05.05.12
Наприкінці квітня Карітас Європи провів 2-денний семінар в Празі (Чехія), щоби підвищити спроможність учасників карітасівського об’єднання самостійної фінансової спроможності і стійкості. В навчальному центрі Карітасу Чехії в Празі часники тими днями зібралися працівники Карітасу з 14 країн ? Грузії, України, Вірменії, Словаччини, Албанії, Азербайджану, Румунії, Туреччини, Литви, Косово, Сербії, Естонії, Болгарії, Боснії і Герцеговини.

Саме ці членські організації отримують кошти з Європейського фонду Солідарності Карітасу Європи для покриття своїх адміністративних витрат. Тренінг ж в Празі мав на меті допомогти організаціям Карітасу дізнатися, удосконалити і оптимізувати альтернативні фінансові рішення, так як фінансування з Фонду Солідарності щорічно знижується.

“Наш тренер був відмінний, він зробив дуже інтерактивний семінар, навчаючи багатьох методів і прийомів з планування фінансової стратегії іфінансової стійкості”, зазначила після заходу менеджер інституційного розвитку Карітасу Європи Аннамарія Врзачкова (Annamaria Vrzackova).

“Ми також цікаву презентацію, яку зробив Якоб Вінтер (Jacob Winter, директор з фінансів та управління Карітасу Інтернаціоналіс). Він розповів про розвиток програми Карітасу Інтернаціоналіс по зміцненню потенціалу з фінансового управління та звітності”.

Навчальний тренінг в Празі модерувала Сара Холлоуей (Ms Sara Holloway) з британської організації Манго (Mango). Робота цієї благодійної організації спрямована на зміцнення фінансового управління та рівня звітності неурядових організацій. Пані Сара допомогла розкрити і оцінити основні фінансові ризики громадських організацій, допомоглі їм розробити фінансову стратегію і відповідну політику адміністрування своєї роботи.

Під час тренінгу було розроблено спеціальний приклад (case study), який зміг наочно відобразити ситуації, з якими стикаються більшість громадських організації у фінансовій частині своєї роботи.

Під час навчання на другий день учасники повинні були розробити свої власні фінансові стратегії, засновані на тому, що вони дізналися в попередній день. Кожен учасник зосереджувався саме на тій частині фінансової стратегії, яка є найважчою у його практичній щоденній роботі у власній організації. Також учасники отримали посібник курсу Манго і будуть протягом року отримувати по електронній пошті відповідні тематичні оновлення.

Анатолій Козак, генеральний секретар Карітасу України, каже: «Я був приємно вражений рівнем і підготовкою до тренінгу. Чимало практичного досвіду, повчальної інформації, чітких вказівок, як кожній громадській організації оптимізувати власну фінансову стратегію, для того щоб сміло дивитись у майбутнє.

Ідеальна фінансова стратегія передбачає фінансову стабільність та стійкість, однак у кожної організації є свої відмінності зумовлені різними чинниками, як об’єктивними так і суб’єктивними. Реальність відрізняється від теорії, і це як добре, так і не дуже втішна новина!».

03.05.12
Завдяки багаторічним контактам між підприємцем з Клягенфурту (Klagenfurt, Німеччина) і Німецькою місією допомоги людям, що живуть із ВІЛСНІД (Deutschen AIDS Hilfe) і Вівантес Августа-Вікторія – Клінік (Vivantes Auguste-Viktoria- Klinikum) у Берліні стало можливе стажування д-ра Каганяк Вікторії зі Львова у професора Лікар (Herrn Prof. Likar) у клініці Клягенфурту.

Доктор Вікторія Каганяк є завідувачем паліативного відділення Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького. Відділення паліативного лікування у Шпиталі відкрили у 2003 році. Відкрили для того, щоби пересвідчитися, чи така послуга потрібна нашим громадянам. Спершу було 8ліжок, потім – 11. Нині їх понад 30, хоча тих, хто потребує кваліфікованої допомоги та цілодобової опіки, щонайменше вдвічі більше.

Відділення паліативу надає допомогу невиліковним хворим терапевтичного та неврологічного спрямувань: після інсультів, інфарктів, пацієнтам із недугою Паркінсона, Альцгеймера, розсіяним склерозом тощо.

