День Христового Воскресіння, Великдень – одне з найбільших українських свят, яке символізує перемогу життя над смертю, добра над злом, любові над ненавистю, весняного тепла над зимовим холодом. В цей день родина збирається за столом, традиційно освятивши  перед цим великодні кошики. Втім, далеко не кожна родина має таку змогу, особливо в такі нелегкі часи, які зараз переживає Україна. Співробітники Карітасу завжди готові прийти на допомогу нужденним, а у перед Великоднем традиційно проводиться акція «Великодній кошик», коли на зібрані від небайдужих людей кошти співробітники та волонтери формують кошики, які несуть їх до помешкань потребуючих, в сиротинці, госпіталі – скрізь, де люди потребують тепла, добра, підтримки та трошечки дива.

15 квітня, у Велику суботу, Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав освятив біля Патріаршого собору великодні кошики вимушеним переселенцям. Таким чином була підтримана акція БФ «Карітас Київ» – подарунки на свято отримало сто родин –  інваліди, люди з обмеженими можливостями, багатодітні родини, переселенці, самотні люди похилого віку. «Є окрема акція Карітасу Київ, аби допомогти цим особам отримати великодній кошик, а також його урочисто освятити і всім разом розпочати святкування Великодня. Спілкуючись із цими людьми, ми відчули те, як часто вони почуваються самотніми, покинутими, нікому не потрібними», − прокоментував Глава Церкви цю акцію.

Втім, загалом великодня акція Карітасу Київ була значно масштабніша: «Цього року ми надали понад 550 великодніх кошиків для людей різних категорій: переселенцям, сім’ям учасників АТО, сім’ям у складних життєвих обставинах, людям літнього віку. Висловлюю щиру подяку всім, хто долучився та допоміг у можливості реалізації цієї доброї великодньої справи та запрошую до спільного творення добра. Від імені всіх дякую Блаженнішому Святославу за постійну турботу та піклування про них», − розповів о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ.

У Львові, завдяки підтримці небайдужих підприємців, вісімдесят родин та самотніх людей, якими опікується благодійний фонд «Карітас Львів УГКЦ», отримали великодні кошики від благодійників. Цього року для доброї справи свої зусилля об’єднали три великі компанії – Ашан, «METRO Cash & Carry Ukraine» та SoftServe, які зібрали святкові набори потребуючим. Кошики з продуктами отримали вісімдесят родин та самотніх людей. П’ятдесят отримали підлітки, які відвідують молодіжний центр та діти, які ходять до дитячого садочку Карітасу Львів. Також подарунки до святкового столу отримали підопічні соціального проекту «Домашня опіка» – самотні літні люди та важкохворі, яким через старість чи хворобу складно вийти з дому. «Щороку перед великими святами ми сподіваємось, що нам вдасться підготувати хоча б найпростіші гостинці для наших підопічних, зробити свято для них бодай трішки теплішим. Щороку це завдання здається нереальним, але знаходяться світлі люди, які мають добру волю допомогти – саме завдяки їм відбувається справжнє диво», – розповіла Ірина Старовецька, координаторка проекту «Домашня опіка» у Львові.

Отримали великодні подарунки і більше трьох десятків родин – багатодітних, малозабезпечених, переселенців – підопічних Карітасу Хмельницький. Співробітники дбайливо збирали кошики, аби і дорослі, і діти зустріли одне з найбільших християнських свят смачно.  Адже кожен клієнт організації має свою історію, потребує індивідуального підходу, допомоги. Але всі вони знають – якщо потрібна допомога, то завжди йдуть до Карітасу. Багато хто сам починає допомагати іншим. Так Ірина зустріла тут власних підопічних. Викладачка фізкультури з Первомайська Луганської області, вона змушена була втекти від обстрілів до Хмельницького, де почала тренувати юних футболістів, серед яких виявились і її колишні учні. Команда не лише навчилась майстерно грати, але  і перемагати на змаганнях футбольних команд Карітасу.

Радісні посмішки і найкращі побажання, а ще фото на пам’ять – маленьке свято напередодні великого свята. Адже кожного, хто б не завітав до Карітасу зустрічають з теплом.    «В кожній людині закладено бажання бути милосердним та співчутливим. Ми дякуємо всім, хто від щирого серця  допоміг нам це зробити це невеличке свято» – говорить отець Іван Данкевич, директор фонду.

