03.1.11
Кожен з нас ? і дорослий, і малий ? є повноцінним членом суспільства, його невід’ємною частиною, вільним і рівним у своїй гідності та правах. Першим кроком для повної реалізації себе, як повноцінного громадянина, є ознайомлення з основними правами та обов’язками. Ми всі добре розуміємо, щоб запобігти порушенню своїх прав, бути захищеним не знаючи межі своїх прав і свобод, дозволеного і забороненого в інтересах суспільства, неможливо.
Тож активну і дієздатну у правовому відношенні людину необхідно формувати з дитинства. Права дитини ? це те, що гарантує їй держава, це свого роду допомога дорослих у законодавчій формі, щоб дитина розвинулася і реалізувала себе.
Саме з метою підвищення професійної компетентності працівників освіти в рамках проекту «Психоемоційна та соціальна робота з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах» на базі відділу освіти Богородчанської РДА Карітас Івано-Франківськ УГКЦ спільно з головним управління Головного управління юстиції в Івано-Франківській області організував навчальний семінар–тренінг н
а тему «Сприяння адвокації прав дітей. Правовий статус дитини в українському законодавстві», у якому взяли участь 24 соціальних педагогів та практичних психологів зі шкіл району.
Основною ціллю семінару-тренінгу було ознайомити фахівців соціальної сфери з формами і методами роботи із сім’ями і дітьми щодо захисту їхніх прав. Адже питання прав дітей стосується, в першу чергу, самих дітей.
Галина Печіль, начальник відділу правової роботи, реєстрації нормативно-правових актів та легалізації об’єднань громадян, слушно зазчає: «Дитині законом повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно.
Діти повинні мати доступ до інформації про свої права. Їм слід дозволити брати участь у процесі ухвалення рішень, що впливають на їхнє життя, та заохочувати таку участь. Адже завтра саме вони будуватимуть нашу державу, і повинні вміти це робити гідно!».
У ході роботи учасники семінару визначили основні ознаки понять «дитина», «права дитини», «представництво інтересів дитини», «захист прав дитини». Ознайомилися з міжнародними документами у сфері захисту прав дітей, зокрема з Конвенцією ООН, із «Державною програмою «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини до 2016 р.»; розглянули нормативно-правову базу щодо представництва інтересів дітей працівниками соціальної сфери, намагалися визначити шляхи її використання у практичній діяльності.
Спільне навчання дозволило консолідувати зусилля та ресурси різних соціальних інституцій для вироблення спільних переконань щодо здійснення захисту та забезпечення прав дітей, визначення пріоритетних методів роботи, що засвідчуватимуть повагу до дитини, що «не покривдять дитину, не вразять недозрілу душу».
Тільки так можна підготувати дитину до життя в дусі розуміння, миру і терпимості. Карітасу України закликає суспільство спостерігати і докладати необхідних зусиль до того, аби права дитини не порушувались, як і загалом права усіх людей.
визнанню подій минулого України та Європи.
оботу з подолання негативних наслідків міграції, здобути нові цінні контакти і знання», ? каже
суспільство і сприяє його деградації у багатьох розрізах.
ся з країн Європейського союзу до України.
(конкурсна основа розподілу коштів, прозорість, об’єктивність);

Види ран та догляд за ними». Тренер ознайомив учасників зустрічі із загальними принципами лікування ран, так званою первинною обробкою ран, яку в разі нещасного випадку повинен вміти зробити кожен пересічний.
ожен проведений навчальний захід закінчувався інтерактивним обговоренням серед учасників зустрічі щодо засвоєння ними вмінь та навиків. На перший погляд отримана інформація, яка розглядалась в ході занять, може видатись надто конкретизованою чи дріб’язковою, але насправді несе у собі важливу інформацію як для опікуна, так і пристарілої людини. Спільна робота з слухачами тренінгів сприяє кращій мобілізіції зусиль та плануванню спільних заходів на майбутнє. Все – для служіння потребуючим людям!
по-особливому і надвичай сумлінно ставились до власного вибору і виконання завдань. 

стиль та манеру, а також настрій різдвяних свят. Остап Лозинський та Уляна Нищук-Борисяк презентують ікону на склі, Оля Кравченко – сучасну ікону на дошці, Ольга Пильник – кераміку, Ярослава Ткачук – текстиль, Євгенія Рябчун – іграшку, Мар’ян Пиріг – цікаві подарунки. До проекту долучились ще багато інших митців, які презентують мистецтво як подарунок, доступний кожному. «У різдвяні пакунки – мистецькі подарунки!» гласить гасло проекту від «Від Романа до Йордана». 
ндрея Шептицького». Ця установа є чи не єдиним благодійним медичним закладом в Україні. Але Шпиталь ім. Митрополита А. Шептицького не ставить собі за мету конкурувати з медичними закладами Львова (їх є більше ніж 100), а намагається доповнити ті ланки, які є слабшими або взагалі відсутніми у сучасній системі охорони здоров’я ? має хірургічний, паліативний відділ, денний стаціонар, консультативний діагностичний центр, періодично тут працює благодійна їдальня для людей, що перебувають у кризових умовах життя. 
США, Європі та ряді iнших країн свiту розвинулась мережа біблійних товариств. На сьогодні кількість членів зросла до 145 нацiональних Товариств, зусиллями яких ведеться праця з поширення Божого Слова в понад 200 країнах світу.
безпритульними дітьми і молоддю в Донецьку, Києві, Тернополі, Львові, Хмельницькому.
організовують для них також просвітницькі та розвиваючі заходи, ігрову і арт-терапію, майстер-класи, тренінги, дискусії, регулярно відбуваються екскурсії та відпочинкові мандрівки, літні наметові табори. При нагоді ? раді відкрити дітям і християнські знання, цінності, пріоритети.
місцевому Карітасі 15 листопада. Учасниками круглого столу були представники місцевої влади, депутати міської та обласної ради, а також працівники освіти, партнери організації.
допомоги потребуючим людям не залишаться лише словами, а будуть втілені в життя.
реінтеграції українських мігрантів на національному рівні, не хотілося б робити передвчасних висновків. Проте варто зауважити незадовільну готовність відповідальних органів центральної влади до обговорення зазначеної тематики, а також відсутність розуміння проблеми та готовності працювати над її вирішенням.