Львівський Карітас змінює долі сотень неповносправних молодих людей

09.10.2013, Україна
Всесвітній день психічного здоров’я відзначається з 1992 року. Всесвітня організація охорони здоров’я заявляє, що в наші дні на планеті живуть більше 450 мільйонів людей, які страждають психічними захворюваннями. За даними епідеміологічних досліджень в більшості країн світу від 5 до 7% населення страждає психічними захворюваннями та 15-23% пограничними психічними розладами.

До найбільш розповсюджених психічних та поведінкових розладів відносяться: депресії, самогубства, шизофренія, епілепсія, алкоголізм. За прогнозами ВООЗ кількість психічних захворювань буде збільшуватись і до 2020 року їх доля серед усіх захворювань може досягти 50%. Лікарі стверджують, що кожна третя людина в Україні має психічні розлади.

Метою Всесвітнього дня психічного здоров’я є скорочення поширеності депресивних розладів, шизофренії, хвороби Альцгеймера, наркотичної залежності, епілепсії, розумової відсталості. Зростанню захворюваності сприяють інформаційні перевантаження, політичні й економічні катаклізми в країні, а провісниками захворювань є стреси. Сучасне життя само по собі сприяє стресам: зміни в житті політичному, економічному, соціальному, негаразди на роботі, в особистому житті. Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а не допускати їх, – вважають медики.

Станом психічного здоров’я прийнято вважати певний резерв сил людини, завдяки якому вона може подолати стреси або утруднення, які виникають у виняткових обставинах. Психічне здоров’я та психічне благополуччя розглядають як аспект здоров’я людини. Міжнародний стандарт психічного здоров’я включає 10 ознак: інтелект, цілеспрямованість, гнучкість, логічність мислення, моральні якості, соціальна поведінка, особливості харчування, емоційність, відношення до свого здоров’я, сексуальність. Розвиток нервово-психічних захворювань обумовлюється генетичними, соціальними факторами, соматичними захворюваннями. Загальновідомий факт, що 70% усіх хронічних захворювань мають психосоматичну основу.

Львівський Карітас розпочав свою діяльність для людей з особливими потребачи у 2001 році і був основою для створення інших таких осередків мережі Карітасу України.  За 12 років послугами центру скористались сотні потребуючих мешканців Львова та області. Тут гармонійно поєднані праця і дозвілля: впродовж багатьох років молодь виготовляє свічки для всеукраїнської благодійної акції «Різдвяна свічка», організовує ярмарки виробів неповносправної молоді, відвідує бібліотеку, займається плаванням, влітку відпочиває на морі чи в Карпатах, а взимку ходить на каток. Тут кажуть, що команда працівників і волонтерів чудово об’єднані спільною метою – надати особам з розумовою неповносправністю можливість реалізуватися, допомогти інтегруватися у суспільство, підтримати батьків і родичів.

«Анастасія Олексюк відвідує соціальний центр для молоді з особливими потребами при Карітасі Львів УГКЦ з 2005 року. Дівчинка народилась із синдромом Дауна, зараз їй 28 років.

Спочатку, коли Настя стала частинкою нашої сім’ї, вона була доволі замкнутою. Часто згадувала про школу і те, як її там ображали та дражнили, вигадуючи найрізноманітніші  клички. Але з плином часу в колі нових друзів та прийняття вона почала нам відкриватися, почала писати поезію і прозу. Згодом ми видали збірники “Вогники любові”, що для неї стало справжнім святом, це дуже піднесло її самооцінку, а батьки серй
озніше почали ставитися до її творчості.

Також в Карітасі Настя навчилася працювати за комп’ютером, з бісером, вишивати листівки. А відвідини дитячої бібліотеки врази збільшили кількість прочитаних нею книг і розширило коло її друзів, що позитивно, звісно, позначилося на її самооцінці та емоційному стані».

Загалом ж мережа центрів для неповносправних молодих людей  Карітасу України об’єднує роботу  4 спеціалізованих соціальних центрів у Львові, Дрогобичі, Стрию, Івано-Франківську. Роботою на стаціонарній основі   охоплено понад 100 неповносправних осіб, також їх батьки і рідні. Для людей, що мають особливі потреби, забезпечується навчання, працетерапія, музикотерапія, арт-терапія, навчання по самообслуговуванню і здобуттю соціально-побутових навичок, зустрічі з молоддю з інших установ та осередків, дозвілля, рекреаційні ігри, долучення до фестивалів, ярмарків, участь в літніх таборах, екскурсіях тощо. 

Для батьків неповносправних осіб забезпечено соціальний і психологічний супровід, інформаційну і юридичну підтримку, вони долучаються до участі у заходах Карітасу, поїздках і таборах, зустрічаються на спільних зустрічах та семінарах.

Експерти заявляють, що понад 350 млн осіб на планеті сьогодні страждають від депресії. Для збереження психічного здоров’я  медики радять уникати скупості, мстивості, заздрощів, лицемірства, гордині, хворобливого самолюбства. Від себе додамо, що найкращими ліками від депресії і стресів є служіння потребуючим ближнім. Добрим бути добре! Бережіть себе і піклуйтеся про своїх ближніх.

Карітас України оптимізує шлях надання медико-соціальних послуг малозабезпеченим українцям

07.10.2013, Україна
За недавніми дослідженнями
ООН зараз в Україні за межею бідності перебувають близько 70% людей. Майже 5 мільйонів українців за оцінками експертів є безробітними. Доходи громадян України останніми роками знижуються і відповідно зростає кількість малозабезпечених людей. Дедалі більше людей звертаються до держави по допомогу та субсидії, в той час розміри соціальних виплат скорочуються.

Такі обставини ускладнюють для чималої кількості українців доступ до якісних медико-соціальних послуг і особливо це стосується людей, що перебувають у кризових умовах життя. Тому сьогодні є гостра необхідність оптимізації співпраці між державними установами, громадськими організаціями та іноземними благодійниками задля подолання такої проблеми. Для цього з початку 2013 року регіональні організації Карітасу України в Одесі, Коломиї та Нововолинську впроваджують проект для створення механізмів ефективної підтримки  вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України.

Мета такої діяльності – скорочення шляху надання  необхідної допомоги до конкретних індивідуальних споживачів, які  дійсно цього потребують. Також передбачено створення єдиної бази даних одержувачів, їх потреб і спонсорів, що допоможе забезпечити адвокативну і громадську діяльність в містах, які були практично відкинуті  міжнародними спонсорами, але безумовно потребують такої підтримки. Крім того, успішна реалізація проекту покликана покращити партнерство Карітасу України та її регіональних організацій у здійсненні інших важливих гуманітарних проектів, а також реалізації місцевих соціальних програм, що діють протягом багатьох років, перенісши їх на більш високий рівень – рівень спільних проектів, які здійснюватимуться за підтримки місцевої влади та у співпраці з місцевими органами охорони здоров’я і соціальними інститутами.

Проект розрахований на річну тривалість і передбачає продовження, фінансово ініціатива підтримана Фондом Рози Люксембург (Берлін, Німеччина). Донори проекту стверджують, що для них важливо показати місцевій владі відкритість з боку громадських організацій і міжнародної спільноти до кооперації, яка базуватиметься на висококваліфікованому менеджменті і конструктивному діалозі.

