11.05.12
Наприкінці квітня до благодійного фонду Карітас, що в Івано-Франківську, завітала благодійна місія «Евіденте» лікарів-оптометристів з Нідерландів та України.

Як ми вже раніше повідомляли, іноземні спеціалісти разом із молодими українськими лікарями вже 4-ий рік поспіль безкоштовно перевіряють зір малозабезпеченим людям у країнах Африки, Східної Європи та в Україні за підтримки фонду Генрі Ноуена. За два дні перебування лікарями було оглянуто в Івано-Франківську близько 90 людей, в тому числі: 25 одиноких людей похилого віку, 35 молодих людей з вадами розумового розвитку, 30 дітей з кризових родин та дітей трудових мігрантів. Частина підопічних після перевірки зору та визначення проблеми одразу отримала окуляри. Іншим пацієнтам за індивідуальними рецептами виготовлять окуляри у Голландії й за кілька місяців передадуть в Україну.

«На жаль, в Україні ставлення до людей, що перебувають у кризових умовах життя, суттєво різниться від ставлення, яке проявили сьогодні до нас добродійники-іноземці. Добре ставлення, увага, позитив та доброта були надзвичайно важливими.

Адже саме цього нам на старості літ найбільше не вистачає. Велике спасибі Вам! », – поділилася підопічна проекту «Домашня опіка» Мокра Богдана.

Любов Бабінчук, інша підопічна українського Карітасу, також вдячна за безкоштовну консультацію окулістів і каже: «Це обстеження для мене особисто є дуже важливим. Я сама виховую двох дітей: дочку і сина-інваліда дитинства. Вони часто хворіють і потребують постійного лікування. Коштів на підтримку власного здоров’я не завжди вистачає.

Завдяки обстеженню лікарів, індивідуальному підходу до кожного пацієнта мені випала нагода безкоштовно отримати дві пари окулярів – для читання і для захисту від сонячного проміння, за що я дуже вдячна».

Адміністрація Карітасу Івано-Франківськ УГКЦ висловлює щиру подяку Українському Католицькому Університету, за сприяння якого благодійна місія «Евіденте» лікарів-оптометристів з Нідерландів протягнула руку допомоги підопічним в Івано-Франківську.

Довідка. Івано-Франківський Карітас засновано в далекому 1992 році діяльністю благодійної їдальні та пункту розподілу гуманітарної допомоги.

Сьогодні Івано-Франківський Карітас реалізовує проекти: опіки для одиноких важкохворих людей похилого віку, навчання догляду та опіка за хворими людьми для родичів, опікунів, оглядальників, допомоги для багатодітних родин, дітей та молоді, які опинились в складних життєвих обставинах, опіки над розумово неповносправною молоддю, робота з дітьми трудових мігрантів, запобігання торгівлі людьми та допомога жертвам торгівлі людьми. Також тут працює благодійна їдальня, пункт надання гуманітарної допомоги, також організовується низка благодійних акцій.

09.05.12
Законодавство надає право недержавним організаціям брати участь на ринку соціальних послуг, залучати бюджетні кошти для здійснення такої діяльності й отримувати плату за послуги. Це означає, що соціальні послуги можуть бути предметом продажу й купівлі, а система соціальних послуг розвиватиметься за законами ринкових відносин.

За умови грамотно розробленої нормативно правової бази, впровадження системи тендерних закупівель на соціальні послуги та розробки стандартів їх надання. Це дасть можливість недержавним організаціями зміцнити свою фінансову стабільність, підвищити роль надавача соціальних послуг, як не державної організації, тим самим забезпечити сталий розвиток і кадровий, професійний потенціал, а клієнтам ? своєчасно отримувати якісні послуги від обраного собою надавача.

Розробка комплексу нормативних документів щодо стандартів надання соціальних послуг є конче необхідною для реалізації соціального замовлення, наразі існують тільки стандарти надання соціальних послуг з догляду і підтримки для людей, які живуть з ВІЛ/СНІДом, та ще 6 нормативних актів, котрі регулюють забезпечення стабільності такої роботи, підвищення якості надання соціальних та медичних послуг, збереження їх комплексного характеру, а також координації діяльності відповідних служб.

