05.06.12
Важливою подією для дітей є участь в спортивних змаганнях, а особливо в футбольному турнірі. І така можливість з’явилася нещодавно для декількох груп молоді з різних дитячих центрів, які опікуються дітьми-сиротами, дітьми з неблагополучних сімей, а також з сімей, що перебувають в скрутних життєвих обставинах. Чотири футбольні команди – “Леви”, “Орли”,“Покрова”,”Дон Боско” – провели перший свій турнір, який присвятили Євро – 2012, у Львові.

Розповідає Віталій Герасимів, керівник „Дитячо-юнацького соціального центру” Карітасу Львів УГКЦ: «Ми оперативно погодили всі організаційні питання напередодні організації турніру. Суттєвою підтримкою стало сприяння з приміщенням. Дякуючи п. Кузику Олегу, директору Львівського дитячо–юнацького центру творчості, футбольний матч відбувся в спортзалі цього центру, а це було надзвичайно важливо, так як погода несподівано зіпсувалася і проведення турніру було на межі зриву».

Коли усі важливі організаційні і підготовчі питання було вирішено, настав довгожданий для молоді час змагань. Не можливо передати всі емоції та хвилювання, які охопили учасників футбольного турніру.

Після того як прозвучав спільний спів Гімну України, а також вітальне рукопотискання учасників змагань, пролунав свисток судді і гра почалася.

Футбольні фінти, різоманітні ігрові комбінації, удари по воротах, безкомпромісна боротьба за кожен забитий у ворота м’яч, вигуки вболівальників – все це було на полі під час гри. Панувала атмосфера великого футбольного дійства, де виявлялася сила волі, фізична підготовка, футбольна майстерність, вміння грати в команді, і саме найважливіше – вияв емоцій від успіху або невдачі. Ніхто не залишився байдужим і ніхто не програв.

«Велика перемога завжди досягається через працю над собою. Тут доречний олімпійський принцип: “Головне не перемога, а участь”», – сказав один із тренерів футбольних команд, що формуються із різних категорій потребуючих дітей у регіоні.

Після завершення футбольного турніру і підбиття підсумків пролунали слова подяки кожному учаснику, і на завершення всі діти отримали заслужені солодкі та смачні призи. Діти і молодь, якими опікується Карітас, дуже вдячні своїм опікунам та педагогам, кажуть, що для них Карітас є направду другим домом і великою частиною життя. Учасники турніру також висловили свої побажання організувати найближчим часом ще і турнір по настільному тенісу.

04.06.12
Впродовж останніх 5 років Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії впроваджує в життя проект «Соціальна допомога дітям трудових мігрантів». За цей час пройдено чимало шляху, досягнуто великих результатів, але разом з тим команда проекту відзначає, що їхня місія ще далека від свого завершення.

«Концепція проекту розроблялася з урахуванням того, що Західна Україна гостро зіткнулася з явищем трудової міграції. І остання хвиля фінансової кризи лише поглиблює ці негативні явища для суспільства, відтак суть комплексної допомоги дітям трудових мігрантів аж ніяк не втрачає своєї актуальності», – каже Тарас Бучовський, координатор проекту «Соціальна допомога дітям трудових мігрантів» в Коломиї.

За його словами, з самого початку велася велика робота по відшукуванню таких дітей. Працівники Карітасу йшли в школи, садочки, соціальні та центри дозвілля, де просили надати списки дітей трудових мігрантів. Спершу їх залучити в проект було досить складно. Та за п’ять років віднайшли 60 клієнтів.

Найцікавішим є те, що самі діти запрошують сюди своїх друзів, однолітків. До прикладу, є тут четверо однокласників, є 6 сусідів по вулиці. Часто діти приводять своїх молодших братиків та сестричок. Деяких дітей називають тут старожилами, тому що відвідують Карітас від початку роботи проекту. Разом з тим до Карітасу увесь час приходять нові діти. 12-літня Надія Дудчак відвідує проект вже півроку. Щодня приходить сюди із великим задоволенням. Серед улюблених занять у Карітасі називає малювання та складання пазлів. Керівники проекту зауважили, що за цей час вона стала більше усміхатися, розкривається до спілкування.

Психолог Наталя Григорчук відмічає, що діти з кризових сімей характеризуються заниженою самооцінкою, неадекватною поведінкою. Вони гостро відчувають брак в спілкуванні, їм часто важко вдається контролювати свої емоції. Водночас пані Наталя зауважила, що діти, які тривалий час відвідують Карітас і беруть участь у різноманітних його заходах, стали більш соціально адаптованими, знайшли своє самовираження.

