Боротьба проти торгівлі людьми є одним з пріоритетів діяльності багатьох організацій Карітас в Європі і в світі. Багато з них беруть участь в екуменічній мережі КОАТНЕТ,

яка об’єднує організації засновані церквами різних конфесії (католицькі, протестантські і православні) в проект Карітасу Інтернаціоналіс. Учасники мережі співпрацюють на міжнародному рівні, працюють в себе в країні і регіоні, щоб допомогти потерпілим від торгівлі людьми і запобігти цьому явищу.

 

Покращення механізмів боротьби з торгівлею людьми повинно відбуватися одночасно з покращенням захисту потерпілих. Повага до прав людини є головним елементом в наданні допомоги потерпілим особам. Потерпілі мають право на належну безпеку, соціальну, юридичну допомогу і захист даних.

 

Не зважаючи на численні міжнародні юридичні інструменти, в багатьох країнах відсутній ефективний захист потерпілих осіб.

 

Учасники КОАТНЕТ відстоюють:
Право потерпілих осіб на дозвіл на тимчасове проживання, який можна продовжити і перетворити на дозвіл на постійне місце проживання. Останній має бути наданий незалежно від бажання потерпілих співпрацювати з поліцією в розслідуванні і суді. Потерпіла особа могла пережити фізичну чи ментальну травму. З таким дозволом на проживання вона може почати будувати подальше життя і стосунки довіри з чиновниками. Це може розвинутись до деякої міри співпраці.
 
Повернення потерпілих осіб до своїх країн походження і їхня реінтеграція повинні бути добровільними і ретельно підготованими.

 

Учасники КОАТНЕТ закликають керівництво ЄС здійснити наголосити на потребі ефективного захисту потерпілих і їх одужання, включаючи створення можливостей для груп ризику заробляти  на прожиття і не наражатися на небезпечні ситуації.

 

В «Європейському Році Проти Бідності» учасники КОАТНЕТ підкреслюють зв’язок торгівлі людьми з бідністю. Цей зв’язок слід враховувати при розробці політики протидії торгівлі людьми.

сучасним рабством в Україні.

З 1991 року за оцінками МОМ в Україні понад 110 000 українських жінок, чоловіків та дітей постраждали від торгівлі людьми. Задля викорінення цього злочину та реабілітації постраждалих від торгівлі людьми недержавні організації співпрацюють з урядом, громадянським суспільством, міжнародними організаціями та бізнес спільнотою.

 

Боротьба проти торгівлі людьми є одним пріоритетів діяльності багатьох організацій Карітасу в Європі і в світі. Карітас України є членом міжнародної мережі християнських організацій, які борються проти торгівлі людьми,  і продовжує координувати проект Карітасу Інтернаціоналіс «COATNET». Метою цього проекту є розвиток мережі і створення механізмів та засобів, які б сприяли обміну інформацією, взаємній підтримці та дієвому партнерству між країнами. Учасниками КОАТНЕТу є організації з 27 країн світу.

 

* Заява КОАТНЕТ з приводу Європейського дня проти торгівлі людьми

Суспільні дні Української Греко-Католицької Церкви − це відкрита платформа, яка об’єднує всіх людей доброї волі, віруючих УГКЦ, інших Церков та спільнот. Багатство духовне, а не матеріальне – наскрізна тема всього заходу. Це перша на пострадянському просторі спроба заангажувати представників релігійних і недержавних організацій у публічну дискусію

на місцевому і загальнонаціональному рівні.

 

Глава УГКЦ, Кардинал Любомир Гузар наголосив, що цього року тема Суспільних днів: «На початку було Слово: комунікація у ХХІ столітті». «Хочемо звернути увагу на те, що ми, як людська спільнота, повинні бути готовими слухати, чути одне одного… Іноді є люди дуже нещасливі, але якщо є люди, які готові вислухати, це може багато чого змінити».

 

Програма Днів – екуменічна і міжрелігійна. Учасники Суспільних днів матимуть змогу обговорити питання і проблеми комунікації різних рівнів і форм, навчитися ефективно спілкуватися. Завданням Суспільних днів також є надати слово тим, кому важко прорватися у інформаційний простір. У рамках Днів пройде традиційна Акція солідарності: візити до в’язниць, сиротинців, будинків літніх та потребуючих сімей.

 

Унікальним заходом Суспільних днів УГКЦ є виставка європейських художників «Світ очима бідних», яка розташується просто неба у парку ім. Тараса Шевченка навпроти «червоного корпусу» Київського національного університету. Виставка вже побувала в Європі, в Києві її можна побачити до 15 листопада. На виставці представлено картини з альбому «Відчиніть мені врата справедливості», створеного Конференцією «Справедливість і мир» під час спільної акції «Боротьба із бідністю» (2008 рік).