Понад двадцять років проводять акцію «Великодній кошик» у Тернополі. Цього року традиційну допомогу від Карітасу Тернопіль отримали 300 осіб – в кошиках були необхідні для великоднього столу продукти. «Це акція для потребуючих, наших підопічних, якими ми опікуємось,  – розповідає директор фонду отець Андрій Марчук. – Ми маємо багато проектів, кожен з яких зосереджений на різних категоріях людей, це і самотні старенькі, і переселенці, і діти, які опинились у важких життєвих обставинах. Адже зараз дуже поширеною є ситуація, коли батьки працюють за кордоном, а дитина залишена сама на себе і дуже потребує допомоги».

80-річна Євгенія втратила рідних, живе зовсім самотня на мізерну пенсію. Карітас вона називає чи не єдиною розрадою та надією у житті адже тут завжди підтримають та допоможуть. Тому великодній подарунок був для неї дуже приємний. Як і для Богдана -одного з 60 дітей, які відвідують дитячий центр. Він говорить, що від Карітасу отримує не лише подарунки, головне – позитивні емоції.

Майже 130 великодніх кошиків протягом місяця перед святами вдалось зібрати для самотніх бабусь та дідусів співробітникам Карітасу Одеса. Це стало можливо завдяки підтримці благодійників, зокрема компанії Wildix Odessa, яка надала для акції більш ніж 100 кг круп, а також компанії METRO Cash & Carry Ukraine, яка сама долучилась до комплектації кошиків і поставила на території магазинів скриньки для збору приватних пожертв, що дало змогу зібрати більше 6 000 гривень.  Все це допомогло зробити мрії одиноких стареньких про турботу реальністю.

Триває дистрибуція продуктових наборів у населених пунктах «сірої зони» Луганської та Донецької областей, котру здійснює команда Карітасу у співпраці з ініціативою «Папа для України».

Прифронтові села та містечка Луганської та Донецької областей, зазвичай, обходять увагою, про це, зокрема, говорять самі мешканці, – здебільшого самотні матері з неповнолітніми дітьми та пенсіонери, чимало з яких також мають хронічні захворювання.

«Саме зараз триває дистрибуція понад 1000 продуктових наборів у цій місцевості. Для мене особисто було дуже важливо приєднатися до роботи команди при роздачі допомоги, – під час поїздки, ми здійснювали також домашні візити, спілкувалися з людьми», розповідає Максим Бондаренко, менеджер проектів Карітасу України. «Важко спостерігати як бавляться дітки на зруйнованому обстрілами дитячому майданчику навколо занедбаних будинків, в той час як їх батьки з надією запитують, коли нарешті буде мир і просять, щоб про них не забували», ділиться враженнями він.

За словами Максима Бондаренка для Карітасу дуже важливо не просто надати матеріальну допомогу у вигляді брикетів чи продуктового набору, але й поспілкуватись із людьми, приділивши їм свою увагу, та запевнити, що про них не забули.

«Загалом, за оцінками міжнародних організацій, у буферній зоні зараз проживає понад 400 тисяч людей. Ми працюємо, намагаючись охопити якомога ширше коло людей, та надати допомогу тим, хто цього потребує найбільше», зазначає Григорій Селещук, директор розвитку гуманітарних програм Карітасу України.

Нагадаємо, раніше в рамках ініціативи «Папа для України» понад 1 000 тон паливних брикетів для понад 2 000 бенефіціарів у прифронтовій зоні військового конфлікту в Донецькій і Луганській областях, було роздано працівниками Карітасу.

Розпочав хвилю ярмарків вакансій Карітас Запоріжжя, який спільно з Проектом Перспектива зібрав більш ніж 400 відвідувачів у стінах Edison Space coworking.  Підхопив естафету Карітас Харків. На стадіоні Металіст захід відвідало приблизно 2000 шукачів роботи, що дозволило перевершити масштаби ярмарку 2015-го року. Завершив хвилю Карітас Краматорськ, на ярмарку якого побувало понад 300 відвідувачів.
Роботодавці, які брали участь у ярмарках, представляли вакансії різних сфер діяльності, але переважно сфери послуг, торгівлі та виробництва. Саме завдяки плідній співпраці з роботодавцями ярмарки отримали таку відвідуваність.

Найбільша кількість учасників-роботодавців у Харкові –  понад 30, у Запоріжжі презентували свої вакансії понад 20 роботодавців. Міські центри зайнятості допомогли у проведенні ярмарків та представили вакансії різноманітних галузей.

«Ярмарок – вільний простір, де зустрічаються роботодавці та шукачі роботи, тут вони знаходять для себе нові можливості», – пояснює рекрутер Карітасу Краматорськ Аліна Солдатенко. «Після завершення ярмарку понад 40 шукачів залишили свої контакти роботодавцям та домовились про зустріч, –  це гарний показник», додає вона.

