Католицька молодь Австрії у гостях в Карітасу України
18.02.2011
18.02.2011
9 лютого у Львові відбулась зустріч керівництва Карітас-Львів УГКЦ з товариством «Католицька молодь вищих шкіл Австрії». Метою зустрічі, яку ініціювало Українсько-австрійське бюро кооперації в науці, освіті та культурі, було бажання молоді дізнатись
більше про історію і реалії діяльності католицької церкви на Україні, про роботу та особливості діяльності регіональних Карітасів, про відносини між Карітасом і церквою, також про теперішню ситуацію у міжцерковних відносинах в Україні, політичну ситуацію в Україні і її вплив на функціонування б
лагодійних організацій.
лагодійних організацій. 25 молодих людей відвідало соціальний центр Карітасу-Львів УГКЦ на вул. Левицького у Львові.
Вони мали можливість переглянути відеопрезентацію роботи місцевого Карітасу, ознайомитись з роботою двох соціальних проектів по опіці за дітьми з кризових родин дошкільного та підліткового віку.
Чимале зацікавлення викл
икала у австрійських гостей бесіда із директором Карітасу-Львів Ярославом Лемиком і виконавчим директором Степаном Вовком про досвід і механізми соціальної роботи із різними групами потребуючих в Україні, також з великим ентузізамом австрійські гості обговорювали питання історії виникнення і перспективи функціонування Карітасу в Європі.
Виконавчий секретар Ліги, Ростислав Дзундза повідомив, що цього дня в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика Інститут паліативної та хоспісної медицини, МОЗ України та Всеукраїнська громадська організація «Українська ліга сприяння розвитку паліативної та хоспісної допомоги» провели семінар «Супровід вмираючих і паліативна опіка». Захід відбувся в рамках відзначення Всесвітнього дня боротьби з раком. Семінар провів О. д-р Арнальдо Панґрацці, професор Міжнародного Богословського Інституту душпастирства у сфері охорони здоров’я, Рим, (Італія).
.jpg)
10-11 січня в рамках проекту пройшов .jpg)
Як показує досвід, навіть за можливості працевлаштування, особи неповносправні, часто є не готові до інтеграції в трудові колективи та суспільство. Більшість із них – невпевнені у своїх можливостях і здібностях, часто не мають базових соціальних навиків та вмінь: комунікативних навиків, навиків самообслуговування і догляду за собою, розпорядження грошима, роблення закупів, ведення домашнього господарства і т.д. Батьки, переважно, не мають часу і сил займатись навчанням життєвих навиків своїх дітей і часто роблять це за них. Особи з розумовою неповносправністю в силу своїх особливостей – пониженим інтелектом та значним зниженим рівнем адаптаційних навиків і вмінь, є в багатьох речах залежними від інших, але це не означає, що вони не можуть навчитись нових навиків і стати більш самостійними. Просто, для таких осіб потрібно трошки більше часу і застосування інших методик навчання. Тому, першим кроком до повнішої самореалізації, соціальної адаптації та можливо, подальшого працевлаштування осіб з розумовою неповносправністю, є розвиток базових соціально-побутових та трудових навиків, а також ознайомлення місцевої громади з можливостями осіб з особливими потребами. 