15.11.11
«В час, коли наша країна знаходиться на переломі двох віків, зростає потреба у таких людях, які можуть прийти на допомогу дітям, одиноким пристарілим людям чи інвалідам. Зазвичай чималу роботу у цьому плані здійснюють соціальні педагоги та соціальні працівники. Проте є дві причини, які свідчать про важливість залучення людей до волонтерства: надати допомогу і соціалізація особистості через самовизначення, самореалізацію, самоосвіту та самовиховання. Однак для більш ефективної роботи волонтером необхідна теоретична підготовка і практична база», ? стверджує Людмила Максим?юк, координатор роботи з людьми, що мають особливі потреби, в івано-франківському Карітасі.

Саме тому у ході реалізації проекту приятелів для молоді з вадами розумового розвитку «Допоможи іншому – стань приятелем», протягом вересня-жовтня на базі Карітасу Івано-Франківськ були проведені 4 навчальні семінари-тренінги («Знайомство та мотивація волонтерів. Уявлення про цільову групу», «Знання та навички щодо життя із вадами», «Комунікації/спілкування та практика рівності», «Безпосередня зустріч із цільовою групою») для 25 волонтерів.

Людмила Максим?юк каже: «Ми ставили перед собою чітку і конкретну мету ? розширити інформаційні поля учасників про діяльність та підтримку людей з особливими потребами. Для кращого розуміння та засвоєння інформаційної бази волонтерами кожен тренінг складався із теоретичної частини та практичної діяльності. Таким чином, учасники змогли визначити основні поняття соціальної та психологічної підтримки людей з особливими потребами, розширити свої знання про особливості їх поведінки та життя, сформувати навички визначення потреб і проблем молоді».

Волонтери відповідально поставились до виконання всіх практичних вправ та завдань. Завдяки їхній наполегливості вони закріпили навички роботи в команді, розвинули вміння спілкуватися з молоддю та їхніми батьками. Це дало можливість їм глибше розкрити для себе світ неповносправності, допомогло зняти психологічну напругу та адаптуватися в оточенні.

«Волонтерство ? це не просто робота, це шлях нашого служіння для ближніх, для нашої молоді з особливими потребами. Після одного із семінарів я досі запитую себе: що б відчувала, якби на місці свого підопічного була я? Які почуття переповнювали мене , якби хтось прагнув мені допомогти?! Тому, проводячи час із своїм приятелем, керуюсь девізом: що сьогодні я можу зробити для неї?», ? розповіла волонтер Юля Князюк.

«Під час семінарів ми не тільки вчимось навиків праці із неповносправною молодю, але самоудосконалюємо свої серця! Адже так важливо сьогодні вміти почути іншого, полюбити його, перейнятись його болем. Звичайно, я особисто почала відповідальніше ставитись до волонтерства. Атмосфера, яка панує на тренінгах в Карітасі, цілком дозволяє відкритись, розповісти про власні переживання та очікування. У нас немає потрібних знань – але ми прагнемо вчитись, немає досвіду – але є досвідчені тренери, у нас немає вигоди – у нас є бажання щось змінити!», ? поділилася враженнями Іра Каразуб, ще один волонтер місцевого Карітасу.

Ці заходи відбулися завдяки фінансовій підтримці Мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи, Сканфонду та Карпатського Фонду (МБФ «Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону») у рамках Програми приятелів «Потрібні двоє: допоможи іншому – стань приятелем».

14.11.11
В Україні, як і в багатьох інших країнах, впродовж останніх років значно зросла частка людей похилого віку. У відповідь на це Карітас України спрямовує свою діяльність на опіку станом здоров’я та якістю життя літніх людей. Втілюється така діяльність завдяки проектові «Домашня опіка» вже понад 10 років. Протягом останніх років проект реалізовувався у 13 містах України, на даний час географія проекту звужена до 8 міст і охоплює 500-600 людей похилого віку.

Основною метою цієї програми є покращення якості життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих і тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової сторонньої допомоги, також ВІЛ-інфікованих. У центрі уваги «Домашньої опіки» є не окремі проблеми людини, а ціла її особистість і середовище, що її оточує.

