Новини Архіви - Сторінка 301 з 310

Інтерв’ю тижня

Posted on 23.04.2010 by csm_admin

«Нам треба допомагати

дитині комплексно»

Ольга Байдарова прийшла до Карітасу Київ як аспірант Київського національного університету ім. Т. Шевченка для продовження свого наукового дослідження (згодом захистила кандидатську дисертацію з психології) і залишилась працювати з «дітьми вулиці». Сьогодні соціальний центр Карітас Київ

піклується біля сотнею підлітків-сиріт або дітей з кризових родин. У розмові Ольга розповіла про щоденну роботу центру та поділилася баченням корінного змінення ситуації у сфері допомоги дітям: від сприяння формуванню сімейних цінностей до створення мережі організацій, що працюють із дітьми для надання останнім комплексної допомоги.

– Олю, аналізуючи свій досвід, які важкі моменти у роботі з дітьми можете відмітити?

Треба розділити мої перші враження, досвід і те що є зараз. На початку було дуже важко працювати з дітьми, які мають тривалий досвід перебування на вулиці. Вони вже мають свою структуру відносин. Таке відчуття, що живуть у своєму світі за своїми законами, своїми нормами моралі.

І ти мусиш якось розуміти їхню систему координат. Діти тобі не пояснять, отже треба на крок вперед розуміти: саме так, бо інакше буде погана реакція.

Наведу один приклад. В нас відбулася крадіжка у приміщенні соціального центру. Працівники звернулися до дітей і пояснили, що ті вкрали в себе, бо центр не зможе повноцінно для них працювати. І через деякий час вони самі з’ясували, принесли і повернули. Дивно, бо у багатьох подібних випадках річ втрачається і продається за 15 хвилин. Наші підопічні зрозуміли: ми в одному човні, тому мусимо якось існувати.

– Як змінився Ваш погляд на роботу з дітьми?
Я почала краще розуміти звідки “ростуть ноги”. Останні декілька місяців виношую плани щодо реорганізації роботи з сім’ями: і “ноги ростуть” з сімейних проблем. Багато «дітей вулиці» мають свої родини, але вони не можуть у достатній мірі задовольнити ті потреби. Діти знаходяться без батьківського догляду, а потім з’являються на вулиці. Маючи дах над головою вони нікому не потрібні, і ніхто ними не цікавиться. Друга проблема – низький рівень освіченості батьків щодо виховання дітей, їхнього розвитку та відповідальність.

– Батьки розуміють в якому стані знаходяться їхні діти?
Є кілька варіантів. Перший – батьки не розуміють глибини проблеми: «Він не сидить у в’язниці, не наркоман». Другий варіант – відмова від дитини. З дитиною щось трапляється, а батьки замість допомоги звинувачують: сам винен і це твої проблеми. Третій варіант – діти мають контакт з родиною, де тато може бути алкоголіком і мама каже, що не розірвусь за всіма слідкувати. Нерозуміння того, що не можна кидати людину напризволяще. Батьки не усвідомлюють необхідності підтримувати дитину поки не «відчує землю під ногами» і не буде заробляти нормальним способом на життя. Деяким дорослим здається, що достатньо й мінімальної уваги до своїх дітей.

– Які фундаментальні причини відсутності родинного зв’язку?
Зараз актуальна причина: відсутність підтримки та актуалізації сімейних цінностей, сімейного життя. Діти не розуміють яке це велике щастя мати родину, а коли її втрачають, то через деякий час починають жалітися. В нас є підопічний Валік, який шкодує за родиною, ображений на цілий світ. Ми з ним спілкувалися і запитували: чому не цінував, коли мав? На жаль, у масовій свідомості, фільмах та ЗМІ не підтримується ідея про цінність родини. Це ж найголовніше: велике щастя мати когось поруч себе, комусь допомагати.

– Чи прагнете долати ці прогалини?
Це найперше, що ми робимо. Діти дуже грубо спілкуються між собою. Я не кажу про нецензурну лексику. Просто брутально. Слова ввічливості взагалі відсутні у лексиконі. Ми намагаємося показати, що можна спілкуватися і буде приємно від цього спілкування. Тому в нашому центрі вони можуть отримати добре слово: хтось їх похвалить протягом дня.

– Чи не спостерігали ви в дітей байдужого ставлення до центру?
Байдужість може бути в дітей, до яких ми виїжджаємо і вони знаходяться у стані токсикологічного сп’яніння. З ними спілкуватися дуже важко. А коли тверезі, то нормальні стосунки. «Діти вулиці» взагалі один одного приводять до нашого центру.

