03.04.12
За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, Національного Інституту раку за останні 100 років по рівню захворюваності і смертності в світі онкопатологія перемістилася з десятого місця на друге, поступаючись лише хворобам серцево-судинної системи. Смертність від раку до 2030 року зросте на 45%, в порівнянні з рівнем 2007 року. По темпах поширення раку Україна знаходиться на другому місці в Європі. Щорік більше 160 тис. дорослих осіб і більше 1 тис. дітей дізнаються, що вони онкохворі. 70% хворих на рак дітей мають усі шанси одужати, але половина з них помирає через дорожнечу і несвоєчасність лікування.

З осені минулого року Карітас України реалізовує проект «Надання медичної допомоги дітям, які лікуються в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі» за кошти Української католицької церкви в Австралії. Загальна сума проекту сягає близько 2,5 мільйонів гривень. Станом на кінець березня 2012 року закуплено ліків на суму понад 760 тис. грн. Розрахований на річну тривалість, проект Карітасу України передбачає надання комплексних медико-соціальних послуг близько 30-35 дітям, які перебувають в онкологічному диспансері.

«Курс хіміотерапії для одного онкохворого пацієнта, до якого входять не тільки лікарські препарати, а й хірургічне втручання і променева терапія, складається з 10—15 блоків. Вартість одного блоку в середньому коштує від $300 до $5000 або й більше. У перервах між блоками хіміотерапії необхідно підтримувати рівень лейкоцитів у крові пацієнта.

Одна ін’єкція спеціального препарату може коштувати і $100, і $1000, а ін’єкцій треба прийняти п’ять-сім. Оскільки фінансування з державного бюджету становить у кращому разі 10% від необхідного, то всі затрати за лікування дитини лягають на плечі батьків. Зрозуміло, що не кожна сім’я має такі суми грошей і тому, якби не благодійники, – ми б масово втрачали наших діточок», – розповідає пані Оксана, мама онкохворої 6-річної Катрусі зі Львова.

20-річний Сашко Бистриченко:
– Вперше з онкозахворюванням я зіткнувся в квітні 2008-го року. Тоді в мене дико боліла спина, ми з мамою сходили до лікаря, і він сказав, що мені просквозило спину, прописав обезболююче. Тимчасово полегшало. А в кінці липня в мене вже оніміли ноги. Через пухлину в грудному відділі я не відчуваю зараз тіла від ребер до пальців ніг, також правої частини обличчя (м’язи, око, вухо). Лікувався вже в Одесі, Львові, Києві, Німеччині, Росії, і тепер продовжую. Проблема коштів, звичайно, найбільша. Якби не милосердні благодійники, – хто зна, чи був би я живий.

Чого я хочу надалі? Я мрію спочатку бути звичайним – подолати хворобу, знову ходити, говорити, мандрувати і т.д. Найбільше радості мені приносить, коли до мене приходять гості, друзі, волонтери. Розмовляю українською, російською і англійською, вчу німецьку. Вчусь створювати веб-сайти на HTML-CSS-PHP (прим. програмування веб-сторінок), удосконалюю вміння працювати у Photoshop (прим. комп’ютерна програма)».

За місяці лікування в онкологічному відділенні не лише дорослі, а й сама дитина дуже змінюється. Вона знаходить і втрачає друзів, перед її очима проходять десятки маленьких життів. Може, саме тому в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі всі відзначають той особливий погляд, яким дивляться на світ онкохворі діти. Незалежно від свого віку, всі вони раптом стають дорослими.

Жодна держава неспроможна повністю взяти на себе фінансування дитячої онкології. Тому в багатьох країнах законодавство передбачає низку податкових пільг для бізнесменів і підприємців, які вкладають гроші в дитячу онкологію. Безперечно, отримують допомогу маленькі хворі і від релігійних, громадських організацій. Українцям залишається лише мріяти про той час, коли ми досягнемо традицій, скажімо, баварців. Там існує дуже цікава традиція – баварці не купують на похорон своїх близьких живі квіти, лише штучні, а різницю в ціні переказують у фонд дитячої онкології. Дитячу онкологію можна порівняти відтак із дзеркалом, у якому відображається суспільство.

Розповідає Ліля Сливка, близька подруга сім’ї Сидоров і 5-річного Юрчика:
– Юрчику було лише 2 рочки, коли йому діагностували пухлину заочеревинного простору. Протягом трьох наступних років проходило лікування дитини. Тяжко собі навіть уявити, яке випробування випало на долю батьків. Я дуже добре знаю маму Юрчика і яким нелегким було в неї життя, як вона чекала цієї дитини.

Сім`я потребувала і моральної, і фінансової підтримки. Були неодноразові виснажливі поїздки до Москви, до Києва. Багато рідних, друзів, сторонніх людей, організацій прийшли на допомогу родині.

Я від імені батьків і від себе особисто хочу подякувати Карітасу України за розуміння, фінансову підтримку, співпереживання труднощів сім?ї Сидоров. На жаль, Юрчика не вдалось врятувати. Але низький уклін всім, хто боровся за його життя.

