За останні роки Карітас України значно розширив сферу своєї діяльності, а також кількість залучених фондів. Подальший розвиток організації передбачає не лише впровадження нових програм, але і сталий інституційний розвиток, для чого вкрай важливе постійне підвищення кваліфікації персоналу. Висока кваліфікація працівників, постійний професійний розвиток завдяки участі у внутрішніх та партнерських тренінгах, семінарах, конференціях; стажування в Україні та за кордоном – принциповий підхід, який використовується в організації.

Одним з таких заходів став тренінг для менеджерів Карітасу України «Планування проекту з використанням логіко-структурних матриць», який проводився за сприяння Catholic Relief Service (CRS) і відбувся 19 – 22 червня у Києві, об’єднавши близько 30 учасників. Його завданням було як навчити співробітників організації управляти проектним циклом та писати конкурентоздатні проектні пропозиції, так і служити командоутворюючим заходом і сприяти виробленню спільної стратегії фандрейзингової діяльності та проектного менеджменту. Якісні процеси розробки  проектів дадуть змогу їх успішно реалізувати, що допоможе принести ще більше позитивних зміни в життях людей, для яких щоденно працює Карітас України.

Тренерами виступали співробітники представництва CRS в Україні. Головними завданнями чотириденного тренінгу стали:

• розбудувати спроможність персоналу Карітасу України очолити процеси розробки проектів  на рівні команд та у співпраці з партнерами;
• забезпечити створення на рівні національного офісу Карітасу України системи для впровадження уніфікованої системи підходу до розробки проектів;
• покращити знання та вміння персоналу використовувати методологію управління проектним циклом.

Тренінг максимально базувався на практичні діяльності – учасники мали змогу відчути себе членами великої команди, яка розробляє спільний проект – і хай поки це була лише навчальна вправа, але за ці дні всі відчули свою причетність до розробки і значно підвищили свої знання або систематизували вже наявні.

Робота на тренінгу ґрунтувалася на методах навчання для дорослих, адаптованих до потреб з навчання команди менеджерів проектів Карітасу України. Контент та методи були відібрані на підставі інформації від менеджменту організації, з використанням прикладів з реальних проектів, з внесенням доповнень від представників CRS, Caritas Austria, Caritas Germany. Особливо важливо, що всі приклади для практичної роботи базувались на сучасній ситуації в соціальній сфері Україні, особливо в тих напрямках, в яких працює Карітас, що давало змогу використовувати практичний досвід учасників, ділитись власними спостереженнями і застереженнями. Більшість сесій ґрунтувалось на інтенсивному залученні учасників, груповій роботі, розгляді кейсів та документів, рефлексії щодо отриманого досвіду.

Даний тренінг став першим великим заходом, який об’єднав команду менеджерів Карітасу України, але в майбутньому такий підхід має стати систематичним для підтримки організаційної сталості організації.

Християнська Біблія розповідає про двох чоловіків – Петра та Корнелія, які цілком різнилися своїми релігійними віруваннями та культурою, але зустрівшись один з одним, відкрили для себе правду про спільну волю Бога щодо себе, яку раніше вони не могли зрозуміти. Вони побачили, що Святий Дух руйнує стіни та об’єднує тих, хто міг би подумати, що у них немає нічого спільного.

Через насильство, переслідування, дію природних та техногенних катаклізмів, голод та інші чинники, жінки, чоловіки та діти в усьому світі змушені залишати свою батьківщину. Їхнє бажання уникнути страждань є сильнішим, аніж бар’єри, побудовані для того, щоб заблокувати їм шлях. Опір деяких країн щодо міграції примусово переміщених осіб не зможе переконати залишитись у своїх домівках тих, хто зазнає нестерпних страждань.

Багаті країни не можуть уникнути відповідальності за рани, завдані нашій планеті – екологічні катастрофи, торгівля озброєннями, нерівність у розвитку призводить до примусової міграції та торгівлі людьми. Незважаючи на те, що перебування мігрантів у більш розвинених країнах може стати справжнім та значним викликом, – це також нагода для відкритості та змін. Папа Франциск ставить перед нами запитання: “Як ці зміни можуть стати для нас не лише досвідом перешкод для справжнього розвитку, але можливістю правдивого людського, соціального та духовного зростання?” Суспільства, котрі знаходять в собі сміливість та бачення того як вийти за межі страху,  вже незабаром відкривають для себе усі багатства, які іноземці та мігранти приносять із собою, а вони завжди їх мають.

