14.06.13, Львівщина
Карітас України впродовж останніх 8 років спрямовує свою діяльність на подолання соціальних проблем міграції, реалізовуючи проекти по реінтеграції трудових мігрантів, допомагаючи жертвам торгівлі людьми і проводячи превентивну роботу, також опікуючись дітьми трудових мігрантів на базі 7-ми соціальних центрів в Івано-Франківську, Коломиї, Дрогобичі, Стрию, Бориславі, Нововолинську і Бродах.

Дитячу студію «Сто талантів» Карітасу в м. Броди (Львівщина) відвідує дівчинка, мама якої перебуває за кордоном на заробітках. Оскільки батьки розлучені і мама працює в Італії, Оля (*з етичних міркувань ім’я підопічної змінено) живе з бабусею і дідусем. Допоки Оля не відвідувала Карітас, вона мала проблеми із навчанням у школі, товаришувала з проблемними підлітками, у дівчинки спостерігався високий рівень тривожності, невпевненості у собі, низька самооцінка.

А прийшовши одного разу до Карітасу, Оля вже не пропускає нагоди побувати тут. У неї з’явилось чимало нових друзів, вона долучається до навчальних і творчих гуртків, відпочинкових і спортивних заходів. Вона покращила свою шкільну успішність і навчилась досягати поставлених цілей. Цього літа дівчинка виявила також бажання поїхати в літній табір разом іншими дітьми, що відвідують студію «Сто талантів».

Нещодавно в місцевому Карітасі відбулася ігротека зі спортивними, інтелектуальними і розважальними іграми, також презентувались дитячі таланти. Це було в рамках святкування Дня захисту дітей і проводилось спільно з районним центром соціальних служб для дітей, сім’ї та молоді. У заході взяли участь 45 дітей, які проживають на території міста Броди та прилеглих до нього сіл. Зокрема, активну участь брала підопічна Карітасу Оля.

Святкова ігротека мала на меті привернути увагу громадськості міста до проблем дітей і нагадати усім про необхідність захищати їх права, не лише раз в рік, а щодня і при кожній нагоді. Адже всі ми бажаємо, щоби діти росли щасливими і освіченими, відчували себе потрібними не тільки батькам і родині, а й суспільству, займалися улюбленою справою і в майбутньому стали хорошими батьками та гідними громадянами своєї країни.

«Діти – це найцінніше, що у нас є, тому необхідно піклуватися про них і робити їх життя кращим. Адже дитяча посмішка і щасливі очі малюків – найбільше багатство у світі! І особливо слід піклуватись про дітей, батьки яких перебувають закордоном на заробітках. Ці соціальні сироти дуже вразливі, не завжди доглянуті і переважно мають цілий комплекс психологічних проблем», – зазначив на ігротеці  о. Ярослав Царик, директор Карітасу Броди.

Наостанок учасники ігротеки отримали подарунки у вигляді канцелярського приладдя та солодощів. Усі три команди були нагороджені грамотами.

05.06.13, Україна
Руйнівна сила алкоголю з кожним роком дедалі збільшується в Україні та світі, тим самим розширюючи коло проблем у суспільстві. Потерпають як молоді, так і старші люди. Якщо спробувати заглянути у майбутнє, то можна побачити не вельми втішну картину, на якій буде зображено  зруйновані сім’ї, колосальні проблеми зі здоров’ям, морально-етична деградація і безліч інших негативних наслідків. Згідно даних Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), кожна третя людина на планеті гине від причин, пов’язаних зі споживанням алкоголю.

Серед інших країн рівень споживання алкоголю в Україні практично найвищий, навіть серед дітей.  Насьогодні 40% українських дітей (14-18 років) вже призвичаїлись до алкоголю, і це при наявності заборони на продаж спиртного неповнолітнім. Саме тому Карітас України спрямовує свою роботу на профілактику і лікування від узалежнення українців.  При багатьох регіональних організаціях діють порадні для узалежнених, ведеться інформативна робота.

