Автор: csm_admin

19.12.12, Україна
Карітас України розпочав цьогорічний арт-проект, що об’єднує десятки молодих людей з особливими потребами і відомих львівських митців. Мета їх співпраці ? створення святкових подарунків, які розповсюджуватимуться серед громадськості і привертатимуть увагу до проблем соціалізації неповносправних людей в нашій країні.

Допомогли виконати спеціальні різдвяні презенти, вклавши у роботи власні стиль і манеру відомі митці ? Остап Лозинський, Оля Кравченко, Мар’ян Пиріг, Ольга Пильник, Євгенія Рябчун, Мар’яна Квятковська. Вони кажуть, що такий проект і соціально важливий, і створює альтернативу експортованим подарункам.

В рамках проекту «Від Романа до Йордана» наприкінці 2011-го року різноманітні події ? виставки, майстер-класи, різдвяна ярмарка, акції в галереях і кав’ярнях, музичний концерт ? охопили захід України, також столицю.

Молоді митці разом з неповносправною молоддю з Карітасу України презентували ікону на склі, сучасну ікону на дошці, кераміку, текстиль, живопис на полотні, цікаві тематичні подарунки та іграшки. Митці дуже стоваришувались із неповносправною молоддю і з радістю продовжили співпрацю і цієї осені.

Мар’ян Пиріг, художник, власник «Ремісницької Родини Пирожків», музикант і активіст арт-проекту розповідає: «Коли минулого року мене запросили взяти участь у майстер-класах з молоддю, що має особливі потреби, я був дещо заскочений. До вчителювання не хотів мати ніякого відношення – вважаю це за щось нав’язливе, що суперечить свободі вибору людини. Але конкретно до цього запрошення я віднісся дещо інтимно-делікатно, ніби тебе просять бути за хресного у дитини – від таких речей негоже відмовлятися.

І вже згодом, побувавши на заняттях, які проводили інші митці, і почавши вести свої, я докорінно змінив свою думку. Я був, як ніколи, вражений абсолютною відкритістю молодих неповносправних людей. В голові не вкладалось, що поєднює цих надзвичайних світлих особистостей зі словом “неповносправний”!

Біля них радше я себе відчуваю в чомусь обмеженим. Вони так просто і повністю віддаються справі, пускають у власний незабруднений стереотипами і брехнею простір. Їх любов до добра, до кольорів і творчої сили змушує тебе без будь-яких вагань відчути себе в повній мірі щасливим, радісним.

Я дуже вдячний долі за те, що звела мене з такими надзвичайними людьми. Глибоко поважатиму і захоплюватимусь до кінця своїх днів людьми з особливими потребами, а також людьми, які працюють із ними!».

В нашій країні щороку зростає кількість людей з особливими потребами: на сьогоднішній день приблизно 10% населення України – неповносправні особи, 6% із них – це люди з вадами інтелектуального розвитку. Люди з функціональними обмеженнями у вітчизняному суспільстві відчувають негативний вплив багатьох соціальних проблем, пов’язаних з освітою, працевлаштуванням, медичним обслуговуванням, матеріально-технічним та інформаційним забезпеченням повноцінної інтеграції у суспільне життя, стигматизацією.

Людмила Сухарєва, координатор Карітасу України по роботі із людьми, що мають особливі потреби, каже: «Цієї осені митці провели із неповносправною молоддю близько 20-ти професійних майстер-класів у Львові, Стрию, Дрогобичі та Івано-Франківську. Молоді люди з особливими потребами почуваються щасливими, будучи залученими до виконання мистецьких робіт.

Перш за все – це створення особливого настрою, покращення їх психологічного стану, комунікативних навичок і загальний розвиток особистості. Також виконання даної ініціативи проекту допомагає краще інтегрувати та соціалізувати неповносправних осіб в місцеві громади, вплинути на зміну свідомості стосовно сприйняття людини з особливими потребами в суспільстві».