У всіх містах одночасно із заходом для роботодавців та шукачів проходили семінари. Їх тематики відрізнялись. Так, у Запоріжжі відбулось шість семінарів, які були присвячені встановленням цілей, підготовці до співбесіди та самовизначенню. Краматорські роботодавці дізналися про важливі зміни в законодавстві, а харківські – про особливості перевірки з питань охорони праці. Також у Харкові шукачі отримали інформацію про інструменти пошуку роботи.

«Кожен з цих заходів був корисним як для шукачів роботи, так і для роботодавців, – адже ярмарки вакансій та навчальні семінари, це нагода отримати нові знання, нові знайомства. Карітас постійно працює над вдосконаленням інструментів та засобів для ефективної роботи у сфері інтеграції та працевлаштування переселенців і ми щодня бачимо результати нашої роботи», – підсумовує Наталія Малютіна, керівник проектів з працевлаштування Карітасу Харків.

Понад 1 000 тон паливних брикетів для понад 2 000 бенефіціарів у прифронтовій зоні військового конфлікту в Донецькій і Луганській областях було роздано працівниками Карітасу України завдяки підтримці Акції «Папа для України» у рамках реалізації першого етапу проекту: «Надання допомоги жителям буферної зони шляхом забезпечення доступу до засобів для обігріву». Допомогу зокрема отримали найбільш потребуючі категорії населення, – серед яких інваліди, люди похилого віку, самотні матері з дітьми, особи, будівлі яких зазнали руйнувань внаслідок обстрілів.

Команди Карітасу з Запоріжжя, Краматорська та Маріуполя працюють у посиленому режимі, розповсюджуючи допомогу в Авдіївці, Мар’їнці, Попасній, Красногоріці, Залізному, Андріївці, Нижньому, Тошківцях, Золотому, Родино, Новоіванівці та інших населених пунктах буферної зони. Окрім роздачі паливних брикетів у березні було придбано обладнання для модульних мобільних пунктів – наметів швидкого реагування та, завдяки Мальтійській Службі Допомозі, передано 3 польові кухні для приготування їжі, витратні матеріали для яких також закупляються в рамках ініціативи «Папа для України». У квітні планується забезпечити потребуюче місцеве населення електрообігрівачами та базовими ліками.
Як зазначає координатор проекту Максим Бондаренко для мешканців сірої зони паливні брикети, котрі розповсюджуються в рамках проекту, є значною допомогою – оскільки придбання палива для обігріву та приготування їжі часто є справжньою розкішшю. За його словами допомога в рамках ініціативи «Папа для України» є значним вкладом в роботу Карітасу для подолання гуманітарної кризи на Сході України.
Нагадаємо раніше Карітас України надавав допомогу у вигляді паливних брикетів та буржуйок для обігріву житла мешканцям буферної зони в рамках проекту «Підготовка до зими», котрий реалізовувався за підтримки Cordaid та Сaritas Austria.

28 березня у Запоріжжі представники Мальтійської служби допомоги, які прибули із Івано-Франківська, урочисто передали Карітасу України три польові кухні для використання у буферній зоні, комплектація для функціонування яких (паливо, продукти) здійснюється в рамках Акції «Папа для України».

Після урочистої передачі мультифункціональних польових кухонь, їх освятили екзарх Донецький УГКЦ єпископ Степан (Меньок), єпископ-помічник Харківсько-Запорізької дієцезії РКЦ, голова Технічного комітету «Папа для України» єпископ Ян Собіло та отець Андрій Бухвак, директор Карітасу Запоріжжя. Пізніше протягом дня волонтери Мальтійської Служби провели інструктаж з роботи на польових кухнях для працівників Карітасу, а також разом приготували перший обід, скуштувати якого запросили присутніх.

«Після недавніх викликів в Авдіївці, коли місто було ізольоване від струму, газо- і водопостачання, тисячі людей опинилися на вулиці при мінусовій температурі, і виявилося, що вони зовсім беззахисні та незабезпечені. За ініціативи Карітасу виникла ідея сформувати мобільні групи швидкого реагування, для цього наші партнери з Німеччини передали нам ці три польові кухні. Буде сформовано мобільні групи з працівників Карітасу, які відповідатимуть за Маріупольський напрямок, Авдіївський та Краматорський, і після відповідного інструктажу будуть готові до роботи», розповів Роман Яручик, голова Мальтійської служби допомоги в Івано-Франківську.
 «На жаль, зараз ми є свідками того, що допомога Україні скорочується. В минулому році програми ООН були профінансовані лише на 20%, – багато організацій на цьому тлі згортає свою діяльність, особливо, коли мова йде про міжнародні організації. Натомість Карітас навпаки розширює свої можливості для роботи, і ми докладаємо максимум зусиль для того, щоби помагати людям там, де вони потребують цього найбільше», зазначив Григорій Селещук, керівник гуманітарних проектів Карітасу України. Він висловив вдячність ініціативі «Папа для України» та Мальтійській службі допомоги, які надають Карітасу можливість поглибити та розширити засоби для надання допомоги постраждалим від воєнних дій на Сході Україні. «В буферній зоні зараз проживає за різними оцінками понад 400 тис. осіб і близько 70% з них – це старші люди, котрі чи не найбільше потребують допомоги, тому навіть гарячий обід для них є значною підтримкою та нагадуванням того, що вони не забуті, не покинуті» – додав Григорій Селещук.

