18.10.12, Київщина-Черкащина
Нещодавно благодійний фонд «Карітас Київ» знайшов сім?ю з чотирма дітьми, які проживали чимало часу у наметі посеред лісу. Четверо дітей ? віком 5, 4 і 2 роки, а наймолодшій лише 2 місяці ? і двоє молодих батьків жили просто неба, не маючи ні засобів на існування, ні вдосталь їжі, ні теплого одягу, ні засобів гігієни.

І що найстрашніше ? коли нічна температура на Київщині почала наближатись до 0С°, житлом для молодої сім?ї продовжував служити звичайний туристичний намет, поставлений у лісі. Завдяки зусиллям працівників Карітасу і місцевому священнослужителю УГКЦ ці вуличні діти із лісу отримали тепле житло, нагодовані і перебувають у безпеці сьогодні.

31-річний батько молодої сім?ї Олександр народився у малозабезпеченій багатодітній родині в одному із сіл Херсонської області. Його 27-річна дружина Тамара народилася у м. Києві, своїх батьків не знає взагалі, виховувалася у інтернаті.

Познайомилася пара у Києві, куди Олександр приїхав на заробітки. Проживали у Черкаській області у старенькій хатині, яка розвалилася.
Відтак подружжя опинилося на вулиці без даху над головою. На цей час у них вже було четверо дітей. Певний час сім?я проживала в орендованій кімнаті у Миколаївській області, але коли не змогли оплачувати оренди, їх виселили.

Далі почалося вуличне життя, намагання можливими і законними способами вийти із цієї складної ситуації. Жодних узалежнень чи судимостей члени цієї сім?ї не мають. Але і рідних не мають, ? які могли б їм допомогти. Шукаючи виходу зі свого скрутного становища, подружжя вийшло на київський Карітас.

«З Божою допомогою та стараннями Карітасу, о. Юрія Голоднюка (Черкаська область) в одному із сіл знайдено для цих дітей будинок, який поки що орендують благодійники. Ми перевезли сім’ю у будинок, чим вони дуже задоволені і не припиняють дякувати. Тут є котел на тверде паливо та газ, сарай і погріб. Дітки і їх батьки відігрілись, привели себе до ладу, нагодовані і зігріті», ? розповідає директор Карітасу Київ.

Олександр і Тамара вже розпочали прибирати у хаті та на подвір’ї, засадили деяку городину. Хочуть мати курей, качок та корову. Дуже позитивно відгукнулися до потреб молодого подружжя місцеві жителі – допомогли овочами, приносять молоко. Регіональний Карітас завдяки жертводавцям надав їм речі першої необхідності – їжу, одяг, іграшки, памперси, засоби гігієни, медикаменти.

«Залишилось лише подбати про зимовий одяг і непорозуміння, які виникли з боку сільської влади і деяких селян, що мають певні претензії до проживання у їх селі молодої сім?ї.

Сподіваємось, що нам не заважатимуть на шляху підтримки і допомоги Олександрові і Тамарі, вони розпочнуть новий етап повноцінного життя», – каже о. Юрій Голоднюк із м. Золотоноші.

Зараз ведуться переговори щодо придбання будинку у селі, влаштування дітей у садочок, пошук роботи для батька сім?ї. Працівники Карітасу висловлюють щиру подяку всім, хто допоміг і допомагає сім?ї з чотирма маленькими дітьми, також журналістам, що привернули увагу до такого випадку і закликали громадськість не бути байдужими!

Відеорепортаж з “1+1” можна переглянути тут.
Відеорепортаж з телеканалу “СТБ” можна переглянути тут.

16.10.12, Україна
На початку жовтня в Центрі перспективних соціальних досліджень Мінсоцполітики та Національної Академії Наук України пройшов семінар з представниками благодійних та громадських організацій, які працюють в сфері надання соціальних послуг уразливим групам населення. Темою зустрічі було питання координації та забезпечення фаховості пропозицій неурядових організацій щодо напрямів реформування системи соціальних послуг.

Під час проведення семінару увага була акцентована на тому, що тема реформування соціальних послуг на сьогодні є важливою складовою сучасної соціальної політики України та стає все більш популярною серед міжнародних донорів, а значить і серед наукових, громадських і благодійних організацій. Але з різних сторін до Міністерства соціальної політики надходять пропозиції, які часто носять суперечливий характер.

