Карітас України забезпечує медичну реабілітацію для складних випадків постраждалих під час подій Євромайдану

26.05.2014, Україна
Минає перший місяць реалізації проекту по реабілітації осіб, які постраждали під час протистоянь в Україні у період з листопада 2013 року по лютий 2014 року. Така діяльність розрахована на період до кінця поточного року і має на меті охопити 30 осіб, які отримати важкі тілесні ушкодження або навіть втратили частину свого тіла, є малозабезпеченими, мешканцями сіл або малих міст Західної України та мають гостру потребу в належній програмі реабілітації, що включатиме не лише медичний догляд, але й психологічні, соціальні та матеріальні види допомоги. Загальний бюджет проекту сягає 3,3 млн. грн.

Згідно з даними Міністерства охорони здоров’я, більш ніж 2200 осіб були травмовані, понад 120 людей загинули та 300 осіб є зниклими безвісти під час вуличних протистоянь, що тривали з листопада 2013 року до лютого 2014 року. Зі слів голови медичної служби табору протестувальників на Майдані Незалежності Олега Мусія, котрий зараз є міністром охорони здоров’я, більш ніж 120 людей були вбиті або померли через ушкодження, понад 2000 осіб були поранені та 300 учасників протестів вважаються зниклими безвісти.

З перших днів протестів Карітас України висловлював намір підтримувати їх учасників у випадку отримання ушкоджень під час демонстрацій, масових протестів чи вуличних протистоянь. Працівники Карітасу брали активну участь у наданні допомоги усім групам постраждалих, особливо за допомогою медичної служби. В ці дні Карітас України отримує звернення від великої кількості жертв вуличних протистоянь та намагається налагодити короткотривалу та довгострокову підтримку постраждалих та їхніх сімей.

Розповідає координатор проекту Дзвенислава Чайківська: «Будь-яке лікування чи реабілітація є важкодоступними для більшості жертв протистоянь саме через нестачу фінансових можливостей, та також через відсутність якісної спеціалізованої медичної допомоги у їхніх містах чи селах. Хоча більшість постраждалих отримали медичну допомогу та різнопланову підтримку, наразі неможливо оцінити довготривалі наслідки – як фізіологічні, так і психологічні.

Навіть якщо протестувальники не отримали тілесних ушкоджень, тривала участь у масових протистояннях, де вони були свідками смертей та військових атак, постійний психологічний тиск та припливи адреналіну під час протистоянь можуть спричинити довгострокові наслідки такі як посттравматичний синдром та депресія».

Підопічних для цього проекту працівники Карітасу України обирають з-поміж осіб, які отримали найтяжчі ушкодження. Карітас України керується клієнт-орієнтованим підходом під час ведення справ постраждалих, що є стандартом проектів організації.

Експерти у медичний та соціальній сфері обирають осіб, які є найбільш вразливими (до уваги беруться усі особливості та види вразливості/незахищеності): ступінь ушкодження, рівень доходу клієнта/родини, наявність осіб, які залежать від постраждалого, психологічний стан, вік, загальний стан здоров’я та інші можливі захворювання як туберкульоз, ВІЛ/СНІД чи неповносправності.

Впровадження проекту буде здійснюватись головними офісами Карітасу Україна у Львові та Києві. Більш того, задля того, щоб покрити особливі потреби постраждалих, буде відбуватись співпраця з 8 регіональними офісами Карітасу Україна у 6 західних областях.

Івано-Франківський Карітас провів 4 літні табори для більш як 100 потребуючих дітей

08.07.13, Івано-Франківщина
Надворі спекотне літо – пора  канікул,  відпусток, різноманітних розваг, подорожей та оздоровлення. Особливої уваги  та допомоги у влаштуванні  літнього відпочинку  потребують діти та молодь, які опинились в складних життєвих обставинах і насамперед через матеріальні проблеми батьків не мають змоги відпочивати. Руку допомоги для цих дітей завдяки благодійникам з Німеччини, Австрії та парафіян греко-католицької церкви в Івано-Франківську простягає Івано-Франківський Карітас. Цьогоріч уже восьмий раз вони організовують  літнє оздоровлення  для дітей у  Карпатах.

Серед мальовничих гір у селі  Заріччя Надвірнянського району на Івано-Франківщині впродовж червня брали участь в літніх таборах загалом 107 дітей та 16 батьків. Серед них – діти позбавлені  батьківської опіки, з кризових і малозабезпечених родин, з багатодітних сімей, діти і молодь з вадами розумового розвитку, діти трудових мігрантів, діти і батьки, що живуть із ВІЛСНІДом.