Про перші алкогольні напої згадується ще в клинописних текстах Месопотамії (5 тис. років до н.е.), проте вони не несли такої загрози, як тепер. Сьогодні ж за даними Міністерства охорони здоров’я України алкоголізм займає третє місце серед причин смерті. Офіційно хворих зареєстровано більше 650 тис. людей,  проте насправді цифра у 3-5 разів вища, – кажуть фахівці.

«Від «злого духа» – а саме так перекладається слово, від якого походить назва «алкоголь» – страждає і душа, і тіло. Від людей, які п’ють, відвертаються рідні та друзі, у душі настає пустка, втрачаються моральні цінності, а то й сенс життя, виникає недовіра до себе.

Організм теж не уникає шкоди від алкоголю – спирт має вплив на абсолютно всі органи та системи. В осіб, які зловживають алкоголем, відбувається загострення хронічних хвороб, деформація внутрішніх органів, зниження координації рухів, запалення стравоходу, шлунка і дванадцятипалої кишки, ожиріння печінки, при тривалому ураженні підшлункової залози виникає цукровий діабет,  погіршення роботи мозку за рахунок руйнації клітин, схильність до гіпертонії, омертвіння волокон серцевого м’язу, ожиріння і збільшення серця, а це призводить до розладів його роботи  та недостатності кровообігу, запалення слизової оболонки трахеї і бронхів, передчасне старіння тощо. Алкоголізм – це хвороба», – ділиться своїми знаннями при розмові о. Роман Сиротич, директор київського Карітасу.

Не слід відмежовуватись від явища зловживання алкоголем і применшувати його масштаб, оскільки навіть найменші дози алкоголю при регулярному вживанні (а «регулярне» не означає щодня!) руйнують людину і фізично, і психологічно, і розумово. Алкоголь — наркотична отрута, що діє насамперед на нервові клітини кори головного мозку. У корі  головного мозку концентрація алкоголю на 60—70 % більша, аніж в крові. Внаслідок насичення мозку алкоголем відбувається деградація розумових здібностей. Спочатку з’являються безсоння, тривога і страх, а згодом турбують розлади свідомості, дезорієнтація в просторі та часі, ілюзії і галюцинації.

У жінок, які вживають алкоголь під час вагітності, значно частіше бувають викидні та передчасні пологи. Наслідки вживання алкоголю під час вагітності – затримка росту, низька концентрація уваги або сповільнення реакцій у дітей. У немовлят таких матерів відразу після народження спостерігаються тремтіння, посилена напруженість м’язів, розлади сну, загальне ослаблення, плаксивість. Смертність серед дітей, батьки яких є алкоголіками, у 5 разів вища, а 60% випадків розумової відсталості викликано алкоголізмом батьків.

«Поганим є зловживання алкоголем у будь-яких дозах, що призводить до залежності. Християнство, спираючись на біблійну традицію, позитивно сприймає все, подароване Богом, бо все, що Він сотворив, є добрим. У поміркованій кількості алкоголь, як правило, не призводить до негативних наслідків, тому і є нейтральним. Але потрібно вміти зробити чітке розмежування між самим напоєм та його споживанням. Також – знати, чи дійсно доступний Вам алкоголь є якісним.

Тому для чого наражати на небезпеку і своє життя, і рідних, і суспільства? Всім ж нам відомо, що саме спритне є основною причиною проблем зі здоров’ям, розпаду сімей, побоїв, насилля та пограбувань, а тому і є гріхом та серйозною соціальною проблемою!», – каже наостанок о. Роман Сиротич.

Автор статті – Оксана Гірчак

29.05.13, Волинська область
Домашнє насильство завжди вважалось «приватною справою» сім’ї і лише впродовж останніх півстоліття про цю проблему говорять, як про проблему цілого суспільства. Насильство в сім’ї є одним з  найбільших порушень конституційних прав людини – права на життя та особисту недоторканість.