Працівники Карітасу України намагаються надати максимально якісну комплексну допомогу, беручи до уваги не лише фізичні, а й духовно-психологічні проблеми людини, ? допомагають налагодити позитивні взаємовідносини між членами сім’ї, а також навчають правильному доглядові за хворими, психологічно супроводжують після втрати близької людини.

У зв’язку з масштабністю і високою рівнем якості проекту, що береться за зразок роботи для багатьох інших громадських і державних структур, програма «Домашня опіка» особливе значення надає фаховій підготовці працівників. Одним із інструментів для цього є спільні семінарії і моніторинг результативності здійснення проекту. Впродовж 2-4 листопада у Львові відбулися чергові навчальні семінари для працівників проекту «Домашня опіка».

Тут директори регіональних організацій Карітасу України, координатори проекту і соціальні працівники мали унікальну можливість обговорити результати своєї діяльності, методологію і підходи до роботи. Навчання модерувала Анна Вальдхаузен (Anna Waldhausen) із Карітасу Німеччини. Участь взяли представники організацій Карітасу і з Івано-Франківська, Тернополя, Одеси, Києва, Львова, Борислава, Донецьку, Коломиї. Також долучився і президент Карітасу України Андрій Васькович.

На семінарах у Львові використовувались як групові, так і індивідуальні методи навчання, інтерактивні дискусії, робота в групах тощо. Провідною темою навчання була оцінка реалізації проекту ? на різних рівнях його імплементації, різних сферах та етапах.

Національний координатор проекту «Домашня опіка» Дзвенислава Чайківська відзначає, що для неї було надзвичайно приємним здивуванням те, що і директори регіональних Карітасів, і координатори, і соціальні працівники, ? усі мають спільне сприйняття, бачення 10-річної діяльності проекту, візію на його розвиток і перспективи організації національної системи домашньої опіки для пристарілих людей в Україні.

«Більше того, досвід показує, що дуже важливу роль в опіці над людьми похилого віку відіграє психологічна підготовка працівника. Ідеологією Карітасу є те, що до людини слід приходити з відкритою душею, з любов’ю у серці – незалежно від її віросповідання чи національності. І тут ? на спільній зустрічі і навчанні ? ми маємо чудову нагоду не лише професійно зрости, а й поділитись тим запалом, бажанням служити потребуючим людям, підтримати один одного, надихнути, настановити в міру власного досвіду і знань», ? каже п. Дзвенислава.

«Семінари, зустрічі такого типу є дуже цінними для працівників Карітасу. Вони не лише надають нам цінних знань і навиків, а також дозволяють промоніторити власну роботу, подивитись на неї під іншим кутом, поділитись досвідом.

Також саме тут вимальовується системне бачення розвитку проекту по догляду за літніми людьми в Україні. Вважаю,що Карітас є потужною платформою для цього, має великий досвід і базу необхідних кваліфікованих працівників і навіть систему навчання!», ? каже о. Володимир Чорній, директор Карітасу Івано-Фрнаківськ УГКЦ.

12.11.11
Як не дивно і не прикро, але чимало людей в силу певних життєвих обставин залишаються без даху над головою і нікому не потрібними в Україні. Куди ж їм подітися, від кого чекати допомоги? І чи завжди вони винні у таких обставинах?

Дрогобицький Карітас допомагає бездомним, надаючи їм місце для проживання в спільноті «Наша хата». «Своїми силами та силами людей доброї волі ми стараємося створити для них найнеобхідніші для життя умови. Ви теж можете допомогти безпритульним, принісши їм одяг та інші речі, якими вже не користуєтеся. Допомагаючи їм, Ви свідчите про те, що ці люди не є покинутими, самотніми.

Також Ви цим самим допомагаєте самі собі, адже все, що не робите для інших, ? повернеться вам кратно!», ? каже о. Ігор Козанкевич, директор місцевого Карітасу.