Тим не менш є сенс шукати власне «дітей вулиці». Якщо раніше було легше це зробити (вони перебували у закоулках вокзалу, ринку), то зараз важко. З початком минулого року через діяльність правоохоронних органів (регулярні рейди) вони стали більш обережними.

– Наскільки ефективна така практика «міліцейських облог»?
Вона має свій сенс. Представник міліції повинен бути при такому рейді, бо бувають різні випадки. Але як завжди гарні ідеї реалізовуються негарно. Часто з представником міліції немає представника служби у справах дітей, немає представника громадської організації, які б підтвердили законність дій. Наприклад, чи доцільно дитину направляти у розподільник? Повнолітніх забирають, зокрема, до СІЗО. На якій підставі? Хіба безпритульність – це злочин? З цією проблемою треба працювати. Тому повинні бути міждисциплінарні команди, де є представники різних служб – державних і недержавних.

– А зараз як Ви виходите на це середовище?
Переважно через знайомих дітей. Ми зробили останні чотири рейди і вони були безрезультатні. Навіть домовлялися з дітьми: казали, що матимемо вільне авто і приїдемо, привеземо їжу, аптечку, поговоримо. Приїжджаємо через два дні – нікого немає.

У нас завжди з собою є аптечка, бо діти мають справу з порізами, гноїнням. Маємо певні харчі, вони приваблюють голодних дітей. Простий сухпайок – хліб, масло, сир, консерви, інколи солодощі.

Наша розмова будується наступним чином:
– Привіт!
– Привіт!
– Як справи? Чим займаєтеся?

Зазвичай знаємо обличчя двох із п’яти дітей: «Як Вася, Петя? А ця дитина звідки? Документи є?»

Далі з’ясовуємо ситуацію. Ми пропонуємо поїхати до нашого центру, але вони переважно не готові. Тоді ми залишаємо контакти, пояснюємо як дістатися. І вони приходять через день-два.

Насамперед діти можуть розраховувати на можливість помитися, чистий одяг, якщо потрібно, дезінфекція, перукарня. Отже привести себе в людський вигляд. Для них це актуально, бо не хочуть виділятися від решти народу.

Для дітей ми маємо гарячий обід. Не часто, зараз на жаль можемо запропонувати лише двічі на тиждень. Але в інші дні – канапки, компот. Під час харчування з’ясовуємо їхні проблеми.

В нас центр денного перебування, отже житла ми не можемо запропонувати. Але в нас є контакти з іншими організаціями, наприклад «Соціальний гуртожиток». Там за умов підписання певної угоди та її дотримання дитина може перебувати до вирішення своїх проблем. Є звісно державний притулок, але туди, щиро кажучи, діти не дуже хочуть. Їхня органічна нездатність до режиму тому є причиною. По-друге, все ж таки там по іншому організовано спілкування: якась атмосфера закритості, важко з психологічної точки зору. Всі наші діти там перебули і повертатися не мають бажання. Напевно їхні проблема також не були вирішені. Зазвичай лише повертається статус-кво (попереднє становище): повертають до інтернат або до сім’ї, де залишилися попередні проблеми.

– Чи вам вдавалися позитивні зміни в самих сім’ях?
Важко в сім’ї щось змінити. Сім’я – це система. А проблемна сім’ї – це закрита система. Але в нас є позитивні результати. У центрі знаходилась дівчинка, яка втекла з дому: був повний розрив контактів. Хотіла жити своїм життям. В неї вже був великий сексуальний досвід, що є звичайним для таких дітей. Але ми домоглися, показати їй іншу перспективу: проявляти себе в позитивній ролі. Наші працівники багато з нею працювали, розповідали про можливість малювати, складати вірші. Потім вона вже сама брала участь майже як волонтер в організації творчих вечорів. Були надзвичайні результати: сім’я зрозуміла, що вона є іншою, не тільки втікачка і бунтарка.

Для роботи з дітьми в нас є декілька програм. Перша – базова, де ліквідуються пробіли в навчанні, творчі заняття. Інша пов’язана із певними подіями через які хочемо навчити певним чеснотам. Наприклад, День землі (екологія), День захисту дитини (права людини). Це дає відчуття розуміння того, що відбувається в суспільстві. А так вони губляться в пріоритетах, святах, який взагалі день на вулиці.

Є інший позитивний приклад зміни людини. Останній волонтер, яким пишаємося, двадцятирічний Семен. Він зараз створив родину, народилася дитина. До останнього приходив до центру і спільно працював із психологом, соціальним працівником. Минулого року взяли на вишкіл. Ми організовували квестову програму. Було дуже цікаво. Йому більше довіряють діти, бо він сам жив колись у підвалі.