У паліативне та хоспісне відділення Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького потрапляють пацієнти з хворобами в її термінальній стадії, і лікування тут симптоматичне. Воно не веде до одужання, але усуває біль, страждання. Оскільки Шпиталь – недержавна установа, то термін перебування тут хворого необмежений. Людина перебуває стільки, скільки потрібно для усунення симптомів та зменшення болю.

Пацієнтів умовно ділять на дві групи: одні потрапляють сюди з певними проблемами – пролежнями, задишкою, набряками тощо. Їх підліковують (на це йде від трьох тижнів до трьох місяців), і коли їхній стан стабілізується, переводять під домашню опіку.

Друга група пацієнтів відділення – це важкохворі люди, стан яких дедалі погіршується. Такі пацієнти можуть перебувати у відділенні тривалий час, нерідко тут і помирають. Але помирають без болю та страждань, їх підтримують до кінця. Філософія Шпиталю проста – людина повинна гідно з’явитися на світ і з гідністю з нього піти.

Доктор Вікторія Каганяк, що управляє паліативним відділенням і є практикуючим лікарем, під час візиту до Німеччини і стажування в професора Лікар зможе поглибити свої знання та практичні навички у сфері терапії болю, також налагодить тісні контакти для подальшої міжнародної співпраці, ? кажуть у Вівантес Августа-Вікторія – Клінік.

02.05.12
Турбота про сім’ї, які опинилися в складних життєвих обставинах, дітей-сиріт та інвалідів на національному рівні є актуальною завжди. Переймаючись проблемами вищезазначених категорій у У Нововолинську, другий рік поспіль місцевий Карітас проводить благодійну акцію «Допоможи ближньому».

Мета акції: зробити додаткову покупку (це можуть бути продукти харчування, солодощі, іграшки, побутова хімія тощо) і цим допомогти потребуючим сім’ям з дітьми, які опинилися у складних життєвих обставинах, інвалідам, дітям-сиротам.

Захід розпочався об 11 годині 21 квітня в супермаркетах «Вопак», «Рідний край», «Альфа», «Наш» У Нововолинську. У торгових залах до 20:00 години були встановлені спеціальні корзини, куди небайдужі покупці клали додаткову покупку. По закінчені акції, усі придбані товари сформовані були в окремі пакети та роздані потребуючим дітям та їх сім’ям.

Організаторами акції виступили Центр соціальних служб для сім ї , дітей та молоді, Карітас Волинь, обєднання церков міста, громадські організації. Як повідомили організатори, допомогу на Великдень отримали 80 сімей, в тому числі 131 дітей, що перебувають в складних життєвих обставинах.

Благодійна акція в черговий раз показала, що мешканці Нововолинська не залишились байдужими до проблем кризових сімей та дітей, що потребують допомоги. Адже своїми добрими вчинками, вони передали дітям любов, тепло і радість.

Співорганізатор акції о. Володимир Кметь каже: «Діти – наше майбутнє, майбутнє нашої країни. Як би то вже звично не звучала, мусимо щораз переосмислювати. Спільна добра справа об’єднала нас, жителів Нововолинська, в одну родину. В народі говорять: «Пускайте хліб по водах, і він повернеться Вам!»

01.05.12
Протягом 5 днів наприкінці квітня у Львові та Києві відбулась серія семінарів, презентацій і робочих зустрічей, метою яких було сприяння розвитку паліативної опіки в Україні.

Паліативна допомога – це комплексний підхід, мета якого є забезпечити максимальну якість життя пацієнта з невиліковним захворюванням і членів його родини, шляхом запобігання та полегшення страждань завдяки ранньому виявленню і точному діагностуванню проблем, що виникають, та проведення адекватних лікувальних заходів, а також надання психосоціальної та моральної підтримки.

Відповідно до сучасних міжнародних підходів та концепцій, паліативна медицина повинна бути невід’ємною, інтегрованою складовою медичного обслуговування та соціальної опіки. Декларація ВООЗ (1990) та Барселонська декларація (1996) закликають усі держави світу включити паліативну допомогу в структуру національних систем охорони здоров`я. На цьому наголошують і британські колеги, які радо готові допомогти розвитку паліативної опіки в Україні.

На сьогодні в Україні через складну процедуру отримання наркотичних знеболювальних 80% невиліковних хворих приречені на страждання. Найважче отримати знеболювальне онкохворим у селах, звісно.