02.04.12
Асоціація благодійників України оприлюднила нещодавно річний звіт про стан розвитку благодійництва в Україні в 2011 році. Дослідження ґрунтується на результатах експертного опитування, яке проводилося в 2 етапи: листопад – грудень 2011 р.; січень – лютий 2012 р.

Загалом в опитуванні взяли участь 86 експертів у сферах благодійності, волонтерства, корпоративної соціальної відповідальності, відомі громадські діячі, журналісти, підприємці, науковці. Експерти визначили кращі благодійні проекти та акції, найактивніших у сфері благодійності публічних осіб, найбільш прозорі у своїй діяльності благодійні фонди, а також аналізували проблемні моменти функціонування благодійного сектора.

Дослідження базується на результатах експертного опитування «Благодійність в Україні – 2011», ініційованого Асоціацією благодійників України за підтримки ІАЦ «Громадський простір» та ІА «RegioNews»; інформаційну допомогу надали портали NovaUkraina.org і kontrakty.ua.

Серед основних проблем, які гальмують розвиток благодійництва респонденти виділяють: 1) відсутність податкових пільг для бізнесу при здійсненні ними благодійної діяльності (68.7%); 2) брак довіри з боку суспільства до діяльності благодійних організацій (62.8%); 3) корумпованість державного апарату, що пригнічує соціальну активність суспільства (61.6%); 4) оподаткування отриманої благодійної допомоги (52.3%) тощо.

Максимально відкритими й публічними визнані благодійні фонди Ріната Ахметова «Розвиток України» (23.3%), благодійний фонд братів Кличків (22%), фонд Віктора Пінчука (20.9%), фонд Олени Пінчук «АНТИСНІД» (18.6%), Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000? (14%), благодійний фонд «Карітас України» (8.1%).

«Ми, благодійники, займаючись різними аспектами суспільного життя, складаємо одну велику систему, – сказав Олександр Олійник, підприємець, громадський діяч, лауреат Національного конкурсу «Благодійник року – 2009» – Але разом з тим певного зведеного документу, який би показував не тільки елементи цієї системи, а й систему в цілому, до цього часу не було. У благодійності відбувається набагато більше речей, аніж з’являється про них інформації; для нас самих деякі явища, що відбулися у благодійності в 2011 році, стали відкриттям і одкровенням. Ми зрозуміли, чого ми ще не знаємо, і якої інформації ми не отримуємо».

Більше половини опитаних засвідчили низький інтерес ЗМІ до тем, пов’язаних із благодійництвом. На думку респондентів, телеканали ICTV (11.6%), СТБ (10.5%), «1+1? (9.3%) найбільш системно й об’єктивно надають інформацію про розвиток благодійництва в Україні. У рейтингу найбільш популярних і відвідуваних інтернет-ресурсів у царині благодійництва лідирують Громадський простір (30.2%), інтернет-портал Українського Форуму благодійників (28%), ресурсний центр «Гурт» (26.8%).

У додатку до звіту подано текст законопроекту №6343 «Про благодійну діяльність та благодійні організації», підготовлений до другого читання у Верховній Раді України.

Слід підкреслити, що у світовому рейтингу благодійництва Україна перемістилася з 150 на 105 місце, піднявшись угору на 46 позицій, з такими показниками: благодійні пожертвування – 11% (5% – минулого року), 30% – волонтерська робота (14% – минулого року), 37% – допомога нужденним (19% – минулий рік). Україна ділить 105-е місце в рейтингу з Японією та Чадом. Сусідні країни займають такі позиції: Польща – на 74-му, Білорусь – на 87-му, Росія – на 130-му. «Світовий рейтинг благодійництва – 2011? свідчить: загальна кількість людей, залучених до доброчинності в світі, зросла, проте число жертводавців і загальна сума пожертвувань благодійним організаціям скоротилася. Лідер рейтингу – США, далі йдуть – Ірландія, Австралія і Нова Зеландія.

“Ми задавали питання, які проблеми заважають розвитку благодійності. Другий за важливістю пункт – відсутність довіри з боку суспільства до діяльності благодійних організацій, 63%. Це означає, що дві треті нашого суспільства не довіряє благодійним організаціям. Відповідно, що повинні робити благодійні організації? Вони повинні, з одного боку, робити свою діяльність максимально відкритою і прозорою, а з іншого боку, займатися абсолютно нормальною своєю функцією – популяризувати свою діяльність у суспільстві, з донесенням тієї інформації, яка явно є об’єктивною…”, – переконаний Олександр Олійник.

Відеоуривок із оголошення результатів дослідження Ви можете переглянути тут.

