Оксана Гірчак для Карітасу України
У кожному суспільстві у всі часи існували меншини людей. Це сповідники малопоширених релігій, представники інших національностей, люди із іншим кольором шкіри, низького статку, з обмеженими можливостями. Ставлення суспільства до таких людей відображає як культурну і цивілізаційну розвиненість, так і економічні та соціальні умови системи.

Комусь абсолютно байдуже до неповносправних людей, хтось зневажає їх і не приймає за повноцінну ланку соціуму, а хтось кожного дня вирушає на роботу в соціальний центр, де з турботою піклується про людей з особливими потребами. В сьогоднішній Україні неповносправні люди стикаються із безліччю труднощів: право на освіту і працю, відповідне медичне обслуговування і соцзахист, відсутність побутового обладнання для їх перебування у громадських місцях і особливо суспільна стигма.

Жан Ваньє, відомий канадський діяч та педагог, засновник міжнародної гуманітарної організації „L’Arche” («Ковчег»), сказав, що треба заохочувати людей зростати у їхніх можливостях. Саме цим займається «Центр дозвілля та соціальної реабілітації для дітей та молоді з особливими потребами» у Львові, в який я завітала нещодавно. Цей центр ? один із численних соціальних центрів Карітасу України, що діють в різних областях України і охоплюють роботу із хворими, соціально незахищеними дітьми і молоддю, малозабезпеченими, жертвами торгівлі людьми, узалежненими, зокрема, і неповносправними.

«Ми познайомились із Сашком просто на вулиці, де він прогулювався з мамою. Після нетривалої розмови дізналися, що хлопчик виховувався вдома, не відвідував навчальних закладів. І тоді ми запросили побувати у нашій майстерні. Жінка спочатку відмовлялася, аргументуючи тим, що син надто «домашній» і не захоче проводити час в Карітасі. Проте потім таки погодилася.

А вже через 3 дні після першого візиту хлопчик настільки звик, що навіть працівників Карітасу кликав «мама». Згодом Сашко став настільки самостійним, що їздив сам у громадському транспорті. За час перебування в центрі хлопчик навчився багатьох речей: і готувати салати, і працювати з бісером, і різати папір, і мити посуд. Проте найважливішим є те, що він став зрозуміліше розмовляти. Кожного разу, коли Сашко приходить у майстерню,він обіймає кожного з нас, чим виражає свою любов і задоволення тим, де він є», ? розповідає Наталя Загайко, працівник Карітасу.

Метою проекту Карітасу України, що діє з 2008 року завдяки спонсорам із Франції та Іспанії, є допомога людям у їхньому прагненні осягнути нові можливості та відкрити для себе світ, набути соціальних навичок. Сьогодні в Україні завдяки роботі Карітасу діє 4 центри соціальної реабілітації та адаптації для людей з вадами розумового розвитку: у Львові, Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську. Вони опікуються близько 100 неповносправних молодих осіб,також їх сім’ями і рідними.

Дуже часто батьки неповносправних дітей і молоді залишаються віч-на-віч зі своїми труднощами, замикаються у просторах власного відокремленого для себе середовища. Тому одним із головних завдань, ? кажуть у Карітасі, ? є подолати психологічний бар’єр для інтеграції з навколишнім світом, адаптувати батьків та їхніх дітей у соціумі. Наступним же є утвердити права неповносправних. Для цього Карітас співпрацює з іншими громадськими та державними організаціями. У кожному осередку Карітасу є працівники спеціальної кваліфікації, які постійно підвищують свій рівень знань. До роботи залучено велику кількість волонтерів.

Львівський центр для неповносправних осіб, в якому я нещодавно побувала, діє з 2001 року. Нині його відвідує 25 людей у віці від 18 років з помірною і глибокою неповносправністю. Мене зустріли дуже привітно. Того дня там було семеро хлопців та одна дівчина. Проте, як пояснив працівник осередку, зазвичай їх є більше.

