Карітас Харкова реалізовує проект «Папа для України»

З 1 квітня 2019 року в Харкові стартував проект «Папа для України».

Основною метою проекту є покращення якості життя соціально незахищених груп населення з числа вимушено переселених осіб та сприяти підтримці віри в краще майбутнє.

Проект передбачає обслуговування потребуючих, які проживають в Харкові та Харківській області.

Допомога надається наступним категоріям людей:

  • важкохворі люди з 1,2,3 ступенями інвалідності,
  • самотні батьки,
  • пенсіонери з мінімальною пенсією,
  • годуючи або вагітні жінки,
  • багатодітні родини,
  • особи, які мають тяжки захворювання (медичний напрямок).

Види допомоги:

  • ваучери на продукти харчування і гігієну,
  • ковдри та постільна білизна,
  • дитячий одяг на весну,
  • підгузки та дитяче харчування,
  • допомога на придбання дров та вугілля,
  • медична допомога по рецептурних бланках.

Допомога отримується одноразово.

Тривалість проекту до 30 червня 2019 року.

Прийом бенефеціарів у приміщенні БО «БФ «Карітас Харків» ведеться за адресою м. Харків, вул. Молочна, 3 (2 поверх),:

з вівторка по четвер, з 10:00 до 16:00 

Додаткові питання за телефоном 067 560 54 52

Відбувся Форум «Діалог у миробудуванні: компроміс чи консенсус»

19 березня 2019 року в Харкові відбувся Форум «Діалог у миробудуванні: компроміс чи консенсус»

Учасниками Форуму стали освітяни, держслужбовці, представники соціальної сфери та громадськості.

В першій панельній дискусії «Стан та розвиток сімейної медіації в України» виступила спікер Тетяна Білик – співзасновниця та Член Наглядової Ради ГО «Асоціація сімейних медіаторів України». У своїй доповіді пані Тетяна ознайомила з принципами за якими була створена асоціація та представила  напрацювання та особливості роботи волонтерського проекту з надання послуги сімейної медіації для населення.

Василь Михайлишин – координатор проектів і науковий співробітник Харківського офісу Фонду Конрада Аденауера в Україні, представив тему: «Миротворча місія на Донбасі: чи є потенціал для врегулювання конфлікту?»

Пан Василь окреслив шляхи до переговорів, формат миротворчої місії, бачення конфлікту та роль Донбасу з позиції України та країни агресора. Свою увагу він також акцентував на важливості діалогу з Донбасом на рівні персональних контактів, гуманітарного діалогу та ймовірності розміщення миротворчої місії на Донбасі.

Тему «Перспективи примирення у поствоєнній фазі конфлікту» представила Олена Захарова – координаторка від української сторони транснаціонального діалогового проекту «Жіночі ініціативи за мир на Донбасі», керівник Центру громадських ініціатив «Ідеї змін».

Доповідач, представила досвід проектів у сфері миробудівництва, методи миротворчої роботи у гарячу фазу конфлікту: діалог та діапрактика. Також до обговорення було представлене питання про роль громадянскього суспільства та неурядових інституцій у налагодженні діалогу між сторонами конфлікту та про особливості діалогових процесів щодо конфлікту на Донбасі.

Друга частина Форуму була присвячена практичній роботі в трьох групах, модераторами яких стали: психологи Карітасу Харкова – Світлана Остапцова та Вікторія Зенцова, а також – Олена Копіна, автор ініціативи «Лабораторія мирних рішень».

По завершенню, кожна з груп представила результати напрацювань творчих майстерень за темами:

  • «Булінг в освітньому середовищі: попередження насильства»
    «Діалог в родині: шлях до порозуміння»
    «Конфлікти на рівні громад: як органи місцевого самоврядування можуть впливати на їх вирішення?»

«Даний Форум є кроком до досягнення основної мети проекту з миробудування, сприяє кооперації між людьми та організаціями, які діють в напрямку зменшення конфліктів у громадах та регіонах», – зазначила у своєму коментарі Ганна Гоменюк, менеджер проекту з миробудування в Карітасі України.

Нагадаємо, що Форум був організований Карітасом Харкова в рамках реалізації проекту «Об’єднуючи людей заради розбудови миру»

Карітас Харків запрошує на форум «Діалог у миробудуванні: компроміс чи консенсус»

Карітас Харкова відкриває реєстрацію на форум «Діалог у миробудуванні: компроміс чи консенсус», що відбудеться 19 березня 2019 року.

Запрошуємо представників влади, громадськості, органів місцевого самоврядування, освітян та спеціалістів, що працюють в галузі миробудування.

В панельній дискусії залучені експерти представлять стан сімейної медіації в Україні, стратегії примирення в поствоєнній фазі та можливості введення миротворчих місій на Донбасі.

