10.12.12, Україна
Наприкінці листопада затверджено положення про Координаційно-експертну раду з питань соціальної політики. Вона діє при Центрі перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики та НАН України.

Завданнями Координаційно-екпертної ради є:
– забезпечення участі громадськості у підготовці документів щодо реформування та розвитку соціальної політики України, які розробляє Центр;
– сприяння науковому супроводу реформ соціальної політики України;
– збір пропозицій громадськості щодо актуальних проблем соціальної політики та соціального захисту, їх доопрацювання та винесення цих пропозицій на розгляд відповідних центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до розпорядження міністра соціальної політики України Сергія Тігіпко Центр перспективних соціальних досліджень визначено як єдиний науковий координуючий орган, що забезпечує аналіз та відпрацювання пропозицій, які надходять від громадських, благодійних і міжнародних організацій. Центр, що має досвід в напрацюванні прикладних наукових досліджень в даному напрямі, забезпечує оптимізацію та координацію зусиль щодо надання адресних соціальних послуг уразливим верствам населення України.

Положення про координаційно-експертну раду розроблено відповідно до рішення останнього засідання громадських та благодійних організацій, на якому обговорювалось питання створення спеціального майданчику для вироблення організаціями громадянського суспільства спільного бачення розробки стратегії розвитку соціальної політики в Україні.

Ростислав Дзундза, речник Карітасу України з питань охорони здоров’я, розповідає: «Дещо раніше у листопаді відбулось засідання ініціативної групи українських неурядових організацій зі створення Координаційно-експертної ради, серед яких були представники також Карітасу України. На засіданні було прийнято Положення та вирішено надати його на затвердження директору Центру перспективних соціальних досліджень. Планується, що до кінця 2012-го року пройде перше засідання КЕР та буде затверджено план робіт на 2013 рік» .

Також нещодавно в Україні відбулась Перша річна конференція Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства. Ростислав Дзундза став керівником однієї з робочих груп – «Соціальний діалог».

Форум громадянського суспільства (ФГС) — це багатонаціональна платформа організацій громадянського суспільства (ОГС) з країн Східного Партнерства, країн-членів ЄС, європейських та міжнародних мереж, створена для участі громадянського суспільства в розробці, впровадженні та оцінці Східного Партнерства. ФГС отримує фінансову та організаційну підтримку від Європейської Комісії, але залишається незалежною, автономною, демократичною та прозорою організацією. Склад ФГС оновлюється щорічно на його пленарних засіданнях.

«На засіданні нашої робочої групи «Соціальній діалог» було обговорено тематику соціального діалогу, як процесу визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень в сферах, які регулюють відносини працівників, роботодавців та органів виконавчої влади місцевого самоврядування.

Також було обговорено питання формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, реформування охорони здоров’я, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, територіальну реформу. Велику увагу присвячено реформуванню соціальної політики, у тому числі питань реформування та розвитку системи соціальних послуг, залучення широкого кола зацікавлених сторін до обговорення нагальних питань реформування системи соціальної політики України.

Такі ? нехай наразі установчі і початкові кроки ? дають українцям поштовх до розвитку громадянського суспільства і реформування соціального захисту населення», ? вважає Р. Дзундза.

07.12.12, Івано-Франківськ
Коли ти молодий, здоровий, сповнений оптимізму, ідеш по вулиці навіть не замислюєшся, яке це щастя – бачити світанок, сонце, небо, чути голос близьких. Коли поруч проїде людина в інвалідному візку, або пройде в чорних окулярах з білою тростиною, мимоволі задумуєшся: «Не дай Бог опинитись у такій ситуації…»

Біля нас живуть люди, які позбавлені такої розкоші: незрячі, глухонімі, люди з іншими обмеженими можливостями. Але нам, повноцінним, дуже важко зрозуміти їхні проблеми: відсутність пандусів у громадських місцях, відкриті люки, можливість отримати травму від машини, яка припаркована на тротуарі, світлофори, які не дають сигналу для неповносправних, та й врешті-решт перехожі, які тебе ненароком штовхнуть і не вибачаться.

Щоб зрозуміти проблеми людей з особливими потребами, необхідно хоча би на мить помінятись ролями.

Уявити себе в образі фізично обмеженої людини і зрозуміти весь тягар їхнього життя у нашому суспільстві мали можливість волонтери Карітасу, студенти Івано-Франківської Духовної семінарії. Для них 29-го листопада в Івано-Франківську працівниками медико-соціального підрозділу «Домашня опіка» був організований тренінг на тему: «Техніка та способи переміщень осіб, що користуються інвалідним візком. Супровід незрячих людей».

