Позначка: реформування

 

20.03.2013, Україна
11 березня в Києві відбувся круглий стіл за участі українських та міжнародних організацій у сфері благодійності та соціальної роботи. Учасники зустрічі обговорили актуальні проблеми соціальної сфери в Україні та перспективи її реформування.

В ході обговорення цих питань учасники заходу погодилися з незадовільним станом стратегічного планування соціальної політики та з необхідністю створення експертного координаційного органу з представників неурядових організацій. Водночас були заслухані доповіді про ситуацію з діяльністю громадських рад при органах державної влади та прийнято рішення лобіювати збільшення їхніх повноважень.

 

При розгляді питання можливих змін у видатках Державного бюджету учасники круглого столу погодилися з необхідністю звернутися до органів державної влади з закликом зберегти поточний рівень соціальних гарантій як у розрізі гарантованих державою виплат, так і в тому, що стосується обсягів і якості соціальних послуг. З огляду на це, присутні на зустрічі погодилися з тим, що неприпустимим є знищення інституту фахівців соціальної сфери, зменшення їх кількості (встановленої з огляду на норми забезпечення населення соціальними послугами).

Завдяки доповіді колег із Українського Форуму Благодійників та подальшому обговоренню було розглянуто успіхи та перспективи лобіювання змін у врегулюванні та оподаткуванні благодійності, іноземний досвід, стратегічні напрямки подальших реформ цієї сфери. Все це дозволяє зменшити навантаження на благодійників, стимулювати розвиток приватної та корпоративної благодійності в Україні.

За час круглого столу у Києві була узгоджена спільна позиція представників і щодо подальшої діяльності органів державної влади в сфері захисту прав дитини, зокрема, в тому, що стосується функцій позиції та Уповноваженого з прав дитини в структурі органів влади. З огляду на нещодавню зміну державного устрою (в бік парламентсько-президентської республіки), учасники круглого столу зійшлися на думці, що дана посада має бути включена до структури Верховної Ради, можливо, як відділ Секретаріату Уповноваженого з прав людини.

Додаткову увагу було зосереджено на питанні взаємодії громадськості з органами державної влади в рамках громадських рад і, зокрема, на участі у розробці нормативних документів, необхідності ефективності громадської експертизи таких документів.

Учасники круглого столу “Перспективи адвокації та реформування в соціальній сфері” погодилися сформувати робочу групу, що займеться створенням національного представницького експертного та координаційного органу, його складом, повноваженнями, структурою та керівництвом. Його робоча назва «Національна рада НУО у сфері захисту прав дітей та сім’ї». Погоджено, що такий представницький орган:
–    мав би включати широке коло експертів, представників організацій, професійних та клієнтських спільнот,
–    працювати незалежно від органів державної влади,
–    проводити регулярний моніторинг сфери захисту прав дітей та сімей,
–    виступати в якості експертної групи при розробці, затвердженні та впровадженні законодавчих ініціатив у соціальній сфері,
–    координувати зусилля з реалізації реформ і стратегій через діяльність громадських рад і лобістських груп.

Попередніми пріоритетами його діяльності було визначено:
•    трансформацію системи інституційних закладів,
•    розвиток сегменту соціальних послуг (в тому числі превентивних) для дітей та сім’ї,
•    поєднання сімейної політики та політики прав дитини, зміну орієнтирів усіх напрямів соціальної політики спрямуванням на інтереси сім’ї.

Також за підсумками обговорення був складений відкритий лист до органів державної влади з пропозиціями та застереженнями щодо поточного стану та перспектив реформування соціальної сфери.