Комерційна ціна польових кухонь, які Мальтійська служба передала Карітасу, становить близько 10 тисяч євро кожна. Вони обладнані таким чином, що можуть обслуговуватись твердим паливом, а також газом і дизпаливом.
За словами директора Карітасу Запоріжжя отця Андрія Бухвака, протягом дня на одній польовій кухні можна приготувати обід з двох страв для 2 000 осіб. «Нас дуже тішить те, що отримали додатковий ресурс для допомоги потребуючим у буферній зоні, адже ми чудово розуміємо, що гарячий обід допоможе зігріти не тільки тіло, але й душу».

В Карітасі України стартував проект «Гранти на підтримку приватного сільського господарства» в Донецькій області. Проект «Гранти на підтримку приватного сільського господарства» – це фінансова допомога на відновлення джерела існування внутрішньо переміщених осіб і місцевого населення, які проживають в сільській місцевості шляхом розвитку приватного сільського господарства, проект реалізовується за підтримки Catholic Relief Services.

Для участі в проекті запрошуються внутрішньо переміщені особи та місцеві мешканці віком від 18 до 60 років, які проживають в сільській місцевості Покровського, Олександрівського, Слов’янського, Костянтинівського, Добропільського, Великоновосілківського районів Донецької області.

Як зазначає Геннадій Якубов, експерт Карітасу України, з початку конфлікту у 2014 році понад 60% людей, що мешкають у Донецькій області втратили основне джерело доходу. Для багатьох з них стратегією виживання стало сільське господарство – невелике приватне сільське господарство, як запорука продуктової безпеки. Головною метою проекту є відновлення основних джерел існування внутрішньо переміщених осіб та населення, що мешкає у сільській місцевості. Це також гарна можливість сформувати харчову незалежність для всієї родини.

В рамках проекту на одне домогосподарство виділяється сума від 7 500 до 25 000 грн на відновлення або розвиток власного сільського господарства з метою забезпечення себе необхідними продуктами харчування на тривалий період. Грант може бути витрачений на закупівлю тварин, птахів, насіння, обладнання для ведення сільського господарства, матеріали для тепличного господарства або господарських будівель, необхідних для сільськогосподарської діяльності. (У зв’язку з небезпекою поширення в Донецькій області Африканської свинячої чуми грант не видається на закупівлю і розведення свиней).

Для участі в проекті необхідно заповнити заявку до 31 березня 2017 р. Заявку можна завантажити за посиланням https://goo.gl/Hdk2ok або надіславши порожній лист на адресу caritasagro2017@gmail.com. отримати бланк заявки в електронній формі.

Варто зазначити, що буквально за кілька днів від моменту старту проекту отримано понад 100 заявок від потенційних учасників.

22 березня у Женеві, на 34-й черговій сесії Ради ООН з прав людини Карітас Інтернаціоналіс виступив із заявою з приводу тривожної ситуації в Україні. Ця заява, підготована Карітасом України, застерігає про зниження уваги міжнародної спільноти до кризи, незважаючи на  щоденні грубі порушення прав людини.  У  присутності Верховного комісара з прав людини Зейда Раада аль-Хусейна були також зацитовані і слова Президента Карітасу України Андрія Васьковича.

*****

Протягом майже трьох років тривалий конфлікт на сході України спричиняє гуманітарну кризу і призвів до порушення основних прав людини. Незважаючи на різке зниження уваги з боку міжнародної спільноти, війна триває, а 2017 рік характеризується небаченим з початку конфлікту зростанням ескалації.

«В Україні ми зіткнулися феноменом забутої війни і невидимої гуманітарної кризи, ‒ повідомив Андрій Васькович. ‒ Ця криза привела до зубожіння мільйонів українців і позбавила їх можливості забезпечити базові потреби і захисту основних прав. Найбільш вразливими є літні люди, інваліди та діти, які щодня стикаються з суворою реальністю війни. Міжнародна спільнота повинна допомогти покласти край цій війні і змінити фокус своїх інтересів, переорієнтувавшись на невидиму гуманітарну кризу, що є єдиною перспективою дати надію людям, які постраждали від війни в Україні».

