Кожен волонтер має свою історію допомоги ближньому, – у когось вона є більш тривалою, а дехто лише починає займатись доброю справою турботи про нужденних.
Тетяна Квітка, яка цілком заслужено визнана Кращим волонтером 2019 року, переїхала до Запоріжжя з Донецьку у вересні 2014 року з тією найбільшою хвилею переселенців, яка була спричинена російською агресією. Люди тікали від війни, злиднів та руйнувань. Хтось самостійно зміг знайти собі нове житло і роботу, хтось потребує державного піклування. А є такі, що не лише змогли дати собі ради, а й вважають за потрібне допомагати іншим. Однією з таких саме і є Тетяна Миколаївна.
Спочатку було непросто. Чоловік і діти знайшли роботу, а сама пані Тетяна, будучи на пенсії, почала займатись добрими справами у різних благодійних організаціях, таких, як Червоний хрест і Волонтерський штаб.
Усе починалося з ентузіастів – розповідає Тетяна Квітка.
Жінка згадує, як активно запоріжці включалися в процес. Одні допомагали грошима, інші – речами, продуктами, посильною участю у догляді за одинокими тощо.
Разом з однодумцями Тетяна Квітка надавала допомогу самотнім матерям з дітьми, інвалідам, пенсіонерам. Волонтери розподіляли і доставляли таким людям «гуманітарку», що надходила від громадян та з-за кордону. Це, серед іншого, були медикаменти та речі першої необхідності.
З початку 2019 року Тетяна Миколаївна з подругами займаються волонтерською справою у БФ «Карітас Запоріжжя», де їм дуже подобається навіть сама атмосфера, що панує в колективі. Поїздки до дітей і інтернати, до літніх людей, робота в «Соціальному гардеробі», – для активних і небайдужих завжди є чим, або ким опікуватись.
Нечесно буде сказати, що справа ця є простою. Люди, котрі звертаються за допомогою, теж бувають різними: іноді озлобленими, не завжди охайними та без постійного місця проживання. Все це вимагає від волонтера додаткових моральних та інших зусиль.
Саме за небайдужість до чужої біди, активність і ледь не щоденну працю, Тетяна Квітка, серед інших волонтерів з усієї України, у 2017 році була удостоєна одразу двох президентських нагород – Відзнакою і орденом «За гідність».
На початку, згадує жінка, доводилося працювати з дев’ятої ранку до дев’ятою вечора, адже потік людей, які потребують допомоги, був тоді шалений. Багато хто потребував не лише допомоги, а нерідко – простого людського спілкування.
Тетяна Миколаївна дуже просила звернутись до нашої молоді із закликом не бути байдужими до чужої біди та активніше долучатись до волонтерської родини Карітасу.
Простір для благочинної діяльності є необмеженим, – постійно є люди, яким гірше, ніж тобі, та яким треба допомогти, тварини, яких залишили на вулиці колишні власники, дерево, яке треба полити. Волонтерська діяльність завжди допоможе знайти і нових друзів, і, можливо, кращу роботу, оскільки подібний гуманітарний досвід дуже цінується у сучасному світі.
Велика радість – бути потрібним людям! Не дарма сказано: «Стався до людей так, як хочеш, щоби ставилися і до тебе”.
Колектив Благодійного фонду «Карітас Запоріжжя» вітає Тетяну Миколаївну, зичить їй здоров’я, сил, терпіння!
Ми дуже раді, що Ви є серед нас!