Під час нашого спілкування, вони розповіли чим займаються. Перелік їхніх видів діяльності доволі великий: ткацтво, виготовлення та оформлення декоративних свічок, майстрування виробів з дерева, малювання, виготовлення гобеленів, вітальних листівок, різноманітних виробів з бісеру. Ще у них є так звані Дні кухні, де хлопці та дівчата вчаться готувати самостійно. Крім того, відвідують театри, цирк, виставки, їздять на екскурсії. Щодо останніх, то розповідали мені про поїздки в Камянець-Подільський і Тухлю. Ще їм подобається плавати в басейні, влітку ? в морі, грати рухливі ігри на спортивному майданчику, бути в гармонії з природою і оточуючими людьми. Шкода лиш, що оточуючі їх люди не завжди прагнуть цього…

Перший мій візит до центру Карітасу виявився доволі вдалим і цікавим. Вражає безпосередність і простота людей з обмеженими можливостями, їхня щира усмішка, відкритість, турботливість працівників. Також усі ці розповіді неповносправної молоді, що наввипередки поспішали познайомитись зі мною. 23-річний Ігорко, який кілька разів щиро промовляв:«Пані, пані! Кави?». Заради них варто жити, віддавати свою любов, доброту. Вони – це промінь світла, який освітлює дорогу в пошуках сенсу життя!

07.11.12, Івано-Франківщина
У нашій державі склалася гостра ситуація щодо праці з дітьми, що мають особливі потреби. Згідно статистики 645 таких дітей проживають на території Коломийського району. Коломийська райдержадміністрація усвідомлює серйозність даної проблеми, тому заснувала Соціально-реабілітаційний центр для дітей з особливими потребами в Отинії.

Як правило, неповносправні діти проживають в інтернатах або виховуються батьками, для яких це вагомий тягар і життєвий виклик. Батьки дітей з особливими потребами зазвичай не працюють і весь свій час посвячують дітям. Враховуючи всі труднощі роботи з такими дітьми, у домашніх умовах дуже важко створити можливості для якісної реабілітації.

Понад місяць діє Соціально-реабілітаційний центр поблизу Коломиї. Він розташований на базі приміщення Отинійської лікарні і займає площу 350 м2. Скрізь ще пахне фарбою та новизною, однак вже очевидні комфортні умови для перебування та реабілітації дітей.

У закладі працює 15 спеціалістів, які надають кваліфіковану допомогу дітям з особливими потребами. Поки що у центрі проходить реабілітацію лише восьмеро дітей, але згодом це число подвоїться. Курс реабілітації триватиме півроку. За цей час працівники закладу розраховують на значний поступ вперед у психічному та розумовому розвитку дітей з особливими потребами.

Наталя Дудар, директор Соціально-реабілітаційного центру з особливими потребами в Отинії, розповідає, що вже облаштовано чимало спеціалізованих кімнат: сенсорну, ігрову, спальню. Сухий душ, басейн з кульками, масажер-космонавт, корисний для вестибулярного апарату, спеціальні доріжки для формування правильної ходи та багато іншого обладнання. Його виготовлено у Хмельницькому і доставлено в Отинію без передоплати. Подібне обладнання вже було закуплено для аналогічного реабілітаційного центру у Коломиї.

Перед новоствореним центром на даному етапі стоїть гостра проблема відсутності частини професійного обладнання для реабілітації, яке є дороговартісним, але вкрай потрібним для отримання максимально позитивного результату в реабілітації дітей.

“На прохання Коломийської райдержадміністрації Карітас вирішив зібрати кошти та закупити необхідне обладнання, – розповідає о. диякон Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. – Щоби повністю забезпечити потребу в необхідному інвентарі Соціально-реабілітаційного центру, потрібні кошти у сумі близько 80 тисяч гривень.

Саме тут важлива роль належить громадськості – як дрібним донорам, так і корпоративним чи заможним добродіям, ? тому що лише спільними зусиллями можна досягти поставленої мети!”

