У Франківській області працюють структури самодопомоги дітей та молоді з інвалідністю

Структури самодопомоги дітей та молоді з інвалідністю у районах Івано-Франківської області продовжують свою роботу. Діти збираються щотижня на майстер-класи, тренінги з соціальної адаптації та разом проводять дозвілля.

Структури самодопомоги діють у смт. Рожнятів, м. Калуш, м. Тисмениця та у Витвицькій сільській раді ОТГ.

 
З дітьми працюють соціальні працівники, духівники та психологи.

Робота з дітьми та молоддю з інвалідністю проводиться за ініціативи Карітас Івано-Франківськ та за фінансової підтримки Карітасу єпархії Трір Caritasverband Trier e. V.

Також є окрема сторінка проекту “Структури самодопомоги для осіб з інвалідністю” у Фейсбуці.

Як Карітас впроваджує Стратегію розвитку соціального служіння УГКЦ у Бучацькій єпархії

Протягом майже двох років у Бучацькій єпархії під патронатом Відділу соціального служіння УГКЦ відбувається впровадження Стратегії розвитку соціального служіння УГКЦ завдяки програмі Карітасу України «Підвищення рівня соціальної відповідальності парафій та їх участі у житті громад на місцевому рівні».

За цей час соціальні ініціативи вдалося активізувати у понад 20 громадах єпархії, яка знаходиться на території Тернопільської області. Зокрема, 2018 року – у містах Монастириськ, Підгайці і Заліщики, селах Швейків, Жизномир, Трибухівці, Устя Зелене, Біла, Солоне, а також у селищах Золотий Потік і Пробіжна. 2019 рік відкрив команді ще більше населених пунктів, де їх чекали священики і вірні. Це міста Гусятин, Борщів, Бучач і Хоростків, а також села Білокриниця, Улашківці, Увисла, Лисівці і селище Товсте. За кожною з цих назв – громади і парафії, де небайдужі християни прагнуть допомагати ближнім і змінювати на краще ситуацію на своїх теренах. Господь посилав єпархіальній команді різні ситуації, різні виклики та різних людей, особливо багато серед них було саме людей у потребі. Адже Бог завжди посилає ситуації, де людина може виявити милосердя, наше завдання – лише вчитися їх помічати.

Працюючи, ми завжди пам’ятаємо і слова нашого єпископа Дмитра Григорака: «Яка особливість нашого часу? Іти і шукати тих людей в потребі. Вони – на моїй території, і я за них відповідаю». Тому завданням для команди є активізація кожної парафіяльної спільноти. Адже саме вона як ніхто інший може виявити потреби, які є у місцевій громаді, простягнувши руку допомоги. Особливо важливим у цій діяльності є те, щоб і для парафії, і для цілої громади рукою допомоги став сам священик, який зі своєю сім’єю прикладом власного життя здійснює справжнє соціальне служіння. Саме з таким священиком – о. Петром Цвяхом, парохом церкви Положення Чесної Ризи Пресвятої Богородиці з міста Хоростків – ми ведемо нашу розмову.

Отче Петре, чим для Вас стала програма, присвячена активізації соціального служіння?

Соціальне служіння – це діяльність на благо потребуючим, яка вже фактично стала моїм життям. Участь у цій програмі відкрила багато нових можливостей. Допомогла активізувати парафіяльну спільноту, щоби ми могли реалізовувати своє духовне життя в служінні Христовій Церкві та ближнім, виявляючи милосердя та солідарність з усіма потребуючими. Я багато аналізував, як найкраще здійснювати різнопланову соціальну допомогу на базі парафіяльної спільноти, а саме виявити турботу людям похилого віку, покинутим стареньким (саме таких є найбільше) та нужденним, щоб їх віднайти та допомогти. А ще завдяки участі у цій програмі маю змогу отримувати багато практичної інформації для діяльності, також і завдяки участі у навчальній програмі «Студії живої парафії», яку Карітас України проводить у партнерстві з Львівською освітньою фундацією.