– Чи розробляються в центрі власні підходи вирішення проблем?
Я не раз наголошувала на зустрічах наших працівників і мене підтримували, що наша головна вада – відсутність методичної бази для працівників. Якщо ще є психологічні наробітки з окремим типами девіантів: вживання алкогольних, наркотичних речовин або з гіперактивними та агресивними дітьми. В нашій ситуації соціальний працівник стикається з цілим букетом проблем в одній дитині. В одній групі із 12 дітей можуть бути всі з різними проблемами і тоді важко працювати з такою «різноманітністю». Намагаємося робити однорідні групи.

– Тобто ви намагаєтеся власними зусиллями сформувати ці методики роботи?
В нас навіть така одна із цілей проекту. Слава Богу, виділені кошти на сформування методичної частини роботи. Ми самі закуповуємо та шукаємо організацій, які б могли безкоштовно передати посібники, свої розробки. Можливо в нас не багатий арсенал – до 30 одиниць різноманітної літератури. Приємно, що починають з’являтися створені силами інших громадських організацій спеціальні ігри для дітей. Наприклад, громадська організація «Волонтер» активно впроваджують ігрову методику у профілактиці хвороб, що передаються статевим шляхом. Крім того використовуємо розвиваючи ігри, що є у продажі: адаптуємо до наших потреб.

– Які у Вас плани розвитку?
В мене є бажання сприяти створенню мережі організацій, які працюють в цьому напрямку. Щоб ми могли співпрацювати на мінімальних контактно-договірних основах. В нас зараз наступна ситуація: одна організація знайшла дві-три інших. Але їхніх ресурсів на весь фронт роботи не вистачає. Складна ситуація у взаємовідносинах із державними органами. Все залежить від контактів з людьми на місцях: якщо чиновник розуміє наші потреби, то співпраця іде.

Ми вже більше року намагаємося товаришувати з міліцією, але не виходить. В них сильний стереотип, що ми займаємося непотрібною справою. Навіть гірше: ми підтримуємо розвиток цієї спільноти ледачих дітей, які не хочуть вчитися.

Ось знайшли організацію «Ла Страда» для ознайомлення наших підопічних із ризиками торгівлі людьми. Це не лише сексуальне рабство дівчат за кордоном. Подібне явище має місце і в середовищі дітей вулиці, тому що є відсоток дівчат, які надають сексуальні послуги. В них є свої «начальники» – хто збирає заробіток. По-друге, діти не мають документів, отже не можуть легально працевлаштуватися. Тому багато випадків, коли попрацювали і нічого не отримали.

Отже нам треба переходити з рівня партнерської співпраці двох-трьох організацій на рівень мережі, об’єднувати зусилля. Я можу вирішити цю проблему дитини, а ви – цю. Тобто допомагати дитині комплексно.

Паліативна допомога

Posted on 19.04.2010 by csm_admin

В Україні покращиться рівень госпісної допомоги

19.04.2010

Збільшення кількості українських пацієнтів з важкими хронічними хворобами робить важливим кваліфіковану госпісну допомогу. Для обміну досвідом з покращення надання паліативної допомоги невиліковно хворим директор Шпиталю Шептицького Дзвенислава Чайківська проходила стажування у Госпісі

Сан-Дієго, США з 15 березня по 10 квітня. Наприкінці весни вже у Києві розпочнеться навчальна програма для низки державних і недержавних організацій подібного профілю.

Останнім часом прогресуюче старіння населення України і зміна структури захворювань в бік хронічної патології призводить до того, що збільшується кількість пацієнтів з важкими хронічними хворобами, які втрачають можливість самообслуговування та потребують сторонньої допомоги. Саме такі хворі потребують паліативної допомоги, лікувальних заходів спрямованих на симптоматичне лікування та тимчасове полегшення страждання.

За визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я, госпіс – це форма догляду, яка констатує, що лікування тривалого стану хвороби неможливе, і займається скоріше якістю, ніж тривалістю життя. Вона усуває симптоми, які турбують людину за допомогою методів, єдина мета яких – досягнення максимально можливого комфорту пацієнта. Система госпісів є дуже поширеною в усьому світі, де її визнають гуманною і необхідною, адже вона позбавляє хворих від страждань, допомагає гідно завершити земне життя, а також надає психосоціальну підтримку членам сім’ї на період хвороби та втрати близького.

З метою обміну досвідом та опанування нових методів надання допомоги важкохворим людям директор Шпиталю імені Митрополита Андрея Шептицького Дзвенислава Чайківська перебувала на стажуванні Міжнародної програми Інституту Паліативної Медицини (ІПМ) Госпісу Сан-Дієго (США). Візит, що тривав з 15 березня по 10 квітня 2010 року, був розрахований на лікарів, які працюють за межами США. Навчання стало можливим завдяки гранту Національного Інституту Раку (США) та українському відділенню фонду «Відродження». Метою даної програми є впровадження, розвиток та поширення принципів Всесвітньої організації охорони здоров’я з надання паліативної допомоги невиліковно хворим.