Організатори благодійної ініціативи вірять, що арт-проект щороку розширятиме свою географію і масштаби, стане ще однією невід’ємною частинкою різдвяного настрою для українців. Підтримати продовжуваність арт-проекту Карітасу України для молоді, що має особливі потреби, з митцями Ви можете, придбавши їх вироби у Львівських майстернях шоколаду:

• у Львові за адресою: вул. Сербська, 3, “Львівська Майстерня Шоколаду” (карта), тел. 032 235 41 60, 050 430 60 33;
• в Івано-Франківську за адресою: вул. Мазепи, 6, “Львівська Майстерня Шоколаду” (карта), тел. 098 608 57 09,
• або зробивши благодійну пожертву на р/р 2600801913626 в Центральна Філія ПАТ “КРЕДОБАНК”, МФО: 325365, Міжнародний Благодійний Фонд «Карітас України», ЄДРПОУ 21695710 (вкажіть призначення платежу: благодійний внесок на арт-проект для молоді, що має особливі потреби).

17.12.12, Одеса
У рамках VI Суспільних Днів УГКЦ в Одесі наприкінці листопада пройшов Соціальний БарКемп «СпівДія». Близько 30-ти доповідачів з Одеси, Києва, Львова, Миколаєва та Амстердама (Нідерланди) говорили про соціальну роботу, співпрацю громадських рухів з бізнес-структурами, про вплив і взаємодію з чиновниками і державою. Захід проходив у приміщенні Християнського Гуманітарно-Економічного Університету.

Директор Карітасу Одеса о. Василь Колодчин, який був організатор VI Суспільних Днів УГКЦ в Одесі, каже: «Соціальний БарКемп „Спів-Дія“ стає на сьогоднішній день важливою платформою для дискусії та обговорень важливих суспільних проблем. Це не просто зустріч чи кілька десятків ентузіастів, ? це поштовх до більш глибшого зрозуміння сучасних соціальних і суспільних питань, шляхів їх вирішення, об’єднання ресурсів».

Обговорення проводилось у 3-ох секціях. Перша була присвячена тематиці соціального сирітства, обговорювались виклики і механізми їх вирішення. У другій секції обговорювались питання взаємодії бізнесу і громадських організацій. Особливість цієї секції була в тому, що більшість її спікерів не громадські діячі, а саме бізнесмени. Вони розповіли, що відштовхує їх від взаємодії з громадськими діячами і що, навпаки, здається привабливим в такій співпраці. У третій секції соціального баркемпу прозвучали доповіді тих, хто вже має позитивний досвід впливу на органи державної влади в інтересах громадськості.

«Надзвичайно цікавою виявилась доповідь п. Еріка Блуемколка, який представив досвід Голландії. Він розповів, як проблеми дітей-сиріт і дітей-інвалідів вирішуються у його державі. Якщо коротко, то там немає жодної державної установи даного профілю і це прекрасно працює, скасовує соціальну незахищеність дітей», ? каже о. Василь Колодчин.

Також експерт з Нідерландів представив учасникам зустрічі фотографії українських державних установ (дитячих закладів), де спільно працюють голландські та українські волонтери. На прикладі таких інтернатів було відображено їхній розвиток від надзвичайно занедбаної та закритої радянської системи до більш позитивної, що наближає нас до європейського рівня соціальної роботи, способу догляду за потребуючими дітьми і життя назагал.

Уривок доповіді Еріка Блуемколка можна переглянути тут.

А дещо раніше директор одеського Карітасу о. Василь взяв участь у круглому столі «Соціальне сирітство в Україні», якій відбувся в Міжрегіональному інформаційно-ресурсному центрі БФ «Дорога к дому» в також рамках VI Суспільних днів УГКЦ. У заході взяли участь представники профільних обласних і міських служб, дитячої кримінальної міліції, суспільних і релігійних організацій.

В рамах круглого столу «Соціальне сирітство в Україні» учасники дійшли до висновку, що співпраця між органами державної влади, громадського сектору і релігійних організацій повинна розвиватися у 5 напрямках:
– інформування громадян про охорону здоров’я, соціальні служби і організації, які здійснюють допомогу в даному напрямку;
– праця зі сім’ями у напрямку профілактики соціального сирітства та соціальної ізольованості;
– розвиток соціальних гуртожитків;
– розвиток волонтерського руху;
– побудова більш тісної співпраці органів державної влади із релігійними організаціями.

Відеосюжет про захід «Соціальне сирітство в Україні» можна переглянути тут.