 

Ростислав Дзундза, керівник проектів Карітас-Київ розповів: «У роботах – це картини, скульптури, графіті, фото – зображено голод, усамітнення, відчай, і, поряд з цим, ознаки надії. Зображено складність бідності та нестабільність людського багатства, потреби бідних, а також різні підходи до цієї теми у європейському художньому мистецтві. В Україні та у світі переважає тенденція замовчувати бідність, не наголошувати про це явище. Демонструючи виставку у столиці України у рамках ІV Суспільного Тижня, УГКЦ хоче надати голос тим, до кого рідко прислухаються, кого не хочуть побачити, від кого відвертаються».

За детальною інформацією звертайтеся:
+38 032 243 78 92
+38 066 929 00 97
jpc@ugcc.org.ua

 

* Київ побачить “Світ очима бідних”. Фоторепортаж 08.11.2010 – Портал “Громадський простір”

 

* Програма IV Суспільних днів УГКЦ у Києві (www.ugcc.org.ua)

Любов до Батьківщини можна виховати лише національною культурою. На виховання патріотизму у молоді повинна бути спрямована співпраця державних та громадських організацій. До процесу патріотичного виховання молоді  повинні долучатися і освітні заклади.

29 жовтня працівники Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ з освітянами Копачинської школи (Городенківський  район, Івано-Франківська область) провели культурно-просвітницьку зустріч для молоді: «І пам’ятай, якій землі Ти син! Земель багато – рідний край один».

Шкільне свято об’єднало кілька ідей: вшанування Пресвятої Богородиці як покровительки українського народу, відзначення дня створення ОУН-УПА і вшанування пам’яті жертв тоталітарних режимів. На святі також возвеличували жінку-українку, як берегиню свого роду, який є невід’ємною частиною цілого українського народу.

 

Найшановнішими гостями свята були підопічні Карітасу з «Клубу людей похилого віку «Надвечір» – члени Братства ОУН-УПА,  які в свій час боролися за національну ідею. За стародавнім звичаєм школярі зустрічали своїх гостей короваєм і сіллю – символами багатства, доброти та щедрості українського народу. 66-й річниці створення ОУН-УПА та Дню козацтва були присвячені маршова хода і стройові пісні учнів.

Небесне й могутнє заступництво прагне кожна людина, родина й народ. Український народ просив помочі, шукав допомоги у покрови Пречистої Діви Марії. Тому з-поміж релігійних свят українського церковного календаря завжди було та залишається свято Покрови Пресвятої Богородиці. Учні Копачинської школи співали пісні, читали вірші, присвячені Пресвятій Богородиці та Матері-Берегині, вшануванню і возвеличенню їх любові та заступництву.  Читали вірші і діти трудових мігрантів, якими опікується Карітас.

Захід був проведений завдяки програмі «Місце зустрічі – Діалог» Німецького Фонду «Пам’ять. Відповідальність. Майбутнє.». А працівники Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ вже планують наступні заходи, присвячені національно-патріотичного та морально-етичного вихованню молоді.

 

 

29 жовтня підопічні разом з працівниками Карітасу-Київ гуляли містом: пройшлися парками, що на дніпрових схилах, та центральною вулицею Києва – Хрещатиком. Діти зробили безліч фотознімків. А ввечері переглянули благодійну виставу «Будь-ласка, живи!» харківського дитячого театру «Тимур». Його актори, хлопці та дівчата віком від п’яти років, показали життя діток хворих на рак, роботу священика і групи волонтерів, які працювали в московській лікарні. Всі глядачі були дуже зворушені дійством. Підопічні Карітасу навіть висловили бажання стати волонтерами, щоб допомагати хворим. Для працівників Карітасу вистава була теж дуже повчальною. Найбільше запам’яталися слова художнього керівника «тимурівців», В. Сидіна:

* Читати статтю від 02.11.2010

що пережили репресії тоталітарних режимів, та видати ці матеріали у формі аудіо-книги.   

 

Під час офіційного відкриття клубу директор Карітасу СДЄ о. Ігор Козанкевич зазначив, що працівники Карітасу готові надавати психологічну, соціальну та емоційну підтримку особам, які пережили важкі репресії радянської влади та гітлеризму. «Ми організовуватимемо та проводитимемо для них різноманітні заходи, тобто спільні зустрічі, екскурсії, диспути, вечори відпочинку, святкування їх іменин тощо», – продовжив о. Ігор.