Під час виконання однієї із вправ тренінгу волонтери відчули себе в’язнем власної безпомічності і розгубленості – їм на декілька хвилин зав’язали очі. В ролі незрячої людини вони намагалися за допомогою тактильних відчуттів розпізнавати предмети, долати дистанцію з перешкодами, спускатись по східцях, звичайно за допомогою супроводжуючого. Тільки такі завдання дали можливість відчути повсякденне життя інваліда по зору і велику відповідальність, що лягає на супроводжуючого.

Наступний етап тренінгу дозволив волонтерам ознайомитися з видами інвалідних візків, опорно-рухових апаратів, підлокітників. Під керівництвом тренера навчилися прийомам і техніці збору, демонтажу інвалідного візка. Під час заняття вони навчилися техніці переміщення у інвалідному візку у різних побутових умовах: при подоланні пандуса, сходової клітки, порогів.

«Особлива увага наголошувалася на налагодженні співпраці доглядальника та людини з особливими потребами. Тренери продемонстрували важливість дотримання певного алгоритму дій, озвучення рухів по відношенню до хворого, застосування різних прийомів та техніки переміщень за допомогою підручних засобів.

Робота із людьми з особливими потребами потребує фахового і безпечного підходу зі сторони доглядальника чи волонтера, щоб не нашкодити собі і неповносправній особі. І головне, – що доглядальник дає змогу відчути людині бережливе ставлення до себе, як до повновартісної людини», – розповідає Оля Соляник, місцевий координатор проекту «Домашня опіка».

Актуальність тематики тренінгу є на часі, адже учасники тренінгу обговорювали вправи та власні відчуття і після його закінчення, ділились враженнями про важливість роботи доглядальника чи соціального працівника. Майбутні священики та волонтери отримали великий досвід, завдяки якому, побачивши на вулиці людину з обмеженими можливостями, вони обов’язково протягнуть їй свою руку допомоги.

05.12.12, Львів
На 71-ому році життя після тривалої хвороби помер Ярослав Лемик, директор БФ «Карітас Львів УГКЦ», знаний громадський діяч, депутат Львівської міської ради І і ІІ скликань, учасник дисиденстського руху, активний член Конгресу українських націоналістів, видавець і редактор дитячого часопису „Світ дитини”, колекціонер, кіно- і фото документаліст.

«Пан Ярослав Лемик був у львівському Карітасі від самого початку його створення ? з кінця 90-тих років. Тоді колосальних зусиль коштувало розпочати офіційно благодійну діяльність, маючи відповідні дозволи і сприяння влади, фінансові ресурси і ініціативних однодумців. Але бажаючи допомогати ближнім, які опинились у кризових умовах життя, пан Ярослав зумів дуже багато!

Завдяки своєму авторитету політичного і громадського діяча Львівщини Ярослав Лемик спромігся розбудувати місцевий Карітас та створив належну базу для подальшого розвитку.

Мова і про приміщення і пільги по комунальним оплатам для соціальних центрів, де десятки потребуючих людей щоденно отримують необхідні їм послуги, їжу, одяг, психологічну підтримку та інше. Також вдалось досягнути тривалої підтримки в реалізації різних благодійних акцій і проектів», ? каже Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

Карітас Львів УГКЦ засновано Львівською Архиєпархією та МБФ «Карітас України» у 1996 році. Донині цей осередок Карітасу цілеспрямовано, успішно і зі значним масштабом згуртовує людей задля соціального служіння потребуючим ближнім.

Перелік діючих проектів:

