янськеБахмутського району Донецької області.
У тренінгу взяли участь педагоги Верхньокам’янської загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів Званівської сільської ради, Бахмутського району, Донецької області.
Вчителі з цікавістю розглянули компоненти безпечного середовища, зауважили що робота Карітасу з дітьми і батьками в їх школі необхідна і важлива, і сприяє створенню такого безпечного простору.
Учасники на власних життєвих прикладах досліджували, як стрес впливає на їх життя, згадували фактори, події, які є найбільш стресовими саме для них. Група педагогів разом із тренером відпрацювала основні шляхи опанування та зменшення стресових реакцій педагога у школі. Кожен учасник для себе склав «Аптечку ресурсів». Потім педагоги порівнювали власну аптечку з аптечками колег. Виявилось, що те, що підходить одному не є 100% допоміжним для іншого. Але ідеї, що подобалися – вчителі вписували у власні (Компонент програми – самодопомога).
На практиці відпрацювали:
4 дихальні техніки для боротьби зі стресом
“5-4-3-2-1”: техніку заземлення для зменшення стресу і тривоги.
2 вправи на релаксацію та концентрацію.
«Роздуми про самопрограмування». Говорили з учасниками про те, що у багатьох ситуаціях доцільно «озирнутися назад», згадати про свої успіхи в аналогічних обставинах. Минулі успіхи говорять людині про можливості, про приховані резерви в духовній, інтелектуальній, вольовій сферах і вселяють впевненість у своїх силах.
Використовували творчість(малювання), як ефективний інструмент боротьби зі стресом (Вправа «Малюнок 1 пензлем»).
Окрім того учасники поглибили свої знання про типи реагування на травматичну подію та способи допомоги при випадках, коли травма впливає на життя (говорили про рівень спеціалізованої допомоги, перенаправлення.
Педагоги впроваджували прийом шерінгу у свій досвід, через спостереження і окреслення своїх почуттів, здатність почути іншого, вміння ставити «правильні питання», активно слухати та підтримувати.
Розвиваючий зворотній зв’язок. Учасники по схемі будували фрази, враховуючи свої переживання, потреби, наводили тільки факти, без оцінки та емоцій, вчилися формулювати прохання на майбутнє.
Гра. Педагогам було запропоновано «трошки побути дітьми» та пограти. Ігри для цього блоку були підібрані таким чином, щоб:
Залучити педагогів до активної участі.
Різнилися за формою (рухливі, творчі, інтелектуальні, сюжетно-рольові, ігри з матеріалами- замінниками, сенсорні).
Під час практичної частини, педагоги побачили, що саме під час гри людина навчається важливим складовим стресостійкості – встановлювати контакт, презентувати себе, виражати свої почуття та потреби, керувати реакціями, розв’язувати проблеми, позитивно мислити.
Учасники оволоділи необхідним обсягом теоретичної інформації. Найбільший інтерес викликала практична частина про способи педагогічного спілкування (шерінг, розвиваючий зворотній зв’язок, емоційний діалог, активне слухання, постановка відкритих питань).
Як зазначили учасники: «Всі вищенаведені та відпрацьовані прийоми сприятимуть побудові підтримуючих відносин педагогів з учнями школи та власними дітьми».
Для педагогів було відкриттям, що «гарні мотиви» можуть ховатися за складною поведінкою дитини.
Хороша мотивація учасників, безумовно, позитивно вплинула на ефективність проведення базового тренінгу.
Діяльність здійснюється за підтримки Міжнародного благодійного фонду «Карітас України», «Карітас Краматорськ» та партнерів «Карітас Австрії» та Національного університету «Києво-Могилянська Академія» (НаУКМА).
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
В межах «Програми емоційної підтримки та професійного зростання для вчителів шкіл у буферній зоні» в навчальному закладі с. Орлівкапройшов «Базовий тренінг для педагогів».
У тренінгу взяли участь 7 педагогів, в тому числі і адміністрація (в. о директора) «Орлівського навчально-виховного комплексу: загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Ясинуватського району Донецької області».
Обране місце проведення тренінгу (Кімната Карітасу) – з легкістю надало можливість педагогам відволіктись від повсякденних питань і повністю сконцентруватися на отриманні і засвоєнні нової інформації.