30.03.12
За результатами недавньої зустрічі Прем’єр-міністра України з громадськими організаціями, які надають соціальні послуги, з метою удосконалення системного та комплексного підходів до формування державної політики у сфері надання соціальних послуг Микола Азаров розпорядився головам обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій у місячний строк:
– вивчити потребу у наданні соціальних послуг на рівні місцевих громад із обов’язковим залученням громадських організацій, місцевих фахівців та користувачів послуг;
– проаналізувати наявність громадських, благодійних та релігійних організацій, що надають соціальні послуги, та їх спроможність забезпечити якісне надання таких послуг;
– розробити плани заходів із розвитку системи надання соціальних послуг, у т. ч. із залученням громадських, благодійних та релігійних організацій, із залученням різних джерел фінансування, зокрема бюджетних коштів;
– надати інформацію про проведення конкурсів на залучення бюджетних коштів для надання соціальних послуг відповідно до постанови Кабінету Міністрів України.

Про результати таких досліджень і узагальнень Прем’єр-міністр України дав розпорядження поінформувати Міністерство соціальної політики і Кабінет Міністрів. Відповідно до цього Микола Азаров матиме спеціальне скликання зі своїм першим заступником Надрагою В. І.

Глава уряду у своєму офіційному листі наголосив про внесення на розгляд проекту акта щодо утворення дорадчого органу при Кабінетові Міністрів України з питань здійснення розвитку системи надання соціальних послуг. «Що особливо важливо для нас, – М. Азаров розпорядився забезпечити включення до складу спеціального дорадчого органу при Кабміні представників відповідних громадських організацій. Так само влада пішла на співпрацю у тому плані, що має бути розроблено відповідні правові акти, зміни до Бюджетного кодексу України в частині здійснення фінансування громадських організацій, що надають соціальні послуги», – каже Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

З метою покращення якості підготовки фахівців, що надають соціальні послуги, Микола Азаров розпорядився Табачникові Д. В. і Надразі В. І. разом з громадськими організаціями, які надають соціальні послуги, проаналізувати відповідні освітньо-професійні програми, у разі необхідності внести до них відповідні зміни, а також опрацювати питання щодо удосконалення підвищення кваліфікації соціальних працівників.

Також у офіційному листі Кабінету Міністрів України сказано, що до 30 травня має бути подана узагальнена інформація про результати проведеної роботи та пропозиції щодо удосконалення системи надання соціальних послуг. Після цього відбудеться чергова зустріч Прем’єр-міністра України з громадськими організаціями, які надають соціальні послуги. Нагадаємо, що 24 лютого мала місце 24 лютого. До співпраці було запрошено керівництво всеукраїнського громадського соціально-політичного об’єднання «Національна Асамблея інвалідів України», міжнародний благодійний фонд «Карітас України», міжнародна благодійна організація «Кожній дитині», благодійна організація «Місто щасливих дітей», всеукраїнська громадська організація «Коаліція захисту прав інвалідів та осіб із інтелектуальною недостатністю», громадська організація «Турбота про літніх людей».

Нині в Україні діють досить багато громадських і благодійних організацій, які допомагають найбільш вразливим категоріям населення (інвалідам, людям похилого віку, дітям-сиротам, неблагополучним сім’ям). Вони тісно й результативно співпрацюють з профільними міністерствами та установами, однак часто на заваді повноцінній роботі цих організацій стають бюрократичні перепони. Тому громадські організації України нині закликають уряд прийняти нормативні акти, які б юридично закріпили всі аспекти їх діяльності. Адже у сфері соціальної допомоги населенню громадські і благодійні організації не конкуренти державі, а партнери.

На зазначеній зустрічі йшлося також і про фінансові аспекти роботи організацій «третього сектору» в Україні. Представники громадськості підкреслили, що було б доцільно впровадити систему тендерів на надання соціальних послуг недержавними організаціями. Зі свого боку прем’єр-міністр України запевнив, що принципи такого співробітництва і його фінансування будуть вироблені.

Переглянути відео із зустрічі Прем’єр-міністра з громадськими організаціями 24 лютого Ви можете тут.

29.03.12
24 – 25 березня Вінницька обласна правозахисна організація “Джерело надії” провела тренінг на тему: «Управління стресом. Методи саморегуляції, як профілактика та вихід зі стресу» з циклу тренінгів “Стрес. Стресостійкість. Вихід із стресових ситуацій”. Такі заходи відбуваються в рамках проекту Карітасу України “Розвиток в Україні мережі консультативних центрів з попередження торгівлі людьми та наданню допомоги постраждалим” за сприяння українського представництва Міжнародної організації з міграції. Тренінг провела психолог і практикуючий психотерапевт Наталія Мисаченко.

Ціль тренінгу – навчитися управляти стресом відповідно до психічного типу своєї особистості та вивчення методів саморегуляції для профілактики та виходу зі стресу.

Торгівля людьми є злочином проти людяності. Вона включає акт вербування, перевезення, передачі, приховування або одержання людини за допомогою застосування сили, примусу або іншими засобами, з метою її експлуатації.

Щороку сотні тисяч чоловіків, жінок і дітей потрапляють до рук торговців людьми, в їхніх власних країнах і за кордоном.