Для дітей трудових мігрантів регулярно проводяться психологічні тренінги, арт-терапія, іпотерапія, анкетування. Крім того, діти мають можливість віднайти себе в гуртковій роботі: футбол, вироби зі шкіри, з шерсті, писанкарство. Нерідко для дітей влаштовують поїздки, які наповнюють їхнє життя новим цікавим досвідом. Так, 30 травня діти разом із вихователями були у Києві на футбольній товариській зустрічі між дітьми з різних регіоні. Сюди їх привезли громадські організації і благодійні фонди, які опікуються дітьми та молоддю в Україні, ініціатором зустрічі виступив міжнародна організація UNICEF. Велику увагу приділяють керівники проекту в Карітасі розвитку мислення, мовлення та інших соціально важливих складових дорослішання дітей.

«Примусити прийти до Карітасу не можемо, тому ми вигадуємо різні способи, заохочення, цікаві ігри, щоб діти самі поспішали прийти», – ділиться неабияким педагогічним чуттям Тарас Бучовський.

Графік роботи з дітьми дуже насичений: діти приходять після школи, обідають, виконують домашнє завдання, спілкуються між собою чи з психологом, переглядають фільм чи виготовляють щось власними руками. Кожен день цікавий та неповторний.

Діти називають керівників проекту татом та мамою. Тарас Бучовський каже, що це – дуже велика відповідальність. «Коли тебе діти так називають, то починаєш до них ставитися як до своїх рідних. Це дуже приємне відчуття, бо знаю, що в дітей нема обов’язку так нас називати, – це їх власне рішення», – з непідробною радістю завершує оповідь Тарас.

03.06.12
У цьому році виповнюється 120-та річниця від дня народження Йосифа Сліпого – Патріарха Української Греко-Католицької Церкви, Верховного Архієпископа Львівського та Митрополита Галицького, Кардинала і ректора Львівської Богословської Академії. 2012 рік проголошено роком пам’яті Патріарха Йосифа Сліпого.

З нагоди цього пам’ятного ювілею у багатьох містах України відбувається низка урочистостей у вигляді академій, конференцій, наукових семінарів, вечорів пам’яті, концертів, присвячених Йосифу Сліпому. До вшанування ювілею Блаженнішого Патріарха приєдналися і жителі міста Нововолинська.

Наприкінці травня відбулася конференція «Життєвий подвиг Йосифа Сліпого, як приклад служіння українському народу» за участю учнів старших класів і педагогів загальноосвітніх шкіл №2, №3, №4, учасники проекту «Соціальна та психологічна підтримка дітей трудових мігрантів» від Карітасу Волинь та греко-католицької громади міста.

Урочистий захід був проведений за ініціативи комісії з питань духовності Нововолинської міської ради, директор дитячо-юнацького центру творчості м. Нововолинська п. Любові Кравцової та настоятеля храму Святих Верховних апостолів Петра і Павла УГКЦ отця-декана Володимира Кметя. Почесним гостем конференції був Преосвященний Владика Луцького екзархату Кир Йосафат Говера.

Пам’ятний захід розпочала п. Любов Кравцова, запросивши до слова Єпископа. У своїй урочистій промові владика-екзарх розповів про страждальний життєвий шлях Кардинала Йосифа, про його вільний дух та сильну непохитну віру в рідну Церкву та Україну. Преосвященний Кир Йосафат Говера наголосив, що Патріарх Йосиф Сліпий, без сумніву, став загальнонаціональним героєм, який на ділі доводив, що свою Церкву та Батьківщину любить більше, ніж власне життя.

Єпископ розповів цікаву історію, яка трапились з Блаженнішим Йосифом, ще будучи малою дитиною, коли він важко захворів і мама несла його на руках 24 км до Чудотворної ікони Божої Матері у Зарваниці, після чого хлопчик зцілився від своєї недуги. Свій виступ Владика Йосафат завершив словами: «Дуже хотілось, щоб ми перш за все зрозуміли, усвідомили і несли далі ці знання, щоби пам’ять про Патріарха залишилась у наших серцях назавжди».