4 табірні зміни проводились на базі реколекційного центру Місійного товариства св. ап. Андрія УГКЦ. Супроводжували дитячий відпочинок 10 працівників місцевого Карітасу і 9 волонтерів.

Особливістю цьогорічного оздоровлення дітей було те, що до цільової групи  учасників табору були  також залучені їх батьки, — адже вони також потребують соціально-психологічної  допомоги  та  підтримки у налагодженні контактів з дітьми, самореалізації  та протистоянні життєвим труднощам.  Як показує досвід роботи з дітьми, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, для них важливими потребами є підтримка з боку рідних та близьких людей, атмосфера любові та взаєморозуміння у сім’ї, а також спільне з батьками активне проведення часу. Однак дедалі частіше батьки сьогодні матеріальний комфорт і роботу ставлять на перше місце, а безпосереднє спілкування з близькими людьми і особливо з дитиною відходять на другий план.

В першій таборовій зміні відпочивали діти та молодь з вадами розумового розвитку. Літні грози не завадили їм гарно відпочити, набратись фізичних сил, спробувати свої таланти у  різноманітних творчих конкурсах. Окрім відпочинку, вони знаходили ще й час для навчання та закріплення практичних навиків  самостійної поведінки: застеляли ліжка,  прибирали в кімнатах, самостійно  дбали за свою особисту гігієну.

«Дякую всім, завдяки  кому я мала можливість  приїхати сюди на відпочинок! Я спочатку не хотіла їхати, щоб не пропустити серіал «Величне століття. Роксолана». Але тепер дуже рада, бо тут я зустріла нових друзів, навчилась зачісувати своє волосся і ще я тепер самостійно вмію застеляти ліжко», –  каже Майя Тонієвич,  підопічна Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ, яка  проживає в Геріатричному пансіонаті.

В другій таборовій зміні під девізом «Здорово живемо» відпочивали діти позбавлені батьківської опіки, з багатодітних та малозабезпечених сімей, діти трудових мігрантів. Програма табору акцентувала увагу його учасників  на важливості ведення здорового способу життя, сприяла їхній самореалізації та  формуванню позитивної мотивації, усвідомленню переваг здоров’я.

Кожен день у таборі мав свою назву: день фізичного здоров’я і спорту – участь дітей у станційній грі «Веселі старти», турнір з футболу; день туризму та корисного дозвілля – гра-подорож «Географічна карусель», шоу-програма «Театр екологічної моди»; день здорового способу життя – тренінг «Твій вибір за тобою!, форум-театр про негативні явища алкоголю і куріння, танцювальна акція «Зроби свій вибір на користь здоров’я»; день творчості та здорового гумору – майстер-класи, виставка карикатур про здоров’я, конкурс «Міс і містер табору», день вражень і прощання – виготовлення загонових плакатів «Спогади про табір».

Третя ж зміна табору «Я+МИ – одна сім’я: пошуки взаєморозуміння» мала на меті сприяти взаємній інтеграції  батьків та дітей з 12 родин, які знаходяться  під соціальним супроводом місцевого Карітасу.   Впродовж 7 днів  команда організаторів і волонтерів табору працювала над покращенням взаємостосунків батьків з дітьми, допомагала налагодити більш довірливі відносини та   усвідомлювати значення рідних людей у власному житті, а також надавала індивідуальну соціально-психологічну підтримку батькам та їхнім дітям.

Четверта зміна табору залучила батьків і дітей, які живуть з ВІЛСНІДом.  «Ти не один: ми – одна велика сім’я» –  саме під таким гаслом і методологією роботи будували свою працю  працівники  проекту «Центр догляду та підтримки ЛЖВС» (примітка – людей, які живуть із ВІЛСНІДом), які надавали психологічну та реінтеграційну допомогу для цільової групи  у вигляді як індивідуальних консультацій, так і групових занять. Психологом і педагогом табору було організовано різноманітні ігри та конкурси, проведення яких сприяло розкриттю дитячого потенціалу, виявленню їхнього психоемоційного стану з метою наступної корекції за допомогою індивідуального спілкування з ними та їхніми батьками.