Якщо ми, будучи родиною людей, наполягатимемо на погляді, що біженці є для нас тягарем, – то позбавимо себе можливості бути солідарними, а, отже, й можливості взаємного навчання, взаємного збагачення та взаємного зростання.

Для християнина недостатньо лише сповідувати любов до Христа: віра є справжньою, лише якщо вона виражена у вчинках любові. Ми – єдине тіло Христа, неподільне. За словами Дітріха Бонгеффера: “Тільки в Ісусі Христі ми є братами і сестрами один одного… В Христі стає  реальною та цілісною наша взаємна приналежність, яка – назавжди.” Якщо ми є одним тілом, то це означає, що ми вплетені у солідарність, яка визначає нас і вимагає від нас.

Знаки солідарності можуть бути помножені за межами релігії та культури. Зустріч віруючих інших переконань спонукає нас поглиблювати наші знання про нашу власну віру, а в зустрічі із братами та сестрами біженцями Бог говорить до нас, і благословляє нас, як Він благословив Корнелія і Петра.

У кожній справжній зустрічі відбувається обмін дарами. Коли ми ділимося із іншими тим, що маємо та чим володіємо, то відкриваємо для себе розуміння того, що все є вільно дане нам Богом. Разом з тим, гостинно приймаючи тих, хто нам зустрівся, ми маємо можливість пережити зустріч із Богом, який завжди є поруч із тими, хто вразливий, на маргінесах, і є іншим.

Ми спостерігаємо як у світі вибудовуються щораз вищі стіни, щоб утримати переселенців на віддалі. Ці стіни не лише фізичні, – але й стіни страху, упереджень, ненависті та ідеології. Нумо ж усі разом, як одна родина людей, прагнути радше будувати мости солідарності, аніж стіни поділу. Наші сестри та брати біженці дають нам можливість взаємного збагачення та процвітання – це сам Бог об’єднує нас.

З впровадженням нових міжнародних ініціатив «Глобальні впливи на мігрантів та біженців в 2018 році», держави повинні не лише забезпечити більш ефективний розподіл відповідальності за великі переміщення, але й використати цю можливість аби визнати і підкреслити значний внесок біженців та мігрантів у життя громади приймаючої сторони. Й, таким чином, проявити свою солідарність із живою реальністю тих, хто шукає захисту, і тими, хто дотримується своїх зобов’язань в наданні їй однорідності.

У неділю, 11 червня, у Івано-Франківському Карітасі зібралися родини, яких торкнулася війна – сім’я переселенців з Луганської області, сім’я учасника АТО та сім’я місцевих мешканців. Тема зустрічі – «Війна в історії моєї родини». Розповідали, як війна вплинула на їхнє життя, ділилися своїми спогадами до військового конфлікту та складали карту мрій. Таким чином об’єднуючи людей, Карітас сприяє розбудові миру всередині громади. У кожної родини – своя історія.

Родина Журавльових

Переселенці, приїхали з м. Ровеньки Луганської області. Тато – Сергій, мама – Анна, четверо усиновлених дітей – Максим, Світлана, Ярослава, Едуард, та Валерія. Зараз мешкають у Тисмениці, розводять кролів. Нещодавно, родина виграла грант на розвиток власної справи, проект з самозайнятості, що реалізовував Івано-Франківський Карітас.

Подружжя Журавльових дякують Богу, що на їхньому шляху траплялися добрі люди, проте, війна позначилася на житті родини і на здоров’ї пані Анни – жінка перенесла мікроінсульт. «Я два роки плакала, – розповідає переселенка, – коли тікали з дому, зібрала кожній дитині лише по рюкзаку з одягом, тільки найменшому, дала ще кілька іграшок. Було дуже важко, однак чоловік мене завжди підбадьорював».