В наш час торгівля людьми – це найшвидше зростаюча злочинна індустрія у світі. Загальний річний дохід від торгівлі людьми становить від 5 до 9 мільярдів USD. Рада Європи констатує, що «Торгівля людьми досягла масштабів епідемії за останні десять років, з річним глобальним ринком близько 42,5 млрд. USD» За оцінками ООН, близько 2,5 млн. осіб з 127 різних країн є об’єктом торгівлі людьми в усьому світі.

Після падіння «залізної завіси», колишні країни Східного блоку, такі, як Албанія, Молдова, Румунія, Болгарія, Росія, Білорусь і Україна стали основними країнами-постачальниками для торгівлі жінками та дітьми.

Спеціалісти Представництва Міжнародної Організації Міграції в Україні стверджують, що за 20 років незалежності України понад 110 тис українців постраждали від торгівлі людьми, більшість постраждалих – це жителі Сходу нашої держави. В той же час інші дослідники оприлюднюють дані, що починаючи з 1991 року, до 0,5 млн. українців були продані за кордон.

За словами менеджерів проекту Організації з безпеки і співробітництва в Європі щороку жертвами торгівлі в самій країні стають понад 30 тисяч громадян.

Жінок, як і раніше, змушують займатися проституцією, працювати хатніми прислугами, експлуатують у текстильній та інших галузях легкої промисловості, а дітей змушують жебракувати. Більшість українських чоловіків, які стали жертвами торгівлі, змушені працювати за невелику зарплатню в Росії та інших країнах насамперед, будівельниками, у сільському господарстві або моряками.

Спеціалісти, що проводять тренінги з ініціативи Карітасу, зазначають, що ефективність переборення стресу від явища торгівлі людьми багато в чому залежить від психологічної готовності протистояти йому і від вміння керувати своїми емоціями в складних ситуаціях. Велике значення для управління стресом має знання особливостей власної психіки. Відомо, що в залежності від особливостей особистості, реакції кожної людини на стрес і симптоми проявлення стресу є доволі специфічними.

Розповідає Ірина, учасниця тренінгу: «Для мене була цінна інформація, власне, про типи особистостей, які по-різному реагують на стрес: честолюбний, спокійний, добросовісний, тип, який не відстоює свої права, життєлюбний, тривожний тип. Знаючи свій тип психіки, людина має навчитися формувати систему стратегій відновлення психічної рівноваги, навіть коли потрапляє до кризових ситуацій. Для попередження стресу, виходу зі стресу та подолання наслідків стресових ситуацій допомагають методики саморегуляції».

Експерти з громадських організацій, що роками працюють для запобігання торгівлі людьми в Україні чи займаються консультуванням, підтримкою і юридичною допомогою жертв торгівлі людьми зазначають, що торгівля людьми — явище глобальне. Воно суттєво впливає на країни, що знаходяться в стані політичної та економічної трансформації або постконфліктного стресу, які в основному і є країнами походження для всесвітнього кримінального процесу торгівлі людьми.

Людей, що живуть в скрутних умовах, приваблює можливість поліпшення свого життя в багатших і розвиненіших країнах, а в той же самий час в країнах призначення зростає попит на низькооплачуваних робочих в нелегальних трудових секторах економіки, а також в легальних трудових секторах з низькою заробітною платнею.

В сьогоднішніх реаліях українського суспільства важливим є об’єднання сил організацій «третього сектору», міжнародних експертів із протидії торгівлі людьми і працівників профільних державних установ.

28.03.12
На початку весни молодь із Карітасу в Івано-Франківську спільно зі своїми приятелями поринули в тропічне літо. Таку можливість подарував їм похід до аквапарку – подія, на яку неповносправна молодь чекала з нетерпінням, пригадуючи попердні відвідини цього розважального комплексу. Всього було 54 учасники, з яких 12 приятельських пар, які з радістю випробовували різноманітні водні доріжки, плавали, відпочивали в джакузі, а для найсміливіших – гірка-змійка! Волонтери допомагали переодягтись, сушитись і просто цікаво, по-новому, провести спільний час. Їм це вдалось, адже молодь ще довго згадувала похід до аквапарку і чекала нового.

До наступного заходу приятелі ретельно готувались, згадували похід в театр у Львові на виставу «Олівер Твіст». Адже цього разу приятельські пари потрапили на перлину українського театру «Наталку Полтавку». Весела, жвава і дещо комедійна вистава, атмосфера напівтіні та оркестрова гра, що супроводжувала спів, заполонили глядачів. Хтось уже вибрав для себе улюбленого актора, а комусь було цікаво розглядати декорації, спостерігати за грою.

«Тут і сміх, і гнів, і співчуття, і осуд – повна гама почуттів, на які лише здатна людська природа. Напружена тиша в глядацькій залі не є свідченням спокійного відстороненого споглядання вистави, ? цей спокій лише зовнішній. У такі хвилини найбільшого внутрішнього напруження глядачі переживають емоції, які не завжди можуть бути викликані ситуаціями буденного життя.

