З першого дня Великого посту триває щорічна благодійна акція «Великодній
виграш», яку організовує Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії.
Щороку зібрані кошти витрачаються на різні потреби молоді з вадами
розумового чи фізичного розвитку або ж для дітей у складних життєвих
обставинах.
Цього ж року кошти будуть спрямовані на допомогу сім’ям у кризі, які
звертаються у Центр підтримки сім’ї.
«Подружжя все частіше приходять за допомогою до нашого
центру. Для них ми проводимо індивідуальні та групові психологічні
консультації, майстер – класи, інтеграційні сімейні виїзди, тощо. Тобто,
допомагаємо сім’ям зберегти їхній шлюб та вийти з кризи, з якою вони зіткнулись»,
– каже керівник Центру підтримки
сім’ї – Уляна Яжик.
Уляна Яжик, організаторка акції
Щоб взяти участь в акції «Великодній виграш» необхідно
придбати лотерейний квиток вартістю 10 гривень. Зробити це можна в Туристично-інформаційному
центрі Дрогобича та безпосередньо у Карітасі.
Кожен, хто придбає лотерейний квиток стає учасником розіграшу цінних призів, таких як: планшет, смартфон, Bluetooth колонки, навушники, флешки та 6 путівок на літній спортивно-оздоровчий відпочинок.
Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії запрошує до участі в лотереї. Склавши
невелику пожертву, ви допоможете у підтримці сімей у кризі та щей маєте шанс стати
власником чудового призу!
Коли береш – наповнюєш
руку, коли даєш – наповнюєш серце!
«Краса всередині» –
під таким девізом у Дрогобичі нещодавно відбулась непересічна благочинна акція,
яку організувала місцева блогерка та ведуча Оля Радіонова.
Головними героями
дійства стали підопічні центру «Дивовижні долоні» Благодійного Фонду
«Карітас», що у місті Котермака. Молодим людям з інвалідністю
організатори вирішили подарувати один день іншого життя – наповнений світлом
турботи небайдужих, професійною фотосесією у студії «Зефірка» та
позитивними емоціями від процесу перевтілення.
За допомогою волонтерів: перукарів та візажистів, підопічні Карітасу постали в нових образах та з новими зачісками. Відтак на них чекала кількагодинна фотосесія від професіоналів своєї справи – талановитих фотомитців Дрогобича. Кульмінацією дійства стало смачне частування солодощами.
«Ідея проекту «Краса всередині» виникла через соціальні мережі. Там ми щодня маємо можливість спостерігати багато блиску, переглядати сотні світлин, бездоганних фотосесій та посмішок. Я вирішила кинути заклик через мережі і згуртувати небайдужих людей до доброї справи – наслідком цього стала фотосесія для осіб із обмеженими фізичними можливостями у професійній фотостудії, а відтак низка позитивних емоцій для них. Що приємно – окрім професіоналів своєї справи – візажистів, перукарів та фотографів, на мій заклик відгукнулися кондитери та підприємці, які організували нам красивий фуршет після зйомок. Разом ми змогли подарувати цим особливим людям незабутній та такий приємний на сюрпризи день», – ділиться враженнями організатор дійства Оля Радіонова.
На згадку про захід учасники благодійної акції отримають світлини та магнітики із своїми зображеннями. Головна мета заходу – продемонструвати загалу, що краса не завжди відображається лиш у зовнішньому блиску. Краса – в турботі сильніших про слабших, їхній підтримці та любові до таких осіб. Усі учасники благочинної акції – як організатори, так і головні герої дійства отримали море позитивних емоцій та ще більше натхнення.
«Ми з великою радістю
підтримала цей проект, – ділиться думками Христина Вінницька, власниця фотостудії
«Зефірка». – Свого часу я сама колись
працювала у соціальних службах, тому добре розумію, якою важливою для осіб із
обмеженими можливостями є турбота ближніх. Тому обома руками «за» такі чудові
проекти. Вони – це поштовх до нових звершень та нових натхнень. І не
виключення, що ця акція надихне інших небайдужих людей допомагати людям з
інвалідністю. Вони цього вартують!
Це — новий проект від Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії та Реабілітаційного центру “Назарет”.
Головне завдання консультації — швидка психологічна допомога людям, які перебувають у різноманітних кризових ситуаціях: смерть, горе, втрата близької людини, домашня сварка, проблема кохання, зради. А також людям у стані стресу, депресії, ВІЛ-інфікованим, на межі самогубства та людям з різними видами залежностей.