Друга частина форуму містить практичну роботу в групах за трьома напрямками. Учасники разом з експертами шукатимуть відповіді на питання:

1. Булінг в освітніх середовищах. Як попередити насилля?
2. Який досвід необхідний для побудови сімейного діалогу?
3. Як органи місцевого самоврядування можуть впливати на конфлікти в громадах?

Реєстрація: https://goo.gl/forms/e4pxipRWzEBOveSj1

Реєстрація триває до 11 березня.


Організатори залишають за собою право відбору учасників.
Захід організовується Карітасом Харкова в рамках проекту «Об’єднуючи людей заради розбудови миру».

«Почуй мій голос»: В Харкові показали фото вдів учасників АТО

«Почуй мій голос» – це назва виставки фотопортретів вдів учасників АТО, що відкрилася в Харківському обласному організаційно-методичному центрі культури і мистецтв 18 лютого 2019 року.

Організатори виставки, повідомляє кореспондент Укрінформу, – благодійний фонд Карітас Харків у партнерстві з громадською організацією «Всеукраїнське об’єднання рідних зниклих безвісти і загиблих захисників України».

«Це перша подібна виставка в країні. В експозиції 28 портретів молодих і красивих жінок в основному, мешканок Харківської та низки міст Полтавської області. Всі вони втратили своїх чоловіків, батьків своїх дітей на війні, яка триває шостий рік поспіль. Про вдів згадують рідше, ніж про героїв війни, але треба задуматися про те, яку втрату вони пережили. Під кожним портретом ім’я вдови і слова, звернені до коханої людини, яка, вони вірять, чує їх, знає про їхню любов. Їм не можна бути слабкими. Їм, як бійцям, доводиться вчитися жити по-новому, самостійно ростити дітей, долати труднощі. Придивіться до їхніх обличь: стримуючи сльози, вони посміхаються, їх окрилює віра в майбутнє і світла пам’ять про минуле», – коментує виставку керівник проекту Карітасу Харків Марина Краснова.

За словами автора цієї галереї фотопортретів, відомого харківського фотохудожника, заслуженого майстра народної творчості України Олександра Вакуленко, він з самого початку відмовився від задуму відобразити в фотографіях печаль і тугу молодих вдів: «Вони повинні жити повним життям, за себе і за чоловіка, який як би поїхав у тривале відрядження, але завжди залишається з ними».

Виставку благословив єпископ Української греко-католицької церкви Василь Тучапець. Він виділив у долі кожної героїні фотовиставки характерну рису: соціальну мужність, яка не дає їм зламатися під ударами долі.

На виставці прозвучала музика Шопена у виконанні відомого харківського піаніста Олександра Попова, обрана ним в якості гімну мужності і краси, а також вірші, написані, в тому числі, самими вдовами в пам’ять про чоловіків, які загинули в АТО.

Про долю свого чоловіка, дагестанця Кадира Магомедова кореспонденту Укрінформу розповіла харків’янка Наталя Магомедова. Виявилось, доброволець Кадир, кулеметник батальйону «Донбас», загинув в Дебальцевському котлі в січні 2015 року та похований в Харкові, на мусульманському кладовищі, де на гранітній стелі написані слова на арабській мові про його любові до другої батьківщини – України …

Як прозвучало на виставці, вона матиме продовження: вже в травні організатори обіцяють відкрити в Харкові виставку фотопортретів матерів і батьків солдатів, загиблих в АТО.

Проект реалізовано в рамках проекту “Об’єднуючи людей заради миру”.

Оригінальна стаття тут

Фото – Ukrinform

Карітас Харків запрошує на фотовиставку присвячену дружинам загиблих учасників АТО

Вже 6 рік поспіль в Україні триває війна. Ми втрачаємо найкращих синів та дочок нашої неньки, вшановуємо та пам’ятаємо їх. Кожен герой – це цілий світ та окрема історія його життя та його родини. Важко уявити, скільки горя, сліз та болю принесла до їхніх родин сумна звістка про втрату…

Виставку «Почуй мій голос» Карітас Харків присвячує тим, кому вже неможливо бути слабкими – вдовам, чиї герої поклали своє життя за Україну. Про них згадують не так часто, але варто лише задуматися, що пережили вони … Це не лише втрата коханого чоловіка, це втрата цілого світу родинного затишку і тепла, що панував у їхніх домівках.

Ці ніжні, тендітні жінки змушені стати «бійцями» та навчитися жити по-новому. Деякі з них, залишилися з малесенькими дітьми, заради яких треба бути сильними. Самотужки долати щоденні труднощі, які раніше лягали на плечі господаря. І найголовніше, стримуючи сльози і посміхаючись, ці жінки мають дивитися в майбутнє із світлою пам’яттю про минуле.

Ми прагнемо, аби суспільство «почуло» про їхній біль та крик любові, який рветься з душі і долинає до небес. 