Традиційно кожен день розпочинався з молитви, що додавало душевного спокою батькам, яким так тяжко осмислити  присутність в їх житті ВІЛСНІДу, дати відповідь на болюче запитання: «Чому це сталося саме зі мною та моєю дитиною? За що мені таке випробування?». Впродовж усього червня, всіх 4 таборових змін, діти та молодь розвивали та збагачували свій внутрішній світ, примножували духовні цінності завдяки отцю Мирославу Ханенку — духівнику реколекційного центру. Щоденна Свята Літургія, сповідь, причастя, індивідуальні  духовні бесіди, спільна вечірня молитва у дружньому колі були доступні для усіх бажаючих і створювали незабутню атмосферу позитиву та радості.

«Що об’єднувало усі таборові зміни, десятки дітей і чудово проведені разом тижні – це неодмінно спортивні заняття і змагання, екскурсії, відпочинок біля річки, музичні заходи,  конкурси, ігри, майстер-класи, розважальні вечірні програми та дискотеки.
Але наші табори – це не тільки веселощі, активний відпочинок, потужний заряд  емоцій, але і стимул до самопізнання та самоствердження, прийняття життя у всій його сутності із різноманітними випробуваннями і труднощами. Ми вчимо дітей найважливішого – що завжди поряд є ті, хто допоможуть, і так само треба самим бути тим, хто допомагає потребуючим і змінює нашу країну на краще
», – розвідає Леся Дорош, керівник напрямку роботи з дітьми і молоддю в івано-франківському Карітасі.

«Веселі канікули з Карітасом» розпочались у Хмельницькому

26.06.13, Хмельницький
В Україні внаслідок соціально-економічної ситуації оздоровлення дітей і молоді є чималою проблемою для їх батьків. В умовах постійної економії та нестачі коштів на такі потреби, як харчування, витрати на одяг і взуття, навчання, оплату лікування, про профілактику хвороб, зміцнення здоров’я, якісний відпочинок годі й говорити.

Якщо такі проблеми нагальні в середньостатичних сім’ях, то очевидно, що діти з малозабезпечених, багатодітних, кризових, неповних сімей особливо обділені і потребують опіки.

Саме тому впродовж кількох останніх років Карітас Хмельницький проводить літній оздоровчий табір для дітей та молоді, які потрапили в складні життєві обставини. Останній такий  стартував всередині червня. Його назва – «Веселі канікули з Карітасом».

Цільова група заходу – діти та молодь, які знаходяться в складних життєвих обставинах, загалом понад 30 підопічних Карітасу Хмельницький.

Розповідає керівник табору Дмитро Лисий: «Метою табору є оздоровити дітей та молодь фізично та духовно. Цілями ж є проведення різнопланових заходів по зміцненню здоров’я, розвитку творчості дітей і молоді, розвитку спритності, навикам подорожування, екскурсій. Так само ми використовуємо тематичні заняття з рольовими іграми, тренінги і дискусії. Багаторічний досвід дозволяє обрати дійсно найкраще для дітей!».

Під час «Веселих канікул з Карітасом» багато також музичних виступів, художних майстер-класів, усі бажаючі отримують можливість самовираження, сценічного виступу перед аудиторією. Радість та посмішка  –  постійні супутники учасників табору у Хмельницькому. Спільні ігри, розваги, заняття сприяють товариським, дружнім стосункам, згуртовують юний колектив, навчають виживати у непростих життєвих ситуаціях і найважливіше – звертатись по допомогу до ближніх.

Як провести останні дні життя без страждань?


Професійне об’єднання фахівців
07.02.2011
4 лютого відбулось засідання Правління Всеукраїнської громадської організації «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги». На засіданні було затверджено план роботи Ліги на 2011 рік та обговорено проект плану роботи до 2015 року.



 
Віце-президент Карітасу України, о. Андрій Нагірняк входить в Раду правління Ліги, а керівник Шпиталю Шептицького, Дзвенислава Чайківська є членом ревізійної комісії «Української ліги сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги».
 
Василь Князевич, екс-міністр охорони здоров’я України, голова засідання Правління зазначив: «Одним з першочергових завдань ми визначаємо – забезпечення в достатній кількості невиліковно хворих знеболюючими препаратами, в тому числі перебуваючих на термінальній стадії у домашніх умовах».
 
На  засіданні було вирішено звернутись  до Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я,  МОЗ України, Уповноваженого з Прав Людини  щодо покращення доступності знеболення для цільових груп потребуючих  хоспісної і паліативної допомоги.
 
Окрім вдосконалення нормативної бази, протоколів лікування хворих у термінальній стадії, великою проблемою залишається формування волонтерського руху, психологічна підтримка пацієнтів та їх оточення, членів родини котрі доглядають за помираючим. Особливі надії Василь Князевич покладає на співпрацю з Церквами, релігійними, молодіжними організаціями, з людьми похилого віку та ветеранами. Представники провідних конфесій, котрі є членами правління Ліги, висловили готовність співпраці та всебічної допомоги в цій справі.
 