Відповідаючи на запитання учасників про ідею та мету такої ініціативи Української Греко-Католицької Церкви, голова Комісії для сприяння християнській єдності о. Ігор Шабан зокрема зазначив, що «Суспільні Дні УГКЦ – це перша такого роду на пострадянському просторі відкрита платформа, створена з метою об’єднати представників релігійних і недержавних організацій у публічну дискусію про злободенні суспільні питання на місцевому і загальнонаціональному рівнях».

І на думку організаторів, ініціатива УГКЦ успішно досягає поставлених цілей, каналізуючи на регіональних рівнях соціальні проблеми українців.

14.12.12, Тернопіль
На днях у Тернопільському Карітасі відбулася приємна подія. Хрестили немовля підопічних, котрі раніше належали до категорії «діти вулиці». Ще зовсім недавно обоє молодих батьків пережили чимало труднощів і поневірянь життя на вулиці. Сьогодні ж це новостворена радісна сім‘я, з іншими вже переживаннями ? як забезпечити і виростити маля, як встигнути усе і не забути про найважливіше.

У дівчини батьки зловживали алкоголем, приблизно з 9-річного віку вона перебувала в інтернаті, і звідти постійно втікала на вулицю. Згодом обоє батьків померли. Старший брат дівчини не прийняв її додому. Він проживав там із своєю сім‘єю, і не впустив навіть на поріг.

Батькові похресниці теж не поталанило. Його мати виїхала за кордон і пропала безвісти.

А вітчим в стані алкогольного сп’яніння згорів у їхньому власному будинку. Відтак молодий батько залишився без родини та житла.

«Може здаватися, що ці молоді люди не мають доброго прикладу для створення здорової сім‘ї. Але якщо глянути з іншого боку, ? у них була достатня мотивація до змін, адже жоден не хотів повторити приклад своїх батьків. Тому з допомогою наших працівників їм вдалося подолати вже чималу кількість проблем, і подарувати життя новій людині», ? розповідає Оля Хілько, соціальний працівник Карітасу у Тернополі.

Сьогодні молоде подружжя винаймає житло, батько немовлятки влаштувався на роботу. Сім’я колишніх «вуличних дітей» вже здатна самостійно вирішувати певні проблеми і знають, що в будь-який момент можуть звернутися до Карітасу по допомогу чи підтримку.

Хрестини провів директор місцевого Карітасу о. Андрій Марчук та його заступник о. Роман Загородній. Хресною мамою для своєї дитини молоде подружжя обрало працівницю благодійного фонду. За роки знайомства з Карітасом вони встигли стоваришуватись і полюбити п. Наталю, що працює із людьми похилого віку.

Сподіваємося, що супровід працівників проекту по роботі із потребуючими дітьми і молоддю, підтримка хресних батьків та духовна опіка священиків буде добрим підґрунтям для розвитку молодої сім?ї, а також допоможе у вихованні дитини.

Молода матір каже, що найважливіше для них ? відчуття, що вони не самотні. Завжди поруч є рука, яка їм допоможе або бодай підтримає. Завжди є віра, що завтра буде краще за вчора, що всі проблеми стають гарними уроками.

*на прохання молодого подружжя їх імена в тексті упущено.

12.12.12, Коломия
Нещодавно працівники проекту “Домашня опіка” Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії організували знайомство з роботою благодійників в Україні і Карітасу, зокрема, також провели тематичний семінар “Облаштування життєвого простору та контроль життєвих показників хворого” для студентів Коломийського інституту ДВНЗ “Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника“.

У зустрічі із працівниками Карітасу взяли участь 24 студенти напряму підготовки “Початкова освіта”.Про історію виникнення і діяльність Карітасу України, особливості роботи благодійних організацій в Україні їм розповіла Оксана Поясик. Про здійснення проекту “Домашня опіка” розповів соціальний працівник Роман Веселовський,. Окрім розповіді, для місцевих студентів Прикарпатського національного університету було проведено вимірювання тиску.

“Домашня опіка” діє в Коломиї з 2000 року. Відтоді декілька сотень одиноких людей похилого віку отримали соціально-медичні послуги, також при потребі разову допомогу, психологічну підтримку. Фінансування проекту здійснюється фондом «Пам’ять, відповідальність і майбутнє».

