12 січня 2022 року команда психологів Карітасу Донецьк провела заключну зустріч з мешканцями с. Кримське Сєвєродонецького району.
Населений пункт знаходиться в зоні 0-5 км від лінії ведення бойових дій в Луганській області та майже щодня піддається обстрілам з непідконтрольної території. Мешканці Кримського живуть в таких умовах вже вісім років та накопили в собі величезний стрес, який дає про себе знати.
Погіршення загального стану здоров’я, загострення хронічних хвороб, тривога за найближче майбутнє не тільки своє, а й своїх дітей та онуків – усе це важким тягарем супроводжує людей впродовж багатьох років.
Психологами Карітасу було проведено 6 групових зустрічей та багато індивідуальних консультацій, під час яких місцеві мешканці змогли отримати корисні знання у сфері психічного здоров’я, вчилися розпізнавати ознаки таких явищ, як стрес, тривожність, шукали канали відчуттів, за допомогою яких можна подолати тривожний стан.
Також розбирали поняття «Конфлікт» та шукали найбільш ефективні стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях. Ці теми визвали велику зацікавленість, адже з усіма цими поняттями люди, що мешкають в прифронтовій зоні, стикаються щодня.
Разом із фахівцями, кожен відшукав ті ресурси, які допомагають йому вистояти в надскладних життєвих ситуаціях. Жвавий інтерес викликали заняття, на яких наші бенефіціари розкрили свій творчий потенціал. Неймовірної краси картини, які вони створили власноруч, прикрашають тепер їх оселі, нагадуючи їм, що життя прекрасне та завжди можна знайти час для себе, свого хоббі та розвитку. Це дуже підвищує їхню самооцінку, покращує настрій та задає той ритм, який допомагає жити в неймовірно складних моральних умовах.
На свою адресу дівчата психологи почули багато слів вдячності, які дійсно шли від душі. Адже спілкування виявилося дуже вчасним та ефективним. Деякі учасники групи стали більш відкритими для спілкування, дехто віднайшов себе в творчому напрямку та продовжує творити красу вже самостійно вдома, а дехто нарешті зумів вийти в соціум та практично почав новий етап в своєму житті.
Такі результати роботи не можуть не надихати, тому що є розуміння того, що зусилля, підготовка, зустрічі, проведення та хвилювання не були марними. Люди, які дуже потребували психологічної та емоційної підтримки, отримали не тільки її, але й навчилися самодопомозі. Тепер за необхідністю мешканці с.Кримське зможуть не тільки допомогти самі собі, але й підтримати один одного.
Психологічна підтримка надається в рамках проекту «Багатосекторальна гуманітарна допомога у грошовій, натуральній формі, послуг і ваучерів для покриття базових потреб, продовольчої безпеки, фізичного і психічного здоров’я та підготовки до зимування постраждалих від конфлікту осіб на сході України», 2021-2023 рр.
У період розповсюдження COVID-19, працівники мобільних бригад дотримуються підвищених заходів захисту та особистої безпеки, щоб уникнути можливого інфікування та не наражати на небезпеку бенефіціарів, тому працюють за новими протоколами.
Проект здійснюється при підтримці Міністерства закордонних справ Федеративної Республіки Німеччини (GMFA).
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
У грудні 2021 року було проведено 2 фінальні тренінги проекту «Підвищення обізнаності молоді Івано-Франківської області щодо безпечної міграції та працевлаштування», в яких взяли участь 38 навчених тренерів.
Під час фінальних тренінгів особлива увага була сконцентрована на презентації результатів, проведених превентивних заходів навченими тренерами для учнівської та студентської молоді Івано-Франківської області.
Також під час роботи в малих групах учасники обговорювали канали поширення соціальної реклами з популяризації онлайн-квесту. Учасники фінальних тренінгів ознайомились з результатами національного дослідження з питань міграції, торгівлі людьми та експлуатації мігрантів на замовлення МОМ та презентацією «Торгівля людьми. Огляд ситуації. Основні тенденції».