Тому перебування в театрі – це можливість стати дорослішим: ми вчимось слухати, аналізувати і спостерігати. А спільний похід з батьками – це ще один крок на зустріч один одному. Заходи такого характеру поєднюють нас, пізніше ми обговорюємо побачене з дітьми, дізнаємось, що їх схвилювало чи вразило, а що викликало негативні емоції.

Відчувається, як за півроку несміливе, боязливе відношення одне до одного змінилось на довіру. Справді проект приятелів «Допоможи іншому – стань приятелем» став для молоді ковтком чогось нового», ? вважає мама однієї із неповносправних підопічних місцевого Карітасу.

Нагадаємо, що діяльність центру для людей з особливими потребами у Карітасі Івано-Франківськ УГКЦ частково забезпечується завдяки фінансовій підтримці Мережі нідерландських благодійних фондів для Центральної та Східної Європи, Сканфонду та Карпатського Фонду (МБФ «Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону») у рамках Програми приятелів «Потрібні двоє: допоможи іншому – стань приятелем».

27.03.12
Внаслідок аномальних для Центральної та Східної Європи холодів та завдяки допомозі благодійників із Німеччини та Відня (які гарантували виділення 30, 000 EUR та 20,000 EUR відповідно)організації Карітасу в Україні забезпечили 12 пунктів обігріву і харчування для майже 1, 5 тис. потребуючих осіб.

Протягом січня-лютого 2012 року українці пережили дуже холодну зиму, якої не було останні 6 років ? температура вночі становила близько 30? C. Характерна здебільшого для Східної України холодна погода охопила також західний і південний регіони. Внаслідок цього у багатьох містах України виникли проблеми із опаленням, водопостачанням та електропостачанням, курсуванням громадського транспорту і доступом до віддалених населених пунктів, завдано чималих збитків муніципальній інфраструктурі міст України, малим господарствам. Найбільше проблем, звісно, випало на долю людей бідних, пристарілих, хворих, самотніх, безпритульних, узалежнених від алкоголю чи наркотиків, малозабезпечених дітей і молоді.

Мета акції Карітасу України – забезпечити гарячим харчуванням, медикаментами і теплим одягом осіб, які потерпають від холоду, попередити випадки переохолодження, надати першу медичну допомогу постраждалим, також психологічну підтримку.

Працівники і волонтери Карітасу зініціювали додатково відвідування і забезпечення необхідними медикаментами одиноких малозабезпечених людей похилого віку вдома, огляд фельдшерами, користування душовими кабінами для безпритульних в соціальних центрах Карітасу, розповсюдження інформації про місця обігріву, надавали соціальні і юридичні консультації. Допомога реалізовувалася як на базі соціальних центрів Карітасу, так і за допомогою мобільних автомобільних пунктів, в розміщених і спеціально облаштованих наметах поблизу залізничних вокзалів і в міських центральних парках міст України.

Розповідає 65-річний Петро, що протягом багатьох років є безпритульним і проживає в Івано-Франківську: «Якби не Карітас, я б, певно, замерз і помер. Знаєте, за безліч років життя на вулицях я навчився давати собі раду та ще й помагати друзям, але цього року зима надто сувора. Та й ті, хто нами переважно опікуються, не мають вже коштів та потрібних речей, аби нас зігріти, нагодувати, полікувати. Я надто старий, аби боротись за життя, яке не бореться за мене».

За час реалізації 2-тижневого проекту (у деяких регіонах організації Карітасу здійснювали дану роботу довше) в тісній співпраці із міською владою, службами Міністерства надзвичайних справ України, партнерськими організаціями і християнськими спільнотами, Карітас у різних регіонах України забезпечив потребуючим під час аномальних морозів понад 12 тисяч обідів. Втілення даного проекту дозволило також виявити людей, що потребують негайної опіки і матеріальної допомоги, консультування.

«Завдяки підтримці іноземних благодійників Карітас України отримав можливість допомогти майже 1, 5 тис. потребуючих людей, що потерпали від аномальних холодів. Всі регіональні організації Карітасу України мають багатий досвід функціонування благодійних їдалень, пунктів видачі гуманітарної допомоги, також періодично отримують благодійні пожертви ліками, які передають потребуючим малозабезпеченим людям.

За даними українського Міністерства надзвичайних справ під час аномальних морозів в Україні близько 4 тис. опалювальних наметів були створені по всій країні, щоб забезпечити необхідне житло для безпритульних людей та інших нужденних, проведено понад 4 тис. патрульних рейдів, під час яких було виявлено майже 5 тис. осіб, які потребували сторонньої допомоги, понад 150 осіб померли від переохолодження (очевидно, що ця цифра є заниженою, оскільки не включає тих, хто помер через ненадання медичної допомоги та загострення хронічних захворювань).