Як повідомила соціальний працівник проекту Анна Кілас-Кропивницька, одна із задач клубу – зібрати зі спогадів літніх людей свідчення про прожиті часи та їхні внутрішні переживання в той час, видати ці матеріали у формі аудіо-книги. «Колишні жертви тоталітарних режимів будуть зустрічатися та спілкуватися в приміщенні Карітасу, братимуть участь у культурно-мистецьких заходах, спільно проводитимуть свята та зможуть підтримувати один одного морально та духовно, оскільки в них в дечому спільні долі та пережиття», – висловлює свої сподівання пані Кілас-Кропивницька.

Відвідувачі клубу теж ділилися своїми спогадами про пережите переселення, про працю в Німеччині, армійську службу на Сахаліні, про те, як були свідками привселюдного розстрілювання людей. «Зараз важко згадати наші переживання в той час. Ми були ще дітьми, плакали,  не знаючи чого чекати», – згадували вони.

«Всім небайдужим до історії  нашого українського народу ми розповідатимемо живу правдиву історію часів Сталіна, Гітлера та інших представників тоталітарних режимів», – пообіцяли очевидці.

Окрім проведення культурних заходів, відвідувачі клубу «Жива історія» матимуть змогу отримати інформаційну, соціальну, консультаційну та гуманітарну допомогу.

 

Проект реалізується за підтримки Всеукраїнської благодійної організації «Турбота про літніх в Україні» та програми «Місце зустрічі: Діалог».

25 жовтня у приміщенні Львівської обласної лікарні ОХМАТДИТ відкрили відділення дитячої хірургії, яке  перетвориться на Центр сучасної  дитячої хірургії. Цьому святковому відкриттю передувала благодійна акція: «Врятуй маленьке життя – зроби великий вчинок», яку в лютому

цього року започаткував Карітас Львів УГКЦ.

За цей період організаторами акції було проведено ряд заходів по збору коштів, велась постійно інформаційна  кампанія по залученню нових жертводавців.  Після певного розголосу та перших успіхів у ході акції до її підтримки вирішило долучитись і Обласне управління охорони здоров’я, виділивши кошти на продовження ремонтних робіт у післяопераційних палатах.

На відкриття відділення Дитячої малоінвазивної хірургії прибули голова Львівської обласної державної адміністрації Василь Горбаль, начальник обласного управління охорони здоров’я Сергій Федоренко, ректор Львівського медичного університету Борис Зіменковський, представники громадських організацій. 

 

Отець ректор Львівської духовної семінарії Микола Фредина провів освячення відремонтованого приміщення та нового обладнання  хірургії.  У своєму слові о. Микола пригадав, що Бог є любов, тому лікарі і молодший медичний персонал повинні виявляти свою любов до кожної дитини, як до дитятка Божого. 

Після  відкриття хірургії виступили організатори акції. Працівники Карітасу Львів УГКЦ подякували всім жертводавцям за підтримку. Особливо відзначили лікаря Андрія Дворакевича та генерального  директора будівельної фірми «Еталон» Романа Лобая, який незважаючи на обмеженість у фінансах продовжив ремонтні роботи. Голова Львівської ОДА наголосив на необхідності продовжувати розвиток традицій соціально відповідального бізнесу.  

 

Працівники Карітасу Львів УГКЦ задоволені тим, що їм вдалося підтримати добру справу зі створення сучасної хірургії, допомогти перетворити ідею у благодійний проект, зібрати пожертви.  Бо це свято  для всіх мешканців Західної регіону України. Головна мета благодійного проекту – покращення медичного обслуговування дітей, порятунок дитячого життя, яке є безцінним для всіх, хто дбає про майбутнє України.        

* Матеріали про збір коштів станом на 9 липня 2010 року.

живе зовсім одна, тому потребує уваги та підтримки.

Серед гостей пані Марії були інші репресовані, керівник Інформаційно-консультаційного центру, Роман Рєзнік та соціальний працівник Карітасу, Анна Бевзюк. Гості принесли з собою гостинці, але шановна господиня більше раділа увазі та спілкуванню.

Тепер колишні політв’язні долучилися до проекту «Без минулого  немає майбутнього» в рамках програми  «Місце зустрічі – діалог», в межах якої діляться пережитим, спілкуються одне з одним, надають взаємну підтримку. Даний проект впроваджується громадським об’єднанням «Асоціація економічного розвитку Коломийщини» та Карітасом Коломийсько-Чернівецької єпархії.