З благословення Правлячого Архієрея Коломийсько-Чернівецької єпархії Кир Миколи Сімкайла та за сприяння голови Коломийської районної державної адміністрації Михайла Негрича Карітас розпочинає акцію «Право на завтра», покликану допомогти зібрати необхідні кошти для закупівлі реабілітаційного обладнання. Благодійний фонд закликає всіх людей доброї волі приєднатися до акції та внести свою частку у створення належних умов для реабілітації дітей з особливими потребами.

Кошти збиратимуться у скриньках Карітасу по всіх парафіях Коломийсько-Чернівецької єпархії, також можна перерахувати кошти гроші на банківський рахунок з дописом «Акція «Право на завтра»: «Приватбанк» м. Івано-Франківськ, р/р: 26007488915001, МФО: 336677, код: 26054921.

05.11.12, Івано-Франківськ
З метою підвищення ефективності проекту працівники «Домашньої опіки» Карітасу України надалі залучають волонтерів, які здійснюють догляд за важкохворими в домашніх умовах. Для цього волонтери потребують більш ширшого інформування з питань догляду та набуття конкретних навиків, які зможуть застосувати при наданні як медичної, так і соціальної допомоги своїм підопічним. Саме тому Карітас в Івано-Франківську регулярно влаштовує тематичне навчання.

Проект “Домашня опіка”, що здійснюється в Україні понад 12 років, має на меті доповнити стаціонарні послуги, які надаються державними установами, по догляду за одинокими людьми похилого віку, інвалідами, ВІЛ-інфікованими/хворими на СНІД, жертвами тоталітарних режимів. Послуги організацій Карітасу орієнтовані на потреби хворих і людей, які потребують опіки.

Працівники «Домашньої опіки» забезпечують потребуючих широким спектром послуг: догляд за тілом хворих і немічних, медичні послуги, ведення домашнього господарства, вирішення юридичних питань, організація дозвілля, консультації підопічних та їхніх родичів, ви позичання реабілітаційного обладнання тощо.

Наприкінці жовтня для волонтерів Карітасу Івано-Франківськ, що є студентами п’ятого курсу Івано-Франківської Духовної Семінарії, була організована спеціальна зустріч. Під час зустрічі проведено анкетування, щоби з’ясувати оптимальні теми наступних навчальних тренінгів – а це сприятиме підвищенню професійної підготовки волонтерів по догляду за хворими людьми. Зроблено особливий акцент на налагодження доброзичливого контакту між працівниками, волонтерами і нашими підопічними, адже саме такий підхід та взаємне розуміння допоможе ефективно співпрацювати та допомагати один одному, ? кажуть у місцевому Карітасі.

У наполегливому навчальному дусі був проведений перший тренінг «Вимірювання життєво важливих показників діяльності організму людини». Організований тренінг дав можливість учасникам здобути знання та навчитись вимірювати артеріальний тиск, пульс, а також набути нового навику – проведення глюкометрії. Важливо, щоб кожен волонтер міг ці послуги надавати якісно, бо це сприяє попередженню виникнення негативних проявів хронічних захворювань у підопічних.

Закінчився навчально-практичний тренінг інтерактивним обговоренням виправданих очікувань та засвоєння теми заняття. Пізнавши проблему догляду глибше, волонтери виявили бажання продовжувати такі навчальні зустрічі, які сприятимуть підвищенню їх підготовки по догляду за хворими людьми.

03.11.12, Львівщина – США
З 22 по 26 жовтня американська організація «Колеса для людства» («Wheels for Humanity») перебувала в Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії. Метою цього візиту було забезпечення потребуючих жителів регіону безкоштовними інвалідними візками. Окрім компетентної та висококваліфікованої допомоги волонтерів американської організації, тут намагалися підбадьорити кожного, підтримати добрим словом, вислухати ? адже так важливо, щоб тебе почули саме в той момент, коли це найбільш потрібно.

«Друзі розповіли нам про те, що в Карітасі допоможуть підібрати візочок для мами. Мамі цей візочок дуже необхідний, так вона зможе нарешті бодай пересуватися квартирою», ? розповідає донька п. Ніни Малаєвої. Життєвий шлях п. Ніни був нелегкий, важкі повоєнні роки, велика родина. Ніна піклувалася про всіх, а на себе часу не було. Після трьох інсультів у п. Ніни виявили цукровий діабет, потім була ампутація кінцівки і безліч днів у лікарняних стінах.