На завершення учасники проекту обговорили можливості продовження проведення в своїх навчальних закладах спільних заходів для учнівської та студентської молоді для забезпечення сталості проекту. Вкінці фінальних тренінгів відбулось нагородження тренерів мотиваційними подарунками та вручення сертифікатів.
Заходи відбулися в рамках проекту «Підвищення обізнаності молоді Івано-Франківської області щодо безпечної міграції та працевлаштування».
Проект реалізується Карітасом Івано-Франківськ за підтримки Представництва Міжнародної організації з міграції IOM Ukraine за щедрої підтримки американського народу через проект Агентства США з міжнародного розвитку USAID – US Agency for International Development.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
З липня 2021 року команда Карітасу Краматорськ реалізує проект «Інновації для здоров’я: сталі підходи в опіці для зменшення впливу Covid-19, для людей похилого віку у Вірменії, Україні та Молдові».
На сьогоднішній день 6 соціальних працівників проекту обслуговують 91 особу: – 30 у Слов’янську, та 61 особу у Краматорську.
Під послугами домашньої опіки перебувають люди як з числа ВПО, так і місцеві жителі з уразливих категорій населення. Бенефіціари отримують від працівників проекту повний спектр безкоштовних соціальних послуг з догляду вдома, мають підтримку продуктовими, гігієнічними наборами, отримують психосоціальну підтримку.
Також працівники проекту проводять інформаційні кампанії щодо запобігання розповсюдження Covid-19 та активно сприяють у питаннях необхідності вакцинації серед своїх підопічних.
Проект реалізується за фінансової підтримки Міністерства охорони здоров’я Австрії та Карітас Австрія.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Для Карітасу України одним з пріоритетних напрямків є розвиток парафіяльного соціального служіння.
З січня 2022 року ми розпочали проєкт “Соціальна згуртованість та відповідальність за соціальні виклики в місцевих громадах та розвиток парафіяльного соціального служіння на Західній Україні”, який є продовженням проєкту “Активізація парафіяльного соціального служіння”.
Метою проекту є зміцнення соціальної згуртованості та стійкості місцевих громад через розвиток парафіяльного соціального служіння та покращення спроможності активістів парафіяльної громади/волонтерів.
Хоча проект першочергово орієнтований на єпархіальні громади УГКЦ, його діяльність виходить за межі парафій та греко-католицького середовища, створюючи мережу підтримки, яка об’єднує релігійні громади різних конфесій, місцевих активістів, небайдужих громадян для реалізації заходів на користь місцевих громад.
Наші команди єпархіальних Карітасів вже почали здійснювати візити в парафії і спілкуватися з активними мирянами. Адже як вірно зазначив Блаженніший Святослав: “Ідея Карітасу полягає в тому, щоб у тій самій громаді (парафії) один віруючий допомагав іншому. Бо не може бути живою та парафія, в якій не здійснюється харитативне служіння”. І ми прагнемо цю ідею поширювати і надалі в парафіях УГКЦ.
Днями, з благословення владики Кир Василія Івасюка, директор Карітасу Коломия Сергій Трифяк та його заступник Василь Латчук завітали на першу локацію глобальних змін. Нею стала Парафія УГКЦ смт. Кути Виявилося, що у цьому мальовничому гірському краї є безліч активних людей, які готові любов’ю служити своєму ближньому.
У Тернополі діти організували благодійну коляду, щоб зібрати кошти на спортзал. Хлопці та дівчата із Різдвяною програмою відвідали партнерів і благодійників Карітасу Тернопіль.
До акції долучилися діти з проекту «Соціально-педагогічна робота з молоддю”. Зібрані кошти підуть на ремонт спортивного залу.
“Була рада долучитися до такої важливої справи. Ми заздалегідь підготували Різдвяну програму, оригінальні колядки та пішли з ними до наших благодійників. Гроші підуть на ремонт омріяного спортзалу, якого ми дуже чекаємо”, – зазначила дванадцятирічна Анастасія.