Завдяки доповідям, які підготували учні старших класів, присутні дізналися про біографію, духовну діяльність, арешт і засудження Йосифа Сліпого до заслання. Після звільнення він об’єднує українців, відвідуючи національні поселення в багатьох країнах світу, будує храм Святої Софії у Римі, відкриває Український Католицький Університет імені Климента Папи. У своїх виступах старшокласники звернули увагу на три особливі «напрями» життя Патріарха. Перший – це його ісповідництво, терпіння і незламність у свідченні своєї віри. Наступний – це наукова робота, яка відіграла надзвичайно важливу роль у житті. Третій особливий «напрям» ? це бажання відродити нашу Церкву, усвідомити її правдиве завдання, її ідентичність на Сході Європи та у цілій Вселенській Церкві.

Опісля виступів учнів, усі учасники конференції мали можливість переглянути документальний фільм Марти Коломиєць «Патріарх. Життя Йосифа Сліпого», сюжет якого побудований на спогадах про Блаженнішого Патріарха видатних діячів УГКЦ. Завдяки переглянутій картині глибше усвідомлюється значення постаті Йосифа Сліпого, «життя якого було пронизане любов’ю до Бога, Церкви та українського народу».

Продовження вшанування пам’яті Патріарха у Нововолинську відбудеться у жовтні цього року. Восени заплановано відбути прощу до с. Заздрість Тернопільської області, де народився і виріс Йосиф Сліпий, та провести велику академію за участю духовенства, істориків, громадських діячів і науковців, які вивчають життя Блаженнішого Патріарха.

01.06.12
Цими днями директор Карітасу Київ разом із священиком однієї з громад м. Славутич о. Романом Жолобчуком відвідали сім’ю 7-річної Вікторії, яка проходить онколікування з часу, коли їй виповнилось 2 роки. Вони передали фінансову допомогу на лікування, яка була зібрана під час великодньої акції – допомога потребуючих дітей онкохворим дітям. Акція тривала з 1 березня до 15 квітня здебільшого серед парафіян УГКЦ м. Києва.

7-річна Вікторія Костів народжена у м. Славутич. Батько є учасником бойових дій в Афганістану, а мати – вчителька молодших класів. У дворічному віці дівчинці було поставлено страшний діагноз: злоякісна пухлина лівої нирки. Тоді ж почалося довге лікування у Київському обласному онкологічному диспансері, де результати томографії виявили 4-ту стадію раку та метастази у легенях. Далі були 19 курсів хіміотерапії, випадання волосся, видалення пухлини разом із ниркою та інші випробування.

«На сьогоднішній день дуже помітне покращення – Віка фізично активна, має непогане самопочуття, відросло волосячко, але і далі потрібні медикаменти та постійне обстеження. Зокрема, найближчим часом ми збираємося на обстеження у Москві, яке є дуже дорогим – 35,000 грн.

Ми вже неймовірно великі кошти витратили на діагностику, лікування і терапії, маємо чималі борги…», ? розповідають батьки онкохворої дівчинки.

Карітас України та його місцеві організації особливу увагу приділяють допомозі онкохворим дітям, неодноразово організовуються збірки коштів як в Україні, так і за кордоном, закупляється медичне обладнання та медикаменти, по можливості надається адресна допомога, також психологічна підтримка і постлікувальна реабілітація дітей.

На даний момент завершується фінансування проекту «Надання медичної допомоги дітям, які лікуються в Західноукраїнському спеціалізованому дитячому медичному центрі», що здійснювалось за кошти Української католицької церкви в Австралії. Загальна сума проекту сягає близько 2,5 мільйонів гривень, однак зараз кошти завершуються і десятки батьків звертаються з проханням про допомогу.

Подібно і акція Київського Карітасу мала на меті фандрайзинг, але цього разу вона була дещо незвичною – кошти не просто збиралися, а їх люди могли дати, «придбавши» за благодійну пожертву великодній кошик. Ці великодні кошики під керівництвом майстрині п. Інни Бедриківської прикрасили та оздобили діти, якими опікується Карітас Київ ? «діти вулиці», діти із кризових, багатодітних і малозабезпечених сімей. Таким чином, бідні діти хотіли допомогти ще більш потребуючим – хворим дітям.

За час акції було виготовлено понад 50 кошичків, за які отримано пожертву у сумі 9.140 грн. Що і було передано для лікування Вікторії Костів.

«Тут є великий виховний аспект доброго вчинку – не лише тобі мають допомагати, але і ти, хто є у потребі своїми руками, усмішкою та добрим словом можеш допомогти іншим. Це зворушує та будує не лише дорослих, але і дітей. Вони з радістю та великим бажанням хотіли працювати, щоб допомога була більшою», ? підкреслює о. Роман Сиротич, директор місцевого Карітасу.