Зі свого боку Мінсоцполітики активно залучає представників «третього сектору» до розробки та обговорення документів, але не завжди ці пропозиції є фаховими та можуть бути застосовані на практиці.

Так, ряд громадських організацій пропонують вести мову про закупівлю соціальних послуг лише у об’єднань громадян, що створює перепони для благодійних організації в наданні соціальних послуг за бюджетні кошти. Виключення благодійних організацій з переліку надавачів соціальних послуг, суперечить Закону України «Про соціальні послуги».

Питання соціального замовлення також по-різному трактується і громадськими, благодійними організаціями. Декілька громадських і координаційних рад при центральних органах виконавчої влади мають власні напрацювання щодо реформування системи соціальних послуг. Впровадження соціального замовлення повинно відображати наявну ситуацію з наданням соціальних послуг, у тому числі уразливим групам населення та спиратися на наукові дослідження та напрацювання, в тому числі і соціологічні опитування, ? наголошують експерти.

В 2010 році впровадженням соціального замовлення займалися окремі організації, а цьогоріч даним питанням зацікавилась значно більша кількість різних організацій і проектів, навіть ті, які ніколи не надавали соціальних послуг. Нині соціальним замовленням займаються низка агенцій ООН в Україні, декілька програм, що фінансуються з боку Американського Агентства міжнародного розвитку, Глобальним фондом, іншими донорськими організаціями.

Також і Центр перспективних соціальних досліджень Мінсоцполітики та НАН України із залученням НУО розробив «Методичні рекомендації щодо впровадження соціального замовлення для Головних управлінь праці та соціального захисту населення», провів ряд соціологічних досліджень стосовно надавачів та отримувачів такого роду послуг. Він має значний досвід щодо дослідження сфери соціальних послуг, розробляє державні стандарти для бездомних осіб тощо. На базі Центру за фінансової підтримки Європейського Союзу створено Центр збору і обробки даних для підтримки середньострокової стратегії поліпшення системи соціальних виплат, соціальних допомог та пільг.

В результаті нещодавньої зустрічі представників «третього сектору» і влади учасники семінару дійшли висновку запропонувати Міністрові соціальної політики України Сергієві Тигіпко наступне:

– для оптимізації та координації зусиль щодо надання адресних соціальних послуг уразливим верствам населення України визначити єдиний науковий координуючий орган, що забезпечує аналіз і відпрацювання пропозицій, які надходять від громадських, благодійних та міжнародних організацій. Таким органом може бути Центр, як наукова установа, що має досвід в напрацюванні прикладних наукових досліджень в даному напрямі із врахуванням світового досвіду;

– на часі є розробка Постанови Кабінету Міністрів України щодо проведення конкурсу на соціальне замовлення;

– вважається за необхідне прийняти та затвердити наказом Міністра Методичні рекомендації щодо проведення конкурсу на соціальне замовлення обласними (районними) радами;

– залучити громадські та благодійні організації до участі в обговоренні стратегічних напрямків реформування соціальної політики України, шляхом створення на базі Центру робочої групи з питань підготовки пропозицій щодо реформування соціальної політики України у тому числі і реформування системи соціальних послуг.

14.10.12, Львівщина-Канада
Бережницька загальноосвітня середня школа (Львівська область) була збудована у 1966 році. Капітальні ремонти в школі не проводились ще з того часу, і в найбільш плачевному стані перебували віконні рами. Більшість рам прогнили і в них утворились щілини.

На даний час в школі навчається 204 учні, з них 62 ? це учні початкової школи. Прикро є те, що взимку дітям доводиться одягненими сидіти на уроках. Через переохолодження вони часто хворіють і пропускають навчання.

У класних кімнатах Бережницької середньої школи 52 віконні рами потребували повної заміни. Деякі з них були відреставровані за кошти батьків. Дирекція школи та вчителі власними зусиллями восени та взимку сприяли утепленню вікон за допомогою клеючих стрічок, поролону та вати.

Поблизу с. Бережниці розташований целюлозно-паперовий комбінат, де працювало багато батьків учнів школи. Та від початку економічної кризи на комбінаті відбувалися масові скорочення працівників, що призводило до безробіття. Таким чином батьки безсилі допомогти школі. Держава не виділяє жодних коштів на ремонт школи, а з кожним роком зменшує ліміт на використання газу.