Зараз необхідним є впровадження єдиних, прийнятих державою, стандартів якості надання таких послуг у кожній цільовій групі, спрямованих на різні категорії громадян, які потребують соціального захисту.

Громадські організації повинні включитись в роботу по розробці цих стандартів на рівні з державними органами влади, також цьому має передувати адвокаційна кампанія по розробці стандартів надання соціальних послуг, проведення ряду круглих столів на цю тематику та створення ініціативної групи з представників соціально направлених організацій, зацікавлених розробкою стандартів.

У демократичних країнах громадянське суспільство виступає в ролі рівноправного партнера держави й бізнесу у вирішенні соціальних і суспільних проблем. При цьому держава бере на себе зобов’язання створити сприятливі правові умови для діяльності організацій громадянського суспільства, забезпечує значну частину фінансування їхньої діяльності та залучає до надання соціальних послуг.

Наприклад, у країнах Євросоюзу 40–60% від загального доходу організацій громадянського суспільства становить державне фінансування, у Німеччині 60% гарантованих державою соціальних послуг надаються неурядовими організаціями. Українська держава сьогодні стоїть перед необхідністю підвищення ефективності соціальних програм.

Важливе значення має зниження фінансових втрат, пов’язаних із безадресністю соціальних послуг, фінансуванням надмірних потужностей мережі державних закладів.

У сучасних умовах в Україні найбільш прийнятною є комплексна схема, що передбачає поєднання державних соціальних послуг і делегування недержавним організаціям права щодо надання окремих видів соціальних послуг.

Підготував Ростислав Дзундза, доктор канонічного права, експерт в галузі охорони здоровя та соціальної політики України, консультант Карітасу України

08.05.12
На подвір’ї парафії Успіння Пресвятої Богородиці в с. Крихівці (передмістя Івано-Франківська) зібралось нещодавно близько 35 молодих людей. Серед них молодь з особливими потребами, діти трудових мігрантів, волонтери з місцевого Карітасу.

«Ми кривого танцю йдем», «Посіяла огірочки», «Вербовая дощечка», – гучні красиві співи лунали на церковному подвір’ї. Діти та молодь щиро вели танок: то переплітали руки, то пантонімічно зображували якісь події, то пускали одне одного парами через з’єднані долоні, то ходили зигзагом, вели танок. В цьому їм допомагав гурт «Патроничі» під керівництвом Івана Малика, який супроводжував веснянки музично.

Гаївки – це ще й можливість хлопця і дівчини заявити про свою симпатію. Так, у веснянці «Плавай, плавай качурику, по зеленім вінку, бери собі, качурику, щонайкращу дівку» молодь, мала можливість вибрати того, хто їй подобається.

На таку весняну забаву прийшли не тільки діти і молодь, але старше покоління – підопічні Клубу людей похилого віку «Надвечір». Вони теж з великою радістю приєднувались до танцю.

Одна жінка із учасників клубу відзначила: «В часи моєї молодості такого не могло бути, це радість, що зараз ми можемо разом зібратись біля церкви і вести гаївки. Цінуйте вашу свободу і можливість бути з Богом!».

Опісля веснянок відбувся солодкий стіл, де всі присутні ділилися враженнями, обговорювались спільні майбутні плани та прагнення. Весняне дійство було надзвичайно привабливе і цікаве для молоді не тільки як весела гра, але і розповідь про наших предків. Гаївки – це тривала і цікава історія нашого народу, закликання весни, прослава Бога, а також підготовка до польових робіт.

«Дні після Христового Воскресіння відзначаються всеохопною радістю, світлістю сердець, сповненням надій та підкріпленням віри.

Пора, на яку припадає Великдень, завжди символізує і додає ще більшого переживання події Воскресіння. Щастя пережити зиму і зустріти весну – ось про що співається часто у веснянках. Надіємось, весна почула наш заклик і надалі даруватиме своє тепло усім», – каже Оксана, молода підопічна місцевого Карітасу.

07.05.12
Життя прожити – не поле перейти. Це прислів’я прийшло на згадку після спілкування із чарівною жінкою, яка носить не менш чарівне ім’я Філомена. Вона – самотня пенсіонерка, для якої світ поринув назавжди у суцільну темряву, але вона назавжди залишиться «Дитиною світла». Так дослівно перекладається її ім’я.