Розкажіть, будь ласка, про свої враження та досвід від участі в Студіях живої парафії.

Насправді вражень дуже багато. По-перше, я вдячний Богові за чудову можливість побувати на такому вишколі. Всі учасники (священики та миряни) і тренери – гарні, активні, зі щирими прагненнями та добрими ідеями, свідомими намірами багато зробити у благородній справі соціального служіння ближнім. Завдяки навчанню на Студіях у мене виникла ідея створити при парафії волонтерську молодіжну спільноту, якій вже придумали назву «Agape». Її старт можуть підтримати міні-грантом, а загалом наша парафія прагне того, аби ця спільнота надалі існувала постійно.

Знаємо, що у вашій парафії були дуже активні й «соціальні» великодні свята…

Так. Своїм парафіянам я виголосив у церкві, що ми спільно можемо допомогли з великоднім кошиком іншим. Тим нашим братам і сестрам, які не мають, чим його наповнити. Наголосив на тому, що при вході до церкви будуть стояти кошики, де можна поставити різні продукти – паски, масло, сир, м’ясні вироби тощо.

Сам я тим часом звернувся до міської ради, щоби її працівники допомогли мені віднайти всіх тих, які опинилися в складних життєвих обставинах, хворих та немічних, одиноких. Вражений був тим, що люди принесли так багато всього! На 20 потребуючих ми змогли по кількості продуктів скласти по чотири кошики. Були такі люди, які у пасочку ставили навіть гроші…

Це ж треба! Як ви з цим усім справилися?

Двоє молодих хлопців, які вже є нашими волонтерами, і я разом із ними першого дня Великодня розвозили все це на машині одного з них. Враження від зустрічей тих людей із нами залишиться ще на дуже довго… Ми були змучені, але щасливі.

Отче Петре, які б побажання іншим священикам?

Бог присутній в кожній особі в потребі. І жоден із тих, хто потребує допомоги, немає бути поза нашою увагою! Цього я бажаю собі й усім нам.

Інтерв’ю провела Ганна Стасюк, Бучацька єпархія УГКЦ

Експерти Карітасу України та Франції обговорили проблему торгівлі людьми в нашій державі

Актуальну проблему «Торгівля людьми в Україні» обговорювали 16 липня 2019 року в Карітасі Київ під час дружнього візиту представників МБО «Карітас України» в особі Наталії Голинської та МБО «Карітас Франції» в особі Jacques Dujqant & Gael Kerbaol.

Про успішну реалізацію Карітасом проекту з протидії торгівлі людьми в нашій державі розповіла Наталія Голинська, координаторка проекту з протидії торгівлі людьми КУ: «За останні три роки представниками Карітасу виявлено 366 постраждалих осіб, з яких надана допомога 309 особам. Найбільше постраждалих від трудової експлуатації – 231 особа, від сексуальної експлуатації – 23 особи. Як чоловіки, так і жінки, та діти також піддавалися різним формам експлуатації: жебрацтво; втягнення в збройний конфлікт; незаконне вилучення органів та ін. Також необхідно відмітити, що саме до неурядових організацій більше звертаються громадяни ніж до державних закладів».

«Хоча статистика, зібрана державними органами та міжнародними організаціями, значно різниться, вона все одно свідчить про тенденцію постійного зростання кількості осіб, які постраждали від торгівлі людьми. Лише в Карітасі Київ було надано допомогу 74 особам, які постраждали від торгівлі людьми. І це невелика частина від загальної кількості неідентифікованих жертв торгівлі людьми», зазначила юристка, експертка з протидії торгівлі людьми Карітасу Київ Ірина Бойко.