У цій програмі взяли участь три особи з України і одна лікар-онколог з Йорданії. Програма передбачала інтерактивний обмін думками щодо теоретичних схем надання допомоги та практичного досвіду роботи у різних країнах. У перший тиждень була змога обговорити спільні та відмінні моменти у діяльності та законодавстві в США, Україні та Йорданії. Кожен тиждень змінювалися робочі місця: Госпіталь Скріпп Мерсі; відвідування пацієнтів вдома (Palliative Home Care); Госпіс Сан-Дієго. «Така структура освітньої програми є дуже ефективною, оскільки дає повну уяву про роботу мультидисциплінарної команди та про особливості роботи з пацієнтом і з родиною у різних умовах та різних етапах надання допомоги», – ділиться враженням Дзвенислава Чайківська.

Карітас України розпочав діяльність з надання госпісної допомоги ще з 2002 року. У рамках проекту «Домашня опіка», фінансованого Карітасом Німеччини, були підготовані перші фахівці паліативної допомоги: лікар і медичні сестри. Завдяки фінансовій підтримці «Мережі нідерландських благодійних фондів для центральної та східної Європи» була проведена реконструкція відділення Шпиталю Шептицького відповідно до міжнародних стандартів паліативної та госпісної допомоги. Головною метою своєї діяльності Карітас ставив забезпечення достойного та гідного догляду та опіки для осіб, які невиліковно хворі, або настільки немічні, що потребують переважного догляду та симптоматичного лікування.

За 8 років функціонування відділ паліативного лікування розширився з 5 ліжок до 28. Оскільки центр паліативного лікування Шпиталю Шептицького є єдиною недержавною установою такого типу в регіоні, його діяльність значною мірою відрізняється від державних закладів – центр бере до себе не лише онкохворих, але й пацієнтів з іншими патологіями. Персонал шпиталю значну увагу приділяє роботі з родинами хворих, вирішенню соціальних, психологічних та юридичних проблем.

На жаль, на сьогоднішній день питання організації госпісів для важкохворих, як з онкологічними та іншими хворобами не є пріоритетним в Україні. За різними даними в Україні діє від 10 до 17 госпісів (з максимальною кількістю 30-40 ліжок), які фінансуються за кошт держави. Також є невелика кількість центрів сестринського догляду, що утримуються громадськими організаціями та релігійними громадами. Втім, за даними експертів, мінімальна потреба в госпісних ліжках складає приблизно 100-120 на півтора мільйона населення.

Тому для підвищення рівню надання паліативної допомоги працівниками Шпиталю Шептицького та іншими організаціями, що працюють у цій сфері, була розроблена Навчальна програма циклу тематичного удосконалення «Мультидисциплінарна командна робота у системі паліативної допомоги». Її ініціаторами виступили Державний навчально-методичний геріатричний центр НМАПО імені П.Л.Шупика, Міжрегіональна академія управління персоналом, Всеукраїнська асоціація паліативної допомоги, Всеукраїнська рада захисту прав та безпеки пацієнтів і Карітас України. Вже перший навчальний цикл буде проведено з 24 травня по 26 червня 2010 року у Києві. У цьому циклі також візьмуть участь викладачі з Інституту паліативної медицини Госпісу Сан-Дієго.

За життя необхідно боротись!

Posted on 16.04.2010 by csm_admin

Врятуй маленьке життя –

зроби великий вчинок!
09.07.2010

Кілька місяців тому Карітас Львів УГКЦ оголосив про початок збору коштів на створення Центру дитячої ендоскопічної хірургії та хірургії новонароджених на базі ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ». Якщо активно підтримати ініціативу, то незабаром у Львові маленьких пацієнтів оперуватимуть за допомогою сучасного

обладнання, що дає змогу мінімізувати хірургічну травму, зменшити післяопераційний період перебування у стаціонарі та підвищити ефективність лікування багатьох вроджених і набутих хірургічних вад, що відповідає європейським стандартам.

Акція по збору коштів продовжується. В рамках Lviv Fashion Week був організований благодійний аукціон. Лотами стали близько 25 ексклюзивних речей, присвячених дитинству, від відомих українських дизайнерів. Вдалося зібрати 23 тисячі гривень. Приватні жертводавці перечислили ще 10 тисяч гривень на рахунок Карітасу Львів УГКЦ.