• Центр дозвілля та соціальної реабілітації для неповносправних молодих людей (пл. Св. Юра, 5, тел. 261 03 72) ? діє з 2001 року, на даний час Центр відвідує близько 30 молодих людей з розумовою неповносправністю. Метою проекту є підтримка юних осіб, що мають особливі потреби, в реабілітації та соціальній адаптації. Користувачі проекту займаються творчою діяльністю, набувають практичних навичок, вчаться самообслуговування, активно проводять дозвілля.
• кризовий центр „Діти вулиці” (вул. Костя Левицького,111, тел. 276 76 37) ? діє з 1999 року, спрямований на дітей дошкільного віку з кризових родин, яких в осередку налічується близько 25-30. В центрі Карітасу діти отримують можливість цілодобового догляду, харчування, отримання одягу, взуття, медичного огляду, з дітьми працюють кваліфіковані працівники.
• соціальний центр по проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» (вул. Костя Левицького,111, тел. 067 370 14 57). Метою проекту є надавати щоденно комплексну допомогу дітям старшого віку, які через різні життєві обставини опинилися на вулиці. Щоденно допомогу від проекту отримують 25-30 дітей підліткового віку шляхом надання їм харчування, забезпечення медичного контролю, поліпшення соціально-побутових умов в сім’ях, психологічної підтримки, занять в комп’ютерному класі,,участі в культурних і відпочинкових заходах.
• Центр соціальної допомоги потребуючим мешканцям міста Львова (вул. Івана Франка, 9, тел. 2479780). Категорія користувачів проекту – старші люди, які перебувають у скрутному матеріальному становищі або не мають житла. Щоденно надається допомога 25 – 30 потребуючим які отримують базові медичні послуги, санітарно-гігієнічні послуги, психологічні поради, часткове харчування і медикаменти тощо. Також користувачі центру мають можливість поспілкуватися між собою, переглянути телевізійні передачі, відеофільми, проводяться різноманітні культурологічні заходи. Віднедавна тут також працює соціальна перукарня.
• пункт видачі гуманітарної допомоги (вул. Донецька, 40, запис за тел. 272 08 44) ? надає допомогу одягом, взуттям, постіллю, візками для інвалідів тощо потребуючим людям.

03.12.12, Івано-Франківська область
27 листопада на базі загальноосвітньої школи-інтернату №1 м. Івано-Франківська проведено перші два етапи правового фестивалю «Ми маємо право знати більше!». Близько 50 дітей, представників 5 команд-учасників з Івано-Франківська, Калуша, Долини та Рогатина демонстрували свій рівень усвідомленості проблеми торгівлі людьми. В презентаціях конкурсних завдань фестивалю підлітки висловили власні відчуття, переживання та асоціації, пов’язані зі злочинами торгівлі людьми.

Під час першого етапу правового фестивалю був проведений конкурс фоторепортажів на тему «Людина – не товар. Продажу не підлягає», які команди готували у вигляді домашнього завдання. Роботи вражали інформативністю, виражали серйозність та глибину ставлення учнів до проблеми. В більшості випадків члени команд самі були героями світлин, які відображали різноманітні види експлуатації, шляхи вербування та варіанти виходу із складних життєвих ситуацій.

Цього ж дня команди прийняли участь у другому етапі фестивалю – конкурсі на кращий малюнок/плакат «Скажи СТОП торгівлі людьми». Протягом 2,5 годин діти займались клопіткою творчою працею: створювали образи героїв, готували композиції та переносили задумане за допомогою фарб, олівців, підручних матеріалів на папір. Опісля цього кожна команда робила презентацію свого плаката чи малюнка.

Активна участь учнівської молоді, їхній запал продемонстрували журі, що рівень засвоєння інформації, яка була надана їм під час попередньо проведених превентивних заходів, дуже високий. Діти показали також, що вміють набуті навики та знання застосовувати і використовувати у ситуаціях, коли дітей чи інших представників групи ризику спонукають до ситуацій торгівлі людьми, в тому числі торгівлі дітьми з метою трудової експлуатації.

Наступний етап правового фестивалю – конкурс на кращу виставу у форматі форум-театру – відбудеться 11 грудня 2012 року в м. Калуш. До цього етапу фестивалю кожну команду учасників відвідав експерт Яніна Нємая (ГО «Школа рівних можливостей»), яка прийшла з допомогою у підготовці сценарію вистави, постановки та мізансценування, надала корисні поради.

Правовий фестиваль відбувається в рамках проекту «Ми маємо право знати більше!» завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку та Представництва Міжнародної Організації Міграції в Україні.

Відеорепортаж про фестиваль – тут.

29.11.12, Львівщина
У листопаді відзначають Міжнародний день толерантності. Толерантність вважають ознакою високих принципів духовного й інтелектуального розвитку індивіда. Це терпимість, прагнення і здатність до встановлення й підтримки спілкування, стосунків.

У молодшому підлітковому віці потреба у дружбі і спілкуванні набуває особливої актуальності. Уміння формувати свої взаємини з однолітками і дорослими є необхідною умовою самовираження, адаптації у суспільстві. Активною, творчою людиною дитина може бути лише тоді, коли вона безболісно бере на себе нові соціальні ролі, запропоновані їй життям.

