09.01.12
Аня Фікс, редактор німецького телеканалу 3 Sat, що презентував нещодавно фільм “Село забутих дітей”, зауважує: «Мати Мар’яни, ? однієї з героїней фільму, ? працює в Європі, як інші майже 3 мільйони людей. Вони залишили Україну, щоби емігрувати для заробітку коштів на життя до далеких країн.Багато українських матерів залишили свою Батьківщину, для того, щоб десь на чужині свій час і свою любов перетворити в гроші, і таким чином подарувати своїм власним дітям, які залишились вдома, краще майбутнє. Але що насправді це означає для дітей трудових мігрантів і як це змінює їх майбутнє?
Ці матеріта їхдіти єчастиною світової всеохоплюючої мережі Global Care Chain, і це надає їм певну підтримку. Також німецькіматері заохочують і дають роботу жінкам зі східної Європи без відповідних документів, які залишили власних дітей і стареньких батьків на опіку своїм родичам та знайомим. Однак це не змінює докорінно ситуацію із трудовою міграцією українців».
Авторка фільму «Село забутих дітей» Катя Шупп вважає, що любов ічас на сьогодні є новими ресурсами бідних кр
аїн, вкрай необхідними, які експлуатуються промислово розвиненими країнами. Зокрема, в Німеччині. І чим більш безправний статус у емігранта,тим більше неприємностей ? безчинної візи жінки не наважуються роками їхати додому, не бачаться з своїми дітьми і батьками, через що багато сімей розпадаються.
Зрештою тільки листи матерів до їхніх дітей можуть подолати відстань і кордони. Наприклад, як від юної Дарини до мами Олі, що працює нелегально в Німеччині: “Дорога мамо, я так хотіла б прокинутись в своєму ліжку і щоб ти була поряд зі мною. Ти говориш, одного разу тобі буде легше в житті, ніж мені зараз. Можливо. Але зараз мені важко.Ти – найдорожче,що в мене є! Ніхто ніколи мені не замінить тебе. Я люблю, цілую і обіймаю тебе”. Заключне шкільне святоДара зустрічає дуже самотньо. Тільки через Skype дівчинка може показати мамі сукню для випускногобалу, адже п. Оля живе нелегально в Німеччині.
Політика по відношенню до трудових мігрантів в Європі сильно відрізняється поміж різними країнами.Тоді як Італія, Іспанія та
Португалія відкривають свої двері інадають правона проживання тим, хто може заробляти кошти власними руками, Німеччина в той час закриває люки. Запрошуються працівники тільки для високооплачуваної, високо кваліфікованої роботи ?догляд за дітьми та людьми похилого віку, до затребуваної роботи не відносяться.
Катя Шупп, матір трьох дітей, яка сама була трудовою мігранткою, переконалась на досвіді,що майже неможливо отримати статус легального працівника подогляду за дітьми з гнучким графіком і за доступну оплату. Катерина стукає у двері як регіональних політиків, так і політиків вищих щаблів влади, звертається до них по допомогу і обмінюється досвідом. Висновок: політики також притримуються думки, що Німеччина терміново потребує іммігрантів, які погоджуються на малооплачувану заробітну платню, але і надалі в країні практично нічого не змінюється.
Назва фільму “Село забутих дітей”, ? вважає авторка фільму, ? демонструє невідомі в Європі сторони трудової міграції. У фільмі зображено чимало гострих проблем, що ілюструють трудову міграцію, ? матері, які живуть протягом багатьох років далеко від своїх дітей, діти, які виростають
і виховуються своїми родичами, бабусі і дідусі, самовіддані ,але дуже часто перевантажені, які піднімають цілі покоління дітей в Україні.
Також у кінострічці Каті Шупп і Хартмута Зейферта показано, наприклад, як люди без відповідних документів і паспорта, проходять німецький кордон. “Село забутих дітей” побудоване на інтерв’ю безпосередньо тих людей, що знайомі із трудовою міграцію віч-на-віч, не з медіа чи урядових промов.
Більше про фільм та можливість його перегляду Ви можете знайти тут.
ться чимось сердечним, тому індивідуальний підхід, передбачений проектом, дійсно найефективніший.
але дуже цікаво. Це багатющий досвід, який змінює і тебе, і твого приятеля. Коли ми спілкуємося з Юлькою, яку всі вважають замкнутою і закритою, то вона так розговорюється, що її важко зупинити вже”.
м проектом охоплено 7 соціальних центрів в різних містах України, близько 500 дітей.
волонтерами на самому катку. Світлокрилі янголята, рогаті вертихвости та інші помічники свята подарували всім хороший настрій й море позитивних емоцій.

ьвівської обласної ради п. Ірина Сех, автор та виконавець пісень п. Остап Канака.
Окремі подарунки отримали також переможці двох творчих конкурсів: „Зимова мрія” та „Лист св. Миколаю”. Ними стали юні учасниці релігійно-мистецької студії „Сто талантів” Кіт Ірина та Шарабун Христина.
Особливо у сфері надання соціальних послуг. Скажімо, мене дуже здивував той факт, що бюджет одного лише будинку для 120-ти пристарілих осіб дорівнює приблизно загальному бюджету Львова, і все це завдяки медичного страхування впродовж життя. Це не говорячи про систему соціального захисту, медицини назагал. Завдячуючи здебільшого системі страхування.
реформування систем соціальних послуг чомусь знаходять діалог не в Україні, а далекій Голландії.
сфері надання соціальних послуг, ділились власним досвідом ? про те, як в нашій країні працюють із потребуючими людьми похилого віку, онкохворих, неповносправних, тих, хто живуть із ВІЛ, церебральним паралічем тощо.

чином і в якій мірі дитина повинна реалізовувати це право. Обов’язок держави і суспільства ? сприяти розвитку і самореалізації наших дітей і молоді!