«Цей візок, як для інших в подарунок авто. На новому візку ми з мамою вже здійснили прогулянку вулицями Дрогобича, він дуже зручний, і мама щаслива».

Михайла Кушніра до дрогобицького Карітасу з сусіднього села привезли друзі. Тут він побував вперше і був приємно вражений турботою працівників. Михайло прикутий до інвалідного візка вже багато років, ? причиною цьому нещасний випадок під час служіння в далекому Казахстані. Проте з роками цей чоловік не втратив оптимізму та гарного почуття гумору. п. Михайло визнав у Карітасі, що шкодує лиш про одне ? так і не опанував жодної іноземної мови. Дуже йому хотілося поспілкуватися з американцями з «Wheels for Humanity» особисто, щиро подякувати за увагу і добро.

А Олі Рожило зараз лише 18 і вона студентка соціально-гуманітарного факультету Дрогобицького Педагогічного Університету. Цими днями в Олі екзаменаційна сесія перші в її житті іспити. Дівчина із захопленням розповідає про своє навчання в університеті, як вона мріє про фах соціального педагога. Мама Олі розповідає, що новий візочок їй зараз конче потрібен, з його допомогою вона почуватиметься набагато впевненіше в університетських коридорах. Працівники Карітасу та американські добродії прислухалися до прохань дівчини, обумовили разом із батьками оптимальний варіант інвалідного візочка для Олі, оскільки для дівчини важливо, щоб він був максимально зручний, легкий, без надмірного навантаження на м’язи ніг.

Поки Валері, волонтер американської організації, підбирав візочок, Оля залюбки розповідала про своє хобі. На дозвіллі вона займається мозаїкою з бісеру. Допоки з неприхованою цікавістю працівники Карітасу і волонтери з США переглядали світлини з роботами Олі, обговорювали їх, молода усміхнена дівчина нетерпляче зазирала на годинник – у неї ще сьогодні заняття в університеті. Щиро від душі бажаємо Олі Рожило вдало скласти всі іспити, реалізовувати себе щодня якнайкраще і частіше заходити до Карітасу.

Робота і перебування волонтерів американської організації «Wheels for Humanity» в місцевому Карітасі вкотре довели, що для добрих справ і допомоги потребуючим людям не існує кордонів. Щоб повірити в добро, потрібно почати творити добро. І тоді наша держава, наше суспільство ставатимуть щодня кращими, комфортнішими, солідарнішими і щасливішими.

01.11.12, Івано-Франківськ – Україна
В івано-франківському Карітасі приємний ажіотаж. Не встигли соціальні працівники вивантажити необхідне для навчання, закуплене садове обладнання, як всі спішать підібрати для себе рукавички, халати, взяти до рук тример, газонокосарку. З великим захопленням неповносправні діти оглядають інвентар, розпитують соціальних працівників про його призначення. Група молоді Центру дозвілля та соціальної адаптації для молоді з вадами розумового розвитку спішить відчути себе справжніми садівниками.

П’ятеро підопічних Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ вже розпочали навчання, щоб опанувати теоретичні знання та практичні навики професії садівника. Під керівництвом соціальних працівників Карітасу молоді люди з обмеженнями навчаються тонкощів догляду за кімнатними рослинами та квітами на клумбах, опановують навики підготовки ґрунту для облаштування квітників, газонів. Для цього в Карітасі закупили садове обладнання, садовий інвентар, робочий одяг та взуття, придбано різноманітне насіння квітів та вічнозелених кущів. Таким чином розпочалася реалізація навчального проекту «Наше майбутнє – у ваших руках».