Всередині листопада в Карітасі Броди пройшов «Тиждень толерантності».

Метою такого заходу було, ? кажуть організатори, ? формування ціннісного ставлення до себе у дітей соціально-незахищених категорій. У місцевому Карітасі впродовж багатьох років працюють із дітьми трудових мігрантів, також іншими потребуючими людьми.

Вікова категорія підопічних дітей цієї організацій в межах 6-16 років. Для них проводиться різноманітна психолого-педагогічна та соціальна робота ? тренінги, бесіди, індивідуальна робота, також екскурсії, декоративно-прикладні заняття, виставки тощо. Влітку діти відпочивають в таборах.

«Ціллю нашого заходу було навчити дітей і підлітків терпимості, поважати свою гідність та гідність оточуючих. Під час Тижня толерантності ми проводили тренінгові заняття із використанням експрес-діагностики з залученням учасників у інтерактивні та змістовні вправи, ігри.

Ми дискутували також із дітьми про поняття добра і зла та їхнім значенням у житті людини, також про толерантність і повагу до оточуючих людей. Спільно дійшли до того, що важливо як мати високий рівень поваги до будь-якої людини, що поряд з нами, так і вміти розрізняти і оцінювати різноманітні вчинки», ? каже співорганізатор заходу в Карітасі Броди Оксана Лотоцька.

Під час проведення Тижня толерантності у місцевому Карітасі пройшов конкурс малюнків, плакатів і колажів на тему «Толерантність врятує світ», так само ? конкурс літературних творів на тему «Ми різні? Ну що ж! Але ти мене зрозумієш!».

Розповідає психолог Галина Труфанова: «Наш центр активно відвідують двоє рідних сестричок ? 12-річні близнючки Мар’яна та Діана, і ще 11-річна Аліна. Вони підлягають під декілька соціально-незахищених категорій водночас: це діти трудових мігрантів, вони з багатодітної і неповної сім’ї. Після від’їзду мами за кордон у дітей виникли труднощі у спілкуванні ? невміння налагоджувати стосунки з однолітками, песимізм, апатія, тривога.

А після систематичного відвідування осередку Карітасу та проведення розвивальної роботи, яка спрямована на розвиток комунікативних здібностей, корегування негативного ставлення до життєвої ситуації, у підлітків значно поліпшився психологічний стан, дівчатка почали налагоджуватися стосунки з зі своїми однолітками, рідними і вчителями. Віднедавна ми отримуємо лише впевнені позитивні відгуки від їх вчителів і рідних, чому, звісно, дуже радіємо!».

Працівники Карітасу в Бродах кажуть, що гаслом їх соціально роботи і, зокрема, Тижня толерантності були слова колишнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана, що нагороджений Нобелівською премією миру (2001), Премією Улофа Пальме (2006) та Орденом князя Ярослава Мудрого I ст. (2002) за визначний особистий внесок у розвиток співробітництва між Україною і країнами міжнародної співдружності, вагому роль у підтриманні миру і безпеки у світі. Він стверджував: «Толерантність ? це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями».

26.11.12, Україна
Допомогу українцям, що перебувають у кризових умовах життя, надала компанія Deichmann (Дайхман) через Карітас Ессен. Це стало можливим після ознайомлення із проектом облаштування мережі пунктів обігріву для безпритульних та соціально незахищених людей, що реалізовувався Карітасом України взимку 2012-го року під час аномальних морозів.

В той час усі регіони України страждали від дуже холодної зими, якої не було вже останні 6 років – температура ночами становила нижче 30C. Внаслідок цього у багатьох містах України виникли проблеми із опаленням, водопостачанням та електропостачанням, курсуванням громадського транспорту і доступом до віддалених населених пунктів, завдано чималих збитків муніципальній інфраструктурі міст України, малим господарствам. Найбільше проблем, звісно, випало на долю людей бідних, пристарілих, хворих, самотніх, безпритульних, узалежнених від алкоголю чи наркотиків, малозабезпечених дітей і молоді.

Завдяки благодійникам із Карітасу в Німеччині та Відні при регіональних організаціях Карітасу тоді було створено 12 пунктів обігріву і харчування для майже 1,500 потребуючих осіб. Загальний бюджет проекту сягнув тоді близько 50.000 тис. євро.