Під час зустрічі представники фонду з Франції поспілкувались з особами постраждалими від торгівлі людьми. Іноземні гості дізнались про особливості шляху жертв цього ганебного злочину – від потрапляння в ситуацію торгівлі людьми до повної реабілітації, завдяки історіям бенефіціарів Карітасу Київ.

Учасники зустрічі обговорили ряд нагальних питань, серед яких важливість об’єднання зусиль державного сектору з недержавними організаціями в сфері попередження, запобігання та надання допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми в Україні, а також вирішили надалі проводити превентивні заходи з питань протидії торгівлі людьми.

Делегація з Чехії завітала до Карітасу Тернопіль

Цей візит для Карітас Тернопіль є подією надзвичайно важливою, адже разом із представниками Карітасу Оломоуц та директором Вацлавом Кепртом, прибув Його Високопреосвященство Ян Граубнер, архиєпископ та митрополит Моравії (Чеська Республіка). Це був перший візит Архиєпископа у Карітас Тернопіль.

Після привітань, якими зустрічали Архиєпископа, директор Карітасу отець Андрій Марчук ознайомив гостей із діяльністю фонду та розповів про усі напрямки роботи.

Під час зустрічі з працівниками, Архиєпископ Ян звернувся до усіх присутніх, відзначивши надзвичайну важливість роботи Карітасу на прикладі служіння церкви: «Обов’язок церкви – це є перше – літургія, друге – проповідування Євангеліє, а третє – є Карітас, тому що це основна частина, коли проповідь переходить до практики». 

п. Вацлав Кеперт у своєму слові подякував працівникам та наголосив: «Ви дійсно живете тим, що передаєте тепло свого серця, я думаю, що у Тернополі видно Вас та Вашу працю. Я дякую за багаторічний досвід праці разом з Вами». 

На завершення отець Андрій Марчук подякував гостям за візит, запевнивши, що Карітас і надалі буде прикладати максимум зусиль, щоб продовжувати спільну працю для тих, хто найбільше цього потребує.

Карітас Запоріжжя продовжує роботу в буферній зоні

Під час поїздки фахівців Карітасу Запоріжжя до буферної зони було проведено фокус-групи для ВПО, в яких частково або повністю зруйновано житло, м. Курахово, 16 осіб.

Також команда Картіасу:

  • Презентувала проект “Простір підтримки”.
  • Виявила актуальні потреби населення.
  • Допомогла в знаженні психоемоційного напруження.

Учасники мали змогу в безпечному колі висловити спільні для багатьох переживання та сумніви, отримати підтримку та зворотній зв’язок. Дана робота також допомогла визначити подальші напрямки роботи.

Проведено попередню реєстрацію та видачу 500 сухих пайків для приготування борщу вразливому населенню м. Мар`їнка та м. Красногорівка Донецької області.


Висловлюємо щиру подяку співробітникам NRC за інформування.

Відбувся моніторинговий візит Центру підтримки сім’ї Карітасу СДЄ

Нещодавно відбувся моніторинговий візит Центру Підтримки Сім’ї, який діє при Карітасі Самбірсько-Дрогобицької єпархії.

До фонду завітали представники із Карітасу Польщі, а саме Jarek Bittel, Міністерства Закордонних Справ, Карітасу України, та Генерального Консульства Польщі.

Гості поспілкувалися із директором Карітасу СДЄ отцем Ігорем Козанкевичем, а також мали бесіду із заступником директора Артуром Дескою i локaльним координатором Ульяною Яжик.

Партнери мали нагоду на власні очі побачити, як відбувається робота із cім’ями та дітьми; психолог та асистенти родини це представили у робочій обстановці.

Згодом делегація відвідала Кримськотатарську громаду Дрогобича “Іхсан-Щирість” у культурному центрі. Щиро дякуємо голові спільноти кримських татар Хасану Якубову за презентацію роботи центру.


Дякуємо за підтримку національному координаторові центрів підтримки сім’ї Максиму Бондаренко

Дякуємо за подарунки нашим гостям, будемо їх використовувати для майбутньої праці.