Цей проект – яскраве свідчення підтримки громадою соціальних ініціатив Карітас Івано-Франківськ УГКЦ. На прохання про допомогу коштами для придбання садового обладнання, інвентаря, робочого одягу, матеріалів для роботи відгукнулось 47 небайдужих людей з цілої України. Вони пройнялись потребами підопічних Карітасу та стали соціально відповідальними за майбутнє людей з функціональними обмеженнями, зібравши для проекту 29 тис. грн.

Українська Біржа Благодійності – це перша в Україні незалежна загальнонаціональна інфраструктура онлайн-благодійності. Проект надає універсальний сервіс для благодійників і для тих, кому потрібна допомога. Тут кожна людина, кожна компанія чи організація може знайти і підтримати благодійний проект за власним вибором, і зробити це у найлегший і найзручніший для себе спосіб. Проект ініційований завдяки гранту Фонду Віктора Пінчука і має на меті укріпити неприбутковий сектор та благодійність в Україні

«Ми усі неймовірно дякуємо благодійникам з Української Біржі Благодійників! З нетерпінням чекаємо на перші успіхи майбутніх садівників, про які обов’язково інформуватимемо усю громаду та жертводавців. Це так чудово – що ми нарешті можемо отримувати кошти на нашу роботу саме тут, в Україні, не надіючись щоразу на іноземних донорів.

Адже кожного року з-за кордону дедалі менше коштів надходить на українську благодійність, донори наголошують, що в Україні живе чимала кількість багатих людей, та й зрештою пересічні громадяни також повинні почати ділитись з ближнім, втілювати ідею солідарності», ? каже Наталія Козакевич, виконавчий директор Карітасу в Івано-Франківську.

30.10.12, Донецьк-Україна
«Мене звати Діма і зараз мені 37 років. З 16 років я почав уживати внутрішньовенні наркотики (в народі це називають «ширка»). В 19 років вперше сів до в’язниці. Продовжував вживати наркотики. Таке життя мене довело до думки, що я хочу померти років в тридцять.

В 2003-ому і дізнався, що в мене ВІЛ. Після того, як я дізнався про це, я почав «заколюватися» ще більше. В результаті від мене відвернулися всі, я став нікому не потрібний.

Приблизно рік тому знайома дала мені номер телефону Карітасу ? мовляв, спробуй. Я подзвонив туди, мене вислухали, зрозуміли і почали мені допомагати. Я відчув, що комусь потрібен. По-трішки почав відмовлятися від наркотиків, з’явився стимул жити.

Я дуже вдячний фонду за їх допомогу! Якщо мені щось потрібно ? я можу в будь-який час звернутись в Карітас і вони ніколи не відмовлять. Це стосується навіть простого спілкування. Також мені нещодавно відмовили ноги і це дуже важкий етап для мене», ? розповідає своє життєву історію Дмитро із Донецька, підопічний місцевого Карітасу.

СНІД ? важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), який уражає імунну систему людини, знижуючи при цьому протидію організму захворюванням. ВІЛСНІД вражає переважно молодих людей віком від 18 до 27 років.

За даними прогнозу, в 2014 році 36-43 % від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38 % числа смертей від СНІДу в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області.

Кількість хворих на СНІД у 2011 році скоротилася до найнижчого рівня за останні 14 років, передає ВВС з посиланням на ООН. Зараз кількість ВІЛ-інфікованих становить 34 мільйони людей. Україна є лідером в Європі по темпам поширення ВІЛ-інфекції.

За оцінками експертів UNAIDS, в Україні з ВІЛ-інфекцією живе приблизно 1% населення, і лише кожен другий знає про це. Є дані, що до 2014 року загальна кількість ВІЛ-інфікованих громадян України становитиме від 479 до 820 тисяч (3,5 % дорослого населення). 479 тис. осіб — число, яке передбачає оптимістичний сценарій, можливий за доступності антиретровірусної терапії для 50 % тих, хто її потребує, а також за умови успішного виконання Національної програми протидії ВІЛ/СНІДу. В той же час, за песимістичним сценарієм, антиретровірусна терапія буде доступна лише для 5 % тих, хто потребує.

ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, унаслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму й різко підвищується ймовірність смертельних запалень, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань.