Обговорення показали спільність поглядів учасників круглого столу, відповідальність і високий ступінь готовності до співпраці. Активну участь у заході взяли:

• Василина Дибайло та Зінаїда Кияниця – директор та заступниця директора Партнерства «Кожній дитині»
• Світлана Толстоухова – президент ВГО «Ліга соціальних працівників України»
• Андрій Чупріков – Національний директор МБО «БФ «СОС Дитячі Містечка»
• Катерина Ржевська – менеджер програм Українського форуму благодійників
• Дзвенислава Чайківська – керівник лобістської групи БФ «Карітас України»
• Ірина Сінельнік – фахівець проектів та програм Фонду Ріната Ахметова «Розвиток України»
• Андре Поддубний – виконавчий директор центру «Наші діти»
• Габріелла Акімова – радник з питань захисту прав дітей Дитячого фонду ООН.

06.03.2014, Україна
Днями в офісі Карітасу України пройшло спільне засідання Координаційно-експертної ради з питань соціальної політики Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики, Національної Академії Наук України та  Штабу соціальних реформ. В засіданні також прийняв участь міжнародний координатор робочої групи «Соціальний діалог та справедливість» Форуму громадянського суспільства Східного партнерства Ростислав Дзундза. Темою  засідання було обговорення пакету комплексних пропозицій для реформування соціальної сфери.

Учасники засідання обговорили пакет пропозицій, який передбачає конкретні кроки для українського уряду по реформуванню системи соціального страхування, системи надання соціальних послуг, надання територіальним громадам інструментів безпосереднього управління містом, впровадження механізму розрахунку вартості життя, тощо.

Лист з пакетом пропозицій буде скеровано Прем’єр-міністру України Арсенію Яценюку за підписом організацій, які приймали участь у підготовці цього документу. Низка недержавних організацій (зокрема, Українська федерація убезпечення, МБФ «Карітас України», ВБФ «Коаліція ВІЛ-сервісних організацій», Всеукраїнський Альянс Профспілок, «Бюро соціальних та політичних розробок» тощо) впродовж року  готували пропозиції по різним напрямкам реформ  та розробляли покрокові інструкції щодо  їх реалізації. Теперішній ж пакет пропозицій – сумарне узагальнення від активістів громадянського і благодійного сектору України для уряду.

Про реформу системи надання соціальних послуг в Україні загалом говорять давно, однак досі не вироблено цілісних і послідовних підходів до вирішення стратегічних питань подальшого соціального розвитку країни. Карітас України активно долучився до цього процесу у 2012 році: спочатку ми провели грунтовний аналіз медико-соціального і юридичного поля  діяльності, а потім активно включились у  процес зміни і вдосконалення вітчизняної системи надання соціальних послуг для вразливих категорій населення.

“Неурядові організації України не тільки готують пропозиції – вони можуть взяти на себе відповідальність по їх реалізації. Для нас зараз важливо, щоби нова влада не почала проявляти патерналізм по відношенню до громадянського суспільства, який був притаманний режиму В. Януковича.

Українська соціальна політика потребує корінних змін, при чому, важко вказати галузь, де такі реформи непотрібні. Слід зазначити важливу проблему: реформування потрібно проводити одночасно в різних  галузях. Неможливо, наприклад, реформувати систему соціальних послуг, без реформування місцевого самоврядування та делегувань на нижчий рівень не тільки повноважень, але і коштів», – зазначає Ігор Камінник, координатор програм Коаліції ВІЛ-сервісних організацій.

Серед сьогоднішніх проблем у сфері надання соціальних послуг слід виділити насамперед недосконалість законодавчої бази, якою регламентується низка питань галузі, також недостатня якість та ефективність послуг, соціальна несправедливість, низький рівень адресності послуг, високі адміністративні витрати, недостатня прозорість, практична відсутність системи стандартів, невідповідність мережі бюджетних установ у сфері надання соціальних послуг її повноваженням, багаторівнева ієрархію мережі бюджетних установ, недофінансування установ у сфері надання соціальних послуг, низька ефективність механізму кошторисного фінансування, не пов’язаного з результатами діяльності бюджетних установ у сфері надання соціальних послуг, відсутність правової регламентації діяльності адміністрації бюджетної установи щодо розпорядження доходами від підприємницької діяльності, що призводить до неефективного використання цих коштів, обмеження права споживача соціальних послуг на вибір постачальника послуг тощо.