Офіційні дані про смертність в Україні свідчать, щороку принаймні 80 тисяч хворих на рак страждають від сильного болю. Це не враховуючи інших пацієнтів, наприклад тих, що живуть з ВІЛ, туберкульозом або мають інші інфекції або хвороби. Всі вони періодично відчувають сильний гострий або хронічний біль.

Натомість медики допомогти таким хворим не можуть, адже процедура отримання наркотичних знеболювальних жорстка, йдеться у звіті Human Rights Watch, де досліджуються основні підходи надання паліативної допомоги в Україні. «Немає підстав, чому люди повинні проводити останні місяці життя у муках. Сильний біль можна вгамувати.

Україна тільки повинна вдосконалити закони порядку обігу наркотичних засобів», – каже старший дослідник з питань охорони здоров’я Human Rights Watch Дідерік Ломан.

Міжнародна організація відзначає, що в Україна не застосовує преоральний морфін, який ВООЗ вважає одним з найнеобхідніших препаратів для невиліковних хворих. В українських лікарнях тимчасове полегшення від дії морфіну можна отримати лише через ін’єкції і вводити його потрібно щонайменше шість раз на добу. Ліцензію на зберігання морфіну отримують лише центральні районні лікарні, куди дістатися жителям сіл здебільшого проблематично, відзначають правозахисники. Виправити ситуацію можна було б, коли в Україні була б достатня кількість хоспісів, які надають допомогу тяжкохворим. Та їх обмаль. Зараз в країні функціонує всього 9 таких стаціонарних закладів і 10 паліативних відділень на базі лікарень. Ці установи розраховані на 650 ліжок, коли мінімальна потреба – це 3000 ліжок, зауважують експерти.

В рамках нещодавнього візиту британських колег до України ? представників як медичних закладів, так і церковних структур, ? було проведено ряд спеціалізованих публічних подій для лікарів, духовенства, студентів та інших зацікавлених у темі і особистих зустрічей із керівниками медичних закладів і чиновниками. Організатором таких подій був Карітас України і Регіональна комісія церков Північно-Східної Англії.

Зокрема, на зустрічі 25 квітня у Львові в конференц-залі «Шпиталю ім. Митрополита Андрея Шептицького, за сприяння Карітасу України було презентовано дослідження с. Йосафати (Оксани Добрик) «Паліативна допомога як протидія евтаназії».

На публічному семінарі 26 квітня у Києві зустрілись представники Ліги паліативної допомоги, міжнародного фонду «Відродження», представники державних органів влади, медичних закладів. «Об’єднати зусилля усіх можливих сторін, активізувати місцеві і професійні громади, лікарський потенціал ? ось які завдання ми ставимо перед собою», ? каже Дзвенислава Чайківська, організатор зустрічі. ? «Українська влада мусить нарешті реалізовувати принцип субсидіарності, уповноважити правом надавати відповідні соціальні послуги і паліативну опіку профільним закладам, забезпечити доступ і наявність знеболювальних препаратів.

Сподіваюсь, що британський досвід, перейняття їх моделі паліативної медицини стане не лише ще одним досвідом, додатковими знаннями для усіх, тих, хто протягом останніх днів мав змогу долучитись до наших подій, ? це має дійсно запустити механізм розвитку і зміцнення нашої паліативної системи».

30.04.12
23 квітня розпочалася благодійна місія лікарів-оптометристів «Евіденте» (Нідерланди) за підтримки фонду Генрі Ноуена. Вже протягом чотирьох років іноземні спеціалісти разом з молодими лікарями з України безкоштовно перевіряють зір потребуючим людям. Цьогоріч огляд проводиться у Карітасі Львів УГКЦ, Карітасі Івано-Франківськ УГКЦ, Карітасі Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ та Центрі для неповносправних осіб «Тавор» у м. Новий Розділ.

Протягом першого дня роботи у Львові вже оглянуто понад 80 осіб, серед яких люди похилого віку та одинокі користувачі центру соціальної допомоги, неповносправні, а також діти дошкільнята з кризового центру, підлітки з проекту «Мобільна допомога дітям вулиці», діти з Винниківської спеціалізованої школи-інтернату.