Роман Веселовський розповідає: «На сьогоднішній день Карітас Коломийсько-Чернівецької Єпархії, реалізовуючи проект “Домашня опіка”, обслуговує 50 підопічних. Це люди похилого віку, які постраждали під час війни (були вивезені в Німеччину на роботу), інваліди, малозабезпечені. Наші працівники на постійній основі надають їм різні послуги: прибирання, приготування їжі, догляд за тілом, оплата комунальних послуг, доставка і купівля продуктів, вимірювання тиску, обробка ран, бесіди, також консультації як підопічним, так і їх сусідам чи родичам».

Місцевий Карітас вже має досвід в залученні студентів до своєї роботи. Раніше, коли працював безпосередньо проект “Інформаційно-консультативний центр проекту «Домашня опіка»”, студенти разом із соціальними працівниками або й самі відвідували підопічних Карітасу, допомагали їм по господарству.

Така практика змінює суспільну думку про малозабезпечених людей, стоваришовує представників різних поколінь, викликає у молоді відчуття солідарності і милосердя до тих, хто опинився у складних життєвих обставинах.

10.12.12, Україна
Наприкінці листопада затверджено положення про Координаційно-експертну раду з питань соціальної політики. Вона діє при Центрі перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики та НАН України.

Завданнями Координаційно-екпертної ради є:
– забезпечення участі громадськості у підготовці документів щодо реформування та розвитку соціальної політики України, які розробляє Центр;
– сприяння науковому супроводу реформ соціальної політики України;
– збір пропозицій громадськості щодо актуальних проблем соціальної політики та соціального захисту, їх доопрацювання та винесення цих пропозицій на розгляд відповідних центральних органів виконавчої влади.

Відповідно до розпорядження міністра соціальної політики України Сергія Тігіпко Центр перспективних соціальних досліджень визначено як єдиний науковий координуючий орган, що забезпечує аналіз та відпрацювання пропозицій, які надходять від громадських, благодійних і міжнародних організацій. Центр, що має досвід в напрацюванні прикладних наукових досліджень в даному напрямі, забезпечує оптимізацію та координацію зусиль щодо надання адресних соціальних послуг уразливим верствам населення України.

Положення про координаційно-експертну раду розроблено відповідно до рішення останнього засідання громадських та благодійних організацій, на якому обговорювалось питання створення спеціального майданчику для вироблення організаціями громадянського суспільства спільного бачення розробки стратегії розвитку соціальної політики в Україні.

Ростислав Дзундза, речник Карітасу України з питань охорони здоров’я, розповідає: «Дещо раніше у листопаді відбулось засідання ініціативної групи українських неурядових організацій зі створення Координаційно-експертної ради, серед яких були представники також Карітасу України. На засіданні було прийнято Положення та вирішено надати його на затвердження директору Центру перспективних соціальних досліджень. Планується, що до кінця 2012-го року пройде перше засідання КЕР та буде затверджено план робіт на 2013 рік» .

Також нещодавно в Україні відбулась Перша річна конференція Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства. Ростислав Дзундза став керівником однієї з робочих груп – «Соціальний діалог».

Форум громадянського суспільства (ФГС) — це багатонаціональна платформа організацій громадянського суспільства (ОГС) з країн Східного Партнерства, країн-членів ЄС, європейських та міжнародних мереж, створена для участі громадянського суспільства в розробці, впровадженні та оцінці Східного Партнерства. ФГС отримує фінансову та організаційну підтримку від Європейської Комісії, але залишається незалежною, автономною, демократичною та прозорою організацією. Склад ФГС оновлюється щорічно на його пленарних засіданнях.

«На засіданні нашої робочої групи «Соціальній діалог» було обговорено тематику соціального діалогу, як процесу визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень в сферах, які регулюють відносини працівників, роботодавців та органів виконавчої влади місцевого самоврядування.

Також було обговорено питання формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, реформування охорони здоров’я, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин, територіальну реформу. Велику увагу присвячено реформуванню соціальної політики, у тому числі питань реформування та розвитку системи соціальних послуг, залучення широкого кола зацікавлених сторін до обговорення нагальних питань реформування системи соціальної політики України.

Такі ? нехай наразі установчі і початкові кроки ? дають українцям поштовх до розвитку громадянського суспільства і реформування соціального захисту населення», ? вважає Р. Дзундза.