Працівники регіональних організацій Карітасу у різних регіонах України зазначали про недостатню і незадовільну роботу місць обігріву, створених державними установами, також кажуть, що безпритульні люди побоювалися іти в такі місця у зв’язку з їх контролюванням органами безпеки.

Якби не робота Карітасу в Україні та інших громадських і благодійних організацій, ? наслідки непогоди були б значно прикрішими. Питання в одному ? доки українські соціальні проблеми фінансуватимуть іноземці, а не вітчизняні заможні особи чи соціально відповідальні підприємства і громадяни назагал? Як члени єдиного суспільства, як одна громада, ми повинні звернути особливу увагу на проблеми потребуючих і безпритульних людей, особливо в час скрутних обставин і непогоди. Немає жодного значення, яким чином ці люди опинилися поза суспільством, ? так склалося їхнє життя і кожен з нас відповідальний за це», ? зазначає Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

Карітас України висловлює щиру і подяку донорам, волонтерам, партнерам за їх небайдужість до чужого горя, милосердя, турботу й увагу до нужденних.

26.03.12
15 березня у Києві у великому конференц-залі Національної Академії Наук України відбувся круглий стіл «Обличчям до людини: Церква і держава у служінні мігрантам». Організатором була Комісія Української Греко-Католицької Церкви у справах мігрантів. Участь у заході взяли представники релігійних організацій, керівники державних структур, політики, представники дипломатичних установ в Україні, науковці-дослідники, практичні виконавці у державних структурах, представники громадських організацій.

Модератором дискусії виступив Григорій Селещук, керівник Комісії Української Греко-Католицької Церкви у справах мігрантів. Презентуючи тему, доповідачі висловлювали результати досліджень про соціальні потреби українських мігрантів, особливості життя громади мігрантів, важливість територіальної громади у пошуках відповідей на виклики міграції, роль державних органів у розв’язанні викликів міграції.

«Усі присутні погодились, що неурядові організації та Церква відіграють ключову роль у житті українського мігранта за кордоном та й в Україні. Ці посередники здійснюють свою роботу на рівні «Конкретний випадок» – «Родина» – «Спільнота мігрантів», здійснюючи тим самим скоріше «симптоматичне лікування», а не системний підхід до проблеми. Своєю роботою Церква, спільноти мігрантів та НУО, зокрема і Карітас України заповнюють значні прогалини у державній міграційні політиці, а подекуди просто виконують роль держави.

Присутні представники спільнот за кордоном наголосили на значному погіршенні взаємодії між консульськими установами за кордоном і трудовими мігрантами. Обурення викликали зміни в виборчому законодавстві, якими фактично відібрано можливість голосування за кордоном у 4/5 всієї маси наших громадян за кордоном, а про можливість організації мажоритарних округів в Італії чи Іспанії, ? де могли б бути обрані депутати від конкретних спільнот мігрантів, ? взагалі не йдеться», ? розповідає Ростислав Кісь, юрисконсульт Карітасу України.

На думку Ростислава, не останню роль у відсутності ефективного діалогу з державою відіграє неоднорідність кінцевих завдань, які ставлять перед собою учасники діалогу, адже спрощено їх можна поділити на тих, що хочуть «кращої долі для мігрантів за кордоном», тих, що «хочуть повернути якомога більшу кількість українців на Батьківщину», тих які «бачать у кожному мігранті пакунок із грошима», ті, що взагалі вважають, що «той, хто покинув Батьківщину вже є чужинець» тощо. Водночас така ситуація посилюється відсутністю єдиного державного органу, відповідального за роботу з міграційними процесами.

Мультиінституційний підхід, запозичений з радянського минулого, успішно вижив і продовжує нівелювати спроби працювати навіть, вже вкотре «створеної», Державної міграційної служби. Намагання повернути співвітчизників з чужини, яким керується, зокрема, у своїй практичній діяльності Карітас України, буде успішним лише за умови зростання привабливості і конкурентоспроможності життя в Україні, що напряму залежить державної політики в сфері реінтеграції повертанців, створення належних умов для визнання здобутих за кордоном вчених ступенів, гармонізації законодавства щодо соціального захисту та пенсійного забезпечення, що допоможе зберегти закордонний стаж та соціальні виплати тим, хто повертається з-за кордону.

Негнучкий та інертний державний механізм зможе ефективно реагувати на кожний конкретний випадок мігрантів за умови розгортання тісної співпраці з неурядовими організаціями через інструмент закупівлі соціальних послуг у них за бюджетний кошт.

Також в рамках круглого столу «Обличчям до людини: Церква і Держава у служінні мігрантам» відбулась цікава і жвава панельна дискусія, до якої долучились вл. Йосиф Мілян, Єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, народні депутати Тарас Стецьків, відомий політик і підприємець Олександра Кужель, науковці Ігор Марков, д.н.д.у. Олена Малиновська і д.е.н. Ірина Прибиткова та інші.

Під час проведення даної події було представлено також найновіші наукові дослідження міграційних процесів для України і міжнародної спільноти назагал ? про циркулярну міграцію, адаптаційні резерви полілокальних родин українських трудових мігрантів, роль Церкви у врегулювання наслідків міграції, практичні поради із організації громад українських трудових мігрантів.