Проект спів-фінансовано в рамках Програми співпраці у сфері розвитку «Польська допомога» Міністерства закордонних справ Республіки Польща.


Publikacja wyraża wyłącznie poglądy autora i nie może być utożsamiana z oficjalnym stanowiskiem Ministerstwa Spraw Zagranicznych RP.

Котрий рік поспіль жителі буферної зони залишаються без питної води

Вода в Маріуполі не найкраща. Ми всі знаємо і говоримо, що вона насправді не питна, що її не можна вживати. Але так буває, що коли ми забуваємо купити очищену воду, ми п’ємо воду з крану. А чи можете ви собі уявити, що вода з вашого крану має гіркий присмак? І він не усувається навіть кип’ятінням. Навіть борщ з тієї води має гіркий присмак.

Так живе селище Кам’янка Волноваського району.

Централізованого водогону в селищі немає, а з криниць воду пити не просто не можна, а неможливо. Не всі в Кам’янці мають можливість купувати питну воду, отже більшість мешканців змушені пити гірку воду.

В селищі Бахчовику є одна свердловина, з якої старенький насос качав воду на всі домогосподарства. Три тижні тому він зламався. В селищі є кілька приватних криниць – люди допомагають один одному. Але ж все село ці криниці не напоять.

Місто Красногорівка знаходиться прямо на лінії фронту. Є центральний водогін, але часто виходить з ладу, до того ж вода не проходить навіть просту фільтрацію – пити її небезпечно. Питну воду більше п’яти тисяч жителів Красногорівки отримують від благодійних організацій – по 2 літри на тиждень. Хоча за міжнародними гуманітарними стандартами людині потрібно для їжі та пиття 6 літрів безпечної питної води на день.

Карітас України та Карітас Маріуполь взяли ці три населених пункти в проект з забезпечення доступу до якісної питної води на лінії розмежування «Ukraine. Emergency response to the crisis».

Проект став можливий завдяки фінансовій підтримці міжнародного офісу Карітасу – Caritas Internationalis.

В Красногогрівці та Кам’янці днями почнеться буріння свердловин. А Бахчовик вже отримав новий насос.

Команда Карітасу Маріуполя вже другий рік поспіль працює над покращенням доступу до безпечної питної води жителів населених пунктів на лінії розмежування. За цей час побудовано загальнодоступний бювет безпечної питної води в селищі Мирному та зроблено свердловину і триває будівництво бювету в селищі Андріївці.

Карітас реконструює школи в буферній зоні

Проект «Забезпечення доступу дітей, підлітків і працівників освіти до безпечного і сприятливого середовища в 7 навчальних закладах Луганської області» (eng. Ensuring access of children, adolescents and education staff to safe and enabling environment in 7 Safe Schools in Luhansk oblast) реалізовується Карітасом України за фінансової підтримки UNICEF та триватиме до лютого 2020 року.

В рамках проекту будуть відремонтовані 7 навчальних закладів в буферній зоні на сході України.

Наразі вже є перші результати діяльності благодійників – завершено два об’єкти в буферній зоні, а саме селищах Попасна та Петропавлівка.

Попасна. Санвузол в школі до ремонту
Попасна. Санвузол в школі до ремонту
Попасна. Санвузол в школі після ремонту
Попасна. Санвузол в школі після ремонту
Попасна. Санвузол в школі після ремонту

Хочеться зазначити, що школа у Попасній була пошкоджена ще у 2014 році прямим попаданням ворожого снаряду в будівлю. Згодом будівля школи була відновлена, а нещодавно Карітас закінчив капітальний ремонт двох санвузлів закладу, який відвідує 260 дітей.

В Петропавлівці працівники Карітасу також відремонтували санвузол школи, зробивши окремо туалети для дівчат та хлопців, та організували доступ до закладу дітей з інвалідністю.