На світ з’явилася Марилів Філомена Петрівна 1947 року в Обертині, що у Тлумацькому районі, на Івано-Франківщині. Її батьки тяжко працювали в колгоспі. Ті роки видалися дуже важкими і голодними. Щоб вижити, їли лободу, та все, що можна було знайти. Та попри вся сім’я з 3 донечками пережила ті лихоліття.

Про своє дитинство Філомена Петрівна говорить дуже скупо. Корова на пасовищі та книжка – дві вірні подруги і єдині розваги дівчинки. Школу закінчила відмінницею.

У виборі професії пані Філомена не вагалася: поступила в Коломийське педучилище. Після завершення навчання 1966 року направили її на роботу в школу у Львівську область в село на кордоні з Польщею. Там вона й знайшла своє єдине кохання на все життя. 1970 року молода пара потай від комуністичної влади взяла шлюб в церкві у Коломиї, розписалися в РАГЗі. Весілля не було коштів організувати, але жінка не шкодує, що не було білої сукні, фати, численних гостей. Каже, головне, що гарно ладнали.

Філомена Петрівна пропрацювала 27 років вчителькою початкових класів. Чоловік був інженером, працював на ковалівській шахті, а згодом ? в контрольно-ревізійному управлінні. Подружжя було надзвичайно побожним. Ходили до церкви, незважаючи на заборони того часу.

? Я перенесла третю операцію на зір у 2000-му, – з болем в душі згадує Філомена Петрівна. – Мені не можна було вставати, а чоловік був у церкві. Він знав, що треба поспішати додому, але його не пропускали до власної квартири. Тоді в Коломиї проходив Гуцульський фестиваль. Приїхав Кучма (прим. ? тодішній президент України) і весь центр перекрили, ходити можна було тільки по перепустках. Коли він прийшов додому, то поскаржився на біль в грудях і раптово помер. За вікном три дні гриміла фестивальна музика, а я ховала чоловіка. З того часу зір все погіршувався і я осліпла.

Минуло більше 10 років з моменту, коли довелося перегорнути трагічну сторінку життя. Весь цей час жінку підтримує віра. Вона кожного дня ходить до церкви, до тієї самої, де ступила на рушничок щастя. Як каже п. Філомена, там її ліки для душі. Щодня просить у Бога сил, щоб гідно нести свій хрест.

Донедавна сама пекла хліб, прибирала в квартирі, прала і готувала їжу. Але останніх півроку до 65-літньої Філомени навідується Оксана Качур, соціальний працівник Карітасу Коломийсько-Чернівецької єпархії. Вона каже:

«Мені ця робота дуже подобається. Турбота про людей похилого віку приносить багато позитиву. Коли я до них приходжу, то вони завжди раді мене бачити. У Філомени Петрівни я буваю щодня, тому що їй потрібна допомога в усьому. За цей час в нас склалися хороші стосунки. Ми, наче мати і донька».

Пенсіонерка каже, що дечому навчає молоду Оксану. Мовляв, готує її до заміжжя і життя в невістках: «Мені наче ангел з небес впав. Вона така хороша щира, а це не підробиш! Здається, що я її знаю давним-давно. В її руках кипить робота. Я рада, що Карітас мене відшукав і послав до мене Оксанку», – веселішим голосом завершила свою оповідь жінка.

05.05.12
Наприкінці квітня Карітас Європи провів 2-денний семінар в Празі (Чехія), щоби підвищити спроможність учасників карітасівського об’єднання самостійної фінансової спроможності і стійкості. В навчальному центрі Карітасу Чехії в Празі часники тими днями зібралися працівники Карітасу з 14 країн ? Грузії, України, Вірменії, Словаччини, Албанії, Азербайджану, Румунії, Туреччини, Литви, Косово, Сербії, Естонії, Болгарії, Боснії і Герцеговини.

Саме ці членські організації отримують кошти з Європейського фонду Солідарності Карітасу Європи для покриття своїх адміністративних витрат. Тренінг ж в Празі мав на меті допомогти організаціям Карітасу дізнатися, удосконалити і оптимізувати альтернативні фінансові рішення, так як фінансування з Фонду Солідарності щорічно знижується.