Родина Гривнаків

Голова родини – військовослужбовець, ветеран АТО. Мама – Наталя та двоє дітей – Віталіна і Богдан. Діти малювали малюнки татові, поки чекали його зі сходу. А тато проводив роботи з безпеки на вже звільнених територіях Донбасу. «Люди там такі ж, як тут у нас на Західній Україні, – каже військовослужбовець, – вони так само хочуть жити у мирі, спокої, хочуть любити, виховувати дітей». Шестирічний Богданчик намалював картину спогадів, на ній – море, сонце, чайки. Ще до війни родина відпочивала в Криму і зараз сподіваються, що настане той час, коли знову зможуть туди поїхати.

Родина Мамалигів

Місцеві мешканці. Тато – Володимир, мама – Наталя, соціальний працівник Карітасу, та двоє доньок – Христина та Анастасія. Війна розірвала їхні стосунки з давніми хорошими друзями. Поки чоловік пані Наталі ходив тут у Франківську на майдан, їхній друг та кум заробляв гроші у Росії. Остання телефонна розмова обірвала багаторічне спілкування. «Це було навесні 2014 року, – пригадує пані Наталя, – коли моєму чоловікові сказали: «Що тобі дала Україна, що ти йдеш уночі палити оті шини?». Мені відібрало мову, а йому болить це досі».

Лише цього року друзі знову зв’явилися на зв’язку. Хочуть приїхати на Батьківщину, питали, чи потрібна віза і чи не могла б пані Наталя прислати їм запрошення.

«Існує багато проблем, але якщо спільно їх вирішувати, то ми швидше знайдемо потрібне рішення, злагоду і мир, і не тільки той мир, що повинен запанувати на сході, а мир, що знаходиться у нашому серці», – підсумував директор Івано-Франківського Карітасу отець Володимир Чорній.

Наприкінці зустрічі учасники запалили символічну «свічку миру» та передавали один одному з побажаннями добра, віри, злагоди та порозуміння.

6 червня 2017 року відбулися урочисті заходи з нагоди 15-річчя заснування Хмельницького обласного благодійного фонду Карітас. Розпочались святкування урочистою Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив Архиєпископ і Митрополит Тернопільсько-Зборівської архиєпархії Василь (Семенюк), який є також адміністратором Кам’янець-Подільської єпархії.

Відтак, після Літургії відбулось освячення та офіційне відкриття Соціального центру для дітей та молоді з особливими потребами. Створено даний центр у приміщенні, яке будували біля церкви на пожертви парафіян за підтримки Опікунської Ради, що здійснює контроль та фінансування закладу.

Після освячення відбувся фуршет для усіх присутніх, під час якого були вручені відзнаки та грамоти добродіям та жертводавцям. На святі були присутні також директори місцевих осередків Карітасу з усієї України, Генеральний директор Карітасу України Андрій Васькович та мер міста Хмельницького Олександр Симчишин.

Святкування продовжилося святковим концертом у приміщенні Хмельницької обласної філармонії, де на початку презентували фільм про успіхи та здобутки діяльності Карітасу Хмельницький за 15 років, а після виконували музичні твори різні колективи, зокрема: Хмельницький муніципальний камерний хор, Чоловічий вокальний квінтет “Мікст”, вокальний ансамбль “Ладовиці”, дует “Писанка”.

__

Хмельницький обласний благодійний фонд “Карітас” заснований у 2002 році під егідою Української Греко-Католицької Церкви. Своєю Діяльністю, згідно статуту, допомагає потребуючим, незалежно від віросповідання, національності, політичних переконань та раси.

Сьогодні Карітас Хмельницький працює за наступними проектами:

Мобільна робота з молоддю в Україні;

Соціальний центр Святого Миколая Чудотворця для дітей та молоді з м. Хмельницького та Хмельницької області, які хворіють на ДЦП, аутизм, синдром Дауна тощо. Присутні кімнати фізичної реабілітації, арт-терапії, масажу, сенсорна та соляна, а також кабінети логопеда-дефектолога та психолога тощо.

Соціальне таксі;

Допомога вимушено переселеним особам;

Соціальна ініціатива “Хтось не зробить”;

Свічкова майстерня;

Надання гуманітарної допомоги;

Християнська школа розвитку.

Завдяки такій багатосторонній діяльності Карітас Хмельницький охоплює своєю роботою щороку декілька сотень людей, надає їм первинну матеріальну і соціальну допомогу, психологічну і емоційну підтримку, здійснює їх інтеграцію у суспільство та дає надію на краще майбутнє.