«Насилля в родині руйнує фундамент безпеки самої сім’ї, а також і суспільства. Водночас саме проблема насильства в сім’ї тісно пов’язана із такими явищами, як бездоглядність і безпритульність дітей, зростання кількості розлучень, формування насильницького менталітету нації, жебракування, втрати загальнолюдських цінностей любові і взаєморозуміння, рівня злочинності.

Насильство в сім’ї щороку зростає. ЗМІ і правоохоронні служби все частіше повідомляють про злочини на сімейному ґрунті. Насильство стає майже “нормою” сімейних стосунків. У значній кількості випадків об’єктами насильства стають діти.

Проблема профілактики насильства в сім’ї особливою мірою визначає роль школи і вчителя у проведенні роботи із запобігання насильству в сім’ї», – зазначає Вікторія Скриннікова, координатор по роботі з дітьми волинського Карітасу.

Нещодавно в соціально-молодіжному центрі Карітау Волинь відбувся семінар з елементами психотренінгу для психологів і соціальних працівників загальноосвітніх закладів міста Нововолинська та Центру соціальних служб для дітей сім’ї та молоді. Мета семінару – розкрити роль педагога в запобіганні насильству в сім’ї, з’ясувати методику роботи психолога по роботі з жертвами насильства. Організаторами тренінгу виступили працівники проекту «Соціально-психологічна підтримка дітей трудових мігрантів».  

Всього в навчальному заході взяло участь близько 20 фахівців. Програма семінару включала в себе 2 презентації: «Допомога дітям, які зазнали насильства» і «Попередження насильства в сім’ї: робота з дітьми». Розглядалися питання: що таке насильство, які є види насильства, що роботи при виявленні насильства.

Психологи отримали рекомендації щодо проведення правильної бесіди зі скривдженою дитиною, яка говорить дорослому про випадок насильства. Адже зазвичай діти замовчують факти здійснення насильства над ними. І саме для випадків, коли дитина не готова говорити про випадок насильства, був поданий алгоритм застосування різних методик.

Крім того, для учасників тренінгу організатори заходу провели інтерактивні вправи «Намалюй малюнок, зіпсуй, виправ». Дана вправа показує, що є речі, які неможливо витерти з пам’яті скривдженої дитини. Але останнє слово на покращення ситуації залишається за дитиною. Вправа «Чашка» – проективна вправа на дослідження внутрішнього стану дитини. Застосовувались також інші вправи на формування уявлення про ненасильство.

Вікторія Скриннікова про результат проведеної події: «Основна мета терапії дітей – жертв насильства – допомогти їм розпізнати та більш адаптовано висловити всі їхні почуття, пов’язані з насильством. Наприкінці семінару учасники в імпровізованій ресурсній грі «Сумка побажань» висловили анонімні побажання одне одному, і ми зрозуміли, що подібні події надзвичайно актуальні і затребувані!».

27.05.13, Україна
Протягом останніх 7-8 років Карітас України займається соціальними проблемами українських мігрантів. Реалізовуються програми по реінтеграції українських мігрантів, існує мережа консультативних центрів допомоги жертвам торгівлі людьми, надається допомога жертвам торгівлі людьми, раніше відбулись науково-соціологічні дослідження міграційних процесів із залученням зовнішніх експертів, лобіювання прав та інтересів українських мігрантів. Відтак наявний значимий і унікальний для України досвід у  даній сфері.

Про останні досягнення, міграційну політику у Європі і добровільне повернення українських  мігрантів ми спілкувались з Іриною Маєвською, юристом, менеджером діючого реінтеграційного проекту Карітасу України.

• Ірино, розкажіть, що таке добровільне повернення? Кому  вигідно сприяти реінтеграції українських заробітчан і з якою метою?