07.12.12, Івано-Франківськ
Коли ти молодий, здоровий, сповнений оптимізму, ідеш по вулиці навіть не замислюєшся, яке це щастя – бачити світанок, сонце, небо, чути голос близьких. Коли поруч проїде людина в інвалідному візку, або пройде в чорних окулярах з білою тростиною, мимоволі задумуєшся: «Не дай Бог опинитись у такій ситуації…»

Біля нас живуть люди, які позбавлені такої розкоші: незрячі, глухонімі, люди з іншими обмеженими можливостями. Але нам, повноцінним, дуже важко зрозуміти їхні проблеми: відсутність пандусів у громадських місцях, відкриті люки, можливість отримати травму від машини, яка припаркована на тротуарі, світлофори, які не дають сигналу для неповносправних, та й врешті-решт перехожі, які тебе ненароком штовхнуть і не вибачаться.

Щоб зрозуміти проблеми людей з особливими потребами, необхідно хоча би на мить помінятись ролями.

Уявити себе в образі фізично обмеженої людини і зрозуміти весь тягар їхнього життя у нашому суспільстві мали можливість волонтери Карітасу, студенти Івано-Франківської Духовної семінарії. Для них 29-го листопада в Івано-Франківську працівниками медико-соціального підрозділу «Домашня опіка» був організований тренінг на тему: «Техніка та способи переміщень осіб, що користуються інвалідним візком. Супровід незрячих людей».

Під час виконання однієї із вправ тренінгу волонтери відчули себе в’язнем власної безпомічності і розгубленості – їм на декілька хвилин зав’язали очі. В ролі незрячої людини вони намагалися за допомогою тактильних відчуттів розпізнавати предмети, долати дистанцію з перешкодами, спускатись по східцях, звичайно за допомогою супроводжуючого. Тільки такі завдання дали можливість відчути повсякденне життя інваліда по зору і велику відповідальність, що лягає на супроводжуючого.

Наступний етап тренінгу дозволив волонтерам ознайомитися з видами інвалідних візків, опорно-рухових апаратів, підлокітників. Під керівництвом тренера навчилися прийомам і техніці збору, демонтажу інвалідного візка. Під час заняття вони навчилися техніці переміщення у інвалідному візку у різних побутових умовах: при подоланні пандуса, сходової клітки, порогів.

«Особлива увага наголошувалася на налагодженні співпраці доглядальника та людини з особливими потребами. Тренери продемонстрували важливість дотримання певного алгоритму дій, озвучення рухів по відношенню до хворого, застосування різних прийомів та техніки переміщень за допомогою підручних засобів.

Робота із людьми з особливими потребами потребує фахового і безпечного підходу зі сторони доглядальника чи волонтера, щоб не нашкодити собі і неповносправній особі. І головне, – що доглядальник дає змогу відчути людині бережливе ставлення до себе, як до повновартісної людини», – розповідає Оля Соляник, місцевий координатор проекту «Домашня опіка».

Актуальність тематики тренінгу є на часі, адже учасники тренінгу обговорювали вправи та власні відчуття і після його закінчення, ділились враженнями про важливість роботи доглядальника чи соціального працівника. Майбутні священики та волонтери отримали великий досвід, завдяки якому, побачивши на вулиці людину з обмеженими можливостями, вони обов’язково протягнуть їй свою руку допомоги.

05.12.12, Львів
На 71-ому році життя після тривалої хвороби помер Ярослав Лемик, директор БФ «Карітас Львів УГКЦ», знаний громадський діяч, депутат Львівської міської ради І і ІІ скликань, учасник дисиденстського руху, активний член Конгресу українських націоналістів, видавець і редактор дитячого часопису „Світ дитини”, колекціонер, кіно- і фото документаліст.

«Пан Ярослав Лемик був у львівському Карітасі від самого початку його створення ? з кінця 90-тих років. Тоді колосальних зусиль коштувало розпочати офіційно благодійну діяльність, маючи відповідні дозволи і сприяння влади, фінансові ресурси і ініціативних однодумців. Але бажаючи допомогати ближнім, які опинились у кризових умовах життя, пан Ярослав зумів дуже багато!

Завдяки своєму авторитету політичного і громадського діяча Львівщини Ярослав Лемик спромігся розбудувати місцевий Карітас та створив належну базу для подальшого розвитку.