3 червня у Києві відбувся ІІ Всеукраїнський чемпіонат з вуличного футболу для молоді «Кубок Карітасу 2017». Спортивна подія об’єднала 120 юних футболістів віком 13-16 років з 11 міст України. Перемогу в запеклій боротьбі отримала команда з Бродів, друге та третє місце зайняли команди Кремінної та Києва відповідно.

Культура вуличного футболу та принцип «спорт для всіх» набирає популярності з-поміж української молоді – до змагань «Кубок Карітасу» цього року зголосилися вдвічі більше учасників, ніж минулоріч. Свої команди представили підлітки з Києва, Львова, Хмельницького, Коломиї, Дніпра, Запоріжжя, Кремінної (Луганська область), Бродів, Кам’янського а також Одеси та Фастова. Організатор – Міжнародний благодійний фонд «Карітас України» за підтримки Міністерства молоді та спорту, а також Федерації футболу України.

Чемпіонат заснував новий тренд у спортивному середовищі України: спілкування між учасниками важливіше, ніж першість у турнірі. Гравці у кожній команді – і хлопці, і дівчата, різного віку та рівня підготовки. Вирішальні у кожному матчі – дотримання правил та взаємна повага, принцип чесної гри.

Учасники команд – підлітки, які відвідують соціальні центри Карітасу. Це здебільшого молодь у складних життєвих обставинах та з кризових родин, які отримують соціально-психологічну підтримку, щоб розвивати свої сильні сторони. Ці підлітки, хоч і мають дещо слабші початкові умови, але будують себе самі – щодня працюють над своїм характером та особистістю. Футбол для них – спосіб гуртуватись та взаємодіяти, ставити цілі та досягати їх.

Напередодні змагань чемпіонату, 2-го червня, всі учасники відвідали НСК «Олімпійський», де на них чекали майстер-класи з вуличних видів спорту: катання на роликах та скейтбордах. Згодом підлітки відвідали інтерактивну екскурсію у Музеї братів Кличків, а ввечері переглянули мотиваційний фільм про Пеле – бразильського футболіста, якого визнали найкращим гравцем 20-го століття. В суботу, 3-го червня, весь день тривали матчі між командами, суддями яких були професіонали з Федерації футболу.

«Ми помітили, що цього року підлітки більш відкриті, охоче знайомляться, спілкуються, багато розповідають одне одному про тренування перед чемпіонатом. І при цьому вони поводяться зовсім не як конкуренти, а як однодумці, причетні до великої спільної справи», – зазначила Юлія Геруля, соціальна працівниця молодіжного соціального центру Карітасу у Львові.

«Культура вуличного футболу дуже близька за ідеєю до принципів нашої роботи з підлітками: це прийняття кожного таким, як він є, на рівних, це повага, вміння довіряти і взаємодіяти в команді. Ми бачимо, як наша молодь грає у футбол – і розуміємо, що це зовсім нове, толерантне і мудре покоління. Віримо, що нам вдасться допомогти їм розширювати горизонти і проводити чемпіонат надалі», – підсумовує Ірина Пухняк, організаторка «Кубку Карітасу 2017».

Діти та молодь завжди були однією з пріоритетних цільових груп, на які спрямовані програми Карітасу України. Вони завжди бажані відвідувачі у всіх осередках та центрах, а Міжнародний день захисту дітей – гарна нагода принести радість підопічним, багато з яких не так і часто мають нагоду для свята і веселощів. Але діти зажди є дітьми,  які вірять у казку і дива, а співробітникам Карітасу приємно відчувати себе тими чарівниками, які приносять свято.

 У Міжнародний день захисту дітей Карітас Івано-Франківськ влаштував для своїх найменших підопічних свято у парку біля озера. Діти малювали на асфальті, декламували вірші, співали, а завершилось свято спільним запуском у небо повітряних кульок. Кожен мав загадати своє найзаповітніше бажання, а ще й отримав приємний подарунок на згадку про свято.  А старші – школярі та студенти, які є волонтерами Карітасу  – по-своєму відзначили святковий день. У неформальній обстановці  обговорювали права дітей та ситуації, у яких вони порушуються, ділилися своїми планами на майбутнє, а оскільки захід також проходив на природі – то ще і грали у волейбол та смакували піцою. Заходи пройшли у рамках проекту “Національна мережа для дітей та сімей” за фінансової підтримки Карітасу України та проекту “Волонтерський центр БФ “Карітас Івано-Франківськ УГКЦ” за фінансової підтримки Карітасу Архієпархії Відня (Австрія).