Після перевірки зору та визначення проблеми деяким людям одразу видано окуляри. Іншим окуляри будуть виготовлені в Голландії та надіслані за кілька місяців.

«Серед важких випадків – 4-річна дівчинка з важкою косоокістю, батько якої потребував додаткового впливу на нього від організаторів заходу для того, щоб він почав виконувати свої обов’язки і перейнявся проблемою власної дитини. З перевірених під час першого дня роботи лише декілька дітей мали добрий зір.

На жаль, дуже часто у кризових родинах мало приділяють уваги здоров’ю своїх дітей, а діти навіть не мають часом уявлення, що вони могли б бачити краще.

Тому місія контролю за цією ситуацією падає на плечі соціальних служб, державних та недержавних», ? каже Віталік Герасімов, координатор робoти соціального центру для дітей у Львові.

Голландська місія Евіденте проводиться у різних країнах світу. Лікарі з-за кордону із завзяттям, позитивом і особливою відданістю приїжджають та виготовляють окуляри потребуючим людям за свій кошт. Вони кажуть, що так насправді відчувають, як своєю присутністю надають реальну допомогу тим, хто її потребує. Українські ж пацієнти висловлюють свою вдячність та захоплення з того, яке хороше ставлення, позитив та доброту проявляють іноземці до людей у потребі в Україні.

29.04.12
Багато людей знають про проблему торгівлі людьми з повідомлень у пресі, соціальної реклами та телебачення. Але мало хто усвідомлює масштаби, а тим більше може припустити, що це станеться саме з ним. Щоб дізнатися, чи багато знає молодь про проблему торгівлі людьми, на початку квітня працівники Івано-Франківського Карітасу провели опитування серед 22-ох учнів 9 – 11 класів, які навчаються в Івано-Франківській обласній загальноосвітній школі-інтернат І – ІІІ ступенів обласної ради та 64 учнів Івано-Франківського ліцею-інтернату для обдарованих дітей із сільської місцевості.

Проаналізувавши анкети старшокласників Угорницького інтернату, які буквально через «5 хвилин» отримають атестат зрілості та стануть самостійними, з’ясувалось, що більшість із них зовсім не поінформовані про небезпеку та ризики торгівлі людьми. Більшість із дітей чули про таку проблему, як торгівля людьми, але вважають її не актуальною. Це ? вважають діти, ? стосується не нашої країни і не нашого часу.

Основними причинами торгівлі людьми учні називали гроші, алкоголь, наркотики, азартні ігри, проституцію, борги, безробіття, примусове заміжжя, і тільки 1 особа називає причиною торгівлі людьми незнання законів. В той же час, 10 дітей взагалі не змогли відповісти на це запитання.

Спеціалісти Представництва Міжнародної Організації Міграції в Україні стверджують, що за 20 років незалежності України понад 110 тис українців постраждали від торгівлі людьми, більшість постраждалих – це жителі Сходу нашої держави. В той же час інші дослідники оприлюднюють дані, що починаючи з 1991 року, до 0,5 млн. українців були продані за кордон. За словами менеджерів проекту Організації з безпеки і співробітництва в Європі щороку жертвами торгівлі в самій країні стають понад 30 тисяч громадян.

Насторожують результати відповідей школярів на запитання «Як людина може потрапити до рук торгівців людьми?». Менша частина учнів називає ситуації, коли шляхом потрапляння до рук торгівців людьми є змушування до проституції, примусової праці, тз «боргова кабала», а 12 осіб взагалі не знаходить відповіді за поставлене питання. 12 із 22 дітей знають, що віза ? це дозвіл на виїзд за кордон, і що її громадянин України може отримати у посольстві чи консульстві іноземної держави на території України; інші вважають що візу можна отримати навіть у відділі МВС.

На запитання «Що має бути вказано в контракті на працевлаштування?» тільки 1 респондент зазначає, що в ньому має бути зазначено місце роботи, ще 2 – відмічають розмір заробітної плати, а 3 ? умови праці; решта дітей не знає, що для роботи за кордоном необхідний трудовий договір чи контракт. 15 респондентів взагалі не уявляють, які документи потрібно подати до посольства для отримання візи для навчання за кордоном: тільки 4 відмічають закордонний паспорт, 3 – атестат. Насторожує та спонукає до дії відповідь 15-ти дітей «не знаю» на запитання «Що треба зробити виїжджаючим за кордон?»; тільки 4 з опитуваних вважає за доцільне залишити адресу перебування за кордоном рідним, а 2 – мати при собі копії документів.