Щоби дізнатись, в чому практично полягає проект і як розвивається, кореспондент Карітасу України побувала на круглому столі в Одесі. Учасниками заходу були Віктор Гойдик, завідувач Одеського обласного стаціонару «СНІД-центру», Володимир Кравчук, головний лікар Одеської обласної психічної  лікарні, Меліда Елісейдіс, заступник головного лікаря Одеської обласної протитуберкульозної клінічної лікарні, о. Василь Колодчин, директор Карітасу Одеса УГКЦ, Олександр Радіонов, координатор проекту, Олександр Славський, юрист, правозахисник і громадський діяч.

З чого розпочинався проект «Створення механізмів ефективної підтримки  вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України» в Одесі?
Олександр Радіонов:
Спочатку перед нами стояло завдання здійснити збір інформації серед різних вразливих груп населення (неповносправні, постраждалі від епідемії ВІЛСНІДу, безпритульні, малозабезпечені люди) щодо їх потреб у медико-соціальних послугах. Ми мали спеціально розроблені анкети на 11 сторінок, 50 ретельно відібраних респондентів –  це як підопічні нашого Карітасу, так й інших громадських організацій і держустанов.

Надалі це дослідження має  перерости в комплексне узагальнення, а також  регулярний моніторинг якості надання соціальних послуг населенню. Це так званий «банк потреб в допомозі», в якому  відображатимуться потреби установ, організацій та фізичних осіб. Така річ допоможе іноземним чи національним організаціям з надання допомоги організовувати більш точні схеми надання соціальних послуг. Такі дані стануть також основоположними в процесі лобізму та адвокації в нашому регіоні, і не лише тут.  

Що таке якісні медико-соціальні послуги в Україні та Одесі сьогодні?
Олександр Радіонов:
Якісні медико-соціальні послуги – це ті послуги, які потребуюча людина може отримати вчасно, в повному обсязі  і на належному рівні. Це забезпечення лікувальними препаратами, інформаційні, соціальні і юридичні консультації, медичне тестування, побутові послуги, психологічна підтримка і навіть дещо більше, – скажімо, логістика довід закладів, де потребуюча людина це все може отримати.

Як Ви оцінюєте сьогоднішній стан забезпечення медичними препаратами і матеріально-технічними ресурсами у медико-соціальних установах Одещини?
Віктор Гойдик:
Звісно, якщо говорити назагал, очевидно є брак ліків, є потреба в обновленні матеріально-технічної бази. Але говорячи конкретно про Одеський обласний стаціонар «СНІД-центр» – наша установа на 100% забезпечена всім необхідним. Хоча далеко не всім забезпечена від держави. Ми є держустановою, яка співпричетна з соціальними проблемами, а отже ситуація більш-менш врегульовується втручанням через громадські і благодійні організації міжнародної спільноти і Глобального Фонду  по боротьбі зі СНІДом, туберкульозом та малярією.

Володимир Кравчук:
Дехто боїться озвучувати це вголос, але я скажу: це не забезпечення, а виживання. Якщо говорити про психлікарні, то в нас державне забезпечення десь на 30%, а зацікавлення від приватних благодійників чи громадських організацій мізерне.

Олександр Радіонов:
Забезпечення районних лікарень Одещини подекуди просто жахливе і якщо щось змінюється, то не на краще. Я кажу «подекуди», бо, скажімо, медичні установи в м. Южне забезпечені на 105%, а в смт. Ширяєво чи  м. Котовськ – на 20% від потрібного.

Яким є кількісне відображення потреба-послуга у медико-соціальних послуг конкретно на Одещині?
Олександр Славський:
Як на мене, співвідношення виражатиметься  як 2:5 – потреби значно більші, звісно. І велика проблема є з саме інформуванням громадян про їх права та можливості.

Олександр Радіонов:
Важливим є аспект інформування громадян про їх права і соціальний захист згідно українського законодавства. До прикладу, серед наших підопічних мало хто знає, що коли людина хворіє на туберкульоз, живе з ВІЛСНІДом чи має гепатит і скерована на лікування, – члени сім’ї хворого повинні отримувати соціальну допомогу у розмірі 50% від заробітку хворого.

Чи розвивається в Україні медицина? І зокрема галузь, в якій ви працюєте?
Віктор Гойдик:
Очевидним є брак інвестування на освіту і розвиток медицини. Але потенціал і кадри чудові.
Говорячи за СНІД-центр, з 2009 року через наш заклад пройшли 7000 пацієнтів, якість та масштаби роботи щораз покращуються. Скажімо, такий факт: в 2005 році диспансер приймав приблизно 180 осіб. В 2012 році диспансер приймав вже 750 осіб, хоча стаціонар розрахований лише на 50 хворих. При тому на кожній зміні в нас перебувають лише 5 працівників – 2 санітарки, 2 медсестри і 1 лікар. За 8 місяців 2013 року ми надали понад 300 консультацій поза нашим стаціонаром – завдяки виїзним оглядам на дому, гарячій телефонній лінії, он-лайн допомозі.

Меліда Елісейдіс:
Якщо говорити про систему охорони здоров’я в Україні, то вона непогана – важливо тільки, аби вона працювала. Щоби дійсно був насамперед для бідних людей доступ до потрібних обстежень і послуг, щоби кваліфіковані спеціалісти мали гідну заробітну плату і не тікали за кордон, аби діяла страхова медицина. Бо всім ж очевидно, що лікарська кваліфікація в Україні нині падає – старі кадри не адаптуються до сучасних умов, викликів, потреб, а молоді кадри або недовчені, або втікають з країни.

Чи Україна і Одещина готові подолати епідемію ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту? Чи є вдосталь ресурсів?
Віктор Гойдик:
Так, може – і у випадку Одеської області, і у випадку України назагал! В нас є достатньо і фінансових ресурсів, і кваліфікованих спеціалістів, і капітал знань, і необхідний досвід, і підтримка міжнародної спільноти. Мусимо просто мудро і комплексно підходити до вирішення проблеми, – об’єднуючи зусилля державних і громадських організацій, також бізнесу. Слід і зміцнити, розширити профілактичні міри, і покращувати матеріально-технічну базу, і удосконалити лікування, і оптимізувати якість життя тих, кого торкається епідемія ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту.

Якими є статистичні дані епідемії ВІЛСНІДу, туберкульозу, гепатиту у Вашому регіоні?
Олександр Радіонов:
Україна займає перше місце в Європі по темпам поширення вірусних гепатитів. На початку 2013 року на Одещині на диспансерному обліку перебували 32.401 осіб, вперше виявлені ще 3.045 осіб (примітка – за оцінкою працівників Карітасу Одеса цю цифру варто помножити в 1,5-2 рази, аби отримати дійсні дані, неофіційні). Якщо говорити про туберкульоз, то в Одеській області станом на 14.08.2013року було 6.910 вражених епідемією осіб.