Ця школа, протягом 2019-2020 року, брала участь у впровадженні пілотного проєкту «Програми емоційної підтримки та професійного зростання для вчителів». Багато хто з педагогів зміг на собі відчути її позитивний вплив. Супервізії, «Відкриті діалоги», «Допомога подрузі» проходили саме у цьому просторі.
Слід відзначити дуже розумне розділення процесу навчання на блоки, що досить органічно розподілило навантаження – теоретичні блоки чергувались з практичними вправами.
Перша частина тренінгу була вибудована та донесена до педагогів достатньо послідовно, і всі інформаційні блоки були пов’язані єдиною, ключовою темою – “Створення Безпечного простору у школі”.
Ми з педагогами:
Розглянули компоненти безпечного середовища.
Дослідили як стрес впливає на вчителя. Вивчили основні шляхи опанування та зменшення стресових реакцій педагога у школі.
З учасницями заходу було пропрацьовано цілу низку ефективних психологічних технологій підтримки позитивного самопочуття («Аптечка ресурсів», вправа з візуалізацією «Будинок моєї душі», і технік самодопомоги при роботі зі стресовими станами (дихальні вправи, підхід Mindfulness, вправи для релаксації, тощо).
Перевагою тренінгу стала методика його подання – це не просто “суха теорія”, а інформація доступною мовою. Вивчення, в першу чергу себе, та своєї поведінки, а вже потім поведінки та мотивів інших, опрацьовувалися способи допомоги собі і іншим.
Що стосується другої частини тренінгу, а саме теми «Розвиток дитини, яка переживає стрес. Побудова підтримуючих стосунків», то учасникам цей блок був зрозумілий і цікавий.
Разом із педагогами вивчили способи педагогічного спілкування, що сприяють створенню безпечного шкільного середовища.
Особливо активно пройшли ігрові вправи, задачею яких було дати розуміння учасникам, що гра захищає від складної для розуміння дійсності і водночас дає простір для проживання та оволодіння реальністю. Учасники на власних переживаннях побачили, яким чином за допомогою гри можна встановлювати контакт, презентувати себе, виражати свої почуття, керувати реакціями, позитивно мислити, будувати надійні зв’язки з оточуючими.
В цілому, слід наголосити на тому, що програма є дуже актуальною і новою для українських педагогів. Тому, на мою думку, тренінги із даної тематики та активності в рамках програми будуть потрібні і необхідні ще довгий час.
Тренінг надав можливість учасникам розібратися, як ми діємо в стресових ситуаціях (розібрали поведінкові реакції «замри, бий або біжи»).
Педагоги за допомогою практичної вправи позначали, де в тілі «живе» напруга, тривога, негативні переживання, пов’язані зі стресовими факторами.
Розбирали питання, як людина може собі допомогти вийти із стресового стану, чи мінімізувати негативний вплив стресових факторів («Аптечка ресурсів», техніки самодопомоги) та стати допоміжною іншому («Допоможи подрузі», «Відкриті діалоги»).
Обговорювали ситуації, про те, як можуть поводити себе учні, які перебувають у стані стресу чи під впливом психотравмуючої події, і як це може впливати на їх поведінку. Педагоги у групах самостійно визначали маркери, по котрим це можна простежити.
Учасники проводили паралелі між «поганою» поведінкою і гарними мотивами, які керують дитиною. Мали змогу відчути на собі, що може допомогти відновити або встановити зв’язок з таким учнем (шерінг, гра, емоційний діалог, активне слухання, РЗЗ) і пробували відшукати ті «гарні мотиви»:
Бажання захистити себе.
Бажання впоратись із сильними емоціями.
Страх за близьких.
Потрібно зазначити важливість використання у тренінгу вправ продуктивного характеру, які, сприяли розвитку інтелекту та вчили обробляти інформацію (Групова вправа «Особливості реакцій дітей різного віку в стресовій ситуації»).
За допомогою практичних методик у педагогів була можливість налагодити стосунки з дітьми, досягнути гармонії як з собою, так і з оточуючими, з розумінням відноситись до думки та вчинків дітей.
Як показує виконання домашнього завдання та зворотній зв’язок з учасниками по закінченню заходу – більшість з вчителів планують використовувати, або вже використовують отримані практичні інструменти в своїй педагогічній діяльності.
Марина Мартиненко, психолог проекту «Стійкість та розвиток» БФ «Карітас Краматорськ»
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/