Вихованці Карітасу Харків з нагоди свята змогли потрапити на святкування до Feldman Ecopark, де не просто взяли участь у яскравій та веселій шоу-програмі з аніматорами та ростовими ляльками, а ще й дізналися багато цікавих фактів про тварин, отримали змогу погладити та погодувати їх у контактному зоопарку,  приємно та з користю провести час на природі. А для найменших – підопічних Центру для дітей та сім’ї – була організована святкова програма «Несміяна на канікулах», де діти активно брали участь у конкурсах, іграх з клоуном та майстер-класі з виготовлення «Сонечка Карітасу».  Допомогу у проведенні та організації свята надали волонтери – студенти Української інженерно-педагогічної академії.

Карітас Одеса традиційно організовує свята на території Зеленого театру, там же був проведений і дитячий фестиваль, який організовувався спільно MAMAFEST ODESSA. Завдяки участі небайдужих благодійників діти мали змогу пограти у розвиваючі ігри, відвідати майстер-класи, повчити англійську мову та почитати книжки. Батьки в свою чергу могли поспілкуватися із сімейним психологом  на тему “Як захистити психологічне здоров’я дитини” та відвідати майстер-клас з надання першої медичної допомоги. А завдяки співпраці з патрульною поліцією та службою з надзвичайних ситуацій гості фестивалю мали нагоду познайомитись із найсправжнісінькою пожежною технікою, поліцейською машиною та каретою швидкої медичної допомоги. Звісно, не обійшлось без подарунків – всі учасники свята залишились дуже задоволеними.  Наприкінці всіх свят ще одним сюрпризом для дітей та батьків з Центру дитячого розвитку стало відвідування McDonalds на Дерибасівській. З позитивними емоціями та гарним настроєм пройшло спілкування у теплому родинному колі.

Карітас Полтава провів свято до Дня захисту дітей у Сонячному парку. У програмі були конкурси, майстер-класи, естафети, та ще багато цікавого. «Це було справжнє свято, яке назавжди залишиться у пам’яті наших дітей, бо сьогодні це так важливо – не втрачати ту дитячу іскорку в очах та зберегти її в серці», – говорять організатори.

До Дня захисту дітей у  Краматорську відбувся захід для дітей з інвалідністю. Вони отримали змогу відвідали кінотеатр, де побачили український мультфільм  «Микита Кожум’яка»,  а після перегляду на них чекав сюрприз: веселі аніматори, розважальна програма, солодкі подарунки та конкурси. Психологи фонду спільно з партнерами – громадською організацією «Асоцiацiя Жiнок «Панi»» , Клубом підприємців Краматорська, ГО «Крок у майбутнє» – влаштували справжнє свято. Вони поставили на меті не просто провести розважальний захід для дітей, але й допомогти батькам зруйнувати стереотипи стосовно дітей з інвалідністю. Часто батьки таких дітей замикаються у своєму світі, і бояться випускати дітей, щоб їх ніхто не образив чи щоб вони не стали об’єктом насмішок. А саме завдяки таким заходам діти і батьки отримують змогу спілкуватися один з одним, знайомитися самі і знайомити своїх дітей. Вони змогли відволіктися від своїх проблем, і  просто посвяткувати. «Наші діти нарівні з усіма сміялися, грали і дивилися мультик. Спасибі, що в День захисту дітей ми, дорослі, змогли подарувати трохи радості своїм дітям», – поділилася враженнями одна з мам.

Інші представництва Карітасу також не забули про свято для своїх підопічних. До дня захисту дітей Карітас Київ спільно із службою у справах дітей РДА Дніпровського району надав допомогу для 50 сімей.  Вихованці «Простору дружнього до дитини» БФ «Карітас Донецьк» у Дніпрі взяли участь в акції «Малюнок на асфальті» на парковці ТК «Мост Сіті», а Карітас Волинь долучився до організації дитячого свята у міському парку Нововолинська.