«За підсумками заходу особисто я б окреслила наступні висновки:
1. Потрібна нова Концепція міграційної політики, в центрі якої б знаходилися інтереси українських мігрантів.
2. Необхідний чіткий план дій, який би супроводжувався лобізмом конкретних питань.
3. На прикладі з Португалією, Україна повинна продовжити практику підписання двосторонніх угод в інтересах українських мігрантів (наприклад, про визнання трудового стажу та пенсійне забезпечення).
4. Необхідно активувати роботу Раду з питань трудових мігрантів при Кабміні шляхом включення в неї представників громадських організацій, які захищають права та інтереси українських трудових мігрантів за кордоном, та зменшити кількість високопосадовців, що дасть можливість виконувати покладені на неї функції», ? зазначає Ірина Брич, менеджер міграційних процесів Карітасу України.

25.03.12
Від спроможності сьогоднішньої влади забезпечити гідне дитинство своїм наймолодшим громадянам залежить майбутнє незалежної України, її гідне місце у світі. Поза сумнівом, захист прав дитини – проблема багатовимірна. Вона охоплює низку різних аспектів, про окремі з них мова йшла на засіданні круглого столу, яке відбулось у приміщенні актового залу Бродівської гімназії ім. І.Труша нещодавно, де були запрошені представники державних служб, які працюють з дітьми та молоддю. Також до участі долучились і працівники місцевої організації Карітасу.

Метою круглого столу, який відкрив голова Бродівської райдержадміністрації В. Стронський, було обговорення актуальних проблем дотримання прав дітей-сиріт, позбавлених батьківського піклування та дітей, які опинилися у складних обставинах, а також окреслення шляхів їх вирішення.

Доповідачі
А) ознайомили присутніх із засадами державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у Бродівському районі;
Б) проінформували про координацію діяльності органів влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності щодо профілактики безпритульності, бездоглядності серед дітей та запобігання жорстокому поводженню;
В) висвітлили тему про створення і функціонування в районі прийомних сімей (присутнім також продемонстрували фільм про незадовільний стан побутових умов, у яких проживають діти в окремих сім’ях та про позитивний вплив на дітей-сиріт прийомних сімей);
Г) проінформували про стан злочинності і правопорушень серед дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування та дітей, які опинились у складних життєвих обставинах;
Д) доповіли про систему заходів, які потрібно проводити щодо збереження життя та здоров’я дітей, також про стан оздоровлення та відпочинку дітей різних соціальних категорій у Бродівському районі.

Директор місцевого Карітасу о. Ярослав Царик розповідає: «Дуже тішить, що регіональна влада готова йти на співпрацю і організовує подібні заходи. Вони не лише є звітними, підсумковими і інформаційними, – тут ми можемо поділитись думками, знайти спільні точки перетину, зав’язати співпрацю і спільні проекти.

Соціальний педагог Бродівської гімназії ім. І.Труша та Карітасу Броди Ю.Присяжнюк на даному круглому столі розкрила тему щодо ролі соціальних працівників у дотриманні прав дитини у сім’ях різних категорій. Місцевий Карітас має чималий досвід у роботі із дітьми трудових мігрантів, дітьми-сиротами, малозабезпеченими і бездоглядними дітьми, і ми маємо що додати до діяльності по захисту прав дитини, їх самореалізації».

Завершилось засідання круглого столу переглядом фільму про сім’ю Топилків з с. Білявці, яка крім своїх двох дітей, взяла на виховання ще п’ятеро прийомних дітей. Підбиваючи підсумки круглого столу начальник служби у справах дітей Бродівської райдержадміністрації Н. Богатирьова зазначила, що лише спільними зусиллями усіх державних служб можна покращити ситуацію з проблемних питань щодо захисту прав дітей.

23.03.12
20 березня у Хмельницькому було презентовано всеукраїнський проект серії фотовиставок про малозабезпечених дітей, тисячами яких понад 10 років опікуються організації міжнародного благодійного фонду Карітас України у різних регіонах нашої країни.

Метою проекту «Щастя – це .?!» є актуалізація проблематики дітей у складних життєвих обставинах, привернення уваги громадськості, медіа, влади. Автором фотознимок є Олег Григорєв із м. Мукачево.

На відкриття фотопроекту завітало чимало поважних персон, – чиновників, партнерів фонду, колег, представників ЗМІ і просто зацікавлених хмельничан. Прозвучало багато подячних слів, розповідей про багаторічну діяльність фонду, величезний масштаб роботи і не менший ентузіазм на майбутнє. А діти і молодь – які і було центром самої події – щиро розповідали про свою дружбу із Карітасом, переживання, надану матеріальну допомогу і психологічну підтримку, мрії на майбутнє та бачення щастя.

Також діти, якими опікується Хмельницький Карітас, спрезентували власну міні-фотовиставку, продемонструвавши свої вміння у фотомистецтві.