«Я хочу висловити щиру вдячність усім людям, які допомагали і допомагають нам у нашій не легкій хворобі. Тут хочу особливо подякувати Карітасу Київ, які вже вкотре надають нам допомогу (вперше це було у 2009 р. медикаментами).

Особливо ? о. Роману Сиротичу, директору Карітасу, о. Роману Жолобчуку із м. Славутича, який добрим словом та ділом нас підтримує, п. Володимиру та п. Інні Бедриківським (прим. Володимир Бедриківський ? заслужений юрист України, Інна ? його дружина, майстриня), всім людям, що склали свої пожертви для нашої дитини», ? говорить зі сльозами вдячності батько Василь Миколайович.

31.05.12
Впродовж 27-31 травня в Україні з робочим візитом перебували почесні гості – Ерік Панлю, представник міністерства закордонних справ Франції, Олів’є Пейру, радник ОБСЄ по проблемі торгівлі людьми в Європі, Женевєв Коля та Альєт Шову, представники Карітасу Франції, також представники Карітасів Болгарії, Албанії, Вірменії, Туреччини, Боснії і Герцоговини, представники Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства внутрішніх справ, Української Греко-Католицької Церкви, Міжнародної організацій з Міграції, ОБСЄ в Україні, а також представники інших українських благодійних і громадських організацій, діяльність яких спрямована на превенцію торгівлі людьми і надання допомоги потерпілим.

З жовтня 2011 року партнери Карітасу із Східної Європи та середземноморських країн працюють разом в рамках проекту, який спрямований на розвиток і зміцнення співробітництва для оптимізації та прискорення існуючих зусиль по боротьбі з торгівлею людьми.

Їх зустріч із високопосадовцями і громадськими правозахисниками на Львівщині наприкінці травня була зосереджена на двох темах: допомога жертвам торгівлі людьми і підтримка неповнолітніх жертв торгівлі людьми.

Іноземні гості зустрілися в Україні, зокрема, з командою центрального офісу Карітасу, національними координаторами програм протидії торгівлі людьми, допомоги дітям трудових мігрантів, кризовій молоді і сім’ям, подолання наслідків трудової міграції, відвідали партнерські організації та провели круглий стіл.

Під час перебування почесних гостей в Україні розглянуто наступні теми:
– Сучасна ситуація з торгівлею людьми в Україні;
– Допомога (соціальна, психологічна, медична, матеріальна, інформаційно-юридична), яка надається жертвам (в тому числі неповнолітнім) недержавними організаціями в Україні, зокрема мережею організацій Карітасу Укpаїни, Салюс, Жіночі Перспективи, Ла Страда, Сучасник та МОМ. Також підніматиметься тема ролі Церкви у процесі реінтеграції жертв торгівлі людьми;
– Роль держави в процесі реінтеграції та судового переслідування (зустріч з Міністерством праці та соціальної політики, Міністерством внутрішніх справ та інших державних установ).

Економічні проблеми, незадовільний стан ринку праці, значний рівень безробіття і низький рівень життя населення спонукають громадян України шукати роботу за кордоном. Нині за неофіційними даними близько 4-6 млн. громадян України працюють за кордоном нелегально. Більшість працює без необхідних документів, дозволів та контрактів, а це робить їх безправними за кордоном. Тому завданням загальнодержавної ваги є боротьба з цим явищем, підтримка і захист українських громадян за кордоном.

Спеціалісти Представництва Міжнародної Організації Міграції в Україні стверджують, що за 20 років незалежності України понад 110 тис українців постраждали від торгівлі людьми, більшість постраждалих – це жителі Сходу нашої держави. В той же час інші дослідники оприлюднюють дані, що починаючи з 1991 року, до 0,5 млн. українців були продані за кордон. За словами менеджерів проекту Організації з безпеки і співробітництва в Європі щороку жертвами торгівлі в самій країні стають понад 30 тисяч громадян.

Після падіння «залізної завіси», колишні країни Східного блоку, такі, як Албанія, Молдова, Румунія, Болгарія, Росія, Білорусь і Україна стали основними країнами-постачальниками для торгівлі жінками та дітьми. Жінок, як і раніше, змушують займатися проституцією, працювати хатніми прислугами, експлуатують у текстильній та інших галузях легкої промисловості, а дітей змушують жебракувати. Більшість українських чоловіків, які стали жертвами торгівлі, змушені працювати за невелику зарплатню в Росії та інших країнах насамперед, будівельниками, у сільському господарстві або моряками.