А нещодавно відбулася робоча зустріч із представниками міжнародного руху Емаус. Активність цього руху на сьогодні виявляється як в допомозі соціально виключеним (через об’єднання в спільноти та спільне проживання), так і через акції солідарності, розвиток місцевих ініціатив, захисті прав людини. В Україні Емаус приділяє велику увагу інтеграції людей з неповноправностями, також підтримує спільноту взаємодопомоги «Оселя» для безпритульних людей.

На поміж працівниками карітасівської спільноти «Наша хата» і представниками Емаусу обговорювалося питання приналежності «Нашої хати» до союзу подібних у світі спільнот, перейняття досвіду, методів функціонування, фінансового і кадрового забезпечення. Нагадаємо, що «Наша хата» є єдиним осередком для безпритульних, що діє у Українській Греко-Католицькій Церкві.

11.11.11
Минулого тижня в Україні розпочалися заходи, що присвячені проведенню цьогорічних Суспільних днів Української Греко-Католицької Церкви. В Київській архиєпархії заходи проходили у двох містах – Києві та Житомирі. Цьогоріч в Суспільних днях УГКЦ особливу увагу приділено гідності людини. «Людина є цінністю сама в собі і, виходячи з цього, має право на гідність та пошану», ? кажуть організатори всеукраїнського заходу.

Суспільні дні УГКЦ (прим. ? попередніми роками «Суспільний тиждень УГКЦ») ? це відкрита платформа, яка об’єднує віруючих Української Греко-Католицької Церкви, інших церков і спільнот, всіх людей доброї волі. Це перша на пострадянському просторі спроба заангажувати представників релігійних і недержавних організацій у публічну дискусію на місцевому і загальнонаціональному рівні.

В рамках проведення Суспільних Днів УГКЦ у Житомирі місцеві християни відвідали один з житомирських інтернатів для дітей з особливими потребами. Після короткої забави та співу пісень кожна отримала у подарунок теплу усмішку, добре слово та смачну шоколадку. Ця акція відбулася, власне, за підтримки Карітасу Київ та Craft Foods.

Також до Житомира завітав Блаженіший Любомир Гузар. У студії обласного телебачення відбувся запис програми за участю Блаженнішого, а потім Блаженіший Любомир зустрівся із громадою Житомира. Зал зустрічі був вщент переповнений, адже громадськості широко відома особлива життєва мудрість і духовність Блаженнішого. Житомиряни отримали чимало відповідей на хвилюючі для них питання.

«Ми багато говоримо про людську гідність, однак рідко розуміємо, що це таке. Гідність – це дар від Бога, це є щось вкладене ним у наше єство, – так розтлумачив поняття людської гідності Блаженніший Любомир. – Бог нагородив нас життям, талантами, дав певне покликання, аби ми робили добро. І тут є та людська гідність».

Аби зерно гідності плодоносило у наших душах, треба обрати правильну життєву дорогу. Блаженніший Владика підказав, як її віднайти: «Коли закінчується день, перед сном, кожен з нас повинен зупинитися й подумати, що Бог зробив для мене сьогодні, які можливості Він дав мені, аби я творив добро?

І тут же треба поставити собі ще одне питання – як я використав ті Божі дари: що доброго я зробив сьогодні для себе і ближніх?». Людина має зрозуміти, що прийшла на цей світ робити не все, що їй заманеться, а творити добро, й за кожен свій вчинок ми маємо відповідати. Лише за таких умов, вважає Блаженніший Любомир, розквітатиме людська гідність, а разом з нею і громадянське суспільство.

Після зустрічі із громадою міста Блаженніший Любомир відвідав римо-католицьку катедру, де у теплій атмосфері спілкувався з єпископом Яном Пурвінським.

Завершилися Суспільні Дні УГКЦ у Житомирі молитвою пам’яті Митрополита Андрея Шептицького. Також наступного дня житомирське духовенство Української Греко-Католицької Церкви взяли участь у науково-практичній конференції на тему «Розвиток паліативної та хоспісної допомоги в Україні», яка відбулася у Житомирському інституті медсестринства.