«Хоча колосальна проблема, що торкнулась на початку 2012-го сотень тисяч людей, була взята під контроль відповідними владними службами, ? важко сказати, що потребуючі українці опинились під якісним захистом і належною опікою. Дякуємо нашим донорам з Німеччини і Відня. Дякувати Богу за їх солідарність із потребами і горем українців! Також дякуємо і добродіям з компанії Deichmann. Гуманітарна допомога, яку він виділив, вельми доречна і приємна підопічним Карітасу», ? зазначає Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

Німецька компанія Deichmann є одним із найбільших у Європі продавцем взуття. Її історія розпочинається з 1913 року в німецькому місті Ессен (Essen, Ruhr district), а сьогодні вже Deichmann діє у 20 країнах і розвиває надалі свою мережу. Дотримуючись християнських переконань і вважаючи це атрибутом корпоративної місії, компанія спрямовує також свою діяльність на нужденних людей. Серед численних соціальних проектів, які компанія Deichmann ініціювала та реалізований в останні роки, найяскравішими є проекти допомоги потребуючим людям в Індії, Танзанії та Молдові.

Гуманітарна допомога від Deichmann для потребуючих українців становила 2,500 тис пар нового, в оригінальній упаковці взуття, загальною масою 850 кг. Взуття було чоловіче, жіноче і дитяче, на різні пори року і погоду.

13 організацій отримали і роздали потребуючим взуття: Карітас у Києві, Одесі, Донецьку, Тернополі, Хмельницькому, Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Нововолинську, на Львівщині ? Дрогобичі, Сокалі, Бродах, Стрию. Відтак малозабезпечені і багатодітні сім?ї, сироти, вуличні діти і молодь, люди похилого віку та інваліди, також інші потребуючі люди відчули до себе турботу і опіку.

Роман Галак, відповідальний у тернопільському Карітасі за отримання і розподілення гуманітарної допомоги від Deichmann, розповідає: «Лише процес із легалізацією, перевезенням, розмитненням, визнанням партії взуття Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінетів Міністрів України забрав 2,5 міс. А потім ми ще раз приділяли це по регіональних організаціях Карітасу, визначали потреби підопічних, логістичні рішення.

Словом, усе тягнулося майже півроку, але нарешті взуття отримали ті, хто цього так потребують! Результат явно коштує наших зусиль».

23.11.12, Волинь
Нещодавно у м. Нововолинську відбулася конференція «Особливості в роботі з дітьми трудових мігрантів», організатором якої виступив Карітас Волинь. Вже понад 2 роки ця організація реалізовує проект «Соціальна та психологічна підтримка трудових мігрантів» Карітасу України. Допомога надається майже сотні дітей.

Участь в роботі конференції взяли понад 25 осіб ? психологи, соціальні педагоги, методисти навчальних закладів і дошкільних установ міста. Програма заходу складалась з двох частин. Перша частина конференції містила інформаційний блок, а саме, доповіді місцевого координатора проекту Карітасу Вікторії Скриннікової на тему «Проблема соціального сирітства в Україні», соціального працівника Тетяни Галицької «Вплив структурної деформації сім’ї на формування соціальної компетентності дитини» і психолога Наталії Гавронської «Соціально-психологічна реінтеграція дітей шляхом організації комплексу заходів».

Друга частина заходу складалася з самопрезентації учасників, групових вправ на вироблення безоцінкового ставлення до людей та попередження емоційного вигорання.

Розпочала конференцію головний спеціаліст Управління освіти м. Нововолинська Зоя Куцик. Вона наголосила, що сьогодні в Україні назріла потреба привернути увагу суспільства, школи, громадських організацій до роботи з дітьми трудових мігрантів.

Як правило, діти, батьки яких виїжджають за кордон, залишаються під опікою родичів, або одного з батьків, найчастіше це мама – у 44% випадків, тато ? 26%, бабусі ? 35 %, а також під наглядом сестер або братів, дідусів, тіток, сусідів, знайомих. За даними дослідження Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» 60% наших співвітчизників наслідком трудової міграції називають розпад сім’ї.

Після того, як один із батьків мігрує, перед дитиною постає проблема емоційного дефіциту. Діти мігрантів мають дефіцит батьківської любові, відчувають себе непотрібними, поганими, бо їх покинули. З іншого боку, ці діти мають почуття великої відповідальності і провини за те, що батьки важко працюють задля їх добробуту. Як наслідок, у дитини є повний комплекс різних внутрішніх конфліктів, до яких входить почуття образи на батьків та власної меншовартості. У таких дітей і підлітків як занижена самооцінка, так і почуття провини від того, що батьки не можуть жити щасливо вдома.