10 квітня Карітас Івано-Франківськ УГКЦ спільно з молодіжним театром «АРТ – АКТ» також провів інформаційну акцію «Скажи стоп торгівцям людьми» в рамках проекту «Ми маємо право знати більше», що розпочав свою роботу за фінансової підтримки Посольства США та Представництва МОМу в Україні.

Інтерактивні вправи, презентації, технології соціального театру, перезнтація кінофільму «Небезпечна гра» ? методики, які використали соціальні працівники Карітасу, щоб у зрозумілій та доступній формі донести учням про небезпеки та ризики торгівлі людьми та допомогти їм самостійно знайти відповіді на запитання «Що робити, щоби не стати жертвою торгівців людьми?».

Розповідає Наталія Козакевич, виконавчий директор місцевого Карітасу: «Особливо повчальними та цікавими були моменти, коли учні безпосередньо ставали учасниками рольових ігор і самостійно вели пошук із ситуації, яка склалась. Соціальний театр ? також дієвий механізм передачі інформації.

Уривок із оповідання «Хатина дядька Тома», інсценізований молодіжним театром «АРТ – АКТ», продемонстрував усім учасникам заходу актуальність проблеми торгівлі людьми. Одночасно ми мали нагоду переконати учнівську молодь, що їхня безпека залежить тільки від них самих!».

27.04.12
У світі інформаційних технологій матеріальні цінності увінчалися всіма можливими титулами, а духовні потреби – у вираженні почуттів і емоцій – вважають сьогодні ознакою слабких. Чи справді це так і чи залишилось місце в сучасному суспільстві для такої загальнолюдської цінності, як кохання? Відповідь на це запитання спробували знайти в учасників тренінгу «Статеве виховання», який відбувся нещодавно в соціально-молодіжному центрі Карітасу Волинь.

В тренінгу взяли участь 15 осіб, а саме хлопці та дівчата віком від 16 до 18 років. Переважна кількість молодих людей була з проекту «Соціальна та психологічна підтримка дітей трудових мігрантів». Розпочала розмову з молоддю про інтимні стосунки соціальний педагог проекту Тетяна Галицька. Учасникам тренінгу вдалось з’ясувати, що мова кохання – це могутня форма комунікації. В ході дискусії та практичних вправ учасники переконалися, що важливою складовою кохання є відповідальність.

Адже важливо усвідомити, що ідеальні взаємні відносини у стосунках потребують самоповагу. Під час анонімного опитування, де учасникам тренінгу було запропоновано відповісти на 8 запитань анкети, було виявлено, що молоді люди хочуть одружитися з дівчиною чи хлопцем, який був першим чи першою для своєї дружини чи чоловіка.

Далі тему тренінгу продовжила психолог соціального центру Наталія Гавронська з презентацією «Що є для Вас родина?». Наталія відзначила, що найважливішою задачею родини є виховання дітей, розвиток їх фізичних та духовних сил в органічному зв’язку з суспільним вихованням. Після чого учасники тренінгу по черзі висловлювали свою думку, що таке родина.

Продовжуючи тему родинних стосунків, психолог розповіла про одну з важливих складових у стосунках між чоловіками та жінками – сексуальність, таїнство подружжя і вміння дарувати, а не лише отримувати. У сучасному світі щораз більше поширюється думка, що людина сама може обирати таку мірку свободи, яка їй заманеться, хоч остання може вступати в конфлікт з нормами моралі.

Діти погоджуються із думкою працівників Карітасу, що цивільний шлюб не передбачає подружніх прав і обов’язків, йому не характерна стабільність, яка ґрунтується на шлюбних узах. Очевидним стає факт, що люди, котрі не поважають сексуальної стриманості до шлюбу, не будуть її поважати й цінувати після нього. Шлюби цих людей доволі часто закінчуваються розлученнями.

Дошлюбні статеві контакти руйнують взаємини, здоров’я і долі молодих людей. Згідно досліджень Американського Інституту Соціальних Прогнозів, підліткова сексуальна активність призводить до 1 млн. вагітностей щороку, до 460 тис. абортів, 134 тис. викиднів і 490 тис. позашлюбних дітей, близько 3 млн. підлітків хворіють на венеричні захворювання.