«Продовжаться Суспільні дні у Житомирі 14 листопада. Отець-доктор Ігор Бойко зустрінеться з житомирськими медиками та проведе конференцію на тему «Проблеми гідності людини у сучасній медицині»», ? повідомляють організатори.

09.11.11
В кінці жовтня в соціальному центрі бродівського Карітасу відбулося справжнє свято. Працівники і отримувачі допомоги благодійного фонду підбивали підсумки першого року діяльності проекту «Соціально-психологічна підтримка дітей трудових мігрантів».

За даними експертів Світового Банку Україна належить до п’ятірки країн, що є сьогодні основними донорами мігрантів у світі. Офіційні статистичні показники коливаються від 2 до 5 млн. українських трудових мігрантів, неофіційні вказують на кількість 7-8 млн. українських трудових мігрантів. 65-70% мігрантів, особливо на Західній Україні, ? це жінки.

Цей факт ще більше посилює негативні наслідки міграції: послаблюються сімейні зв’язки, погіршується демографічна ситуація, змінюються гендерні ролі у сім’ї та суспільстві. Особливо від міграції батьків страждають діти, які важко переживають вимушену розлуку, позбуваються повноцінного виховання і турботи.

Проблема так званих «дистантних» сімей і дітей, що виростають без батьків, можливо, і не має прямого впливу на ситуацію в Україні сьогодні, проте буде мати серйозні наслідки вже через декілька років, – коли більшість дітей трудових мігрантів виростуть та будуть шукати свого шляху у житті, будуватимуть власні сім’ї.

У відповідь на це Карітас України впродовж 3 останніх років спрямовує свою діяльність на підтримку та опіку дітьми трудових мігрантів. У різних регіонах України діють денні соціальні центри для дітей, де кваліфіковані соціальні працівники і педагоги пропонують дітям різнопланові заходи та діяльності задля подолання психологічних труднощів і сприяння усесторонньому розвитку дітей. Один із таких центрів діє і у м. Броди, на Львівщині.

Привітати соціальний центр із першим роком діяльності прийшли отримувачі цільової допомоги Карітасу ? діти та їх рідні, а також партнери та друзі, що допомагають працівникам проекту покращувати життя їх підопічних.

«Весь минулий рік у Карітасі Броди був сповнений дуже важливими подіями для проекту. Всі вони були новими та дуже відповідальними. Важливість проведеної роботи полягає в тому, що на даний час в Україні ніхто не займається підтримкою дітей трудових мігрантів.

Ціллю проекту «Мережа соціальних центрів для дітей трудових мігрантів» Карітасу України є зменшення негативних наслідків трудової міграції для українського суспільства через надання підтримки дітям, чиї батьки є трудовими мігрантами, або планують виїзд закордон. Також проект має на меті підвищити обізнаність громадськості щодо проблем, пов’язаних із міграцією в Україні, адже часто трудова міграція сприймається однобоко, без урахування комплексних негативних наслідків, які вона зумовлює!..», ? каже Зоряна Лукавецька, керівник відділу допомоги сім’ям, дітям та молоді Карітасу України.

Святковий настрій усім присутнім забезпечили учасники хореографічного колективу , що функціонує в рамках проекту під керівництвом волонтера Марії Підлужної.

По закінченні свята усі діти отримали солодкі подарунки – шоколадки «Мілка», що був люб’язно наданий Бродівському Карітасу Київським міським благодійним фондом «Фудбенк».

Другий рік діяльності проекту розпочався хорошим настроєм, сповнений ентузіазму та нових ідей.

07.11.11
Альянси «Україна без сиріт» і «Росія без сиріт» оприлюднили Звернення до слов’янських Церков по всьому світу з нагоди проведення Дня молитви за сиріт в Росії та Україні 6 листопада 2011. Україна – велика європейська країна з непростою історією та міцними християнськими традиціями. Сімдесять років радянського режиму та труднощі становлення молодої держави залишили свій відбиток на найменш захищеній групі суспільства – дітях, які залишилися без підтримки сім’ї.