Щодо ВІЛ-інфекції, то станом на 01.08.2013 в Одеській області осіб, що перебувають на диспансерному  обліку з діагнозом ВІЛ-інфекції, було 15.094, з них з діагнозом СНІДу – 3.179 осіб (примітка – за оцінкою працівників Карітасу Одеса цю цифру варто помножити в 3 рази, аби отримати дійсні дані, неофіційні). Це третє місце по Україні «в рейтингу» після Донецької і Дніпропетровської області.

Щомісяця в нашій країні уражається ВІЛ-інфекцією близько 1.500-2.000 людей. З 1987 року по 01.08.2013 було інфіковано 236.047 наших співвітчизників, з них статевим шляхом – 88.358 осіб, парентеральним шляхом – 103.714 осіб.

Якими є Ваші очікування від проекту, який ініціював Фонд Рози Люксембург?
Володимир Кравчук:
Найважливіше – аби така ініціатива була не разовою. Роботи і питань, які треба реформувати в нашій системі надання медико-соціальних послуг, дуже багато. Це прекрасно, що є люди в Німеччині, які готові і досвідом поділитись, і схеми наші спростити, і допомогти фінансово, і навчити необхідним навикам та методикам.

«Не давайте своїм підопічним готові схеми вирішення проблем – скеровуйте краще їх рух», – Франк Доолкер

30.09.2013, Україна
З 2011 року Франк Доолкер (Frank D?lker) щороку на запрошення Карітасу Німеччини приїздить в Україну, аби працювати у ролі тренера з соціальними працівниками проекту «Мобільна робота з молоддю в Україні» Карітасу України.

Франк є висококласним експертом по соціальній роботі, працює впродовж 20 років безпосередньо соціальним працівником, також викладає соціальну роботу студентам в університеті у м. Фульда, також для священників у м. Берлін (особиста сторінка в Інтернеті).

Робота Карітасу України з вуличними і кризовими дітьми, молоддю, сім’ями почалась у далекому 2001 році. Тоді ініціативу по створенню мобільної служби для дітей вулиці (на той час проект називався «Допомога на колесах») підтримав Карітас Німеччини (зокрема, Карітас Аахен), також до фінансування долучалися Карітас Іспанії, Ротарі-клуби зі Швейцарії, Український Католицький Університет, приватні благодійники.

У 2006–2008 роках за підтримки Карітасу Німеччини та гранту від Європейської комісії окремі мобільні служби еволюціонували у мережу соціальних центрів для дітей вулиці. У 2007 році Карітас України співпрацював із громадською організацією Європейський рух в Україні, добровольці якої розробили широку інформаційну кампанію з метою залучення українських підприємств, бізнесменів і широкого загалу громадян до підтримки і сприяння проектові опіки вуличними дітьми. Від початку ж 2010 року Карітас України продовжує вдосконалювати свою роботу вже в рамках загальноукраїнського проекту «Мобільна робота з молоддю», фінансованого Міністерством економіки та розвитку уряду Німеччини.

Сьогодні опіка ведеться більш ніж 500 бездоглядними і безпритульними дітьми і молоддю в Донецьку, Києві, Тернополі, Львові, Хмельницькому. Ще понад 150 дітей дошкільного віку та 65 родин, які перебувають у складних життєвих обставинах, протягом 2012 року скористались послугами закладу для дошкільнят «Кризовий центр «Діти вулиці» у Львові. Також започатковані 2 пілотні проекти соціального житла в Тернополі і Донецьку, надається адресна допомога потребуючим дітям, молоді і сім’ям. Додатково 7 соціальних центрів у Івано-Франківську, Коломиї, Дрогобичі, Стрию, Бориславі, Бродах, Нововолинську діє для роботи з дітьми трудових мігрантів. І ще декілька сотень потребуючих молодих людей отримали консультаційну чи адресну допомогу.

В усіх центрах Карітасу наявна достатня технічна і методологічна база для кваліфікованої соціально-психологічної роботи з дітьми і молоддю. Створено міцні кваліфіковані команди в складі 44 соціальних педагогів, соціальних працівників, психологів, які не лише мають високопрофесійні знання та навики роботи, але і духовну харизму.  Більше про роботу з дітьми і молоддю Ви можете дізнатися більше тут.

Семінари експерта з Німеччини для соціальних працівників мобільної роботи з кризовою молоддю включають в себе 3 складові: вулична робота з молоддю, групова робота з молоддю,  робота з громадами. Про підходи до подолання проблем вуличної молоді у Німеччині та Україні, чи покращується з роками якість соціальної роботи в Карітасі України, що таке «робота з громадами» – ми спитали у Франка Доолкера.

Як довго Ви працюєте у соціальній сфері? На чому спеціалізуєтесь?
Я працюю понад 20 років соціальним працівником з ув’язненими, в мобільній роботі з кризовою молоддю, з людьми, які живуть із ВІЛСНІДом, в профілактиці ВІЛСНІДу, працюю також з громадами. Викладаю також міжкультурні комунікації, методологію і етику соціальної роботи.

Якими є основні відмінності поміж соціальною роботою з молоддю в Німеччині та Україні?
В Німеччині ми фокусуємось у своїй роботі на творенні позитивної дії. Ми спільно з молодими людьми, які опинились в складних життєвих обставинах, шукаємо шляхи виходу з цих обставин – адже обов’язково слід давати потребуючій людині свободу для власних дій. Соціальний працівник в Німеччині не буде підопічному вказувати на вирішення проблеми, не даватиме відповіді, не дасть готової схеми – лише буде скеровувати.

В Україні ж через юність досвіду в соціальній роботі ви намагаєтесь самі дослідити проблему підопічного в кризі, самі нею перейнятись аж до психологічного виснаження, самі ту проблему хочете вирішити і готове рішення нав’язати підопічному.  Це абсолютно неефективно!

Так само вам важливо працювати з громадами, де ця людина має соціалізуватись, змінити своє життя – слід створювати та запускати ініціативний механізм створення мереж.

Що Ви маєте на увазі під створенням мереж?
Це, наприклад, мережі волонтерів, які готові завдяки концертам чи флешмобам актуалізувати проблему, що довкола безліч людей, які живуть з ВІЛСНІДом. Ці ж волонтери на цих же подіях розповсюджують інформацію про профілактику епідемії, про психологічні моменти поведінки з ураженими епідемією людьми, скажімо. Ці ж волонтери, втягнувшись в роботу і відчувши свою роль, відповідальність, почнуть самі генерувати певні рішення для профілактики чи роботи з людьми, які живуть із ВІЛСНІДом.

Також такою мережею є співпраця різних організацій, які мають допомагати потребуючій людині стати на ноги – чи це організація, що надасть окремий вид соціальних послуг особі, чи це певне соціальне підприємництво, чи це роботодавець, чи то церковні спільноти.
Варіантів безліч, – важливо їх об’єднувати і використовувати, бо в єдності сила! Важливо не стояти на місці, відходити від старих методів соціальної роботи і соціальної політики, переймати кращий європейський і світовий досвід, привносити щось властиве саме вашій країні і системі.