Вдалося залучити до справи й студентів ЛНМУ ім. Данила Галицького. Майбутнім лікарям не довелось пояснювати, наскільки важливим є благодійний проект. Для них цілком очевидною була його «багатовимірність» – за доброго результату окрім того, що можна буде ефективно лікувати дітей, усі студенти матимуть таку навчальну базу, про яку можна нині хіба мріяти. Адже у проекті заплановано трансляцію процесу оперування за допомогою ІТ-технологій з операційної до навчальних аудиторій – зголосився забезпечити один з відомих українських операторів мобільного зв’язку.

Першими до ремонтних робіт взялись волонтери будівельної компанії ТОВ «Еталон», якими на цей час стало керівництво та провідні менеджери фірми. Вони виконали найважчу роботу по демонтажу старого покриття та комунікацій, завдяки чому для впровадження проекту в життя зекономили значну суму. Матеріали для антистатичного покриття підлоги надала компанія «Хенкель Баутехнік (Україна)», клейові суміші для ремонту надав ТзОВ «Атлант-Стиль». Суттєві знижки отримали для закупівлі необхідного устаткування від керівництва магазину «Кераміка», потрібний для антибактеріального очищення повітря кондиціонер Daikin.

На сьогоднішній день зроблено вже значний об’єм робіт. У приміщенні хірургії ведуться облицювальні роботи (дивитись фото). Звичайно потрібно зробити ще чимало, необхідні меблі, деяка сантехніка. Та й післяопераційні палати потребують ремонту. Загалом Центр, як заплановано, охоплюватиме приміщення для підготування пацієнта до операції, операційну та кімнату для зберігання необхідних матеріалів.

Цікаво, що за даними статистичного дослідження, яке проводив Карітас Львів УГКЦ під час акції (при допомозі студентів кафедри соціології та соціальної роботи НУ «Львівська політехніка»), 70% опитаних мешканців міста знають, що таке благодійність та волонтерство і на словах (57%) підтримують таку діяльність. Лише 7% опитаних активно задіяні у благодійних акціях, 30% взагалі не беруть у них участі, а 47 % роблять це раз на рік. 17% зізналися, що виконували волонтерську роботу. Натомість інші 57% львів’ян вважають образливим для себе бути волонтером. 46% не знають жодної благодійної організації.

Долучатися до добрих справ ніколи не пізно, тому Карітас Львів УГКЦ, волонтери та ініціатори акції «Врятуй маленьке життя – зроби великий вчинок!» закликають бути небайдужими. Поміч незначною не буває. Допомагати – не страшно й не боляче. Страшно й боляче тим, хто потребує допомоги і чекає її від нас просто зараз…

Банківські реквізити для охочих підтримати акцію:

Одержувач: Благодійний Фонд «Карітас- Львів УГКЦ»
ЄДРПОУ 23973610
р/р 26008304410823 в філії
«Відділення ПАТ Промінвест
банку в м. Львові»
МФО 325639 м.Львів

Призначення платежу:

Добровільна пожертва на акцію:

«Врятуй маленьке життя – зроби великий вчинок!».

Статтю підготували Степан Вовк – зазаступник директора Карітасу Львів УГКЦ та Уляна ГАВРИКІВ – журналіст.

Пріоритети 2010 року

Posted on 14.04.2010 by csm_admin

Соціальна відповідальність.
На що очікувати?

13.04.2010

Представників Карітасу Київ запросили взяти участь у відкритті другого національного конкурсу бізнес-кейсів з корпоративної соціальної відповідальності (КСВ). Загальна мета Конкурсу – представити рішення компаній з питань КСВ як складову частину стратегії розвитку організації.

Корпоративна соціальна відповідальність (КСВ) — це відповідальність тих, хто приймає бізнес-рішення, за тих, на кого безпосередньо чи опосередковано ці рішення впливають. Соціальна відповідальність — це концепція, що заохочує компанії враховувати інтереси суспільства, беручи на себе відповідальність за вплив діяльності компанії на споживачів, стейкохолдерів, працівників, громади та навколишнє середовище в усіх аспектах своєї діяльності.

Соціальна відповідальність бізнесу – відповідальне ставлення будь-якої компанії до свого продукту або послуги, до споживачів, працівників, партнерів; активна соціальна позиція компанії, що полягає в гармонійному співіснуванні, взаємодії та постійному діалозі із суспільством, участі у вирішенні найгостріших соціальних.