В Україні і Росії проживає більше 220 тисяч дітей-сиріт, які перебувають в складних життєвих обставинах і є в національних базах даних для усиновлення. 30 тисяч дітей в Україні живуть в інтернатах, більшість з них – діти старшого шкільного віку та діти з особливими потребами. Ще 250 тисяч дітей зазнають насильства та експлуатації, і можуть потрапити на вулицю або до інтернату.

За даними видання «Комсомольська правда» сьогодні в Україні близько 136 тисяч дітей виховуються в 60 тисячах неблагополучних сімей. Кожна десята дитина в Україні – безпритульна. Кожен другий безпритульний регулярно вживає алкоголь і наркотики. Багато бездомних дітей заробляють собі на життя крадіжками, розбоєм і проституцією. Дослідження ЮНІСЕФ свідчать, що 10% безпритульних дітей – неписьменні, а інші мають рівень знань, який не відповідає їхньому віку. Незалежні дослідження вказують, що в Україні до 95% дітей-сиріт можна віднести до соціальних сиріт, оскільки на момент отримання цього статусу у них були живі батьки.

В умовах державної політичниї і економічної нестабільності проблеми соціального характеру лягають на так званий «третій сектор». Сьогодні в Україні є велика кількість благодійних фондів, християнських спільнот і громадських організацій, які провадять суттєву комплексну роботу для допомоги дітям, які позбавлені батьківського піклування. Вони підтримують програми навчання в інтернатах та ВУЗах, забезпечують медичне лікування і відпочинок, надають адресну допомогу сиротам ? одяг, взуття, продукти харчування.

На фінансове забезпечення прийомних сімей і дитячих будинків сімейного типу у 2011 році з державного бюджету передбачено виділення 283 348,6 тис. грн., що на 3% більше у порівнянні з 2010 роком (275 086,2 тис. грн.). В цей час, до прикладу, Карітас України щороку витрачає на опіку безпритульними, малозабезпеченими дітьми, сиротами, неповносправною молоддю, дітьми безпритульних мігрантів близько 350-400 тис. євро, що в 12-15 разів більше за відповідні витрати українського уряду.

«Кожна дитина має право на захист, виховання в люблячій сім’ї і повноцінний розвиток. В Україні є 30 000 християнських церков і сотні організацій, які допомагають потребуючим дітям по всій країні. Прийшов час, щоби християнська спільнота взяла на себе відповідальність та об’єднала зусилля для допомоги кожній дитині-сироті. Україна має потенціал для радикальних змін національного масштабу в покращенні становища обездолених дітей», ? кажуть у своєму зверненні організатори заходу.

День молитви за сиріт підтримали більше 1000 церков різних деномінацій в Україні та Росії. У цей день вони молилися, проводили особливі богослужіння, недільні заняття з дітьми та молоддю, свята, концерти, присвячені дітям-сиротам. Також 15 листопада у Києві відбудеться конференція для організацій, які зацікавлені впроваджувати програму наставництва.

Карітас України закликає усіх долучитись до Дня молитви. Так само громадський сектор, українське суспільство державні органи влади потребують нині чітких скоординованих дій по запобіганню явищу сирітства в Україні. Кожен із нас в силі змінити дану ситуацію, подарувати дітям тепло, притулок і майбутнє!

Додаткову інформацію Ви можете отримати на www.densyrot.org.ua, www.ukrainabezsyrit.org, caritas-ua.org.

07.11.11
5 листопада о 12.00 у Культурно-мистецькому центрі Національного Університету “Києво-Могилянська Академія” відбулося відкриття фотовиставки «Гідність людини — як ми її бачимо», яка проходила у рамках V Суспільних Днів УГКЦ “Гідність людини та громадянське суспільство”. Об’єктиви фотокамер учасників створили справжню портретну галерею особистостей різного віку, зафіксували миттєвості реального життя людей, не ретушуючи проблем і негараздів.