Війна забрала більше 10 тисяч життів,  поранення отримали 23 000 людей. Серед загиблих – 2 000 мирних жителів, більшість з яких загинули в результаті невибіркового обстрілу цивільних районів.

Починаючи з кінця січня 2017 року ситуація різко загострилася біля Авдіївки, прифронтового міста на північ від Донецька. Цивільне населення, в першу чергу діти, були евакуйовані, а сотні будівель були пошкоджені або зруйновані. Подібні випадки ескалації бойових дій мали місце біля декількох населених пунктів уздовж лінії зіткнення. За даними ОБСЄ кількість випадків використання важкої зброї і порушень режиму припинення вогню у 2017 році різко збільшилася, що загрожує ще більше ускладнити і так непросту гуманітарну ситуацію.

У результаті війни понад 1,7 мільйона осіб отримали статус переселенців а ще приблизно 1,1 мільйона змушені були  виїхати у сусідні країни. За оцінками експертів, понад 3,8 мільйона людей в Україні потребують гуманітарної допомоги. Населення, що залишилося жити по обидва боки від лінії зіткнення, так само як і внутрішньо переміщені особи не в змозі задовольнити свої основні потреби для виживання.

Ті, хто продовжує жити в безпосередній близькості від лінії зіткнення, не мають фізичної можливості чи фінансів для переїзду в менш небезпечні регіони. Люди похилого віку, інваліди, економічно неблагополучні сім’ї становлять більшість тих, хто залишився у прифронтових населених пунктах. У всіх, хто живе в безпосередній близькості до зони бойових дій, особливо у дітей, є гостра потреба у психосоціальній допомозі. Пошкодження цивільної інфраструктури – будинків, шкіл, лікарень,-  а також жорсткі обмеження пересування регіоном призвели до відсутності доступу до освіти, продуктів харчування, води, медичної допомоги, а також створили перешкоди у забезпеченні належним житлом з опаленням.

Карітас та інші гуманітарні організації активно працюють над забезпеченням потреб постраждалих від конфлікту. Однак ситуацію ускладнює обмежений доступ до територій, неконтрольованих урядом, а доступ до населених пунктів, які знаходяться у безпосередній близькості від лінії зіткнення, періодично ускладнений через постійні бойові дії.

Ми закликаємо міжнародне співтовариство використати свій вплив, аби гарантувати, що всі гуманітарні організації зможуть отримати доступ до неконтрольованих територій, де проживає 2,3 мільйона людей, включаючи і 700 000 дітей, які потребують нагальної допомоги. По-друге, ми закликаємо сторони поважати основні права цивільних осіб, які проживають у зоні конфлікту, як це сформульовано в Женевських конвенціях. Міжнародна спільнота не повинна зменшувати свою увагу до кризи в Україні, адже зараз  гуманітарні проблеми і порушення основних прав людини фіксуються частіше, аніж будь-коли. Необхідно вжити термінових заходів для захисту вразливих груп населення та забезпечити доставку гуманітарної допомоги тим, хто її потребує.

Карітас України – провідна українська благодійна організація, яка допомагає всім потребуючим,  незалежно від національної приналежності, віку, статі чи віросповідання. За більше ніж 20 років  нашої діяльності в Україні сотні тисяч українців отримали матеріальну, соціальну, психологічну та  юридичну допомогу в рамках наших численних проектів.

З початку гуманітарної кризи в Україні різного роду підтримку отримали більш ніж 380 000 осіб. Кошти на гуманітарні проекти Карітасу надають благодійники з усього світу – серед яких як урядові структури різних країн, так і міжнародні благодійні фонди та організації, релігійні громади чи просто приватні жертводавці. За три роки конфлікту були залучені значні кошти, які в сотні разів перевищують фінансування Карітасу до кризи, з 2014 року ми розширили свою географію, відкрили нові осередки на сході України, серед яких Запоріжжя, Маріуполь, Кам’янське, Полтава, Кремінна, Мелітополь, Кривий Ріг.

Разом з тим, Карітас України свідомий того, що залучених коштів недостатньо аби покрити потреби всіх людей, які зазнали впливу кризи, адже за оцінками ООН таких в Україні майже  чотири мільйони. Будучи одним з членів Національної робочої групи з гуманітарних питань, яка координується ООН, Карітас України дотримується загальних принципів надання гуманітарної допомоги постраждали, зокрема це стосується і критеріїв відбору бенефіціарів наших проектів. Ми намагаємось покрити потреби найвразливіших категорій населення, тому керуємось певними критеріями відбору, які базуються на принципах, розроблених робочою групою, зафіксованих у «Огляді гуманітарних потреб», а також виходячи зі специфіки кожної конкретної програми. Карітас України намагається зробити критерії відбору максимально прозорими і, розуміючи, що наша допомога не може прийти до кожного, прагнемо простягнути руку допомогу найбільш нужденним і тим, які не можуть самостійно себе забезпечити.