Презентація другого національного конкурсу бізнес-кейсів з КСВ відбулася у Києві на конференції 12 квітня. Під час конференції Центр розвитку КСВ оголосив про передачу енергозберігаючих лампочок для підопічних проекту “Домашня опіка“. В офіційному листі-зверненні йшлося про співпрацю з Карітасом України: «Центр хоче компенсувати шкоду для довкілля, яку завдала підготовка та проведення нашої конференції. Адже для проведення заходу було витрачено чимало паперу, електроенергії, бензину та авіапалива, виробництво та вживання якого призводить до виділення в атмосферу парникових газів – головної причини зміни клімату. Передавши енергозберігаючі лампи самотнім стареньким людям та малозабезпеченим сім’ям, якими опікується Карітас, ми не тільки зменшимо споживання електроенергії, а відтак і шкоду для довкілля, але й допоможемо заощадити кошти.»

За 2008 – 2009 роки концепція КСВ набула більшої виваженості та визначеності. Відповідальні практики компаній довели свої ефективність у відносинах із інвесторами, постачальниками і громадами, що вплинуло на ефективність розвитку самих компаній. 2010 рік матиме свої пріоритети і тренди: зменшення впливу на навколишнє середовище, підвищення громадського розуміння щодо СВ своїх компаній, розуміння змін клімату і покращення соціальної звітності, управління регуляторними впливами і розробка відповідальних практик із соціальними та екологічними складовими, боротьба із корупцією і покращення трудових відносин.

Завдяки розвитку соціальної відповідальності в Україні маємо надію, що комерційні структури не тільки одноразово долучатимуться до допомоги потребуючим, а й разом з недержавними організаціями будуть постійно працювати над позитивними соціальними зрушеннями в українському суспільстві.

Карітас продовжує допомогати людям

Posted on 13.04.2010 by csm_admin

Лікарня отримала

апарат штучного дихання
09.04.2010

Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії передав Снятинській районній лікарні оксигенатор. Оксигенатор – це медичний пристрій для насичення крові киснем. Апарат замінює легені під час хірургічної операції, інша його назва – штучні легені. При важких ускладненнях апарат дозволяє врятувати життя

людей, особливо важливий пристрій у період епідемії грипу.

Наприкінці минулого року в Україні панувала важка епідемія грипу та ГРВІ. Сергій Триф’як – директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії звернувся за допомогою до західних сусідів – партнерської організації у Чехії. Карітас Оломоуц оперативно надав допомогу. Але апарат штучного дихання прибув до Снятина лише цими днями через бюрократичну тяганину на українській митниці. Доречно нагадати, що в місті за час епідемії померло 4 людини. Можливо, цих смертей вдалося б уникнути, якби апарат вчасно був встановлений в лікарні.

Разом з приладом Сергій Триф’як також передав і медикаменти для лікарні. Апарат штучного дихання в подальшій роботі медиків допоможе врятувати не одне життя. З розумінням цього факту, при врученні пристрою були присутні голова районної ради, головний лікар та заступник головного лікаря районної лікарні, а також декан міста Снятина та району. Апарат буде встановлено у родильному відділі і при потребі в операційній кімнаті.

Місією Карітасу є розвиток традицій доброчинної діяльності. Тому працівники Карітасів продовжують надавати допомогу людям. Цими днями завершилася акція «Великодній кошик». Продуктові набори від Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії отримали всі потребуючі Коломиї.

Дивитись відео.

{youtube}7jUm-2Uc7wg{/youtube}

Берегти здоров’я – необхідність

Posted on 13.04.2010 by csm_admin

Всесвітній День здоров’я!
08.04.2010

7 квітня світова спільнота відзначає Всесвітній День здоров’я. Цей День відзначається з 1948 року, саме в цей рік була створена Всесвітня організація охорони здоров’я ВООЗ (World Health Organization) членами якої поступово ставали різні країни світу. На сьогодні це двісті країн, які зробили свій вибір на користь здоров’я

людей. Україна була однією із перших таких країн – ще в 1948 році відбулося підписання відповідних угод, а після отримання незалежності у 1991 році вона поновила свій договір. Щорічне проведення Всесвітнього Дня здоров’я стало доброю традицією починаючи з 1950 року.

Цього року він присвячений урбанізації і здоров’ю людей та проходив під гаслом «Тисячі міст, тисячі життів». Люди повинні усвідомлювати вплив несприятливих чинників – як на власне здоров’я так і на довкілля. Медики дійшли висновку, що жити у мегаполісах нині просто небезпечно – і на перше місце виходить не лікування, а профілактика. ВООЗ переконує, що зараз зростає відповідальність кожної людини за свій фізичний стан. Всесвітній день здоров’я проводиться для того, щоб допомогти людям зрозуміти цінність свого здоров’я та необхідність його збереження, незалежно від віку та місця проживання, статку та професії.

В цей день традиційно говорять про глобальні світові проблеми, які загрожують благополуччю всієї планети. Так, Ольгу Осадчу – координатора проекту “Домашня опіка” Карітасу Київ запросили взяти участь в програмі “Соціальна країна” в студії телерадіокомпанії «РАДА».