Понад два місяці поспіль у Тернопільському Карітасі збирають кошти на ремонт спортзалу, – розповіла керівниця благодійних проектів Аліна Муц. Діти організовують ярмарки та інші акції.
“Тішить, що бажанням дітей є така важлива місія — прославлення народженого Христа. А зібрані кошти підуть на добру справу — ремонт омріяного спортивного залу. Дякуємо нашим друзям, що сьогодні розділили радість Різдва з нами, і таким чином долучилися до хорошої ініціативи. Протягом цього тижня діти будуть нести Добру звістку про народження Христа. Усі хто бажає долучитися до благодійної коляди, пишіть нам або ж телефонуйте, і ми з радістю до вас завітаємо”.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
З прийдешніми новорічними святами учнів шкіл буферної зони поздоровила команда проєкту «Психосоціальна допомога дітям шкільного віку в зоні бойових дій на сході України» Карітасу Краматорськ. Це новорічне диво стало можливим завдяки підтримці ГО «Країна наших дітей».
Співробітники проєкту привітали дітей зі святами, вручили солодощі та побажали їм та їхнім родинам міцного здоров’я, життєвого щастя, благополуччя, вірних друзів, нових казкових пригод, більше посмішок і веселих хвилин життя миру та здійснення всіх бажань у Новому 2022 році.
“Щиру подяку хочемо виразити нашим меценатам ГО «Країна наших дітей», яка вже не перший рік допомагає в закупівлі солодких дарунків”, – зазначили в Карітасі Краматорськ.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Кінцевою метою будь якого проекту, що реалізує благодійна організація – добробут людини. Проект «Поліпшення умов життя вразливих верств населення в буферній зоні Донецької області шляхом покращення сталого доступу до безпечної води», що реалізовується БФ «Карітас Маріуполь» за фінансової підтримки Caritas Ukraine та ОСНА, не виключення. Щоб з’ясувати, як покращилося життя людей після модернізації місцевого водопроводу, чи отримали люди якісну воду, які проблеми існують на даний час у місцевого населення і яким чином можна їх позбутися, команда БФ «Карітас Маріуполь» здійснює дослідження соціального стану мешканців Мар’їнки, Красногорівки та Новомихайлівки, де почалися роботи за проектом.
«З урахуванням того, що останній перепис населення проводився в Україні ще у 2001 році, зараз дуже складно з’ясувати кількість людей, які мешкають у багатьох населених пунктах уздовж лінії розмежування. Міграція населення під час бойових дій також внесла свої зміни у показники. Тож наша робота – це не тільки збір кількісної та якісної інформації про населення (кількість, вік, наявність вразливих категорій серед мешканців) та надання зібраної інформації до інших соціальних проектів у разі потреби, а і залучення людей до життя громади шляхом комунікації та участі у роботі моніторингових груп. Ці групи складаються з представників комунальних підприємств та місцевих мешканців, що врешті решт допомагає громаді самостійно контролювати зміни та впливати на них», – розповідає фахівчиня проекту Анастасія Сулєіна.
У зустрічах з місцевим населенням, виявляються люди, які потребують поліпшення житлових умов пов’язаних з проблемами водопостачання та ремонту приміщень. При співпраці із фахівчинею з адвокації складаються запити до місцевих ВЦА для з’ясування та сприяння у вирішенні проблемних ситуацій у громаді. З початку дії проекту було складено 2 запити до ВЦА з метою отримання даних про населення, що проживає на вулицях, де проходить модернізація водопроводу. При співпраці з керівниками місцевих комунальних підприємств та місцевої влади було отримано розгорнуті списки мешканців. Також, за допомоги моніторингової групи у м. Мар’їнка складено список мешканців, що фактично проживають на вулицях, де проходять роботи за проектом. У м. Красногорівка ситуація ускладнена великою кількістю населення – близько 5 тисяч – та значною довжиною модернізованого водопроводу, що охоплює 40% міста. В цих умовах зібрати точні дані поки що проблематично, але це з часом вирішиться, коментує фахівчиня.