Основу виставки складають кращі світлини, представлені фотохудожниками з різних регіонів України. У проведенні і підготовці виставки брали участь: Комісія «Справедливість і мир» УГКЦ, Комісія УГКЦ для сприяння єдності між християнами, Київське товариство студентів-католиків “ОБНОВА” та БФ „Карітас Київ”.

Мета виставки ? використовуючи засоби і можливості фотомистецтва, заохотити небайдужих людей до висвітлення подій з життя суспільства і Церкви, сприяти активізації діяльності спільнот, а також спробувати осмислити та відтворити через фотооб’єктив одну з найцінніших християнських рис людського існування ? гідність.

На виставці представлено понад 50 експонатів. Вона розрахована на широке коло відвідувачів.

Місце проведення ? Культурно-мистецький центр Національного Університету “Києво-Могилянська Академія” (м. Київ, вул. Іллінська 9).
Більше деталей Ви можете знайти на сайті www.ecumenism.com.ua.

04.11.11
Карітас Київ став співучасником допомоги онкохворим дітям завдяки участі у акції-проекті «Хочу Жити! Дружити! Радіти!». Цей соціальний проект представляє фотовиставку молодого фотожурналіста Євгена Малолєтки про дітей з онкологічними захворюваннями, щоб привернути увагу суспільства до проблем і причин онкологічних захворювань дітей в Україні, ? повідомляє о. Роман Сиротич, директор БФ „Карітас Київ”.

Проект створений з метою:
– провести розвиваючі уроки та спеціальні ігри для хворих дітей;
– зібрати кошти на лікування та придбання медикаментів для дітей;
– показати, що молоде покоління турбується станом розвитку даного захворювання в Україні.

Програма заходів включає:
– 23-25 жовтня 2011 р. – проведення спеціальної програми для розвитку дітей в «Національному Інституті Раку».
– 31 жовтня – 6 листопада 2011 р. – Фотовиставка Сергія Малолєтки про дітей з онкологічними захворюваннями в рамках проекту «Хочу Жити! Дружити! Радіти!» у Київському міському Будинку Вчителя (вул. Володимирська, 57).
– 7 листопада 2011 р. – Благодійний вечір у рамках якого будуть зібрані кошти для придбання медикаментів для Національного інституту раку, початок о 19.00.

Організаторами та ініціаторами проведення даного заходу виступила команда молодих людей віком від 20 до 30 років, які представляють молодіжний клуб лідерів «МоКоЛад». Свого часу, ці люди, були першими, хто знаходився на початку розвитку лідерського руху шкільного самоврядування в Україні.

Нині – це журналісти, працівники державних установ, менеджери різноманітних компаній, директори міжнародних представництв в Україні. Це люди різні за вподобаннями, інтересами, віком та освітою, але вони усі мріють змінити нашу країну, бо їм не байдуже місце на землі, де вони народилися. Вони дотримуються девізу: «У кожного з нас є шанс спокійно прожити і піти непоміченим або змінити цей світ». І вони змінюють!

До заходу долучилися різні організації, в тому числі і київський Карітас, який регулярно долучається до системних дій по профілактиці і запобіганню онкозахворювань, також допомагає у лікуванні дітям, що хворі на рак.
«Ми хочемо жити у щасливій та здоровій країні!Ми маємо говорити про проблеми та вирішувати їх!», ? заявляють організатори заходу.

Про автора
Євгеній Малолетка – працював фотожурналістом в “PHL” (Information agency), Ukrafoto, Міністерстві транспорту та зв`язку, фоторедактором сайту NEWSRU.UA. Нині працює фотожурналістом TSN.ua. Впродовж декілька років займався зйомками історії про дітей з онкологічними захворюваннями у «Національному Інституті Раку». Вік ? 23 роки.

Роботи автора можна переглянути тут:
www.flickr.com/photos/cyberpunkzzz
Веб-сторінка Карітасу Київ:
www.caritas-kiev.org.ua

03.11.11
Всередині жовтня Творчий центр «Каунтерпарт» (ТЦК) в межах проекту ПРООН «Розвиток громадянського суспільства» провів у Львові 2-денну заключну конференцію для організацій гарнтерів тематичного напрямку «Представлення інтересів та захист прав вразливих верств населення».