Франку, поділіться Вашими враженнями від кваліфікації працівників Карітасу України з регіональних організацій, де ведеться праця з кризовою молоддю? Чи бачите особисто Ви бажаний професійний ріст за 3 роки, впродовж яких Ви знайомі з цими людьми?
Я працюю експертом у соціальній роботі для багатьох організаціях в багатьох країнах. Можу сказати, що працівники Карітасу в Україні виглядають мені добре освіченими і дуже ідейними. За ті 3 роки, що я працюю з даною групою соціальних працівників, помітний якісний професійний зріст, зміна акцентів підходу до мобільної роботи з кризовою молоддю.

Але в багатьох речах вам ще слід рости – думаю, це об’єктивно зважаючи на досвід соціальної роботи в Україні.

Як Ви вважаєте, чого найбільше бракує українцям сьогодні у подоланні соціальних проблем з безпритульністю, опікою одинокими людьми похилого віку, неповносправною молоддю, ураженими епідемією ВІЛСНІДу та іншими потребуючими людьми, що перебувають у кризових умовах життя? Що є визначальним конкретно зараз?
Визначальним є поєднання багатьох факторів, неможливо одним із них змінити усю соціальну роботу в Україні. Потрібна якісна концепція і механізми здійснення соціальної політики, виходячи з радянського надбання і сучасних обставин. Так само необхідно змінити і збільшити перерозподіл фінансових ресурсів.

Ще одна важлива річ для вас – пряма участь в прийнятті рішень. Політична апатія і неучасть не врятують систему, яка переживає кризу, має чітку потребу в зміні бюрократичних механізмів, політичної еліти, перерозподілу благ в країні, системи правосуддя, політичної культури.

Карітас у Коломиї спрезентував новий проект по захисту прав малозабезпечених людей

23.09.2013, Івано-Франківська область
Нещодавно Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ провів круглий стіл на тему: «Створення механізмів ефективної підтримки вразливих груп населення та медико-соціальних інституцій в малих містах України». Участь у круглому столі, який пройшов у прес-центрі Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ, взяли представники державних лікарень, інтернатів, геріатричних пансіонатів, а також представники влади, які безпосередньо займаються проблемами малозабезпечених людей. Метою проведення круглого столу є вивчення потреб і можливостей організацій, які надають медико-соціальні послуги.

Новий проект, який реалізовує Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії, полягає в створенні баз даних всіх,  хто потребує допомоги та людей, організацій, які можуть надавати цю допомогу. Також проект передбачає налагодження співпраці між громадськими організаціями і державними інституціями на місцевому рівні для створення уніфікованої системи заповнення прогалин в існуючій системи надання послуг.

Донором такої діяльності є фонд Фонд Рози Люксембург (Німеччина). Проект є пілотним, реалізовується, окрім Івано-Франківської області, ще на Волині та Одещині.

«Дана ініціатива спрямована на те, щоб ми могли у наших невеликих містах віднаходити ту допомогу, яку не можемо знайти у державних чи приватних організаціях. Ми будемо займатися у більшій мірі потребами саме організацій. До прикладу, якщо лікарня потребуватиме обладнання, а у нашого партнера воно є, то ми допоможемо його скерувати за адресою, щоб воно служило ефективно і за призначенням.

Більше того – ми зацікавлені в тривалій і комплексній співпраці, яка б оптимізувала дійсно забезпечення потребуючих людей необхідними послугами, а не просто залишилась б в угодах чи акціях передачі гуманітарки», – стверджує  о. диякон Сергій Триф’як, директор Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії.

Карітас у Коломиї впродовж багатьох років реалізовує низку соціальних проектів для одиноких важкохворих людей похилого віку і їх родичів чи опікунів, для дітей трудових мігрантів і дітей, молоді з кризових сімей, для малозабезпечених людей, опікується дітьми з особливими потребами, організовує благодійні акції, роздачу гуманітарної допомоги, допомагає потерпілим при надзвичайних ситуаціях тощо.

Роман Лазорко, директор Коломийського геріатричного пансіонату, зазначив під час круглого столу, що вже віддавна ведеться тісна співпраця між його організацією та Карітасом і вона має гарні плоди, а після успішної реалізації зазначеного проекту з’явиться можливість пошуку нових партнерів та благодійників – не лише за кордоном, а врешті і в Україні, де також достатньо ресурсів, лиш часто абсолютно неправильний механізм їх використання.

Участь у круглому столі передбачала заповнення анкети «Оцінка стану надання допомоги особам з особливими потребами та визначення нагальних потреб, які можуть бути вирішеними на місцевому рівні» та підписання меморандуму про партнерство і співпрацю між місцевим Карітасом та соціальними і медичними організаціями області. Місцеві ЗМІ висвітлили суть і перебіг проекту, що зумовлено суспільним інтересов і великою потребою у лобіюванні прав малозабезпечених людей.

Літні дитячі табори регіональних організацій Карітасу України об’єднали сотні потребуючих дітей

09.09.13, Україна
Щороку регіональні організації Карітасу України, яких налічується більше 20-ти, організовують для  дітей і молоді, що перебувають у кризових умовах життя, літні табори. Серед гір чи на морі, в наметах чи на відпочинкових базах сотні дітей отримують можливість оздоровитися, подорожувати, знайти нових друзів, затоваришувати з психологами і педагогами, набути цінний духовний досвід.

Проведенню таборів для потребуючих дітей і молоді сприяє проведення благодійної акції «Різдвяна свічка», яка щороку відбувається у греко-католицьких громадах по всій Україні. Додатково фінансування забезпечується з проектів, донорами яких є Карітаси у Франції, Іспанії, Німеччині, Швейцарії, Австрії, також за кошти приватних благодійників.

Як і де відбувались літні табори цьогоріч, скільки дітей їх відвідало, що було знаковим – ми дізнались  безпосередньо в організаторів та учасників.

Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ багато років поспіль влаштовує табори «Канікули з Богом» на Івано-Франківщині, у с. Дора. Цьогорічне оздоровлення вдалось забезпечити для 108 дітей з кризових, малозабезпечених, багатодітних, неповних сімей, а також для дітей із звичайних родин, батьки яких забажали, щоб їхні діти долучились до активностей Карітасу.

«На жаль, теперішнє життя диктує такий ритм, що часто люди знаходяться далеко від Бога, – зазначає Тарас Бучовський, керівник дитячих проектів місцевого Карітасу та організатор табору. – Технологічний прогрес, попри всю свою користь, насправді відволікає людину від того, що є справжнім, істинним. А тут діти мають можливість все залишити позаду і наблизитися до своїх друзів, наставників, активного і здорового способу проведення часу, до Бога».

Діти визнають, що саме цієї атмосфери їм часто бракує вдома, в школі, на вулиці. На літньому таборі  вони відкриваються з нових сторін, стають вільними для спілкування з педагогами і психологами. Рухливі ігри та спортивні змагання, тематичні заняття і пізнавальні розваги, бесіди на духовну тематику і про суть християнства – неоціненну роль при підготовці та проведенні всіх цих активностей  відіграють волонтери, яких цьогоріч на «Канікулах з Богом» було 8.

