Минулого року парафіяльна громада храму Положення Пояса Пресвятої Богородиці, що у Львові, отримала міні-грант від Карітасу України на облаштування спортивного простору як для юних парафіян, так і для усіх львівських дітей, які захочуть тут побавитися разом. Виявилося, що саме це стало початком парафіяльного ораторія – місця для дітей і підлітків, куди можна прийти після школи та у вихідні, аби разом провести час весело і цікаво.

Протягом 2018 року тут, у Залізничному районі Львова, тривав проект «Підвищення рівня соціальної відповідальності та участі громади на місцевому рівні», спрямований на активізацію соціального служіння у місцевих громадах і парафіях УГКЦ. Волонтери – члени спільноти, згуртованої навколо місцевого парафіяльного Карітасу, якому вже чотири роки – пройшли навчання на тему управління парафіяльними соціальними проектами, яке для них організував Карітас Львів. Згодом написали заявку та виграли міні-грант, завдяки чому в приміщенні при храмі з’явилися нові тенісні столи, м’ячі та ракетки, настільний футбол і навіть канат для перетягування.

Водночас, окрім матеріальних результатів, можна говорити і про духовні результати проекту, важливі для розвитку цілої громади. Які саме? Про це ми і роздумували з волонтерами парафіяльного Карітасу та їхнім координатором, священиком храму Положення Пояса Пресвятої Богородиці Назарієм Балінським.

Дорогі друзі, як позначається на вас участь в діяльності спільноти парафіяльного Карітасу? Яким чином це служіння впливає на ваші родини, оточення?

Єльвіра Дребот. Думаю, що наші відносини з потребуючими повертають їх до віри в людей, в милосердя, у взаємодопомогу. Це поступово формує нас усіх у справжніх християн. У родині позитивно ставляться до моєї діяльності та служіння в Карітасі, допомагають морально. В сім’ї з’явилося більше взаєморозуміння і підтримки.

Ірина Огородник. Моя сім’я підтримує мене у благодійній волонтерській діяльності. Мене особисто Карітас згуртував з іншими людьми. Допоміг виявити свої позитивні риси характеру та здібності.

о. Назарій Балінський. Спільнота парафіяльного Карітасу в моєму житті є великим Божим даром. Через милосердя до ближніх в потребі, через вияви милосердя одне до одного в спільноті я чуюся людиною, яку Бог створив на Свій образ та подобу. Чую в собі наснагу знову і знову творити добрі вчинки. Завдяки спільноті вдається розвиватися духовно, відчувати себе любленим і потрібним. Це ощасливлює! І допомагає ощасливлювати і рідних, і парафіян, з якими зустрічаюся, легше розуміти їхні потреби, бути співчутливим.

Наталія Сас. Для мене Карітас – нитка милосердя та добра між людьми і Богом. Це можливість творити і втілювати у життя добрі вчинки, можливість донести людям, що Бог дбає про них через нас, пам’ятає про кожного бідного та знедоленого.

Роман та Ірина Покутицькі. Служіння у парафіяльному Карітасі допомогло змінити деякі риси характеру. Діти (донька, зять, онук, онучка) прислухаються до порад, більше практикують духовні вправи, частіше бувають у церкві, долучаються до благочинності. Загострюється духовне бачення потреб ближніх. Відкриваються нові можливості.

Любов Попик. Карітас допоміг мені відчути себе потрібною та важливою. Придивитися до життя під іншим кутом зору, у новому вимірі. Побачити велику кількість людей, які потребують нашої допомоги. Карітас, моя парафія та моя Церква – це моя велика Божа сім’я.

Ольга Союшкіна. Мене Карітас зблизив з людьми і дав зрозуміти, що я можу бути для когось джерелом допомоги, коли людина цього потребує. Це служіння впливає позитивно і на того хто пропонує поміч, і на того, хто її приймає.

Які, на вашу думку, є основні чинники, щоби парафіяльний Карітас був «живий»?

• Бажання працювати. Віра без справ – мертва, вона має бути реальною підставою для дій.

• Формування команди та духовна підтримка. Християнин, який живе своєю вірою, не може бути ізольованим від своїх братів і сестер, якщо приймає активну участь у житті Церкви та у зустрічах спільноти. Тому ми молимось разом за кожного, хто є в потребі, а також за наші родини та в своїх намірах. Збираємось разом на прощі та просто виїзди на природу.

• Розуміння, для кого ми це робимо. Добрі справи мають відповідати конкретним проблемам та потребам. Наприклад, у нашій парафії є потребуючі різних соціальних категорій (самотні та покинуті, немічні, діти-сироти, діти з кризових сімей, діти та старші особи з інвалідністю). Для них ми організовуємо поїздки до церкви, прогулянки, при потребі приносимо необхідні продукти та ліки, речі. За прикладом наших братів та сестер з Чехії проводимо збірку «Трьох царів» у період Різдвяних свят. Вітаємо наших «підопічних» із церковними святами та підтримуємо їх святковими продуктовими наборами.

• Поширення інформації. Інформувати про Карітас. Оголошувати про благодійну діяльність (добре, коли це робить священик після Святої Літургії). Також важлива розмова з парафіянами задля залучення нових членів спільноти. Варто дбати і про друк та розповсюдження інформації про Карітас на рівні парафії та місцевої громади.

• Поширення успішного досвіду. Ми беремо активну та постійну участь у семінарах, тренінгах, форумах, навчаннях про соціальне служіння. Берем участь у проектах Львівської освітньої фундації та ставимо собі за ціль виграти наступний міні-грант задля реалізації нового соціального проекту, важливого для наших братів і сестер з інвалідністю.

Прощаючись, волонтери парафіяльного Карітасу церкви Положення Пояса Пресвятої Богородиці м. Львова побажали усім нам натхненного і плідного служіння: «Праця попри все має тривати далі, не дивлячись на будь-які перешкоди. Тому що у Христа немає інших рук, окрім наших!»

Підготувала Ірина Максименко, Київ-Львів-Київ