“Наш тренер був відмінний, він зробив дуже інтерактивний семінар, навчаючи багатьох методів і прийомів з планування фінансової стратегії іфінансової стійкості”, зазначила після заходу менеджер інституційного розвитку Карітасу Європи Аннамарія Врзачкова (Annamaria Vrzackova).

“Ми також цікаву презентацію, яку зробив Якоб Вінтер (Jacob Winter, директор з фінансів та управління Карітасу Інтернаціоналіс). Він розповів про розвиток програми Карітасу Інтернаціоналіс по зміцненню потенціалу з фінансового управління та звітності”.

Навчальний тренінг в Празі модерувала Сара Холлоуей (Ms Sara Holloway) з британської організації Манго (Mango). Робота цієї благодійної організації спрямована на зміцнення фінансового управління та рівня звітності неурядових організацій. Пані Сара допомогла розкрити і оцінити основні фінансові ризики громадських організацій, допомоглі їм розробити фінансову стратегію і відповідну політику адміністрування своєї роботи.

Під час тренінгу було розроблено спеціальний приклад (case study), який зміг наочно відобразити ситуації, з якими стикаються більшість громадських організації у фінансовій частині своєї роботи.

Під час навчання на другий день учасники повинні були розробити свої власні фінансові стратегії, засновані на тому, що вони дізналися в попередній день. Кожен учасник зосереджувався саме на тій частині фінансової стратегії, яка є найважчою у його практичній щоденній роботі у власній організації. Також учасники отримали посібник курсу Манго і будуть протягом року отримувати по електронній пошті відповідні тематичні оновлення.

Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України, каже: «Я був приємно вражений рівнем і підготовкою до тренінгу. Чимало практичного досвіду, повчальної інформації, чітких вказівок, як кожній громадській організації оптимізувати власну фінансову стратегію, для того щоб сміло дивитись у майбутнє.

Ідеальна фінансова стратегія передбачає фінансову стабільність та стійкість, однак у кожної організації є свої відмінності зумовлені різними чинниками, як об’єктивними так і суб’єктивними. Реальність відрізняється від теорії, і це як добре, так і не дуже втішна новина!».

03.05.12
Завдяки багаторічним контактам між підприємцем з Клягенфурту (Klagenfurt, Німеччина) і Німецькою місією допомоги людям, що живуть із ВІЛСНІД (Deutschen AIDS Hilfe) і Вівантес Августа-Вікторія – Клінік (Vivantes Auguste-Viktoria- Klinikum) у Берліні стало можливе стажування д-ра Каганяк Вікторії зі Львова у професора Лікар (Herrn Prof. Likar) у клініці Клягенфурту.

Доктор Вікторія Каганяк є завідувачем паліативного відділення Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького. Відділення паліативного лікування у Шпиталі відкрили у 2003 році. Відкрили для того, щоби пересвідчитися, чи така послуга потрібна нашим громадянам. Спершу було 8ліжок, потім – 11. Нині їх понад 30, хоча тих, хто потребує кваліфікованої допомоги та цілодобової опіки, щонайменше вдвічі більше.

Відділення паліативу надає допомогу невиліковним хворим терапевтичного та неврологічного спрямувань: після інсультів, інфарктів, пацієнтам із недугою Паркінсона, Альцгеймера, розсіяним склерозом тощо.

У паліативне та хоспісне відділення Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького потрапляють пацієнти з хворобами в її термінальній стадії, і лікування тут симптоматичне. Воно не веде до одужання, але усуває біль, страждання. Оскільки Шпиталь – недержавна установа, то термін перебування тут хворого необмежений. Людина перебуває стільки, скільки потрібно для усунення симптомів та зменшення болю.

Пацієнтів умовно ділять на дві групи: одні потрапляють сюди з певними проблемами – пролежнями, задишкою, набряками тощо. Їх підліковують (на це йде від трьох тижнів до трьох місяців), і коли їхній стан стабілізується, переводять під домашню опіку.

Друга група пацієнтів відділення – це важкохворі люди, стан яких дедалі погіршується. Такі пацієнти можуть перебувати у відділенні тривалий час, нерідко тут і помирають. Але помирають без болю та страждань, їх підтримують до кінця. Філософія Шпиталю проста – людина повинна гідно з’явитися на світ і з гідністю з нього піти.