Мова і про приміщення і пільги по комунальним оплатам для соціальних центрів, де десятки потребуючих людей щоденно отримують необхідні їм послуги, їжу, одяг, психологічну підтримку та інше. Також вдалось досягнути тривалої підтримки в реалізації різних благодійних акцій і проектів», ? каже Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

Карітас Львів УГКЦ засновано Львівською Архиєпархією та МБФ «Карітас України» у 1996 році. Донині цей осередок Карітасу цілеспрямовано, успішно і зі значним масштабом згуртовує людей задля соціального служіння потребуючим ближнім.

Перелік діючих проектів:

• Центр дозвілля та соціальної реабілітації для неповносправних молодих людей (пл. Св. Юра, 5, тел. 261 03 72) ? діє з 2001 року, на даний час Центр відвідує близько 30 молодих людей з розумовою неповносправністю. Метою проекту є підтримка юних осіб, що мають особливі потреби, в реабілітації та соціальній адаптації. Користувачі проекту займаються творчою діяльністю, набувають практичних навичок, вчаться самообслуговування, активно проводять дозвілля.
• кризовий центр „Діти вулиці” (вул. Костя Левицького,111, тел. 276 76 37) ? діє з 1999 року, спрямований на дітей дошкільного віку з кризових родин, яких в осередку налічується близько 25-30. В центрі Карітасу діти отримують можливість цілодобового догляду, харчування, отримання одягу, взуття, медичного огляду, з дітьми працюють кваліфіковані працівники.
• соціальний центр по проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» (вул. Костя Левицького,111, тел. 067 370 14 57). Метою проекту є надавати щоденно комплексну допомогу дітям старшого віку, які через різні життєві обставини опинилися на вулиці. Щоденно допомогу від проекту отримують 25-30 дітей підліткового віку шляхом надання їм харчування, забезпечення медичного контролю, поліпшення соціально-побутових умов в сім’ях, психологічної підтримки, занять в комп’ютерному класі,,участі в культурних і відпочинкових заходах.
• Центр соціальної допомоги потребуючим мешканцям міста Львова (вул. Івана Франка, 9, тел. 2479780). Категорія користувачів проекту – старші люди, які перебувають у скрутному матеріальному становищі або не мають житла. Щоденно надається допомога 25 – 30 потребуючим які отримують базові медичні послуги, санітарно-гігієнічні послуги, психологічні поради, часткове харчування і медикаменти тощо. Також користувачі центру мають можливість поспілкуватися між собою, переглянути телевізійні передачі, відеофільми, проводяться різноманітні культурологічні заходи. Віднедавна тут також працює соціальна перукарня.
• пункт видачі гуманітарної допомоги (вул. Донецька, 40, запис за тел. 272 08 44) ? надає допомогу одягом, взуттям, постіллю, візками для інвалідів тощо потребуючим людям.

03.12.12, Івано-Франківська область
27 листопада на базі загальноосвітньої школи-інтернату №1 м. Івано-Франківська проведено перші два етапи правового фестивалю «Ми маємо право знати більше!». Близько 50 дітей, представників 5 команд-учасників з Івано-Франківська, Калуша, Долини та Рогатина демонстрували свій рівень усвідомленості проблеми торгівлі людьми. В презентаціях конкурсних завдань фестивалю підлітки висловили власні відчуття, переживання та асоціації, пов’язані зі злочинами торгівлі людьми.

Під час першого етапу правового фестивалю був проведений конкурс фоторепортажів на тему «Людина – не товар. Продажу не підлягає», які команди готували у вигляді домашнього завдання. Роботи вражали інформативністю, виражали серйозність та глибину ставлення учнів до проблеми. В більшості випадків члени команд самі були героями світлин, які відображали різноманітні види експлуатації, шляхи вербування та варіанти виходу із складних життєвих ситуацій.

Цього ж дня команди прийняли участь у другому етапі фестивалю – конкурсі на кращий малюнок/плакат «Скажи СТОП торгівлі людьми». Протягом 2,5 годин діти займались клопіткою творчою працею: створювали образи героїв, готували композиції та переносили задумане за допомогою фарб, олівців, підручних матеріалів на папір. Опісля цього кожна команда робила презентацію свого плаката чи малюнка.