Часто дитина трудових мігрантів змушена виконувати роль дорослого члена сім’ї для інших. У дітей формуються риси самостійності, відповідальності. Але разом з тим розлука з матір’ю та батьком завжди викликає у дітей глибокі психологічні переживання, депресії, психосоматичні розлади. Серед негативних наслідків: зміни в поведінці дитини, агресивна неспокійна поведінка, пропуски занять без поважних причин, зниження успішності в навчанні, вживання алкоголю та наркотиків, тютюнопаління.

Особливо це стосується підлітків, які і без того переживають складний період самовизначення. Часто діти не цінять вартості зароблених батьками грошей. Відчувають свою перевагу над іншими однолітками, чи навіть вчителями, які не мають таких грошей. Крім того, ці діти є надзвичайно вразливими до втягнення у кримінальну діяльність. Саме це є основною причиною необхідності проведення специфічної соціально-педагогічної та психологічної роботи з такими дітьми.

Фахівці соціально-молодіжного центру Карітасу Волинь на конференції поділились досвідом в роботі з дітьми трудових мігрантів, розповіли про особливості індивідуального консультування та групової роботи. Індивідуальна робота має на меті допомогти підліткам у вирішенні внутрішніх та міжособистісних проблем. Групова робота передбачає керівництво дорослого, якого потребують діти, та відчуття останніми незалежності, можливості діяти по-своєму. Цей напрям є найбільш ефективний у роботі, відповідає потребам цього віку, оскільки провідною діяльністю є спілкування, ? вважають працівники місцевого Карітасу.

Методичні поради та рекомендації, які отримали працівники освіти, містили в собі: алгоритм роботи працівників загальноосвітніх навчальних закладів, психологічні рекомендації учням, у яких батьки перебувають за кордоном, рекомендації для батьків, що вирішили поїхати за кордон та інші матеріали виховного характеру.

Всі учасники конференції отримали корисну інформацію про особливості в роботі з дітьми трудових мігрантів та заряд позитивної енергії. Організатори заходу, в свою чергу, отримали подяку та щирі відгуки. Зокрема практичний психолог ЗОШ №4 Медведюк Н.В. відмітила: «Приємно, що є співпраця, що люди відкриті до взаємодії, хочуть долучитись до покращення нашого життя. Дякую, що ви не байдужі і допомагаєте нам не бути байдужими до усіх діток!

Тренінг – гарна, професійна робота, з елементами групової взаємодії. Дякую, було приємно, ефективно, конструктивно. Хотілося б надалі співпрацювати і не зупинятися тільки на семінарах».

21.11.12, Івано-Франківськ
Основною запорукою підтримки важкохворої людини є своєчасне реагування на її потреби та забезпечення максимальної якості життя до останньої хвилини. В Карітасі Івано-Франківськ УГКЦ активно продовжує свою роботу мобільна бригада з надання комплексної паліативної допомоги, основне завдання якої ? своєчасно реагувати на запити підопічних та їх родичів.

До складу виїзної бригади входить лікар, медична сестра, соціальний працівник і духівник. Тільки в такому складі можна адекватно оцінити потреби хворої людини, скласти план медичної, соціальної допомоги та духовно-психологічної підтримки.

Протягом останніх 2-ох тижнів виїзною бригадою було здійснено майже 15 виїздів до невиліковно хворих людей. Лікар Карітасу – п. Інна провела огляд пацієнтів проекту «Паліативна допомога в Івано-Франківську», надала консультації з приводу полегшення болю та усунення важких симптомів захворювання.

Особлива увага приділялась профілактиці вторинних захворювань. Після огляду лікар спільно з медичною сестрою та родичами звично обговорюють подальший план лікування підопічного, проводять навчання для родичів з питань домашнього догляду хворої особи.

«У своїй роботі ми переконані, що пацієнт має право знати свій діагноз і самостійно приймати рішення стосовно лікування, а також право вирішувати, яку саме якість життя він вважає за кращу. Для нас важливим є урахування поглядів самого пацієнта. Тому завданням мобільної бригади Карітасу разом з родичами розповісти підопічному про його хворобу і весь спектр медичних маніпуляцій, процедур, які будуть проведені», ? каже п. Інна.

У людини в останні дні життя зростає потреба в підтвердженні її значимості, любові, прощенні й примиренні з самим собою, з тими хто її оточує, в розумінні сенсу життя та смерті. На всі ці питання намагається надати відповідь о. Любомир – духівник місцевого Карітасу. Хворі підопічні визнають, що він для них є опорою та підтримкою.