Запрошуємо відвідати фотовиставку «Почуй мій голос», що присвячена вдовам загиблих воїнів АТО.

Відкриття: 18 лютого, о 14:00

Локація: м. Харків, Обласний організаційно-методичний центр культури та мистецтв – вул. Пушкінська, 62

Тривалість: до 11 березня 2019

Захід організовано у співпраці Карітас Харків, в межах проекту «Об’єднуючи людей заради розбудови миру», громадської організації «Всеукраїнське об’єднання рідних загиблих, безвісти загиблих захисників України» та Обласного організаційно-методичного центру культури і мистецтва.

«Богданове щастя» та розбудова миру силами «гуманітарного батальйону»

«Маленькою я вчилася у цій школі, і коли підписували листівки, завжди було таке: «Зичу тобі чистого, мирного неба над головою». Тоді думала, що побажання якесь таке дивне, а зараз гадаєш – ні, все-таки дуже актуальне побажання» (слова мешканки Миколаївки з фільму «Богданове щастя»).

24 січня 2019 року у Харківському Літмузеї відбулася знакова подія – перегляд та обговорення документальної стрічки «Богданове щастя» за участі однієї з режисерок фільму Лариси Артюгіної.

Кіно демонструє досвід волонтерської групи «Новий Донбас» у побудові мирного діалогу на Сході України на прикладі невеликого містечка Миколаївка, розташованого біля Слов’янська на Донеччині.

На початку фільму боєць Нацгвардії, йдучи коридорами напівзруйнованої школи, говорить: «Тут навчаються діти, заради яких ми воюємо. З часів Євромайдану ми навчилися жити, не очікуючи підтримки від влади». І волонтери не тільки допомагають відновлювати шкільне приміщення, але й проводять різноманітні майстер-класи, ігри, конкурси, намагаючись відволікти дітлахів від війни.

Головний герой стрічки – звичайний хлопчик Богдан, який своєю відвертістю та щирістю просто зачаровує глядачів. Улюбленими кольорами для нього є синій та жовтий, і Богданчик мріє мати в себе справжній прапор України, який йому й дарують приїжджі.

Фільм про те, як щиросердні речі: відкрита посмішка, душевне спілкування – народили довіру та дружбу, знищивши стереотипи. Він вийшов світлим та славним.

Відповідаючи по закінченні перегляду на питання глядачів, як виникла ідея їхати саме до Миколаївки, режисерка повідала, що боєць батальйону «Донбас» із позивним «Казбек» попросив волонтерів допомогти здійснити мрію – відродити школу №3 в його рідному містечку – до 1 вересня 2014 року. І Ларисі Артюгіній з колегами вдалося знайти кошти на відбудову пошкодженого закладу освіти.

«Але потрібно було відновлювати не тільки стіни, головне – відновити довіру. Потрібно, щоб слідом за військовими батальйонами заходили «гуманітарні батальйони». Адже без цього неможливо закінчити війну», – наголосила режисерка.

Тому до Миколаївки відправився цілий «десант» творчих людей. Хтось навчав дітей танцювати, хтось – малювати пальцями, хтось просто вголос читав файні українські книжки. Започаткували й дитячу кіностудію, яка живе й понині, причому старші школярі передають отримані навички за естафетою молодшим.

Хоча спочатку активістів сприйняли дуже холодно, – зізналася Лариса Артюгіна, – адже більшість жителів Миколаївки була впевнена в тому, що їх обстрілювала українська армія. Один із школярів навіть сказав: «Мій тато – ополченець. Я теж по закінченні школи піду в ополченці»… Але через 3 місяці, коли були на екскурсії в Києві, він із гордістю показав Ларисі тільки-но отриманий паспорт громадянина України.

Відновлювали школу №3, а працювали з дітьми з усіх шкіл та інтернату Миколаївки. І діти почали мінятися. А слідом за ними – й дорослі.

Тому цей досвід успішної побудови діалогу потім вирішили зафіксувати у фільмі.

Ще згадала Л. Артюгіна таку зворушливу історію: коли на свято Миколая привезли до дітлахів волонтера з Німеччини, який органічно виглядав у костюмі Святого Миколая, одна з дівчат загадала йому бажання: «Я хочу на Новий рік собачку, цукерки та мир в Україні!».

А сама режисерка, після того, як мир запанує в усій нашій країні, планує знімати комедійне ігрове кіно. Зокрема, в неї ще до війни був робочий сценарій стрічки «Панда», підготовлений за розповідями харків’янина Сашка Ушкалова.

Залишається додати, що гостей на «Богданове щастя» запросив Карітас Харкова в межах проекту «Об’єднуючи людей заради миру», в рамках якого відбувається чимало мистецьких, правозахисних та діалогових заходів, спрямованих на відновлення соціальної згуртованості, довіри і співробітництва шляхом примирення і миробудівництва.

Юрій Чумак