Цей візит не перший й не останній. Відвідування триватимуть, підтримка надаватиметься. Адже, пройшовши складне життя,  людям похилого віку важливо знати, що їх пам’ятають.

14 жовтня у місті Городенка працівники Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ для соціальних педагогів та практичних психологів зі шкіл району провели навчальний семінар-тренінг «Сприяння адвокації прав дітей. Правовий статус дитини в українському законодавстві». Спільне навчання зазначених фахівців  дозволило консолідувати зусилля та ресурси різних соціальних інституцій.

Головною ціллю тренінгу, що проводився у рамках проекту «Психоемоційна та соціальна робота з дітьми трудових мігрантів», було ознайомити фахівців соціальної сфери з формами та методами роботи із сім’ями і дітьми щодо захисту їхніх прав. Адже питання прав дітей стосується, в першу чергу, самих дітей. Діти повинні мати доступ до інформації про свої права.

 У ході роботи навчального семінару-тренінгу учасники ознайомилися з міжнародними документами у сфері захисту прав дітей, зокрема з  Конвенцією ООН, із «Державною програмою «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини до 2016 р.». Педагоги та психологи розглянули нормативно-правову базу щодо представництва інтересів дітей працівниками соціальної сфери.

Проект проекту «Психоемоційна та соціальна робота з дітьми трудових мігрантів» здійснюється за підтримки фонду Арсенія Яценюка Open Ukraine та фонду Віктора Пінчука.

 

* Робота з дітьми трудових мігрантів. Тренінгові заняття: «Я – дитина. Я теж маю права!»

18 жовтня європейські країни відзначили День боротьби з торгівлею людьми. Міжнародні організації ООН та ОБСЄ, як також громадські активісти, які працюють з цією проблемою в Україні, закликали українську владу ухвалити комплексне законодавство щодо протидії торгівлі людьми.

Координатор консультативного центру з протидії торгівлею людьми у Хмельницькому Вадим Яцишин розповів про те, як можна подолати цю проблему.

– Міжнародні організації закликають до ухвалення комплексного законодавства щодо протидії торгівлі людьми. Що повинно включати це законодавство?
На мій погляд, воно повинно мати інструменти, які є зрозумілими всім, хто хоче подолати це явище. Воно повинно включати три аспекти щодо вирішення цією проблеми: криміналізація (має бути чітко прописана і зрозуміла всім), питання превенції (як повинні відбуватися заходи протидії і яким чином вони будуть представлені на широкий загал), реабілітація постраждалих (має бути узгоджені і зрозумілі всім форми, постраждалим потрібна допомога та їм байдуже: є на це законодавство чи немає).

– Ви вважаєте, що повинен бути спеціальний кодекс як частина загального законодавства?
Є достатня кількість міжнародних конвенцій, які можна об’єднати в один універсальний акт. Цей акт буде всім зрозумілий, буде виконуватись і законодавство буде приведено під той акт.

– Все частіше чоловіки становляться жертвами торгівлями людьми. Особливо в Польщі та Росії. В яких ще країнах використовують примусову працю українців?
З досвіду нашого регіону (праця з потерпілими, тими хто є в нашому обліку), люди потрапляли у рабство в Чехії, Австрії, Словаччині, Росії. Були випадки, що пов’язані з самою Україною. Тобто люди з маленьких міст потрапляли у трудову експлуатацію у крупних містах.

– Яким чином людям вдається позбавитися трудової експлуатації?
Ті люди, які експлуатують працівників потребують здорових людей, що здатні багато працювати і на яких не потрібні зайві витрати. Коли людина втрачає здоров’я, на неї вже не можна заробляти, то її можуть виштовхнути, навіть дати гроші на зворотній квиток.

– Як довго триває перебування у рабстві?
Людина, яка залучена у проституцію, може знаходитися в експлуатації сім років, бо потім втрачає зацікавленість. Експлуатація чоловіків триває два роки (це важкі роботи). А було що людина за три місяці роботи отримувала інвалідний стан та її викидали на вулицю.

– Чи можете поділитись досвідом, як ви боретеся на місцевому рівні з цим злом?
Дуже важливо зрозуміти, що побороти це явище не так легко навіть у партнерстві, вже не говорячи про поодиноку діяльність. Перше що треба зробити – налагодити співпрацю зі всіма  хто займається цією сферою. В нашому регіоні є добра співпраця зі службою зайнятості. Міжнародні організації включаються в цю роботу і підтримують нас фінансово та консультативно. Наприклад, Карітас України, Міжнародна організація з міграції – це організації дають нам можливість  зрозуміти, що ми можемо побороти це явище.     

 

Дивитись відео (“Голос Америки”).