Школа в Петропавлівці в процесі ремонту

Раніше в Петропавлівці на всю школу був один загальний туалет з одним унітазом на 220 дітей. Центральної каналізації в населеному пункті немає, тож спеціалісти організували колодязь для загального відводу стоків.

Відремонтований Карітасом санвузол петропавлівської школи
Школа в Петропавлівці

Проект триває, і зараз розглядається можливість проведення ремонту в бомбосховищах шкіл, що розташовані в буферній зоні та комплектація їх необхідними речами.

Сучасні підходи до роботи з групами, або для чого працівникам Карітасу бути фасилітаторами?

Що ми знаємо про процес «фасилітації»? Не дуже зрозуміле слово, але сучасний світ бізнесу і управління вже давно у своїй роботі користуються послугами фасилітаторів. Для покращення комунікації між командами, щоб знайти виходи з криз, які впливають на продуктивність і прибутки компанії тощо. Часто фасилітаторами називають психологів, консультантів, терапевтів, що працюють з групами.

Для чого працівникам мережі Карітасу бути фасилітаторами? В кожному з наших дитячих та молодіжних центрів є досвідчені команди, які можуть ділитися своїми знаннями та досвідом з колегами мережі Карітасу по всій Україні. А також з іншими зацікавленими організаціями.

Нещодавно в рамках проекту «Соціально педагогічна робота з дітьми та молоддю» було організовано навчання для «тренерів», під час якого працівники локальних організацій отримали знання, що дозволять їм фасилітувати групи та передавати досвід колегам на певні теми по роботі із дітьми та молоддю.

Ціль навчання: сформувати розуміння фасилітації як підходу, навчитись з’ясовувати запит клієнта та створювати відповідний дизайн тренінгу. Познайомитися з логікою проектування фасилітації під час роботи з групою з дорослими учасниками, навчитися використовувати основні методи і техніки фасилітації.

На тренінгу усі присутні ознайомились з методами і техніками фасилітації: Самоанське коло, Динамічна фасилітація, NVC (метод ненасильницької комунікації), Позитивно-орієнтоване дослідження Appreciative Inquiry, модель обміну досвідом ORID, моделі проведення нарад SLC, 3F, Швидкі діалоги, Консенсус, Опен спейс, Світове кафе.

Після тренінгу наші соціальні педагоги, психологи, керівники дитячих центрів локальних організацій мережі Карітасу поділись враженнями від навчання:

Таня Галицька, соціальний педагог з Карітасу Волинь:

«Важко сказати, чи стану я високого рівня професійним фасилітатором, але те, що моє оточення, відчує зміни у стосунках це факт. Ці зміни у побудові діалогу вже є, я буду прикладати багато зусиль та здобувати знання для впровадження у своєму житті філософії цивілізованих стосунків».

Альона Шевченко, соціальний працівник Карітасу Кам’янське

«Дякую величезне за можливість пройти це навчання! Під час тренінгу для мене було важливим і корисним навчитися визначити структуру та дизайн фасилітаційних зустрічей, правильно підбирати методики залежно від цілей, які поставлені. Дуже зачепила піраміда нейрологічних рівнів, я й досі читаю та намагаюсь розібратися в ній. Багато корисного винесла для себе. Планую використовувати у роботі деякі методики та розвивати у собі навички фасилітатора».

Ірина Кузема, керівник відділу соціального простору Карітасу Донецьк у місті Дніпро:

«Дякую за чудову можливість пройти навчання з фасилітації та отримати нові знання. В подальшому я планую їх застосовувати, в першу чергу, при проведенні робочих нарад та зібрань. Особливо це корисно буде, наприклад, коли потрібно буде писати новий проект чи вносити зміни в поточній діяльності. При таких завданнях я спробую застосувати методику «Світове кафе», яка дозволить згенерувати нові ідеї та бачення. Також, для таких питань або при плануванні заходів/формуванні подальшої діяльності, я спробую застосувати метод Оріп. Дуже сподобалися компетенції фасилітатора (розговорити «мовчунів», стекінг) які також дають можливість покращити комунікацію у своєму відділенні».