Карітас Київ
у липні для своїх підопічних організував подорож до Карпат, оздоровлення та відпочинок у таборі «Едельвейс» в с. Микуличин, Івано-Франківська область. Вперше з групою майже 20-ти дітей і підлітків з багатодітних і кризових сімей, зокрема, гравців футбольної команди “Мрія” працювали місцеві педагоги – професійна, досвідчена і добре спрацьована команда.

10-денний літній табір київського  Карітасу подарував дітям незабутні спогади: походи в гори (в тому числі на Говерлу), на скелі Довбуша, водоспад і долиною річки Прут, щодня нові конкурси, дискотеки, спортивні змагання та навіть святковий феєрверк. Також працівники київського Карітасу доповнювали програму табору і виховні заходи педагогів “Едельвейсу” індивідуальними бесідами та груповими заняттями, зокрема, на теми дружби та вдячності. 

В’ячеслав Федченков, соціальний працівник Карітасу Київ, розповідає: «Наші підопічні здивували всіх на спортивних майданчиках: старша дівчача футбольна команда (14-16 років) обіграла три команди супротивниць, не пропустивши жодного м’яча (рахунки 4:0, 4:0, 2:0). А наймолодша підопічна 8-річна дівчинка стала кращою бомбардиркою в своїй команді (4 голи)! Хлопці ж довели впевнену перевагу як в декількох тренувальних матчах, так само і в настільному тенісі, бадмінтоні».

На морі – на Одещині, в місті Южне – цього року мали змогу відпочити понад 20 потребуючих дітей і підлітків з Карітасу Броди. Підопічні діти купалися в морі і засмагали, займалися в творчих майстернях і танцтерапією, грали в спортивні ігри, їздили на пікнік до скель, були на екскурсії  в одній з найбільших спортивних споруд Європи – спорткомплексі «Олімп». Повсякчас з дітьми працювали психолог і педагог, згуртовували їх і допомагали набувати цінних соціальних рис координатори табору.

Особливим, трохи ускладнюючим і водночас дуже цікавим моментом було те, що не всі діти були знайомі один з одним. Це викликало як певні труднощі в спілкуванні і поведінці, так і чудову нагоду навчитись налагоджувати стосунки і врегульовувати міжособистісні негаразди.
15-річна Юля каже: «Відпочинок на морі завжди особливий. Він повязаний з активними видами спорту, радісним сонячним зарядом настрою та неординарними веселими розвагами.  7 днів у таборі пролетіли як 1 для мене та моїх нових друзів!».

А Карітас Стрийської Єпархії УГКЦ влаштував для більш як 20 дітей трудових мігрантів духовно-відпочинковий табір на Івано-Франківщині. Щоденно тут проводилась ранкова руханка, різноманітні конкурси, розважальні ігри, духовно-виховні науки, спортивні змагання. За словами дітей, особливо їм  сподобались духовні заняття, які завершувались піснями з мімікою та жестами. 

Також попередньо під гаслом «Чи ти знаєш, що в нас є спільнота?» відбувався табір місцевого Карітасу для людей з особливими потребами в с. Тухля Львівської області. Учасниками стали неповносправна молодь зі Стрийського Карітасу і члени спільноти «Віра і Світло» – загалом 55 осіб.

Розповідає Оксана Ільків, координатор табору: «Тема таборування була обрана з огляду на те, що для кожного з нас є важливо творити стосунки дружби, а також відчувати те, що тебе потребують. Основне завдання нашої спільноти полягає у тому, щоб дарувати життя, тобто дати кожній людині зрозуміти, що вона є люблена, така яка є, з усім світлим і темним, що є всередині кожного. Адже саме з цього усвідомлення починається людський ріст, розвиток, самореалізація».

Тернопільський Карітас проводив цьогоріч як міський літній табір, так і заміський. Учасниками таких активностей є сироти, напівсироти, діти із кризових та багатодітних родин – загалом близько 30 осіб.

Розповідає соціальний працівник Оля Ілько: «Зазвичай ми щоліта виїжджаємо у с. Врубівці, Кам’янець-Подільського району, Хмельницької області, розкладаємо намети неподалік Дністра і організовуємо кількаденну «Школу екстремального виживання на природі». І цього літа планувалося їхати на вже звичне місце, але через непередбачувані обставини миперенесли цей відпочинок  на пізніший термін, а натомість організували влітку своє дозвілля у Тернополі і поблизу Тернополя».

У місцевому Карітасі кажуть, що літні табори є надзвичайно ефективним методом в соціальній роботі з дітьми і молоддю – це допомагає дітям відкритися, долати конфлікти, спілкуватися з ровесниками і дорослими, пізнавати себе та свої ресурси, вчитися на помилках, набиратися життєвого досвіду.  

Тим часом на березі мальовничого озера Світязь – перлини Волинського краю – мали можливість оздоровитися понад 40 дітей з кризових родин і родин трудових мігрантів Нововолинська та Волинської області. Працівники Карітасу Волинь та семінаристи Тернопільської духовної семінарії супроводжували відпочинок дітей: робили його не лише активним, веселим і різноплановим, але і змістовним, таким, що запам’ятається на довгі роки.

Щоденні походи на озеро, водні естафети, ігри в футбол, волейбол, настільний теніс, бадмінтон, твістер поєднувалися з тематичними розвагами та конкурсами, завдяки чому діти мали можливість проявляти свою кмітливість і спритність. Крім того, під час табору діяли гуртки малювання, вишивання бісером, декупажу, виготовлення квітів з атласних смужок, в яких діти розвивали свої творчі здібності.

За словами дітей, цікавою для них виявилась школа фінансової грамотності – тут їх вчили планувати витрати та бачити тактику, як втілювати мрії в реальність. Коли погода була несприятливою для розваг на вулиці, діти мали можливість переглядати пізнавальні фільми. А справжньою несподіванкою для учасників табору став виступ лялькового театру, який продемонстрували артисти театру юного глядача з Луцька. В програмі табору була також психологічна робота, яка включала в себе тренінги з елементами танцетерапії, діагностику особистості та профорієнтації, щоденне обговорення подій – все це спрямовано на підвищення самооцінки та розвиток комунікативності підопічних.

Найбільшій кількості підопічних – 107 дітей та 16 батьків – вдалось надати літнє оздоровлення Івано-Франківському Карітасу. Цьогоріч уже восьмий раз місцевий Карітас організував табір для дітей серед мальовничих гір у с. Заріччя Надвірнянського району на Івано-Франківщині. Супроводжували дитячий відпочинок 10 працівників місцевого Карітасу і 9 волонтерів.

В першій таборовій зміні відпочивали діти та молодь з вадами розумового розвитку. Літні грози не завадили їм гарно відпочити, набратись фізичних сил, спробувати свої таланти у  різноманітних творчих конкурсах. Окрім відпочинку, вони знаходили ще й час для навчання та закріплення практичних навиків  самостійної поведінки: застеляли ліжка,  прибирали в кімнатах, самостійно  дбали за особисту гігієну.

В другій таборовій зміні під девізом «Здорово живемо» відпочивали діти позбавлені батьківської опіки, з багатодітних та малозабезпечених сімей, діти трудових мігрантів. Програма табору акцентувала увагу його учасників  на важливості ведення здорового способу життя, сприяла самореалізації дітей та  формуванню позитивної мотивації, усвідомленню переваг здоров’я.