Карітас України спрямовує свою роботу на запобігання торгівлею людьми і допомозі жертвам цього злочину, також у співробітництві з європейськими державними і громадськими структурами займається реінтеграцією українських громадян з-за кордону до України. З 2004 року Карітас України допоміг понад 1 000 жертвам торгівлі людьми у їх реінтеграції, а також провів цілий ряд інформативно-просвітницьких заходів.

Заходи, що відбулися наприкінці травня на Львівщині, – кажуть організатори, – покликані оптимізувати роботу у сфері всебічної підтримки жертв торгівлі людьми, із залученням іноземного досвіду і їх постійної підтримки, побудови мережі багатопрофільних сторін-організацій такої правозахисної співпраці, залучення нового досвіду захисту потерпілих в суді тощо.

30.05.12
28-29 травня Карітас України провів для журналістів регіональних і національних медіа прес-тур до регіональних організацій Карітасу. З боку українських ЗМІ відзначають працівники Карітасу приємний інтерес до їх роботи, однак до участі в прес-турі було відібрано лише 7 журналістів. Протягом 2 днів вони ознайомились із роботою Карітасу в м. Львів, м. Івано-Франківськ і м. Коломия.

В перший день прес-туру журналісти завітали до центрального офісу Карітасу України, де мали можливість поспілкуватись із національними координаторами діючих проектів допомоги потребуючим людям, задати їм ключові і дещо навіть інтригуючі питання про специфіку діяльності міжнародної благодійної організації в Україні, із її специфічними реаліями, законодавством і громадянською культурою.

Потім група журналістів поїхала до Івано-Франківська, де відвідала приміщення місцевого Карітасу і мала змогу побачити роботу із неповносправними молодими людьми, дітьми трудових мігрантів, дітьми і молоддю із кризових сімей, малозабезпеченими людьми, діяльність інформаційно-консультаційного центру по догляду та опіці за хворими людьми, також роботу по запобіганню і допомозі жертвам торгівлі людьми.

Основною метою прес-туру було ознайомлення представників українських ЗМІ із діяльністю проекту «Домашня опіка» і безпосередньо підопічними такого проекту. Завданням проекту «Домашня опіка» є покращення якості життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих. Працівники «Домашньої опіки» забезпечують потребуючих широким спектром послуг ? догляд за тілом, медичні послуги, ведення домашнього господарства, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, психологічний супровід та інше.

Що було високо відзначено медійниками, то це особистісний підхід до підопічних і фахова підготовка працівників Карітасу. Адже усі працівники проекту «Домашня опіка» отримують спеціальну підготовку, де вивчають теорію і практичні особливості догляду за старшими людьми і прикутими до ліжка. До навчання залучені як вітчизняні, так й іноземні фахівці, видається спеціалізована література.

Спрямована на опіку станом здоров’я та якістю життя людей похилого віку діяльність втілюється вже понад 10 років і охопила більше 2 тисяч людей. Протягом останніх років року проект Карітасу України реалізовувався у 13 містах України, а саме: у Львові на базі двох соціальних установ – Карітас Львів УГКЦ і Шпиталю ім. Митрополита Андрія Шептицького, у містах Соснівка, Броди, Жовква, Тернопіль, Борислав, Івано-Франківськ, Київ, Стрий, Хмельницький, Коломия, Одеса, Донецьк.

На даний же час через брак фінансів географія і масштаб проекту звужена до 8 міст і охоплює 500-600 користувачів проекту. Впродовж багатьох років проект фінансувався різними спонсорами із Німеччини, Франції, Австрії тощо. З січня 2012 року цей проект фінансують Фундація “Пам’ять, відповідальність і майбутнє” і Карітас Німеччини.

На другий день учасники прес-туру побували у Коломиї, де ознайомились із основними діючими проектами цієї організації, благодійною їдальнею, пунктом видачі гуманітарної допомоги, соціальною пральнею, і спільно з місцевим координатором проекту відвідали тамтешніх підопічних «Домашньої опіки». Також журналісти відвідали анімаційну ферму в Коломиї, яка нещодавно розпочала свою роботу і є єдиною такою в Україні. Тут проводиться реабілітація дітей з відхиленнями в психічному та фізичному розвитку, відпочинок малозабезпечених і сирітських дітей, відродження давніх вівчарських традицій. Цей унікальний проект є ініціативою місцевого Карітасу і підтримується тамтешніми благодійниками, можновладцями і іноземними колегами.