Зараження ВІЛ-інфекцією можливе у таких випадках: :

• при статевому контакті з інфікованим;
• при кровообміні з інфікованим (у тому числі при ін’єкційному вживанні наркотиків);
• при вигодовуванні грудним молоком інфікованою матір’ю малюка.

Від моменту інфікування до появи перших симптомів проходить від 1 місяця до 4-6 років. Початок захворювання поступовий. Для нього характерні підвищення температури тіла (понад 38°С) зі значним потовиділенням, млявість, депресія, зниження працездатності, зниження маси тіла.

Типове також ураження шлунково-кишкового тракту, збільшення лімфатичних вузлів, розвиваються різноманітні зміни з боку шкіри. Потім у хворих на СНІД перевагу набувають явища вторинної інфекції, ураження нервової системи, саркома Калоші та ніші захворювання.

Більше статистичних даних про ВІЛСНІД можна знайти тут.

26.10.12, Івано-Франківськ
Незважаючи на розголос і низку заходів, що скеровані на попередження злочину торгівлею людьми, проблема залишається надзвичайно актуальною на сьогоднішній день в Україні. Понад 110,000 українців постраждали від торгівлі людьми, починаючи з 1991 року. Торгівля людьми є третім за прибутковістю злочинним бізнесом після торгівлі зброєю та наркотиками.

За дев’ять місяців поточного року роботи до Консультаційного центру соціальної допомоги жертвам торгівлі людьми Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ звернулось 22 особи, які стали жертвами трудової та сексуальної експлуатації. Кожен із цих людей пережили фінансову, соціальну, психологічну кризи, набули чималих проблем медичного характеру і психоемоційного.

Особлива група ризику – учнівська та студентська молодь, особливо діти, які опинились в складних життєвих ситуаціях. Для попередження втягнення молоді до злочинів, які пов’язані з торгівлею людьми, свої зусилля об’єднали Карітас Івано-Франківськ УГКЦ та Головне управління освіти і науки Івано-Франківської ОДА. В рамках проекту «Ми маємо право знати більше», що реалізується за фінансової підтримки Агентства США з міжнародного розвитку та Міжнародної організації з міграції в Україні, на Прикарпатті активізувалася робота з підвищення усвідомлення проблеми торгівлі людьми для вихованців навчальних закладів інтернатного типу. Для них працівниками Карітасу було організовано та проведено 12 превентивних заходів, під час яких учнівська молодь перетворилась із пасивних слухачів у соціально-активних молодих людей.

Щоби краще зрозуміти проблему торгівлі людьми, продемонструвати знання, засвоєні під час превентивних заходів, 5 шкільних команд приймуть незабаром участь у правовому фестивалі «Ми маємо право знати більше».

15 жовтня відбулася робоча зустріч координаторів команд – учасників фестивалю. Під час зустрічі обговорено положення проведення правового фестивалю, визначені часові рамки та місця проведення етапів фестивалю. Команди поринули у клопітку, але цікаву роботу: готуються до створенням фоторепортажу, обдумують ідеї плакатів, складають сценарії вистав в форматі форум-театру, готують презентацію відео матеріалів соціальної реклами з попередження злочинів, пов’язаних з торгівлею людьми, дітьми.

Організатори сподіваються, що проведення правового фестивалю донесе до представників груп ризику небезпеку проблеми торгівлі людьми, сформує навики, які дозволять їм уникати ситуацій, коли інші особи можуть втягнути їх у злочин, пов’язаний з торгівлею людьми. І за допомогою медіа, педагогів і чиновників – кажуть в Карітасі – можна сьогодні значно розширити, зміцнити превентивну роботу в сфері протидії торгівлі українцями.

24.10.12,Івано-Франківськ
Івано-Франківський Карітас отримав перші благодійні пожертви в розмірі 1 715,00 гривень для забезпечення сталості роботи Центру дозвілля та соціальної адаптації молоді з вадами розумового розвитку та впровадження концепції приятелів в рамках програми «Допоможи іншому – стань приятелем».