Третя ж зміна табору «Я+МИ – одна сім’я: пошуки взаєморозуміння» мала на меті сприяти взаємній інтеграції  батьків та дітей з 12 родин, які знаходяться  під соціальним супроводом місцевого Карітасу.   Впродовж 7 днів  команда організаторів і волонтерів табору працювала над покращенням взаємостосунків батьків з дітьми, а також надавала індивідуальну соціально-психологічну підтримку батькам та їхнім дітям.

Четверта зміна табору залучила батьків і дітей, які живуть з ВІЛСНІДом.  «Ти не один: ми – одна велика сім’я» –  саме під таким гаслом і метою роботи будували свою працю  працівники  проекту «Центр догляду та підтримки ЛЖВС» (примітка – людей, які живуть із ВІЛСНІДом), які надавали психологічну та реінтеграційну допомогу для цільової групи  у вигляді як індивідуальних консультацій, так і групових занять, ігор, конкурсів, занять.  

«Літні табори є дуже важливою складовою в роботі з дітьми з кризових, багатодітних, неповних сімей. Адже батьки цих дітей не мають можливості оздоровити своїх дітей, забезпечити активне та змістовне дозвілля в період літніх канікул. І часто діти саме під час канікул залишаються без догляду та належної  опіки, мають можливість набратись пустого», – каже Марія Підлубна, організатор табору у Карітасі Борислав.

Місцевий Карітас цьогоріч проводив денний літній табір для потребуючих дітей у 3 табірні зміни, загальною тривалістю 27 днів. Завдяки цьому вдалось оздоровитись 67 дітей. Відпочинок з Карітасом був сповнений подорожей, екскурсій, конкурсів,  тренінгів та майстер-класів. Учасниками літнього табору були діти, що позбавлені батьківських прав, діти трудових мігрантів і  діти з кризових сімей.

В цей же час Карітас Львів УГКЦ для своїх неповносправних підопічних організовував цьогоріч 2 табори: у с. Довге, Дрогобицького району Львівської області та на Азовському морі в с. Кирилівка Запорізької області.

На Львівщині в літньо-оздоровчому таборі «Ми Божі діти» взяли участь 14 молодих людей з обмеженими можливостями. Завдяки активностям табору, екскурсіям, тематичним заняттям, спортивним змаганням і розважальним заходам, – каже організатор Наталя Загайко, –  значно покращився емоційний та психологічний стан підопічних. Можна це прирівнювати до місяців щоденної копіткої роботи в соціальному центрі.

До освітньо-рекреаційного табору на Азовському морі долучились 13 неповносправних підопічних львівського Карітасу. Найбільше їм запам’ятались відвідини дельфінарію, також отримали наснагу та масу позитивних вражень від купання в морі, конкурсу ліплення різних фігур на піску, дискотеки та вечірнього співання віросвітлянських та українських пісень, спільної молитви на березі моря.

«Літній табір «Веселі канікули з Карітасом» Хмельницького Карітасу спрямований не лише на відпочинок і оздоровлення, а і на можливість самовираження. Багаторічний досвід дозволяє обрати дійсно найкраще для дітей!»,  – стверджує керівник табору Дмитро Лисий.

Цільова група заходу – діти та молодь, які знаходяться в складних життєвих обставинах, загалом понад 30 осіб. Спільні розваги та заняття сприяють для підопічних місцевого Карітасу у формуванні товариських, дружніх стосунків, згуртовують юний колектив, навчають виживати у непростих життєвих ситуаціях і найважливіше – звертатись по допомогу до ближніх.

А Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ цьогоріч організував літні табори для майже 50 дітей з числа малозабезпечених, дітей трудових мігрантів і неповносправної молоді. Відпочинок проходив в с. Стрілки Старо-Самбірського району, Львівська область. Чимало спілкування, рухливі ігри, конкурси, дискотеки, вечірні багаття і пісні під гітару, бал-маскарад – все це зробило для учасників таборів відпочинок незабутнім.

Координатори відзначають, що цього року діти були напрочуд активні: хотіли за кожної можливості пізнавати світ, цікавляться всім, що їх оточує, задають оригінальні запитання. «Якщо оцінювати літні табори за 10-бальною шкалою інструментів соціальної роботи – впевнено можна ставити оцінку 9!», – вважає організатор табору Галина Яджак.

Карітас урізноманітнює служіння ув’язненим людям

02.09.13, Україна
У нас чудові новини – нещодавно визначено переможців Всеукраїнської виставки-конкурсу для в’язнів «Переображення Господньою любов’ю» і також зібрано кошти на встановлення очисних фільтрів для води в 9 камерах з неповнолітніми та 1 камері для жінок-матерів в Київському СІЗО.

Відвідування потребуючих людей в місцях позбавлення волі і сприяння нормалізації їх життя після відбуття терміну покарання є однією зі сфер діяльності Карітасу України протягом багатьох років. Як повідомляє Державна пенітенціарна служба України, станом на 1 червня 2013 року в 182 установах, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України, трималося 138 168 осіб. З них 24853 особи – в 26 діючих слідчих ізоляторах та 6 установах виконання покарань з функцією СІЗО, 112176 осіб – в 141 кримінально-виконавчій установі.

Ні для кого не новина, що умови перебування ув’язнених в українських закладах позбавлення волі характеризуються низьким рівнем обставин проживання, недотриманням санітарних норм, неповноцінним харчуванням. Також зростає кількість хворих на туберкульоз і ВІЛ-інфікованих. Масштаби української пандемії цих захворювань є одними з найбільших у світі.

За таких обставин Карітас України спрямовує свою діяльність на соціальні програми допомоги людям, що перебувають в ув’язненні. В’язням надається психологічна і матеріальна допомога працівниками Карітасу, також духовна підтримка з боку священиків. Діяльність регіональних організацій Карітасу – здебільшого Карітасу Донецьк, Карітасу Київ, Карітас Самбірсько-Дрогобицької єпархії УГКЦ – в даній сфері діє на постійній основі впродовж багатьох років. Щороку працівниками Карітасу ведеться опіка сотнями ув’язнених осіб в Україні.

22 серпня – що є важливим для нас і наших підопічних – було завершено збір коштів для встановлення очисних фільтрів води в 9 камерах з неповнолітніми та 1 камері для жінок-матерів в Київському СІЗО. Партнером фандрайзингу виступила Українська Біржа Благодійності, що є он-лайн платформою для швидкого і простого переказу коштів на благодійні проекти без комісій і зайвих процедур. Благодійник, що став останнім спонсором проекту і пожертвував майже 60% потрібних коштів, виявив бажання залишитись анонімом.

Натомість з важливим розголосом і презентабельністю відбулося нещодавно конкурсне оцінювання творів в’язнів, учасників Всеукраїнської виставки-конкурсу «Переображення Господньою любов’ю». Організаторами проекту виступив Карітас Київ, Пенітенціарне душпастирство УГКЦ, Державна пенітенціарна служба України, Фонд Андрея Шептицького, Національна Спілка художників України та Музей Івана Гончара.