Після закінчення тренінгу всі учасник висловили свої враження. Те, що нікому не хотілося розходитись, свідчить ? піднята тема зацікавила підлітків і потребує продовження обговорення не лише психологами, педагогами, друзями, але й у колі сім’ї, де найчастіше тему статевого виховання замовчують або уникають.

Адже під час проведення заходу з’ясувалось, що більшість молодих дівчат та хлопців мають занижену самооцінку, тому обговорення даної проблеми стане темою наступного тренінгу, ? кажуть у місцевому Карітасі.

26.04.12
Київський Карітас вже багато років опікується самотніми малозабезпеченими людьми похилого віку та інвалідами, які потребують постійної допомоги. Попри різного роду допомогу, що включає і соціальну, і матеріальну, і психологічну, і інформативно-юридичну допомогу, до свят цим людям надається допомога продуктовими наборами. Подібно і цього року, до свята Великодня самотнім людям, а також дітям із кризових сімей та вуличним дітям було надано пасочки.

«Завдяки різним жертводавцям 150 осіб отримали паски і продуктові набори. У їхні кошики було покладено Вашу паску, на їхніх святкових столах лежали Ваші дари, а що найважливіше – у їхніх серцях променювала любов і радість завдяки Вашій доброті», – каже із подякою всім жертводавцям о. Роман Сиротич, директор Карітасу Київ.

У розвинутих країнах уже кілька десятиліть пріоритетами розвитку держави є збереження людського потенціалу, а також підвищення якості та тривалості життя. В Україні — безкінечна інерція в соціальній політиці: найменш захищені верстви населення продовжують бути такими, а працездатні громадяни все менше хочуть працювати на благо Батьківщини.

Проте життя на місці не стоїть: за даними експертів, до 2050 року кожен п’ятий житель на Землі буде у віці 60 і більше років, удвічі зменшиться кількість дітей та працездатних громадян, а жінок нараховуватиметься в 1,5 разу більше, ніж чоловіків. Це — прогнози Фонду народонаселення ООН.

За словами голови комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, президента Національного комітету спорту інвалідів Валерія Сушкевича, в країні є ще одна категорія українців, яким потрібна особлива увага: це люди, які досягли поважного віку й при цьому є самотніми. Таких — кожен шостий із тих, кому за 60.

Бідність і самотність, а також погане здоров’я — це те, від чого найбільше страждають українські пенсіонери. Адже за даними Київського міжнародного інституту соціології (КМІС), після 50 років у наших громадян різко погіршується здоров’я.

До того ж якщо в Європі з віком у людей покращується самопочуття (як і відчуття щастя), то в нас — різко навпаки. За словами генерального директора КМІСу Володимира Паніотто, 25% літніх українців визнають, що вони бідні, а половина скаржиться на погане здоров’я, до того ж серед літніх людей дуже поширені депресії.

«Великдень у їхньому житті має подвійне значення. З одного боку вони бачать свою неміч, самотність та страждання у ці радісні для всіх Великодні дні, коли інші родинами ідуть до храму чи сідають за святковий стіл, а з іншого – вони відчувають особливу дію Воскреслого Христа, який їх відвідує в особі милосердних людей, тому дуже важливо у ці святкові дні відвідати тих самотніх і потребуючих людей», – говорить о. Роман.

25.04.12
В нашій країні щороку зростає кількість людей з особливими потребами. На сьогоднішній день приблизно 10% від загальної кількості населення України – неповносправні особи, 6% із них – це люди з вадами інтелектуального розвитку.

З 1-го квітня завдяки фінансовій підтримці Карітасу Іспанії в Україні розпочав роботу проект «Мережа центрів соціальної інтеграції для молодих людей з особливими потребами в Україні». Даний проект продовжує діяльність схожого проекту під назвою «Мережа центрів соціальної реабілітації для людей з особливими потребами в Україні», що діяв з 2008 по 2012 роки в центрах Карітасу в м. Дрогобич, м. Стрий, м. Львів і м. Івано-Франківськ.