«Як і у всьому світі, проблема старіння нації актуальна і для України. За статистикою приблизно 11 млн. людей в Україні є людьми літнього віку, які потребують сторонньої допомоги, а соціальні державні служби не можуть всіх охопити допомогою,» – розповіла Ольга Осадча.

Домашню опіку можна назвають альтернативною, бо люди літнього віку отримують комплексну медико-соціальну допомогу вдома. Проект «Домашня опіка» є одним з пріоритетних напрямків роботи Карітасу . Основною метою проекту є покращення якості життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих, та тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової сторонньої допомоги. Крім цього, метою проекту є його державне визнання та залучення якомога ширшого кола людей – членів родини, працівників соціальних служб, сусідів і просто небайдужих людей. Дивитись відео.

Працівники Карітасу України намагаються надати максимально якісну комплексну допомогу, беручи до уваги не лише фізичні, а й духовні особливості людини. Наприклад, до Великодніх свят працівники проекту «Домашня опіка» Карітасу Київ рознесли 80 пасок для своїх підопічних, придбаних на кошти посольства Великої Британії в Україні. «Співпраця з посольством вже стала доброю традицією, бо ми прагнемо постійно розширювати спектр послуг і надавати допомогу найбільш потребуючим людям,» – коментує Ольга

Осадча.

Бажаємо завжди бути усміхненими, життєрадісними та ніколи не хворіти!

Протидія торгівлі людьми

Posted on 08.04.2010 by csm_admin

Боротьба із сучасним рабством

15.11.2010

Міжнародна організація з міграції (МОМ) в Україні запросила Президента Карітасу України на П’яту церемонію вручення нагород за особливі заслуги у протидії торгівлі людьми. 2 грудня під час церемонії вручення нагород за особливі заслуги у протидії торгівлі людьми будуть відзначені особи та організації, які зробили вагомий внесок у боротьбу із

сучасним рабством в Україні.

З 1991 року за оцінками МОМ в Україні понад 110 000 українських жінок, чоловіків та дітей постраждали від торгівлі людьми. Задля викорінення цього злочину та реабілітації постраждалих від торгівлі людьми недержавні організації співпрацюють з урядом, громадянським суспільством, міжнародними організаціями та бізнес спільнотою.

Боротьба проти торгівлі людьми є одним пріоритетів діяльності багатьох організацій Карітасу в Європі і в світі. Карітас України є членом міжнародної мережі християнських організацій, які борються проти торгівлі людьми, і продовжує координувати проект Карітасу Інтернаціоналіс «COATNET». Метою цього проекту є розвиток мережі і створення механізмів та засобів, які б сприяли обміну інформацією, взаємній підтримці та дієвому партнерству між країнами. Учасниками КОАТНЕТу є організації з 27 країн світу.

* Заява КОАТНЕТ з приводу Європейського дня проти торгівлі людьми

Великдень

Posted on 02.04.2010 by csm_admin

Христос Воскрес!

Воістину Воскрес!

02.04.2010

З почуттям глибокої радості і від щирого серця вітаємо Вас зі Світлим Христовим воскресінням – Великоднем Господнім. Воскресіння Христове дає нам надію, що смерть не припиняє життя людського духу, воно переносить нашу душу в те життя, якому не має кінця.

За рік від минулого Великодня відбулося багато змін в житті кожної людини, родини, нації та країни. Не завжди вони містили в собі позитивні ознаки. Часто нам приходилось стикатися із труднощами, злиднями та невдачами. Христове Воскресіння нагадує нам, що на противагу нестабільності подій нашого земного життя варто поставити те, що є тривалим і незмінним. Перемога Христа над смертю дає нам підставу для нашої віри і надії.

Перед своїм розп’яттям Ісус Христос заповідав учням нести Благу Звістку кожній людини. А найкраща проповідь — це наше життя, сповнене духу миру й терпіння, прагнення до любові й правди. Церква вчить нас жити в мирі, любові, благочесті, чистоті, служінні ближнім. Тому Бажаємо вам виконання всіх ваших надій і благих починань, миру, добра і любові. Світле Христове воскресіння – це свято людинолюбства, коли ми забуваємо про жорстокість в наших душах. Так радіймо світлим почуттям, які пробуджуються в нас. Будемо в цей день повні веселощів, надії й воістину християнської любові.

Христос воскрес!

Мігранти і Церква

Posted on 30.03.2010 by csm_admin

Карітас може багато навчити!