По психологічну допомогу можна звертатися з будь-якого місця, з 10.00 до 22.00. Досвідчені оператори – психологи / консультанти нададуть кваліфіковану психологічну допомогу та підтримку у будь-якій ситуації.
Телефонна психологічна допомога є безкоштовна та анонімна.
Дружній візит партнерів фонду Адама Квятковського та Рафала Коцота відбувся 22.02.2019 року. Сторони мали на меті обговорити майбутню співпрацю у сфері соціального супроводу та інтеграції.
Дякуємо за модерування та запрошення поважних гостей заступнику директора Карітасу СДЄ Артуру Деска, голові наглядової ради української гуманітарної групи.
Директор, о. Ігор Козанкевич, подякував за підтримку та співпрацю і вручив почесним гостям Єпархіальні грамоти.
Максим Бондаренко, національний координатор інтеграційних центрів підтримки сім’ї Карітасу України за підтримки Caritas Polska, розповів про специфіку та роботу інтеграційного проекту, а також подарував гостям фільми та книжки із інформацією про діяльність центрів.
Запрошено на зустріч також було місцеву владу, а саме, голову міста Тараса Кучму і Василя Качмара, заступник міського голови.
Результатом зустрічі буде подальша плідна співпраця з нашими партнерами.
В кінці минулого тижня, у місцевому осередку Карітас СДЄ,
пройшло обговорення питань та
проблем, які виникли внаслідок військового конфлікту на Сході України, а саме
відбувся круглий стіл на
тему «Взаємодія релігійних,
громадських та державних організацій в напрямку розбудови миру».
В
дискусії взяли участь: Артур Деска, голова наглядової ради
української гуманітарної групи та почесний директор центру волонтаріату
Карітасу, о.Ігор Цмоканич, представник ГО «Дрогобич SOS – Допомога Армії», Асан
Якубов, голова правління Кримськотатарської громади Дрогобича «Іхсан –
Щирість», а також представники державних служб, ВПО, громадські
активісти та інші.
Говорили
про роль та участь церкви в розбудові миру, про внесок державних служб,
взаємодію та співпрацю різних груп населення та чому важливо бути волонтером.
Також працювали над ідеями співпраці та партнерства у напрямку миробудування.
«В нас працюють
психологи та соціальні працівники, до яких можна звернутися за допомогою,
підтримкою чи порадою. В рамках проекту проводимо найрізноманітніші тренінги та
групи інтересів, живі бібліотеки, кіноклуби, а також можна скористатися
психологічною допомогою. Наш проект спрямований на згуртування громади та
покращення комунікації між різними групами населення», – зазначила Олена Угрин,
координатор проекту.
Довідка:Проект
«Об’єднуючи людей заради миру» спрямований на стабілізацію суспільства за
допомогою ефективної місцевої інтеграції вимушено переміщених осіб і підтримки
подолання наслідків, відновлення і примирення з місцевою громадою.
Ціллю
проекту є відновлення соціальної
згуртованості, довіри і співробітництва в громаді шляхом примирення і миробудування.
У січні 2019 року при Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві розпочала свою діяльність Порадня загальноцерковного реабілітаційного центру «Назарет». Робота Порадні спрямована на надання консультативної допомоги людям, які потерпають від наркотичної, алкогольної чи ігрової залежності, а також їхнім близьким.
Порадня загальноцерковного реабілітаційного центру УГКЦ «Назарет».
Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 5 (Станція метро «Лівобережна») Телефон для довідок: 095-390-43-62
Відкриття Порадні – важливий крок у розвитку напрямку роботи з узалежненими людьми, який вже досить тривалий час впроваджується на базі Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії, де працює Загальноцерковний Реабілітаційний Центр «Назарет». Про роботу «Назарету», про розширення діяльності на всеукраїнський масштаб, про перспективи роботи з людьми із різними видами залежностей для Карітасу та України розмовляємо з директором Карітасу СДЄ отцем Ігорем Козанкевичем.
Розкажіть, як виникла ідея
«Назарету» і як він розвивався? Чим є центр сьогодні?
У
цьому році виповнюється 15 років з часу його заснування як центру допомоги
узалежненим від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор. Тому зараз маємо нагоду
подивитись, що було зроблено і куди ми далі йдемо. Важливим кроком вперед стало
відкриття Порадні у Києві, яка допомагає поширити наше знання та досвід.