В першу чергу матеріальну та грошову допомогу від Карітасу отримують:

• родини, що постійно проживають в буферній зоні, особливо з населених пунктів, які знаходяться під регулярними обстрілами;
• родини, які мають тільки одного годувальника;
• вагітні жінки та матері з немовлятами до року;
• багатодітні родини;
• родини з непрацездатними членами або особами, що мають особливі потреби;
• родини з хронічно хворими особами;
• родини, які не мають жодного джерела доходів.

Підтримку в рамках проектів підготовки до зими в першу чергу отримують родини, що мають не підготоване до холодів житло. Отримати матеріальну допомогу на відновлення житла мають домогосподарства, які відповідають наступним умовам:

• житло розташоване у буферній зоні;
• житло було пошкоджене внаслідок збройного конфлікту;
• житло є основним для родини, де вона регулярно проживає.

Карітасом України розроблений спеціальний механізм відбору отримувачів грошових грантів, який використовують всі регіональні осередки. Він складається з двох етапів:

Реєстрація всіх охочих для подальшої участі в відборі. На цьому етапі відбору не передбачено надання підтверджуючих документів, заповнення форми відбувається зі слів бенефіціарів. Соціальні працівники ставлять оцінку рівня вразливості (за шкалою від 1 до 5), при потребі залишаючи коментарі про необхідність додаткового розгляду.

Відбір бенефіціарів відповідно до критеріїв.

Таблиця підрахунку балів виглядає наступним чином:

Відбір здійснюється спеціальною програмою способом на підставі підсумування балів (наявність трьох та більше критеріїв) і оцінки соціального працівника.

Щоб уникнути повторної видачі грошових грантів здійснюється звірка зі спеціальною базою даних Карітасу.

При відсутності необхідної кількості балів, але при наявності коментарів соціальних працівників про те, що особа перебуває в скрутному становищі (наприклад, потребує дорогого лікування), ситуація виноситься на обговорення спеціальної комісії.

На другому етапі реєстрації відібрані бенефіціари мусять надати необхідні документи, включаючи довідку переселенця, медичні документи, що підтверджують діагнози тощо.

Різні програми мають різні вимоги – за деякими бенефіціари мають право на декілька грантів впродовж визначеного терміну, за деякими допомога надається одноразово. У такому випадку проводиться перевірка з метою уникнення повторів, щоб не допустити видачу кількох грантів на одне домогосподарство. Соціальний працівник обов’язково поінформує щодо умов грантової програми.
Разом з тим, Карітас України впроваджує низку проектів, які не надають матеріальну підтримку, але спрямовані на покращення психологічного стану осіб, які зазнали впливу гуманітарної кризи чи на розвиток навичок підприємництва, працевлаштування та кращу інтеграцію переселенців зі Сходу на нових місцях проживання. Інформація про такі проекти регулярно оприлюднюється. Всі охочі можуть звернутись до одного з офісів Карітасу, які знаходяться найближче і отримати необхідні консультації  та підтримку.

Життя Ольги було непростим – доводилось жити в одному помешканні з колишнім чоловіком-алкоголіком, нерідко ставати жертвою насилля з його боку. Тому пропозиція знайомої поїхати на заробітки до Росії виглядала дуже доречною – Ольга вирішила, що це її шанс заробити грошей і нарешті почати жити окремо від чоловіка. Залишила сина у матері і поїхала. Знайома, яка запропонувала їй роботу, розповіла, що в обов’язки входитиме догляд за трьома дітьми в заможній родині, заробітну плату обіцяли 1000 доларів, а оскільки працедавці потребували ще однієї помічниці, то з Ольгою поїхала подруга. В лютому жінки приїхали до Москви, але реальність виявилась не такою безхмарною, як обіцяли. Їх привезли в особняк у Підмосков’ї, забрали паспорти, а потім звинуватили у крадіжці цінних речей. Господар будинку сказав, що тепер вони працюватимуть безплатно – відробляти борг за вкрадене. А коли жінки відмовились – їх сильно побили та закрили на два дні у підвалі. А ще й налякали, що якщо не погодяться на такі умови, то їм доведеться працювати у нічному клубі. Ольга з подругою, працювали по 18 годин на день, але можливості втекти не мали – фактично, вони були рабинями у шикарному особняку. Далі була майже детективна історія, коли вдалося передати записку українцю, який також працював у будинку, зробити з його допомогою підкоп та нарешті вирватись до Москви, де жінкам довелося ще 2 тижні, працювати посудомийками в кафе на вокзалі, аби заробити на квиток до Одеси.