*** Захід здійснено в межах проєкту «Поліпшення умов життя вразливих верств населення в буферній зоні Донецької області шляхом покращення сталого доступу до безпечної води», що реалізовується БФ «Карітас Маріуполь» за фінансової підтримки Caritas Ukraine та ОСНА
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
20 січня2022 року о 19:00 консультант благодійного фонду “Карітас Одеса УГКЦ” Іван Жуган проведе безкоштовний вебінар на тему “Що потрібно знати про легальну міграцію до Німеччини”.
Вебінар буде корисним для тих, хто має бажання чи цікавиться тим, щоб легально мігрувати до Німеччини.
На онлайн-заході поговоримо про:
· Мету міграції;
· Причини міграції;
· Фактори ризику, з якими людина може зіткнутись в час міграційного процесу чи безпосередньо перебуваючи у Німеччині;
· Види міграції;
· Послуги, які надає проект з конкретного виду міграції.
Будемо раді Вашим запитанням в час онлайн-семінару.
В межах святкової акції “Сюрприз під подушку та ялинку”, яку організували та провели онлайн-ритейлер ROZETKA разом з Карітасом України, команда проєкту «Психосоціальна допомога дітям шкільного віку в зоні бойових дій на сході України» готується до дистриб’юції неймовірних святкових подарункових наборів в школи буферної зони.
Такі товари для творчості та розвивальні ігри отримають діти-сироти, діти із сімей позбавлених батьківського піклування, діти з інвалідністю, діти із малозабезпечених сімей, сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах та інших категорій.
Щира вдячність всім тим хто долучився до ініціативи, добрі справи не залишаються непоміченими – вони як маяки світять тим, хто чекає допомоги. Надаючи допомогу в цей нелегкий для всіх нас час, Ви даруєте не просто матеріальні цінності, а даєте надію, що разом ми подолаємо будь-які негаразди.
Якщо Ви бажаєте пожертвувати кошти Карітасу України та підтримувати благодійний проект – перейдіть за посиланням: https://new.caritas.ua/donate/
Старенькі, самотні, кволі і з дуже складними долями. Таких підтримують у рамках проєкту «Домашня опіка», який курує коломийський «Карітас». Багатьом із цих людей потрібно не так допомогти по господарці, купити продуктів чи приготувати їжу, як просто потеревенити, аби їх вкотре вислухали і сказали, що все буде добре.
Дякують, але не завжди
Зараз під опікою проєкту 60 людей. До кожного раз на тиждень приходить соцпрацівник: допомагає зробити хатні справи, купити продукти і ліки, приготувати їжу і навіть посапати город – кому що треба. Якщо людина у важкому фізичному стані, її відвідують частіше.
Заступниця керівника проєкту Світлана Ласійчук вже давно відчула в собі поклик помагати людям. Але завжди щось відволікало: повно своїх клопотів, бракувало часу, можливості… Аж поки випадково не потрапила до «Карітасу». Волонтерство стало роботою.
Щоправда, жінка десь місяць ніяк не могла звикнути до болючих людських історій, іноді так переймалася, що ночами не могла заснути, мордувала себе питаннями, чому так трапляється у житті деяких людей і вони те все мають винести. А потім зрозуміла: своїми переживаннями біді не зарадить, тому єдине, що може вдіяти – добре виконувати свою роботу.
«Коли бачу їхні радісні очі, чую слова вдячності, то розумію, що я на своєму місці, – каже пані Світлана. – Хоча люди бувають різні. Декому постійно все недогода. До прикладу, щомісяця розвозимо нашим підопічним продуктові набори, які отримуємо з Києва з благодійного фонду. Здебільшого дякують, але не завжди. Іноді дорікають, що в пакеті могло би бути більше продуктів. Або: «Нащо мені тієї гречки?».