До складу журі увійшли відомі мистецтвознавці, богослови, колишні в’язні, громадські діячі та діти. Саме вони обрали найкращих з кращих – переможців та призерів конкурсу можна переглянути тут. Експозиція з близько 180-ти творів в’язнів з усіх областей України, що була присвячена ювілею Хрещення Русі-України та відбувалась під патронатом Глави УГКЦ Блаженнішого Святослава (Шевчука), завершилась 26 серпня.

Карітас України висловлює подяку і робить заклик до подальшої співпраці в служіння ув’язненим людям. Допомога, що надається ув’язненим людям працівниками Карітасу, можна розділити на:
•    матеріальна – гуманітарна допомога, медикаменти, одяг, речі широкого вжитку;
•    психологічна – консультація психолога;
•    духовна – сповідь, духовні бесіди, молитва;
•    юридична – виготовлення паспорта, допомога в оформленні документів;
•    соціальна – консультації і поради щодо соціалізації, налагодження зв’язків та відносин з рідними та близькими.

Також в ході роботи в закладах позбавлення волі організовуються різноманітні заходи, що покликані активізувати індивідуальні здібності ув’язнених: реколекції, концерти, творчі заняття, спортивні змагання та інше. Осередки Карітасу в Україні надають матеріальну, духовну і психологічну допомогу ув’язненим жінкам та їхнім дітям. Напрямок роботи по допомозі ув’язненим охоплює також тих, хто покинув місця позбавлення волі.

Кожен по-своєму, в міру власних можливостей і з бажанням змінити нашу країну і суспільство – віримо, що спільно все зможемо!

Більше про служіння Карітасу України людям, що перебувають у місцях позбавлення волі, Ви можете прочитати тут.
Більше інформації про Пенітенціарне душпастирство Української Греко-Католицької Церкви Ви можете прочитати тут.

Діти трудових мігрантів з Карітасу Броди побували на літньому таборі на Одещині

25.07.13, Львівщина-Одещина
Відпочинок на морі завжди особливий, він асоціюється з активними видами спорту, радісним сонячним зарядом настрою та неординарним проведенням часу. Саме тому вже третій рік поспіль Карітас Броди (Львівщина) організовує  літні табори для дітей трудових мігрантів саме на морі.

Цього року понад 20 потребуючих дітей і підлітків змогли відпочити на Одещині, в місті Южне Одеської області, в період з 5 по 14 липня. Підопічні діти Карітасу купалися в морі, засмагали, займалися в творчих майстернях, ходили на екскурсії, грали в спортивні ігри, танцювали. З ними працювали психолог і педагог, їх згуртовували і допомагали набувати цінних соціальних рис координатори табору.

«Канікули – улюблений період всіх дітей, – говорить координатор проекту «Соціально-психологічна робота з дітьми трудових мігрантів» Любов Сітка, –  саме в цей час можна насолоджуватись свободою від обов’язків і правил, радіти життю, спілкуватись з друзями та рідними без обмежень.

Проте саме період літніх канікул містить багато прихованої небезпеки для дітей, що через трудову міграцію батьків, позбавлені батьківського піклування. Не маючи належного контролю з боку дорослих і маючи в  той час безліч вільного часу, такі діти підпадають під особливий ризик. Деякі з них стають постійними клієнтами комп’ютерних та нічних клубів, починають курити та вживати наркотичні засоби, алкоголь, піддаються впливу вуличних банд, торгівців наркотиками. Інші страждають від самотності та відчуття непотрібності. Тому залучення дітей даної групи влітку є вкрай важливим і носить передусім профілактичний характер!».

7 днів у таборі пролетіли як 1 і для дітей, і для організаторів табору. Особливим, трохи ускладнюючим і водночас дуже цікавим моментом було те, що не всі були знайомі один з одним. Певні труднощі в спілкуванні з однолітками мала одна з новоприбулих у місцевий Карітас дівчат. Дитина рано залишилася без мами (мама померла, коли їй було 5 років), а тато постійно перебуває на роботі за кордоном. Вкрай важко Надії (ім’я змінено з етичних міркувань) було знайти спільну мову з ровесниками, у неї практично не було друзів.

Тому основними завданнями зі сторони координаторів табору було знайти, в першу чергу, підхід як до колективу, так і до кожного зокрема, сформувати одну дружню міцну команду, навчити дітей співпрацювати між собою, допомагати один одному, ставитися до інших з розумінням і повагою. Бо саме такі речі роблять людей ближчими, вчать долати труднощі у спілкуванні, які часто властиві саме дітям з категорії трудових мігрантів.

Оскільки табір був розташований на березі моря, місцевості сповненій красивими пейзажами, працівники Карітасу організували виїзди із т
ериторії табору. Діти мали похід на пікнік до скель, екскурсію до однієї з найбільших спортивних споруд Європи – спорткомплексу «Олімп».

А коли прийшов час збирати речі додому і прощатися, ніхто ще не хотів покидати це місце – ні діти, ні педагоги. «Прощалася зі сльозами на очах і наша Надійка, бо саме тут вона відчула себе невід’ємною частинкою великого дружнього колективу, змогла відкрити в собі нові можливості і таланти, знайти друзів», – завершує розповідь про табір Любов Сітка з Карітасу Броди.

«Банк добрих справ» допомагає регіональним Карітасам в Україні збирати кошти для порятунку життя і здоров’я людей

22.07.13, Україна
Як ми вже повідомляли раніше, в Україні нещодавно запущено програму «Банк добрих справ». До всеукраїнської соціальної ініціативи, що має за мету відбирати для збору коштів на лікування дітей найкращі організації і спростити саму процедуру фандрайзингу, долучились вже Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії і Карітас Одеса. Проект «Банк добрих справ» заснований Фундацією імені князів-благодійників Острозьких у співпраці з АБ «Укргазбанк» і Асоціацією платників податків України.

«В Україні дуже гостро стоїть проблема збору коштів на невідкладну медичну допомогу для вирішення проблем зі здоров’ям. Держава не здатна забезпечити навіть мінімальну фінансову підтримку для термінових хірургічних операцій за кордоном, лікування та реабілітації для хворих. Ми звідусіль і повсякчас чуємо прохання допомогти, а уявіть собі скільки десятків таких звернень ми отримуємо щодня в Карітасі!», – розповідає о. диякон Сергій Триф’як, директор Карітасу в Коломиї.

На даний момент за місяць співпраці з порталом Карітасові Одеса вдалось зібрати 3,155 грн з потрібних 128,000 грн., а Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії зібрав за 3 місяці 27,418 грн з потрібних 541,000 грн. Загалом ж через портал “Банк добрих справ” вдалось зібрати понад 253.000 грн, 8 хворим людям вже допомогли.

Більше 2 місяців у Карітасі Коломийсько-Чернівецької єпархії реалізовується проект «Врятуймо добру людину» у рамках програми «Банк добрих справ». Перші результати проекту не примусили на себе чекати – на одну хвору 4-річну дитинку вже зібрано 16.000 грн. Тепер виклик стоїть перед збором коштів на Романа Луцка.