Фотовиставка експонується в приміщенні Хмельницької міської ради (вул. Гагаріна, 3, м. Хмельницький), а відтак вигідно розташована для ознайомлення і перегляду до 5 квітня.

Напрямок роботи соціального супроводу кризових дітей та молоді і їхніх сімей системно і цілеспрямовано функціонує більше 10 років, і є ключовим у роботі Карітасу України. В роботі, окрім забезпечення базових потреб кризових дітей (одяг, взуття, теплі обіди, можливість скористатись пральнею та душовою, медичний огляд), на передньому плані стоїть створення умов для духовного, креативного та психосоціального розвитку.

Діти та молодь отримують інформаційну допомогу, психологічну і юридичну консультацію. Працівники Карітасу України організовують позашкільну роботу в гуртках, терапію мистецтвом, ігрову терапію, спеціальні тематичні тренінги, дискусії, також спортивні змагання, екскурсії, походи, відпочинкові і освітні табори, де діти і молодь здобувають нові соціальні навики, згуртовуються.

Мета даного напрямку соціальної діяльності – сприяти реінтеграції та соціальній адаптації дітей та молоді, які опинились у складних життєвих обставинах, підтримати сім’ї з дітьми, що перебувають в кризі. Завдання щоденної праці із потребуючими дітьми – запропонувати альтернативу, допомогти самостійно покращити своє життя, адаптувати світогляд, соціалізуватись і самореалізуватись.

Дмитро Лисий, місцевий координатор роботи із кризовими дітьми та молоддю, каже: «Попри те, що в нас колосальний об’єм роботи щодня і ще більші плани на майбутнє, – підготовка і презентація проекту «Щастя – це ..?!» стали дечим особливим для нас. Ми заново відкрили у собі дітей, якими опікуємось, доторкнулися до їх світу. Незайманого і разом з тим такого досвідченого, який вже зіткнувся із безліччю проблем, тривоги, важливих рішень і розчарувань.

Скажу єдине, що усвідомив за багато років соціальної роботи в Карітасі: щастя – це наше ставлення до світу і життя. Ми визначаємо і формуємо його, а не навпаки».

22.03.12
З вересня 2010 року благодійний фонд Карітас Волинь реалізовує проект в м. Нововолинську «Розвиток мережі соціальних центрів для дітей трудових мігрантів». Мета проекту – створити соціальні та психологічні умови для розвитку дітей, сприяти ефективному процесу навчання та виховання у школі та поза нею. Соціальний центр відвідує 80 дітей, з них 45 дітей трудових мігрантів та 35 дітей інших категорій, які потребують організованого дозвілля. Це діти-сироти, діти з малозабезпечених сімей, неповних сімей. Одночасно у центрі перебуває 20-25 дітей.

Соціальний центр пропонує дітям спілкування з однолітками, цікаве та корисне дозвілля, розвиваючі ігри, дискусії та тренінги, просвітницькі екскурсії, зустрічі з цікавими людьми, спільні спортивні та мистецькі заходи. Діти займаються в гуртках, беруть участь у вікторинах, спортивних іграх, екскурсіях, походах, цікавих поїздках.

«Від початку реалізації проекту в соціальному дитячо-молодіжному центрі Карітас було запроваджено нову модель роботи з дітьми – гурток шведської моделі.

Суть роботи полягає в тому, що одночасно на гуртку діти можуть займатися тим, що їм цікаво на даний момент. В центрі їм пропонують як традиційні мистецькі заняття, такі як малювання, ліплення з пластиліну, бісероплетіння, складання пазлів, технічних моделей, так і сучасні види творчості ? ліплення пластиком, орігамі, квілінг. Діяльність дітей сприяє всебічному гармонійному розвитку особистості», ? розповідає Вікторія Скриннікова, місцевий координатор роботи із дітьми.

Квілінг – це техніка скручування довгих та вузьких смужок паперу, мистецтво виготовлення плоских або об’ємних композицій із скручених в спіральки довгих і вузьких смужок паперу. З паперових спіралей діти в Карітасі Волинь створюють квіти і узори, які потім використовують для прикраси листівок, альбомів, рамок для фотографій. Квілінгом з задоволенням займаються діти як молодшого, так і старшого шкільного віку. Так, до дня Святого Валентина та 8 Березня, 35 дітей натхненно власноруч виготовляли листівки своїм рідним та друзям.

Мистецтвом орігамі, ? створення витворів шляхом використання схеми геометричних згинів і складок, ? захопилося 17 дітей, з яких 11 хлопців. Результатом місячної праці стали паперові вироби у вигляді ялинки, зайця та лебедя тощо.

Ці заняття є не лише методом організації дозвілля, а й вдалим процесом психологічного розвантаження, стверджує психолог місцевого Карітасу . Творчий процес призводить до зменшення рівня тривожності та пом’якшення психотравмуючої ситуації розлуки дітей з батьками.