Програми добровільного повернення існують практично у кожній країні Європейського Союзу в результаті співробітництва урядів країн з представництвами неурядових організацій. Мета таких програм – здійснення на практиці ефективної та гуманної політики добровільного повернення іноземних громадян в країни походження або інші країни, які готові їх прийняти. Зазвичай програма добровільного повернення розрахована на:
•    осіб, які очікують рішення щодо надання їм статусу біженця чи притулку
або отримали відмову;
•    біженців або осіб, які мають тимчасовий захист, але бажають повернутися на Батьківщину;
•    осіб, у яких відсутні належні документи і вони є мігрантами з неврегульованим статусом;
•    іншу категорію іноземців, чиє повернення не порушує вимог міжнародних договорів і зобов’язань держав.

• Тобто, це врегульовано на законодавчому рівні певних держав і має діючі механізми реалізації?

Так, правовою основою програми добровільного повернення в країнах ЄС є Директива Європейської Комісії від 16 грудня 2008 року «Про повернення мігрантів з третіх країн, які мають неврегульований статус». Директива визначає процедури, згідно з якими країни-члени здійснюють повернення на Батьківщину тих мігрантів, які не мають законних підстав для перебування на території ЄС. Ця Директива підтверджує перевагу практики надання державами права добровільного повернення мігрантів над їх примусовим поверненням і надання гарантованого строку для добровільного  повернення.

• Хто фінансує добровільне повернення? І чи для всіх українських мігрантів воно гарантоване?

Мігрантам з неврегульованим статусом в багатьох країнах пропонується можливість добровільного повернення на Батьківщину, яке супроводжується, як правило, наданням відповідної фінансової допомоги. Якщо мігранти не погоджуються з пропозицією добровільного повернення, у такому випадку до них може застосовуватися процедура примусового повернення, у тому числі у порядку реадмісії.

Це випадки, коли  вступають у силу взаємні зобов’язання держав, які закріплюються в міжнародних угодах, прийняти назад власних громадян, а також громадян третіх країн та осіб без громадянства, які незаконно прибули на територію однієї із договірних сторін, або прибувши законно втратили підстави для легального перебування.

Відмова від реадмісії своїх громадян — свідома політика деяких країн (наприклад, Китаю), які прагнуть до збільшення своєї діаспори за кордоном. Українцям з тутешнім рівнем безробіття, нелегітимності влади і бюрократизацією державних установ, високих податків тощо одинаково, певно, страшна як відмова від реадмісії, так і саме повернення.

• А хто по суті займається процесом добровільного повернення мігрантів?

На Заході потужною силою, що відстоює права мігранта, є численні громадські, благодійні та релігійні організації. Вони постійно ведуть конструктивні дискусії із чиновниками, організовують адвокаційні кампанії на підтримку та захист прав мігрантів.

Деякі європейські країни з тривалими міграційними традиціями (Німеччина, Франція та Австрія) розвинули широкий комплекс послуг для мігрантів, які фінансуються як урядом, так і  неурядовими організаціями. Для організацій Карітасу в Європі консультування і допомога мігрантам є спільним робочим полем, яке дало можливість здобути величезний досвід у наданні соціальної, юридичної та психологічної підтримки.

В багатьох країнах ЄС вдалося переконати владу, що для проведення ефективної політики повернення мігрант повинен отримувати підтримку та розуміння на всіх етапах повернення, а особливо в країні походження. Бо такий підхід буде виграшним для всіх сторін.

• Виходить, що на мігранта витрачаються окремі чималі кошти, щоби повернути його на Батьківщину і соціалізувати? Чи це відбувається за рахунок країни, в яку він повертається?

Звісно, що це відбувається не за кошти української держави, аж ніяк. Для допомоги державам у фінансуванні повернення іноземних громадян до країн їхнього походження у 2008 році був створений спеціальний Фонд (Європейський фонд повернення, European Return Fund). Український Карітас отримує підтримку для своєї реінтеграційної роботи від уряду Бельгії, конкретно – агенції FEDASIL.