Активна участь учнівської молоді, їхній запал продемонстрували журі, що рівень засвоєння інформації, яка була надана їм під час попередньо проведених превентивних заходів, дуже високий. Діти показали також, що вміють набуті навики та знання застосовувати і використовувати у ситуаціях, коли дітей чи інших представників групи ризику спонукають до ситуацій торгівлі людьми, в тому числі торгівлі дітьми з метою трудової експлуатації.

Наступний етап правового фестивалю – конкурс на кращу виставу у форматі форум-театру – відбудеться 11 грудня 2012 року в м. Калуш. До цього етапу фестивалю кожну команду учасників відвідав експерт Яніна Нємая (ГО «Школа рівних можливостей»), яка прийшла з допомогою у підготовці сценарію вистави, постановки та мізансценування, надала корисні поради.

Правовий фестиваль відбувається в рамках проекту «Ми маємо право знати більше!» завдяки фінансовій підтримці Агентства США з міжнародного розвитку та Представництва Міжнародної Організації Міграції в Україні.

Відеорепортаж про фестиваль – тут.

29.11.12, Львівщина
У листопаді відзначають Міжнародний день толерантності. Толерантність вважають ознакою високих принципів духовного й інтелектуального розвитку індивіда. Це терпимість, прагнення і здатність до встановлення й підтримки спілкування, стосунків.

У молодшому підлітковому віці потреба у дружбі і спілкуванні набуває особливої актуальності. Уміння формувати свої взаємини з однолітками і дорослими є необхідною умовою самовираження, адаптації у суспільстві. Активною, творчою людиною дитина може бути лише тоді, коли вона безболісно бере на себе нові соціальні ролі, запропоновані їй життям.

Всередині листопада в Карітасі Броди пройшов «Тиждень толерантності».

Метою такого заходу було, ? кажуть організатори, ? формування ціннісного ставлення до себе у дітей соціально-незахищених категорій. У місцевому Карітасі впродовж багатьох років працюють із дітьми трудових мігрантів, також іншими потребуючими людьми.

Вікова категорія підопічних дітей цієї організацій в межах 6-16 років. Для них проводиться різноманітна психолого-педагогічна та соціальна робота ? тренінги, бесіди, індивідуальна робота, також екскурсії, декоративно-прикладні заняття, виставки тощо. Влітку діти відпочивають в таборах.

«Ціллю нашого заходу було навчити дітей і підлітків терпимості, поважати свою гідність та гідність оточуючих. Під час Тижня толерантності ми проводили тренінгові заняття із використанням експрес-діагностики з залученням учасників у інтерактивні та змістовні вправи, ігри.

Ми дискутували також із дітьми про поняття добра і зла та їхнім значенням у житті людини, також про толерантність і повагу до оточуючих людей. Спільно дійшли до того, що важливо як мати високий рівень поваги до будь-якої людини, що поряд з нами, так і вміти розрізняти і оцінювати різноманітні вчинки», ? каже співорганізатор заходу в Карітасі Броди Оксана Лотоцька.

Під час проведення Тижня толерантності у місцевому Карітасі пройшов конкурс малюнків, плакатів і колажів на тему «Толерантність врятує світ», так само ? конкурс літературних творів на тему «Ми різні? Ну що ж! Але ти мене зрозумієш!».

Розповідає психолог Галина Труфанова: «Наш центр активно відвідують двоє рідних сестричок ? 12-річні близнючки Мар’яна та Діана, і ще 11-річна Аліна. Вони підлягають під декілька соціально-незахищених категорій водночас: це діти трудових мігрантів, вони з багатодітної і неповної сім’ї. Після від’їзду мами за кордон у дітей виникли труднощі у спілкуванні ? невміння налагоджувати стосунки з однолітками, песимізм, апатія, тривога.

А після систематичного відвідування осередку Карітасу та проведення розвивальної роботи, яка спрямована на розвиток комунікативних здібностей, корегування негативного ставлення до життєвої ситуації, у підлітків значно поліпшився психологічний стан, дівчатка почали налагоджуватися стосунки з зі своїми однолітками, рідними і вчителями. Віднедавна ми отримуємо лише впевнені позитивні відгуки від їх вчителів і рідних, чому, звісно, дуже радіємо!».