Президент Міжнародного благодійного фонду «Карітас України» Андрій Васькович став головою правління Українського форуму благодійників, членами якого є 40  благодійних організацій. Нового голову було обрано на зборах правління 22 травня.

Андрій Васькович замінив на цій посаді Володимира Шейгуса, виконавчого директора ІСАР “Єднання”, який очолював Форум з квітня 2016 року.

У своєму виступі на зборах правління  Андрій Васькович  зазначив, що має на меті докласти максимум зусиль, щоб Український форум благодійників став потужним гравцем розбудови громадянського суспільства в Україні. «Це стосується таких сфер, як реформи соціальної системи, заохочення соціального підприємництва і підтримання корпоративної соціальної відповідальності. Український форум благодійників має стати платформою суспільно-політичних перетворень, скерованих на закріплення плідної співпраці неурядових організацій та державних структур на благо людей», – додав Андрій Васькович.

Попередній голова правління Володимир Шейгус підкреслив, що Український форум благодійників є найбільшою організацією, яка сприяє розвитку поваги до людини в Україні. Водночас, за словами Шейгуса, Форум є платформою для спільної ефективної адвокації інтересів цілого сектору благодійності. “Нам є чим пишатися: за цей рік УФБ провів щорічну конференцію з рекордною кількістю учасників, на основі традиційного Рейтингу благодійників вперше було створено інтерактивну Карту благодійності, а популярна фотовиставка «Благодійність крізь призму об’єктива» вийшла на міжнародний рівень. Онлайн-консультація УФБ з юридичних і фінансових питань благодійності стала єдиним в Україні постійним сервісом індивідуальних безкоштовних консультацій, спеціалізованих саме на питаннях діяльності благодійних організацій. «Напередодні ми завершили роботу зі стратегування подальшої діяльності УФБ, визначивши ключові напрями та стратегічні пріоритети”, – додав Володимир Шейгус.

Андрій Васькович, члени правління та наглядової ради, учасники зборів, команда Українського форуму благодійників подякували за ефективну роботу Володимирові Шейгусу.

Працівники Карітасу України глибоко сумують за великою втратою, яку понесла наша Церква та вся Україна – Господь призвав до себе багаторічного очільника УГКЦ, Блаженнішого Любомира кардинала Гузара.

Патріарх Любомир  – вірний Син своєї Церкви та  своєї Батьківщини, взірець священнослужителя, людина, щира, проста, відкрита, а воднораз мудра та відважна, про яку можна без перебільшення сказати – Він Совість Нації.

У справі розбудови соціального служіння Церкви та Карітасу, як і в  усіх справах, в усіх починаннях, Блаженніший подавав особистий приклад допомоги потребуючим, заохочуючи до смиренного несення тягарів життя, співчутливо ніс Боже слово потіхи , копіткою працею творив те, що ми називаємо Українською Справою.

Поручаємо його безсмертну душу в руки милосердного Небесного Отця, випрошуючи для цього вірного Слуги Божого вічного упокоєння на місці світлому, місці квітучому, місці спокійному, де немає болізні, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне.

Вічна йому пам’ять!

З 21 травня до 26 травня цього року на відпочинковій базі на Стрийщині, проходив родинний літній оздоровчий табір “Центру дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами” БФ “Карітас-Львів УГКЦ”.

Табір відбувся за підтримки управління соціального захисту департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. 20 молодих людей з особливими потребами, яких супроводжували 14 батьків і троє соціальних працівників, мали можливість повноцінного змістовно відпочити, а також пропрацювати над розвитком своїх творчих здібностей, розширенням світогляду, зміцненням здоров’я.

Кожен день був розписаний буквально до хвилини і насичений різноманітними заходами: родинні змагання “Хвилина до перемоги”, спільні прогулянки, оздоровчі процедури, купання в басейні, іпотерапія, спілкування з тваринами, а на завершення табору – квітковий бал.