Виконавчий секретар Ліги,  Ростислав Дзундза повідомив, що цього дня в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Інститут паліативної  та хоспісної медицини, МОЗ України  та  Всеукраїнська громадська організація «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» провели семінар «Супровід вмираючих і паліативна опіка». Захід відбувся в рамках відзначення Всесвітнього дня  боротьби з раком. Семінар провів О. д-р Арнальдо Панґрацці, професор Міжнародного Богословського Інституту душпастирства у сфері охорони здоров’я, Рим, (Італія).

Берегти здоров’я – необхідність


Всесвітній День здоров’я!
08.04.2010
7 квітня світова спільнота відзначає Всесвітній День здоров’я. Цей День відзначається з 1948 року, саме в цей рік була створена Всесвітня організація охорони здоров’я ВООЗ (World Health Organization) членами якої поступово ставали різні країни світу. На сьогодні це двісті країн, які зробили свій вибір на користь здоров’я



людей. Україна була однією із перших таких країн – ще в 1948 році відбулося підписання відповідних угод, а після отримання незалежності у 1991 році вона поновила свій договір. Щорічне проведення Всесвітнього Дня здоров’я стало доброю традицією починаючи з 1950 року.
Цього року він присвячений урбанізації і здоров’ю людей та проходив під гаслом «Тисячі міст, тисячі життів». Люди повинні усвідомлювати вплив несприятливих чинників – як на власне здоров’я так і на довкілля. Медики дійшли висновку, що жити у мегаполісах нині просто небезпечно – і на перше місце виходить не лікування, а профілактика. ВООЗ переконує, що зараз зростає відповідальність кожної людини за свій фізичний стан. Всесвітній день здоров’я проводиться для того, щоб  допомогти людям зрозуміти цінність свого здоров’я та необхідність його збереження, незалежно від віку та місця проживання, статку та професії.
В цей день традиційно говорять про глобальні світові проблеми, які загрожують благополуччю всієї планети. Так, Ольгу Осадчу – координатора проекту “Домашня опіка” Карітасу Київ запросили взяти участь в програмі “Соціальна країна” в студії телерадіокомпанії «РАДА».
«Як і у всьому світі, проблема старіння нації актуальна і для України. За статистикою приблизно 11 млн. людей в Україні є людьми літнього віку, які потребують сторонньої допомоги, а соціальні державні служби не можуть всіх охопити допомогою,» – розповіла Ольга Осадча.
Домашню опіку можна назвають альтернативною, бо люди літнього віку отримують комплексну медико-соціальну допомогу вдома. Проект «Домашня опіка» є одним з пріоритетних напрямків роботи Карітасу . Основною метою проекту є покращення якості життя самотніх осіб похилого віку, немічних, невиліковно хворих, та тих, які внаслідок прогресування хвороби чи отриманої травми потребують постійної або тимчасової сторонньої допомоги. Крім цього, метою проекту є його державне визнання та залучення якомога ширшого кола людей – членів родини, працівників соціальних служб, сусідів і просто небайдужих людей. Дивитись відео.
Працівники Карітасу України намагаються надати максимально якісну комплексну допомогу, беручи до уваги не лише фізичні, а й духовні особливості людини. Наприклад, до Великодніх свят працівники проекту «Домашня опіка» Карітасу Київ рознесли 80 пасок для своїх підопічних, придбаних на кошти посольства Великої Британії в Україні. «Співпраця з посольством вже стала доброю традицією, бо ми прагнемо постійно розширювати спектр послуг і надавати допомогу найбільш потребуючим людям,» – коментує Ольга
Осадча.
 
Бажаємо завжди бути усміхненими, життєрадісними та ніколи не хворіти!
 

Як церква може зменшити вплив епідемії ВІЛ/СНІД в Україні?


Відповідь Карітасу на епідемію ВІЛ/СНІДу в Європі
23.10.2009
22 жовтня Карітас України презентував Програмний документ з питань ВІЛ/СНІДу, в якому зібрані кращі європейські практики Фонду та рекомендації протидії епідемії. Метою презентації було ознайомлення учасників з досвідом успішної протидії ВІЛ/СНІДу та окреслення можливостей та потенційного



партнерства.
 