Соцпрацівниця Галина Шургалюк розповідає, що за день їй необхідно обійти 7-8 людей. І так тричі на тиждень. Кожного треба вислухати. Більшість стареньких хочуть не так допомоги по господарці, як простого людського спілкування. Потеревенити про те, про се. Люди здебільшого жаліються на життя, на болячки, кажуть, що вже чекають смерті. Пані Галина мусить жартувати і бодай якось розряджати атмосферу: «Ви що, намилилися вмирати? Навіть не думайте. Хочете мене без роботи лишити?» Уже обоє регочуть.
«Знову лишаюся сама»
Цього разу треба відвідати трьох жінок. Перша – 64-річна Анна Миколаївна. Живе біля Коломиї, у Мишині. Сама. Коло лісу. До найближчої хати майже кілометр.
Торік помер її єдиний син. Був гумористом, працював у коломийському театрі. Повертався з футболу і дорогою помер – знайшли у лісі. Інфаркт. Анна Миколаївна досі сильно побивається, щодня плаче.
Йти треба через ліс. Стежку до обійстя замело. Орієнтуємося за собачими слідами. Ближче до хати дорога почищена – Анна Миколаївна, певно, з останніх сил це зробила, дуже любить, коли хтось приходить у гості.
Вже чекає на порозі, плаче. «Вибачайте, сльози самі котяться, – витирає очі жінка. – Відколи втратила сина, так самотньо на душі. Хоч вовком вий. Добре, що хоч з «Карітасу» провідують. А більше ніхто. Колись тут жило багато людей – вся наша сім’я. У ті часи я любила цю місцину. Поле, ліс… Найкрасивіше навесні».
У кімнаті на столі величезний портрет сина, поруч ще дві його фотографії. Коло пічки ушивається рудий пухнастий кіт. Рижик трохи рятує господиню від щоденного суму. Колись на подвір’ї жив і пес. 20 років. А потім помер. Анна Миколаївна дуже важко це пережила, потім хворіла – більше не хоче собак.
Жінка наливає чаю в горнятка, пригощає шоколадкою. «Я взагалі повар за покликанням, – усміхається вона. – Найліпше завжди вдавався плов. Але тепер ні до чого немає охоти».
Колись пані Анна хотіла стати медсестрою, але для вступу не вистачило одного бала. В школі вчилася на відмінно, була впевнена, що сама здасть іспити. Заборонила батькам нести гроші. Далі працювала в їдальні, потім на заводі. І аж до пенсії. Грошей з пенсії ледве вистачає, щоб вижити. Багато йде на ліки. Дуже мучить гіпертонія, ноги болять.
Найгірше взимку – майже весь час у хаті. Читає книги і слухає радіо. Відколи син помер, телевізор не дивиться, бо телебачення нагадує про нього. Восени було трохи веселіше – з’являлася купа роботи. Коло хати аж 17 дубів росте – постійно треба листя загрібати. Про те, щоб позрізати ті дуби, навіть мови не може бути. Анна Миколаївна каже, що то праця її батька, дубам уже по 60 років.
Коли нема снігу, щонеділі жінка йде до церкви. Дві години пішки. Так само довго треба добиратися на цвинтар до могили сина. Ще донедавна ходила туди через день. Влітку навіть бувало, що ночувала там на лавці.
Тепер найбільше журиться, за що має зробити синові пам’ятник. «Недавно була в Коломиї, зайшла у траурний салон запитати, скільки коштують пам’ятники, – розповідає пані Анна. – Звідти вийшла майже з серцевим нападом. Страшні ціни».
Жінка дуже не хоче відпускати гостей, ніяк не може наговоритися. «Плачу, що ви вже йдете, а я знову лишаюся сама», – не стримує сліз пані Анна. Махала рукою, аж поки не зайшли у ліс.
Лиш любується
Ще одна підопічна живе в Коломиї. Колишня вчителька, 79-річна Христина Романівна теж втратила свою дитину. Донька ще молодою згоріла від раку.
