Інтерв’ю тижня

18 жовтня європейські країни відзначили День боротьби з торгівлею людьми. Міжнародні організації ООН та ОБСЄ, як також громадські активісти, які працюють з цією проблемою в Україні, закликали українську владу ухвалити комплексне законодавство щодо протидії торгівлі людьми.

Координатор консультативного центру з протидії торгівлею людьми у Хмельницькому Вадим Яцишин розповів про те, як можна подолати цю проблему.

– Міжнародні організації закликають до ухвалення комплексного законодавства щодо протидії торгівлі людьми. Що повинно включати це законодавство?
На мій погляд, воно повинно мати інструменти, які є зрозумілими всім, хто хоче подолати це явище. Воно повинно включати три аспекти щодо вирішення цією проблеми: криміналізація (має бути чітко прописана і зрозуміла всім), питання превенції (як повинні відбуватися заходи протидії і яким чином вони будуть представлені на широкий загал), реабілітація постраждалих (має бути узгоджені і зрозумілі всім форми, постраждалим потрібна допомога та їм байдуже: є на це законодавство чи немає).

– Ви вважаєте, що повинен бути спеціальний кодекс як частина загального законодавства?
Є достатня кількість міжнародних конвенцій, які можна об’єднати в один універсальний акт. Цей акт буде всім зрозумілий, буде виконуватись і законодавство буде приведено під той акт.

– Все частіше чоловіки становляться жертвами торгівлями людьми. Особливо в Польщі та Росії. В яких ще країнах використовують примусову працю українців?
З досвіду нашого регіону (праця з потерпілими, тими хто є в нашому обліку), люди потрапляли у рабство в Чехії, Австрії, Словаччині, Росії. Були випадки, що пов’язані з самою Україною. Тобто люди з маленьких міст потрапляли у трудову експлуатацію у крупних містах.

– Яким чином людям вдається позбавитися трудової експлуатації?
Ті люди, які експлуатують працівників потребують здорових людей, що здатні багато працювати і на яких не потрібні зайві витрати. Коли людина втрачає здоров’я, на неї вже не можна заробляти, то її можуть виштовхнути, навіть дати гроші на зворотній квиток.

– Як довго триває перебування у рабстві?
Людина, яка залучена у проституцію, може знаходитися в експлуатації сім років, бо потім втрачає зацікавленість. Експлуатація чоловіків триває два роки (це важкі роботи). А було що людина за три місяці роботи отримувала інвалідний стан та її викидали на вулицю.

– Чи можете поділитись досвідом, як ви боретеся на місцевому рівні з цим злом?
Дуже важливо зрозуміти, що побороти це явище не так легко навіть у партнерстві, вже не говорячи про поодиноку діяльність. Перше що треба зробити – налагодити співпрацю зі всіма  хто займається цією сферою. В нашому регіоні є добра співпраця зі службою зайнятості. Міжнародні організації включаються в цю роботу і підтримують нас фінансово та консультативно. Наприклад, Карітас України, Міжнародна організація з міграції – це організації дають нам можливість  зрозуміти, що ми можемо побороти це явище.     

 

Дивитись відео (“Голос Америки”).