Про роботу із неповносправними людьми, побут і нагальні проблеми людей, що мають особливі потреби, соціальну політику України у даній сфері ми вирішили спитати національного координатора Карітасу України по роботі з неповносправними Людмилу Сухарєву.

– В чому полягає суть проекту? Чим він відрізнятиметься від попередніх 4 років діяльності Карітасу із неповносправними людьми?

Метою даного проекту є розвиток мережі центрів, спрямованих на інтеграцію людей з особливими потребами. Для нікого не секрет, що в Україні замовчується факт існування і масштаби цієї групи людей, їх просто намагаються не помічати. Діяльність проекту Карітасу натомість скеровується на проведення навчання по отриманню трудових та соціальних навичок з метою кращої адаптації в щоденному житті та в суспільство назагал людей, що мають особливі потреби.

Також молодь із особливими потребами отримує можливість відвідувати заклади культури, відпочивати в літніх таборах, подорожувати і відвідувати історичні місця, брати участь у різноманітних акціях та фестивалях, зустрічатись із молоддю з інших установ та осередків. Тобто, бути.

В той же час батьки неповносправних осіб долучаються до участі у заходах, поїздках і таборах, які проводяться в центрах, на спільних зустрічах та семінарах отримують психологічну, інформаційну підтримку.

В проекті, про який ми говоримо, планується провести оцінку здібностей користувачів центрів, розробити покрокові інструкції виконання робіт, спробувати нові напрямки роботи, створити програму активного дозвілля. Також буде постійно вестись моніторингова схема виконання діяльності з метою оцінки результатів та досягнень діяльності.

– Скільки неповносправних осіб охоплює проект?

В роботі даного проекту залучено 104 особи з особливими потребами, з них 20 молодих неповносправних сиріт із Івано-Франківського геріатричного центру. Якщо додати батьків і рідних, вийде близько 250-300 осіб.

– Як Ви обираєте тих, кому надаєте допомогу? Чи немає в цій справі зловживань?

Під час вивчення проблем неповносправних людей в Україні, програм, які пропонуються державою, ми відвідували психо-неврологічні інтернати, геріатричні центри. І тоді Карітас України вирішив спрямувати свою діяльність на надання реабілітаційних послуг людям з вадами розумового розвитку після досягнення даною категорією 18-ти річного віку. Саме в цьому віці вони отримують статус інваліда і можуть бути скеровані в державні інституції або бути ізольованими вдома. Іншого вибору в них немає, бо в державі абсолютно відсутні реабілітаційні програми для даної категорії людей.

До діяльності наших центрів також задіяні молоді люди, які закінчили навчання в спеціалізованих інтернатах та після закінчення закладу не можуть отримати місце праці, можливості реалізувати свої навики.

Бажаючих брати участь в програмі центрів Карітасу дійсно багато і задіяти усіх до діяльності осередків неможливо через низку певних причин. Це і труднощі із фінансуванням програм та оплатою праці, це і брак приміщень та матеріально-технічної бази. Робота із людьми, що мають особливі потреби, вимагає чимало зусиль, повної відданості та особливих, якісних знань. Ми в Карітасі воліємо виконувати роботу добре, а не кількісно, для позначки.

– Чи передбачається в Карітасі відкриття нових осередків для людей з особливими потребами?

Існує велика потреба в створенні нових осередків в регіонах, особливо в малих містечках по Україні. Але зараз ми маємо обмаль фінансування, і на даний час стоїть гостра потреба в підтримці та розвитку діяльності вже існуючих центрів.

– Хто залучений до роботи із неповносправними? Чи є достатня кількість волонтерів?

До роботи із неповносправними у Карітасі залучено професійних соціальних працівників, педагогів, психологів. Важливе значення надається постійному підвищенню спеціальної кваліфікації працівників.

Також за часи попередньої роботи центрів було проведено ряд важливих заходів в налагодженні співпраці із закладами освіти з метою залучення студентів до отримання практичних навиків роботи в соціальній сфері, набуття досвіду волонтерства. І сьогодні до роботи задіяні мешканці міст, семінаристи, школярі і студенти, добровольці, які вже роками долучаються до проведення акцій, організації прощ, святкувань, інформаційних заходів та інше.

– Чи створює Карітас робочі місця для неповносправних людей, чи сприяє здобуттю освіти? Якою є ситуація в даній сфері життя людей, що мають особливі потреби?