Під час веб-конференції «Міграція. Завдання Церкви у служінні мігрантам» Блаженніший Любомир, Верховний Архиєпископ Києво-Галицький зазначив, що Карітас як міжнародна організація з довгою історією допомоги потребуючим, може багато повчити Церкву і бути прекрасним прикладом для держави у формуванні стратегії міграційної політики.

26 березня на веб-конференції міграційному порталу «Навігатор» Патріарх Любомир відповів на низку питань, що стосувалися служіння церкви українським мігрантам.

«Карітас як Міжнародна організація, з довгою історією допомоги потребуючим, може багато нас повчити. Держава і Церква можуть від Карітасу взяти прекрасні приклади плідної співпраці між різними осередками для загального блага спільноти», – відповів Глава УГКЦ на за питання про можливість запозичення державою досвіду Карітасу у роботі з мігрантами при формування власної стратегії міграційної політики.

Держава, переконаний Патріарх Любомир, повинна мати політику, політичну програму щодо перебування, а перш усього приймання іммігрантів. Це повинна бути політика реалістична з точки зору економіки, але також зважати на емігранта як на людину.

У ході реалізації «міграційної програми», як повідомив Блаженніший Любомир, семінарії УГКЦ сьогодні готують відповідні програми душпастирського огляду, як працювати з тими людьми, які є самотніми, бо їхні рідні залишилися вдома; як працювати в іншій країні, де інша мова і культура тощо. «Ми вживаємо заходи в самій семінарії і хочемо їх удосконалити», – наголосив Патріарх.

Також Кардинал Гузар відмітив бажаною співпрацю між різними конфесіями для добра емігрантів. «Тут багато залежить від конкретного складу осіб в даній місцевості, готових співпрацювати», – додав він.

З точки зору Кардинала Гузара, така держава як Україна, відкрита до приїзду навіть великого числа іммігрантів, хочемо ми цього, чи ні. «Але це факт, і ми, як віруючі люди, повинні бути духовно готові цей факт використати на Божу славу та для добра нашого ближнього», – зазначив він.

На думку Предстоятеля Греко-католицької церкви, сьогодні в Європі існує велике число душпастирських центрів, але воно недостатнє. «Вживаємо дуже активних заходів, щоб створити тривалі церковні структури для наших громад у країнах Західної Європи, де таких структур ще немає, – продовжив він. – Вважаємо, що створення цих структур є дуже важливим для збереження релігійного, церковного та культурного буття наших громад. Цей проект на добрій дорозі, і сподіваємося, що він невдовзі буде завершеним».

Повну версію веб-конференції дивиться на офіційному сайті УГКЦ.

Довідка:

Після проведення веб-конференції на міграційному порталі «Навігатор» розпочалася акція зі збору пропозицій «Церква разом з мігрантами». Мета акції – підготовка питань та рекомендацій для цьогорічного Патріаршого Синоду щодо душпастирської опіки та соціального служіння мігрантам та їхнім родинам за кордоном та в Україні. Питання міграції – це головна тема Синоду Єпископів УГКЦ 2010 року.

Робити добро легко!

Posted on 29.03.2010 by csm_admin

Подаруй паску потребуючим

29.03.2010

Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ в останній тиждень Великого Посту оголошує акцію «Подаруй паску потребуючим», у рамках якої найбільш уражені верстви населення Дрогобича отримають від організаторів посвячений хліб та увагу. Мета акції – жодного потребуючого не лишити в самоті.

Як повідомляють організатори, акція не буде лише матеріальною допомогою посвяченого хлібу для потребуючих людей, але, перш за все, знаком уваги, християнської любові та підтримки усім, хто переживає сьогодні різного роду випробування.

Цього року працівники Карітасу Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ занесуть паски в реабілітаційний центр «Назарет» – сьогодні там знаходяться понад 30 осіб, які є на лікуванні від алкоголю і наркотиків. Також отримають свій подарунок семеро чоловік, які живуть в спільноті бездомних «Наша Хата». Не лишаться без християнської уваги сім’ї сиріт та напівсиріт, якими опікується Карітас (близько 50 сімей), і потребуючі інваліди, самотній особи літнього віку.

«Якщо ви знаєте, кому ще потрібна буде паска, подайте нам, будь-ласка, контакти цих осіб – ми з радістю допоможемо», – закликають приєднатися до акції працівники Карітасу. Не одна особа сьогодні переживає самітність, розчарування та брак любові.

Паску просимо передавати (особисто або поштою) на адресу: м. Дрогобич, вул. Чорновола, 4, БФ «Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ», або перерахувати кошти на рахунок: Код ЗКПО 26268852 Р/р2600401007863 ДФ ВАТ Кредобанк МФО 325202 м.Дрогобич, з позначкою «Паска».

Координатор акції – Андрій Николишин, тел.: +38 067 956 88 28.