Також, окрім кваліфікованої медичної та духовної підтримки, підопічні Карітасу в Івано-Франківську отримують і матеріальну допомогу у вигляді медикаментів, продуктових наборів, засобів особистої гігієни. Саме такий комплексний підхід, підтримка та постійна увага до підопічного та його родичів вселяє надію у завтрашній день, зберігає віру у свої сили та загалом сприяє наповненню життя змістом та сенсом.

Діяльність виїздної мобільної бригади Карітасу здійснюється за рахунок підтримки Карітасу єпархії Трір (Німеччина) та Карітасу архиєпархії Відня (Австрія).

19.11.12, Україна
Раді ознайомити Вас із інтерв’ю, в якому працівники Карітасу Одеса УГКЦ розповідають про свій багаторічний масштабний досвід роботи у сфері протидії торгівлі людьми.
У розмові взяли участь Світлана Колодчин (координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми в Одесі), Ірина Хмарська (тренер-консультант), Любов Бутковська (координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми в Южному).

В чому полягає робота по попередженню торгівлі людьми? Що конкретно Ви робите у цьому напрямку? Якими є методи роботи?
Ірина Хмарська: Робота по попередженню торгівлі людьми у м. Южному (особисто я здебільшого працюю в цьому місті) полягає насамперед у наданні інформації населенню. Це місто досить мале (менше 30.000 жителів), робочих місць недостатньо, тому люди в пошуках роботи їдуть у великі міста та інші країни.

Наша робота є перш за все профілактичною, ? ми приділяємо особливу увагу запобіганню торгівлі людьми у співпраці з державними установами в галузі cоцiальної політики та освіти, з правоохоронними органами. Надаємо також індивідуальні консультації і тренінги групам умовно засуджених людей, безробітним, мігрантам, індивідуальне консультування мігрантів, надання інформації у ЗМІ, телефонне консультування.

Також працівники Карітасу розробляють навчальні матеріали для середніх шкіл, коледжів, центрів зайнятості Южного та Одеси з використанням різноманітних інноваційних методів.

Світлана Колодчин: Одеса – це портове місто, де пересікаються торгівельні та міграційні шляхи. В Одеській області високий рівень безробіття. На кінець вересня 2012 року на обліку в Обласному центрі зайнятості перебувало 68,5 тис. безробітних. Кількість вакансій дуже мала, а заробітна плата низька, ? 95,5% заявлених вакансій із заробітною платою меншою, ніж середня по регіону. Така ситуація спонукає людей шукати роботу за кордоном.

З іншої сторони в Одесу приїжджає досить багато людей з різних регіонів України на заробітки і нерідко саме вони стають жертвами трудової експлуатації, оскільки погоджуються працювати без офіційного оформлення трудового контракту. Тому в Одесі є велика необхідність як профілактичної роботи з попередження торгівлі людьми та трудової експлуатації, так і реінтеграційної допомоги потерпілим.

Наш Консультативний центр проводить профілактичну роботу в основному з безробітними, які стоять на обліку в Центрах зайнятості Одеси. За час діяльності близько 1500 безробітних отримали інформацію про торгівлю людьми та інформаційні матеріали, що розроблені нашими працівниками або отримані з МОМ (Міжнародна організація міграції). Тісна співпраця з центрами зайнятості, тренінги, семінари, консультування, робота телефонної консультативної лінії, виступи та інтерв’ю на Одеському обласному телебаченні сприяють поширенню інформації про діяльність нашого центру та попередженню даного негативного явища.

Назвіть, будь ласка, статистичні дані по явищу торгівлі людьми в Україні та світі – наскільки масштабним є цей злочин?
Світлана Колодчин: Останні статистичні дані свідчать, що торгівля людьми нині вимірюється 600 – 800 тисячами осіб у світі щорічно. Їх продають за кордон з метою експлуатації. (за оцінками уряду США). Понад 1,2 мільйони дітей щороку стають жертвами торгівлі людьми (за даними Дитячого Фонду ООН). Понад 110’000 українців постраждали від торгівлі людьми, починаючи з 1991 року (за оцінками МОМ). На сьогоднішній день значно зростає кількість потерпілих від торгівлі людьми на території України, ? це і наші співвітчизники, і біженці з інших країн.