І в цей час родина та друзі доктора Михайла Микитина (громадянин Канади) на його 65-річчя у вигляді святкового подарунку здійснили дар для громади села ? профінансували встановлення нових вікон. Саме с. Бережниця є рідним домом для батька д-ра Микитина, і це стало світлим і корисним дарунком як для п. Михайла, так і громади села.

Відтак встановлення нових вікон, що було здійснено в серпні цього року, посприяло суттєво зменшенню втрат тепла приблизно на 30%, значній економії газу та електроенергії (прим. ? котел в школі переганяє воду по трубах і батареях за допомогою електрики), а також сприятиме зміцненню та збереженню здоров’я дітей.

Адміністрація школи і батьки учнів висловлюють щиру подяку благодійникам, що здійснили таке добре діло для них.

12.10.12, Київ
1 жовтня День людей похилого віку. У цей день працівники київського Карітасу відвідали понад 100 осіб, які перебувають кризових умовах життя ? хворі, самотні, бідні. Як каже о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ, для них важливе і добре слово, і подарунки.

За даними ООН, у 1950 році в світі проживало 214 млн осіб старше 60 років, у 2025 році їх чисельність перевищить 1мільярд 121 мільйон осіб, тобто збільшиться в 6 разів. В Україні 13,8 мільйонів пенсіонерів, з них приблизно 8,8 мільйонів жінок і 5 мільйонів чоловіків.

Постаріння населення супроводжується нагромадженням у його структурі самотніх людей похилого віку, кожен 5 пенсіонер – самотній. Усі ці люди відчувають потребу в різних видах сторонньої повсякденної турботи, інколи їм просто не вистачає спілкування.

Почуття соціальної незахищеності, ізоляції від навколишніх підвищує ризик розвитку ряду захворювань, і в першу чергу захворювань серцево-судинної й нервової системи, призводить до депресії, а іноді – до агресивної поведінки.

«Потреби людей похилого віку – один з основних напрямків діяльності місцевого Карітасу. Впродовж багатьох років Карітас опікується старшими людьми, надаючи їм соціальну, медичну та матеріальну допомогу. Медсестри регулярно відвідують та надають допомогу старшим самотнім людям у рамках проекту «Домашня опіка».

Окрім цього, Карітас в міру можливості та жертовності окремих людей, допомагає десятками інших людей похилого віку, пансіонатам, ветеранам та інвалідам. Подібно і цього разу, не лишилися поза увагою підопічні Карітасу в День людей похилого віку. Соціальні працівники та медсестри відвідали понад 100 осіб похилого віку з щирими привітаннями та подарунками», ? розповів о. Роман.

1 жовтня було проголошено Днем людей похилого віку 4 грудня 1990 року на Генеральній Асамблеї ООН. Спочатку це свято відзначали в Європі, потім в Америці, а з 1991 року і у всьому світі. Україна, як повноправний член ООН, підтримала ініціативу міжнародного співтовариства і з 1991 року щорічно відзначає цей день. Рішення про щорічне відзначення в Україні Міжнародного дня громадян похилого віку та створення належних умов соціального захисту пенсіонерів, інвалідів, одиноких непрацездатних громадян затверджено урядовою постановою.

Тим часом в Євросоюзі розпочалася інформаційна кампанія та реалізація практичних заходів у рамках оголошеного Європейського року активності людей похилого віку та солідарності поколінь. Про це йдеться у проекті профільної доповіді депутата Європарламенту Мартіна Кастлера (Німеччина).

“2012 рік, оголошений Європейським роком активності людей похилого віку та солідарності поколінь, повинен допомогти зрозуміти потреби людей похилого віку, кількість яких в ЄС неодмінно зростає, а також забезпечити створення сприятливих умов та пошук нових можливостей для таких людей“, ? наголошує європарламентар.

10.10.12, Тернопіль
1 жовтня – Міжнародний день захисту людей похилого віку. В цей час чимало організацій, публічних людей і державних установ згадують про тих, хто одинокий, старшого віку і хворіє. Звучать гарні слова, даруються презенти, оприлюднюються обіцянки. Підопічні і адміністрація ж Карітасу кажуть, що 1 жовтня ? це ще одна нагода подякувати і радіти діяльності проекту «Домашня Опіка».