Основна мета заходу – презентувати отриманий досвід та поширити кращі практики з питань представлення інтересів та захисту прав вразливих груп населення, сприяти налагодженню довготривалих та стійких мереж зацікавлених організацій громадянського суспільства, що працюють в сфері адвокасі.

На конференції було презентовано кращі практики проекту. Серед них було відзначено проект Карітасу України «Розвиток соціально-побутових та трудових навиків осіб з розумовою неповносправністю, як крок до самореалізації та адаптації в суспільство», що здійснювався впродовж 2010-2011 у 2-ох Центрах дозвілля та соціальної адаптації, що діють при українському Карітасі у м. Дрогобичі та м. Стрию на Львівщині.

Під час презентації працівники центрів Карітас ділилися практичним досвідом проведення тренінгів по навчанню соціально-побутових навиків, позитивними змінами, що відбулися в користувачів в ході реалізації проекту та досвідом праці в Центрах Карітасу.

Учасники конференції також заслухали презентацію про проміжні результати проекту «Розвиток громадянського суспільства», загальний огляд результатів грантової програми. В конференції взяли участь представники громадських організацій з 7 областей України.

Серед присутніх були також представники влади: Управління з питань соціально-культурної діяльності Львівської обласної ради, Служби у справах дітей Львівської обласної державної адміністрації, Відділу сприяння працевлаштуванню Львівського міського центру зайнятості, Львівського обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

Вони також ділилися своїми напрацюваннями в галузі праці з вразливими верствами населення, розповідали про державні програми щодо цих питань, труднощі та перспективи розвитку в даному напрямку.

В ході конференції учасники також мали змогу взяти участь у запропонованих майстер- класах по «Оцінці проектів на основі трансформаційного підходу» кваліфікованих тренерів Оксани Матусяк та Володимира Купрія, і «Проведення інформаційних кампаній»- Елеонори Вишняк та Оксани Івасів, тренерів Творчого центру ТЦК.

02.11.11
«Метою роботи Карітасу є розробка та впровадження програм для забезпечення соціальної допомоги і підтримки найбільш потребуючого населення. Це здійснюється завдяки надання соціальної підтримки особам в кризових ситуаціях, соціальній реінтеграції осіб із кризових категорій населення, реалізації освітньо-виховної діяльності. Це величезні обсяги роботи, які були б неможливими без посвяченої роботи волонтерів, благодійників та кваліфікованих працівників соціальної сфери.

«Карітас в перекладі з латини означає «милосердя» ? допомога в задоволенні потреб, які людина не може задовольнити сама. Зараз в київському Карітасі відбувається задоволення не тільки первинних матеріально-фізіологічних потреб (їжа, питво, одежа, дах над головою тощо), а і потреб нематеріальних, духовно-психологічних», ? говорить директор Карітасу Київ о. Роман Сиротич.

Карітас Київ засновано в Україні у 199 році, і відтоді велика частина його роботи присвячена потребуючим дітям ? малозабезпеченим, безпритульним, сиротам, хворим і неповносправним. Однією із соціально-психологічних умов успішного включення в суспільство потребуючих дітей є розвиток якостей творчої особистості через організацію творчої діяльності.

Професор педагогіки Говард Гарднер (Гарвардська вища педагогічна школа, автор теорії множинного інтелекту), віднайшов повний перелік здібностей людини і стверджує, що кожна людина потенційно має всі 8 здібностей, які мають різний рівень розвитку: лінгвістичні здібності, логіко-математичні, здібність до просторової уяви, кінестетичні здібності, музичні здібності, здібність встановлювати міжособистісні відносини, здібність до оцінки внутрішньо особистих можливостей, здібність відчувати природу. А український вчений Віктор Клименко намагається донести до широкого загалу, що механізм творчості може бути «запущений» у будь-якому віці.