Показує її фото і починає плакати. «Вже купа років минуло, але як тільки мова заходить за доньку, сльози самі течуть рікою, – говорить жінка. – До сьогодні пам’ятаю, як вона вже була хвора і благала: «Мамочко, лиш не дай мене в гріб».
Пані Христина 35 років працювала у школі, викладала біологію і хімію. Вона взагалі з династії інтелігентів. Тато був директором школи, мама – завідувачка початкових класів, сестра і брат – теж учителі. І донька вчителювала.
Багато років Христина Романівна мешкає сама. Недавно в хаті з’явився кіт Мурчик. Рудий з білими плямами. Нахаба добрячий, але дуже люблений. «Якби не він, я би пропала, – сміється пані Христина. – Бавлю його, як можу. Всі смачні шматочки – йому. Най тішиться».
З дому майже не виходить. Не може. Кілька років тому впала на ожеледиці, зламала стегнові кістки. Ледве зібрала гроші на операцію. Та ще й пощастило знижу отримати. Медики таки врятували жінку від інвалідного візка, але оклигувала пів року.
Ходити досі дуже важко. Прибирати просить соцпрацівника. Зварити їсти ще сама годна, але не все – лише зупу, кашу, макарони, картоплю посмажити. Кожен день мусить бути свіже, щойно зварене – так ще мама навчила. Добре, що сусідка хороша, помагає, коли треба. Часто приносить щось смачненьке. Влітку в саду нападало багато яблук – разом наробили повидла.
А ще пані Христина має клаптик городу коло будинку. Геть маленький. Для ожини, порічок, малини. Каже, не може без тих кущиків. Але вже два роки, як не годна обробляти свій город. Лиш любується.
«Що буде з моєю дівчинкою?»
Інша підопічна, 77-літня Галина Михайлівна, вже майже 30 років мріє просто виспатися. Відколи внучка отримала важку інвалідність. Ще маленькою Люду дуже лупцювала мама, одного разу так сильно гепнула головою об стіну, що в мозку почалися незворотні зміни. Два місяці дитина лежала в реанімації. Вижила, але стала іншою. Після того мама віддала її до притулку для дітей з інвалідністю.
Бабуся про все дізналася, коли було надто пізно. Одразу забрала малу до себе. І так досі живуть удвох. Син пані Галини, батько Людмили, давно помер. Мама десь є, але після скоєного їй не раді в домі.
«Я вже геть сили не маю, – каже жінка. – Люда спить, як мишка: тільки заплющила очі – і вже встає. Кричить, штурхає мене. Її часто судомить. Цілу ніч такі гастролі».
Дівчина огрядна, сама не пересувається, на візок треба покласти, нагодувати, помити. Все на бабусині руки. Не кожен соцпрацівник годен з тим усім впоратися. Аби вивезти її надвір погуляти, треба просити сусідів. Як нема кому помогти, бабця з внучкою просто сидять на балконі.
Галина Михайлівна й сама ледве тримається: пережила кілька операцій, нога дуже хвора. Зате має бойову вдачу. Не раз організовувала збір грошей для реабілітації внучки, волонтери допомогли з візком.
«Щоразу Бог мене ставить на ноги лише заради неї, – каже пані Галина. – Я часто думаю: якщо мене не стане, що буде з моєю дівчинкою?»
Все одно самі
«Знаєте, є повно різних історій, після яких стає страшно старіти, – каже пані Світлана. – Навіть якщо поруч дорослі діти. Багато наших підопічних мають дітей, але все одно самі і нещасні. Хтось відмовився від батьків, інші назавжди поїхали за кордон, дехто спився та ще й боргів навішав на маму чи тата».
А ще Світлана Ласійчук помітила, що життєрадісні старенькі значно рідше хворіють. Вони ніби світяться зсередини. Згадує 85-річну жінку, котра щоранку робить зарядку, доглядає за собою. Виглядає чудово, сама робить всю хатню роботу. Майже не хворіє. Часто каже, що вік не має заважати насолоджуватися життям.