14 жовтня, в свято Покрови, підопічні Карітасу влаштували виставку-ярмарку для парафіян храму Покрови Пресвятої Діви Марії (мікрорайон Княгинин), що в Івано-Франківську. Разом з батьками, волонтерами та працівниками вони демонстрували витвори своєї ручної праці – рамки для фото, кухонні дошки, вишиванки та картини, виконані технікою набивання, намиста та інші прикраси.

Кожен, хто був в храмі цього дня, долучився до доброї справи. «Благодійна пожертва – вагомий внесок в процес інтеграції неповносправної людини у суспільство. Кожна гривня – Ваше визнання творчості та таланту наших підопічних, які вклали у свій виріб частинку серця. Підтримуючи молодь, кожна пересічна людина давала надію на щасливе майбутнє і батькам молоді. Вони щодня зустрічаються з байдужістю оточуючих до їхніх проблем і проблем їхніх дітей», – каже Наталя Козакевич, виконавчий директор місцевого Карітасу.

Дитина, що робить перший крок, завжди перебуває під опікою мами чи батька, відчуває його теплу долоню та підтримку. Потім, відчувши впевненість у ногах, самостійно вже пізнає світ, відкриває для себе чимало речей. Так і в Карітасі: кожна соціальна програма має підтримку донорів, в більшості з-за кордону, іноді і українських. На думку працівників Карітасу, вже настав час, коли потрібно подбати про своїх підопічних самостійно, – актуальні для України соціальні проблеми повинні вирішувати держава, підприємці, самі громадяни.

Не виняток програма «Допоможи іншому – стань приятелем». Протягом серпня 2011 – листопада 2012 року робота з неповносправною молоддю фінансувалась за підтримки МБФ «Фонд розвитку Карпатського Єврорегіону». На даний момент фінансування проекту завершується, але сама проблема, необхідність виділення їй належної уваги – не вичерпана.

Соціальна інтеграція молоді з вадами розумового розвитку має бути постійною, відтак постає потреба щонайменше в проведенні різноманітних акцій, під час яких Карітас може продемонструвати свою роботу і небайдужі люди можуть виявити свою солідарність з молодими інвалідами.

«Я робила це намисто! – Каже Христина Майданюк, підопічна Івано-Франківського Карітасу, жінці, коли та приглядалася до виробу під час ярмарки. – А волонтер Іринка мені допомагала». Живий контакт між людиною, що дає і людиною, що отримує – свідчення розуміння підтримки, допомоги. Це і є завданням роботи Карітасу – виховати солідарність поміж людьми, об’єднати суспільство з метою розвитку!

22.10.12, Волинь
Волинський Карітас у вересні цього року розпочав реалізацію проекту «Організація діяльності центру «Довіра» для жертв тоталітарних режимів» у м. Нововолинськ Волинської області. Основна мета роботи проекту наразі спрямована на збір представників цільової групи. Для цього було проведено ряд зустрічей з представниками громадських організацій, працівниками державних і муніципальних закладів. Керівник проекту та соціальні працівники побували в «Товаристві політв’язнів та репресованих», «Братстві ветеранів УПА», «Раді ветеранів Великої Вітчизняної війни», «Спілці ветеранів війни і праці «Злагода», УТОСі, військовому комісаріаті.

«На сьогоднішній день для роботи у проекті допомоги жертвам тоталітарних режимів обрано 70 осіб, в основному, це чоловіки та жінки різної національності, віросповідання, віком від 67 до 93 років. Обирали ми їх згідно списків, що нам дали Управління праці та соціального захисту населення.

Від старту проекту ми встигли відвідати вже понад 65 осіб похилого віку ? мешканців м. Нововолинська та смт. Жовтневе, ? познайомились із ними, вислухали їх історії життя, прийняли і навіть виконали певну частину їх прохань.

Нашою ціллю є здійснити якісний соціальний патронаж для одиноких людей похилого віку з метою подолання їхньої ізольованості», ? розповідає керівник проекту допомоги жертвам тоталітарних режимів Тетяна Карпенюк.