Презентація Програмного документу, який розробила робоча група Карітасу Європи, з питань ВІЛ/СНІДу зібрала керівників центральних органів влади, представників міжнародних організацій, бізнесу, церкви та ЗМІ. Подія, яка відбувалася в приміщенні Міністерства охорони здоров’я України, розпочалася з виставки подарунків, що були виготовлені неповносправними людьми, вихованцями Карітасу України: свічками, ґерданами, листівками спеціально для учасників презентації.
 
Епідемія ВІЛ/СНІДу в Україні вже давно вийшла за межі проблем системи охорони здоров’я, стала тим дестабілізуючим фактором, що впливає на всі сфери суспільного життя і є справжнім випробуванням моральності, солідарності та милосердя громадянського суспільства. ВІЛ/СНІД  – це сфера, в якій організації Карітасу мають спеціальну компетенцію та досвід.
 
Відкрив зібрання Андрій Васькович, Президент Карітасу України.  «Ідея створення цього документу народилась в Україні, – зауважив пан Андрій, – оскільки Карітас від самого початку своєї діяльності подав гарний приклад того, як церква може залучатися до подолання епідемії. З усієї допомоги, яка надається людям, які живуть з ВІЛ, 25% надає церква. Для досягнення успіху у протидії епідемії діяльність усіх без винятку організацій, які працюють у цій сфері повинна бути спрямована на поглиблення діалогу і співпраці».
 
У вітальних словах Катерини Ющенко, Голови Наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000», зачитаних Лесею Лазоришинець, Експертом департаменту медичних програм МБФ «Україна 3000» наголошувалося: «Вибраний вами шлях вимагає від вас професіоналізму, громадянської мужності, відповідальності, чуйності та доброти. Хочу адресувати слова шани і подяки Карітасу України за вашу клопітку працю.»
 
Дзвенислава Чайківська, Координатор програм з охорони здоров’я Карітасу України підкреслила, що Карітас бачить більшу частину свого служіння в організації догляду та супроводу ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, та тих, хто знаходяться у термінальній стадії. Діяльність Карітасу базується на принципі дотримання прав людини. І хоча в Україні прийнято та затверджено багато документів, які декларують права ВІЛ-позитивних людей, життя показує інше: нетерпимість, стигматизацію, порушення основних прав людини, а саме на отримання медичної допомоги, освіту, роботу. Тому роль церкви полягає як у відданому служінні людині, наданні допомоги, поради, так і у лобіюванні та адвокації інтересів людей, які живуть з ВІЛ. «Проблему ВІЛ не можна відмежувати ні від мігрантів, ні від дітей вулиці, ні від маргінілізованих груп. Велику увагу слід приділяти профілактиці та формуванню принципів християнської моралі.»
 
Продовжила цю думку і Світлана Черенько, Голова Координаційної ради з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та іншим соціально-небезпечним хворобам Міністерства охорони здоров’я  України: «До подолання епідемії мають залучатися всі члени суспільства, в тому числі, релігійні організації, бо проблема з поширенням ВІЛ напряму пов’язана з поведінкою, вихованням молоді, ставленням до статевих стосунків. Ще один напрямок співпраці – це підтримка дуже хворих людей, яким потрібне добре слово, духовна підтримка, і ніхто, крім церкви, здійснити це не може. Це стосується і протидії стигматизації: служителі церкви своїм словом можуть змінювати громадську думку. За будь яких умов завжди повинен вестися  діалог. Всі питання повинні вирішуватися з позиції прав людини, бо всі ми працюємо для людей і найціннішим для нас всіх є збереження людського здоров’я та життя».
 
Андрій Клепіков, Виконавчий директор МБФ Міжнародного Альянсу з ВІЛ/СНІД в Україні звернув увагу присутніх, що на первинну профілактику ВІЛ коштів не виділено, і це є серйозною прогалиною. Він наголосив, що Альянс вже має досвід співпраці з Карітасом у регіонах: «Ми пишаємося нашою співпрацею з Карітасом в м. Дрогобич (Реабілітаційний Центр «Назарет») та Карітасом у м. Донецьку, з якими ми провели фундаментальні соціологічні дослідження. Мене тішить, що представлена концепція є частиною європейського плану протидії епідемії і це дає надію, що нові, кращі практики прийдуть в Україну».
 