Доктор Вікторія Каганяк, що управляє паліативним відділенням і є практикуючим лікарем, під час візиту до Німеччини і стажування в професора Лікар зможе поглибити свої знання та практичні навички у сфері терапії болю, також налагодить тісні контакти для подальшої міжнародної співпраці, ? кажуть у Вівантес Августа-Вікторія – Клінік.

02.05.12
Турбота про сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та інвалідів на національному рівні є актуальною завжди. Переймаючись проблемами вищезазначених категорій у У Нововолинську, другий рік поспіль місцевий Карітас проводить благодійну акцію «Допоможи ближньому».

Мета акції: зробити додаткову покупку (це можуть бути продукти харчування, солодощі, іграшки, побутова хімія тощо) і цим допомогти потребуючим сім’ям з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, інвалідам, дітям-сиротам.

Захід розпочався об 11 годині 21 квітня в супермаркетах «Вопак», «Рідний край», «Альфа», «Наш» У Нововолинську. У торгових залах до 20:00 години були встановлені спеціальні корзини, куди небайдужі покупці клали додаткову покупку. По закінчені акції, усі придбані товари сформовані були в окремі пакети та роздані потребуючим дітям та їх сім’ям.

Організаторами акції виступили Центр соціальних служб для сім ї , дітей та молоді, Карітас Волинь, обєднання церков міста, громадські організації. Як повідомили організатори, допомогу на Великдень отримали 80 сімей, в тому числі 131 дітей, що перебувають в складних життєвих обставинах.

Благодійна акція в черговий раз показала, що мешканці Нововолинська не залишились байдужими до проблем кризових сімей та дітей, що потребують допомоги. Адже своїми добрими вчинками, вони передали дітям любов, тепло і радість.

Співорганізатор акції о. Володимир Кметь каже: «Діти – наше майбутнє, майбутнє нашої країни. Як би то вже звично не звучала, мусимо щораз переосмислювати. Спільна добра справа об’єднала нас, жителів Нововолинська, в одну родину. В народі говорять: «Пускайте хліб по водах, і він повернеться Вам!»

01.05.12
Протягом 5 днів наприкінці квітня у Львові та Києві відбулась серія семінарів, презентацій і робочих зустрічей, метою яких було сприяння розвитку паліативної опіки в Україні.

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого є забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню проблем, що виникають, та проведення адекватних лікувальних заходів, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

Відповідно до сучасних міжнародних підходів та концепцій, паліативна медицина повинна бути невід’ємною, інтегрованою складовою медичного обслуговування та соціальної опіки. Декларація ВООЗ (1990) та Барселонська декларація (1996) закликають усі держави світу включити паліативну допомогу в структуру національних систем охорони здоров`я. На цьому наголошують і британські колеги, які радо готові допомогти розвитку паліативної опіки в Україні.

На сьогодні в Україні через складну процедуру отримання наркотичних знеболювальних 80% невиліковних хворих приречені на страждання. Найважче отримати знеболювальне онкохворим у селах, звісно.

Офіційні дані про смертність в Україні свідчать, щороку принаймні 80 тисяч хворих на рак страждають від сильного болю. Це не враховуючи інших пацієнтів, наприклад тих, що живуть з ВІЛ, туберкульозом або мають інші інфекції або хвороби. Всі вони періодично відчувають сильний гострий або хронічний біль.

Натомість медики допомогти таким хворим не можуть, адже процедура отримання наркотичних знеболювальних жорстка, йдеться у звіті Human Rights Watch, де досліджуються основні підходи надання паліативної допомоги в Україні. «Немає підстав, чому люди повинні проводити останні місяці життя у муках. Сильний біль можна вгамувати.

Україна тільки повинна вдосконалити закони порядку обігу наркотичних засобів», – каже старший дослідник з питань охорони здоров’я Human Rights Watch Дідерік Ломан.

Міжнародна організація відзначає, що в Україна не застосовує преоральний морфін, який ВООЗ вважає одним з найнеобхідніших препаратів для невиліковних хворих. В українських лікарнях тимчасове полегшення від дії морфіну можна отримати лише через ін’єкції і вводити його потрібно щонайменше шість раз на добу. Ліцензію на зберігання морфіну отримують лише центральні районні лікарні, куди дістатися жителям сіл здебільшого проблематично, відзначають правозахисники. Виправити ситуацію можна було б, коли в Україні була б достатня кількість хоспісів, які надають допомогу тяжкохворим. Та їх обмаль. Зараз в країні функціонує всього 9 таких стаціонарних закладів і 10 паліативних відділень на базі лікарень. Ці установи розраховані на 650 ліжок, коли мінімальна потреба – це 3000 ліжок, зауважують експерти.