В школі значну увагу у вихованні дітей приділяють розвиткові здібностей лише лінгвістичних і математичних, і значно менша увага наділяється здібностям музичним і кінестетичним (фізкультура). Зрозуміло, що силами працівників Карітасу розвиток усіх здібностей в повному обсязі також неможливий. Але саме завдяки роботі волонтерів ситуація докорінно інша і щоразу покращується! Кажуть у київському Карітасі, що волонтери-професіонали є неоціненним скарбом, який дозволяє вирішувати питання соціалізації, виховання і розвитку дітей в значно більшому обсязі, ніж це могло би бути силами працівників Карітасу.

Дізнаємось більше про копітку і захоплюючу роботу з дітьми і підлітками в місцевому Карітасі під час візиту до їх соціального центру. Гурток дизайну – один із найпопулярніших і улюблених для дітей в київському Карітасі, існує протягом багатьох років. Велика кількість волонтерів вклали частинку своєї душі в роботу з дітьми. Ось тільки деякі напрямки: декоративний розпис тканин, різноманітного посуду (тарілки, пляшки, вази, кухлі, стакани, тощо), декупаж, дизайн одягу та аксесуарів, бісероплетіння, квілінг (техніка закручування смужок паперу в різноманітні елементи).

«Такі заняття чудово розвивають художньо-естетичний смак у дітей та їх моторику. Останнім часом майстер-класи з дітьми та підлітками, що відвідують наш центр проводили волонтери Ольга Майоровська, випускниця Київського Національного Університету Технологій та Дизайну і Наталя Даценко, випускниця Мистецького Інституту Художнього Моделювання та Дизайну імені Сальвадора Далі. Заняття проводяться один-два рази на тиждень, за результатами попереднього запису», ? розповідає координатор проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» Галина Корбеляк у Києві.

Цікавим для дітей є також цикл занять із стилістики, які провела Дарина Третяк, що навчалася в Канаді, Торонто. І дівчата, і хлопці з цікавістю визначали за допомогою Дарини кольоротип свого обличчя, підбирали відповідні кольори матеріалів для одягу; дівчата – косметику для обличчя; визначали тип своєї фігури і вчилися, яким має бути їхній індивідуальний одяг. Створення нового образу ? мистецтво, яке вимагає польоту фантазії, почуття гармонії та краси.

Кінестетичні здібності, тобто здатність виражати себе в русі, талант тіла, тілесна культура розвиваються на танцювальних заняттях з хіп-хопу, які проводить волонтер-хореограф Юрій Сніжко. Танці – для любителів танцювати, розминка – для широкого загалу дітей. Заняття з малювання також користуються популярністю у дітей. Вельми цікавим для них є перегляд фільмів і їх обговорення – це завдання виконує кіновед Тамара Довгич. Взаємодія з природою розвивається під час туристичних походів вихідного дня, а також під час літніх таборів. Цей вид діяльності організовується соціальним працівником центру В’ячеславом Федченко.

Дар спілкування і дар самопізнання розвиваються на психологічних заняттях, індивідуальних і тренінгових. Веде заняття психолог Ляшенко Ольга, допомагають волонтери психолог Ольга Жила, студенти факультету психології Київського інституту бізнесу і технологій Аня Коваленко, Вікторія Рачинська, Марина Бабич, Олена Дахно, Катерина Кравченко, Марина Оборська, інші.

Галина Корбеляк зауважує: «Залучення нових волонтерів є для нас завжди актуальним! Проведені опитування мотивації волонтерів, які приходять до наших дітей, говорять про два основних види мотивації: набуття досвіду і служіння. Волонтери-професіонали орієнтовані на служіння, набуття досвіду для них уже не є актуальним. Волонтери-непрофесіонали хочуть набути досвіду, але мотив служіння також є компонентою їх мотивації. Хочеться від душі подякувати усім нашим волонтерам за їхню безкорисливу працю на благо дітей, за їхню власну духовну потребу до служіння і здатність цю потребу реалізувати».