Привітав присутніх з виходом Програмного документу і Олег Єресько, директор департаменту загальної середньої та дошкільної освіти Міністерства освіти та науки України, який розповів про угоду про співпрацю між Міністерством та Всеукраїнською мережею людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ), метою якої є захист прав ВІЛ-позитивних людей. Але він наголосив, що ні Міністерство освіти та науки, ні Міністерство охорони здоров’я, ні Міністерство сім’ї та молоді не вирішать проблеми захисту прав людини без участі церкви: «Ми відкриті до співпраці. Залучення церкви допоможе змінити ставлення суспільства до проблеми. Менталітет українського народу такий: якщо церква підтримує, захищає, тоді люди прислуховуються і сприймають позитивно».
 
Схвилював учасників виступ Дмитра Шерембея, Заступника Голови Координаційної ради ВБО «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД»: «Всі ті цифри, які озвучують про кількість ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД людей потрібно множити у 2, 3 рази, оскільки у більшості людей є батько, мати, діти, близькі. Основа нашої роботи – це «співстраждання», яке робить нас людьми. Тільки тим, у кого є серце, під силу покращувати життя цих людей. Я щодня благаю Бога дати мені мужність не опускати руки. Якщо людина зустрічається з трагедією іншої людини, вона не має морального права залишити її одну! Давайте візьмемося за руки!»
 
о. Андрій Нагірняк – Референт з соціальних питань Патріархії УГКЦ, член Національної ради з питань ВІЛ/СНІДу та туберкульозу зазначив, що за останні роки діяльність церкви у сфері ВІЛ набула структурованого характеру: це партнерство та співпраця між Міністерством охорони здоров’я, Міжнародним Альянсом з ВІЛ/СНІД, ВМЛЖВ, в рамках яких кожен має свою «нішу», поле для діяльності.
 
Диякон Іоанн Діденко, Директор Всеукраїнського міжцерковного фонду «Віра. Надія. Любов.» звернув увагу присутніх на те, що жодна з конфесій, ні греко-католицька, ні римо-католицька, ні православна, та інші, не працюють за принципом «є гроші – є робота, немає грошей – немає роботи», вони виконують свою роботу тихо, без самореклами. І дуже важливо, щоб всі питання, які стосуються ВІЛ, не замовчувались, а виносились до мирян.
 
Презентація викликала активне обговорення. Зокрема, Борис Ворник, Заступник керівника Фонду народонаселення ООН розповів, як важливо щоб самі церковнослужителі знали проблему та вміли правильно її подати своїм прихожанам. Для цього їх потрібно вчити, проводити спеціальні тренінги. «Зі свого боку ми готові співпрацювати з усіма конфесіями». А Алла Щербинська, директор Всеукраїнського центру СНІДу, яка відвідала шпиталь ім. Андрея Шептицького у Львові розповіла, з якою любов’ю, милосердям церква працює над тим, щоб зменшити дискримінацію, стигматизацію та повернути людей у суспільство. «У нас є спільні «точки прикладання» – це діти, болюча тема,  – сказала Тетяна Тарасова, керівник програм ВІЛ/СНІД Дитячого Фонду ЮНІСЕФ, – тут ми маємо накопичений досвід і я запрошую до співпраці, до обміну досвідом, щоб зробити цю допомогу ширшою».
 
Дякуємо всім учасникам зустрічі, Міністерству охорони здоров’я України за надану підтримку та допомогу,  і висловлюємо сподівання, що презентований  Документ дасть поштовх до нового діалогу, партнерства та співпраці та дозволить протидіяти епідемії всіма можливими шляхами. Лише спільними діями можна досягнути позитивних соціальних зрушень в українському суспільстві.
 
Давайте разом будувати кращий та людяніший світ!
 
Читати документи розроблені  робочою групою з питань ВІЛ/СНІДу Карітасу Європи:
Відповідь Карітасу на епідемію ВІЛ/СНІДу в Європі: В солідарності з людьми, які живуть з ВІЛ/СНІДом чи зазнали його впливу. Політика Карітасу Європи щодо ситуації з поширенням епідемії ВІЛ/CНІДу
РЕКОМЕНДАЦІЇ
БАЗОВИЙ ДОКУМЕНТ КАРІТАСУ ЄВРОПИ З ПИТАНЬ ВІЛ/СНІДу
    Зміст
1. Вступ
2. Розповсюдження епідемії ВІЛ в Європі.
3. ВІЛ/СНІД та права людини
4. Відповідь католицької церкви на епідемію СНІДу
5. Обов’язок діяти
6. Етичні питання
7. Досвід діяльності Карітасу у сфері ВІЛ/СНІДу
Додаток 1. Скорочення
Додаток 2. Діаграми та інші джерела
Додаток 3. Бібліографія
 
 
Додаткові статті: