Допомога особливим людям

«Розвиток громадянського суспільства» грантового конкурсу «Представлення інтересів та захист прав вразливих верств населення», який  фінансується Міністерством закордонних справ Данії.

 

Діяльність проекту спрямована на сприяння самореалізації молоді з розумовою неповносправністю. Допомога надається через навчання навиків та вмінь необхідних у повсякденному житті, а саме соціально побутових та трудових навиків, а також ознайомлення місцевої громади з особливими особами, які живуть поруч та формування толерантного ставлення до цих осіб. Партнерами проекту є Карітас Самбірсько-Дрогобицької Єпархії та Карітас Стрийської Єпархії УГКЦ.

 

10-11 січня в рамках проекту пройшов навчальний семінар «Методики діагностики та засоби ефективного навчання навиків осіб з розумовою неповносправністю». В семінарі взяли участь соціальні працівники Центрів Карітасу для осіб з особливими потребами зі Стрия, Дрогобича, Івано-Франківська, Львова та ГО «Лярш-Ковчег». Семінар проводив психотерапевт Олег Романчик та координатор проекту – психолог Оксана Магура. Соціальні працівники отримали знання та практичні навики по методиках діагностики та принципах навчання життєвих навиків осіб з розумовою неповносправністю. В результаті семінару були розроблені програми тренінгів для осіб з особливими потребами, які вже почали успішно впроваджуватись у Центрах Карітасу.

 

Як показує досвід, навіть за можливості працевлаштування, особи неповносправні, часто є не готові до інтеграції в трудові колективи та суспільство. Більшість із них – невпевнені у своїх можливостях і здібностях, часто не мають базових соціальних навиків та вмінь: комунікативних навиків, навиків самообслуговування і догляду за собою, розпорядження грошима, роблення закупів, ведення домашнього господарства і т.д. Батьки, переважно, не мають часу і сил займатись навчанням життєвих навиків своїх дітей і часто роблять це за них. Особи з розумовою неповносправністю в силу своїх особливостей – пониженим інтелектом та значним зниженим рівнем адаптаційних навиків і вмінь, є в багатьох речах залежними від інших, але це не означає, що вони не можуть навчитись нових навиків і стати більш самостійними. Просто, для таких осіб потрібно трошки більше часу і застосування інших методик навчання. Тому, першим кроком  до повнішої самореалізації, соціальної адаптації та можливо, подальшого  працевлаштування осіб з розумовою неповносправністю, є розвиток базових соціально-побутових та трудових навиків, а також ознайомлення місцевої громади з можливостями осіб з особливими потребами.