Опісля практичного ознайомлення із роботою, спілкування із працівниками та підопічними Карітасу мотивація журналістів до дослідження і висвітлення даної тематики у ЗМІ ще більше зросла. «Нині в Україні вік кожного четвертого українця сягає 65 років і більше. Яким є їх життя і побут, щоденні труднощі і умови для їх вирішення?

Яким чином ними опікуються недержавні організації і яку підтримку вони отримують від державних соціальних служб і держави назагал? Чому 95% фінансування Карітас України отримує з-за кордону (при тому річні бюджети впродовж останніх років сягають близько 1 млн. євро), а держава, в якій фонд працює і виконує по-суті функцію держави, не підтримує соціальну роботу для його громадян?

Однозначно нині медіа говорять багато про політику і економіку, але чому не відображаються дійсно цікаві і актуальні для кожного українця питання? Бачу, що цей захід від Карітасу для нас на багато що пролив світло і журналісти тепер зможуть дати даній темі поштовх для висвітлення і суспільного обговорення, змін», ? стверджує Оксана, одна із учасниць прес-туру.

29.05.12
Взимку цього року за підтримки директора Шпиталю ім. митрополита Андрея Шептицького, що у м. Львові, Дзвенислави Чайківської до Карітасу Волинь надійшла гуманітарна допомога у вигляді медикаментів. «І протягом лютого-травня вже 18 закладів охорони здоров’я Волинської та Рівненської області, які звернулися з відповідним проханням до місцевого Карітасу, отримали необхідні їм ліки для надання безкоштовної медичної допомоги населенню. Загалом було роздано 9 видів лікарських засобів на суму близько 1 млн. гривень», ? розповідає директор волинського Карітасу о. Володимир.

Медикаменти отримали: Нововолинська центральна міська лікарня, Іваничівська центральна районна лікарня, Територіальне медичне об’єднання Любомльського і Шацького районів, Радивилівська районна лікарня, Локачинська центральна районна лікарня, Ковельська центральна районна лікарня, Рівненська обласна клінічна лікарня, Волинський обласний госпіталь для інвалідів війни, Луцький гарнізонний військовий госпіталь, Горохівська районна лікарня, Торчинська районна лікарня, Маневицька центральна районна лікарня. Так само і немедична заклади, як ВП «Санаторій Шахтар», Вищий комунальний навчальний заклад «Дубенський медичний коледж», Управління охорони здоров’я Рівненської обл., Територіальний центр соціального обслуговування м. Нововолинська, Маневицька виправна колонія.

У Карітасі Волинь кажуть, що на сьогоднішній час доволі часто виникають труднощі у державному забезпеченні лікарськими засобами медичних закладів, тому представники вищезгаданих установ радо приймають ліки і висловили щиросердечну подяку за надану допомогу.

28.05.12
Впродовж 16-24 травня у Львові тривало спеціальне навчання для координаторів, соціальних працівників, проекту «Домашня опіка». Даний проект спрямований на покращення якості життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих і тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової сторонньої допомоги. Працівники «Домашньої опіки» забезпечують потребуючих широким спектром послуг ? догляд за тілом, медичні послуги, ведення домашнього господарства, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, психологічний супровід та інше.

Навчання для працівників «Домашньої опіки» Карітасу України проводила Інгебург Барден, дипломований педагог із медичної опіки, консультант Карітасу Німеччини. Вона пройшла навчання на працівника медичної опіки та курси підвищення кваліфікації до рівня спеціалізованої медсестри, вишкіл на координатора домашньої опіки, працювала медсестрою «Домашньої опіки» 37 років, референтом підвищення кваліфікації спеціалізованих консультативних служб спеціальних центрів місцевої організації Карітасу м. Трір (Німеччина), проводить кваліфіковані супервізії, є співавтором підручника «Домашня опіка хворих та немічних».

Пані Інгебург провела у Львові серію навчальних зустрічей, з інтерактивними методиками, супервізією і чималим обсягом теоретичного матеріалу, для майже 40 працівників мережі Карітасу в Україні.

Нагадаємо, що зараз проект «Домашня опіка» реалізовується в 8 містах і охоплює 500-600 користувачів проекту. Впродовж багатьох років проект фінансувався різними спонсорами із Німеччини, Франції, Австрії тощо. З січня 2012 року цей проект фінансують Фундація “Пам’ять, відповідальність і майбутнє” і Карітасом Німеччини.