В рамках нещодавнього візиту британських колег до України ? представників як медичних закладів, так і церковних структур, ? було проведено ряд спеціалізованих публічних подій для лікарів, духовенства, студентів та інших зацікавлених у темі і особистих зустрічей із керівниками медичних закладів і чиновниками. Організатором таких подій був Карітас України і Регіональна комісія церков Північно-Східної Англії.

Зокрема, на зустрічі 25 квітня у Львові в конференц-залі «Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького, за сприяння Карітасу України було презентовано дослідження с. Йосафати (Оксани Добрик) «Паліативна допомога як протидія евтаназії».

На публічному семінарі 26 квітня у Києві зустрілись представники Ліги паліативної допомоги, міжнародного фонду «Відродження», представники державних органів влади, медичних закладів. «Об’єднати зусилля усіх можливих сторін, активізувати місцеві і професійні громади, лікарський потенціал ? ось які завдання ми ставимо перед собою», ? каже Дзвенислава Чайківська, організатор зустрічі. ? «Українська влада мусить нарешті реалізовувати принцип субсидіарності, уповноважити правом надавати відповідні соціальні послуги і паліативну опіку профільним закладам, забезпечити доступ і наявність знеболювальних препаратів.

Сподіваюсь, що британський досвід, перейняття їх моделі паліативної медицини стане не лише ще одним досвідом, додатковими знаннями для усіх, тих, хто протягом останніх днів мав змогу долучитись до наших подій, ? це має дійсно запустити механізм розвитку і зміцнення нашої паліативної системи».

30.04.12
23 квітня розпочалася благодійна місія лікарів-оптометристів «Евіденте» (Нідерланди) за підтримки фонду Генрі Ноуена. Вже протягом чотирьох років іноземні спеціалісти разом з молодими лікарями з України безкоштовно перевіряють зір потребуючим людям. Цьогоріч огляд проводиться у Карітасі Львів УГКЦ, Карітасі Івано-Франківськ УГКЦ, Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ та Центрі для неповносправних осіб «Тавор» у м. Новий Розділ.

Протягом першого дня роботи у Львові вже оглянуто понад 80 осіб, серед яких люди похилого віку та одинокі користувачі центру соціальної допомоги, неповносправні, а також діти дошкільнята з кризового центру, підлітки з проекту «Мобільна допомога дітям вулиці», діти з Винниківської спеціалізованої школи-інтернату.

Після перевірки зору та визначення проблеми деяким людям одразу видано окуляри. Іншим окуляри будуть виготовлені в Голландії та надіслані за кілька місяців.

«Серед важких випадків – 4-річна дівчинка з важкою косоокістю, батько якої потребував додаткового впливу на нього від організаторів заходу для того, щоб він почав виконувати свої обов’язки і перейнявся проблемою власної дитини. З перевірених під час першого дня роботи лише декілька дітей мали добрий зір.

На жаль, дуже часто у кризових родинах мало приділяють уваги здоров’ю своїх дітей, а діти навіть не мають часом уявлення, що вони могли б бачити краще.

Тому місія контролю за цією ситуацією падає на плечі соціальних служб, державних та недержавних», ? каже Віталік Герасімов, координатор робoти соціального центру для дітей у Львові.

Голландська місія Евіденте проводиться у різних країнах світу. Лікарі з-за кордону із завзяттям, позитивом і особливою відданістю приїжджають та виготовляють окуляри потребуючим людям за свій кошт. Вони кажуть, що так насправді відчувають, як своєю присутністю надають реальну допомогу тим, хто її потребує. Українські ж пацієнти висловлюють свою вдячність та захоплення з того, яке хороше ставлення, позитив та доброту проявляють іноземці до людей у потребі в Україні.

29.04.12
Багато людей знають про проблему торгівлі людьми з повідомлень у пресі, соціальної реклами та телебачення. Але мало хто усвідомлює масштаби, а тим більше може припустити, що це станеться саме з ним. Щоб дізнатися, чи багато знає молодь про проблему торгівлі людьми, на початку квітня працівники Івано-Франківського Карітасу провели опитування серед 22-ох учнів 9 – 11 класів, які навчаються в Івано-Франківській обласній загальноосвітній школі-інтернат І – ІІІ ступенів обласної ради та 64 учнів Івано-Франківського ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості.

Проаналізувавши анкети старшокласників Угорницького інтернату, які буквально через «5 хвилин» отримають атестат зрілості та стануть самостійними, з’ясувалось, що більшість із них зовсім не поінформовані про небезпеку та ризики торгівлі людьми. Більшість із дітей чули про таку проблему, як торгівля людьми, але вважають її не актуальною. Це ? вважають діти, ? стосується не нашої країни і не нашого часу.

Основними причинами торгівлі людьми учні називали гроші, алкоголь, наркотики, азартні ігри, проституцію, борги, безробіття, примусове заміжжя, і тільки 1 особа називає причиною торгівлі людьми незнання законів. В той же час, 10 дітей взагалі не змогли відповісти на це запитання.

Спеціалісти Представництва Міжнародної Організації Міграції в Україні стверджують, що за 20 років незалежності України понад 110 тис українців постраждали від торгівлі людьми, більшість постраждалих – це жителі Сходу нашої держави. В той же час інші дослідники оприлюднюють дані, що починаючи з 1991 року, до 0,5 млн. українців були продані за кордон. За словами менеджерів проекту Організації з безпеки і співробітництва в Європі щороку жертвами торгівлі в самій країні стають понад 30 тисяч громадян.

Насторожують результати відповідей школярів на запитання «Як людина може потрапити до рук торгівців людьми?». Менша частина учнів називає ситуації, коли шляхом потрапляння до рук торгівців людьми є змушування до проституції, примусової праці, тз «боргова кабала», а 12 осіб взагалі не знаходить відповіді за поставлене питання. 12 із 22 дітей знають, що віза ? це дозвіл на виїзд за кордон, і що її громадянин України може отримати у посольстві чи консульстві іноземної держави на території України; інші вважають що візу можна отримати навіть у відділі МВС.

На запитання «Що має бути вказано в контракті на працевлаштування?» тільки 1 респондент зазначає, що в ньому має бути зазначено місце роботи, ще 2 – відмічають розмір заробітної плати, а 3 ? умови праці; решта дітей не знає, що для роботи за кордоном необхідний трудовий договір чи контракт. 15 респондентів взагалі не уявляють, які документи потрібно подати до посольства для отримання візи для навчання за кордоном: тільки 4 відмічають закордонний паспорт, 3 – атестат. Насторожує та спонукає до дії відповідь 15-ти дітей «не знаю» на запитання «Що треба зробити виїжджаючим за кордон?»; тільки 4 з опитуваних вважає за доцільне залишити адресу перебування за кордоном рідним, а 2 – мати при собі копії документів.

10 квітня Карітас Івано-Франківськ УГКЦ спільно з молодіжним театром «АРТ – АКТ» також провів інформаційну акцію «Скажи стоп торгівцям людьми» в рамках проекту «Ми маємо право знати більше», що розпочав свою роботу за фінансової підтримки Посольства США та Представництва МОМу в Україні.

Інтерактивні вправи, презентації, технології соціального театру, перезнтація кінофільму «Небезпечна гра» ? методики, які використали соціальні працівники Карітасу, щоб у зрозумілій та доступній формі донести учням про небезпеки та ризики торгівлі людьми та допомогти їм самостійно знайти відповіді на запитання «Що робити, щоби не стати жертвою торгівців людьми?».

Розповідає Наталія Козакевич, виконавчий директор місцевого Карітасу: «Особливо повчальними та цікавими були моменти, коли учні безпосередньо ставали учасниками рольових ігор і самостійно вели пошук із ситуації, яка склалась. Соціальний театр ? також дієвий механізм передачі інформації.

Уривок із оповідання «Хатина дядька Тома», інсценізований молодіжним театром «АРТ – АКТ», продемонстрував усім учасникам заходу актуальність проблеми торгівлі людьми. Одночасно ми мали нагоду переконати учнівську молодь, що їхня безпека залежить тільки від них самих!».