Працівники Карітасу в Бродах кажуть, що гаслом їх соціально роботи і, зокрема, Тижня толерантності були слова колишнього генерального секретаря ООН Кофі Аннана, що нагороджений Нобелівською премією миру (2001), Премією Улофа Пальме (2006) та Орденом князя Ярослава Мудрого I ст. (2002) за визначний особистий внесок у розвиток співробітництва між Україною і країнами міжнародної співдружності, вагому роль у підтриманні миру і безпеки у світі. Він стверджував: «Толерантність ? це мистецтво жити з іншими людьми та з іншими ідеями».

26.11.12, Україна
Допомогу українцям, що перебувають у кризових умовах життя, надала компанія Deichmann (Дайхман) через Карітас Ессен. Це стало можливим після ознайомлення із проектом облаштування мережі пунктів обігріву для безпритульних та соціально незахищених людей, що реалізовувався Карітасом України взимку 2012-го року під час аномальних морозів.

В той час усі регіони України страждали від дуже холодної зими, якої не було вже останні 6 років – температура ночами становила нижче 30C. Внаслідок цього у багатьох містах України виникли проблеми із опаленням, водопостачанням та електропостачанням, курсуванням громадського транспорту і доступом до віддалених населених пунктів, завдано чималих збитків муніципальній інфраструктурі міст України, малим господарствам. Найбільше проблем, звісно, випало на долю людей бідних, пристарілих, хворих, самотніх, безпритульних, узалежнених від алкоголю чи наркотиків, малозабезпечених дітей і молоді.

Завдяки благодійникам із Карітасу в Німеччині та Відні при регіональних організаціях Карітасу тоді було створено 12 пунктів обігріву і харчування для майже 1,500 потребуючих осіб. Загальний бюджет проекту сягнув тоді близько 50.000 тис. євро.

«Хоча колосальна проблема, що торкнулась на початку 2012-го сотень тисяч людей, була взята під контроль відповідними владними службами, ? важко сказати, що потребуючі українці опинились під якісним захистом і належною опікою. Дякуємо нашим донорам з Німеччини і Відня. Дякувати Богу за їх солідарність із потребами і горем українців! Також дякуємо і добродіям з компанії Deichmann. Гуманітарна допомога, яку він виділив, вельми доречна і приємна підопічним Карітасу», ? зазначає Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України.

Німецька компанія Deichmann є одним із найбільших у Європі продавцем взуття. Її історія розпочинається з 1913 року в німецькому місті Ессен (Essen, Ruhr district), а сьогодні вже Deichmann діє у 20 країнах і розвиває надалі свою мережу. Дотримуючись християнських переконань і вважаючи це атрибутом корпоративної місії, компанія спрямовує також свою діяльність на нужденних людей. Серед численних соціальних проектів, які компанія Deichmann ініціювала та реалізований в останні роки, найяскравішими є проекти допомоги потребуючим людям в Індії, Танзанії та Молдові.

Гуманітарна допомога від Deichmann для потребуючих українців становила 2,500 тис пар нового, в оригінальній упаковці взуття, загальною масою 850 кг. Взуття було чоловіче, жіноче і дитяче, на різні пори року і погоду.

13 організацій отримали і роздали потребуючим взуття: Карітас у Києві, Одесі, Донецьку, Тернополі, Хмельницькому, Львові, Івано-Франківську, Коломиї, Нововолинську, на Львівщині ? Дрогобичі, Сокалі, Бродах, Стрию. Відтак малозабезпечені і багатодітні сім?ї, сироти, вуличні діти і молодь, люди похилого віку та інваліди, також інші потребуючі люди відчули до себе турботу і опіку.

Роман Галак, відповідальний у тернопільському Карітасі за отримання і розподілення гуманітарної допомоги від Deichmann, розповідає: «Лише процес із легалізацією, перевезенням, розмитненням, визнанням партії взуття Комісією з питань гуманітарної допомоги при Кабінетів Міністрів України забрав 2,5 міс. А потім ми ще раз приділяли це по регіональних організаціях Карітасу, визначали потреби підопічних, логістичні рішення.

Словом, усе тягнулося майже півроку, але нарешті взуття отримали ті, хто цього так потребують! Результат явно коштує наших зусиль».