Цей день ? свято домашньої опіки ? по-особливому відзначили у тернопільському Карітасі. На свято були запрошені декілька десятків підопічних проекту «Програма допомоги вдома (Домашня опіка) для людей похилого віку в Україні». Працівники проекту та усі запрошені разом з директором місцевого Карітасу о. Андрієм Марчуком відбули спільну молитву, а також почули привітальне слово з нагоди свята.

Після цього відбувся святковий обід. Панувала тепла родинна атмосфера, підопічні мали змогу вдосталь поспілкуватися і обмінятися новинами, враженнями, спогадами. А наприкінці святкової трапези усім підопічним було подаровано продуктові набори.

Це стало подарунком місцевих спонсорів ? у знак поваги, опіки і пошани до старшого покоління. Ці жертводавці при потребі і можливості з радістю відгукується на благодійні ініціативи тернопільського Карітасу і цього разу проявили добре серце і наміри.

«Всі не змогли прийти на зустріч у Карітас. Є багато людей, які прикуті до ліжок, і є важкохворими. Власне, наш соціальний працівник приходить до них і тільки через свою присутність може надавати допомогу їм вдома», ? пояснює о. Андрій.

Місцеве телебачення зацікавилось життям підопічних «Домашньої опіки» і висвітило цю подію. Репортажі можна переглянути тут ? TV-4 і ТТБ.

08.10.12, Коломия
«Осінь – багата пора. Сади вгинаються від багатого урожаю яблук. В цей час активізується і проект Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії «Благодійна соковитискачка», який діє у селі Ковалівка. Третій рік поспіль ми забезпечуємо якісним корисним соком благодійну їдальню, яка щодня пригощає гарячими обідами десятки потребуючих людей», ? інформує о. Сергій Триф?як, директор місцевого Карітасу.

Завдяки багатолітній партнерській співпраці з Карітасом-Оломоуц (Чехія) та за сприяння о. Ростислава Стройвуса коломийський Карітас отримав нещодавно усе необхідне обладнання для виготовлення соку. Це промисловий прес потужністю 400 л/год та спеціальний резервуар для стерилізації соку. Зі свого боку місцевий Карітас також доклав чимало зусиль задля здійснення цієї ініціативи і виділив значну суму коштів для проведення капітального ремонту приміщення, в якому знаходиться і працює соковитискачка.

За словами координаторів проекту, щоденно у людей приймаються яблука за ціною 1 грн/кг. Для селян це шанс отримати додатковий заробіток, а для Карітасу ? забезпечити роботу їдальні і також залучити людей до благодійності. Цього року, крім яблучного соку, в Карітасі сподіваються також виготовляти натуральний морквяно-яблучний і яблучно-гарбузовий соки.

Адміністрація Карітасу стверджує, що цим проектом вони створили екологічно чистий продукт, якого так мало на українському ринку. Для соку використовуються яблука лише найкращих сортів. Працівники місцевого Карітасу висловлюють сподівання на те, що «Благодійна соковитискачка» зможе забезпечити потребу всіх людей, які хочуть пити якісний сік. Кожен охочий може отримати сік за пожертву на роботу соціальних проектів.

Нагадаємо, що Карітас у Коломиї здійснює опіку над дітьми трудових мігрантів і з соціально незахищених сімей, реалізовує проект домашньої опіки над одинокими людьми похилого віку, проводить навчання догляду за хворими людьми для родичів, опікунів, доглядальників. Також тут працює благодійна їдальня і соціальна пральня, надається гуманітарна допомога, проводяться інші благодійні акції та ініціативи.

05.10.12, Хмельницький
Наприкінці вересня виповнилося 10 років служіння Карітасу людям із соціально незахищених верств населення на Хмельниччині. Це супроводжувалось проведенням прес-конференції для представників ЗМІ і партнерів організації, служіння Літургії у місцевому храмі Української Греко-Католицької Церкви, вітаннями з боку влади, жертводавців і підопічних фонду, також святковим фуршетом.

Хмельницький Карітас започатковано в 2002 році. Метою діяльності фонду є надання допомоги багатодітним сім’ям, дітям-сиротам, «вуличній молоді», особам похилого віку, інвалідам, уразливим до злочину торгівлі людьми і його жертвам, іншим українцям, які мають потребу у цій допомозі. Партнерами місцевого Карітасу є як державні структури, громадські організації, приватні і корпоративні благодійники, так і міжнародні структури.

Робота місцевого Карітасу фокусується на:
• Мобільна робота з дітьми та молоддю, що спрямована на допомогу неповнолітнім дітям з неповних, малозабезпечених сімей, де є проблеми узалежнення, і дітям, які проживають на вулиці;
• Благодійна їдальня для «дітей вулиці»;
• Консультативний центр по запобіганню торгівлі людьми;
• Надання допомоги постраждалим від торгівлі людьми;
• Надання соціальної, юридичної та психологічної підтримки найбільш вразливим верствам населення у оформленні відповідних документів щодо соціальної адаптації, влаштування особистого та професійного життя цієї категорії населення;
• Надання гуманітарної допомоги потребуючим;
• Надання послуг прання для соціально незахищених мешканців міста;
• також чимало інших благодійних ініціатив і акцій.

На прес-конференції з нагоди 10-річчя діяльності хмельницького Карітасу о. Іван Данкевич, директор організації, підкреслив, що попри непросту політичну, економічну і соціальну ситуації в Україні, бачення і перспективи роботи фонду є впевненими.

Перспективами роботи Карітасу на Хмельниччині є продовження розбудови мережі надання соціальних послуг потребуючим людям за рахунок кооперації з державними інституціями і громадськими організаціями, також співпраця з корпоративними і приватними донорами.

«Наша співпраця бере свій початок ще з 2004 року. Саме тоді разом із представниками Карітасу місцева державна служба зайнятості розгорнула превентивну роботу щодо запобігання нелегальній зайнятості і торгівлі людьми.

За минулі роки проведено близько 500 мотиваційних семінарів-тренінгів для різних категорій і соціальних верств населення Хмельницької області: безробітних жінок, незайнятих чоловіків, молоді до 35 років, безробітних службовців, жінок з дітьми до 6 років, осіб з інвалідністю, випускників шкіл та учнів професійно-технічних навчальних закладів, громадян віком більше 45 років. Загалом охоплено близько 8 тисяч осіб.

Представники Консультативного центру по запобіганню торгівлі людьми Карітасу залучаються також до підготовки та проведення навчання фахівців базових центрів зайнятості, заходів профорієнтаційного характеру з населенням: зокрема виїзних акцій в оздоровчі дитячі табори, масштабних інформаційно-просвітницьких заходів, круглих столів. Також вони є активними членами методичної ради з питань профорієнтації населення», ? зазначає начальник відділу організації профорієнтації Хмельницького обласного центру зайнятості Г. Баштанова.

О. Іван каже, що українці ? чи це великі телекомунікаційні компанії, чи це представники середнього бізнесу, чи це пересічні парафіяни в храмі ? радо відгукуються на прохання про допомогу.

Єдина умова і запорука успіху системної масштабної благодійної діяльності ? відповідальність і прозорість роботи, підтверджене досвідом бажання працювати на благо зміни громадянського суспільства України.

03.10.12, Львів-Польща
Протягом останніх 6 років львівський соціальний центр, що опікується неповносправною молоддю, приймає у себе польських гостей із шкільного клубу волонтерів «Ангели 2 ІІ ЛО» (в оригіналі ? Anio?y II LO; відеоінтерв’ю польською мовою).

Цей клуб волонтерів співпрацює із різними школами у своїй країні та не лише. Учасники волонтерського об’єднання щороку приїжджають і до України, відвідуючи сиротинці, «Цвинтар Орлят» (прим. ? польські військові поховання на території Личаківського цвинтаря) у Львові та обов’язково навідують майстерню для молоді із особливими потребами у Карітасі Львів УГКЦ.

Центр дозвілля та соціальної реабілітації для неповносправних молодих людей діє у Львові з 2001 року. На даний час його відвідують 30 молодих людей з розумовою неповносправністю.