Потреба в домашній опіці за хворими людьми похилого віку, і особливо одинокими, в Україні залишається надзвичайно великою. Кількість надавачів послуг в цій сфері на сьогодні є абсолютно недостатньою. Інгебург Барден ділиться своїми враженнями від останнього візиту до України і проведеного навчання: «Серед позитивних змін за останні роки, я бачу більшу підготовленість персоналу Карітасу України, який ідентифікує себе з соціальною роботою і місією, яку виконує Карітас. Також працівники діляться своїми знаннями і досвідом з іншими організаціями, державними установами і просто людьми, які опікуються немічними. Це великий крок уперед.

З досвіду можу сказати, що жодна країна в майбутньому не зможе обходитись без опіки вдома. Для цього є 3 основні причини. По-перше, переважна більшість людей у старшому віці бажає продовжувати жити вдома, а не в будинках для літніх людей чи в інших закладах, тим паче, зважаючи на їх умови в Україні. Друга причина полягає в тому, що система по опіці вдома є економічно вигідніша і набагато ефективніша.

По-третє, опіка над близькими і рідними є частиною культури і традицій вашої країни. В Західній Європі, як і в США, Японії це дуже важливий елемент, який має велике значення для підтримки домашньої опіки зі сторони суспільства і політики. Отже, попри економічний фактор, намагання відповідати усталеним традиціям стає підставою для того, щоб створити потрібні умови для опіки вдома і в Україні».

До слова, в Карітасі Німеччини працює близько 0,5 млн. працівників, і майже приблизно 29 000 з них ? у сфері домашньої опіки. В Німеччині держава надає лише 2-3% всіх послуг у сфері домашньої опіки. Отже, в основному в цій галузі працюють саме недержавні установи (приблизно 12 000 організацій для обслуговування людей на дому, з майже 300 тисячами працівниками). І нема жодного державного інституту, який навчає персонал для домашньої опіки. Цим займаються виключно недержані організації.

В Карітасі України зазначають:
По-перше, основною перевагою «Домашньої опіки» є те, що ми не просто допомагаємо нашим підопічним, не лише надаємо їм медико-соціальні послуги, а й сприяємо їх самостійності, даємо змогу їм якомога довше отримувати допомогу, залишаючись у рідній домівці.

По-друге, ми навчаємо підопічних принципів самодопомоги, якщо це дійсно їм під силу. А це має величезний психологічний вплив на хвору людину, яка знову почувається повноцінною.

По-третє, у тих важкохворих, які не можуть собі допомогти, ми навчаємо догляду їхніх родичів, які взяли на себе обов’язок опікуватися ними.
Крім того, робота Карітасу базується ще й на дотриманні християнсько-моральних ціностей, що є дуже важливим в усіх видах його діяльності і особливо в «Домашній опіці», адже люди похилого віку чи не найбільше хочуть перебувати в душевному спокої та довіряти тим, хто опікується ними.

26.05.12
«19 травня у м. Вишневе (Київщина) відбувся фестиваль етнічної та сучасної культури «Обнова», місія якого – засобами мистецтва сіяти духовні скарби та пробуджувати патріотизм сучасної молоді. У події взяли участь близько 150 волонтерів та організаторів, а також жителі Вишневого, кияни та всі зацікавлені». У цьому благодійному заході взяв участь також і київський Карітас, виступивши партнером фестивалю», ? повідомляє о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ.

Захід розпочався із міжконфесійної молитви за молодь, у якій взяли участь представники християнських конфесій і церков міста. А далі гості фестивалю мали можливість взяти участь у майстер-класах від народних майстрів, майстер-класах сучасного прикладного мистецтва, для дітей діяв дитячий майданчик, також відбулися танцювальні сучасні та народні майстер-класи, козацькі забави, музичні та танцювальні виступи талановитої молоді у різних жанрах. Музичною «родзинкою» свята стали виступи Марічки Бурмаки, Тараса Чубая, гурту ТаРута.

“Я думаю, що то є дуже гарно, що є так багато всього, що нас об’єднує і я відгукнувся до тої молитви спільної, яка показує, що можемо молитися разом, що можемо жити разом”, ? прокоментував захід Блаженніший Любомир Гузар.