День у родинному таборі для молоді з особливими потребами розпочинався ранковою руханкою, внаслідок чого до самого вечора почувались бадьорими та енергійними. На родинних змаганнях «Хвилина до перемоги» через жеребкування брали участь у різноманітних конкурсах: будували піраміди, гасили запалені свічки повітряними кульками, переміщали предмети без допомоги рук, попадали у ціль, збирали пазли у незграбних рукавицях і т. д. Час виконання конкурсних завдань контролювали за допомогою пісочного годинника. І хоча завдання були не з легких, дух спільноти допомагав долати всі труднощі.

Матерів особливо розчулило свято, яке їм присвятили їхні дорослі діти. Вони розповідали вірші, співали, а на завершення вручили мамам власноруч виготовлені листівки і подарунки.

Літній оздоровчий табір залишив у кожному серці теплі спогади. 28-річному Назарові найбільше сподобались страуси і павич, яких він щодня відвідував. 32-річна Настя була в захваті від катання на конях, Аліна полюбила лебедів. Всі підопічні і батьки з нетерпінням чекають наступного табору, що відбудеться у серпні в Яремче.

Мама 32-річної Тамари зазначила, що через фінансові труднощі вони самі не змогли б сюди приїхати. Разом з донькою почуваються щасливими у спільноті, де один одного підтримує і розуміє.

Керівник проекту «Центр дозвілля та соціальної реабілітації для молодих людей з особливими потребами» Марія Чучман разом з усіма учасниками табору висловлюють щиру вдячність Львівській міській раді, мережі кав’ярень Kredens Cafe та усім благодійникам за можливість активного дозвілля, відпочинку та оздоровлення.

Карітас України реалізовує проект «Домашня опіка у буферній зоні». Метою проекту є надання медико-соціального супроводу самотнім літнім людям та паліативним хворим, за допомогою соціальних працівників працевлаштованих з числа безробітних місцевих мешканців, – таким чином,  цей проект серед іншого сприяє розбудові місцевих громад.

Проект впроваджується осередками Карітасу Запоріжжя, Маріуполя, Краматорська та Старобільська, які працюють в «сірій зоні». Для роботи в проекті на умовах договору осередки залучили 200 осіб  місцевого населення, котрі працюють у різних локаціях вздовж буферної зони. Кожен з них пройшов навчання та практичні тренінги на тему: «Опіка над хворими, котрі потребують сторонньої допомоги. Догляд. Психологічний супровід. Переміщення». Кожен з цих соціальних  працівників надає соціально-медичний супровід в середньому трьом бенефіціарам. Загалом допомогу в рамках проекту отримує близько 600 мешканців буферної зони.

Як розповідає Юрій Наконечний, керівник медичних програм Карітасу України, особливістю проекту в буферній зоні є те, що доглядають підопічних люди, які проживають безпосередньо у зоні бойових дій. Вони допомагають немічним, літнім  мешканцям, котрі не мають змоги подбати про себе, котрим важко вийти з дому чи навіть піднятись з ліжка. «Ці люди надають не лише медичний, але й соціальний супровід. За потреби, можуть приготувати їсти або оформити документи, виміряти тиск, прослідкувати за прийомом ліків» – додає Наконечний. Також, за його словами, залучення до догляду за підопічними саме місцевих мешканців є дуже важливим аспектом проекту, оскільки дає можливість працевлаштувати тих, хто має значні труднощі з пошуком роботи.

Додатково в рамках проекту надаються медичні гранти на придбання ліків або ж необхідного медичного обладнання. На територіях, де доступ до медикаментів ускладнений, мобільні команди Карітасу доставляють необхідні медикаменти безпосередньо мешканцям  «сірої зони».

«Карітас має 20-річний досвід надання медико-соціального супроводу за місцем проживання, і на сьогодні всі послуги Домашньої опіки надаються відповідно до державного стандарту домашнього догляду та державного стандарту паліативної опіки», зазначає Галина Курницька, координатор проекту Домашня опіка Карітасу Україна. «Ці літні люди потребують підтримки. Оскільки ми не просто проводимо медичні чи гігієнічні маніпуляції – ми даємо надію, ми несемо їм радість. Домашня опіка – це часто єдина можливість для них залишатись у власних оселях та уникнути лікарняного стаціонару чи притулку», додає вона.

Проект здійснюється за підтримки Карітасу Австрії та фінансового сприяння Уряду Австрії через Австрійську асоціацію розвитку.