Як трапилось так, що Ви почали працювати даній сфері? Можливо, стикались із проблемою торгівлі людьми у власному житті чи житті близьких Вам людей?
Любов Бутковська: Особистого досвіду по темі торгівлі людьми не маємо, але таки чимало знайомих та друзів постраждали від рабства в Італії, Греції в 90-ті роки, а у Чехії – недавно постраждала жінка із Южного.

На тренінгах з безробітними в Одесі та Южному ми дізнаємося, що і є аналогічні випадки постраждалих від рабства і в наш час, – переважно це жінки, що працюють і зараз в Португалії, Італії, Іспанії. На жаль, схеми і актуальність злочину майже не змінилась протягом десятиліть.

Які заходи сьогодні треба вжити задля ефективного подолання уразливості українців до злочину торгівлі людьми?
Ірина Хмарська: Для ефективного подолання низької поінформованості наших співгромадян треба вести масштабну роботу наступними кроками:
– тренінги з лікарями щодо виявлення жертв торгівлі людьми;
– тренінги з психологами і соціальними працівниками у дитячих садочках, школах;
– тренінги з вагітними жінками з метою запобігання продажу новонароджених дітей;
– тренінги з правоохоронними органами;
– тренінги з нареченими чи охочими до користування послугами шлюбних а
генцій, які працюють як міжнародні.

Дякуємо працівникам одеського Карітасу за змістовну і важливу інформацію, спілкування. Бажаємо їм високої ефективності в роботі і безліч врятованих від сучасного рабства людських життів!

16.11.12, Львівщина
Мова як соціальне явище справляє значний вплив на формування та розвиток особистості, яка в свою чергу є носієм мови, а отже, і носієм духовної культури нації. Це один із факторів якісного виховання сучасної молоді.

Уже впродовж 15-ти років у нашій державі відзначають День української мови та писемності. Цьогоріч відзначення Дня рідної мови пройшло й у приміщенні Карітасу Броди (Львівщина). Старші учасники студії „Сто талантів”, яка діє в рамках проекту „Соціальна та психологічна підтримка дітей трудових мігрантів” активно долучилися до мовної гри, яку організувала для молоді координатор проекту Оксана Лотоцька.

Усі учасники конкурсу поділилися на дві команди під назвою „Українці” та „Мудрагелики”. Першим етапом мовної гри був перегляд відеосюжету про становлення та розвиток української мови.

Далі слідували завдання, які дали змогу перевірити знання дітьми лексики, морфології та правопису, синтаксису і пунктуації.

Найбільш цікавими для учасників виявилися конкурси: „Антисуржик», конкурс на знання фразеологізмів «Гострий на язик” та прислів’їв „Не кидай слова на вітер”. Школярі висловлювали свої думки з приводу теперішньої мовної ситуації в Україні. Крім того, діти мали можливість зобразити на папері рекламу рідної мови. По закінченні усіх конкурсів, юні мовознавці спільно знаходили відповіді на завдання, з якими не могли впоратися під час гри.

Переможці мовного змагання ? команда „Мудрагеликів” ? отримала похвальну грамоту за глибокі знання рідної мови. А по закінченні свята на всіх учасників чекали солодкі частунки. «Я неймовірно люблю, коли в Карітасі відбуваються якісь свята, вікторини чи акції! Тут і в будні дні чимало захоплюючого і корисного, однак особливі події – це те, що ми запам’ятаємо точно на усе життя. І є що розповісти друзям у школі», ? вважає Юрко, підопічний місцевого Карітасу.

Впродовж багатьох років у різних регіонах України діють денні соціальні центри Карітасу, де кваліфіковані соціальні працівники, психологи і педагоги пропонують дітям різнопланові заходи та діяльності задля того, щоб діти та молодь змогли подолати складні ситуації, повноцінно розвиватися, стати самостійними. Наші працівники працюють в соціальних денних центрах, на вулицях і в навчальних закладах.

Зоряна Лукавецька, національний координатор по роботі із дітьми і молоддю, каже, що робота з дітьми, які внаслідок трудової міграції переживають вимушену розлуку з батьками, є вельми затребуваною нині.

Проблема так званих «дистантних» сімей і дітей, що виростають без батьків, можливо, і не має прямого впливу на ситуацію в Україні сьогодні, проте буде мати серйозні наслідки вже через декілька років, – коли більшість дітей трудових мігрантів виростуть та будуть шукати свого шляху у житті, будуватимуть власні сім’ї. Відтак важливо зараз вкладати в таких дітей і молодь багато уваги і корисної інформації, важливі соціальні навики і християнські цінності.