(усі імена в публікації з етичних міркувань змінено)
Історія Юрія
Мене звати Юрій, я вимушений переселенець з Криму. Проживаю в цивільному шлюбі з Тетяною та виховую неповнолітню дитину.
Не маючий постійного місця роботи та достатнього заробітку, через Інтернет, знайшов організацію з працевлаштування за кордоном.
За послуги організації заплатив 10 450,00 грн.
Погодився на роботу на заводі в Данії, обіцяли 1400 євро/міс., з проживанням та частковим харчуванням.
Я очікував на роботу майже два тижні. Потім дізнався, що обіцяної вакансії не існує.
Запропонували роботу в Словаччині за 800 євро/міс., з проживанням і харчуванням.
Перевізнику до Словаччини заплатив ще 100 євро.
Працював 12 годин на добу з перервою по 10 хв. (2 рази) та 30 хв. (1 раз). Наглядачі не дозволяли навіть відволікатися. Заробітна плата становила 340 євро/міс., а не обіцяні 800 євро, без харчування.
Не отримавши обіцяного заробітку, відмовився працювати.
По приїзду додому звернувся до правоохоронних органів в м. Києві.
Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формою рабства, що грубо порушує права людини. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі та є третьою за прибутковістю після продажу наркотиків та зброї.
Історія Олександра
Я Олександр, мені 25 років. В Україні я мав усе – добре оплачувану роботу, достаток, знаю 4 іноземні мови, збирався одружуватись.
Мене було завербовано товаришем дитинства та знайомим через обіцянки з високооплачуваного, легального працевлаштування в Бразилії, з хорошими умовами проживання, оплатою витрат на харчування, переїзд/переліт.
За кордоном мене перевозили, передавали під супровід від одного чоловіка – іншому, здійснювали постійний нагляд, не давали можливості вільно пересуватися, погрожували вбити мене та моїх рідних на Батьківщині.
Перебуваючи в іншій країні, без коштів, під натиском, погрозами та задля збереження свого життя та життя своїх рідних, я був змушений погодитися на контрабанду наркотиків.
Мене схопили в аеропорту та засудили за контрабанду кокаїну на 20 років.
У 2019 році Міжнародна організація з міграції (МОМ) в Україні надала допомогу 1345 постраждалим від трудової, сексуальної та інших форм експлуатації. Понад 1,2 млн дітей щороку стають жертвами торгівлі людьми (за даними ЮНІСЕФ).
Історія Іванни
Я Іванна, мені 44 роки. Маю вищу освіту, розлучена, двоє дітей (8 та 16 років).
В газеті з пошуку роботи знайшла оголошення з працевлаштування в Росії з проживанням та харчуванням.
Працевлаштування полягало зі збору кавунів на плантації (полі) в Російській Федерації.
Мене та ще 8 осіб перевезли через кордон за паспортом України та імміграційною карткою. За перевезення та оформлення документів кошти я не сплачувала.
Перетнувши кордон Російської Федерації, нас привезли до населеного пункту Михайлівка, де не виявилося вільних місць для працівників. Тому мене та інших осіб перевезли до населеного пункту Салтиково (як їм повідомили дагестанці – особи, які керували роботою на полі).
В Салтиково нас зустріли особи «дагестанці», які й здійснювали нагляд за українцями.
Ми з робітниками проживали на полі в будиночках з дерев’яного каркасу обшитого картоном, який руйнувався під час сильного вітру. Обіцяних належних умов для проживання не мали (спали на дерев’яних піддонах, харчування надавалося рідко та в рахунок заробітку, воду привозили та видавали наглядачі).
Документи були вилучені розпорядником плантації (території). Всім особам заборонялося залишати робоче місце. Виїзд до лікарні здійснювався лише у супроводі наглядачів поля.
Пропрацювавши з 800 год. до 2100 год. (щодня без вихідних) в жахливих умовах місяць та не отримавши обіцяного заробітку, я та ще троє осіб, почали скаржитися в телефонному режимі працедавцям. Та лише після постійних скарг розпорядникам території, та під час розмови з керівником плантації, ми повідомили, що відмовляємось працювати в таких умовах, ще й безкоштовно. Через декілька днів мені та двом особам дали по 7 тис. грн., а одній особі – 100 доларів та наказали ще відпрацювати два тижні за харчування. Після чого обіцяли повернути документи.
Пропрацювавши понаднормово, 13 годин на добу, 45 діб, отримавши паспорт, я та ще троє осіб, втекли. Додому добиралися три доби, різними транспортами.
По приїзду додому я звернулася до правоохоронних органів.
Карітас України допомагає людям, що потерпіли від торгівлі людьми, більше інформації – за посиланням: http://caritas.ua/mig/
Наш потенціал це:
– Фахові спеціалісти, які пройшли спеціалізоване професійне навчання.
– Постійне підвищення кваліфікації персоналу.
– Наявність методологічних напрацювань – власних та адаптованих до місцевих умов міжнародних розробок.
– Досвід роботи з внутрішньо переміщеними особами.
– Практичний багаторічний досвід впровадження реінтеграційних та інтеграційних проектів.
Карітас працює у напрямку протидії торгівлі людьми в рамках проекту “Підтримка місцевих ініціатив з протидії торгівлі людьми” за фінансової підтримки Карітасу Іспанії Cáritas Española.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: http://caritas.ua/donate/
хто такий волонтер;
Людина похилого віку: що маю знати про її психологічні особливості?