Впродовж 2011-2013 років Карітас України виконує проект STAVR ІІ «Стала реінтеграція після добровільного повернення». Мета проекту:  збільшення шансів успішної реінтеграції  мігрантів, що повернулися після перебування у Бельгії через  надання кваліфікованої допомоги. Щоб стати учасником проекту, необхідно звернутися до консультантів в Карітас Бельгії – вони ознайомлять мігранта, що бажає взяти участь в програмі, про критерії, умови, можливості цього проекту.

Завдяки проекту вже 34 мігранта та членів їх сімей, з яких 13 діти, отримали від Карітасу України наступну допомогу:
–    соціальна підтримка та юридичні консультації;
–    консультації по відкритті та веденню власної справи;
–    матеріальна допомога у вигляді необхідного обладнання для започаткування власної справи;
–    матеріальна допомога для покращення житлово-побутових умов;
–    тимчасова оренда житла;
–    допомога на лікування та відновлення здоров’я.

• Чим практично займаються репатріанти після повернення з Бельгії?

Основний акцент в діяльності нашого проекту ставиться на наданні можливості бенефіціарам розпочати власну справу або отримати гідну роботу, оскільки саме безробіття та неможливість забезпечити сім’ю є основною причиною трудової міграції українців. На цей час 4 осіб зареєструвалися приватними підприємцями, 4 – офіційно працевлаштовані, 2 осіб є самозайнятими без офіційного оформлення, 2 – зареєстровані в центрі зайнятості з метою працевлаштування.

• А хто ще в Україні займається добровільним поверненням мігрантів? Окрім Карітасу України.

Карітас України залишається практично єдиною організацією в Україні, яка не лише сприяє поверненню українським громадянам з-за кордону, а й надає їм реальну підтримку. А це допомагає відновити та зберегти родинні зв’язки, втрачені за роки відсутності та стати повноправним членом суспільства.

Ось нещодавно – на початку квітня – команда проекту здійснила моніторинговий візит в Херсонську область до бенефіціарів, які повернулися з-за кордону восени  минулого року. Ціль візиту – безпосередня зустріч з колишніми мігрантами, яка дає можливість оцінити стан реінтеграції, стан соціальної адаптації в теперішні українські реалії, а також ефективність використання наданої допомоги.

• Якими є ці українські реалії для колишніх мігрантів?

Історії наших підопічних дуже схожі. Міграція для них – вимушений крок, на який вони наважилися через втрату роботи та неможливість утримувати власні сім’ї. Проте життя за кордоном без належних документів не дало бажаних результатів. Знайти роботу без дозволу на працевлаштування в країнах Євросоюзу стає дедалі важче, та й такі заробітки є не стабільними та ризикованими.

Зазвичай в таких ситуаціях друзі або знайомі, які мають більший досвід перебування за кордоном, радять просити притулку в країні перебування, адже перебуваючи в процедурі отримання притулку держава як мінімум забезпечує житлом, харчуванням і захист від переслідування поліції. Не маючи належних підстав для одержання статусу біженця, мігранти принаймні отримують право на гідне повернення додому через програму добровільного повернення.

• Чи можете Ви співставити попит і пропозицію на послуги з добровільного повернення українських мігрантів на Батьківщину?

На жаль, лише мізерна кількість українських громадян можуть скористатися програмою реінтеграційної допомоги після повернення з-за кордону. Проте перебуваючи в скрутному матеріальному становищі не обов’язково вдаватися до ризикованих подорожей із сумнівними заробітками. Втративши роботу, але маючи обдуману підприємницьку ідею, можна звернутися до місцевого центру зайнятості за мікрофінансуванням власного бізнесу. Людина, яка вірить в себе та раціонально підходить до вирішення проблемних питань, має великі шанси на успіх!

А якщо хтось таки опинився за кордоном і розуміє потребу повернутись до України – у будь-якому випадку слід знайти місцевий Карітас і прохати допомогти певним чином.