Робота такого осередку є частиною проекту Карітасу України із 5-річною історією, що об’єднує 4 центри по опіці за молоддю з особливими потребами у Львові, Дрогобичі, Стрию та Івано-Франківську. Загалом проектом охоплено близько 100 неповноправних осіб, також їх родини.

Метою діяльності соціальних центрів для неповносправних людей є підтримка юних осіб, що мають особливі потреби, в реабілітації та соціальній адаптації. Користувачі проекту у дружній атмосфері мають можливість розвиватися, здобувати нові навички, реалізовувати свої вміння і таланти. Вони займаються творчою діяльністю, набувають практичних навичок, вчаться самообслуговування, активно проводять дозвілля. Тут вони знаходять друзів, спілкуються, вчаться самостійності і адаптованості до умов суспільного життя.

Батьки неповносправних осіб також долучаються до участі у заходах, поїздках і таборах, які проводяться в Центрах, на спільних зустрічах та семінарах – отримують психологічну і моральну підтримку.

«Щоразу наші друзі з Польщі відвідують нас і привозять дрібні дарунки для наших неповносправних друзів. Дехто приїжджає сюди не вперше, оскільки хоче ще раз зустріти тих, з ким встиг подружитись. Цього року приїхали волонтери ліцею ім. Петра Фірлея з міста Любартов.

Такі зустрічі завжди є теплими та приємними для обох сторін. Ми раді вітати закордонних гостей, а вони ? за їхніми словами ? приїжджають сюди «за тим великим серцем, яке є в українських молодих неповносправних людей, і яке часто не є відкритим оточуючими», ? розповідає координатор львівського осередку по роботі із неповносправними Наталя Загайко.

01.10.12, Івано-Франківщина
Прикарпатський край славиться чудотворними іконами і одним із таких місць є с. Гошів, історія якого бере свій початок ще в Середньовіччі. Це місце називають також Ясною горою, тому що християнська святиня знаходиться на пагорбі цього села.

Гошівський монастир раніше був оборонним, засновано в 16 ст. На початку 17 ст. церкву і монастир спалили кримчаки. В 1629 р. власник Гошева сотник кінноти короля Яна Казимира надав 3000 злотих на відбудову обителі, а на старості літ й сам постригся в ченці. Благодійника було поховано під головним вівтарем монастирської церкви. У 1762 р. монастир вчергове згорів, а потім знову був відбудований. Тоді вже монастир був широко відомим в Галичині в минулому своїми відпустами і чудотворною іконою богоматері, яка зберігалася в церкві св. Преображення.

У другу світову церква в наслідок обстрілу загорілася. Після тієї пожежі чудотворна ікона в золотому окладі десь зникла. Радянська влада закрила монастир в 1959 р., церкву перетворили на військовий склад, потім тут був склад міндобрив, а в монастирі трохи пізніше розташувалася школа-інтернат.

На початку 1990-х храм повернули віруючим. Копію ікони гошівської богоматері відтворив у Римі український іконописець Ювеналій Мокрицький. Образ було освячено Іваном-Павлом ІІ. Відновлення споруд було зроблено львівськими архітекторами протягом семи років на кошти німецьких доброчинців. Зараз за церквою звели невеличку відкриту каплицю, поруч з храмом – пасіка та будинки для ченців, багато квітів. Кілька яток з сувенірами, дзвіниця, чудові карпатські краєвиди.

В останні дні вересня відбулася екскурсія до Гошівського монастиря для 36-ши підопічних івано-франківського Карітасу ? для молодих людей з вадами розумового розвитку, дітей трудових мігрантів і волонтерів. Спільний відпочинок і спільна молитва ? одне із ключових ланок взаєморозуміння між набувачами проектів Карітасу та приятелями. По приїзді до святого місця діти, молодь і волонтери побачили перед собою величаві споруди, храми. Перед ними відкрилося також ще одне творіння, до якого приклалася рука Божа – мальовнича гірська місцевість.

Чи сприймають наша молодь та діти Бога, чи розуміють молитви в церкві? Так зразу і не скажеш. Але щиросердне бажання відвідати монастир, їхня тиша в храмі і роздуми на духовні теми переконливо свідчать про віру в Христа, ? кажуть організатори мандрівки до Гошева.