Історія здається взятою або з позаминулого століття, або з якогось пригодницького фільму, але, на жаль, – це реальність. Співробітники проекту «Підтримка діяльності консультативних центрів для людей, що  потерпіли від торгівлі людьми», який Карітас України впроваджує у п’яти областях України стикаються з такими людськими долями регулярно. Їхнє завдання – забезпечити багатопланову допомогу постраждалим, в першу чергу психологічну, і сприяти реінтеграції в  суспільство. Окрім того важливе завдання проекту – виявити таких людей, адже далеко не кожен постраждалий готовий звернутись за допомогою, зробити все можливе, аби мінімізувати негативний вплив торгівлі людьми, у співпраці з іншими спеціалізованими державними структурами визначити її основні тенденції та інформувати населення про загрози, які часто несуть такі багатообіцяючі пропозиції.

В рамках проекту проводиться превентивна діяльність серед потенційних мігрантів, які можуть стати жертвами торгівлі людьми у Київській, Харківській, Одеській, Львівській та Івано-Франківській областях, особливо, серед уразливих категорій населення, таких як внутрішньо переміщені особи, молодь, діти, сім’ї у складних життєвих ситуаціях, малозабезпечені тощо. Було виявлено 68 людей, що потерпіли від торгівлі людьми, а також 18 потенційних жертв. Перші 9 місяців роботи проекту показали цікаві тенденції, які є дуже важливі для вивчення цього явища в Україні, яке, як виявляється, дуже багатопланове.

Більшість з виявлених постраждалих (75%) стали жертвою трудової експлуатації, 10 % були втягнені у збройний конфлікт (будувати фортифікаційні споруди, бліндажі, збирати боєприпаси), хоча є і випадки вилучення органів, продажу немовлят, втягнення в злочинну діяльність. Серед потерпілих є ВПО  (26 %), молоді жінки, в тому числі  громадянка Конго, а також багатодітні, інваліди, бездомні та пенсіонери. Наймолодшій жертві 6 місяців, найстаршій – 64. 7 осіб уже отримали офіційний державний статус особи, що постраждала від торгівлі людьми і оформляють державну допомогу, 4  визнані потерпілими у кримінальному провадженні. Більшість випадків торгівлі людьми сталися у Росії (35%), а 32 % – безпосередньо на території України.

Кожен з постраждалих, які звернулись до консультаційних центрів отримав різнопланову підтримку, адже робота ведеться за індивідуальним планом реінтеграційної допомоги, до виконання якого залучені соціальні працівники, психологи, залучені спеціалісти (психотерапевти, юристи, медики та інші), кожен потерпілий отримує допомогу у придбанні найнеобхідніших речей (продуктів харчування, гігієнічних та миючих засобів, предметів побуту, дров для опалення), медикаментів, оплату лікування та медичних послуг, юридичний супровід тощо. Саме завдяки такому комплексному підходу стан постраждалих покращується. А пережити їм довелося немало. Співробітники центрів збирають такі історії, аби вони служили нагадуванням ти, хто в пошуках кращої долі в умовах кризи, купується на сумнівні пропозиції нечесних людей.

Однією таких історій є розповідь про Іванну.  Дівчина з багатодітної родини  завжди допомагала матері-інваліду та бабусі доглядати за молодшими братами та сестрами. Але сталося так, що занедужала, родина витратила на її лікування всі заощадження, та ще взяли кредит та в борг у родичів та сусідів. Дівчині довелося замість реабілітації після важкої хвороби йти на тимчасові підробітки, аби заробити хоч якісь гроші, але через стан здоров’я не могла працювати на повну силу. Безгрошів’я, борги, які тільки росли – все це спричинило великий відчай Іванни. Тому прочитавши в Інтернеті оголошення про запит на купівлю нирок, вона зважилась на відчайдушний крок – зголосилась на продаж своєї нирки. Іванні зателефонував чоловік, розпитав про її родину, матеріальне становище, друзів, найближче оточення та запропонував приїхати в Москву, пообіцявши оплатити проїзд. Посередники зустріли Іванну в Сумах, а звідти на приватному авто вирушили в Москву, де мали зустрітись з реципієнтом. Але в готелі на них чекали поліцейські, які затримали посередників, а Іванну направили у Центр адаптації «Теплый дом», після чого фахівці МОМ Росії купили дівчині квитки до України. Вона повернулась додому з глибокою психологічною травмою, в депресивному стані і лише допомога фахівців консультативного центру допомогла їй справитись з проблемою.