Так, звісно, відомо, що людям, які мають певний вид неповносправності, відмовляють при поданні на роботу, так само, як і в отриманні освіти. Тому Карітас ставить перед собою завдання щодо створення робочих місць для неповносправних, де б вони могли здобувати специфічні навики і бути, по суті, працевлаштованими.

Першим кроком до цього є оцінка знань та вмінь учасників центрів, розробка інструкцій та покроковий підхід в отриманні трудових навиків. В центрі Карітасу Івано-Франківськ вже створено 5 майстерень. В інших трьох центрах створюються майстерні, де користувачі проекту будуть вчитися працювати. Як результат даної діяльності планується створити умови для робочого процесу протягом 3-4 годин на постійній основі.

– Людмило, а чи займається Карітас України лобіваюнням інтересів неповносправних людей і як це відбувається?

Лобіювання інтересів ? це одне із завдань проекту. На місцевих рівнях працівники центрів вже налагодили співпрацю із представниками органів самоврядування. В деяких центрах вдалося залучити кошти на оплату комунальних послуг, а в центрі Карітасу Львів вже кілька років поспіль отримується часткове фінансування програми із міського бюджету.

Осередки Карітасу для людей з особливими залучаються до спільних акцій, організованих міськими центрами сім’ї та молоді або відділами соціального захисту. Проводяться виставки власних робіт та ряд інших заходів, що спрямовані на висвітлення проблем людей з особливими потребами в суспільстві, неповносправна молодь бере участь у різних фестивалях, ярмарках і святах.

Національний координатор долучається до засідань Всеукраїнської громадської організації «Коаліція по захисту прав інвалідів та людей з інтелектуальною недостатністю», де разом із представниками профільних міністерств та департаментів по захисту прав людей вносять пропозиції щодо внесення змін в законодавстві. Також відбувається чимало і інших зустрічей, домовленостей, переговорів. Підтримується співпраця із партнерськими організаціями та спільнотами, постійно ведеться пошук спонсорів. Все ? для якнайкращого розуміння потреб і реалій життя неповносправних осіб та всілякого сприяння зміни цієї ситуації в Україні.

23.04.12
У світлий празник Воскресіння Господнього працівники Карітасу Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ організували святковий великодній сніданок для потребуючих самотніх, безпритульних та соціально вразливих людей міста та району.

Більше 30 людей, які прийшли на сніданок, відчули справжню радість Христового Воскресіння, куштуючи смачну їжу та вітаючи один одного святковим привітанням «Христос Воскрес!», відчуваючи і душевне тепло та турботу, і практичну опіку тими, хто опинився в складних життєвих обставинах.

Працівники місцевого Карітасу заздалегідь запрошували усіх потребуючих, які з великою радістю прийшли на свято.

Великодній сніданок, як і Святий вечір, стають традиційними благодійними акціями, які організовує ця організація. «Я вже не міг дочекатися, коли знову до вас прийду», розповідає 40-річний самотній Степан, для якого спілкування на таких зустрічах стало чи не єдиною радістю у житті.

Сніданок розпочався урочистою молитвою та привітанням з нагоди свята, з яким звернувся до гостей директор Дрогобицького Карітасу о. Ігор Козанкевич. «Радійте та вітайте один одного зі світлим святом Великодня!» ? сказав отець, ? «Ми щасливі, що черговий раз збираємо за святковим столом усіх людей, яким потрібна наша підтримка». О. Ігор освятив паски та усі продукти великоднього столу, після чого запросив до трапези.

Радісно та зворушливо було спостерігати за людьми, які з задоволенням споживали приготовані страви, ділилися розповідями про своє нелегке життя, а наостанок щиро дякували організаторам за можливість гарно відсвяткувати Великдень.

«Ми безмежно вдячні усім жертводавцям, добродіям, без допомоги яких цей сніданок був би неможливим. Дехто вже не вперше зголошується нам допомогти, розуміючи, що у такий спосіб запрошують воскреслого Ісуса до своїх домівок, адже всю повноту свята можна відчути тоді, коли ділишся радістю з іншими.

Великим задоволенням є бачити усмішки та сльози радості в очах людей, які до нас приходять», ? розповідає Наталія Яцик, працівник тамтешньої організації Карітасу.