Також працівники волинського Карітасу реалізували низку інтеграційних заходів для зустрічей і дискусій старшого покоління та молоді (учні, студенти, члени станиці Нововолинського Пласту). Це стане платформою обміну думками, поглядами, певними спільними ініціативами. Юля, 15-річна учасниця однієї з таких зустрічей каже, що розмови про події воєнного часу, читання віршів і монологів, настанови для молодого покоління цінувати свободу та незалежність ? усе це глибоко відкладається у серця, стане добрим ґрунтом для подальшого життя молоді.

Наприкінці вересня в центральній міській бібліотеці м. Нововолинськ відбулась презентація книги професора Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки О. Колісника «Саморозвиток української нації». Були запрошені люди похилого віку, ветерани спілки «Злагода», спілки репресованих і політв’язнів, учні середніх загальноосвітніх шкіл м. Нововолинська. Міська бібліотека поповнилась книгами професора О. П. Колісника, а присутні гості укріпили свої знання і погляди на становлення нації та українського індивідуума.

«Це лише наші перші кроки, а протягом наступних двох років ми працюватимемо заради покращення якості життя людей похилого віку, їх психоемоційного та фізичного стану здоров’я, підвищення їх соціального статусу, а також подолання ізольованості за допомогою культурно-просвітницьких заходів.

Знаємо, що якість життя цих людей, виховання молодого покоління ? саме за громадськими активістами, благодійниками», ? завершує розповідь про проект Карітасу Волинь Тетяна Карпенюк.

20.10.12, Дрогобич-Україна
Наприкінці вересня у Києві було підбито підсумки Третього Всеукраїнського конкурсу творчості для людей з інтелектуальною недостатністю «Я маю мрію». Серед переможців ? Костя Матчишин (м. Дрогобич, Львівська область). Він зайняв перше місце у номінації «Живопис».

Участь у конкурсі взяли близько 30-ти організацій. Захід приурочений Всеукраїнській нараді «Стан і перспективи виконання Конвенції ООН про права інвалідів в Україні» в рамках Міжнародного дня психічного здоров’я. До наради залучені як представники державних органів влади і соціальні служби, так і громадські коаліції і організації.

Центр «Дивовижні долоні», який кілька років відвідує Костя Матчишин, започаткував свою діяльність у 2008 році.

В осередку панує надзвичайно енергійна, тепла атмосфера. Молодь з особливими потребами з величезним ентузіазмом щодня спільно працює і здійснює ефективну соціалізацію, організовує святкові заходи і виступи, долучається до прощі та запрошує до себе друзів з інших організацій.

Усі Центри соціальної адаптації та відпочинку для людей із особливими потребами об’єднані спільною метою – надати особам з розумовою неповносправністю можливість реалізуватися, допомогти інтегруватися у суспільство, підтримати батьків і родичів.

На розвиток особистості кожної молодої людини, яка відвідує Центри Карітасу, спрямовані працетерапія, музикотерапія, арт-терапія, навчання по самообслуговуванню, рекреаційні ігри, кулінарні курси, робота на комп’ютері, уроки ткацтва, тренінги оволодіння навичками, необхідними у щоденному житті та інше.

Осередки Карітасу для неповносправних осіб – це не лише місце спілкування, навчання, психологічної та моральної підтримки неповносправних та їх родин, але також можливість показати суспільству дар людей з іншими можливостями. Завдяки роботі Центрів змінюється ставлення до людини з особливою потребою, її прийняття в життя громади, розуміння її потреб.

Також молодь із особливими потребами отримує можливість відвідувати заклади культури, відпочивати в літніх таборах, подорожувати і відвідувати історичні місця, брати участь у різноманітних акціях та фестивалях, зустрічатись із молоддю з інших установ та осередків.

Костя розповідає: «Коли мені запропонували взяти участь в конкурсі і надіслали мою роботу до Києва ? це вже була величезна честь і похвала для мене! А коли ми дізнались, що моя робота перемогла у номінації «Живопис»» ? це дійсно для мене здійснення мрії. Дякую всім дуже».