Всесвітній день людини з синдромом Дауна (World Down Syndrome Day)
відзначається щорічно 21 березня.
Дата була вибрана не випадково – це символічне позначення самого синдрому
Дауна, причиною якого є трисомія однієї з хромосом: у людини, що страждає на це
захворювання, 21-а хромосома наявна в трьох копіях.
Пропонуємо вам дізнатися найпоширеніші міфи про цей синдром та спростувати
деякі з них.
Міф 1. Ці люди невиліковно хворі, бо у них хвороба Дауна.
Насправді, ці люди взагалі не хворі. Тобто так,
звичайно, у деяких з них бувають певні захворювання (вада серця, наприклад),
але говорити про «невиліковну хворобу Дауна» абсолютно некоректно. Перш за все
тому, що це не хвороба, а генетичний стан, який визначається наявністю в
клітинах додаткової хромосоми. Зайва, 47-а хромосома, зумовлює появу ряду
фізіологічних особливостей, внаслідок яких дитина повільніше розвивається і
пізніше своїх ровесників проходить загальні для всіх дітей етапи розвитку. Люди
з синдромом Дауна не є хворими: вони не «страждають» від синдрому Дауна, не
«уражені» цим синдромом і не «є його жертвами»
Міф 2. Люди
з синдромом Дауна не здатні до навчання.
Причина виникнення цього міфу –
дослідження, які проводилися в спеціалізованих установах. Але ж там будь-яка
дитина не зможе ефективно розвиватися, тому що позбавлена батьківської любові —
основного стимулу для малюка. У той же час, живучи в сім’ї, «безперспективний»
малюк в рік сам сідає, в два – ходить, до двох з половиною – їсть
ложкою і вимовляє перші слова, в чотири – показує свій характер. Дитина
з синдромом Дауна вчиться допомагати по дому, може піти в дитячий садок, а
потім і в школу, говорити іноземною мовою, освоїти комп’ютер і займатися
спортом.
Міф 3.
Дитина з синдромом Дауна — плід асоціальної поведінки батьків.
За статистикою, одна дитина з 700 немовлят
з’являється на світ з синдромом Дауна. Це співвідношення однакове в різних
країнах, кліматичних зонах, соціальних прошарках. Воно не залежить від способу
життя батьків, їхнього здоров’я, шкідливих звичок, харчування, кольору шкіри
або національності. Хлопчики і дівчатка з синдромом Дауна народжуються з
однаковою частотою. Батьки при цьому мають нормальний набір хромосом.
Міф 4.
Люди з синдромом Дауна становлять небезпеку для суспільства.
Кажуть, що людям з синдромом Дауна властиві
статева агресія, неадекватна поведінка, часта зміна настроїв – від
благодушності до люті, але це глибока помилка. Навпаки, люди з синдромом Дауна
здатні показати приклад щирої любові, оскільки вони милі і доброзичливі. Але у
кожного – свій характер і настрій, як і у звичайних людей. Ми не знаємо злочинів,
скоєних людьми з синдромом Дауна.
Міф 5.
Зі мною цього не станеться.
Дитина з синдромом Дауна може народитися в
будь-якій сім’ї, це генетична випадковість.
Міф 6.
Дітям з синдромом Дауна краще перебувати в спеціалізованому закладі під
наглядом фахівців.
Існує спеціальний термін, що описує те, що
відбувається з дитиною в спеціальних установах –
синдром госпіталізму. Це порушення психічного і особистісного розвитку,
викликане відділенням немовляти від матері і перебуванням в спеціальній
установі. Госпиталізм накладає негативний відбиток на всі сфери особистості
дитини, гальмуючи інтелектуальний, емоційний і фізичний розвиток. І це ніяк не
пов’язано з наявністю або відсутністю синдрому Дауна.