Ніколи не думала, що доживуся до такого жебрацтва… Я 51 рік працювала листоношею. Дуже маленька зарплатня в нас була. Пенсія зараз мінімальна. Я одинока. Єдина дочка померла, дітей в неї не було. Змушує нужда сюди ходити… якби пенсія була нормальна, я б не ходила…

73-річна Галина Дмитрівна стримує сльози, але голос тремтить. Така скрута, що доводиться їсти у соціальній їдальні – це не те, про що люди розповідають з радістю.

Що можна купити на 25 гривень? Стільки коштує впевненість однієї людини, що вона сьогодні не залишиться голодною. 25 гривень – собівартість обіду на одну людину  в благодійній їдальні в Маріуполі аби безкоштовно нагодувати нужденних маріупольців та переселенців.

Знаєте, мене так добре ніколи в житті не обслуговували. Все, як в ресторані. І все дуже смачне. А до Нового року ще дали набори продуктові – зелений горошок, млинці, сметана, ковбаска, солодкий рулетик – це справжнє свято було, просто не передати… Знаєте, більш за все приємна увага, те що не забули нас, розповідає пенсіонерка, що назвалася просто Ніною.

На стійці адміністраторки лежить купка карамельок.

Це що? – питаю адміністраторку Ларису.

Та носить тут один вдячний клієнт, років 70 йому… залицяльник, – сміється вона.

Окрім Лариси, в їдальні працюють і мають змогу годувати свої родини переселенка Олена та багатодітна мати-одиначка Ірина.

Залом бігають двоє хлопців. Максиму 6 років, йому тут подобається – «смачненьке» все, а ще йому подобається допомагати працівникам їдальні – він несе сміття до смітника.

Я багатодітний батько-одинак, ще й середній син – з інвалідністю,– розповідає, Олександр – батько маленького Максима,– їх троє в мене, Макс – наймолодший, Даня – середній, 11 років виповнилося кілька днів тому, а ще є старший син, якому 16 років. Мати позбавлена батьківських прав, не живе з нами.

У чотирнадцятому, при обстрілі терористами селища Сартана, загинула мати Олександра – тоді «гради» влучили у похоронну процесію. Бабуся хлопчиків була у тій ході, і Олександру довелося звільнитися, бо нікому було доглядати середнього Данила з першою групою інвалідності.

Ніби невеликі гроші – 25 гривень, але нас четверо і приготувати на чотирьох хоча б борщу – то вже для нас серйозні витрати. Діти тут з’їдають не все – порції немаленькі, то ж ще беремо додому – ввечері їх нагодувати вистачає. Для нас це велика допомога.

Максим дикуватий був спочатку, але зараз вже звик до нас, – посміхається адміністраторка Лариса. –  Максе, ти зі мною дружиш? – запитує вона малого та дає йому цукерку. Максим мовчки киває головою, посміхається і бере цукерку.

За проектом абонемент до їдальні отримують пенсіонери з мінімальною пенсією, багатодітні сім’ї, одинокі батьки та інваліди. 90 відсотків відвідувачів все ж таки  пенсіонери.

Спостерігати за людьми, що прийшли пообідати насправді непросто:

Ось прийшов дивний чоловік років 60-ти: дуже стара подряпана шкіряна куртка на ньому, коричневі страшні штани, сам неголений, кошлатий, рухи в нього різкі, очі стурбовані, щось сам до себе постійно промовляє. Розмовляти зі мною відмовився. В нього дружина – інвалід, прикута до ліжка, іноді в неї ще бувають приступи епілепсії. Зазвичай він її вдома саму не залишає, але сьогодні не було кому з нею посидіти, доки він побіг сюди за їжею. Тож він дуже поспішає. Зібрав їжу у скляні банки та пішов. Вже дивлячись йому услід, помітила що в нього проблеми з ногами, – сильно кульгає.

На сьогодні їдальня годує 130 осіб 6 днів на тиждень.

Люди приходять  сюди не тільки по обід – часто єдину їхню їжу за день, –  а й у пошуках підтримки, небайдужості та зрештою надії на те, що завтра все зміниться на краще.

_____________

З 1991 року Благодійна їдальня працює при Карітасі Івано-Франківська, де щодня гарячі обіди отримує 150 осіб. Понад 10 років працює благодійна їдальня при Карітасі Коломийсько-Чернівецької єпархії. Серед іншого отримати гарячий обід підопічні Карітасу мають можливість у Карітасі Києва, Надвірної, Тернополя, Хмельницького, а також Соціального центру Карітасу Донецьк у Дніпрі.