Ми
починали як невеликий локальний проект, тоді, навесні 2004 року, ми передусім
дивились на нього як на один з компонентів роботи з дітьми вулиці, адже багато
проблемних дітей походили саме з родин, де були узалежнені батьки. Але досить
швидко ми побачили, що існує потреба у постійній реабілітації, а не в
одноразових проектах. Саме тому ми відкрили центр. Зараз, маючи статус
загальноцерковного, «Назарет» не просто проводить реабілітацію, але виступає і
навчальним центром, ми вишколюємо кадри для інших центрів Карітасу, всі бажаючі
можуть приїжджати до нас на стажування, отримати досвід роботи.
Минулого року ми разом з австрійськими партнерами провели навчання за чотирма спеціалізованими модулями для тих хто буде працювати з узалежненими. В минулому році через реабілітаційний центр пройшло 120 осіб, також у нас працюють консультативні пункти в Дрогобичі та Львові, а також амбулаторне відділення, де надається психологічна підтримка узалежненим та їхнім родичам, мотивація на проходження реабілітації, заходи з ресоціалізації.
З якими найпоширенішими
проблемами Ви зустрічаєтесь в своїй роботі? Адже утримувати великий
реабілітаційний центр, та ще й розгалуженою системою консультативних пунктів та
методологічною базою непросто?
Наша
найбільша проблема – це фінансування. Всі Карітаси досить залежні від
зовнішнього фінансування міжнародних партнерів, але коли мова доходить до
підтримки проектів для узалежнених, як правило, ми чуємо, що це наша внутрішня
проблема. Втім, це дуже велика проблема і ми це бачимо – кількість узалежнених
зростає, додаються такі нові групи як ветерани АТО, переселенці.
Зараз діяльність реабілітаційного центру майже повністю фінансується приватними коштами осіб, які проходять реабілітацію, їхніх близьких. Проект Порадні в Києві вдалося запустити завдяки пожертві приватної особи з Австрії, але ці кошти розраховані лише на старт проекту. Патріарша курія надала нам приміщення при соборі для консультаційного центру, допомагає інформаційно. Дуже важливим є підбір персоналу як правило, це люди, яких самих так чи інакше торкнулась проблема, які втратили близьких через залежність. Ще одна наша проблема – це поширення інформації.
Питання реабілітаційних
центрів часто обговорюються в пресі, як правило, журналісти люблять описувати
ті центри, які важко назвати реабілітаційними – де над пацієнтами знущаються,
використовують небезпечні методики. А от успішними практиками не дуже
цікавляться. Це правда?
Коли ми тільки відкрили центр, мене
викликали до районної адміністрації, бо на центр приходили скарги. Виявляється,
нічого поганого наші реабілітанти не робили, вони просто сідали в автобус на
зупинці коло центру. А люди знали, якщо тут сів – значить з центру для
алкоголіків чи наркоманів, значить погана людина. Нікого не цікавило, скількох
людей ми вилікували. Зараз ми це вже пережили, середовище інакше реагує на нас.
Я б хотів щоб інформаційний простір дивився на реабілітацію як на позитив, щоб журналістів цікавили свідчення узалежнених, їхніх рідних. Щоб на кожного реабілітанта ми дивились як на особистість, адже кожна людина – це скарб, це чийсь син, батько, чоловік. Ми готові працювати з усіма, хто допомагає узалежненим. В Євангелії написано «Хто не проти вас, той з вами». Єдине, ми не співпрацюємо з закритими центрами, де насильно допомагають це наша принципова позиція. Ми беремо лише тих хто погоджується приїхати добровільно.
В реабілітації однією з найважливіших складових є те,
чи зможе людина зберегти тверезість після завершення курсу. Що ви робите для
збереження ефективності лікування?
Вже в процесі
реабілітації ми працюємо над мотивацію Не примушуємо, але працюємо аби людина навчилась
брати відповідальність за свої вчинки. Ми намагаємось мотивувати людину на
тверезість, але це, на жаль, вдається не завжди, часто людина не може змінити
середовище і знову потрапляє в проблему. Ми розуміємо наскільки важливі групи
підтримки, тому мотивуємо після виходу відвідувати їх.