Разом з волонтерами та родичами важкохворих працівники Карітасу в Коломиї проводять благодійні вуличні акції, кампанії «від дверей до дверей», кошти збираються також у скриньках, встановлених у торгівельних мережах, церквах та громадських установах. Передбачено залучення до доброчинності  регіонального соціально відповідального бізнесу, поширюватимуть листи про  допомогу, проводитимуть доброчинні лотереї, аукціони за участі ЗМІ та інші публічні заходи, – все задля ефективного збору коштів хворим дітям.

Ніна Шпаковська, заступник голови правління АБ «Украгазбанк», каже, що існують особливі підводні камені, які часто трапляються на шляху збору коштів на лікування людини в Україні: «Внаслідок непоінформованості більшості українців про правила і норми збору доброчинних коштів у них часто виникають правові конфлікти з податковими органами.

Маловідомий громадянам також факт, що в Україні приватні банківські рахунки, відкриті з метою збору пожертв на лікування чи операцію, оподатковуються у розмірі 15% або 17% залежно від зібраної суми. Люди втрачають 16 частину зібраних коштів і можуть зазнавати штрафів та санкцій з боку податкових органів!».

Крім того, існує в нашій країні фактор недовіри, і він перешкоджає ефективному та швидкому фандрайзингу. Через численні випадки шахрайства українці часто не знають чи вірити людині, яка збирає кошти на лікувння, чи ні. А завдяки «Банку добрих справ» та, зокрема, участі Карітасу – чия діяльність є прозорою та репутаційною –  такі речі стають зрозумілими, простими і надійними.

Активні проекти Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії на порталі «Банк добрих справ».
Активні проекти Карітасу Одесу на порталі «Банк добрих справ».

Просимо Вашої підтримки, участі і популяризації ідеї допомоги ближнім!

Карітас в Коломиї організовує для дітей «Канікули з Богом»

15.07.13, Прикарпаття
З року в рік Карітас Коломийсько-Чернівецької єпархії проводить оздоровчий табір «Канікули з Богом». За 5 останніх років вдалося оздоровити понад 500 дітей з усієї єпархії (примітка – це територія семи районів Івано-Франківської області, а також уся Чернівецька область із обласним центром). Цього літа табір традиційно розпочнеться наприкінці липня у с. Дорі, неподалік міста Яремче.

Нагоду для відпочинку отримають діти-сироти, діти трудових мігрантів і діти з кризових сімей. «Канікули з Богом» – це можливість скріпити свій дух і тіло. Протягом тижня відпочинку вони постійно будуть задіяні у цікавих заходах, тематичних заняттях,спортивних іграх та просто рекреації.

Традиційно щоранку діти, які мають бажання, братимуть участь у Службі Божій, а далі день буде наповнений іграми, усмішками і гарним настроєм. Учасники табору житимуть у дерев’яному будинку із затишними кімнатами та супутніми вигодами.

У християнському таборі забезпечено чотириразове харчування. Кожна страва буде приготовлена з любов’ю досвідченими кухарями. Про дітей піклуватимуться вихователі, а допомагатимуть їм досвідчені волонтери.

«Ми організовуємо кожного року «Канікули з Богом» з думкою про те, що діти тут оздоровляться  не лише тілом, але й морально, що віднайдуть спокій. Карпатська природа та наша чудова команда організаторів їм допоможе їм у цьому», – впевнений Тарас Бучовський, незмінний керівникдитячого літнього відпочинку.

Перший заїзд планується з 22 липня і триватиме тиждень. Потім наступні 50 дітей матимуть нагоду відпочити.

Для пільгових категорій дітей перебування у таборі буде коштувати мінімальну вартість, решта оздоровлюються у Дорі за 550 грн. Ці кошти, звісно, не покривають всі витрати, але основний пріоритет для Карітасу – це можливість надати якісний відпочинок і зробити його доступним для кожної сім’ї.

Стартував новий проект для покращення життя молодих неповносправних людей в Україні

10.07.13, Україна
З 1 червня  Карітас України розпочав проект «Соціальна інклюзія та розвиток інтеграційних центрів для молодих неповносправних людей в Україні» завдяки фінансовій підтримці Карітасу Іспанії та Карітасу Франції.

Мета проекту ? сприяти соціальній інтеграції молоді з особливими потребами в суспільство. Це є частиною комплексної і многогранної роботи, яку веде Карітас задля дотримання прав і свобод людей, які опинились у кризових життєвих обставинах.

Цільовою групою проекту є молоді люди з вадами розумового розвитку та іншими неповноправностями, віком від 18 років. Непрямими користувачами діяльності проекту і 4-ох центрів Карітасу України в Івано-Франківську, Львові, Стрию і Дрогобичі є також родичі чи опікуни людей з особливими потребами, волонтери, студенти, місцеві громади, працівники проекту.

«Люди з інвалідністю складають одну з найбільш вразливих груп в Україні і нараховують 15%  відсотків від загальної кількості населення, згідно даних ООН  в Україні. Протягом останніх років уряд України прийняв Конвенцію ООН про дотримання прав людей з інвалідністю і підписав Факультативний протокол до неї, також на даному етапі пробує адаптувати відповідне законодавство для захисту прав людей з інвалідністю.

Разом з тим, виконання закону та дотримання прав осіб з неповносправністю залишається на досить низькому рівні і люди з особливими потребами стикаються з багатьма бар’єрами в їхньому житті та до сих пір виключені із різних сфер суспільного життя», ?  зазначає Людмила Сухарєва, національний координатор роботи з неповносправними людьми в Карітасі України.

Карітас України завдяки підтримці донорам із Франції та Іспанії  з 2008 року надає послуги молодим людям  з вадами розумового розвитку та іншими неповноправностями. На даний час 4 центри соціальної реабілітації для молоді з особливими потребами відвідує понад 100 осіб, з них близько 20-ти осіб є жителями геріатричного пансіонату.

Проект, що стартував у червні, ставить за мету: розширити та покращити роботу мережі 4-ох центрів, сприяти розвитку реабілітаційних програм і програм соціальної інтеграції, передбачає низку освітніх та інформаційних заходів, особливим чином ? співпрацю з державними установами, закладами освіти та культури, місцевими громадами, іншими громадськими організаціями.

Виконання проекту «Соціальна інклюзія та розвиток інтеграційних центрів для молодих неповносправних людей в Україні» сприятиме в забезпеченні щоденної діяльності центрів Карітасів, які  є часто єдиним місцем в малих містах і їхніх околицях, де надається комплекс соціальної і психологічної підтримки та проводяться програми соціальної реабілітації для людей з особливими потребами.

«Відтак молоді люди з вадами розумового розвитку зможуть покращити життєво необхідні навички, бути більш самостійними і незалежними, адаптованими до умов проживання, легше інтегруватися в суспільство. Місцеві мешканці будуть більш відкриті до  проблеми осіб з особливими потребами, що допоможе в свою чергу долати стигматизацію та ізоляцію», ?  завершує розповідь про новопочатий проект зі знанням про здобутки попередніх років Карітасу в даній сфері Людмила Сухарєва.