Після молитви о. Володимир Чорній, директор місцевого Карітасу, розповів підопічним про книгу подяки, в якій люди записують історії дивовижних зцілень, діляться своєю радістю і подякою Богові. «Монастир відвідує безліч людей, але оздоровлень трапляється набагато менше, тому що віра наша дуже слабка», ? наголосив отець.

Мандри духовні – це прагнення людини шукати чистоту душі, віднаходити в собі Бога чи зустрічати Його в своєму ближньому. Тому поїздка в Гошівський монастир – це крок до зустрічі з прекрасним, з глибоким і непізнаним світом всередині нас.

Дорогою додому всі співали пісні і подячно ділились враженнями від мандрівки, показували один одному нещодавно придбані в крамниці подарунки. Кожен із них віз додому в душі відлуння Гошівського монастиря – молитву, церковний дзвін, Господнє благословення і радість від спільно проведеного часу.

27.09.12, Україна
За даними експертів, до 2050 року кожен п’ятий житель на Землі буде у віці 60 і більше років, удвічі зменшиться кількість дітей та працездатних громадян, а жінок нараховуватиметься в 1,5 разу більше, ніж чоловіків. Це – прогнози Фонду народонаселення ООН. Вітчизняна ж статистика свідчить, що вік 11 мільйонів українців – 65 років і більше. Близько чверті населення держави є «людьми похилого віку». Водночас кожен шостий із таких людей є самотнім.

«Щоб прийняти виклики, країнам уже сьогодні потрібно змінювати системи освіти, праці, соціального захисту, охорони здоров’я. Також велику увагу потрібно приділяти інституту сім’ї, адже людей старших 60-ти незабаром стане більше, ніж дітей до п’яти років», — наголошує директор Фонду народонаселення ООН Нусхат Есан.

Більшість українців, яких відносять до категорії «людей похилого віку», відчувають, що вони нікому не потрібні, констатує психолог Валентина Бондаровська. Добре, якщо у такої людини, незважаючи на пенсійний вік, є робота. Ще краще, якщо вона має дбайливих дітей, котрі допомагають їй (у тому числі й грошима). Але такі щасливці становлять меншість. Решта доживає свій вік у самотності, безправ’ї та зубожінні. «Це зовсім бідні, а їх дуже багато, сидять і чекають подачки від держави, від благодійних фондів, від соціальних служб і т.д.», – констатує психолог.

Напередодні Міжнародного дня захисту людей похилого віку, що відзначають 1 жовтня, підопічні Карітасу у Тернополі разом з працівниками і волонтерами проекту «Домашня опіка для людей похилого віку в Україні» здійснили паломницьку подорож в Марійський духовний центр у Зарваниці. Карітас України понад 12 років здійснює комплексну опіку над одинокими людьми похилого віку, і координатори програми добре знають, якою є старість і самотність в нашій країні.

Наталя Масник, координатор «Домашньої опіки» у тернопільському Карітасі каже, що увага, відчуття потрібності, зайнятість і можливість лікуватися – це основні рецепти довголіття для людей похилого віку. Саме з цією метою і за бажанням підопічних була здійснена нещодавно паломницька подорож в Марійський духовний центр у Зарваниці.

Це місце добре відоме християнам усього світу Чудотворною Іконою та цілющим джерелом, біля якого з’являлася Божа Матір. Завдяки поїздці до Зарваниці усі присутні отримали можливість духовно збагататись, помолитися у Соборі Зарваницької Божої Матері, прийняти Святі Тайни Сповіді та Пресвятої Євхаристії, отримати благословення та духовну науку від о. Романа Загородного.

«Бідність і самотність, а також погане здоров’я — це те, від чого найбільше страждають українські пенсіонери. 25% літніх українців визнають, що вони бідні, а половина скаржиться на погане здоров’я, до того ж серед літніх людей дуже поширені депресії. Тому ми намагаємось не лише надавати медичну і соціальну підтримку нашим підопічним, а й урізноманітнюємо їх побут, надаємо психологічну підтримку, фактично стаємо їх сім’єю», ? підкреслює Наталя Масник.

Після відвідання духовного центру люди похилого віку, якими опікується місцевий Карітас, були запрошені на спільну трапезу і спілкування, де мали змогу поділитись враженнями та ближче познайомитись один із одним.

Більше про проект «Домашня опіка» Карітасу України.