Оскільки ми
працюємо, в основному, за методологією «12 кроків», ресоціалізація є важливим
компонентом роботи. На 3-4-му етапах клієнти пишуть програму, що вони будуть
робити після завершення лікування. Вони можуть поїхати додому, спробувати
пожити поза центром, пошукати роботу, а потім знову повернутись. Для тих, кому
потрібна допомога після завершення реабілітації є центр «Воскресіння», де вони
можуть рік чи більше пожити, часто навіть з родинами, якщо ще не готові
повернутись у своє середовище. Бракує інформації про нас і над цим треба ще
працювати.
От зараз ми можемо
прийняти ще 10 осіб, але інформаційного ресурсу не вистачає. Адже тут не просто
взяти і приїхати – потрібно, щоб були люди, які правильно мотивують, адже
нечасто людина сама усвідомлює свою залежність, тут треба працювати з близьким
оточенням, мотивувати.
Якою ви бачите перспективу діяльності «Назарету»?
Я відкритий для
співпраці з усіма, тим більше, що у церкві я відповідаю за душпастерство
тверезості. Якщо завтра до мене прийде людина з будь-якого міста України і
скаже, що пропонує приміщення для центру – ми готові його відкривати. Для
успішної роботи реабілітаційного центру потрібно, аби приїжджали узалежнені, щоб
ми продуктивно контактували з родинами, і мали партнерів та друзів.
Я зацікавлений і
мрію, що це буде наша спільна справа. Часто люди кажуть: «Мене це не цікавить, у моїй родині узалежнених нема». А потім така
людина йтиме по вулиці і її зіб’є водій, який перебуває під дією алкоголю чи
наркотиків. Це наша спільна справа. Зараз ми співпрацюємо з міністерствами
охорони здоров’я та соціальної політики, наш центр офіційно визнаний церквою,
ми відкриті для всіх бажаючих – кожен може приїхати, подивитись як ми працюємо.
Бракує фінансової
підтримки. Найбільше мені болить те, що проблема залежності стає все
актуальнішою в Україні, але приватні реабілітаційні центри розраховані більш на
людей, які мають родичів чи близьких, які можуть заплатити за перебування. А
якщо людина через свою залежність втратила все?
Якщо їй навіть жити нема де? Потрібні державні програми допомоги та підтримки,
держава, органи місцевого самоврядування не можуть відвернутись від цієї
проблеми, це питання національної безпеки. Кожен, хто продає алкоголь
неповнолітнім, хто розмальовує стіни рекламою наркотиків, хто розміщує рекламу
алкоголю чи гральних закладів – свідомо чи несвідомо є зрадником України, бо
цим нищить наш народ, не відрізняючись від того, хто стріляє на Сході, він несе
цим кривду, яка може бути невідворотна.
Заснованому 2004 року ЗРЦ «Назарет» у 2010 р. було присвоєно статус першого загальноцерковного реабілітаційного центру в Українській Греко-Католицькій Церкві, який надає кваліфіковану допомогу в лікуванні осіб з хімічною та поведінковою залежністю. Центр розрахований на 45 осіб. Програма реабілітації розрахована на 8 місяців. Протягом всієї реабілітації клієнти мають психологічний супровід та індивідуальну програму .
Центр
підтримки сім’ї, який діє на базі Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії,
приймав гостей із східної України, яким ще не доводилось відвідувати терени
західної України.
До
Карітасу з Донецької області завітало 15 дітей з наставниками, а з Дніпровської
– п’ять родин. Неможливо передати словами радість приємно вражених сімей з
дітьми.
«За ці декілька днів ми пережили більше яскравих емоцій, ніж за цілий рік, адже тут усі люди привітні та веселі. Я усвідомила, що цей «видуманий бар’єр» можна легко зламати, потрібно лише бажання людей єднатися; бо всі ми українці і маємо бути разом. Народ із Західної України справді впливає на мою свідомість і розсуд. Дуже рада, що побувала тут, бо справді побачила гостинних та добрих людей. За ці дні багато чого пережила, а, насамперед, радість від того, що нас прийняла дуже добра сім’я, яка піклувалася нами, як за своїми рідними. Дуже мило було перебувати у Львові, адже місто справді дивує і заворожує своєю архітектурою. Найбільш приємно вразила мене доброта людей, тим самим, вважаю, що можна зламати стереотип, про те, що Захід і Схід – дві різні частинки нашої країни. Я думаю, що ми зможемо побороти цей бар’єр і стати одним цілим. Такі подорожі зближують нас один з одним», – поділилася враженнями п. Інна з м. Волноваха.