Також кожен учасник фестивалю мав нагоду долучитися до благодійної акції та придбати вироби осіб із інтелектуальною недостатністю, що були представлені на фестивалі.

“Цей фестиваль – це чудова нагода подарувати жителям міста та всім гостям справжнє свято – свято музики, теплоти та духовності. Ми прагнемо, щоб кожен, хто завітав до нас, повернувся додому з прекрасним настроєм та оновленим серцем, із переконанням, що наша культура несе справжні скарби, які треба вміти цінувати, а головно із відчуттям, що Церква розуміє прагнення молоді та готова підтримати її на життєвій дорозі», – говорить організатор події, адміністратор парафії св. Анни УГКЦ у м. Вишневе, духівник Київської «Обнови» о. Володимир Мальчин.

Нагадуємо, що організаторами фестивалю виступили Київське товариство українських студентів-католиків «Обнова» і Центр академічного душпастирства Київської архиєпархії.

25.05.12
Нещодавно у Донецьку відбулася міжнародна конференція з проблем ВІЛ/СНІДу в Україні та Донецькій області “За союз, проти роз’єднання!». Конференція відбулася за фінансової підтримки Фонду Рози Люксембург (Німеччина) та приймаючої сторони ? Карітасу України, AVK Sozialprojekte (Німеччина) та Донецького обласного благодійного фонду «Центр соціального розвитку «Міст» за підтримки обласної ради з питань протидії туберкульозу та ВІЛ-інфекції/СНІДу Донецької облдержадміністрації.

Учасники заходу були представлені переважно двома групами: одна група – це люди, які працюють у сфері стратегічного планування та формування державних програм, та керівники громадських організацій, а друга група – це люди, які мають великий практичний та технічний досвід роботи, керівники і працівники проектів та програм, пов’язаних з ВІЛ/СНІД.

Навіть після 20 років епідемії ВІЛ/СНІД в Україні, ситуація з поширенням інфекції все ще залишається загрозливою. Епідемія проникла у всі верстви українського суспільства. «Донецька область, як один з найбільш постраждалих від епідемії регіонів, є хорошим прикладом формування механізму скоординованих дій у відповідь на епідемію.

Однак, і тут є ще багато проблем в розумінні глибини проблеми і розробці реальних кроків для зупинення генералізованої епідемії в Україні», ? кажуть організатори заходу.

Якою має бути паліативна та хоспісна допомога хворим на СНІД та туберкульоз і що в цій сфері пропонують громадські організації Донеччини ? провідні питання, що стали лейтмотивом усіх доповідей, дискусій, засідань робочих груп і неформального спілкування учасників конференції у Донецьку 16 – 18 травня.

За даними Інституту паліативної та хоспісної медицини, щорічно в Україні помирає 800 тис. осіб, з них спеціалізованого догляду потребує близько 500 тисяч. Це дорослі і діти (30%) з серцево-судинними і онкологічними захворюваннями у стані між життям та смертю, хворі на СНІД, туберкульоз, тощо. В той же час у нашій державі працює лише близько 20 хоспісів.

На фоні 25 тисяч ВІЛ-позитивних виникає природнє питання: чи є такі спеціалізовані заклади на Донеччині? Які кроки пропонують вжити громадські організації аби розробити комплексний підхід до вирішення проблем надання паліативної допомоги хворим на ВІЛ/СНІД та туберкульоз? В чому полягають особливості догляду за такими пацієнтами? Чи можливо зменшити негативний вплив цих епідемій на життя мешканців області?

Дзвенислава Чайківська, експерт з питань охорони здоров’я Карітасу України, слушно зауважує: «Чому борючись із епідемією ВІЛСНІДу і розвиваючи напрямок паліативної медицини в Україні ми організували цими днями конференцію? Ми побачили, що, конференція дійсно підвищила рівень обізнаності населення про проблеми людей, які живуть з ВІЛ / СНІД і туберкульозом, а також інтенсифікувати діалог, співпрацю усіх зацікавлених сторін ? представників громадянського суспільства, медичних працівників, представників органів влади та міжнародних спонсорів, які призведуть до подолання негативного впливу епідемії на життя суспільства. Це так само важливо, як і надання соціально-матеріальної чи медичної допомоги людям, що живуть із ВІЛСНІДом».

Організаторам видається важливим та символічним організувати дану конференцію на Донбасі, як в регіоні, де ВІЛ/СНІД є особливо поширеним, проте і досвід подолання труднощів, пов’язаних з епідемією, є найбільшим.