Олександр Пентелейчук, соцільний працівник Карітасу Львів:

«Під час навчання я здобув структуровану теоретичну основу фасилітаційного процесу. Найбільш мені сподобалося, можливість практично спробувати велику кількість фасилітаційних методик та технологій, під час навчання та між двома навчальними модулями. Здобуті  навички буду використовувати у тих групових процесах де це буде доцільно або буде груповий запит на фасилітацію. Маю бажання розвивати та популяризувати філософію і користь фасилітаційного процесу».

Зі слів наших «студентів» ми зрозуміли на скільки було важливе для них навчання, адже кожен учасник у своєму місті щодня працює з групами людей. Наскільки для них важливо отримати досвід використання одних із найсучасніших вправ і технік роботи з групою.

Ірина Пухняк, менеджер проекту “Соціально-педагогічна роботи з дітьми та молоддю” Карітасу України

В День родини з надією та спільнотою

8 липня 2019 року в День Української Родини у виставковому залі Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського відбулася Фотовиставка: «НаДія. Родина. Спільнота».

З початком військового конфлікту в Україні, для багатьох наших громадян життя кардинально змінилось. Майже кожній вимушено переселеній родині доводиться долати багато викликів на шляху пошуку свого нового дому. Успішність процесу інтеграції неможливо уявити без солідарного прийняття локальною спільнотою.

У фокусі об’єктиву опинилися, як самі родини етнічних українців та росіян зі сходу України, чи Кримських татар, так і середовища їх соціальної підтримки та інтеграції, яке утворилося завдяки спільній платформі спілкування між особами.

Світлини зроблено працівниками та волонтерами Карітасу Коломия у 2018-2019 рр. у рамках проекту: «Створення Центрів підтримки сімей в якості моделі для інтеграції ВПО і приймаючих громад в Україні», що реалізовується за підтримки Карітасу Польщі та спів-фінансований у рамках Програми співпраці у сфері розвитку «Польська допомога» Міністерства закордонних справ Республіки Польща (зміст матеріалів фотовиставки відображає позицію авторського колективу і не може розглядатися як офіційна позиція МЗС Республіки Польща).

Протягом 2х років реалізації проекту 7 Центрами в різних регіонах України було охоплено тривалим супроводом понад 3600 родин (10 500 осіб) та близько 28 000 бенефіціарів задіяних у різних інтеграційних заходах та зустрічах.

Серед запрошених гостей виставки були Преосвященний владика Василь, єпископ Коломийської єпархії, який говорив про лікуючу силу вибачення та прийняття.

Заступник Генерального Консула Республіки Польща у Львові пані Катаржина Солек, представники Міністерства Закордонних Справ Республіки Польща та партнери з Карітасу Польщі висловили свою підтримку родинам переселенців та подякували місцевій громаді. Також, лунали побажання миру та віднайти свій новий дім.

Та найголовнішими учасниками були представники самої громади, зокрема, родини – герої фото-виставки. Виступ авторів про їх драматичні життєві історії на шляху інтеграції на фоні власних світлин був живим свідченням, того, що не варто здаватись, коли є Надія, Родина та прийняття і підтримка Спільноти.

Авторський колектив фотовиставки «НаДія. Родина. Спільнота»:

Оксана Іванкова-Стецюк – куратор і автор ідеї,  багаторічний експерт Карітасу України; Іванка Федорак – фото; Еліна Дацюк – дизайнер виставки. І, звичайно ж, музейні працівники, які монтували виставку, доповнювали артефактами побуту переселенців.

Максим Бондаренко,
Координатор проекту, Карітас України

Оксана Іванкова-Стецюк, спів-автор