Кожен
із 10 днів перебування гостей був насичений змістовними заходами: молитва,
участь в літургії, різноманітні майстер-класи, прогулянки та екскурсії містами
Дрогобич, Трускавець, Львів, дельфінарій «Оскар», львівські опера і
цирк та багато іншого.
Не
можна було приховати дитячі та й дорослі емоції, коли наближався час від’їзду.
Опікуни щиро дякували родинам, які їх приймали і запрошували у гості. Усі
залишились задоволеними від отриманих нових відчуттів та вражень.
«Щиро вдячні усім, хто долучився до створення таких веселих канікул для гостей зі Сходу», – каже координатор проекту Центр підтримки сім’ї Уляна Яжик.
Нагадаємо,
що метою центру є надання допомоги будь-якій сім’ї, яка звернеться. Для
дорослих проводять групові та індивідуальні консультації з
психологами, тренінги, якісні комунікації з власними дітьми тощо. Для дітей діє
група раннього розвитку, де вони готуються до школи, проводяться заняття для
розвитку творчих здібностей. Для підлітків працює програма з розвитку
лідерства, креативності та творчості тощо.
У
Центрі підтримки сім’ї працюють: Наталія Низовська, Катерина Сурма – асистенти
родини, психолог – Тетяна Гера.
Проект співфінансовано в рамках програми співпраці у сфері розвитку «Польська допомога» міністерства закордонних справ Республіки Польща.
Публікація висловлює виключно думку автора та не може сприйматися, як офіційна позиція Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
6 січня цього року, у переддень
величного свята Різдва Христового, працівники Карітасу Самбірсько-Дрогобицької
Єпархії УГКЦ, а також спільнота для бездомних «Наша Хата» вже традиційно
організували та провели Святу вечерю для усіх самотніх та потребуючих людей міста
Дрогобича.
Свято розпочали із спільної молитви, після якої владика
Григорій (Комар) єпископ – помічник СДЄ привітав усіх присутніх з прийдешнім
світлим святом Божого народження, побажавши миру у серцях, взаєморозуміння та
витривалості у новому році.
Вечеря складалася з традиційних для українського столу страв
– куті, пампушок, вареників, борщу, риби тощо.
Після частування всі присутні (понад 100 осіб) мали змогу
поколядувати, прославляючи радісну звістку про народження Божого дитятка. Усі
гості залишились дуже задоволеними увагою та своєю участю у Святвечорі. Кожен
дякував організаторам, отримавши пакуночки з їжею після закінчення вечері.
Працівники Карітасу та кафе «Витанія» висловлюють глибоку вдячність всім небайдужим та волонтерам, які долучилися до організації Святвечора, відгукнувшись на оголошення у засобах масової інформації чи на особисті прохання. Пам’ятаймо, що тільки разом ми здатні допомогти знедоленим та потребуючим, подарувавши їм радісні миті спільного святкування Різдва Господнього.
Минулий тиждень у благодійному фонді Карітас, що у Дрогобичі, пройшов дуже насичено на різні події та навчання.
До прикладу, Підкомісія За Тверезість Життя і Реабілітаційний центр «Назарет» ініціювали та співорганізували конференцію: «Вагітність без алкоголю» у стоматологічному центрі медуніверситету м.Львів;
У Загальноцерковному Реабілітаційному Центрі «Назарет» відбувався семінар по проекту протидії алкоголізму та наркоманії: «Підтримка місцевих громад у розробці, впровадженні та оцінці профілактичних програм з протидії вживання психоактивних речовин» у якому взяли участь представники соціальних служб із цілої Львівської області.
А з 12-14 грудня 2018 р. у місцевому осередку Карітасу пройшло навчання, яке готує до проведення терапевтичної та профілактичної роботи на основі мотиваційного діалогу. Захід було організовано для терапевтів та працівників Карітасу, а також ЗРЦ «Назарет». Загалом, у 3-х денному навчанні взяли участь 20 осіб, які представили різні сфери соціальної, лікувальної та благодійної діяльності Центру. Заняття проводив д-р. Кшиштоф Осташевський з Інституту психіатрії та неврології, що у Варшаві.
Навчальна зустріч дала присутнім можливість подумати про способи спілкування не лише із пацієнтами, але й з власними дітьми, подружжям та близбкими.
О.Ігор Козанкевич, директор Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії, подякував польським експертам за роботу та вручив їм подячні грамоти від владики Ярослава (Приріза).
